Клименко Сергій. Фото. Миколаїв, серпень 2007 року
Миколаїв, серпень 2007 року.
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Николаев, август 2007 года.
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Місто Миколаїв - адміністративний, промисловий та культурний центр Миколаївської області. Розташоване на узбережжі Бузького лиману в місці, де в нього впадає ріка Інгул. На території міста археологи знайшли залишки поселень часів неоліту, некрополі бронзового, греко-римського періодів (IV-III ст. до н. е.), ранньослов'янського часу (VIII-IX століття). У середині XVIII століття біля переправи через Інгул з'явилися перші поселення запорожців.
На протязі багатьох років Російська імперія вела виснажливі війни з Туреччиною за вихід до Чорного моря. Для вирішальної перемоги був потрібен морський флот, який би переважав турецький. Одна Херсонська корабельня не в змозі була справитися із стратегічним завданням прискореного створення флоту. Тоді, за вказівкою генерал-губернатора Новоросійського краю князя Григорія Олександровича Потьомкіна-Таврійського, його «права рука» - статський радник Михайло Леонтійович Фалеєв - знайшов місце для нової корабельні поряд із гирлом річки Інгул. Виник проект створення саме тут грандіозного адміралтейства з майстернями, фабриками та заводами - колиски майбутнього Чорноморського флоту. Зведення корабельні на Інгулі, якій надавалося особливе значення, було доручене особисто М. Л. Фалеєву, про що свідчить ордер № 282 від 27 квітня 1789 року: «Вашому доручаю піклуванню ... завести верф на Інгулі...». Довкола корабельні почало рости містечко, поки що безіменне. А через кілька місяців, 27 серпня 1789 року, з'явився знаменитий ордер полковникові Фалеєву № 1065, що дав ім'я місту: «Фаберову дачу іменувати Спаське, а Вітовку - Богоявленське, новоспоруджувану верф на Інгулі - місто Миколаїв...». Цю дату вважають днем народження міста. Своє ім'я місто отримало на згадку про здобуту 1788 року перемогу - захоплення турецької фортеці Очаків у день Святого Миколая (6 грудня 1788 року), заступника моряків.


Город Николаев - административный, промышленный и культурный центр Николаевской области. Расположен на побережье Бужского лимана в месте, где у него впадает река Ингул. На территории города археологи нашли остатки поселений времен неолита, некрополи бронзового, греко-римского периодов (IV-III вв. до н. э.), раннеславянского времени (VIII-IX века). В середине XVIII века возле переправы через Ингул появились первые поселения запорожцев.
В течение долгих лет Российская империя вела изнурительные войны с Турцией за выход к Черному морю. Для решающей победы нужен был морской флот, превосходящий турецкий. Одна Херсонская верфь не в состоянии была справиться со стратегической задачей ускоренного создания флота. Тогда, по указанию генерал-губернатора Новороссийского края князя Григория Александровича Потемкина-Таврического, его «правая рука» - статский советник Михаил Леонтьевич Фалеев - нашел место для новой верфи при устье реки Ингул. Возник проект создания именно здесь грандиозного адмиралтейства с мастерскими, фабриками и заводами - колыбели будущего Черноморского флота. Возведение верфи на Ингуле, которой придавалось особое значение, было поручено лично М. Л. Фалееву, что следует из ордера № 282 от 27 апреля 1789 года: «Вашему препоручаю попечению ... завести верфь на Ингуле...». Вокруг верфи быстро рос городок, пока безымянный. А спустя несколько месяцев, 27 августа 1789 года, появился знаменитый ордер полковнику Фалееву № 1065, давший имя городу: «Фаберову дачу именовать Спасское, а Витовку - Богоявленское, нововозводимую верфь на Ингуле - город Николаев...». Эту дату считают днем рождения города. Имя свое город получил в память об одержанной в 1788 году победе - взятии турецкой крепости Очаков в день Cвятого Николая (6 декабря 1788 года), покровителя моряков.

Mykolaiv is the regional centre located on the coast of Buzk Estuary, 602 km far from Kyiv. The population is above 500 thou. Though people have been living here from ancient times, the city itself was founded only in 1789 and named in honour of St. Mykola as on this day the Turkish fortress Ochakiv was taken of Russian troops. From its early days it was a navy city, residence of the Black Sea Navy Headquarters and ship-yards. In the Soviet times it was the largest navy shipbuilding centre, and its produce has gained a world-wide recognition. Due to its specific history it has a few interesting architectural monuments.


Комплекс будівель Морського відомства, будинок Адміралтейства,
середина XIX століття (вул. Набережна).


Комплекс зданий Морского ведомства, здание Адмиралтейства,
середина XIX века (ул. Набережная).


Працювала молода корабельня, росло і будувалося нове місто. На захід від корабельні росли цивільні поселення, на схід - військові. З перших років свого існування місто будувалося за планом. Спочатку цими роботами керував інженер І. І. Князів, але вже на початку 1790 року відомим архітектором І. Є. Старовим було складено генеральний план міста. Ним також було розроблено проекти ряду адміністративних, культових, палацових і торгових будівель. Сьогоднішні рівні як стріла вулиці, чіткі квадрати кварталів у старому центрі міста - втілення того старовинного плану.
Впродовж 1803-1861 років Миколаїв був військовим портом. З 1794 року тут розміщувалися штаб і канцелярія Головного Командира Чорноморського флоту. Однак після поразки Росії в Кримській війні (1853-1856 років) Адміралтейство було закрито, а будівництво військових кораблів зупинено. 1862 року тут відкрили торговельний порт і митницю, місто ввійшло до складу Херсонської губернії.
1937 року місто стало обласним центром Миколаївської області. За радянських часів Миколаїв став найбільшим центром військового суднобудування колишнього СРСР.


Работала молодая верфь, рос и строился новый город. К западу от верфи росли гражданские поселения, к востоку - военные. С первых лет своего существования город застраивался по плану. Первоначально этими работами руководил инженер И. И. Князев, но уже в начале 1790 года известным архитектором И. Е. Старовым был составлен генеральный план города. Им также были разработаны проекты ряда административных, культовых, дворцовых и торговых зданий. Сегодняшние ровные как стрела улицы, четкие квадраты кварталов в старом центре города - воплощение того старинного плана.
На протяжении 1803-1861 годов Николаев был военным портом. С 1794 года здесь размещался штаб и канцелярия Главного Командира Черноморского флота. Но после поражения России в Крымской войне (1853-1856 годы) Адмиралтейство было закрыто, а строительство военных кораблей остановлено. В 1862 году здесь открыли торговый порт и таможню, город вошел в состав Херсонской губернии.
В 1937 году город стал областным центром Николаевской области. В советский период Николаев стал наибольшим центром военного судостроения бывшего СССР.


Пам'ятник матросу Гнату Шевченку біля входу до Миколаївського Будівельного коледжу
(колишній Будинок флагманів і командирів)
, автор пам'ятника М. О. Мікешин.
Під час оборони Севастополя (1854-1855 років) у Кримській війні (1853-1856 років) матрос Гнат Шевченко в одному з нічних боїв затулив собою від ворожих куль командира, лейтенанта Бірільова, і тим врятував йому життя. Після обнародування наказу головнокомандуючого російськими військами адмірала О. С. Меншикова про подвиг матроса Шевченка, зі всіх кінців Росії стали надходити грошові внески на спорудження пам'ятника матросові-героєві. Оскільки Гнат Шевченко проходив службу в 30-му флотському екіпажі, розквартированому напередодні війни у флотських казармах міста Миколаєва, пам'ятник встановили в Миколаєві 26 серпня 1874 року (автор - відомий у свій час монументаліст М. О. Мікешин). 1902 року пам'ятник було перенесено до Севастополя і встановлено на Корабельній стороні перед казармами 30-го флотського екіпажу. У бурхливі роки громадянської війни цей пам'ятник було знищено. Відновлено пам'ятник 1985 року за ініціативою колективу Миколаївського будівельного коледжу.


Памятник матросу Гнату Шевченко у входа в Николаевский Строительный колледж
(бывший Дом флагманов и командиров)
, автор памятника М. О. Микешин.
Во время обороны Севастополя (1854-1855 годы) в Крымской войне (1853-1856 годы) матрос Игнатий Шевченко в одном из ночных боев заслонил собой от вражеских пуль командира, лейтенанта Бирилева, и тем спас ему жизнь. После обнародования приказа главнокомандующего русскими войсками адмирала А. С. Меншикова о подвиге матроса Шевченко, со всех концов России стали поступать денежные взносы на сооружение памятника матросу-герою. Поскольку Игнатий Шевченко проходил службу в 30-м флотском экипаже, расквартированном накануне войны во флотских казармах города Николаева, памятник установили в Николаеве 26 августа 1874 года (автор - известный в свое время монументалист М. О. Микешин). В 1902 году памятник был перенесен в Севастополь и установлен на Корабельной стороне перед казармами 30-го флотского зкипажа. В бурные годы гражданской войны этот памятник был уничтожен. Восстановлен памятник в 1985 году по инициативе коллектива Николаевского строительного колледжа.


Ріка Інгул у місці впадіння до Бузького лиману та Інгульський розвідний міст у Миколаєві.

Река Ингул в месте впадения в Бужский лиман и Ингульский разводной мост в Николаеве.

The Draw Bridge in Mykolayiv.


Пам'ятник Вице-адміралові Макарову С. О.
На п'єдесталі пам'ятника - бронзова дошка з написом (російською мовою):
«Макаров Степан Осипович (1848-1904 р.р.)
Віце-адмірал, видатний флотоводець і вчений.
Народився в м. Миколаєві, загинув на броненосці "Петропавловськ"»
Пам'ятник було встановлено 1976 року. Скульптори А. А. Коптів і А. Л. Сопелкін.


Памятник Вице-адмиралу Макарову С. О.
На пьедестале памятника - бронзовая доска с надписью:
«Макаров Степан Осипович (1848-1904 г.г.)
Вице-адмирал, выдающийся флотоводец и ученый.
Родился в г. Николаеве, погиб на броненосце "Петропавловск"»
Памятник был установлен в 1976 году. Скульпторы А. А. Коптев и А. Л. Сопелкин.


Пам'ятний знак, що позначає місце заснування міста Миколаїв (відкритий у 1976 році).
Напис на ньому та бронзові зображення першого вітрильника «Святий Миколай» (1790), броненосця «Потьомкін» (1898-1904) та науково-дослідного судна «Академік Сергій Корольов» (1968-1970) розповідають про етапи розвитку кораблебудування на півдні України.


Памятный знак, обозначающий место основания города Николаев (открыт в 1976 году).
Надпись на нем и бронзовые изображения первого парусника «Святой Николай» (1790), броненосца «Потемкин» (1898-1904) и научно-исследовательского судна «Академик Сергей Королев» (1968-1970) рассказывают об этапах развития кораблестроения на юге Украины.


На пам'ятному знаку - такий текст (російською мовою):
«Флотський бульвар.
Тут, при злитті річок Інгулу та Південного Бугу 1789 року було засновано місто Миколаїв – центр кораблебудування Півдня країни. З 1792 р. по 1856 р. а потім з 1871 р. по 1900 р. у місті розміщувалися Головний командир Чорноморського флоту та портів, штаб флоту, військово-морські учбові заклади та флотські служби. У Миколаєві служили видні російські мореплавці та флотоводці Ф. Ф. Ушаков, П. С. Нахімов, М. П. Лазарев, В. А. Корнілов, В. І. Істомін, Ф. Ф. Беллінсгаузен, Г. І. Бутаков, А. І. Каварський. У місті народився відомий російський учений і флотоводець С. О. Макаров. Багато кораблів, побудованих миколаївськими майстровими, брали участь у звитяжних битвах російського флоту та вписали славні сторінки до історії нашої Батьківщини. Непереможеною територією революції 1905 року став легендарний броненосець "Потьомкін", побудований у Миколаєві. Бойові кораблі, створені на миколаївських корабельнях, брали участь у боях з інтервентами та білогвардійцями, вели активні бойові дії в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Крейсер "Червоний Кавказ", побудований миколаївськими кораблебудівниками, став першим гвардійським кораблем Військово-Морського Флоту СРСР. Примножуючи трудові, революційні та бойові традиції, трудящі Миколаєва добиваються нових успіхів у розвитку промисловості, науки, культури, будують сучасні судна. Китобійні бази "Радянська Росія" та "Радянська Україна", рудовози, суховантажні судна, рефрижератори, промислові та науково-дослідні судна, що зійшли з миколаївських стапелів, гордо несуть радянський прапор по всіх морях і океанах земної кулі.»

На памятном знаке - следующий текст:
«Флотский бульвар.
Здесь, при слиянии рек Ингула и Южного Буга в 1789 году основан город Николаев – центр кораблестроения Юга страны. С 1792 г. по 1856 г. а затем с 1871 г. по 1900 г. в городе размещались Главный командир Черноморского флота и портов, штаб флота, военно-морские учебные заведения и флотские службы. В Николаеве служили видные русские мореплаватели и флотоводцы Ф. Ф. Ушаков, П. С. Нахимов, М. П. Лазарев, В. А. Корнилов, В. И. Истомин, Ф. Ф. Беллинсгаузен, Г. И. Бутаков, А. И. Каварский. В городе родился известный русский ученый и флотоводец С. О. Макаров. Многие корабли, построенные николаевскими мастеровыми, принимали участие в победоносных сражениях русского флота и вписали славные страницы в историю нашей Родины. Непобежденной территорией революции 1905 года стал легендарный броненосец "Потемкин", построенный в Николаеве. Боевые корабли, созданные на николаевских верфях, участвовали в боях с интервентами и белогвардейцами, вели активные боевые действия в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Крейсер "Красный Кавказ", построенный николаевскими корабелами, стал первым гвардейским кораблем Военно-Морского Флота СССР. Приумножая трудовые, революционные и боевые традиции, трудящиеся Николаева добиваются новых успехов в развитии промышленности, науки, культуры, строят современные суда. Китобойные базы "Советская Россия" и "Советская Украина", рудовозы, сухогрузы, рефрижераторы, промысловые и научно-исследовательские суда, сошедшие с николаевских стапелей, гордо несут советский флаг по всем морям и океанам земного шара.»


Красива ротонда біля будівлі «Шахового клубу» на бульварі Адмірала Макарова.

Красивая ротонда возле здания «Шахматного клуба» на бульваре Адмирала Макарова.


Нещодавно споруджені кокетливі сходи сполучають верхню та нижню тераси бульвару Адмірала Макарова (БАМ).
Ці сходи, прикрашені згори різноколірним листям орхідей, розрізають граніт набережної... і різко дисонують з її класичним стилем.


Кокетливая лестница современной постройки связала верхнюю и нижнюю террасы бульвара Адмирала Макарова (БАМ).
Эта лестница, украшенная навершием из разноцветных листьев орхидей, разрезает гранит набережной... и резко диссонирует с ее классическим стилем.


Пам'ятник Фалєєву Михайлу Леонтійовичу - будівничому міста Миколаїв.
На п'єдесталі пам'ятника - напис:
«Фалєєв Михайло Леонтійович
будівничий Інгульської верфі та міста Миколаєва»
Пам'ятник було встановлено 7 вересня 2002 року. Скульптори Ю. А. та В. Ю. Макушини.


Памятник Фалееву Михаилу Леонтиевичу - строителю города Николаев.
На пьедестале памятника - надпись (на Украинском языке):
«Фалеев Михаил Леонтиевич
строитель Ингульской верфи и города Николаева»
Памятник был установлен 7 сентября 2002 года. Скульпторы Ю. А. и В. Ю. Макушины.


Старовинна корабельна гармата, що встановлена на Флотському бульварі.

Старинная корабельная пушка, установленная на Флотском бульваре.


Хрест «На пам'ять славного ювілею 2000-ліття Різдва Господа нашого Ісуса Христа».
Хрест встановлено в січні 2001 року та освячено архієпископом Миколаївським і Вознесенським Питиримом
(Московський Патріархат).


Крест «В память славного юбилея 2000-летия Рождества Господа нашего Иисуса Христа».
Крест установлен в январе 2001 года и освящен архиепископом Николаевским и Вознесенским Питиримом
(Московский патриархат).


Пам'ятник Героям-десантникам (сквер ім. 68-ми Моряків-десантників).
На п'єдесталі пам'ятника - бронзова дошка з написом (російською мовою):
«У ніч на 26 березня 1944 року в порту окупованого фашистами міста Миколаєва висадився десант морської піхоти з 68-ми добровольців під командуванням старшого лейтенанта К. Ольшанського.
Дві доби загін утримував плацдарм, відбиваючи шалені атаки і відволікаючи на себе великі сили супротивника. 56 воїнів загинули смертю хоробрих.
Героїчні дії десантників допомогли частинам Радянської армії зломити оборону ворога і 28 березня звільнити місто. Всім учасникам десанту присвоєно звання Героя Радянського Союзу.»
Пам'ятник було встановлено 27 березня 1977 року. Скульптор Ю. П. Поммер. Архітектор А. Н. Душкін.
Гранітні сходинки за пам'ятником ведуть донизу, до місця поховання загиблих ольшанців.


Памятник Героям-десантникам (сквер им. 68-ми Моряков-десантников).
На пьедестале памятника - бронзовая доска с надписью:
«В ночь на 26 марта 1944 года в порту оккупированного фашистами города Николаева высадился десант морской пехоты из 68-ми добровольцев под командованием старшего лейтенанта К. Ольшанского.
Двое суток отряд удерживал плацдарм, отбивая яростные атаки и отвлекая на себя большие силы противника. 56 воинов пали смертью храбрых.
Героические действия десантников помогли частям Советской армии сломить вражескую оборону и 28 марта освободить город. Всем участникам десанта присвоено звание Героя Советского Союза.»
Памятник был установлен 27 марта 1977 года. Скульптор Ю. П. Поммер. Архитектор А. Н. Душкин.
Гранитные ступени за памятником ведут вниз, к месту захоронения погибших ольшанцев.


Храм Святителя Миколая («Каплиця Святого Миколая»).
Храм було освячено 1 жовтня 2005 року. Архітектор Домарацький А. В. Головний будівничий Токар Є. Г. Художники Семерньов В. М., Щедров В. В.


Храм Святителя Николая («Часовня Святого Николая»).
Храм освящен 1 октября 2005 года. Архитектор Домарацкий А. В. Главный строитель Токарь Е. Г. Художники Семернев В. М., Щедров В. В.

The The Mykolayivska (St. Nicholas) Church in Mykolayiv.


Музей історії суднобудування та флоту («Будинок штабу флоту»), пам'ятка архітектури, 1793 рік (вул. Адміральська, 4).
Колишній Штаб командувача Чорноморським флотом. Споруджено за проектом архітектора Петра Нєєлова. 1978 року відбулася реставрація пам'ятника, в процесі якої було відновлено портики з боку головного та дворового фасадів, бельведер з баштою, первинні віконні та дверні отвори, внутрішнє планування (архітектор Т. В. Гусельникова, Державна премія ім. Т. Г. Шевченка за 1981 рік). Будівля є візиткою міста Миколаїв.


Музей истории судостроения и флота («Дом штаба флота»), памятник архитектуры, 1793 год (ул. Адмиральская, 4).
Бывший Штаб командующего Черноморским флотом. Построен по проекту архитектора Петра Неелова. В 1978 году была произведена реставрация памятника, в процессе которой были восстановлены портики со стороны главного и дворового фасадов, бельведер с башней, первоначальные оконные и дверные проемы, внутренняя планировка (архитектор Т. В. Гусельникова, Государственная премия им. Т. Г. Шевченко за 1981 год). Здание является визиткой города Николаев.


На території музею історії суднобудування та флоту (вул. Адміральська, 4).

На территории музея истории судостроения и флота (ул. Адмиральская, 4).


Перед будівлею Музею історії суднобудування та флоту уздовж червоної лінії вулиці встановлено бронзові погруддя адміралів: П. С. Нахімова, В. А. Корнілова, Г. І. Бутакова, Ф. Ф. Ушакова, М. П. Лазарева, Ф. Ф. Беллінсгаузена.
Всі погруддя було встановлено 1978 року. Архітектор В. П. Попів. Скульптори: А. А. Коптев, О. А. Здиховський, Ю. А. Макушин, А. Л. Сапелкин.


Перед зданием Музея истории судостроения и флота вдоль красной линии улицы установлены бронзовые бюсты адмиралов: П. С. Нахимова, В. А. Корнилова, Г. И. Бутакова, Ф. Ф. Ушакова, М. П. Лазарева, Ф. Ф. Беллинсгаузена.
Все бюсты были установлены в 1978 году. Архитектор В. П. Попов. Скульпторы: А. А. Коптев, О. А. Здыховский, Ю. А. Макушин, А. Л. Сапелкин.


Погруддя адміралів перед Музеєм історії суднобудування та флоту:
Адмірал
Нахімов Павло Степанович (1802-1855);
Віце-адмірал
Корнілов Володимир Олексійович (1806-1854);
Адмірал
Бутаков Григорій Іванович (1820-1882).


Бюсты адмиралов перед Музеем истории судостроения и флота:
Адмирал
Нахимов Павел Степанович (1802-1855);
Вице-адмирал
Корнилов Владимир Алексеевич (1806-1854);
Адмирал
Бутаков Григорий Иванович (1820-1882).


Погруддя адміралів перед Музеєм історії суднобудування та флоту:
Адмірал
Беллінсгаузен Фаддій Фаддійович (1778-1852);
Адмірал
Лазарев Михайло Петрович (1788-1851);
Адмірал
Ушаков Федор Федорович (1744-1817).


Бюсты адмиралов перед Музеем истории судостроения и флота:
Адмирал
Беллинсгаузен Фаддей Фаддеевич (1778-1852);
Адмирал
Лазарев Михаил Петрович (1788-1851);
Адмирал
Ушаков Федор Федорович (1744-1817).


Пам'ятник композиторові Римському-Корсакову.
Будучи інспектором військових духових оркестрів Морського відомства, Микола Андрійович Римський-Корсаков двічі побував в Миколаєві в 1874 і 1881 роках.
Бюст композитора було встановлено 1978 року біля будівлі Першої Української гімназії. Скульптор О. А. Здиховський, архітектор В. С. Гретов.


Памятник композитору Римскому-Корсакову.
Будучи инспектором военных духовых оркестров Морского ведомства, Николай Андреевич Римский-Корсаков дважды побывал в Николаеве в 1874 и 1881 годах.
Бюст композитора был установлен в 1978 году возле здания Первой Украинской гимназии. Скульптор О. А. Здыховский, архитектор В. С. Гретов.


Пам'ятник Олександру Сергійовичу Пушкіну (біля початку Інгульського мосту).
Олександр Сергійович Пушкін тричі бував у Миколаєві: 1820 року, прямуючи в південне посилання; при поверненні з Кишинева; і 1824 року, прямуючи в нове посилання.
Чудовий пам'ятник великому поетові було встановлено 1988 року (скульптор Ю. Макушин): бронзовий двадцятип’ятирічний поет-романтик дивиться на водну стихію, яку він так любив.


Памятник Александру Сергеевичу Пушкину (возле начала Ингульского моста).
Александр Сергеевич Пушкин трижды бывал в Николаеве: в 1820 году, направляясь в южную ссылку; при возвращении из Кишинева; и в 1824 году, направляясь в новую ссылку.
Прекрасный памятник великому поэту был установлен в 1988 году (скульптор Ю. Макушин): бронзовый двадцатипятилетний поэт-романтик смотрит на водную стихию, которую он так любил.


Миколаївський обласний художній російський драматичний театр ім. Чкалова (вул. Нікольська, 50).
Вид з вулиці Адміральська.
Будівлю театру Монте побудовано 1881 року за проектом інженера Т. К. Брусницького. Пізніше власником театру став Шеффер. Будівлю театру було зруйновано в громадянську війну 1919 року та відновлено 1925 року. Повторно будівлю було зруйновано 1944 року та знову відновлено 1946 року з прибудовою чотирьохколонного портика. У театрі в різні часи виступали знамениті артисти В. Коміссаржевська, М. Г. Савіна, Л. В. Собінов, Ф. І. Шаляпін, поет В. Маяковський.


Николаевский областной художественный русский драматический театр им. Чкалова (ул. Никольская, 50).
Вид с улицы Адмиральская.
Здание театра Монте построено в 1881 году по проекту инженера Т. К. Брусницкого. Позже владельцем театра стал Шеффер. Здание театра было разрушено в гражданскую войну в 1919 году и восстановлено в 1925 году. Повторно здание было разрушено в 1944 году и снова восстановлено в 1946 году с пристройкой четырехколонного портика. В театре в разное время выступали знаменитые артисты В. Комиссаржевская, М. Г. Савина, Л. В. Собинов, Ф. И. Шаляпин, поэт В. Маяковский.


Свято-Різдва Богородиці кафедральний собор (вул. Лягіна /колишня Різдвяна/, 10).
Церкву було побудовано на пожертвування миколаївських купців у 1800 році. 1828 року до неї прибудовано два бокові вівтарі, і храм було затверджено міським єпархіальним собором. 1876 року на дзвіниці храму було встановлено величезний дзвін вагою понад 8 тонн. 1938 року собор було закрито, і (після реконструкції) в ньому розміщувався гарнізонний будинок офіцерів. З 1992 року собор знову діє.


Свято-Рождества Богородицы кафедральный собор (ул. Лягина /бывшая Рождественская/, 10).
Церковь была построена на пожертвования николаевских купцов в 1800 году. В 1828 году к ней пристроены два придела, и храм был утвержден городским епархиальным собором. В 1876 году на колокольне храма был установлен огромный колокол весом более 8 тонн. В 1938 году собор был закрыт, и (после реконструкции) в нем размещался гарнизонный дом офицеров. С 1992 года собор снова действует.


Римо-Католицький Костел Святого Йосипа (вул. Декабристів, 32).
Споруджено на кошти прихожан-католиків 1896 року за проектом архітектора В. А. Домбровського. Був закритий у 1934 році. З 1992 року костьол знову діє.
Поруч із костелом - колекція кам'яних баб.


Римо-Католический Костел Святого Иосифа (ул. Декабристов, 32).
Сооружен на средства прихожан-католиков в 1896 году по проекту архитектора В. А. Домбровского. Был закрыт в 1934 году. С 1992 года костел снова действует.
Рядом с костелом - коллекция каменных баб.


Миколаївський обласний краєзнавчий музей (вул. Декабристів, 32).

Николаевский областной краеведческий музей (ул. Декабристов, 32).


Будинок на розі вулиць Фалеївська та Нікольська.

Здание на углу улиц Фалеевская и Никольская.


Свято-Миколаївський (Грецький) собор, пам'ятка архітектури, 1813-1817 роки (вул. Фалеївська, 4).
Споруджено виключно на кошти пожертвувань прихожан, переважно греків. Нині храм повернуто релігійній громаді.


Свято-Никольский (Греческий) собор, памятник архитектуры, 1813-1817 годы (ул. Фалеевская, 4).
Сооружен исключительно на средства пожертвований прихожан, в основном греков. Ныне храм возвращен религиозной общине.


Храм Касперівської (Кашперівської) Iкони Божої Матерi (вул. Садова, 12).
Архітектор Ф. І. Епінгер. Собор було закладено 1904 року й освячено в 1908 році. 1934 року будівлю було передано під клуб заводу імені 61 комунара. Повернуто релігійній громаді 1992 року (Українська православна церква, Київський патріархат).


Храм Касперовской Иконы Божьей Матери (ул. Садовая, 12).
Архитектор Ф. И. Эпингер. Собор был заложен в 1904 году и освящен в 1908 году. В 1934 году здание было передано под клуб заводу имени 61 коммунара. Возвращен религиозной общине в 1992 году (Украинская православная церковь, Киевский патриархат).


Хрест «В честь 2000 ліття Різдва Господа нашого Ісуса Христа».
Освячено Володимиром, Архиєпископом Миколаївським і Богоявленським
(Українська Православна Церква, Київський Патріархат).


Крест «В честь 2000 летия Рождества Господа нашего Иисуса Христа».
Освящен Владимиром, Архиепископом Николаевским и Богоявленским
(Украинская православная церковь, Киевский патриархат).


Пам'ятник на честь співробітників міліції (перетин пр. Леніна та вул. Садова).
На постаменті - напис: «Безстрашним воїнам - співробітникам міліції Миколаївщини, що полягли в боях за Батьківщину при виконання службових обов'язків».
Пам'ятник споруджено 1977 року на честь 60-річчя радянської міліції. Скульптори: Ю. А. та І. В. Макушини. Архітектори: С. К. Якимович та П. А. Казмирчук.


Памятник в честь работников милиции (пересечение пр. Ленина и ул. Садовая).
На постаменте - надпись: «Бесстрашным воинам - работникам милиции Николаевщины, павшим в боях за Родину при исполнениии служебного долга».
Памятник сооружен в 1977 году в честь 60-летия советской милиции. Скульпторы: Ю. А. и И. В. Макушины. Архитекторы: С. К. Якимович и П. А. Казмирчук.


Окрім сфотографованих пам'яток, у Миколаєві значний інтерес становлять перелічені нижче об'єкти.
Астрономічна обсерваторія, 1821 рік (вул. Обсерваторна, 1). Одна з найстаріших обсерваторій Східної Європи. Має власний меридіан у міжнародних астрономічних атласах.
Комплекс будівель Морського відомства, середина XIX століття (вул. Набережна).
Брама й корабельні мури, 1848 рік (вул. Набережна).
Чоловіча гімназія, 1850 рік (вул. Перша Слобідська, 2).
1-й та 2-й корпуси Старофлотських казарм, 1850 рік (вул. Набережна, 23).
Водонапірна башта, XIX століття (вул. Рюміна, 9).
Миколаївський краєзнавчий музей (вул. Декабристів, 32).
Художній музей ім. Верещагіна (вул. Велика Морська, 47).


Помимо сфотографированных достопримечательностей, в Николаеве значительный интерес представляют перечисленные ниже объекты.
Астрономическая обсерватория, 1821 год (ул. Обсерваторная, 1). Одна из самых старых обсерваторий Восточной Европы. Имеет собственный меридиан в международных астрономических атласах.
Комплекс зданий Морского ведомства, середина XIX века (ул. Набережная).
Ворота и корабельные стены, 1848 год (ул. Набережная).
Мужская гимназия, 1850 год (ул. Первая Слободская, 2).
1-й и 2-й корпуса Старофлотских казарм, 1850 год (ул. Набережная, 23).
Водонапорная башня, XIX век (ул. Рюмина, 9).
Николаевский краеведческий музей (ул. Декабристов, 32).
Художественный музей им. Верещагина (ул. Большая Морская, 47).


Пам'ятник Тарасові Григоровичу Шевченку (сквер імені Т. Шевченка).
На Миколаївській землі великий поет пробув всього три дні (він зупинився в селі Голосково Крівоозерського району в будинку мірошника Франца Яшовського) і незабаром у супроводі пристава його було доставлено до Києва.
Пам'ятник Кобзареві було встановлено 1958 року (скульптор І. Диба).
5 жовтня 1985 року пам'ятник було реставровано та знову відкрито. Скульптор А. А. Ковальчук, архітектор В. В. Щедров, художник В. Г. Пахомов.


Памятник Тарасу Григорьевичу Шевченко (сквер имени Т. Шевченко).
На Николаевской земле великий поэт пробыл всего три дня (он остановился в селе Голосково Кривоозерского района в доме мельника Франца Яшовского) и вскоре в сопровождении пристава был доставлен в Киев.
Памятник Кобзарю был установлен в 1958 году (скульптор И. Дыба).
5 октября 1985 года памятник был реставрирован и открыт вновь. Скульптор А. А. Ковальчук, архитектор В. В. Щедров, художник В. Г. Пахомов.


Цікаво також відвідати Миколаївський державний зоопарк (пл. М. Леонтовича).
Сучасна колекція зоопарку є найбільшою в Україні, нараховує близько 350 видів, понад 3 тис. екземплярів. Першим серед українських зоопарків 1993 року був прийнятий до Європейської асоціації зоопарків та акваріумів (ЕА2А). 1988 року в зоопарку було створено музей його історії, до експозиції якого належать документи, фотографії, колекція черепів та опудал тварин, колекція яєць тощо. Це єдиний музей у зоопарках України. До 100-річного ювілею 2001 року Національний банк України випустив ювілейну монету вартістю 2 грн «100 років Миколаївському зоопарку».
2004 року в зоопарку було відкрито вольєр для свійських тварин «Дідова хата». Подвір'я у фольклорному стилі одночасно є місцем спілкування зі свійськими тваринами та музеєм побуту півдня України.


Интересно также посетить Николаевский государственный зоопарк (пл. М. Леонтовича).
Современная коллекция зоопарка является наибольшей в Украине, насчитывает около 350 видов, свыше 3 тыс. экземпляров. Первым среди украинских зоопарков в 1993 году был принят в Европейскую ассоциацию зоопарков и аквариумов (ЕА2А). В 1988 году в зоопарке был создан музей его истории, к экспозиции которого принадлежат документы, фотографии, коллекция черепов и чучел животных, коллекция яиц и тому подобное. Это единственный музей в зоопарках Украины. К 100-летнему юбилею в 2001 году Национальный банк Украины выпустил юбилейную монету стоимостью 2 грн «100 лет Николаевскому зоопарку». В 2004 году в зоопарке был открыт вольер для домашних животных «Дедова хата». Двор в фольклорном стиле одновременно является местом общения с домашними животными и музеем быта юга Украины.


Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Сайт «Наш край».
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# «Города Украины в улицах и лицах» (город Николаев).
# Сайт «Асоціація міст України».
# «Памятники Николаева: мини-справочник».
# «Портал Українців Одещини».
# «Миколаїв - план міста», Головне управлыння геодезії, картографії та кадастру Украъни, НВП «Картографія», 1999.






Усі права застережено. © 2003-2011 Сергій Клименко

Реклама від SETLINKS.RU
    lasvegasescortbunny.com/  




Rambler's Top100