Лоція ріки (відстані - від с. Буркут)
1. Село Буркут. 25 км від витоків Чорного Черемошу, 869 м.
2. 7 км. Залишки греблі Кернична.
3. 8 км. Село Шибени, 855 м. Гирло лівої притоки Шибени.
4. 11 км. Поріг Берди. Довжина близько 200 м. Складається з цілого каскаду невисоких уступів в невисоких обривистих берегах. Береги скельні, зарослі чагарниками.
5. 12,5 км. Низька кладка через Ч. Черемош.
6. 13,4 км. Гирло лівої невеликої притоки. Церква в селі Зелена.
7. 15,0 км. Гирло лівої притоки Скоростиянки, 764 м.
8. 15,3 км. Підвісний місток в с. Зелена.
9. 18,2 км. Низька підвісна кладка.
10. 19,3 км. Низька підвісна кладка.
11. 19,5 км. Тросова переправа.
12. 19,7 км. Село Топільче.
13. 20,6 км. Початок порога Дземброня, 730 м.
Гирло лівої притоки річки Дземброня. Орієнтир: русло річки досить круто повертає вліво в дуже звуженій долині, а дорога на лівому березі піднімається вгору, переходячи відріг, який присунувся до самої води.
На порозі три ділянки. Перша - численні брили каменю розміщені по всьому руслу на швидкій течії. Між ними досить складна лінія проходження.
Друга - каскад уступів, під кутом поставлених до течії, які йдуть від правого берега і впираються в кам'янисту мілину під лівим берегом. Нижче несильний навал води на правий берег і висока стояча хвиля.
Остання ділянка порога - шивера з підводними і надводними обливними каменями, розміщена нижче від підвісної кладки.
14. 21,9 км. Кам'яниста мілина в руслі.
15. 23,3 км. Поріг Бистрець ("Сива Кобила"). Поріг розташований на крутому (до 90°) правому повороті річки з сильним навалом води на зрубову стінку лівого берега. В порозі невеликі уступи, а в кінці повороту - велика брила каменю, в яку впирається течія. Орієнтир порога - в руслі вузький кам'янистий острів, за ним, на лівому березі над дорогою висока скеля з гарними відшаруваннями карпатського флішу у формі концентричних дугоподібних складок.
16. 23,6 км. Підвісний місток через Чорний Черемош. На правому березі - велика полянка.
17. 23,8 км. В річку впадає ліва притока Бистрець.
18. Від гирла Бистреця береги різко підвищуються і обриваються в воду скельними стінками. Річка втягується в ущелину з каскадами порогів Гуки, завдовжки до трьох кілометрів.
19. Верхня частина порогів має назву Малий Гук. Починається з шивери за гирлом Бистреця. Далі шивера стає потужнішою, з невеликими уступами і великими каменями в руслі, через які перевалює вода, створюючи за ними водовороти, пінисті ями і стоячі хвилі.
20. Потік води з великою швидкістю робить правий поворот, і входить у звуження русла з уступами і великими брилами каменю під лівим берегом. Великий навал потоку на лівий берег. Ця динамічна ділянка порогу має назву Гучок.
21. За Гучком йде ділянка річки з швидкою течією і каменями в руслі. Тут на порівняно спокійній течії можна приготуватися до проходження Великого Гуку. Великі плити і брили каменю в руслі, різке звуження і високі уступи, створюють високі стоячі хвилі і великий перепад русла на короткому відтинку. Лівий берег - висока скельна стінка.
22. За Великим Гуком коротка ділянка відносно спокійної води переривається декількома шиверами, кінець яких біля підвісної кладки через Чорний Черемош, навпроти будівлі Красницького лісництва на високому лівому березі. Тут закінчується каскад порогів Гуки.
23. 29,3 км. Гирло р. Ільця, 658 м.
24. 29,8 км. Село Ільці. Розвилка дороги на Верховину, Ворохту і Буркут.
25. 31,8 км. Верховина, деревообробний комбінат.
26. 40,3 км. Верховина, центр, автовокзал, 670 м.
27. 43,3 км. Село Криворівня, центр.
28. 45,3 км. Село Криворівня. Розвилка дороги на Вижницю і Косів (на перевал Буковець).
29. 49 км. Село Верхній Ясенів. Шивериста ділянка річки переходить в Верхньоясенівський поріг, розміщений на плавному правому повороті русла. Правий берег - висока скельна стіна, а під нею шаленіє річка, перестрибуючи через косі плити посеред річки.
30. 51,7 км. Міст через Чорний Черемош.
31. 54,6 км. Гирло р. Чорний Черемош, 488 м.
У верхів'я Чорного Черемошу можна дістатися з Верховини рейсовими автобусами.
З долини Чорного Черемошу починаються захопливі пішохідні мандрівки на Чорногірський хребет і Гринявські гори.
Верховинське село Буркут розташоване в мальовничій місцевості, яка так приваблювала Лесю Українку. При в'їзді до нього дзюркоче буркут - джерело мінеральної води. Трохи вище від джерела стоїть будинок Чивчинського лісництва, на стіні якого - меморіальна дошка. Під барельєфом напис: „У селі Буркут в серпні 1901 року жила видатна українська письменниця Леся Українка”. Село лежить на дні глибокої долини на висоті 1012 м над рівнем моря і оточене лісистими схилами гір. В селі - Буркутське і Яворницьке лісництва. На жаль, будинок, у якому проживала Леся Українка, не зберігся. Він був трохи вище Чивчинського лісництва.
Під горою є мінеральне джерело, з якого Леся Українка пила цілющу воду. М'який клімат, свіже гірське повітря, настояне на хвої, чарівна природа поліпшили стан її здоров'я. Звідси вона писала батьку: „Навкруги лише дерева і папороть, пташки співають, Черемош шумить, а з ним наперебій той самий залізистий потічок, який Буркутом називається… Якщо я тут не поправлю здоров'я, то вже не знаю, який мені ще клімат потрібен”.
Леся Українка і тут продовжувала працювати. Саме в цьому куточку Карпат народилися цикли поезій „Хвилинки” і „Ритми”.
Сюди до Лесі Українки приїжджав Іван Франко. Мандрівка залишила помітний слід у його творчості, завдяки чому з'явився цикл „Буркутські станси”.
З центральної частини села путівець в'ється уздовж потоку на полонину Лукавець (1506 м). Саме через неї поетеса поверталась з Буркута у Вижницю. Її шлях пролягав через село Гриняву, Довгопілля і далі через Кути.
Нижче села річка тече у вузькій долині. На лівому березі, біля самої води, проходить автодорога Верховина - Буркут.
На лівій притоці Чорного Черемошу р. Шибена, в 7-8 км від її гирла розміщене мальовниче водосховище. Розташоване у вузькій і глибокій долині, оточене зеленню лісу, невеличке голубе озеро надзвичайно гарне. В долині цієї маленької річки розташований присілок Шибени. З гирла р. Шибени починається дорога, яка через полонину Веснярка приводить на вершину гори Піп Іван Чорногірський, проходячи біля озера Марічейка. Це стара дорога, якою підвозили всі будівельні матеріали для спорудження обсерваторії на вершині, а потім для її обслуговування. Вона й тепер в доволі непоганому стані, лише після лісової зони є декілька зсувів.
Нижче від гирла Шибени - поріг Берди, досить складна водна перешкода. За ним - велике село Зелена, яке довго тягнеться уздовж Чорного Черемошу.
Досить складний поріг розташований в гирлі лівої притоки Дземброня. Звідси, через село Дземброня найкоротша дорога на Чорногірський хребет. Ця стежка дуже мальовнича, з самої долини проходить полонинами, з яких відкриваються чудові гірські пейзажі.
Від гирла р. Бистрець починаються каскади порогів Гуки, а в долині Бистреця розташоване однойменне невеличке село.
За Гуками, в селі Красник річка трохи заспокоюється, долина розширюється, відкриваються чудові пейзажі гірських хребтів. Видно частину Чорногори з вершиною Піп Іван, Смотрич з відрогом Вухаті Камені, інші вершини.
Наступне село Ільці. У ньому в Чорний Черемош впадає ліва притока Ільця.
Поруч Верховина - селище міського типу, центр Верховинського району Івано-Франківської області, розташоване за 150 км від обласного центру і 31 км від залізничної станції Ворохта. До 1962 р. поселення називалося село Жаб'є. Перша писемна згадка про Жаб'є належить до 1424 р. З посиленням панського гніту люди втікали у важкодоступні місця, де їх захищали гори і ліси. Вони оселялися тут і займалися, в основному, скотарством і мисливством. Так обживався і заселявся Верховинський край протягом століть.
Нині Верховина - економічний і культурний центр гуцульського півдня. Перебування І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Павлика, Г. Хоткевича та інших діячів літератури і мистецтва мало сприятливий вплив на розвиток культури у краї.
Широкого розвитку набуло народне декоративно-прикладне мистецтво. Вовняні тканини, килими, одяг, ліжники, виготовлені з високою майстерністю і художнім смаком. Особливо ці якості виявилися в національному костюмі, цікавість до якого не згасла і в наші дні. На високому рівні також дерев'яна зрубова архітектура жител і храмів. На околиці збереглися дуже старі будівлі початку XIX століття. З Верховинського краю взяті для музеїв Львова і Коломиї типові гуцульські будівлі різного призначення.
Сусіднє з Верховиною, вниз за течією Чорного Черемошу - село Криворівня, давній центр художньої обробки металу та шкіри.
У цьому селі з 1901 по 1914 рр. щоліта проживав Іван Франко. У Криворівні він написав статтю „З Галичини”, повість „Великий шум”, поему „Терен у нозі”, оповідання „У кузні”, „Як Юра Шикманюк брив Черемош”, інші твори. В 1901 році проїздом до Буркута в Криворівні в гостях у І. Франка побувала Леся Українка.
В дні перебування Франка Криворівня ставала своєрідним літературним центром, куди приїздили багато західноукраїнських письменників. Сюди навідувались Леся Українка, Ольга Кобилянська, В. Стефаник, М. Черемшина, О. Маковей, Д. Лукиянович.
На запрошення етнографа і фольклориста В. Гнатюка (1871-1926) в Криворівню в 1910 році приїхав М. Коцюбинський, який повертався з острова Капрі.
В Криворівні народжувалася повість М. Коцюбинського „Тіні забутих предків”.
У 1953 році в селі відкрито літературно-меморіальний музей І. Франка.
Нижче від Криворівні вліво відходить дорога на Косів, яка йде через перевал Буковець, а основна продовжує в'юнитися по берегу Чорного Черемошу, то віддаляючись від річки, то наближаючись, притиснута якимось відрогом гори. Через деякий час - село Устеріки. Недалеко від гирла - міст на правий берег. Поруч ще один міст через Білий Черемош. Тут, в гирлі обох Черемошів, можна закінчити сплав або продовжувати його Черемошем.
Першоджерело:
# «Туристські ріки Карпат. Путівник», В. Захарчук, Г. Чурчун, Видавничий дім «Букрек», Чернівці-2006.
"Речка Черный Черемош. Бассейн Дуная."
(мой перевод фрагмента из издания «Туристські ріки Карпат. Путівник», В. Захарчук, Г. Чурчун, Видавничий дім «Букрек», Чернівці-2006.)
(мой перевод фрагмента из издания «Туристські ріки Карпат. Путівник», В. Захарчук, Г. Чурчун, Видавничий дім «Букрек», Чернівці-2006.)
Лоция реки (расстояния - от с. Буркут)
1. Село Буркут. 25 км от истоков Черного Черемоша, 869 м.
2. 7 км. Остатки дамбы Кернична.
3. 8 км. Село Шибены, 855 м. Устье левого притока Шибены.
4. 11 км. Порог Берды. Длина около 200 м. Состоит из целого каскада невысоких уступов в невысоких обрывистых берегах. Берега скальные, заросшие кустарниками.
5. 12,5 км. Низкая кладка через Ч. Черемош.
6. 13,4 км. Устье левого небольшого притока. Церковь в селе Зеленое.
7. 15,0 км. Устье левого притока Скоростиянки, 764 м.
8. 15,3 км. Подвесной мостик в с. Зеленое.
9. 18,2 км. Низкая подвесная кладка.
10. 19,3 км. Низкая подвесная кладка.
11. 19,5 км. Тросовая переправа.
12. 19,7 км. Село Топильче.
13. 20,6 км. Начало порога Дземброня, 730 м.
Устье левого притока речки Дземброня. Ориентир: русло реки достаточно круто поворачивает влево в очень суженной долине, а дорога на левом берегу поднимается вверх, переходя отрог, который придвинулся к самой воде.
На пороге три участка. Первый - многочисленные глыбы камню расположенные по всему руслу на быстром течении. Между ними достаточно сложная линия прохождения.
Второй - каскад уступов, под углом поставленных к течению, которые идут от правого берега и упираются в каменистую мель под левым берегом. Ниже несильный навал воды на правый берег и высокая стоячая волна.
Последний участок порога - шивера с подводными и надводными обливными камнями, размещенная ниже от подвесной кладки.
14. 21,9 км. Каменистая мель в русле.
15. 23,3 км. Порог Быстрец ("Белая Кобыла"). Порог расположен на крутом (до 90°) правом повороте реки с сильным навалом воды на срубную стенку левого берега. В пороге небольшие уступы, а в конце поворота - большая глыба камня, в которую упирается течение. Ориентир порога - в русле узкий каменистый остров, за ним, на левом берегу над дорогой высокая скала с красивыми отслаиваниями карпатского флиша в форме концентрических дугообразных складок.
16. 23,6 км. Подвесной мостик через Черный Черемош. На правом берегу - большая поляна.
17. 23,8 км. В реку впадает левый приток Быстрец.
18. От устья Быстреца берега резко повышаются и обрываются в воду скальными стенками. Река втягивается в ущелье с каскадами порогов Гуки, длиной до трех километров.
19. Верхняя часть порогов имеет название Малый Гук. Начинается с шиверы за устьем Быстреца. Дальше шивера становится мощнее, с небольшими уступами и большими камнями в русле, через которые переваливает вода, создавая за ними водовороты, пенистые ямы и стоячие волны.
20. Поток воды с большой скоростью делает правый поворот, и входит в сужение русла с уступами и большими глыбами камня под левым берегом. Большой навал потока на левый берег. Этот динамический участок порога имеет название Гучек.
21. За Гучком идет участок реки с быстрым течением и камнями в русле. Здесь на сравнительно спокойном течении можно приготовиться к прохождению Большого Гука. Большие плиты и глыбы камня в русле, резкое сужение и высокие уступы, создают высокие стоячие волны и большой перепад русла на коротком отрезке. Левый берег - высокая скальная стенка.
22. За Большим Гуком короткий участок относительно спокойной воды прерывается несколькими шиверами, конец которых возле подвесной кладки через Черный Черемош, напротив здания Красницкого лесничества на высоком левом берегу. Здесь заканчивается каскад порогов Гуки.
23. 29,3 км. Устье р. Ильця, 658 м.
24. 29,8 км. Село Ильци. Развилка дороги на Верховину, Ворохту и Буркут.
25. 31,8 км. Верховина, деревообрабатывающий комбинат.
26. 40,3 км. Верховина, центр, автовокзал, 670 м.
27. 43,3 км. Село Криворивня, центр.
28. 45,3 км. Село Криворивня. Развилка дороги на Вижницу и Косел (на перевал Буковец).
29. 49 км. Село Верхний Ясенив. Шиверистый участок реки переходит в Верхнеясенивский порог, расположенный на плавном правом повороте русла. Правый берег - высокая скальная стена, а под ней неистовствует река, перепрыгивая через косые плиты посреди реки.
30. 51,7 км. Мост через Черный Черемош.
31. 54,6 км. Устье р. Черный Черемош, 488 м.
В верховья Черного Черемоша можно добраться из Верховины рейсовыми автобусами.
С долины Черного Черемоша начинаются увлекательные пешеходные путешествия на Черногорский хребет и Гринявские горы.
Верховинськое село Буркут расположено в живописной местности, которая так привлекала Лесю Украинку. При въезде в него журчит буркут - источник минеральной воды. Немного выше от источника стоит дом Чивчинского лесничества, на стене которого, - мемориальная доска. Под барельефом надпись (на Украинском языке): „В селе Буркут в августе 1901 года жила великая украинская писательница Леся Украинка”. Село лежит на дне глубокой долины на высоте 1012 м над уровнем моря и окружено лесистыми склонами гор. В селе - Буркутское и Яворницкое лесничества. К сожалению, дом, в котором проживала Леся Украинка, не сохранился. Он был немного выше Чивчинского лесничества.
Под горой есть минеральный источник, из которого Леся Украинка пила целебную воду. Мягкий климат, свежий горный воздух, настоянный на хвое, волшебная природа улучшили состояние ее здоровья. Отсюда она писала отцу: „Вокруг лишь деревья и папоротник, птички поют, Черемош шумит, а с ним наперебой тот же железистый поточек, который Буркутом называется. Если я здесь не поправлю здоровья, то уже не знаю, какой мне еще климат нужен”.
Леся Украинка и здесь продолжала работать. Именно в этом уголке Карпат родились циклы поэзий „Хвилинки” и „Ритми”.
Сюда к Лесе Украинки приезжал Иван Франко. Путешествие оставило заметный след в его творчестве, благодаря чему появился цикл „Буркутські станси”.
Из центральной части села проселок вьется вдоль потока на горную долину Лукавец (1506 м). Именно через нее поэтесса возвращалась из Буркута в Вижницу. Ее путь пролегал через село Гриняву, Довгополье и дальее через Куты.
Ниже села река течет в узкой долине. На левом берегу, возле самой воды, проходит автодорога Верховина - Буркут.
На левом притоке Черного Черемоша г. Шибена, в 7-8 км от ее устья расположено живописное водохранилище. Расположенное в узкой и глубокой долине, окруженное зеленью леса, небольшое голубое озеро чрезвычайно красиво. В долине этой маленькой реки расположен приселок Шибены. С устья р. Шибены начинается дорога, которая через полонину Веснярка приводит на вершину горы Поп Иван Черногирский, проходя у озера Маричейка. Это старая дорога, которой подвозили все строительные материалы для сооружения обсерватории на вершине, а затем для ее обслуживания. Она и теперь в достаточно неплохом состоянии, лишь после лесной зоны есть несколько сдвигов.
Ниже устья Шибены - порог Берды, достаточно сложное водное препятствие. За ним - большое село Зеленая, которое долго тянется вдоль Черного Черемоша.
Достаточно сложный порог расположен в устье левого притока Дземброня. Отсюда, через село Дземброня кратчайшая дорога на Черногорский хребет. Эта тропинка очень живописна, от самой долины проходит полонинами, с которых открываются прекрасные горные пейзажи.
От устья р. Быстрец начинаются каскады порогов Гуки, а в долине Быстреца расположено одноименное небольшое село.
За Гуками, в селе Красник река немного успокаивается, долина расширяется, открываются прекрасные пейзажи горных хребтов. Видно часть Черногоры с вершиной Поп Иван, Смотрич с отрогом Ушастые Камни, другие вершины.
Следующее село Ильци. В нем в Черный Черемош впадает левый приток Ильця.
Рядом Верховина - поселок городского типа, центр Верховинского района Ивано-Франковской области, расположенный в 150 км от областного центра и в 31 км от железнодорожной станции Ворохта. До 1962 г. поселение называлось село Жабье. Первое письменное упоминание о Жабье относится к 1424 г. С усилением барского гнета люди убегали в труднодоступные места, где их защищали горы и леса. Они поселялись здесь и занимались, в основном, скотоводством и охотой. Так обживался и заселялся Верховинский край в течение веков.
В настоящее время Верховина - экономический и культурный центр гуцульського юга. Пребывание И. Франка, М. Коцюбинского, Леси Украинки, О. Кобылянской, М. Павлика, Г. Хоткевича и других деятелей литературы и искусства имело благоприятное влияние на развитие культуры в крае.
Широкое развитие приобрело народное декоративно-прикладное искусство. Шерстяные ткани, ковры, одежда, покрывала, изготовлены с высоким мастерством и художественным вкусом. Особенно эти качества проявились в национальном костюме, интерес к которому не угас и в наши дни. На высоком уровне также деревянная срубная архитектура жилища и храмов. На околице сохранились очень старые здания начала XIX века. Из Верховинського края взятые для музеев Львова и Коломыи типичные гуцульские здания разного назначения.
Соседнее с Верховиной, вниз по течению Черного Черемошу - село Криворивня, давний центр художественной обработки металла и кожи.
В этом селе с 1901 по 1914 гг. каждое лето проживал Иван Франко. В Криворивне он написал статью „З Галичини”, повесть „Великий шум”, поэму „Терен у нозі”, рассказы „У кузні” „Як Юра Шикманюк брив Черемош”, другие произведения. В 1901 году проездом на Буркут в Криворивне в гостях у И. Франко побывала Леся Украинка.
В дни пребывания Франка Криворивня становилась своеобразным литературным центром, куда приезжало много западноукраинских писателей. Сюда наведывались Леся Украинка, Ольга Кобылянская, В. Стефаник, М. Черемшина, О. Маковей, Д. Лукиянович.
По приглашению этнографа и фольклориста В. Гнатюка (1871-1926) в Криворивню в 1910 году приехал М. Коцюбинский, который возвращался с острова Капри.
В Криворивне рождалась повесть М. Коцюбинского „Тени забытых предков”.
В 1953 году в селе открыт литературно-мемориальный музей И. Франка.
Ниже Криворивни влево отходит дорога на Косив, которая идет через перевал Буковец, а основная продолжает виться по берегу Черного Черемоша, то отдаляясь от реки, то приближаясь, прижатая каким-то отрогом горы. Спустя некоторое время - село Устерики. Неподалеку от устья - мост на правый берег. Рядом еще один мост через Белый Черемош. Здесь, в устье обоих Черемошей, можно закончить сплав или продолжать его Черемошем.
Первоисточник:
# «Туристські ріки Карпат. Путівник», В. Захарчук, Г. Чурчун, Видавничий дім «Букрек», Чернівці-2006.
До фоторозповіді "Квітень-травень 2011 року. Дні четвертий-сьомий: у базовому таборі біля селища Топільче та повернення до Івано-Франківська"|
|
|
|
|