Духовно-меморіальний комплекс «Козацькі могили».

На острові Журавлиха 1914 року було побудовано унікальний архітектурний та духовно-меморіальний комплекс, який від народу отримав назву «Козацькі Могили». Тут, в усипальниці під Свято-Георгіївським храмом, покояться тлінні останки тисяч козаків та селян, які брали участь у визвольній війні українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького та загинули в битві під Берестечком у 1651 році.
На території комплексу 1912 року відтворено Михайлівський храм XVII століття, перенесений із сусіднього села Острів, у якому грецький митрополит Іоасаф благословив гетьмана Богдана Хмельницького мечем, освяченим на Гробі Господньому в Єрусалимі.
Це місце завжди притягувало до себе нащадків славних козаків. Перші прочани на «Козацьких Могилах» - Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Олена Пчілка, Леся Українка... Українські історики та письменники - М. Костомаров, В. Голобуцький, І. Кріп’якевич, В. Грабовецький, П. Куліш, М. Грушевський, І. Свєшніков та інші - вивчали та досліджували битву під Берестечком - трагічну й, водночас, героїчну сторінку літопису України, де поєдналися давнина і сьогодення, історія та легенди...
Сьогодні «Козацькі Могили» - це Православна Святиня та історико-меморіальний заповідник, де поруч діють чоловічий монастир, музейні експозиції та екскурсійні маршрути.
На «Козацьких Могилах» патріотизм та пам’ять про полеглих героїв з’єдналися з вірою в Бога, і все це є запорукою нашого майбутнього, в якому - вільна Українська Держава, єдина Помісна Православна Церква та щасливий, благословенний Богом, український народ!
На території комплексу «Козацькі Могили» розташовані пам’ятки архітектури національного значення: Михайлівський храм (1-а половина XVII століття), Георгіївський собор з козацькою усипальницею (1910-1914 роки), монастирські мури та брами (1914, 2001 роки).

Державний заповідник «Поле Берестецької битви».

«Козацькі Могили» - національна святиня нашого народу, місце спокою тисяч героїв-козаків.
Музей на Козацьких Могилах було відкрито 1967 року. З 1991 року він має статус державного заповідника. Першим директором музею протягом майже 30 років був П. Я. Лотоцький, заслужений діяч культури України.
Заповідник, крім музейної експозиції, охоплює частину території сіл Пляшева, Острів та Солонів Раднвилівського району Рівненської області, заплав річки Пляшівки, де відбувалися бої українського козацького війська з військом польської шляхти. В охоронну зону заповідника також входять: острів Гайок, козацький цвинтар біля села Острів та пам’ятка природи – «Козакова яма».
У музеї представлено унікальну історичну та археологічну експозицію, яка нараховує близько 4000 оригінальних експонатів козацької доби. Експозиція створена завдячуючи археологічним дослідженням козацької переправи, які проводилися у 70-90-х роках XX століття археологічними експедиціями під керівництвом доктора історичних наук І. К. Свєшнікова (1915-1995).
Про перебування на о. Журавлиха у 1846 році великого українського поета Т. Г. Шевченка свідчить меморіальна дошка, встановлена на Георгіївському храмі в 1989 році. 1991 року на території заповідника було урочисто відкрито пам’ятник козакам і селянам-повстанцям, які воювали під Берестечком у 1651 році (скульптор А. Кущ).
Музей на Козацьких Могилах зберігає для нас історію, культуру, традиції та звичаї козаків часів гетьмана Богдана Хмельницького. Протягом сорока років і до останнього часу музей проводить дослідницьку, реставраційну та наукову роботу про вивченню, збереженню та розвитку національного пантеону «Козацькі Могили».

Свято-Георгіївський чоловічий монастир.

Чернечу обитель на Козацьких Могилах офіційно було засновано 1914 року, коли було закінчено будівництво храму-усипальниці на честь вмч. Георгія Побідоносця (архітектор В. Максимов, інженер В. Леонтович, художник І. Їжакевич). Але перші ченці тут з’явилися 1909 року - ще на початку будівництва. Спочатку ченці молилися у тимчасовій Троїцькій каплиці, а з 1912 року - у дерев’яному Михайлівському храмі XVII століття, який було перенесено із сусіднього села Острів і пізніше з’єднано підземним переходом з храмом-усипальницею.
Крім молитви, ченці займалися сільським господарством та утримували дитячий притулок. У 30-х роках XX століття кількість братії досягала 30 чоловік.
Щорічно, у 9-у П’ятницю після Пасхи, братія монастиря вшановувала пам’ять тисяч козаків і селян, що загинули під час битви під Берестечком (1651 рік), і які поховані в усипальниці під Георгіївським храмом.
За часів польської окупації (1921-1939 роки) влада забороняла влаштовувати урочисті козацькі поминки і братія змушена була робити їх таємно. Підземний перехід між собором та Михайлівською церквою було замуровано.
1952 року радянська влада офіційно закрила Свято-Георгіївський монастир, але ченці продовжували проживати на Козацьких Могилах до 1959 року. Перед закриттям обителі було закінчено розпис центральної частини інтер’єру собору (художники О. Корецький та П. Трохимлюк) та зроблено капітальні ремонти усіх приміщень монастиря.
У червні 1989 року на Козацьких Могилах було поновлено всенародне вшанування пам’яті героїв-козаків, а 1991 року віддати шану козакам прибуло більше ніж півмільйона українців, серед яких був і Святійший Патріарх Київський і всієї України Мстислав (Скрипник).
З липня 2002 року, з благословення митрополита Рівненського і Острозького Даниїла, на Козацьких Могилах було відроджено діяльність чернечої обителі. Братія монастиря молиться, працює над розбудовою монастиря.
Зараз на території монастиря є трьохпрестольний Свято-Георгіївський собор з усипальницею (1910-1914 роки), дерев’яний Михайлівський храм (1-а половина XVII століття), у якому в 1651 році Богдан Хмельницький отримав благословення митрополита Коринфського Іоасафа, братський корпус з трапезною (1912 рік). Поруч з обителлю - монастирське господарче подвір’я.
Храми монастиря зберігають святині, які шанують віруючі люди. У монастирі є ікони з частками нетлінних мощів великомучениць Варвари та Параскеви, священномученика Макарія - митрополита Київського, преподобних отців Києво-Печерських: Никона-ігумена, Агапіта-цілителя, Мойсея Угрина, Авраамія Працелюбного, а також сандалія та покрівець з мощів святої Варвари. Унікальна ікона Святої Трійці, яка написана на дошці з дубу Мамврійського, та великий образ великомученика Георгія Побідоносця притягують до себе прочан з усієї України. А особливо шануються братією та прихожанами монастиря Ікони Божої Матері: «Скоропослушниця», «Почаївська», «Всіх скорботних Радість» та «Знайдення загиблих», через які Господь подає віруючим людям допомогу та зцілення.