Клименко Сергій. Фото. Карпати, червень 2009 року. День тринадцятий: Славське -> навколишні гори -> Славське
Карпати, червень 2009 року.
День тринадцятий: Славське -> навколишні гори -> Славське

Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Карпаты, июнь 2009 года.
День тринадцатый: Славское -> окрестные горы -> Славское

Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Мапа маршруту Славське -> навколишні гори -> Славське.
Того дня вирішили трохи прогулятися у гори на північний захід від Славського.


Схема маршрута Славское -> окрестные горы -> Славское.
В тот день решили немного прогуляться в горы на северо-запад от Славского.


Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Карпатский пейзаж. Фото червня 2009 року.
Карпатський краєвид.

Карпатский пейзаж.


Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Вездесущая прыткая ящерица. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Вездесущая прыткая ящерица. Фото червня 2009 року.
Усюдисуща прудка ящірка (або ящірка звичайна)...

Вездесущая прыткая ящерица (или проворная ящерица, или обыкновенная ящерица)...

A lizard.


Ящірки (Zauria) підряд лускатих. З'явились у тріасі. Тіло валькувате, стиснуте з боків або циліндричне, різного забарвлення. Шкіра у роговій лусці. Довжина від 3,5 см до 4 м (за неперевіреними даними - до 5,5 м). Передня частина черепної коробки не повністю закостеніла. Верхня щелепа зрослась з іншими костями черепа. Зуби прикріпленні до внутрішньої поверхні щелепи чи до її краю (перші - не заміняються). Язик може бути широким (гекони, агами), роздвоєним на кінці (варани), з присоском на кінці (хамелеони). Кінцівки можуть бути розвинені добре або частково чи повністю редукованими. Повіки у більшості рухливі, рідше – такі, що зрослися з прозорим "вікном". Копулятивний орган парний. Багато ящірок мають здатність до аутотомії хвоста (здатні відкидати частину хвоста). Налічується близько 20 сучасних рядів: гекони, лусконоги, варани, безвухі варани, ядозуби, агами, ігуани, теїди, геррозаври, веретенниці, сцинки, хамелеони, справжні ящірки тощо. Близько 4000 видів. Більшість ящірок веде наземний спосіб життя, деякі живуть у ґрунті, піску, на деревах, на скалах; морська ігуана живе біля лінії прибою та заходить у море. Деякі здатні до плануючого польоту. Харчуються переважно комахами та малими хребетними, рідше зустрычаються рослиноїдні та всеїдны. Здебільшого яйцекладні, але є і яйцеживородні та живородні. Деяким властивий партеногенез. Відкладають від 1 до 35 яєць, зазвичай у пергаментній оболонці. Роблять до 3-4 кладок за рік.
Прудка ящірка (лат. Lacerta agilis) поширена майже по всій території Європи.
Царство: Тварини - Metazoa. Тип: Хордові - Chordata. Надклас: Чотириногі (наземні хребетні) - Tetrapoda. Клас: Плазуни (рептилії) - Reptilia. Ряд: Лускаті - Squamata. Підряд: Ящірки - Lacertilia (Sauria). Родина: Справжні ящірки - Lacertidae. Рід: Собственно (справжні) ящірки - Lacerta Linnaeus. Вид: Прудка ящірка - Lacerta agilis.


Ящерицы (Zauria) подотряд чешуйчатых. Появились в триасе. Тело уплощенное, сжатое с боков или цилиндрическое, разнообразной расцветки. Кожа в роговой чешуе. Длина от 3,5 см до 4 м (по непроверенным данным - до 5,5 м). Передняя часть черепной коробки не полностью окостенела. Верхняя челюсть срослась с другими костями черепа. Зубы прикреплены к внутренней поверхности челюсти или к ее краю (первые - не меняются). Язык может быть широким (гекконы, агамы), раздвоенным на конце (вараны), с присоской на конце (хамелеоны). Конечности могут быть развиты хорошо или частично, или полностью редуцированные. Веки у большинства подвижные, реже – сросшиеся с прозрачным "окном". Копулятивный орган парный. Многие виды ящериц способны к аутотомии хвоста (способны отбрасывать часть хвоста). Насчитывается около 20 современных отрядов: гекконы, чешуеноги, вараны, безухие вараны, ядозубы, агамы, игуаны, тейиды, геррозавры, веретенницы, сцинки, хамелеоны, настоящие ящерицы и др. Около 4000 видов. Большинство ящериц ведет наземный образ жизни, некоторые обитают в почве, песке, на деревьях, на скалах; морская игуана живет возле линии прибоя и заходит в море. Некоторые способны к планирующему полету. Питаются преимущественно насекомыми и малыми позвоночными; реже встречаются растительноядные или всеядные. В основном яйцекладущие, но есть и яйцеживородящие и живородящие. Некоторым свойственен партеногенез. Откладывают от 1 до 35 яиц, обычно в пергаментной оболочке. Делают до 3-4 кладки за год.
Прыткая ящерица (лат. Lacerta agilis) распространена почти на всей территории Европы.
Царство: Животные - Metazoa. Тип: Хордовые - Chordata. Надкласс: Четвероногие (наземные позвоночные) - Tetrapoda. Класс: Пресмыкающиеся (гады, рептилии) - Reptilia. Отряд: Чешуйчатые - Squamata. Подотряд: Ящерицы - Lacertilia (Sauria). Семейство: Настоящие ящерицы - Lacertidae. Род: Собственно (настоящие) ящерицы - Lacerta Linnaeus. Вид: Прыткая ящерица - Lacerta agilis.


Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Клевер луговой (Trifolium pratense) Фото червня 2009 року.
Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Клевер луговой (Trifolium pratense) Фото червня 2009 року.
Карпати. Конюшина лучна (Trifolium pratense)
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Бобовоцвіті - Fabales. Родина: Бобові - Fabaceae. Рід: Конюшина - Trifolium. Вид: Конюшина лучна - Trifolium pratense.


Карпаты. Клевер луговой (Trifolium pratense)
Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Бобовоцветные - Fabales. Семейство: Бобовые - Fabaceae. Род: Клевер - Trifolium. Вид: Клевер луговой - Trifolium pratense.


Конюшина лучна (Trifolium pratense) - багаторічна трависта рослина висотою 40—70 см з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття - головки. Плід - яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня. Вважається однією з кращих кормових трав. Росте на заплавних луках, у чагарниках, на узліссях, по балках у лісових і лісостепових районах, рідше в Степу і Криму.
Конюшина лучна має низку цікавих особливостей. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються наче парасолька, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи, бо світліша поверхня повільніше нагрівається. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, Що сприяє їх доброму поширенню вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує вологу і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.


Клевер луговой (Trifolium pratense) - многолетнее травянистое растение высотой 40-70 см с тройчатыми широко-яйцевидными или удлиненными, с выемкой на верхушке листками и приросшими к черешку яйцевидными, с острием прилистками. Цветки собраны в соцветия - головки. Плод - яйцевидный односемянный боб. Цветет с мая до сентября. Считается одной из лучших кормовых трав. Растет на пойменных лугах, в кустарниках, на опушках, по балкам в лесных и лесостепных районах, реже в Степи и Крыму
Клевер луговой имеет ряд интересных особенностей. Так, перед дождем его листки опускаются и складываются как зонтик, прикрывая цветочные головки. Белые пятна на листках обеспечивают более длительное испарение растением влаги, потому что более светлая поверхность медленнее нагревается. Бобы мелкие. При них остается высохший околоцветник, способствующий их хорошему распространению ветром. Как и много других бобовых, клевер луговой не боится ночного холода: его листочки на ночь складываются и поднимаются кверху, в результате чего уменьшается поверхность растения, следовательно, оно меньше испаряет влагу и меньше теряет тепла. Растет преимущественно ночью за счет накопленных за день веществ. В холодные ночи процесс роста значительно замедляется, накопленные вещества полностью не тратятся и на следующий день тормозят фотосинтез. Движением листков растение регулирует определенное соотношение дневных и ночных температур, нужное для его нормального развития.


Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Заросли черники. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Черника (Vaccinium myrtillus L.) Фото червня 2009 року.
Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Черника (Vaccinium myrtillus L.) Фото червня 2009 року.
Карпати. Чорниця, афина, яфина (Vaccinium myrtillus L.)
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Вересоцвіті - Ericales. Родина: Вересові - Ericaceae. Рід: Брусничні - Vaccinium. Вид: Чорниця - Vaccinium myrtillus.


Карпаты. Черника (Vaccinium myrtillus L.)
Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Верескоцветные - Ericales. Семейство: Вересковые - Ericaceae. Род: Брусничные - Vaccinium. Вид: Черника - Vaccinium myrtillus.


Чорниця (Vaccinium myrtillus L.), місцеві назви - черниця, борівка, чорні ягоди, чорничник, у Карпатах - афина й яфина. Багаторічна чагарникова рослина заввишки 15-50 см з довгим повзучим кореневищем. Стебла висхідні або прямостоячі, розгалужені, із зеленувато-коричневою корою. Молоді гілочки зелені, гостроребристі. Листки чергуються, на дуже коротких черешках, яйцеподібні (8-20 мм завдовжки, 5-16 мм завширшки), з тупою або злегка загостреною верхівкою, дрібно-зарубчасто-пилчасті, світло-зелені, на зиму обпадають. Квітки правильні, зрослопелюсткові, пониклі, на коротких квітконіжках, що виходять з пазух листків при основі молодих гілочок. Оцвітина подвійна, чашечка (до 1 мм завдовжки) вузька, плівчаста. Віночок (4-7 мм завдовжки) кулясто-глечикоподібний зеленувато-білий або зеленувато-рожевий з відігнутими чотирма-п’ятьма короткими трикутними зубчиками. Тичинок 8-10, маточка одна, зав’язь нижня. Плід - куляста, синьо-чорна ягода (6-13 мм у діаметрі) з сизуватим нальотом. Насіння численне, у формі півмісяця. М'якоть стиглої ягоди - пурпурова, кисло-солодка, дещо в'язка на смак, сильно фарбує губи та зуби при її споживанні. Чорниця росте у хвойних і мішаних лісах на галявинах. Світлолюбна рослина. Цвіте у квітні-травні, плоди достигають у червні-липні. В Україні поширена повсюдно, крім південних і степових районів. Основні райони заготівель зосереджені у Волинській, Рівненській, Житомирській, Тернопільській, Сумській, Львівській областях, на півночі Чернігівської та Київської областей, у Карпатах. Збирають стиглі ягоди, а листки - під час цвітіння. Чорниця - найпопулярніша народна лікарська рослина, особливо її ягоди, як сушені, так і свіжі, а також засипані цукром. Застосовують при проносах, кровотечах, анемії, гастриті, гепатиті, набряках, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, ревматизмі, псоріазі, цукровому діабеті, анемії, лейкозі, ангіні, бронхіті, циститі, уретриті, шлункових і кишкових коліках, захворюваннях очей (кератит, іридоцикліт). Вживання ягід чорниці покращує кровообіг у сітчатці ока, загострює зір в умовах сутінків, збільшує поле зору та зменшує втому очей, прискорює регенерацію тканини сітківки ока. Листя чорниці звичайної мають протидіабетичні властивості завдяки наявності в ньому глікозидів. Латинська видова назва myrtillus походить від слова myrtus - «мирта», через схожість рослини з маленькою миртою. Наукова назва роду походить від латинського слова vacca - «корова», по придатності листя деяких видів на корм худобі.

Черника (Vaccinium myrtillus L.), местные названия - черница, боровка, черные ягоды, черничник, в Карпатах - афина и яфина. Многолетнее кустарниковое растение высотой 15-50 см с длинным ползучим корневищем. Стебли восходящие или прямостоячие, разветвленные, с зеленовато-коричневой корой. Молодые веточки зеленые, остроребристые. Листки чередуются, на очень коротких черешках, яйцеобразные (8-20 мм в длину, 5-16 мм в ширину), с тупой или слегка заостренной верхушкой, мелко-зарубисто-пилообразные, светло-зеленые, на зиму опадают. Цветки правильные, со сросшимися лепестками, свисающие, на коротких цветоножках, которые выходят из пазух листков при основании молодых веточек. Околоцветник двойной, чашечка (до 1 мм длиной) узкая, пленочная. Веночек (4-7 мм длиной) шаро-кувшинообразный зеленовато-белый или зеленовато-розовый с отогнутыми четырьмя-пятью короткими треугольными зубчиками. Тычинок 8-10, пестик один, завязь нижняя. Плод - шаровидная, сине-черная ягода (6-13 мм в диаметре) с сизоватым налетом. Семена многочисленные, в форме полумесяца. Мякоть спелой ягоды - пурпурная, кисло-сладкая, несколько вязкая на вкус, сильно красит губы и зубы при ее употреблении. Черника растет в хвойных и смешанных лесах на опушках. Светолюбивое растение. Цветет в апреле-мае, плоды созревают в июне-июле. В Украине распространена повсеместно, кроме южных и степных районов. Основные районы заготовок сосредоточены в Волынской, Ровенской, Житомирской, Тернопольской, Сумской, Львовской областях, на севере Черниговской и Киевской областей, в Карпатах. Собирают спелые ягоды, а листки - во время цветения. Черника - самое популярное народное лекарственное растение, особенно ее ягоды, как сушеные, так и свежие, а также засыпанные сахаром. Применяют при поносе, кровотечениях, анемии, гастрите, гепатите, отеках, гипертонической болезни, атеросклерозе, ревматизме, псориазе, сахарном диабете, анемии, лейкозе, ангине, бронхите, цистите, уретрите, желудочных и кишечных коликах, заболеваниях глаз (кератит, иридоциклит). Употребление ягод черники улучшает кровообращение в сетчатке глаза, обостряет зрение в условиях сумерек, увеличивают поле зрения и уменьшают усталость глаз, ускоряют регенерацию ткани сетчатки глаза. Листья черники обычной имеют противодиабетические свойства благодаря наличию в нем гликозидов. Латинское видовое название myrtillus происходит от слова myrtus - «мирта», через всхожесть растения с маленькой миртой. Научное название рода происходит от латинского слова vacca - «корова», по пригодности листьев некоторых видов на корм скоту.


Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Карпатский пейзаж. Фото червня 2009 року.
Карпатський краєвид.

Карпатский пейзаж.


Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Колокольчик персиколистный (Campanula persicifolia L.) Фото червня 2009 року.
Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Колокольчик персиколистный (Campanula persicifolia L.) Фото червня 2009 року.
Карпати. Дзвоник персиколистий (Campanula persicifolia L.)
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Айстроцвіті - Asterales. Родина: Дзвоникові - Campanulaceae. Рід: Дзвоник - Campanula. Вид: Дзвоник персиколистий - Campanula persicifolia.


Карпаты. Колокольчик персиколистный (Campanula persicifolia L.)
Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Астроцветные - Asterales. Семейство: Колокольчиковые - Campanulaceae. Род: Колокольчик - Campanula. Вид: Колокольчик персиколистный - Campanula persicifolia.


Дзвоник персиколистий (Campanula persicifolia L.) - багаторічна трависта рослина, сягає висоти 30-80 см і більше, з повзучим кореневищем і прямостоячим стеблом, вкритим вузькими ланцетними і лінійними листками темно-зеленого кольору. Великі (до 4 см у довжину) квітки - блакитного, синьо-фіалкового чи світло-бузкового кольору (рідко білого) - зібрані у однобічне китицевидне суцвіття по 2-8 квіток. Віночок 5-лопатевий, чашечка 6-роздільна. Тичинок 5, маточка одна з 3-роздільною приймочкою. Плід - 3-гнізда коробочка. Цвіте у червні-липні. Назва роду походить від латинського слова, що означає "дзвоник", і пов'язана з формою квіток. Видова назва утворена від латинських слів, у перекладі - "персик" і "листок" (листки рослини подібні до листків персика).

Колокольчик персиколистный (Campanula persicifolia L.) - многолетнее травянистое растение, достигает в высоту 30-80 см и более, с ползучим корневищем и прямостоячим стеблем, покрытым узкими ланцетными и линейными листьями тёмно-зелёного цвета. Большие (до 4 см в длину) цветки - голубого, сине-фиолетового или светло-лилового цвета (редко белого) - собраны в однобокую верхушечную кисть из 2-8 цветков. Венчик 5-лопастный, чашечка 6-раздельная. Тычинок 5, пестик один с 3-раздельным рыльцем. Плод - 3-гнездная коробочка. Цветёт в июне-июле. Название рода происходит от латинского слова, означающего "колокольчик", и связано с формой цветков. Название вида образовано от латинских слов, в переводе - "персик" и "лист" (листья растения подобны листьям персика).


Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Марьянник дубравный, Иван-да-Марья (Melampyrum nemorosum) Фото червня 2009 року.
Львовская область. Карпаты близ Славского. Фото. Марьянник дубравный, Иван-да-Марья (Melampyrum nemorosum) Фото червня 2009 року.
Карпати. Перестріч гайовий (Melampyrum nemorosum).
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Губоцвіті - Lamiales. Родина: Вовчкові - Orobanchaceae. Рід: Перестріч - Melampyrum. Вид: Перестріч гайовий - Melampyrum nemorosum.


Карпаты. Марьянник дубравный, Иван-да-Марья (Melampyrum nemorosum).
Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Ясноткоцветные - Lamiales. Семейство: Заразиховые - Orobanchaceae. Род: Марьянник - Melampyrum. Вид: Марьянник дубравный - Melampyrum nemorosum.


Перестріч гайовий, брат-і-сестра (Melampyrum nemorosum L.) - однорічна трав'яниста рослина з зеленими листками з родини вовчкових, заввишки 15-60 см. Квітки в пазухах великих приквітків, зібрані в колосовидних суцвіттях. Всі квітки обернені в один бік. Верхні приквітки яскраво-фіолетові (рідко малинові чи білі), яйцеподібно-ланцетні. Листки супротивні з короткими черешками, яйцеподібно- чи подовжено-ланцетні, загострені, при основі часто стрілоподібні або з вушками. Чашечка волосиста, дзвоникувата, чотиринадрізана. Віночок 15-20 мм завдовжки, двогубий, золотисто-жовтий, з червонуватою зігнутою трубкою та пурпурною нижньою губою. Плоди - довгасті коробочки з чорнуватим насінням. Цвіте у травні-серпні, плоди дозрівають починаючи з червня. Росте переважно в дубових лісах (інколи великими масивами), на узліссях, галявинах і по чагарниках. Рослина вирізняється особливо яскравим контрастом приквітків синіх тонів і яскраво-жовтих віночків. Квіти брат-і-сестри рясно виділяють нектар і цілком слушно вважаються добрим медоносом.

Марьянник дубравный, Иван-да-Марья (Melampyrum nemorosum L.) - однолетнее травянистое растение с зелеными листками из семейства заразиховых, высотой 15-60 см. Цветки собраны в верхушечноё редкоцветное соцветие - колосовидную кисть. Все цветки обращены в одну сторону. Верхние кроющие листья у цветков сине-фиолетовые (редко малиновые или белые), яйцевидно-ланцетные. Листья супротивные с короткими черешками, яйцевидно- или продолговато-ланцетные, заострённые, в основании часто стреловидные или с ушками. Чашечка волосистая, колокольчиковая, с четырьмя надрезами. Венчик длиной 15-20 мм, двугубый, ярко желтый, с красноватой изогнутой трубкой и пурпурной нижней губой. Плоды - продолговатые коробочки с черноватыми семенами. Цветёт в мае-августе, плоды созревают начиная с июня. Растёт преимущественно в дубовых лесах (иногда большими массивами), на опушках, полянах, в зарослях кустарников. Растение выделяется особо ярким контрастом прицветников синих тонов и ярко-жёлтых венчиков. Цветы Иван-да-Марьи обильно выделяют нектар и вполне заслуженно считаются хорошим медоносом.



Першоджерела:





Інші сторінки маршруту "Карпати, червень 2009 року":











Усі права застережено. © 2003-2012 Сергій Клименко




Rambler's Top100