Клименко Сергій. Фото. Карпати, червень 2009 року. День шістнадцятий: Славське -> Свірж -> Поморяни -> Залізці -> Ямпіль (Тихомель) -> Житомир -> Київ
Карпати, червень 2009 року.
День шістнадцятий: Славське -> Свірж -> Поморяни -> Залізці -> Ямпіль (Тихомель) -> Житомир -> Київ

Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Карпаты, июнь 2009 года.
День шестнадцатый: Славское -> Свирж -> Поморяны -> Зализцы -> Ямполь (Тихомель) -> Житомир -> Киев

Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.


Мапа маршруту Славське -> Свірж -> Поморяни -> Залізці -> Ямпіль (Тихомель) -> Житомир -> Київ.
Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне. Ділянка безпосередньо перед Славським (після повороту з E471) - геть «убита».
Дорогою ми тоді не зупинялися в Тухлі, Сколе, Стриї, Вишнівці, Денишах, Житомирі, та інших містах і селищах, що були на нашому шляху. Фоторозповіді про них подано на інших сторінках.


Схема маршрута Славское -> Свирж -> Поморяны -> Зализцы -> Ямполь (Тихомель) -> Житомир -> Киев.
Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное. Участок непосредственно перед Славским (после поворота с E471) - совершенно «убитый».
По дороге мы тогда не останавливались в Тухле, Сколе, Стрые, Вишневце, Денишах, Житомире, и других городах и поселках, которые лежали на нашем пути. Фоторассказы о них даны на других страницах.


Львовская область. Село Гребенев Сколовского района. Фото. Симпатичный чёрный козёл. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Село Гребенев Сколовского района. Фото. Симпатичный чёрный козёл. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Село Гребенев Сколовского района. Фото. Симпатичный чёрный козёл. Фото червня 2009 року.
Село Гребенів Сколівського району. Привабливий чорний цап проводжає нас.

Село Гребенев Сколовского района. Симпатичный чёрный козёл провожает нас.



Спершу ми попрямували у Свірж та Свірзький замок. Розповідь про них - окремою сторінкою.
Слід зауважити, що того разу при прокладанні муршруту ми повірили GPS та згодом дуже сильно шкодували про це. Місцеві дороги від Угерсько до Ходорківці подекуди були просто у жахливому стані. Безумовно, набагато краще і скоріше було б їхати кругом - через Львівську окружну дорогу.


Вначале мы направились в Свирж и Свиржский замок. Рассказ о них - на отдельной странице.
Следует заметить, что в тот раз при прокладке муршрута мы поверили GPS и впоследствии очень сильно жалели об этом. Местные дороги от Угерско до Ходоркивцы местами были просто в ужасном состоянии. Безусловно, намного лучше и быстрее было бы ехать вкруг - через Львовскую окружную дорогу.



Поморяни - селище міського типу (1370 мешканців) Золочівського району Львівської області. Розташоване на високому мисі, утвореному при злитті рік Золота Липа та Махнівка за 25 км від автодороги Львів - Тернопіль.

Поморяны - поселок городского типа (1370 жителей) Золочевского района Львовской области. Расположен на высоком мысе, образованном при слиянии рек Золотая Липа и Махновка в 25 км от автодороги Львов - Тернополь.


Львовская область. Поморяны. Фото. Ратуша в Поморянах. Фото червня 2009 року.
Ратуша в Поморянах.
Неоготична будівля ратуші розташована неподалік від костела та замка.
Сучасний стан будівлі бачите самі.


Ратуша в Поморянах.
Неоготическое здание ратуши расположено невдалеке от костела и замка.
Современное состояние здания видите сами.


Львовская область. Поморяны. Фото. Костёл в Поморянах. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Костёл в Поморянах. Фото червня 2009 року.
Костел в Поморянах.
Фундамент мурованого костелу заклали в Поморянах близько 1748 року. Будівництво тривало (з довгими перервами) більше ніж півтора сторіччя і лише в 1807-1808 роках будівництво костелу було завершене і він був покритий.
Костел має статус пам'ятки архітектури і наразі є єдиною з історичних будівель у Поморянах, що виглядає пристойно - його використовують за призначенням греко-католики.


Костёл в Поморянах.
Фундамент каменного костела заложили в Поморянах около 1748 года. Строительство длилось (с длительными перерывами) больше чем полтора столетия и только в 1807-1808 годах строительство костела было завершено и он был покрыт.
Костел имеет статус памятника архитектуры и ныне является единственным из исторических зданий в Поморянах, которое выглядит прилично - его используют по назначению греко-католики.


Львовская область. Поморяны. Фото. Костёл в Поморянах. Фрагмент фасада. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Костёл в Поморянах. Фото червня 2009 року.
Костел в Поморянах.
Зараз костел має готичну сигнатурку та дуже цікавий класичний фасад. На фасаді є герб, на якому зображено традиційний для Галичини масонський символ - око в трикутнику, а також обличчя хлопчиків, які ніби цілуються. Також цікавим є портал над вхідними дверима до костелу.
У костелі в Поморянах був орган, який встигли вивезти до Львова, доки він остаточно не зруйнувався. На сьогодні це - найстаріший із потенційно діючих органів України (корпус органа було виготовлено наприкінці XVII століття). Довгий час цей орган зберігався у Домініканському костелі у Львові, а 2008 року його було перенесено до Вірменської катедри, де він перебуває в розібраному стані.


Костёл в Поморянах.
Ныне костел имеет готическую сигнатурку и очень интересный классический фасад. На фасаде есть герб, на котором изображен традиционный для Галичины масонский символ - глаз в треугольнике, а также лица мальчиков, которые будто целуются. Также интересным является портал над входными дверями в костел.
В костеле в Поморянах был орган, который успели вывезти во Львов, пока он окончательно не разрушился. Ныне это - самый старый из потенциально действующих органов Украины (корпус органа был изготовлен в конце XVII века). Долгое время этот орган сохранялся в Доминиканском костеле во Львове, а в 2008 году он был перенесен в Армянскую кафедру, где он находится в разобранном состоянии.


Поморянський замок було побудовано у першій половині XVI століття подільським воєводою Яном Сієною на місці дерев’яної фортеці місцевих шляхтичів Свинків, що стояла на цьому місці понад століття. Вдале розташування (замкова територія з трьох сторін оточена річковими долинами із заболоченою заплавою) і, мабуть, потужні укріплення не раз витримували затяжні облоги турецьких і татарських військ. Так трапилося і 1672 року, коли Золочівський замок зруйнували турки, а Поморянська фортеця встояла під натиском численних ворогів. Але вже три роки потому під час другого турецького походу на Львів місцевий гарнізон, не сподіваючись відбити напад ворога, зволів потайним ходом покинути замок і сховатися у Свірзькій фортеці. Залишений без догляду Поморянський замок був розграбований і зазнав значних пошкоджень. Його власники Собеські досить швидко відновили один зі своїх маєтків, але вже в 1684 році замок знову було зруйновано татарами. Король Речі Посполитої Ян III Собеський, для якого за спогадами сучасників Поморянський замок був улюбленим місцем, не пошкодував коштів на його відновлення та зміцнення. Після цього впродовж 1687-1695 років замок витримав усі татарські набіги та облоги. Після смерті короля в 1696 році замок досить часто міняв хазяїв, постарів і поступово втратив вид неприступної фортеці. Більша частина укріплень була розібрана, інша - перебудована, в результаті чого замок набув вигляду палацово-садибної споруди.

Поморянский замок был построен в первой половине XVI века подольским воеводой Яном Сиеной на месте деревянной крепости местных шляхтичей Свинков, которая стояла на этом месте более века. Удачное расположение (замковая территория с трех сторон окружена речными долинами с заболоченной заводью) и, по-видимому, мощные укрепления не раз выдерживали затяжные осады турецких и татарских войск. Так случилось и в 1672 году, когда Золочевский замок разрушили турки, а Поморянская крепость устояла под натиском многочисленных врагов. Но уже три года спустя во время второго турецкого похода на Львов местный гарнизон, не надеясь отбить нападение врага, предпочел потайным ходом покинуть замок и спрятаться в Свиржский крепости. Оставленный без присмотра Поморянский замок был разграблен и испытал значительные повреждения. Его владельцы Собеские достаточно быстро восстановили одно из своих имений, но уже в 1684 году замок опять был разрушен татарами. Король Речи Посполитой Ян III Собеский, для которого по воспоминаниям современников Поморянский замок был любимым местом, не пожалел средств на его возобновление и укрепление. После этого на протяжении 1687-1695 годов замок выдержал все татарские набеги и осады. После смерти короля в 1696 году замок достаточно часто менял хозяев, постарел и постепенно потерял вид неприступной крепости. Большая часть укреплений была разобрана, другая - перестроена, в результате чего замок приобрел вид дворцово-усадебного сооружения.


Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Южный корпус. Вид снаружи. Фото червня 2009 року.
Поморянський замок.
Південний корпус. Вид ззовні.


Поморянский замок.
Южный корпус. Вид снаружи.


Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Восточный корпус и круглая угловая башня. Вид снаружи. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Восточный корпус. Вид снаружи. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Круглая угловая башня. Фото червня 2009 року.
Поморянський замок.
Східний корпус і кругла кутова вежа.
Вид ззовні.


Поморянский замок.
Восточный корпус и круглая угловая башня.
Вид снаружи.


Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид со стороны замкового двора. Фото червня 2009 року.
Поморянський замок.
Вид з боку замкового подвір'я


Поморянский замок.
Вид со стороны замкового двора.


Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид со стороны замкового двора. Фото червня 2009 року.
Поморянський замок.
Вид з боку замкового подвір'я


Поморянский замок.
Вид со стороны замкового двора.


Поморянський замок являв собою двоповерхову, прямокутну в плані споруду з кутовими вежами та замкнутим двором. У центрі північного корпусу з боку міста була розташована в’їзна брама з вежею та звідним мостом через рів, що з’єднував долини поморянських річок. Під час відбудовних робіт, що почалися 1789 року і тривали до середини XIX століття, були розібрані західний і північний корпуси, брама з вежею і три оборонні вежі. Від старого замку збереглися два двоповерхових корпуси, найстаріший з них - східний, з круглою кутовою вежею, пізніший - південний - було перебудовано у XVIII-XIX століттях. У круглій вежі із шатровим дахом влаштовані сходи, що ведуть на другий поверх. У стінах вежі збереглися бійниці, розташовані в чотири рівні, бійниці також є в першому поверсі східного корпусу. Південний корпус з боку двору оформлений двох’ярусною відкритою галереєю із центральними сходами. Нижній її ярус вирішений у виді аркади, а покрівлю над галереєю підтримують колони тосканського ордера. Нині замок справляє жалюгідне враження, і здається, що реставрація тут була проведена не в 1978 році, а значно раніше.

Поморянский замок представлял из себя двухэтажное, прямоугольное в плане сооружение с угловыми башнями и замкнутым двором. В центре северного корпуса со стороны города были расположены въездные ворота с башней и подъемным мостом через ров, который соединял долины поморянских рек. Во время восстановительных работ, которые начались в 1789 году и длились до середины XIX века, были разобраны западный и северный корпуса, ворота с башней и три оборонных башни. От старого замка сохранились два двухэтажных корпуса, самый старый из них - восточный, с круглой угловой башней, более поздний - южный - был перестроен в XVIII-XIX веках. В круглой башне с шатровой крышей устроена лестница, которая ведет на второй этаж. В стенах башни сохранились бойницы, расположенные в четыре уровня, бойницы также есть в первом этаже восточного корпуса. Южный корпус со стороны двора оформлен двухъярусной открытой галереей с центральной лестницей. Нижний ее ярус решен в виде аркады, а кровлю над галереей поддерживают колонны тосканского ордера. Ныне замок производит жалкое впечатление, и кажется, что реставрация здесь была проведена не в 1978 году, а много раньше.


Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид со стороны замкового двора. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Южный корпус. Вид со стороны замкового двора. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Южный корпус. Вид сбоку. Фото червня 2009 року.
Поморянський замок.
Види з боку замкового подвір'я.


Поморянский замок.
Виды со стороны замкового двора.


Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Южный корпус. Фрагмент отделки. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Южный корпус. Фрагмент отделки. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Южный корпус. Фрагмент отделки. Фото червня 2009 року.
Поморянський замок.
Фрагменти оздоблення південного корпусу.


Поморянский замок.
Фрагменты отделки южного корпуса.


Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид со стороны замкового двора. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Сводчатые подвалы. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид изнутри. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид изнутри. Фото червня 2009 року.




Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид изнутри. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид изнутри. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид изнутри. Фото червня 2009 року.
Львовская область. Поморяны. Фото. Поморянский замок. Вид изнутри. Фото червня 2009 року.
Поморянський замок.
Види зсередини.


Поморянский замок.
Виды изнутри.


Залізці (до 1993 - Заложці, у деяких історичних документах - Залісці) - невеличке селище міського типу (2706 мешканців) Зборівського району Тернопільської області. Розташоване у верхів'ї річки Серет (притоки Дністра) за 35 км від Тернополя. Перша писемна згадка про поселення (як про частину олеських маєтностей) датується 1483 роком, коли тут був побудований Антоніївський костел, що нині лежить в руїнах. Історія розвитку містечка типова для багатьох приватних поселень краю. 1516 року польський король Сигізмунд I подарував село (надавши йому статусу містечка) воєводі М. Каменецькому. На широкій високій заплаві ріки новий власник звів оборонну фортецю-замок як важливий форпост для захисту навколишніх земель від турків і татар. Поселення, що утворилося біля його стін (на правому березі річки), стали називати Новими Залізцями на противагу Старим Залізцям, що були розташовані на протилежному березі Серету. 1520 року містечко отримало Магдебурзьке право, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Після Каменецьких власниками замку була родина Олеських, згодом - Юрій (Ежи) Мнішек, донька якого - Марина (Мар’яна) Мнішек - 18 травня 1606 року була помазана на царицю в Успенському соборі Московського Кремля. Як стверджують історики, у Залозецькому замку в 1604 році Лжедмитрій I за підтримки короля Речі Посполитої Сигізмунда III і тодішнього власника резиденції готував похід на Москву. Під час Визвольної війни українського народу середини XVII століття полк Максима Кривоноса у 1649 році здобув Залозецький замок, який захищали поляки. Найбільшого розквіту Залізці, а разом з ними і замок, набули за часів володарювання великого коронного гетьмана Дмитра Юрія Вишневецького (Корибут), який зміцнив твердиню та збільшив чисельність гарнізону до трьох тисяч вояків. Саме вони разом з городянами витримали 1675 року штурм турецького війська Ібрагіма Шишмана. Однак, саме місто та весь урожай в окрузі тоді було знищено. З того часу замок почав втрачати своє оборонне значення. Під час Північної війни (в 1705-1712 роках) Залізці багаторазово грабували шведи. У XIX столітті на території замка було влаштовано фабрику сукна та броварню. Під час Першої світової війни замок було сильно пошкоджено і потім його не відновлювали.

Зализцы - небольшой поселок городского типа (2706 жителей) Зборовского района Тернопольской области. Расположен в верховье реки Серет (приток Днестра) в 35 км от Тернополя. Первое письменное упоминание о поселении (как о части олеских имений) датируется 1483 годом, когда здесь был построен Антониевский костел, который в настоящее время лежит в руинах. История развития местечка типична для многих частных поселений края. В 1516 году польский король Сигизмунд I подарил село (предоставив ему статус местечка) воеводе М. Каменецкому. На широкой высокой заводи реки новый владелец возвел оборонную крепость-замок как важный форпост для защиты окружающих земель от турков и татар. Поселение, которое образовалось около его стен (на правом берегу реки), стали называть Новыми Зализцами в противовес Старым Зализцам, расположенным на противоположном берегу Серета. В 1520 году местечко получило Магдебургское право, которое содействовало развитию ремесел и торговле. После Каменецких владельцами замка была семья Олеских, впоследствии - Юрий (Ежи) Мнишек, дочка которого - Марина (Марьяна) Мнишек - 18 мая 1606 года была помазана на царицу в Успенском соборе Московского Кремля. Как утверждают историки, в Заложцевском замке в 1604 году Лжедмитрий I при поддержке короля Речи Посполитой Сигизмунда III и тогдашнего владельца резиденции готовил поход на Москву. Во время Освободительной войны украинского народа середины XVII века полк Максима Кривоноса в 1649 году взял Заложцкий замок, который защищали поляки. Наибольшего расцвета Зализцы, а вместе с ними и замок, приобрели во времена владычества великого коронного гетмана Дмитрия Юрия Вишневецкого (Корибут), который укрепил твердыню и увеличил численность гарнизона до трех тысяч воинов. Именно они вместе с горожанами выдержали в 1675 году штурм турецкого войска Ибрагима Шишмана. Однако, сам город и весь урожай в округе тогда был уничтожен. С того времени замок начал терять свое оборонное значение. Во время Северной войны (в 1705-1712 годах) Зализцы многократно грабили шведы. В XIX веке на территории замка была устроена фабрика сукна и пивоваренный завод. Во время Первой мировой войны замок был сильно поврежден и потом его не восстанавливали.


Тернопольская область. Зализцы. Фото. Залозецкий замок. Вид на въездные ворота с угловым бастионом. Фото червня 2009 року.
Залозецький замок.
Вид на в’їзну браму з наріжним бастіоном.


Залозецкий замок.
Вид на въездные ворота с угловым бастионом.


За свою історію замок кілька разів перебудовували (особливо ґрунтовно наприкінці XVI століття і в першій половині XVIII століття). Його споруди побудовані з місцевого пісковику і вапняку. У плані замок мав форму прямокутника, довжина сторони якого становить 62 м. На кутах були чотирьох’ярусні бастіонні укріплення, з яких збереглося частково тільки північно-західне. Твердиню оперізували високі земляні вали з муром та заповнені річковою водою рови, що виконували роль додаткових укріплень. В’їзд до замку проходив по дамбі, що перегороджує ріку, через північну браму із звідним мостом, перекинутим через рів з водою. В’їзна аркова брама мала білокам'яний портал з рустованих пілястрів, що несли антаблемент тосканського ордера. Вона збереглася найкраще, з розташованими поруч двоярусними будинками-казематами. Житлові корпуси в замку були розташовані по периметру оборонних мурів. У північній частині був двохповерховий палац.

За свою историю замок несколько раз перестраивали (особенно обстоятельно в конце XVI века и в первой половине XVIII века). Его сооружения были построены из местного песчаника и известняка. В плане замок имел форму прямоугольника, длина стороны которого составляет 62 м. По углам были четырехъярусные бастионные укрепления, из которых сохранилось частично только северо-западное. Твердыню опоясывали высокие земляные валы со стенами и заполненные речной водой рвы, которые играли роль дополнительных укреплений. Въезд в замок проходил по дамбе, которая перегораживает реку, через северные ворота с подъемным мостом, переброшенным через ров с водой. Въездные арочные ворота имели белокаменный портал из рустованных пилястров, которые несли антаблемент тосканского ордера. Они сохранилась лучше всего, с расположенными рядом двухъярусными домами-казематами. Жилые корпуса в замке были расположены по периметру оборонных стен. В северной части был двухэтажный дворец.


Тернопольская область. Зализцы. Фото. Руины Залозецкого замка. Фото червня 2009 року.
Тернопольская область. Зализцы. Фото. Руины Залозецкого замка. Фото червня 2009 року.
Тернопольская область. Зализцы. Фото. Руины Залозецкого замка. Фото червня 2009 року.
Руїни Залозецького замку.

Руины Залозецкого замка.


Дотепер збереглася невелика частина західних мурів, що піднімаються на висоту одного поверху, склепінні підвали палацу (що формував південну сторону замкового двору) та північна частина замку - найважливіший рубіж оборони. Ця частина комплексу представлена казематами нижнього ярусу первісно двох’ярусного будинку з арковим проїздом головної брами, а також наріжною, неправильною в плані п’ятигранною вежею, наземна частина мурів якої збереглася до рівня першого поверху. У підвальний ярус вежі, перекритий напівциркульним склепінням, веде з двору замку вузький довгий коридор, влаштований між казематами та сполучений з ними.

Доныне сохранилась небольшая часть западных стен, которые поднимаются на высоту одного этажа, сводчатые подвалы дворца (который формировал южную сторону замкового двора) и северная часть замка - важнейший рубеж обороны. Эта часть комплекса представлена казематами нижнего яруса первоначально двухъярусного дома с арочным проездом главных ворот, а также угловой, неправильной в плане пятигранной башней, наземная часть стен которой сохранилась до уровня первого этажа. В подвальный ярус башни, перекрытый полуциркульним сводом, ведет со двора замка узкий длинный коридор, устроенный между казематами и соединенный с ними.


Тернопольская область. Зализцы. Фото. Залозецкий замок. Сводчатые подвалы дворца. Фото червня 2009 року.
Залозецький замок.
Склепінні підвали палацу, що формував південну сторону замкового подвір'я.


Залозецкий замок.
Сводчатые подвалы дворца, который формировал южную сторону замкового двора.


Тернопольская область. Зализцы. Фото. Залозецкий замок. Казематы нижнего яруса северной части замка. Фото червня 2009 року.
Тернопольская область. Зализцы. Фото. Залозецкий замок. Казематы нижнего яруса северной части замка. Фото червня 2009 року.
Залозецький замок.
Каземати нижнього ярусу північної частини замку.


Залозецкий замок.
Казематы нижнего яруса северной части замка.


Тернопольская область. Фото. По дороге от Зализцев до Вишнивца. Вероятно - поблизи от села Устечко Кременецкого района. Борщевик Сосновского (Heracleum sosnowskyi). Фото червня 2009 року.
Дорогою від Залізців до Вишнівця. Певно - поблизу від села Устечко Кременецького району.
Уздовж дороги - борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi) - найкрупніший бур'ян у світі. Народні назви рослини - «помста Сталіна» та «квітка Геракла». Батьківщиною борщівника Сосновського є Кавказ. У середині XX століття культивувався як силосна рослина. Надалі з'ясувалося, що молоко тварин, що його поїдали, набуває гіркого смаку і стає не придатним як для годування потомства, так і для вживання людьми. До того ж, листя і плоди рослини багаті ефірними маслами, що містять фуранокумаріни - фотосенсибілізучі речовини, які при попаданні на шкіру можуть викликати сильні фотохімічні опіки. Культивування борщівника Сосновського закинули, а він переселився в дику природу. З'ясувалося, що він легко дичавіє та проникає в природні екосистеми, завдаючи останнім серйозної шкоди.


По дороге от Зализцев до Вишнивца. Вероятно - поблизи от села Устечко Кременецкого района.
Вдоль дороги - борщевик Сосновского (Heracleum sosnowskyi) - самый крупный сорняк в мире. Народные названия растения - «месть Сталина» и «цветок Геракла». Родиной борщевика Сосновского является Кавказ. В середине XX века культивировался как силосное растение. В дальнейшем выяснилось, что молоко животных, его поедавших, приобретает горький вкус и становится не пригодным как для кормления потомства, так и для употребления людьми. К тому же, листья и плоды растения богаты эфирными маслами, содержащими фуранокумарины - фотосенсибилизирующие вещества, которые при попадании на кожу могут вызвать сильные фотохимические ожоги. Культивирование борщевика Сосновского забросили, а он переселился в дикую природу. Выяснилось, что он легко дичает и проникает в естественные экосистемы, нанося последним серьезный вред.



Насамкінець ми знову завітали до Тихомльського городища з руїнами фортеці. Розповідь про нього - окремою сторінкою.


Напоследок мы снова заглянули в Тихомельское городище с руинами крепости. Рассказ о нем - на отдельной странице.




Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Путівник «Замки і палаци Тернопілля»; ТОВ «Наш Світ»; Тернопіль.
# Вікіпедія.





Інші сторінки маршруту "Карпати, червень 2009 року":











Усі права застережено. © 2003-2012 Сергій Клименко




Rambler's Top100