Клименко Сергій. Фото. Кіровоград, вересень 2007 року
Кіровоград, вересень 2007 року.
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Кировоград, сентябрь 2007 года.
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Місто Кіровоград - адміністративний, промисловий та культурний центр Кіровоградської області. Місто розташоване за 246 км від Києва, в межах Придніпровської височини, в долині і на берегах ріки Інгул при впадінні до неї менших річок Сугоклія та Біянка.
1754 року на землях Запорізької Січі почалося будівництво фортеці Святої Єлизавети, що мала протистояти грабіжницьким нападам турків і татар. Згодом фортеця стала адміністративним центром Нової Сербії. 1775 року поселення біля фортеці набуло статусу містечка та дістало назву Єлизаветград (Єлисаветград). З 1764 року Єлисаветград був центром Єлисаветинської провінції. З 1797 року став повітовим містечком Новоросійської, з 1802 року - Миколаївської, а з 1803 року - Херсонської губерній. У XVIII-XIX століттях Єлисаветград розвивався як торговельне, а потім - як промислове місто. 1924 року його назву змінили на Зинов'ївськ, а 1934 року - на Кірове. 1939 року місто стало обласним центром і отримало сучасну назву.
Сучасне місто розвинулося наприкінці XVIIІ століття як продукт агломерації сільських та військових поселень навколо фортеці св. Єлизавети, первинно розташованої на високому правому (західному) березі Інгулу. У подальшому місто планомірно забудовувалося, чим створювався образ «нового» міста, протиставлений хаотично розвинутим давнішим населеним пунктам.
За радянських часів місто набуло статусу центру легкої та машинобудівної промисловості з певною (історично та географічно сформованою) орієнтацією на сільське господарство. Зокрема, особливим статусом користувалися завод сільськогосподарських машин «Червона зірка» (заснований ще 1874 року англійськими підприємцями братами Робертом і Томасом Ельворті), заводи гідравлічних насосів «Гідросила», радіодеталей «Радій», з виробництва друкарських машинок «Друкмаш» тощо.
Після здобуття Україною незалежності місто спіткала тривала соціально-економічна криза, яка призвела до ґрунтовного переоформлення сфери виробництва та споживання, занепаду комунальної сфери та складних наслідків переходу на ринкову економіку.


Город Кировоград - административный, промышленный и культурный центр Кировоградской области. Город расположен в 246 км от Киева, в пределах Приднепровской возвышенности, в долине и на берегах реки Ингул при впадении в нее меньших рек Сугоклия и Биянка.
В 1754 году на землях Запорожской Сечи началось строительство крепости Святой Елизаветы, которая должна была противостоять грабительским нападениям турков и татар. Впоследствии крепость стала административным центром Новой Сербии. В 1775 году поселение возле крепости приобрело статус местечка и получило название Елизаветград (Елисаветград). С 1764 года Елисаветград был центром Елисаветинской провинции. С 1797 года стал уездным местечком Новороссийской, с 1802 года - Николаевской, а с 1803 года - Херсонской губерний. В XVIII-XIX веках Елисаветград развивался как торговый, а затем - как промышленный город. В 1924 году его название изменили на Зиновьевск, а в 1934 году - на Кирово. В 1939 году город стал областным центром и получил современное название.
Современный город развился в конце XVIIІ века как продукт агломерации сельских и военных поселений вокруг крепости св. Елизаветы, первично расположенной на высоком правом (западном) берегу Ингула. В последующем планомерно застраивался, чем создавался образ «нового» города, противопоставленный хаотически развитым более древним населенным пунктам.
В советское время город приобрел статус центра легкой и машиностроительной промышленности с определенной (исторически и географически сформированной) ориентацией на сельское хозяйство. В частности, особым статусом пользовались завод сельскохозяйственных машин «Красная звезда» (основанный еще в 1874 году английскими предпринимателями братьями Робертом и Томасом Ельворти), заводы гидравлических насосов «Гидросила», радиодеталей «Радий», по производства печатных машинок «Друкмаш» и другие.
После завоевания Украиной независимости город постиг длительный социально-экономический кризис, который привел к обстоятельному переоформлению сферы производства и потребления, обветшаю коммунальной сферы и сложным последствиям перехода на рыночную экономику.

Kirovograd is the regional centre, 392 km far from Kyiv. The population is 246 thou. The city is comparatively young as it was founded in the mid 18th century as a fortress and later it became one of commerce centres in the southern steppe lands of the Russian Empire.


Янгол-охоронець України - пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христового (площа Незалежності),
встановлено до 250-річчя міста Єлисаветграда-Кіровограда.
По периметру фундаменту колони - напис «Храни, Боже Україну».
Пам'ятник створено за ідеєю Василя Мухіна скульптором Анатолієм Гончаром та архітектором Віталієм Кривенком.


Ангел-хранитель Украины - памятник в честь 2000-летия Рождества Христового (площадь Независимости),
установлен к 250-летию города Елисаветграда-Кировограда.
По периметру основания колонны - надпись «Храни, Боже Україну».
Памятник создан по идее Василия Мухина скульптором Анатолием Гончаром и архитектором Виталием Кривенко.


Кіровоградський юридичний інститут
Харківського національного університету внутрішніх справ
(вул. Карла Маркса, 1).


Кировоградский юридический институт
Харьковского национального университета внутренних дел
(ул. Карла Маркса, 1).


Пам'ятник Сергію Мироновичу Кірову /1886-1934/ (площа Кірова),

Памятник Сергею Мироновичу Кирову /1886-1934/ (площадь Кирова),


Вулицею Карла Маркса.

На улице Карла Маркса.


Вулицями старого міста.

По улицам старого города.


Річка Інгул, вид з мосту.

Речка Ингул, вид с моста.

Inhul river in Kirovohrad, view from a bridge.


Грецька церква (Катедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці), 1805-1812 роки
(вул. Карла Маркса, 72).
Кам'яну церкву Пресвятої Володимирської Богородиці було зведено на місці старої дерев'яної. Збереглися давні розписи, реставровані 1905 року, тут також розташовується кам'яна дзвіниця й будинок настоятеля (1812 рік).


Греческая церковь (Кафедральный собор Рождества Пресвятой Богородицы), 1805-1812 годы
(ул. Карла Маркса, 72).
Каменная церковь Пресвятой Владимирской Богородицы была возведена на месте старой деревянной. Сохранились давние росписи, отреставрированные в 1905 году, здесь также располагается каменная колокольня и дом настоятеля (1812 год).


Фортеця Сятої Єлисавети (Єлисаветинська фортеця), 1754 рік (вул. Ушакова).
Гармати та фортечні вали.
У фортеці Єлізавети у 1786 та 1792 роках перебував О. В. Суворов, а у 1773-1794 роках - М. І. Кутузов.


Крепость Сятой Елизаветы (Елизаветинская крепость), 1754 год (ул. Ушакова).
Пушки и крепостные валы.
В крепости Елизаветы в 1786 и 1792 годах пребывал А. В. Суворов, а в 1773-1794 годах - М. И. Кутузов.


Фортеця Сятої Єлисавети (Єлисаветинська фортеця), 1754 рік (вул. Ушакова).
Збереглися залишки військового поселення, яке дало початок місту: казарми, аптека, канцелярія, лікувальний корпус, житловий будинок, кухня. Зараз тут міститься Перша міська лікарня.


Крепость Сятой Елизаветы (Елизаветинская крепость), 1754 год (ул. Ушакова).
Сохранились остатки военного поселения, давшего начало городу: казармы, аптека, канцелярия, лечебный корпус, жилой дом, кухня. Сейчас здесь размещается Первая городская больница.


Меморіал Слави (вул. Ушакова).

Мемориал Славы (ул. Ушакова).


Церква всередині кварталу між вулицями Покровська та Володарського.

Церковь внутри квартала между улицами Покровская и Володарского.


Спасо-Преображенський собор, пам'ятка архітектури XVIII століття (вул. Преображенська, 22).

Спасо-Преображенский собор, памятник архитектуры XVIII века (ул. Преображенская, 22).

Kirovohrad. The Spaso-Preobrazhenska (Transfiguration of Christ) Church, 18th century.


Головна синагога, 1853 рік
(вул. Дзержинського, 90).


Главная синагога, 1853 год
(ул. Дзержинского, 90).


Будинок за адресою вул. Дзержинського, 65.
В цьому будинку народився і проживав до 1923 року видатний композитор, народний артист України Юлій Сергійович Мейтус (1903-1997).
Зараз тут розміщені Кіровоградська дитяча музична школа № 1 ім. Г. Г. Нейгауза та Народний музей Генріха Густавовича Нейгауза.


Дом по адресу ул. Дзержинского, 65.
В этом доме родился и проживал до 1923 года видный композитор, народный артист Украины Юлий Сергеевич Мейтус (1903-1997).
Ныне здесь размещаются Кировоградская детская музыкальная школа № 1 им. Г. Г. Нейгауза и Народный музей Генриха Густавовича Нейгауза.


Комплекс кавалерійського юнкерського училища, 1848 рік
(Орджонікідзе 9, 11, 13).


Комплекс кавалерийского юнкерского училища, 1848 год
(Орджоникидзе 9, 11, 13).


Військове містечко, кінець 40-х - початок 50-х років XIX століття. Виникло в колишньому передмісті Ковальовці. Містобудівне значення військового містечка в тому, що до міста приєднався новий перспективний район. Це стало етапом у розвитку Кіровограда. Року з метою впорядкування міської забудови було скоректовано генеральний план міста, що був у той період (з 1823 по 1864 рік) центром округу військових поселень. Проведення тут численних маневрів і оглядів зумовило створення військового містечка. До складу військового містечка входили будівлі палацу, штабу, військового училища та зимового манежу з кавалерійським плацом і стрільбищем, а також розташована неподалік Покровська церква. Комплекс формувався навколо плацу, на якому було влаштовано відкритий манеж і проводилися паради. З півночі він обмежений триповерховою будівлею палацу, що тягнеться на всю ширину плацу. Уздовж східної сторони плацу побудовані штаб, зимовий манеж і училище. Аналогічним триповерховим корпусам штабу й училища, що поставлені фронтально, протиставлено вузьку, витягнуту в глибину одноповерхову будівлю манежу, що є віссю симетрії комплексу і оживляє монотонність його фасаду. Будівлі виконано у формах пізнього офіційного класицизму. У їх проектуванні знайшов віддзеркалення вплив «зразкових» типових проектів, випущених у 40-50-х роках XIX століття Департаментом військових поселень. Прогресивним явищем було застосування при будівництві типових форм і деталей. Відсутність ордеру обіднила зовнішній вигляд будівель. Подібне спрощення та схематичність підходу до класичного напряму характерні для споруд військового відомства. Створення ансамблю завершилося в 50-х роках XIX століття спорудою Покровської церкви із західного боку плацу. У ній відбився пануючий у той час неоруський напрям культового будівництва. Пам'ятник пом'якшує строгий вигляд ансамблю. Тепер єдність ансамблю частково втрачено: плац засаджено деревами та перетворено на парк. Проте ансамбль зберіг своє архітектурне і містобудівне значення, він відіграє істотну роль в архітектурній зовнішності міста.

Военный городок, конец 40-х - начало 50-х годов XIX века. Возник в бывшем предместье Ковалевке. Градостроительное значение военного городка в том, что к городу присоединился новый перспективный район. Это стало этапом в развитии Кировограда. В 1830 году с целью упорядочения городской застройки был скорректирован генеральный план города, являвшегося в тот период (с 1823 по 1864 год) центром округа военных поселений. Проведение здесь многочисленных маневров и смотров обусловило создание военного городка. В состав военного городка входили здания дворца, штаба, военного училища и зимнего манежа с кавалерийским плацем и стрельбищем, а также расположенная неподалеку Покровская церковь. Комплекс формировался вокруг плаца, на котором был устроен открытый манеж и проводились парады. С севера он ограничен трехэтажным зданием дворца, протянувшимся во всю ширину плаца. Вдоль восточной стороны плаца построены штаб, зимний манеж и училище. Аналогичным трехэтажным корпусам штаба и училища, поставленным фронтально, противопоставлено узкое, вытянутое в глубину одноэтажное здание манежа, являющееся осью симметрии комплекса и оживляющее монотонность его фасада. Здания выполнены в формах позднего официального классицизма. В их проектировании нашло отражение влияние «образцовых» типовых проектов, выпущенных в 40-50-х годах XIX века Департаментом военных поселений. Прогрессивным явлением было применение при строительстве типовых форм и деталей. Отсутствие ордера обеднило внешний облик зданий. Подобное упрощение и схематичность подхода к классическому направлению характерны для построек военного ведомства. Создание ансамбля завершилось в 50-х годах XIX века постройкой Покровской церкви с западной стороны плаца. В ней отразилось господствующее в то время неорусское направление культового строительства. Памятник смягчает строгий облик ансамбля. Теперь единство ансамбля частично утрачено: плац засажен деревьями и превращен в парк. Однако ансамбль сохранил свое архитектурное и градостроительное значение, он играет существенную роль в архитектурном облике города.


Свято-Покровська церква, 1850-1875 роки (вул. Фрунзе, 14).
Зразок еклектичної архітектури. В інтер'єрі церкви збереглися фрагменти розпису другої половини XIX століття.


Свято-Покровская церковь, 1850-1875 годы (ул. Фрунзе, 14).
Образец эклектической архитектуры. В интерьере церкви сохранились фрагменты росписи второй половины XIX века.


З Кіровоградом (Єлисаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів української культури. Наприкінці XIX - на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени - І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградського театру публіка гаряче аплодувала відомим композиторам і музикантам Ф. Лісту, М. Мусоргському, О. Скрябіну, А. Рубінштейну, М. Лисенку; співакам Ф. Шаляпіну, Л. Собінову. У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський. Тут починали свій творчий шлях письменники: І. Карпенко-Карий, Ю. Яновський, Я. Іванкевич; музиканти Г. Нейгауз, К. Шимановський, композитор Ю. Мейтус.

С Кировоградом (Елисаветградом) связаны имена целой плеяды деятелей украинской культуры. В конце XIX - в начале XX веков на сцене местного театра выступали корифеи украинской сцены - И. Тобилевич, М. Кропивницкий, М. Садовский, П. Саксаганский, М. Старицкий, М. Заньковецкая. В помещении елисаветградского театра публика горячо аплодировала известным композиторам и музыкантам Ф. Листу, М. Мусоргскому, О. Скрябину, А. Рубинштейну, Н. Лысенко; певцам Ф. Шаляпину, Л. Собинову. В середине 70-х годов XIX века в городе жил украинский композитор П. Нищинский. Здесь начинали свой творческий путь писатели: И. Карпенко-Карый, Ю. Яновский, Я. Иванкевич; музыканты Г. Нейгауз, К. Шимановский, композитор Ю. Мейтус.


Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Сайт «Наш край».
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Вікіпедія.
# «Кіровоград - план міста», Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП «Картографія», 2001, 2003-2007.






Усі права застережено. © 2003-2011 Сергій Клименко




Rambler's Top100