Клименко Сергій. Фото. Селище Стрижавка (Вінницький район), 2004 та 2013 роки
Селище Стрижавка (Вінницький район), 2004 та 2013 роки.
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Поселок Стрижавка (Винницкий район), 2004 и 2013 годы.
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Стрижавка - селище міського типу (близько 8,9 тис. мешканців) у Вінницькому районі Вінницької області, розташоване зовсім неподалік від Вінниці. Відомо, що 1552 року це було велике село. У середині XVIII століття воно дістало права містечка та перейшло від Потоцьких до Грохольських як посаг.
Неподалік села в лісі розміщувалася гітлерівська ставка «Вервольф». До її складу входили 81 будинок (зокрема особистий будиночок Гітлера) та три залізобетонні бомбосховища. «Вервольф» був забезпечений першокласними системами водо- й енергопостачання, каналізацією з очищенням стоків, що скидалися в Південний Буг, зв'язком (броньований кабель з'єднував його навіть із Берліном). Фюрер відвідав ставку лише двічі - у 1942 і 1943 роках. Досьогодні в лісі можна побачити зруйновані бункери й інші напівприкриті землею бетонні конструкції.


Стрижавка - посёлок городского типа (около 8,9 тыс. жителей) в Жмеринском районе Винницкой области, расположенный совсем неподалеку от Винницы. Известно, что в 1552 году это было большое село. В середине XVIII века оно получило права городка и перешло от Потоцких к Грохольским как приданое.
Вблизи села в лесу размещалась гитлеровская ставка «Вервольф». В ее состав входили 81 здание (в частности, личный домик Гитлера) и три железобетонных бомбоубежища. «Вервольф» был обеспечен первоклассными системами водо- и энергоснабжения, канализацией с очисткой стоков, сбрасываемых в Южный Буг, связью (бронированный кабель соединял его даже с Берлином). Фюрер посетил ставку лишь дважды - в 1942 и 1943 годах. И сегодня в лесу можно увидеть разрушенные бункера и другие полуприкрытые землей бетонные конструкции.


Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Схема экскурсионного маршрута «VEHRWOLF». Фото червня 2013 року.
Схема екскурсійного маршруту «VEHRWOLF». На схемі позначено:
1. Музейний павільйон. 2. Каса, службовий павільйон. 3. Залишки загального бункера. 4. Залишки бункера для офіцерів. 5. Залишки казино, їдальні («Чайний» будинок). 6. Залишки бункера та будинку фюрера. 7. Залишки будинку Бормана. 8. Виставковий майданчик військової техніки. 9. Басейн (пожежний резервуар для води). 10. Залишки готелю. 11. Залишки будинку преси. 12. Залишки готелю. 13. Господарський заїзд.


Схема экскурсионного маршрута «VEHRWOLF». На схеме обозначены:
1. Музейный павильон. 2. Касса, служебный павильон. 3. Остатки общего бункера. 4. Остатки бункера для офицеров. 5. Остатки казино, столовой («Чайный» дом). 6. Остатки бункера и дома фюрера. 7. Остатки дома Бормана. 8. Выставочная площадка военной техники. 9. Бассейн (пожарный резервуар для воды). 10. Остатки гостиницы. 11. Остатки дома прессы. 12. Остатки гостиницы. 13. Хозяйственный заезд.

Excursion route «VEHRWOLF». The following objects are marked on the chart:
1. Museum building. 2. Box-office, ancillary room. 3. The remains of the general bunker. 4. The remains of the bunker for officers. 5. The remains of casino and canteen («Tea House»). 6. The remains of Fuerer`s bunker and house. 7. The remains of Bormann`s house. 8. Exhibition area for military equipment. 9. Basin pool (firewater tank). 10. The remains of the hotel. 11. The remains of the mass media building. 12. The remains of the hotel. 13. Back gate.


Рішенням Вінницької обласної ради 6 сесії 6 скликання № 163 від 15 липня 2011 року тут створено Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму - філію Вінницького обласного краєзнавчого музею. Комплекс складається з двох об'єктів: території колишньої ставки та братських могил військовополонених, які загинули під час будівництва «Вервольфу». Вздовж екскурсійного маршруту, прокладеного повз залишки бункерів та басейну, для відвідувачів розміщено інформаційні стенди з описом споруд. Створено майданчик для демонстрації бойової техніки часів Другої світової війни. Музейний павільйон складається з експозиційної зали, кабінетів для співробітників та інших приміщень, необхідних для повноцінного обслуговування відвідувачів. Новостворений музей розповідає про історію окупації області та злочини німецько-румунських загарбників, а також спротив населення України. Музейна експозиція Історико-меморіального комплексу пам'яті жертв фашизму включатиме такі розділи: • історія створення ставки, її значення та вплив на події Другої світової війни; • окупаційний режим та його наслідки для області; • боротьба народних месників з фашистськими та румунськими окупантами; • визволення Вінниччини від німецько-фашистських загарбників та справедливе покарання нацистських злочинців. Особливу увагу в експозиції приділено висвітленню Нюрнберзького трибуналу, Суду історії, завдяки якому фашизм було остаточно повалено. Оглядова екскурсія Історико-меморіальним комплексом завершується біля братських могил військовополонених, які загинули під час будівництва ставки «Вервольф».

Решением Винницкого областного совета 6 сессии 6 созыва № 163 от 15 июля 2011 года здесь создан Историко-мемориальный комплекс памяти жертв фашизма - филиал Винницкого областного краеведческого музея. Комплекс состоит из двух объектов: территории бывшей ставки и братских могил военнопленных, погибших во время строительства «Вервольфа». Вдоль экскурсионного маршрута, проложенного мимо остатков бункеров и бассейна, для посетителей размещены информационные стенды с описанием сооружений. Создана площадка для демонстрации боевой техники времен Второй мировой войны. Музейный павильон состоит из экспозиционного зала, кабинетов для сотрудников и других помещений, необходимых для полноценного обслуживания посетителей. Вновь созданный музей рассказывает об истории оккупации области и преступлениях немецко-румынских захватчиков, а также сопротивлении населения Украины. Музейная экспозиция Историко-мемориального комплекса памяти жертв фашизма будет включать такие разделы: • история создания ставки, ее значение, и влияние на события Второй мировой войны; • оккупационный режим и его последствия для области; • борьба народных мстителей с фашистскими и румынскими оккупантами; • освобождение Винниччины от немецко-фашистских захватчиков и справедливое наказание нацистских преступников. Особое внимание в экспозиции уделено освещению Нюрнбергского трибунала, Суда истории, благодаря которому фашизм был окончательно повергнут. Обзорная экскурсия по Историко-мемориальному комплексу завершается около братских могил военнопленных, погибших во время строительства ставки «Вервольф».

Historical memorial complex to victims of fascism is a subsidiary of the Vinnytsya Regional Local Lore Museum, founded according to the resolution №163 made by the Vinnytsya Regional Council, the 6th session 6th convocation, on July 15, 2011. The Complex consists of two parts: the former headquarters and the common graves of the prisoners of war who died while constructing “Wehrworf”. Along the excursion route near the remains of bunkers and pool, there are information boards with description of the buildings. There is a place where the military equipment of the World War II period is shown. At the moment a museum building is being constructed. It will include an exposition hall, rooms for the staff and other rooms which are necessary for appropriate customer service. This new museum will tell in detail about the occupation of the region, about the crimes of the German and Romanian invaders and about the resistance of Ukrainians. The display of 'Historical Memorial Complex to Victims of Fascism' will include the following sections: • History of the headquarters' creation, its significance and effect on the events of the World War II; • Occupation and its effect on the region; • Fight of partisans against the fascist and Romanian occupants; • Liberation of Vinnytsya region from the fascist German aggressors and just punishment for the Nazi criminals. The exposition will focus on the Nuremberg Trial, the historic trial, which helped to defeat the fascism completely. Sightseeing tour in the Historical Memorial Complex finishes at the Common Graves of the prisoners of war who died while constructing the headquarters “Wehrwolf”.


Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Историко-мемориальный комплекс памяти жертв фашизма. Одна из выставочных площадок военной техники. Фото червня 2013 року.
Вінницька область. Селище Стрижавка.
Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму
.
Один з виставкових майданчиків військової техніки.


Винницкая область. Посёлок Стрижавка.
Историко-мемориальный комплекс памяти жертв фашизма
.
Одна из выставочных площадок военной техники.

Historical memorial complex to victims of fascism (Ukraine, near Vinnitsa).
An exhibition area for military equipment.


На Вінниччину вели наступ 11-та і 17-та німецькі армії, румунські, угорські та словацькі війська. 7 липня 1941 року загарбники увірвались на територію області. Оборонні бої вели війська Південно-Західного і Південного фронтів у складі 6-ї, 12-ї і 18-ї армій, якими командували генерал-лейтенант І. Музиченко, генерал-майор П. Понєдєлін та генерал-лейтенант А. Смірнов. З 25 червня по 7 липня 1941 року у Вінниці розташовувався штаб Південного фронту (командувач - генерал армії І. Тюлєнєв). 21 липня 1941 року останні частини Червоної Армії залишили Вінницю, а до кінця місяця - всю територію області. Трагічно склалась їх подальша доля. Наприкінці липня - на початку вересня дві знесилені в боях армії - 6-та і 12-та були оточені в районі села Підвисоке, що на схід від Умані. Більше 100 тисяч радянських бійців, командирів і генералів потрапили в полон.

На Винниччину вели наступление 11-я и 17-я немецкие армии, румынские, венгерские и словацкие войска. 7 июля 1941 года захватчики ворвались на территорию области. Оборонные бои вели войска Юго-Западного и Южного фронтов в составе 6-й, 12-й и 18-й армий, которыми командовали генерал-лейтенант И. Музыченко, генерал-майор П. Понеделин и генерал-лейтенант А. Смирнов. С 25 июня по 7 июля 1941 года в Виннице располагался штаб Южного фронта (командующий - генерал армии И. Тюленев). 21 июля 1941 года последние части Красной Армии оставили Винницу, а к концу месяца - всю территорию области. Трагически сложилась их последующая судьба. В конце июля - начале сентября две обессиленных в боях армии - 6-я и 12-я были окружены в районе села Подвысокое, восточнее Умани. Больше 100 тысяч советских бойцов, командиров и генералов, попали в плен.

Vinnytsya region was attacked by the 11th and 17th German armies, as well as by Romanian, Hungarian and Slovak troops. On July 7, 1941, the occupants entered the region's territory. The troops of the Southwestern and Southern Fronts (the 6th, 12th and 18th armies) headed by the lieutenant-general I. Muzychenko, the major-general P. Ponedelin and the lieutenant-general A. Smirnov, defended this region. During June 25 to July 7, 1941, there was the headquarters of the Southern Front in Vinnytsya (the commander was a General of the Army I. Tiulenev). On July 21, 1941, the last units of the Red Army left from Vinnytsya, and by the end of the month they left the region. The following events were tragic for them. At the end of July - beginning of September two armies (the 6th and the 12th) were exhausted in battles and surrounded by enemy near the village of Pidvysoke situated to the east from Uman. Over 100000 soviet soldiers, commanders and generals were made prisoners.


Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Остатки ставки Гитлера «Вервольф». Фото липня 2004 року.
Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Остатки ставки Гитлера «Вервольф». Фото липня 2004 року.
Вінницька область. Селище Стрижавка.
Залишки ставки Гітлера «Вервольф»
.
Нагорі - лише нагромадження каміння, а що під землею???


Винницкая область. Посёлок Стрижавка.
Остатки ставки Гитлера «Вервольф»
.
Сверху - лишь нагромождение камней, а что под землей???

These are the remains of the Hitler Headquarter «VEHRWOLF» in World War II (Ukraine, near Vinnitsa).


Наприкінці липня 1941 року німецько-румунські загарбники окупували Вінницьку область. Територію краю було розділено на дві частини: південні й південно-західні райони області були передані Румунії та включено до так званої «Трансністрії» (Задністров'я). Решта районів було приписано до Рейхскомісаріату «Україна» з включенням їх до генеральних округів «Житомир» і «Волинь-Поділля». Нацисти розробили стратегію економічної експлуатації майбутніх окупованих областей Східної Європи. Наприкінці лютого 1941 року було завершено створення Генерального плану та Економічного штабу «Ост» (німецькою Ost, Generalplan Ost), який мав очолити проведення етнічних чисток на території Східної Європи та її німецьку колонізацію після перемоги над СРСР.

В конце июля 1941 года немецко-румынские захватчики оккупировали Винницкую область. Территория края была разделена на две части: южные и юго-западные районы области были переданы Румынии и включены в так называемую «Транснистрию» (Заднестровья). Остальные районы были приписаны к Рейхскомисариату «Украина» с включением их в генеральные округа «Житомир» и «Волынь-Подолье». Нацисты разработали стратегию экономической эксплуатации будущих оккупированных областей Восточной Европы. В конце февраля 1941 года было завершено создание Генерального плана и Экономического штаба «Ост» (немецкой Ost, Generalplan Ost), который должен был возглавить проведение этнических чисток на территории Восточной Европы и её немецкую колонизацию после победы над СССР.

By the end of July 1941 the German and Romanian aggressors had occupied Vinnytsya region. The territory of the region was divided into two parts: the southern and south-west districts were under Romania, they were included into “Transnistria” region (“Zadnistrovya”). The rest of the territory was ruled by the “Reich Commissariat Ukraine” and included into the general provinces “Zhytomyr” and “Volyn-Podillya”. The Nazis developed a strategy of economic exploitation of the future occupied territories in the Eastern Europe. By the end of February 1941, “Ost” General Plan and “Ost” Economic Headquarters had been created. Their purpose was to manage the ethnic cleansing and colonization in the Eastern Europe after Germany would take over the USSR.


Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Руины - огромные глыбы бетона с арматурой - всё, что осталось от ставки Гитлера «Вервольф» снаружи. Фото червня 2013 року.
Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Руины - огромные глыбы бетона с арматурой - всё, что осталось от ставки Гитлера «Вервольф» снаружи. Фото червня 2013 року.
Вінницька область. Селище Стрижавка.
Руїни - величезні брили бетону з арматурою
 - все, що лишилося від ставки Гітлера «Вервольф» ззовні.


Винницкая область. Посёлок Стрижавка.
Руины - огромные глыбы бетона с арматурой
 - всё, что осталось от ставки Гитлера «Вервольф» снаружи.

These are the remains of the Hitler Headquarter «VEHRWOLF» in World War II (Ukraine, near Vinnitsa).


З метою більш ефективного командування військами для німецького ватажка будували військово-польові ставки. За роки Другої світової війни на території Європи їх було 16, і ще 4 перебували на стадії будівництва. Спорудження «Вервольфу» під Вінницею було розпочато наприкінці 1941 року на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки близько 300 м. Спершу будівництво проводилось під кодовою назвою «Eichenhain» («дубовий гай»). По завершенню робіт ставку назвали «Wehrwolf» («озброєний вовк»). Для німецьких військових високопосадовців північніше Вінниці, біля станції Гулівці, було збудовано ставку «Steinbruch» («каменоломня»). Поблизу Житомира - «Hegewald» («заповідний ліс»).
Будівництво об'єкта велося за участю німецької військово-будівельної організації «Тодт». До підготовчих робіт залучали місцевих жителів, які готували будівельні матеріали, рубали ліс. На найважчих роботах використовувалась рабська праця радянських військовополонених. Виснажені нещадною експлуатацією, голодом, хворобами та сильними морозами, полонені масово гинули. Свій останній притулок вони знайшли у братській могилі неподалік від ставки, по інший бік шосе Вінниця-Житомир. Роботи велися досить швидко і в квітні 1942 року будівництво ставки було практично завершено.


С целью более эффективного командования войсками для немецкого вожака строили военно-полевые ставки. За годы Второй мировой войны на территории Европы их было 16, и еще 4 находились в стадии строительства. Сооружение «Вервольфа» под Винницей было начато в конце 1941 года на участке леса длиной около 2,5 км и шириной около 300 м. Сначала строительство проводилось под кодовым названием «Eichenhain» («дубовая роща»). После завершения работ ставку назвали «Wehrwolf» («вооружённый волк»). Для немецких военных высокопоставленных должностных лиц севернее Винницы, около станции Гулевцы, была построена ставка «Steinbruch» («каменоломня»). Вблизи Житомира - «Hegewald» («заповедный лес»).
Строительство объекта велось при участии немецкой военно-строительной организации «Тодт». К подготовительным работам привлекали местных жителей, которые готовили строительные материалы, рубили лес. На самых тяжелых работах использовался рабский труд советских военнопленных. Истощенные беспощадной эксплуатацией, голодом, болезнями и сильными морозами, пленные массово погибали. Свое последнее пристанище они нашли в братской могиле неподалеку от ставки, по другую сторону шоссе Винница-Житомир. Работы велись достаточно быстро и в апреле 1942 года строительство ставки было практически завершено.

To help the German leader command the army more effectively, the field headquarters were built. During the World War II there were 16 of them in Europe, and 4 headquarters were on the construction stage. “Wehrwolf” construction started at the end of 1941 in the forest area of about 2.5 km long and 300 m wide. The first code name during construction works was “Eichenhain” (Oak Grove). When the construction works were finished, the headquarters was named as “Wehrwolf” (Armed Wolf). There was another headquarters for German high rank officers to the north from Vinnytsya, at Gulivtsi station. It was named “Steinbruch” (Stone Pit). Near Zhytomyr there was “Hegewald” (Sanctuary Forest).
The military builder “Todt” participated in the construction works. The local residents were engaged in the preparation works. They prepared the construction materials and felled the trees. But mostly the labour of prisoners of war was used. Many prisoners died because of hard work, hunger, diseases and cold weather. Their last shelter was a common grave not far from the headquarters, on the opposite side of Vinnytsya-Zhytomyr highway. The construction works were rather quick, and in April 1942 the headquarters was almost ready.


Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Руины - огромные глыбы бетона с арматурой - всё, что осталось от ставки Гитлера «Вервольф» снаружи. Фото червня 2013 року.
Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Руины - огромные глыбы бетона с арматурой - всё, что осталось от ставки Гитлера «Вервольф» снаружи. Фото червня 2013 року.
Вінницька область. Селище Стрижавка.
Залишки ставки Гітлера «Вервольф»
.
Нагорі - лише нагромадження каміння, а що під землею???


Винницкая область. Посёлок Стрижавка.
Остатки ставки Гитлера «Вервольф»
.
Сверху - лишь нагромождение камней, а что под землей???

These are the remains of the Hitler Headquarter «VEHRWOLF» in World War II (Ukraine, near Vinnitsa).


Iсторiя гiтлерiвської ставки «Вервольф» щiльно закутана таємницями та пiвстолiтнiм забуттям, скрiплена рiками людської кровi, особiстським грифом «Цілком таємно» й мiсцевими забобонами. Відомо, що цей бункер було побудовано в рекорднi термiни - з вересня 1941 року по квiтень (за iншими вiдомостями - по червень) 1942 року. Кожен iз 13-ти секторiв був оточений мiнними полями, 2-метровою огорожею з колючого дроту та лiнiєю високої напруги. Понад 80 житлових i службових примiщень лише частково розташовувалися на поверхнi (в т.ч. - особистий будиночок Гiтлера та басейн). А пiд землею мiстилося аж 7 поверхiв, причому стiни герметичних примiщень були завтовшки 5 м, а перекриття - 8 м. Все це було оснащено унiкальними дренажними, повiтро-фiльтраційними системами та автономним енергозабезпеченням. Тут були величезнi продуктосховища, воду видобували з артезiанських джерел. Отже, «Вервольф» мiг спокiйно витримати навіть наземний ядерний вибух, протягом десятилiть забезпечуючи роботу в автономних умовах сотен осiб.
Відомо, що всiх вiйськовополонених, задiяних на будiвництвi (за рiзними даними - вiд 2 до 14 тисяч), було знищено... Ставку оточувала могутня система охоронних споруд, її охороняли служба безпеки, елiтна вiйськова частина СС «Велика Нiмеччина», а зенiтники мали збивати будь-який лiтак, що з'явиться над «Вервольфом» - навiть нiмецький.
Відомо, що фюрер вiдвiдав ставку двiчi: 16.07-29.09.1942 (прийняття «директиви №45» - наступ на Сталiнград та Чорноморське узбережжя Кавказу) i 19.02-8.03.1943 (директива на проведення операцiї «Цитадель»).
Цікаво, що на теренах (пост-) СРСР панує хибний переклад назви ставки «Вервольф» з німецької мови; це слово тлумачать як «перевертень», «вовкулака»... Однак, у німецькій мові є два омоніми (слова, що звучать однаково, але зміст мають різний): «VERWOLF» - «перевертень» і «VEHRWOLF» - «озброєний вовк», «захист вовка». Згідно «Енциклопедії Третього рейху», вінницька ставка Гітлера називалася саме «VEHRWOLF»...


История гитлеровской ставки «Вервольф» плотно укутана тайнами и полустолетним забвением, скреплена реками людской крови, особистским грифом «Совершенно секретно» и местными поверьями. Известно, что этот бункер был построен в рекордные сроки - с сентября 1941 года по апрель (по другим сведениям - по июнь) 1942 года. Каждый из 13-ти секторов быв окружен минными полями, 2-метровой оградой из колючей проволоки и линией высокого напряжения. Свыше 80 жилых и служебных помещений только частично размещались на поверхности (в т.ч. - личный домик Гитлера и бассейн). А под землей располагались 7 этажей, причем стены герметичных помещений были толщиной 5 м, а перекрытия - 8 м. Все это было оснащено уникальными дренажными, воздухо-фильтрационными системами и автономным энергообеспечением. Тут были громадные продуктохранилища, воду добывали из артезианских источников. таким образом, «Вервольф» мог спокойно выдержать даже наземный ядерный взрыв, на протяжении десятилетий обеспечивая работу в автономных условиях сотен людей.
Известно, что все военнопленные, задействованные на строительстве (по разным данным - от 2 до 14 тысяч), были уничтожены... Ставку окружала мощная система охранных сооружений, ее охраняли служба безопасности, элитная воинская часть СС «Великая Германия», а зенитчики могли сбивать любой самолет, появившийся над «Вервольфом» - даже немецкий.
Известно, что фюрер посетил ставку дважды: 16.07-29.09.1942 (принятие «директивы №45» - наступление на Сталинград и Черноморское побережье Кавказа) и 19.02-8.03.1943 (директива на проведение операции «Цитадель»).
Интересно, что на територии (пост-) СССР закрепился ошибочный перевод с немецкого названия ставки «Вервольф»; это слово трактуют как «оборотень»... Однако, в немецком языке существует два омонима (слова, которые звучат одинаково, но имеют разный смысл): «VERWOLF» - «оборотень» и «VEHRWOLF» - «вооруженный волк», «защита волка». В соответствии с «Энциклопедией Третьего рейха», винницкая ставка Гитлера называлась именно «VEHRWOLF»...


Винницкая область. Посёлок Стрижавка. Фото. Руины - огромные глыбы бетона с арматурой - всё, что осталось от ставки Гитлера «Вервольф» снаружи. Фото червня 2013 року.
Вінницька область. Селище Стрижавка.
Залишки ставки Гітлера «Вервольф»
.
Нагорі - лише нагромадження каміння, а що під землею???


Винницкая область. Посёлок Стрижавка.
Остатки ставки Гитлера «Вервольф»
.
Сверху - лишь нагромождение камней, а что под землей???

These are the remains of the Hitler Headquarter «VEHRWOLF» in World War II (Ukraine, near Vinnitsa).



Першоджерела:
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.






Усі права застережено. © 2003-2013 Сергій Клименко




Rambler's Top100