Клименко Сергій. Фото. Визначні пам'ятки Криму, 2005-2007 роки. Бахчисарайський палац-музей
Визначні пам'ятки Криму, 2005-2007 роки.
Бахчисарайський палац-музей.

Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання матеріалів, що тут розміщено, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Достопримечательности Крыма, 2005-2007 годы.
Бахчисарайский дворец-музей.

Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь материалов, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Одними з найяскравіших перлин у намисті кримських архітектурних шедеврів є чудові палацово-паркові ансамблі: монументальний Алупкінський палац, білосніжний Ливадійський, елегантний Масандрівський, витончений Бахчисарайський. Ці палаци споруджувалися в різні епохи, для цілком різних людей і в абсолютно несхожих стилях. Проте є дещо, що їх об'єднує - атмосфера благословенного спокою і якоїсь ідилічної самоти. Власне, для цього вони і зводилися. У наш час ці палаци є цілими музейними комплексами, де можна не лише помилуватися їх чудовим зовнішнім виглядом і внутрішнім убранням, але й дізнається чимало цікавого про господарів палаців, про епоху, в якій вони жили, про події, що відбувалися тут.
Ханський палац - найзначніший пам'ятник часів Кримського ханства. Споруджений на початку XVI століття в Бахчисараї. Спочатку створювався як таке собі земне втілення райського саду. Звідси назва ханської резиденції, що згодом перейшла на все місто (Бакче-сарай - "палац в саду", тюрк.), а також легкість і витонченість архітектури палацу, відсутність нарочитої монументальності.
Ханський палац - це ансамбль, який складають кілька палацових корпусів, гарем, Соколина башта, Велика ханська мечеть Біюк-хан-джамі (1740 р.), Мала палацова мечеть (XVI ст.), мезарлик - родовий цвинтар колишніх повелителів Криму - Гиреїв.
Зараз у Ханському палаці розташовані також Музей історії та культури кримських татар, Художній музей, виставка холодної та вогнепальної зброї.


Одними из наиболее ярких жемчужин в ожерелье крымских архитектурных шедевров являются великолепные дворцово-парковые ансамбли: монументальный Алупкинский дворец, белоснежный Ливадийский, элегантный Массандровский, изящный Бахчисарайский. Эти дворцы сооружались в разные эпохи, для совершенно разных людей и в абсолютно несхожих стилях. Однако есть нечто, что их объединяет - атмосфера благословенного покоя и некоего идиллического уединения. Собственно, для этого они и возводились.
В наше время эти дворцы являются целыми музейными комплексами, где можно не только полюбоваться их великолепным внешним обликом и внутренним убранством, но и узнать немало интересного о хозяевах дворцов, об эпохе, в которой они жили, о событиях, происходивших здесь.
Ханский дворец - самый значительный памятник времен Крымского ханства. Сооружен в начале XVI века в Бахчисарае. Изначально создавался как некое земное воплощение райского сада. Отсюда название ханской резиденции, впоследствии перешедшее на весь город (Бакче-Сарай - "дворец в саду", тюрк.), а также легкость и изящность архитектуры дворца, отсутствие нарочитой монументальности.
Ханский дворец - это ансамбль, который составляют несколько дворцовых корпусов, гарем, Соколиная башня, Большая ханская мечеть Биюк-хан-джами (1740 г.), Малая дворцовая мечеть (XVI в.), мезарлык - фамильное кладбище бывших повелителей Крыма - Гиреев.
Ныне в Ханском дворце расположены также Музей истории и культуры крымских татар, Художественный музей, выставка холодного и огнестрельного оружия.

The former capital of the Crimean Khanate, Bakhchisaray boasts a remarkable architectural complex with the famous Tear Fountain, extolled by the great poets of the Slav world - Alexander Pushkin, Adam Mickiewicz and Lesya Ukrainka. The Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum has become one of the most popular monuments of the Crimea.
The Khans’ palace is situated on the bank of the Churuk-Su River spanned by an arch bridge. The ensemble was being built and rebuilt from the first half of the 16th through the end of the 18th century. It consists of several buildings incorporated with the main one thus making a whole and a few standing apart - the Great Palace Mosque, harem, Falcon Tower, khans' cemetery with mausoleums and structures for household purposes.
The oldest parts of the palace are the portal, the work of the Italian architect Alevisio (early 16th century), the Small Khans' Mosque, the Divan Hall (17th century). Particularly interesting are the inner courtyard with its fountains, the Golden Study, Embassy Hall, Fruit Bowery, richly ornamented by skillful masters.


Крым. Бахчисарайский дворец-музей. Схема комплекса.
Малюнок з видання «Архитектурные памятники Крыма» («Таврия», Симферополь-1977).
Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник.
Бахчисарайський палац-музей - Ханський палац XVI-XVIII ст. Схема комплексу.
1. Північна (головна) брама та «поштовий» корпус
2. Центральний майдан
3. Велика палацова мечеть (Хан-Джамі)
4. Палацовий цвинтар із мавзолеями та ротондою
5. Лазня Сари-Гюзель
6. Житлові корпуси
7. Головний корпус
8. Басейний дворик
9. Гаремний корпус
10. Соколина башта
11. Персидський сад
12. «Стаєнний» корпус
13. Південна брама
14. Садові тераси
15. Мавзолей Діляри-Бікеч

Бахчисарайский государственный историко-культурный заповедник.
Бахчисарайский дворец-музей - Ханский дворец XVI-XVIII вв. Схема комплекса.
1. Северные (главные) ворота и «свитский» корпус
2. Центральная площадь
3. Большая дворцовая мечеть (Хан-Джами)
4. Дворцовое кладбище с мавзолеями и ротондой
5. Баня Сары-Гюзель
6. Жилые корпуса
7. Главный дворцовый корпус
8. Бассейный дворик
9. Гаремный корпус
10. Соколиная башня
11. Персидский сад
12. «Конюшенный» корпус
13. Южные ворота
14. Садовые террасы
15. Мавзолей Диляры-Бикеч

The Bakhchisaray historical and cultural state preserve.
Bakhchisaray Palace-Museum - the Khans’ palace 16-19th centuries. Chart of buildings suite.
1. Northern (Main) Gate
2. Central Square
3. Great Palace (Khans’) Mosque
4. Khans’ Cemetery
5. The Sari Güzel Bath
6. Living blocks
7. Main block
8. The Pool Court
9. Harem
10. Falcon Tower
11. Persian Garden
12. Stables
13. Southern Gate
14. Garden Terraces
15. Mausoleum of Dilâra Bikeç


Бахчисарайський палац-музей. Північна брама та «поштовий» корпус (праворуч) і велика палацова мечеть "Хан-Джамі" (ліворуч). Вид ззовні.

Бахчисарайский дворец-музей. Северные ворота и «свитский» корпус (справа) и большая дворцовая мечеть "Хан-Джами" (слева). Вид снаружи.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Northern (Main) Gate (on the right) and Great Palace Mosque (on the left).


У першій половині XV століття від захирілої Золотої Орди відокремився Кримський юрт і було утворено самостійне Кримське ханство. Незабаром його адміністративний центр було перенесено зі Старого Криму в Кирк-Ор (Чуфут-кале), а потім до Бахчисараю. Росла і розбудовувалася зі східною пишністю столиця Кримського ханства.
Бахчисарай - стародавня резиденція кримських ханів Гиреїв, що правили ханством більш ніж 350 років, з 1422 по 1783. Після приєднання Криму до Російської Імперії - позаштатне містечко Сімферопольського повіту. Завдяки відсутності особливих змін він довго зберігав свій самобутній татарський характер. Нині це центр великого сільськогосподарського району з населенням 28,6 тис. людей. В останні десятиліття місто виросло, вийшовши за межі вузької долини на рівнину, де розкинулися його нові райони. Незмінним інтересом туристів користується старий Бахчисарай, що зберіг колорит середньовічного міста, наче захованого в тісній долині поміж крутих скель; його вузькі вулиці та будинки з галерейками та балкончиками поступово готують подорожнього до зустрічі з самою екзотичною пам'яткою Криму - колишнім Ханським палацом.
Історико-археологічний музей у Бахчисараї з повним правом можна назвати кримською «Меккою» туристів. У літній час один за іншим підходять до нього автобуси, і натовпи відвідувачів прямують до темної із ґратчастими стулками арки брами. Під зеленню каштанів і черепичними дахами палацу зметнулися до неба грановані стріли мінаретів. Колись п'ять разів на день підіймалися на них муедзини і протяжно, співучо закликали мусульман до намазу - чергової молитви. Звуки їх пронизливих голосів, розпочавшись від палацової мечеті, пливли всією долиною від мінарету до мінарету, доки не завмирали в печерах по краях ущелини.
Мабуть, ніде в Криму так не розігрується фантазія, як у колишньому ханському палаці - Хан-Сараї. У чому полялає секрет чарівності, що властива цьому пам'ятнику? Чи в глухих і високих зовнішніх стінах, чи в мінаретах, в стрілчастих аркадах або в квадратних заґратованих вікнах? Можливо, сприяє тому скрипучі дерев'яні сходи, мармурові чалми за огорожею цвинтаря, дзюркотіння фонтанів, пишні й улесливі, виписані арабському в’яззю написи, дві сплетені змії (точніше, - геральдичні дракони чи саламандри) - прикраса палацових воріт.


В первой половине XV века от захиревшей Золотой Орды отделился Крымский юрт и было образовано самостоятельное Крымское ханство. Вскоре его административный центр был перенесен из Старого Крыма в Кырк-Ор (Чуфут-Кале), а затем в Бахчисарай. Росла и обстраивалась с восточным великолепием столица Крымского ханства.
Бахчисарай - древняя резиденция крымских ханов Гиреев, правивших ханством более 350 лет, с 1422 по 1783 г. После присоединения Крыма к Российской Империи - заштатный городок Симферопольского уезда. Благодаря отсутствию особых перемен он долго сохранял свой самобытный татарский характер. Ныне это центр большого сельскохозяйственного района с населением 28,6 тыс. человек. В последние десятилетия город вырос, выйдя за пределы узкой долины на равнину, где раскинулись его новые районы. Неизменным интересом туристов пользуется старый Бахчисарай, сохранивший колорит средневекового города, как будто спрятанного в тесной долине меж крутых скал; его узкие улицы и дома с галерейками и балкончиками постепенно готовят путника к встрече с самой экзотической достопримечательностью Крыма - бывшим Ханским дворцом.
Историко-археологический музей в Бахчисарае с полным правом можно назвать кримской «Меккой» туристов. В летнее время один за другим подходят к нему автобусы, и толпы посетителей устремляются к темной с решетчатыми створками арке ворот. Под зеленью каштанов и черепичными крышами дворца взметнулись в небо граненые стрелы минаретов. Некогда пять раз в день поднимались на них муэдзины и протяжно, нараспев призывали мусульман к намазу - очередной молитве. Звуки их пронзительных голосов, начавшись от дворцовой мечети, плыли по всей долине от минарета к минарету, пока не замирали в пещерах по краям ущелья.
Пожалуй, нигде в Крыму так не разыгрывается фантазия, как в бывшем ханском дворце - Хан-Сарае. В чем секрет очарования, свойственного этому памятнику? В глухих ли и высоких наружных стенах, в минаретах ли, в стрельчатых аркадах или в квадратных зарешеченных окнах? Возможно, способствуют тому скрипучие деревянные сходы, мраморные чалмы за кладбищенской оградой, журчанье фонтанов, пышные и льстивые, выписанные арабской вязью надписи, две сплетенные змеи (точнее, - геральдические драконы или саламандры) - украшение дворцовых ворот.

Bakhchisaray is a former residence of Crimean khans of Guirey dynasty ruling of Khanate through all period of its existence - more than 350 years. After joining Crimea to Russia in 1783 Bakhchisaray for a long time conserved the colourful medieval exotic appearance; there distinctive features of Crimean-Tatar Orient and of hoary antiquity have mingled together.
Bakhchisaray has long since been an attraction for men of science, letters and art and just common travellers. Some are drawn here by the Khan's Palace (at present the Palace-Museum, a part of Bakhchisaray State Historic Reserve), glorified by the great poets Alexander Poushkin, Lesya Ukrainka and Adam Mickiewicz; others by the famous «cave towns», still others - by the picturesque scenery of the environs...
No doubt, the most celebrated sight of the town has always been and still is the former Crimean Khan's Palace built in the XVI-XVIII centuries. Its construction began in the early XVI century under the rule of the second Crimean khan Mengli-Guirey. Every ruler of the Khanate added some new buildings to the Palace or restored the old ones with inscription commemorating his name. So around the inner courtyard a Palace ensemble has formed with all its components - Divan Chamber, residential buildings, a mosque, a cemetery, baths, harem and inner gardens. In 1736 the Palace was badly damaged during the Crimean campaign of Russian troops under the command of Field-Marshal Minich. It was reconstructed by khans in the middle of XVIII when the present ensemble has formed. Since 1783, after Russia's joining of the Crimea, the Palace was restored many times and its appearance inevitably altered.
Entering through the Gate you find yourself in the courtyard of the Palace; around it all main Palace buildings are grouped. To the left of the entrance there is the Mosque and the khan's cemetery, to the right - the private and state apartments.
The area occupied now by the Palace (over 4 hectares) in the Middle Ages was much larger. Skirting the fence and the western gate of the Palace were gardens which made an integral part of the palace complex and gave the town its name (Bakchisarai is a word of Turk origin, meaning «Palace-garden» or «Palace in the gardens»). Beyond the gardens were meadows, a pasture for khan's horses. The town for the most part huddled on the steep right bank of the small river Churuk-Su.


Бахчисарайський палац-музей. Північна брама та «поштовий» корпус. Вид ззовні.
А може, геній О. Пушкіна, Л. Українки й А. Міцкевича витає над палацом, будить в душі вірші про Марію, Зарему, Гирея?.. Побачивши химерні, різьблені й яскраво розфарбовані стіни, стелі, двері, вікна пригадується чуті в дитинстві казки про дивовижні палаци якогось «тридев'ятого» царства.
Мов зачарований, стоїть Бахчисарай.
Шле місяць з неба промені злотисті,
Блищать, мов срібні, 6iлi стіни в місті,
Спить ціле місто, мов заклятий край.
Скрізь мінарети й дерева сріблисті
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темряві та в винограднім листі
Таємно плеще тихий водограй.
Повітря дише чарівним спокоєм,
Над сонним містом легкокрилим роєм
Витають красні мрії, давні сни.
I верховіттям тонкії тополі
Кивають стиха, шепотять поволі,
Про давні часи згадують вони…
(Леся Українка, «Кримські спогади. 9 - Бахчисарай»)

Бахчисарайский дворец-музей. Северные ворота и «свитский» корпус. Вид снаружи.
А может быть, гений А. Пушкина, Л. Украинки и А. Мицкевича витает над дворцом, будит в душе стихи о Марии, Зареме, Гирее?.. При виде причудливых, резных и ярко раскрашенных стен, потолков, дверей, окон вспоминаются слышанные в детстве сказки о диковинных дворцах какого-либо «тридевятого» царства.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. General View.


Точна дата будівництва палацу невідома, та всі дослідники згодні у тому, що воно було завершене за правління Адиль-Сахиб-гирей хана (був ханом тричі в період 1521-1551 рр.). Евлія Челебі повідомляє: «Сахиб-гирей хан поселився в цьому Бахчисараї в 1532 р». Площа, яку зараз займає палац, більше 4 га, але у минулому він займав набагато більшу територію - близько 20 га. До огорожі та західних воріт прилягали сади, що дали назву палацу і місту (у перекладі з кримськотатарського Баштани - сад, сарай - палац); за садами тягнувся палацовий луг, на якому паслися ханські коні. Мотив саду - одна з найхарактерніших особливостей мусульманської культури: вірші, рослинні орнаменти різьблення по каменю і розписів - все прагне подати сад як найчудовіше місце на землі, як якусь подобу рая: «сади, подібні до Іремських», тобто райських - найпоширеніше літературне порівняння. Легка «кіоскова» архітектура палацових споруд, відсутність монументальності в ханській резиденції не випадкові: навіть стіни, що розгороджують сад і інтер'єр, певною мірою умовні; їх задача - створити прохолоду літнього дня, та при цьому вони «впускають» сад через кольорові стекла вікон, через аркади і тераси. Найближчим джерелом надихання, зразком для наслідування служив кримським ханам і їх будівничим палац султанів у Стамбулі - Топкапі, спорудження якого почалося незабаром після завоювання Константинополя Мехметом II у 1453 р.
Що могли відчувати іноземні посли, коли потрапляли до ханського палацу? Уявимо, що він щойно збудований і ще не горів: його дерев'яні різьблені деталі цілі, а не замінені, як зараз, в багатьох місцях простішими струганими. У верхніх вікнах із прозорими багатоколірними стеклами - ковані ґрати, в нижніх, вузьких, як щілини, - бамбукові жалюзі. Куполи мавзолеїв тьмяно блищать свинцем, шпилі мінаретів виблискують позолотою. Дзюрчать мармурові та роззолочені фонтани...
Ще з набережної, з того боку моста, видно північний, ребристий фасад «поштового» корпусу. Чіткий ритм димарів, що нащетинились і випирають із площини стіни, наче притулених до неї по висоті другого поверху, нагадує чи то мінарети, чи то піки з наколотими гостроверхими шапками. І жодного вікна. Така архітектура цього фасаду «поштового» корпусу. По осі моста - масивна арка воріт, над нею чотири стрілчасті вікна, праворуч від арки - ще одне вікно. Це зрозуміло: біля головних воріт мають бути очі і зверху, і збоку, і «навикат». Мабуть, в смутні для ханства часи вікна були трохи менші, і в них було більше заліза, ніж скла.


Точная дата строительства дворца неизвестна, но все исследователи согласны в том, что оно было завершено в правление Адиль-Сахиб-Гирей хана (был ханом трижды в период 1521-1551 гг.). Эвлия Челеби сообщает: «Сахиб-Гирей хан поселился в этом Бахчисарае в 1532 г». Площадь, ныне занимаемая дворцом, более 4 га, но в прошлом он занимал гораздо большую территорию - около 20 га. К ограде и западным воротам прилегали сады, давшие название дворцу и городу (в переводе с крымскотатарского Бахчи - сад, сарай - дворец); за садами простирался дворцовый луг, на котором паслись ханские кони. Мотив сада - одна из характернейших особенностей мусульманской культуры: стихи, растительные орнаменты резьбы по камню и росписей - все стремится представить сад как самое прекрасное место на земле, как некое подобие рая: «сады, подобные Иремским», то есть райским - самое распространенное литературное сравнение. Легкая «киосковая» архитектура дворцовых построек, отсутствие монументальности в ханской резиденции не случайны: даже стены, разгораживающие сад и интерьер, в известной мере условны; их задача - создать прохладу в летний день, но при этом они «впускают» сад через цветные стекла окон, через аркады и террасы. Ближайшим источником вдохновения, образцом для подражания служил крымским ханам и их строителям дворец султанов в Стамбуле - Топкапи, начатый постройкой вскоре после завоевания Константинополя Мехметом II в 1453 г.
Что могли испытывать иностранные послы, попавшие в ханский дворец? Представим, что он только что отстроен и еще не горел: его деревянные резные детали целы, а не заменены, как теперь, во многих местах более простыми строганными. В верхних окнах с прозрачными многоцветными стеклами - кованые решетки, в нижних, узких, как щели, - бамбуковые жалюзи. Купола мавзолеев тускло поблескивают свинцом, шпили минаретов сверкают позолотой. Журчат мраморные и раззолоченные фонтаны...
Еще с набережной, по ту сторону моста, виден северный, ребристый фасад «свитского» корпуса. Четкий ритм ощетинившихся дымоходов, выпирающих из плоскости стены, как будто прислоненных к ней по высоте второго этажа, напоминает не то минареты, не то пики с наколотыми островерхими шапками. И ни одного окна. Такова архитектура этого фасада «свитского» корпуса. По оси моста - массивная арка ворот, над нею четыре стрельчатых окна, справа от арки - еще одно окно. Это и понятно: у главных ворот должны быть глаза и сверху, и сбоку, и «навыкат». Надо полагать, в смутные для ханства времена окна были поменьше, и в них было больше железа, чем стекла.


Крым. Бахчисарайский дворец-музей. «Екатерининская миля» перед Северными воротами. Фото вересня 2005 року.
Крым. Бахчисарайский дворец-музей. «Екатерининская миля» перед Северными воротами. Фото вересня 2007 року.
Бахчисарайський палац-музей. «Катерининська миля» перед Північною брамою.
Такі пам'ятні колони на п'єдесталах встановлювалися вздовж доріг до Феодосії, Бахчисараю, Севастополя - по шляху слідування імператриці Катерини II, що відвідала Тавріду в 1787 році.
На п'єдесталі пам'ятника - напис (російською мовою тих часів):
«Блаженної пам'яті імператриця Катерина II-га побажала бути в Бахчисараї в 1787 році травня 14»

Бахчисарайский дворец-музей. «Екатерининская миля» перед Северными воротами.
Такие памятные колонны на пьедесталах устанавливались вдоль дорог в Феодосию, Бахчисарай, Севастополь - по пути следования императрицы Екатерины II, посетившей Тавриду в 1787 году.
На пьедестале памятника - надпись:
«Блаженной памяти императрица Екатерина II-я изволила быть въ бакчисараћ въ 1787 году маія 14»

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. «Catherine’s mile» in front of Main Gate.


По той бік воріт - широкий, залитий сонцем двір, вимощений кам'яними плитами і з усіх боків оточений будовами. За часів Гиреїв це був порожній, нічим не засаджений майдан. Тут зустрічали послів, гостей, які мали залишити тут слуг і зброю перед тим, як з'явитися перед владикою в його житлі. Тут народ міг споглядати свого оточеного свитою володаря в дні великих свят і урочистих ходів із палацу до Великої мечеті. Майдан оточують палацові споруди, як прийнято на Сході: парадні приміщення і житлові покої групувалися навколо кількох дворів - парадного і внутрішніх, більш камерних. І в палацах і в житлових будинках основним компонентом, що організовував споруди, був двір і сад з фонтаном.
Мабуть, пройшовши крізь арку на широкий двір, тодішнім гостям мимоволі хотілося озирнутися, а чи не назавжди закриються залізні двері, і тут погляду відкривався південний фасад «поштового» корпусу. Який контраст! Невисока двоповерхова галерея – легка наче іграшкова. Дерев'яні, яскраво забарвлені колонки такі тонкі, що, здається, не витримають ваги строкатих карнизів, які покояться на них, і ось-ось затріщать - десь знизу, в тих місцях, де вони перехоплені поясом витончених перил, що виточені з буку. Уявіть, що на галереї стоять наближені хана: хто - тримаючись за різьблену колонку, хто - опершись ліктем на перила, хто - поправляючи чалму. Стоять, обвішані коштовною зброєю, в яскравому одязі, з пальцями в перснях, із сережками у вухах, і косять очима у бік іноземних послів, що входять до двору. Хто знає, що на розумі у господарів, що криється в їх прихованих посмішках під звислими вусами?... Це слід уявити собі, бо архітектура сприймається гостріше, органічніше в тій обстановці, в якій вона створювалася.
Зі східного боку до «поштового» корпусу примикає найвиразніша, по-східному чепурна і монументальна будівля палацового комплексу - Велика ханська мечеть (Хан-Джамі), що охоплена низом стрілчастою турецькою аркадою з нечастими заґратованими верхніми вікнами, кольоровими майоліковими вставками в простінках, увінчана стрілами мінаретів. Зовнішні сходи ведуть на другий поверх до галереї, де знаходилася колись недоступна для простих смертних ханська «ложа». Ліворуч від входу, по сусідству з мечеттю, на другому поверсі поміщалася ханська варта - капикули, а на нижньому - лавки, що виходили на вулицю.


По ту сторону ворот - широкий, залитый солнцем двор, вымощенный каменными плитами и со всех сторон окруженный строениями. Во времена Гиреев это была пустая, ничем не засаженная площадь. Здесь встречали послов, гостей, которые должны были оставить тут слуг и оружие перед тем, как предстать перед владыкой в его жилище. Здесь народ мог лицезреть своего окруженного свитой властелина в дни больших праздников и торжественных шествий из дворца в Большую мечеть. Двор окружают дворцовые постройки, как принято на Востоке: парадные помещения и жилые покои группировались вокруг нескольких дворов - парадного и внутренних, более камерных. И во дворцах и в жилых домах основным компонентом, организующим постройки, был двор и сад с фонтаном.
По-видимому, пройдя сквозь арку на широкий двор, тогдашним гостям невольно хотелось оглянуться, не навсегда ли захлопнется железная дверь, и тут взору открывался южный фасад «свитского» корпуса. Какой контраст! Невысокая двухэтажная галерея - игрушечно легкая. Деревянные, ярко окрашенные колонки так тонки, что, кажется, не выдержат веса покоящихся на них пестрых карнизов и вот-вот затрещат - где-то понизу, в тех местах, где они перехвачены поясом изящно выточенных буковых перил. Вообразите, что на галерее стоят приближенные хана: кто - держась за резную колонку, кто - облокотясь на перила, кто - поправляя чалму. Стоят, увешанные дорогим оружием, в ярких одеждах, с пальцами в перстнях, с серьгами в ушах, и косят глазами в сторону входящих иностранных послов. Кто знает, что на уме у хозяев, что кроется в их затаенных ухмылках под вислыми усами?... Это надо себе представить, ибо архитектура воспринимается острее, органичнее в той обстановке, в которой она создавалась.
С восточной стороны к «свитскому» корпусу примыкает самое выразительное, по-восточному нарядное и монументальное здание дворцового комплекса - Большая ханская мечеть (Хан-Джами), охваченная понизу стрельчатой турецкой аркадой с нечастыми зарешеченными верхними окнами, цветными майоликовыми вставками в простенках, увенчанная стрелами минаретов. Наружная лестница ведет на второй этаж в галерею, где находилась некогда недоступная для простых смертных ханская «ложа». Слева от входа, по соседству с мечетью, на втором этаже помещалась ханская стража - капыкулы, а в нижнем - лавки, выходившие на улицу.


Бахчисарайський палац-музей. Велика палацова мечеть (Хан-Джамі), XVII-XVIII ст. Вид з внутрішнього майдану.

Бахчисарайский дворец-музей. Большая дворцовая мечеть (Хан-Джами), XVII-XVIII вв. Вид с внутренней площади.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Great Palace (Khans’) Mosque, 17th-19th centuries. View from the Inner Courtyard.


Із заходу до «поштового» корпусу примикають під прямим кутом хороми хана. Вони нижчі за мечеть, навпроти якої стоять (адже і сам хан нижчий за Аллаха), але значно вищі та красивіші за «поштовий» корпус. Їх можна відразу розрізнити.
Сполучені між собою критими переходами павільйони палацу тягнуться уздовж двору. Нижній поверх прихований зеленню і глухою кам'яною огорожею. Стіни верхнього - вище за кущі й огорожу - рябіють різноколірним розписом, кольоровим склом і розписними віконницями, рябіють густими дерев'яними ґратами. Ось один виступ у бік двору, ось інший. Тут спальня хана, там вітальня - вони вгадуються по фасаду.
Щоправда, від XVI століття збереглося не багато - Зала Ради і Суду, Мала і, частково, Велика палацові мечеті, Портал Алевіза. Решту ж споруд сильно змінено. До руйнувань, спричинених часом, слід додати сумну історію ремонтів Ханського палацу. Потьомкін, складаючи плани подорожі імператриці до Криму з неодмінними відвідинами «Таврійської Альгамбри», вже в 1783 році віддає наказ: «Ханський палац привести в той стан, в якому він був раніше, і зіпсоване все виправити, з таким спостереженням, щоб збережений був смак, в якому все побудовано». Ремонт проводився протягом трьох років особами, не дуже досвідченими в особливостях східної архітектури; в результаті відбулося «змішання стилів азіатського з європейським». Ілюстративний матеріал, що зберігся, особливо плани і креслення, складені архітектором Вільямом Гесті в 1798 році, свідчить, що після потьомкинського ремонту палац зберігав значно більший об'єм, показує розташування його нині не існуючих частин (Персидський палац, від якого збереглася тільки Соколина башта, Гарем - від нього залишився один корпус, кухонне приміщення тощо). Особливо великим спотворенням піддався палац в ході ремонту 1822-1831 років, яким спочатку керував губернський архітектор Колодін. При ньому була розібрана частина будівель в Персидському саду, позначених на плані Гесті; було замальовано тонкий художній розпис майстра Омера, виявлений при реставрації порівняно недавно. Із зовнішньої сторони стіни було розписано квітковими гірляндами, букетами, геометричними візерунками. Ці декоративні мотиви неважко знайти в кам'яному різьбленні надгробків ханського кладовища, звідки їх, мабуть, і було позичено. Проте спотворення, зроблені в ході ремонту, викликали протести архітекторів і художників, внаслідок чого Новоросійський генерал-губернатор граф М. С. Воронцов ремонтні роботи призупинив. Колодіна було усунено і замість нього призначено архітектора Ельсона, який в ході шестирічної діяльності майже повністю переробив роботу Колодіна, відновивши (там, де це було можливо), за відгуками сучасників, колишній «азіатський характер». Під час Кримської війни 1854-1856 років в палаці розміщувався військовий шпиталь. Після цього було проведено ще кілька ремонтів з метою якось підтримати палац, що занепадав. За побажанням Олександра III почали складати проект реставрації палацу «в точному стародавньому вигляді», та смерть імператора перешкодила його здійсненню.


С запада к «свитскому» корпусу примыкают под прямым углом хоромы хана. Они пониже мечети, напротив которой стоят (ведь и сам хан ниже Аллаха), но значительно выше и красивее «свитского» корпуса. Их можно сразу различить.
Соединенные между собой крытыми переходами павильоны дворца тянутся вдоль двора. Нижний этаж скрыт зеленью и глухой каменной оградой. Стены верхнего - выше кустов и ограды - пестрят разноцветной росписью, цветными стеклами и расписными ставнями, рябят густыми деревянными решетками. Вот один выступ в сторону двора, вот другой. Тут спальня хана, там гостиная - они угадываются по фасаду.
Правда, от XVI века сохранилось не так много - Зал Совета и Суда, Малая и, частично, Большая дворцовые мечети, Портал Алевиза. Остальные же постройки сильно изменены. К разрушениям, произведенным временем, следует добавить печальную историю ремонтов Ханского дворца. Потемкин, строивший планы путешествия императрицы в Крым с непременным посещением «Таврической Альгамбры», уже в 1783 году отдает приказание: «Ханский дворец привести в то состояние, в котором он был прежде, и испорченное все исправить, с таковым наблюдением, чтобы сохранен был вкус, в котором все построено». Ремонт производился в течение трех лет лицами, не очень сведущими в особенностях восточной архитектуры; в результате произошло «смешение стилей азиатского с европейским». Сохранившийся иллюстративный материал, особенно планы и чертежи, составленные архитектором Вильямом Гести в 1798 году, свидетельствует, что после потемкинского ремонта дворец сохранял значительно больший объем, показывает расположение его ныне не существующих частей (Персидский дворец, от которого сохранилась только Соколиная башня, Гарем - от него остался один корпус, кухонное помещение и т. д.). Особенно большим искажениям подвергся дворец в ходе ремонта 1822-1831 годов, которым поначалу руководил губернский архитектор Колодин. При нем была разобрана часть зданий в Персидском саду, обозначенных на плане Гести; была закрашена тонкая художественная роспись мастера Омера, выявленная при реставрации сравнительно недавно. С внешней стороны стены были расписаны цветочными гирляндами, букетами, геометрическими узорами. Эти декоративные мотивы нетрудно найти в каменной резьбе надгробий ханского кладбища, откуда они, видимо, и позаимствованы. Искажения, произведенные в ходе ремонта, однако, вызвали протесты архитекторов и художников, в результате чего Новороссийский генерал-губернатор граф М. С. Воронцов ремонтные работы приостановил. Колодин был отстранен и вместо него назначен архитектор Эльсон, который в ходе шестилетней деятельности почти полностью переделал работу Колодина, восстановив (там, где это было можно), по отзывам современников, прежний «азиатский характер». Во время Крымской войны 1854-1856 годов во дворце размещался военный госпиталь. После этого было произведено еще несколько ремонтов с целью как-то поддержать ветшающий дворец. По желанию Александра III начали составлять проект реставрации дворца «в точном древнем виде», но смерть императора помешала его осуществлению.


Бахчисарайський палац-музей. Північна брама та «поштовий» корпус. Вид із внутрішнього майдану.
При вході до палацу на майдані праворуч зустрічає відвідувачів фонтан у вигляді масивної кам'яної вази; його було встановлено в XIX столітті. На високому постаменті височіє чаша, вісім граней якої стилізовані у вигляді квіткових пелюсток. Вісім тонких цівок із мирним дзюрчанням спадають до невеликого, восьмигранного, як сама чаша, басейну. Навколо нього розбито квітник з млосними трояндами і по-південному яскравими квітами.


Бахчисарайский дворец-музей. Северные ворота и «свитский» корпус. Вид с внутренней площади.
При входе во дворец на площади справа встречает посетителей фонтан в виде массивной каменной вазы; он был установлен в XIX веке. На высоком постаменте возвышается чаша, восемь граней которой стилизованы в виде цветочных лепестков. Восемь тонких струек с умиротворяющим журчанием ниспадают в небольшой, восьмигранный, как сама чаша, бассейн. Вокруг него разбит цветник с томными розами и по-южному яркими цветами.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. View from the Inner Courtyard.


Велика Мечеть Хан-Джамі - найвеличніша споруда палацового комплексу. Масивна прямокутна кам'яна будівля мечеті, крита чотирьохскатним черепичним дахом, витягнута з півночі на південь. З боків її прикрашають два легких витончених мінарети: їх тонкі десятигранні башточки складені з ретельно обтесаних кам'яних плит, що скріплено свинцем. Вони опоясані різьбленими кам'яними балкончиками з традиційною розеткою на кожній грані; гостроверху крівлю завершує алем - півмісяць. Усередині мінаретів проходять гвинтові сходи, по яких підіймалися на балкончик муедзини, закликаючи звідти правовірних до молитви. Сьогодні їх радіофіковано, і заклик муедзина знову п'ять разів на день лунає над Бахчисараєм. Напис, висічений на плиті над головним входом, свідчить, що мечеть було побудовано Селямет-гирей ханом в 1740 р. Проте йшлося, мабуть, про відновлення і ремонт раніше існуючої будівлі мечеті після пожежі 1736 р. Мартін Броневський, посол польського короля Стефана Баторія до хана Мухаммед-гирея, описуючи Бахчисарай у 1578 році, відзначає: «Споруджені кам'яна мечеть і гробниці ханів із розвалин християнських». Можливо, остання обставина пояснює, чому композиція мечеті наслідує старій традиції будівель типу базиліки: всередині це трьохнефна зала, розділена двома аркадами, зовні - із заходу і сходу - до стін примикають галереї зі стрілчастими арками, що спираються на тонкі восьмигранні колони. Евлія Челебі, описуючи «соборну мечеть Сахиб-Герай хана» (тобто, відносячи її до XVI століття), відзначає: «Це старої конструкції будинок Божий ... Усередині мечеті на 20 високих дубових стовпах - стельова балка, а над нею проста стеля старої споруди. Праворуч знаходиться місце поклоніння родини достославних ханів (ханська ложа). Над цим високим місцем висять різноманітні срібні свічники і підвіски ... ліворуч, праворуч і з боку кибли - вікна, що виходять до саду Тюрбе». Середній неф, який за шириною і висотою більший за бічні, перетнутий перед міхрабом високим поперечним нефом. Ніша міхрабу з «сталактитовим» (що нагадує рельєфною обробкою склепіння сталактит) склепінням прикрашена лепніною зі стилізованими рослинними узорами. Високо над міхрабом сяють яскравими плямами кольорових стекол два невеликі вікна, а під ними - більші вікна з ґратами, що обплетені смарагдово-зеленим листям винограду. Праворуч від міхраба знаходиться дерев'яний мімбар - кафедра проповідника. Другий ярус мечеті утворюють хори - балкони, що підтримуються колонами і йдуть уздовж трьох стін; туди ведуть з обох боків круті сходи. З правого боку в глибині видно ханську ложу, багато оздоблену фаянсовими плитками і розписом; вхід туди окремий - із зовнішніх сходів.
Фасад мечеті, що виходить на річку Чурук-су, розписаний під мармур Омером; цей же митець майстерно виконав на західній стіні мечеті, в простінках між високо розташованими вікнами з ґратами,тзелені майолікові вставки, де в декоративні візерунки витончено вплетена в’язь висловів з Корану. Тут же напис: «Та буде благословенне лагодження високого Крим-гирею хана...» і зазначене ім'я живописця (краснописця) - «писав це живописець Омер при дворі». Дещо вище вказано ім'я того ж майстра і його посада - «головний придворний живописець».


Большая Мечеть Хан-Джами - самое величественное сооружение дворцового комплекса. Массивное прямоугольное каменное здание мечети, крытое четырехскатной черепичной крышей, вытянуто с севера на юг. По бокам его украшают два легких изящных минарета: их тонкие десятигранные башенки сложены из тщательно отесанных каменных плит, скрепленных свинцом. Они опоясаны резными каменными балкончиками с традиционной розеткой на каждой грани; островерхую кровлю завершает алем - полумесяц. Внутри минаретов проходит винтовая лестница, по которой поднимались на балкончик муэдзины, призывая оттуда правоверных на молитву. Сегодня они радиофицированы, и призыв муэдзина снова пять раз в день оглашает Бахчисарай. Надпись, высеченная на плите над главным входом, гласит, что мечеть была построена Селямет-Гирей ханом в 1740 г. Однако речь шла, по-видимому, о восстановлении и ремонте ранее существовавшего здания мечети после пожара 1736 г. Мартин Броневский, посол польского короля Стефана Батория к хану Мухаммед-Гирею, описывая Бахчисарай в 1578 году, отмечает: «Построены каменная мечеть и гробницы ханов из развалин христианских». Возможно, последнее обстоятельство объясняет, почему композиция мечети следует старой традиции здания типа базилики: внутри это трехнефный зал, разделенный двумя аркадами, снаружи - с запада и востока - к стенам примыкают галереи со стрельчатыми арками, опирающимися на тонкие восьмигранные колонны. Эвлия Челеби, описывая «соборную мечеть Сахиб-Герай хана» (то есть, относя ее к XVI веку), отмечает: «Это старой конструкции дом Божий ... Внутри мечети на 20 высоких дубовых столбах - потолочная балка, а над ней простой потолок старой постройки. Справа находится место поклонения семьи достославных ханов (ханская ложа). Над этим высоким местом висят разнообразные серебряные подсвечники и подвески ... слева, справа и со стороны кыблы - окна, выходящие в сад Тюрбе». Средний неф, который по ширине и высоте больше боковых, пересечен перед михрабом высоким поперечным нефом. Ниша михраба со «сталактитовым» (напоминающим рельефной отделкой свода сталактит) сводом украшена лепниной со стилизованными растительными узорами. Высоко над михрабом сияют яркими пятнами цветных стекол два небольших окна, а под ними - окна побольше с решетками, оплетенными изумрудно-зелеными листьями винограда. Справа от михраба находится деревянный мимбар - кафедра проповедника. Второй ярус мечети образуют хоры - балконы, поддерживаемые колоннами и идущие вдоль трех стен; туда ведут с обеих сторон крутые лестницы. С правой стороны в глубине видна ханская ложа, богато отделанная фаянсовыми плитками и росписью; вход туда отдельный - с наружной лестницы.
Фасад мечети, выходящий на речку Чурук-су, расписан под мрамор Омером; этот же художник мастерски выполнил на западной стене мечети, в простенках между высоко расположенными окнами с решетками, зеленые майоликовые вставки, где в декоративные узоры изящно вплетена вязь изречений из Корана. Здесь же надпись: «Да будет благословенна починка высокого Крым-Гирей хана...» и означено имя живописца (краснописца) - «писал это живописец Омер при дворе». Несколько выше указаны имя того же мастера и его должность - «главный придворный живописец».


Бахчисарайський палац-музей. Велика палацова мечеть (Хан-Джамі), XVII-XVIII ст.

Бахчисарайский дворец-музей. Большая дворцовая мечеть (Хан-Джами), XVII-XVIII вв.

Bakhchisaray Khan’s Palace-Museum. Great Palace (Khan’s) Mosque, 17th-19th centuries.
The Big Khan’s Mosque was erected in the XVI century but it was considerably rebuilt in 1740. The interior of this mosque goes back to the old basilica tradition: it is divided in three naves by ogive arcades and columns. The two magnificent minarets rise on the flanks of the building. It was from their little elegant carved stone' balconies that a muezzin invited Moslems to pray.


За мечеттю, крізь прорізи в кам'яній огорожі, проглядається ханське кладовище - мармурові плити, над ними стовпи з чалмами. Тут же два купольних мавзолеї і восьмиколонна ротонда над могилою хана Менглі-Гирея II.
Кладовище у мусульман - святе місце, що пов'язує живих і мертвих, де панує особливий молитовний настрій. У одній з епітафій сказано: «Відвідувати могилу померлого - значить молитися за нього». Сюди приходили і помолитися за упокой душі покійного, і отримати зцілення. Кладовищенські служителі - дюрбедари годинами сиділи біля гробниць, читаючи Коран. Сюди йшли паломники, приводили хворих - помолитися над розкритим рукописним Кораном за упокой душі особливо шанованих небіжчиків, попросити у них допомоги і зцілення. За стародавнім звичаєм, вони прив'язували до віконних ґрат клаптики одягу, ніби залишаючи разом з ними свою недугу; дюрбедари проводили недуг через чотки, що зберігалися в дюрбе, поїли їх водою із джерела поблизу дюрбе або кладовища, - обов'язково з чаші із священними написами. Евлія Челебі так описує ханське кладовище: «Перш за все, викликають здивування дві купольні мечеті, криті свинцем, що знаходяться усередині двору ханського палацу. У них поховані хани з попередніх. У одній з них під повним світла куполом поховані Газі Іслам Герай-хан, його діти і нащадки, дружини і дочки. Їх гробниці покриті зеленою вовняною тканиною, куполи прикрашені, при мечеті є дюрбедари, є вакуфи». Великий інтерес становлять мармурові та вапнякові надгробки, що біліють на фоні густої зеленої трави і осяяні кипарисами. Чоловічі надгробки прикрашені чалмою, а інколи і військовими атрибутами; жіночі - подобою клобука у вигляді плоскої шапочки. Всі пам'ятники покрито орнаментом, в якому помітні елементи арабського, персидського і турецького стилів, що переплітаються з мотивами італійського Ренесансу. Серед мармурових надгробків зустрічаються і старіші, у вигляді саркофагів, привезені з кладовища Эски-юрта - Кирк-Азізлер. Пам'ятники було виявлено і досліджено археологічною експедицією 1924 року, яка встановила, що вони належать до XIV-XV ст. Різноманітність їх форм, аналогії яким можна знайти серед старовинних пам'ятників Персії, Середньої Азії, Кавказу, - своєрідне свідчення про народи і культури, що влилися сюди під загальним ім'ям «татари». Звернемося до слів Евлії Челебі: «Перші татари прийшли сюди з міст Махана (північно-східний Іран) і Ахлата (у Малій Азії поблизу озера Ван), Кермана (південно-східний Іран), Ясу (у Казахстані), з-під Казані, Аждерхана (Астрахань) і Сарая (міста на Волзі)».


За мечетью, сквозь прорези в каменной ограде, виднеется ханское кладбище - мраморные плиты, над ними столбы с чалмами. Здесь же два купольных мавзолея и восьмиколонная ротонда над могилой хана Менгли-Гирея II.
Кладбище у мусульман - святое место, связующее живых и мертвых, где царит особое молитвенное настроение. В одной из эпитафий сказано: «Посещать могилу умершего - значит молиться за него». Сюда приходили и помолиться за упокой души усопшего, и получить исцеление. Кладбищенские служители - дюрбедары часами сидели у гробниц, читая Коран. Сюда шли паломники, приводились больные - помолиться над раскрытым рукописным Кораном за упокой души особо чтимых покойников, попросить у них помощи и исцеления. По древнему обычаю, они привязывали к оконным решеткам лоскутки одежды, как бы оставляя вместе с ними свой недуг; дюрбедары проводили недужных через четки, хранившиеся в дюрбе, поили их водой из источника близ дюрбе или кладбища, - обязательно из чаши со священными надписями. Эвлия Челеби так описывает ханское кладбище: «Прежде всего, вызывают удивление находящиеся внутри двора ханского дворца две купольные мечети, крытые свинцом. В них похоронены ханы из предшествующих. В одной из них под полным света куполом похоронены Гази Ислам Герай-хан, его дети и потомки, жены и дочери. Их гробницы покрыты зеленой шерстяной тканью, купола украшены, при мечети есть дюрбедары, имеются вакуфы». Большой интерес представляют мраморные и известняковые надгробия, белеющие на фоне густой зеленой травы и осененные кипарисами. Мужские надгробия украшены чалмой, а иногда и воинскими атрибутами; женские - подобием клобука в виде плоской шапочки. Все памятники покрыты орнаментом, в котором различимы элементы арабского, персидского и турецкого стилей, переплетающиеся с мотивами итальянского Ренессанса. Среди мраморных надгробий встречаются и более старые, в виде саркофагов, привезенные с кладбища Эски-юрта - Кырк-Азизлер. Памятники были обнаружены и исследованы археологической экспедицией 1924 года, установившей, что они относятся к XIV-XV вв. Разнообразие их форм, аналогии которым можно найти среди старинных памятников Персии, Средней Азии, Кавказа, - своеобразное свидетельство о народах и культурах, влившихся сюда под общим именем «татары». Обратимся к словам Эвлии Челеби: «Первые татары пришли сюда из городов Махана (северо-восточный Иран) и Ахлата (в Малой Азии близ озера Ван), Кермана (юго-восточный Иран), Ясу (в Казахстане), из-под Казани, Аждерхана (Астрахань) и Сарая (города на Волге)».

The Khans’ Cemetery is a remarkable site of XVI-XVII century. The Khans, their relatives and courtiers, including 56 members of the Guirey dynasty were buried here. Burials also took place in the cemetery's two domed mausoleums and in open rotunda mausoleum.


Бахчисарайський палац-музей. Родове ("Фамільне") кладовище кримських ханів.

Бахчисарайский дворец-музей. Фамильное кладбище крымских ханов.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Family cemetery of crimean khans.


Надгробки - це також цікаві зібрання каліграфічно виконаних епітафій і орнаментів; вони мали не тільки декоративне, але і глибоке символічне значення - адже зображення живих істот і людини було заборонене. У орнаментиці надгробків переплелись елементи самого різного походження, неначе ілюструючи цю сторінку історії османського мистецтва. Ранньовізантійські християнські елементи представлені у вигляді лампад, голубів, кентаврів. Плетінки, розетки, зокрема геометризовані, властиві сельджукському мистецтву, такому характерному для періоду становлення ісламу в Криму (XIV-XV ст.). Особливо поширений мотив кола-розетки: на більш ранніх надгробках її подано в геометризованій формі, пізніше - у вигляді пишної «стопелюсткової троянди». У обох випадках це символ «з єдиного - безліч»: Єдиний Бог, що творить безліч, природу; або, висловлюючись виразнішою для сучасника мовою науки, «світ з точки шляхом вибуху». «Смерть є чаша з вином, яку п'є все живе, могила є житло вічності», - мовиться в епітафії Селім-Гирей хана (1744). Ці образи-метафори відтворено на надгробку: чашу робили у вигляді прямокутника у верхній частині надгробка, куди висаджували рослини; ще з язичницьких часів зберігалося повір'я, що рясний дощ і полив сприяють очищенню душі від тілесного полону. Душа знов утілювалася в рослині, квітці: недаремно на стінці торця надгробка улюблене зображення - вазон з рослиною, гілки якої утворюють орнамент або букет квітів. Майже на всіх надгробках висічені витіюваті епітафії, своєрідні зразки кримськотатарської поезії, з обов'язковою вказівкою імені поета. Одні оспівують подвиги: «Війна була ремеслом знаменитого Крим-Гирея хана; очі блакитного неба не бачили йому рівного»; у інших мовиться про марність земного світу: «О, серце, не вір суєтному світу, рано чи пізно ти розкаєшся, побачиш, нарешті, що цей світ віроломний, що він безупинно сміється тобі в очі і тебе принижує». Або: «Багато було в світі царів, всі вони переселилися у вічність». Особливо поетичні написи на жіночих надгробках. «У квітнику світу я була трояндою, і, на жаль, зав'янула. О Всевишній, помісти мене до квітника раю». Зворушлива епітафія на могилі дівчинки-підлітка: «...Фераха-Султана-ханим залишила світло щастя, уразила нас жалем. На дванадцятому році життя вона несподівано випила слабкість чаші смерті... Сонце це, поглянувши на побут світу, байдуже сховалося за хмари. Хронограма її: ангел прилетів і відлетів, рай став житлом Фераха-Cултани».

Надгробия - это также интереснейшее собрание каллиграфически исполненных эпитафий и орнаментов; они несли не только декоративный, но и глубокий символический смысл - ведь изображение живых существ и человека было запрещено. В орнаментике надгробий сплелись элементы самого разного происхождения, как будто иллюстрирующие эту страницу истории османского искусства. Ранневизантийские христианские элементы представлены в виде лампад, голубей, кентавров. Плетенки, розетки, особенно геометризованные, свойственны сельджукскому искусству, столь характерному для периода становления ислама в Крыму (XIV-XV вв.). Особенно распространен мотив круга-розетки: на более ранних надгробиях она представлена в геометризованной форме, позднее - в виде пышной «столепестковой розы». В обоих случаях это символ «из единства - множество»: Единый Бог, творящий множество, природу; или, выражаясь более понятным современнику языком науки, «мир из точки путем взрыва». «Смерть есть чаша с вином, которую пьет все живое, могила есть жилище вечности», - говорится в эпитафии Селим-Гирей хана (1744). Эти образы-метафоры воспроизведены на надгробии: чашу делали в виде прямоугольника в верхней части надгробия, куда высаживали растения; еще с языческих времен сохранялось поверье, что обильный дождь и полив способствуют очищению души от телесного плена. Душа вновь воплощалась в растении, цветке: недаром на торцовой стенке надгробия излюбленное изображение - вазон с растением, ветви которого образуют орнамент или букет цветов. Почти на всех надгробиях высечены витиеватые эпитафии, своеобразные образцы крымскотатарской поэзии, с обязательным указанием имени поэта. Одни воспевают подвиги: «Война была ремеслом знаменитого Крым-Гирея хана; глаза голубого неба не видали ему равного»; в других говорится о тщете мира земного: «О, сердце, не верь суетному миру, рано или поздно ты раскаешься, увидишь, наконец, что этот мир вероломен, что он беспрестанно смеется тебе в глаза и тебя унижает». Или: «Много было в мире царей, все они переселились в вечность». Особенно поэтичны надписи на женских надгробиях. «В цветнике мира я была розой, и, увы, завяла. О Всевышний, помести меня в цветнике рая». Трогательна эпитафия на могиле девочки-подростка: «...Фераха-Султана-ханым оставила свет счастия, поразила нас горестью. На двенадцатом году жизни она неожиданно испила слабость чаши смерти... Солнце это, взглянув на быт мира, равнодушно скрылось за облака. Хронограмма ее: ангел прилетел и улетел, рай стал жилищем Фераха-Султаны».


Бахчисарайський палац-музей. Дюрбе (мавзолеї) на ханському цвинтарі.
Не можна було виявити більшої шани небіжчику, ніж спорудити йому мавзолей - дюрбе. На Ханському кладовищі височіють два монументальних дюрбе XVI-XVII ст. Тут поховано 16 ханів, інші поховання належать їх родичам і наближеним. У дюрбе разом із кам'яними надгробками ставилися і дерев'яні саркофаги, покриті чорним або зеленим сукном з вишитими золотом висловами із Корану; біля узголів'я поміщалася чалма, ставилися великі бронзові або срібні свічники; підлоги вистилалися килимами, в нішах стояли світильники, курильні, лежали книги.


Бахчисарайский дворец-музей. Дюрбе (мавзолеи) на ханском кладбище.
Нельзя было оказать большей чести покойнику, как воздвигнуть ему мавзолей - дюрбе. На Ханском кладбище высятся два монументальных дюрбе XVI-XVII вв. Здесь похоронены 16 ханов, прочие захоронения принадлежат их родственникам и приближенным. В дюрбе наряду с каменными надгробиями ставились и деревянные саркофаги, покрытые черным или зеленым сукном с вышитыми золотом изречениями из Корана; у изголовья помещалась чалма, ставились большие бронзовые или серебряные подсвечники; полы устилались коврами, в нишах стояли светильники, курильницы, лежали книги.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Mausoleums on Khans’ Cemetery.


У дальньому кутку за ханським кладовищем знаходиться лазня Сари-Гюзель (Жовта красуня), одна з найраніших громадських будівель Бахчисараю. Баню, чи татарською - хамам, було закладено в 1532 році на ознаменування вступу на престол хана Адиль-Сахиб-Гирея, про що свідчить напис над одним із входів. Цей хан прославився тим, що, примушуючи татар-кочовиків до осілого життя, велів порубати їх кибитки. Спорудження лазні було на ті часи значною подією в житті місцевого населення. У хамамі не тільки милися, сюди приходили як до своєрідного клубу: проводили час у бесідах, призначали ділові зустрічі, обмінювалися новинами. Сари-Гюзель складалася з чоловічого та жіночого відділень, до кожного з яких примикали криті дворики з фонтанами. Приміщення мийних відділень перекрито куполами з отворами у вигляді зірок і напівмісяців. По периметру стін розміщувалися кам'яні лави для миття. Гаряча і холодна вода поступала у відділення по свинцевих трубах: вона підводилася прямо до пристінних фігурних раковин, висічених з каменя. Обігрівалася лазня складною системою опалювальних каналів, розташованих у масивних стінах і під підлогами. Будівля асиметрична в плані, має виразні форми, гарні пропорції. Могутні стіни, міцна кладка куполів забезпечили споруді довговічність попри неодноразові пожежі та багатолітнє запустіння. Лазня служила за своїм прямим призначенням аж до 1924 р.

В дальнем углу позади ханского кладбища находится баня Сары-Гюзель (Желтая красавица), одно из наиболее ранних общественных зданий Бахчисарая. Баня, по-татарски хамам, была заложена в 1532 году в ознаменование вступления на престол хана Адиль-Сахыб-Гирея, о чем свидетельствует надпись над одним из входов. Этот хан прославился тем, что, принуждая татар-кочевников к оседлой жизни, велел изрубить их кибитки. Сооружение бани было по тем временам значительным событием в жизни местного населения. В хамаме не только мылись, сюда приходили как в своеобразный клуб: проводили время в беседах, назначали деловые встречи, обменивались новостями. Сары-Гюзель состояла из мужского и женского отделений, к каждому из которых примыкали крытые дворики с фонтанами. Помещения моечных отделений перекрыты куполами с отверстиями в виде звезд и полумесяцев. По периметру стен размещались каменные скамьи для мытья. Горячая и холодная вода поступала в отделения по свинцовым трубам: она подводилась прямо к пристенным фигурным раковинам, высеченным из камня. Обогревалась баня сложной системой отопительных каналов, расположенных в массивных стенах и под полами. Здание асимметрично в плане, имеет выразительные формы, хорошие пропорции. Мощные стены, прочная кладка куполов обеспечили сооружению долговечность, несмотря на неоднократные пожары и многолетнее запустение. Баня служила своему прямому назначению вплоть до 1924 г.


Бахчисарайський палац-музей. «Стаєнний» корпус.
Далі розташовані стайні, бібліотечний корпус (назва цілком сучасна), південна надбрамна башта з аркою, крізь яку проглядає сад


Бахчисарайский дворец-музей. «Конюшенный» корпус.
Далее расположены конюшни, библиотечный корпус (название вполне современное), южная надвратная башня с аркой, сквозь которую проглядывает сад

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Stables.


Бахчисарайський палац-музей. Південна брама. Вид ззовні.

Бахчисарайский дворец-музей. Южные ворота. Вид снаружи.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Southern Gate.


Дюрбе (усипальня), де покоїться прах Діляри-Бікеч - «прекрасної княжни» - самотньо стоїть в дальньому кутку ханського саду. Про Діляру-Бікеч відомо небагато: що вона померла в 1764 році і що в цей час правив Крим-Гирей.
Старовинна легенда називає її християнкою - чи то грузинкою, чи то черкескою, і навіть гречанкою на ім'я Дінора Хионіс, із Салоник: вона відправилася морем в Кафу до дядька, та буря прибила судно до Очакова, і тутешній паша відвіз дівчину до Крим-Гирея. Хан довго добивався її кохання, та дівчина залишалася гордою і непохитною. Далі, згідно легенди, одна із дружин хана - Зарема - з ревнощів убила її, за що її було втоплено в басейні. Інша версія легенди ототожнює Діляру-Бікеч із Марією Потоцькою, викраденою татарами в Польщі, і аналогічно оповідає про її смерть від руки засліпленою ревнощами Зареми.
Ім'я Діляри відображене на мармуровій плиті, що встановлена над входом до дюрбе: «За упокой Діляри фатіху (молитву) прочитай». Затвердилася думка, що знаменитий «Фонтан сліз» (Сельсебіль) спочатку було встановлено саме біля стін цього дюрбе і був він споруджений майстром Омером на згадку про рано померлу улюблену дружину хана. Можливо, обидва пам'ятники спочатку дійсно були разом, можливо, їх поєднала легенда.


Дюрбе (усыпальница), где покоится прах Диляры-Бикеч - «прекрасной княжны» - одиноко стоит в дальнем углу ханского сада. О Диляре-Бикеч известно немногое: что она умерла в 1764 году и что в это время правил Крым-Гирей.
Старинная легенда называет ее христианкой - то ли грузинкой, то ли черкешенкой, и даже гречанкой по имени Динора Хионис, из Салоник: она отправилась морем в Каффу к дяде, но буря прибила судно к Очакову, и здешний паша отвез девушку к Крым-Гирею. Хан долго добивался ее любви, но девушка оставалась горда и непреклонна. Далее, согласно легенде, одна из жен хана - Зарема - из ревности умертвила ее, за что была утоплена в бассейне. Другая версия легенды отождествляет Диляру-Бикеч с Марией Потоцкой, похищенной татарами в Польше, и аналогично повествует о ее смерти от руки ослепленной ревностью Заремы.
Имя Диляры запечатлено на мраморной плите, установленной над входом в дюрбе: «За упокой Диляры фатиху (молитву) прочти». Утвердилось мнение, что знаменитый «Фонтан слёз» (Сельсебиль) изначально был установлен именно у стен этого дюрбе и был сооружен мастером Омером в память о рано умершей любимой жене хана. Возможно, оба памятника первоначально действительно были вместе, возможно, их соединила легенда.


Бахчисарайський палац-музей. Дюрбе (мавзолей) Діляри-Бікеч.
Палкого сонця промені ворожі
На кладовище сиплються, мов стріли,
На те каміння, що вкрива могили,
Де правовірні сплять, піддані божі.
Ні квітів, ні дерев, ні огорожі…
І серед пустки, наче на сторожі,
Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили,
Навіки в ній своє імення скрили.
З чужого краю тут слівці бували
І тіні бранки любої шукали, —
Витає ж тута інша тінь, кривава:
Ні, тута не лежить краса гарема,
Марія смутна чи палка Зарема, —
Тут слочива бахчисарайська слава!
(Леся Українка, «Кримські спогади. 11 - Бахчисарайська гробниця»)

Бахчисарайский дворец-музей. Дюрбе (мавзолей) Диляры-Бикеч.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Dilâra Bikeç Mausoleum.
Besides, at the remote corner of the Palace garden is a beautiful mausoleum of Diliara-Biketch (XVIII century), richly decorated by small doubled arches.


У протилежному від входу кінці двору, біля сходів, які раніше вели до палацових садів, підноситься ще один фонтан - у вигляді невеликої башти з куполом. Його встановлено в 1828 році на згадку про відвідування російським імператором Олександром I на кошти, зібрані кримськотатарською громадою. За переказами місцевих жителів, імператор, що відвідав Бахчисарай в 1818 і 1824 роках, залишив по собі добру пам'ять серед місцевого населення: при зустрічі з народом щедро роздавав гроші та подарунки. Це був один з перших пам'ятників на честь імператора, що помер у 1825 році: фонтан в пам'ять небіжчика вважався священним. Імовірно, автор проекту - архітектор Ельсон, що займався на той час реставрацією палацу. Судячи з картини художника Ф. Я. Алексєєва, що відвідав Крим у 1785 році і зобразив на картині «Бахчисарай» ханський палац таким, яким він був у той час, на цьому місці існував фонтан також у вигляді чотирикутної башточки з фігурним завершенням; з чотирьох сторін лилася вода, наповнюючи круглий басейн, що служив для водопою коней. Архітектор зберіг основу у вигляді чотиригранної кам'яної башти, доповнивши її мотивами кримськотатарської архітектури, які охоче використовувалися російськими архітекторами, що будували в Криму.
Майже поруч - зліва від нього - можна побачити ще один фонтан, колись встановлений у іншому місці, і перенесений сюди у середині XX ст. Фонтан виконаний із темного граніту: приземиста, масивна споруда у вигляді ступінчастої піраміди, прикрашена двома напівкругами чаш. З двох сторін видно сліди меморіальних дошок. Про фонтан забули: можна припустити, що він мав меморіальне значення, як і фонтан, встановлений на пам'ять Олександра I.


В противоположном от входа конце двора, у лестницы, которая прежде вела в дворцовые сады, возвышается еще один фонтан - в виде небольшой башни с куполом. Он установлен в 1828 году в память о посещении русского императора Александра I на средства, собранные крымскотатарской общиной. По рассказам местных жителей, император, посетивший Бахчисарай в 1818 и 1824 годах, оставил по себе хорошую память у местного населения: при встрече с народом щедро раздавал деньги и подарки. Это был один из первых памятников в честь скончавшегося в 1825 году императора: фонтан в память покойника считался священным. Предположительно, автор проекта - архитектор Эльсон, занимавшийся в это время реставрацией дворца. Судя по картине художника Ф. Я. Алексеева, посетившего Крым в 1785 году и изобразившего на картине «Бахчисарай» ханский дворец таким, каким он был в то время, на этом месте существовал фонтан также в виде четырехугольной башенки с фигурным навершием; с четырех сторон лилась вода, наполняя круглый бассейн, служивший для водопоя лошадей. Архитектор сохранил основу в виде четырехгранной каменной башни, дополнив ее мотивами крымскотатарского зодчества, которые охотно использовались русскими архитекторами, строившими в Крыму.
Почти рядом - слева от него - можно увидеть еще один фонтан, некогда установленный в другом месте, и перенесенный сюда в середине XX в. Фонтан выполнен из темного гранита: приземистое, массивное сооружение в виде ступенчатой пирамиды, украшенное двумя полукружиями чаш. С двух сторон видны следы мемориальных досок. О фонтане забыли: можно предположить, что он имел мемориальное значение, как и фонтан, установленный в память Александра I.


Бахчисарайський палац-музей.
Фонтан на згадку про відвідування російського імператора Олександра I
.
Башта, прикрашена фігурними зубцями по всьому периметру, увінчана кам'яним куполом, що нагадує куполи місцевих дюрбе. По чотирьох кутах башточка прикрашена витонченими колонками із «сталактитовою» капітеллю. З трьох боків стіни прорізані високими стрілчастими арками, що вкриті стилізованими пелюстками квітучого лотоса. На четвертій, глухій стіні, над нині закладеною нішею - плита з арабським написом зі згадкою імені Олександра I. Ймовірно, фонтан мав по боках раковини для струменів води й інші деталі, які нині втрачено.


Бахчисарайский дворец-музей. Фонтан в память о посещении русского императора Александра I.
Башня, украшенная фигурными зубцами по всему периметру, увенчана каменным куполом, напоминающим купола местных дюрбе. По четырем углам башенка украшена тонкими изящными колонками со «сталактитовой» капителью. С трех сторон стены прорезаны высокими стрельчатыми арками, покрытыми стилизованными лепестками цветущего лотоса. На четвертой, глухой стене, над ныне заложенной нишей - плита с арабской надписью с упоминанием имени Александра I. Вероятно, фонтан имел по сторонам раковины для струй воды и другие детали, ныне утраченные.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Fountain.


Бахчисарайський палац-музей. Соколина башта.
Соколина башта була сполучена переходом із південним торцем гаремного корпусу. Архітектура башти, як кажуть архітектори, проста і лаконічна. На кам'яну, квадратну в плані, призму посаджено з напуском дерев'яний паралелепіпед. Ані формою, ані пропорціями башта не викликає особливих емоцій, вона ані добра, ані погана, примітна лише висотою (більше 15 м), колірним контрастом (низ білий, верх жовтий) і цілком скидалася б на сучасну водонапірну башту, якби своїм ґратчастим завершенням не була схожа на величезну клітку для птахів. Саме ця дрібноґратчаста дерев'яна огорожа і надає башті певної оригінальності, привертає погляди відвідувачів. Дерев'яні ґрати башти і дійсно були свого роду «кліткою» для ханських дружин і наложниць - викрадених або виміняних, куплених або здобутих в розбійницьких набігах. Невидимі знизу, вони могли спостерігати крізь ґрати життя поза стінами гарему: приїзд гостей, приношення послами дарів, ханські служби, приготування військ до чергового набігу чи повернення після отриманої перемоги... У нижній частині башти тримали соколів для ханського полювання, через що і названа вона Соколиною – «Тоган-Кулеси».


Бахчисарайский дворец-музей. Соколиная башня.
Соколиная башня была соединена переходом с южным торцом гаремного корпуса. Архитектура башни, как говорят архитекторы, проста и лаконична. На каменную, квадратную в плане, призму посажен с напуском деревянный параллелепипед. Ни формой, ни пропорциями башня не вызывает особых эмоций, она ни хороша, ни дурна, заметна лишь высотой (более 15 м), цветовым контрастом (низ белый, верх желтый) и вполне сошла бы за современную водонапорную башню, если бы своим решетчатым завершением не походила на огромную клетку для птиц. Вот это-то мелкорешетчатое деревянное ограждение и придает башне определенную оригинальность, приковывает взоры посетителей. Деревянная решетка башни и впрямь была своего рода «клеткой» для ханских жен и наложниц - краденных или выменянных, купленных или добытых в разбойничьих набегах. Невидимые снизу, они могли наблюдать сквозь решетку жизнь вне стен гарема: приезд гостей, приношение послами даров, ханские службы, приготовление войск к очередному набегу или возвращение после одержанной победы... В нижней части башни держали соколов для ханской охоты, из-за чего и названа она Соколиной - «Тоган-Кулеси».

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Falcon Tower.
The Falcon Tower was erected in the early XVIII century. According to the legend falcons trained for khan's hunting were kept here; also Khan's wives were allowed to rise on the upper store and observe through the trellis the life of the Palace.


Бахчисарайський палац-музей.
Ханський палац і Соколина башта
. Вид з центрального майдану.
Хоч не зруйнована — руїна ся будова,
З усіх кутків тут пустка вигляда.
Здається, тільки що промчалась тут біда,
Мов хуртовина грізная, раптова.
Тут водограїв ледве чутна мова, —
Журливо, тихо гомонить вода, —
Немов сльозами, краплями спада;
Себе оплакує оселя ся чудова.
Стоять з гарему звалища сумні,
Садок i башта; тут в колишні дні
Вродливі бранки вроду марнували.
Колись тут сила i неволя панували,
Та сила зникла, все лежить в руїні, —
Неволя й досі править в сій країні!
(Леся Українка, «Кримські спогади. 10 - Бахчисарайський дворець»)

Бахчисарайский дворец-музей.
Ханский дворец и Соколиная башня
. Вид с центральной площади.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum.
Khans’ Palace and Falcon Tower
. View from the Central Courtyard.


Басейний садок - царство сонця, пишної в'юнкої зелені, квітів і води. До південного, увитого трояндами муру примикає мармурова дошка, що є варіантом «Фонтану сліз»: ритм задано тут не трьома, а чотирма центральними чашами. Вода стікає мармуровим жолобом, що прикрашено різьбленими зображеннями пустуючих рибок, двох чапель і дерев, в невеликий мармуровий басейн, а потім в другий, більший. Східній чарівності дворика віддали данину багато мандрівників. «Посеред приватних покоїв хана, - писав П. С. Паллас, - оточений муром фонтан спадає каскадами в мармуровий басейн». Про його первинний вид свідчить докладніший опис, що зроблено в першій чверті XIX століття маркізом де Кастельно: він згадує галереї з балюстрадами, увиті виноградом, які оперізують сад, клумби з квітами, риб, що плавають у мармуровому басейні та альтанку над ним. На жаль, під час ремонту 1820-1831 років дерев'яні галереї і альтанку над водоймищем було розібрано. До Басейного садку веде одна з дверей Залу Ради та Суду, про який піде мова нижче.

Бассейный садик - царство солнца, пышной вьющейся зелени, цветов и воды. К южной, увитой розами стене примыкает мраморная доска, представляющая собой вариант «Фонтана слез»: ритм задан здесь не тремя, а четырьмя центральными чашами. Вода стекает по мраморному желобу, украшенному резными изображениями резвящихся рыбок, двух цапель и деревьев, в небольшой мраморный бассейн, а затем во второй, более крупный. Восточному очарованию дворика отдали дань многие путешественники. «Посреди личных покоев хана, - писал П. С. Паллас, - окруженный стеною фонтан ниспадает каскадами в мраморный бассейн». О его первоначальном виде свидетельствует более подробное описание, сделанное в первой четверти XIX века маркизом де Кастельно: он упоминает галереи с балюстрадами, увитые виноградом и окаймляющие сад, клумбы с цветами, рыб, плавающих в мраморном бассейне, и беседку над ним. К сожалению, во время ремонта 1820-1831 годов деревянные галереи и беседка над водоемом были разобраны. В Бассейный садик ведет одна из дверей Зала Совета и Суда, о котором пойдет речь ниже.

The Fountain in Garden of Pond was arranged in XVII-XVIII c. The carved marble fountain slab at the wall is joined with a basin; flowers and the luxuriant verdure of climbing plants on walls surrounds it.


Бахчисарайський палац-музей. Ханський палац. Вид з центрального майдану (фото праворуч) і фрагмент Басейного дворику (фото ліворуч).

Бахчисарайский дворец-музей. Ханский дворец.
Вид с центральной площади (фото справа) и фрагмент Бассейного дворика (левое фото).

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Khans’ Palace.
View from the Central Courtyard (picture on the right) and a part of the Pond Garden (picture on the left).


Бахчисарайський палац-музей. Житловий корпус. Вид із внутрішнього (центрального) майдану.
У житловому корпусі перший поверх прорізає брама. Ворота відчиняли вартові з секирами, пропускаючи послів до Посольського дворика. У ньому сліпуче сяє сонце, і ліс жовтих дерев'яних колонок, що несуть перекриття другого поверху, відкидає на кам'яні плити підлоги сині тіні. Ліворуч - зал Дивану (Ради та Суду), велике, парадне приміщення з вікнами у два яруси.


Бахчисарайский дворец-музей. Жилой корпус. Вид с внутренней (центральной) площади.
В жилом корпусе первый этаж прорезают ворота. Их открывали стражи с секирами, пропуская послов в Посольский дворик. В нем ослепительно сияет солнце, и лес желтых деревянных колонок, несущих перекрытие второго этажа, отбрасывает на каменные плиты пола синие тени. Слева - зал Дивана (Совета и Суда), большое, парадное помещение c окнами в два яруса.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Living block. View from the Inner Courtyard.


Бахчисарайський палац-музей. Усередині воріт, що прорізають житловий корпус.

Бахчисарайский дворец-музей. Внутри ворот, прорезающих жилой корпус.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Into the gate through the Living block.


Бахчисарайський палац-музей. Вхід до Зали Дивану (Ради та Суду).
Перед входом до Зали Ради та Суду колись існувала відкрита аркада, що оточувала всю будівлю. Пізніше її було забудовано і вона стала «сіньми», як назвав їх у своїх записках ад'ютант фельдмаршала Мініха Манштейн, що відзначив також, що уздовж стін стояли лави для тих, хто чекав на запрошення до суду. Під час реставраційних робіт 1961-1964 рр. перед залом Дивану було прибрано дерев'яні панелі. Під ними було виявлено кам'яні колони з простими точеними базами та різьбленими капітелями; колони довелося замінити, а стелю і плафон було відновлено і пофарбовано в жовто-оранжеві кольори. В аркаді розташовані парадні двері до зали Дивану - кам'яний різьблений портал із арочним отвором; у верхній його ніші знаходиться мармурова плита з написом: «Двері Дивану споруджені Селямет-Гиреєм ханом у 1156 р.» (1742)


Бахчисарайский дворец-музей. Вход в Зал Дивана (Совета и Суда).
Перед входом в Зал Совета и Суда в свое время существовала открытая аркада, окружавшая все здание. Позднее она была застроена и стала «сенями», как назвал их в своих записках адъютант фельдмаршала Миниха Манштейн, отметивший также, что вдоль стен стояли скамьи для ожидавших приглашения на суд. Во время реставрационных работ в 1961-1964 годов перед залом Дивана были убраны деревянные панели. Под ними были обнаружены каменные колонны с простыми точеными базами и резными капителями; колонны пришлось заменить, а потолок и плафон были восстановлены и окрашены в желто-оранжевые цвета. В аркаде расположена парадная дверь в зал Дивана - каменный резной портал с арочным проемом; в верхней нише его находится мраморная плита с надписью: «Двери Дивана сооружены Селямет-Гиреем ханом в 1156 г.» (1742)

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Entrance in Hall of Dyvan (Council and Court).


Бахчисарайський палац-музей. Житловий корпус. Вид з Посольського дворика.

Бахчисарайский дворец-музей. Жилой корпус. Вид из Посольского дворика.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Living block. View from the Ambassadorial Courtyard.


Праворуч від входу до зали Дивану крізь колонаду видно найдавнішу частину палацу, його архітектурну родзинку - Залізні двері (Демір-Капу), іменовані також порталом Алевіза.
Пам'ятник, що належить до часів Менглі-Гирея, створений видатним італійським зодчим, відомим на Русі під прізвиськом Фрязін або Алевіз Новий. Цікава історія його створення. Російський цар Іван III вирішив запросити італійських майстрів, зокрема Алевіза, для прикрашання Кремля і будівництва московських соборів. З цією метою було направлене посольство під керівництвом Дмитра Івановича Ларіна. Їхав італієць уторованим шляхом через Крим. Тут і прихопив його хан Менглі-Гирей: за його розпорядженням посольство по дорозі до Росії було затримане, і з червня 1503 по вересень 1504 року перебувало в Бахчисараї. У цей час і створювався Алевізом портал залізних дверей. Потім хан відпустив італійського майстра з листом до Івана III: «Менглі-Гирєєво царево слово великому князю Івану, брату моєму, уклін...» Далі хан хвалить Алевіза: «добрий майстер, не як інші майстри, вельми великий майстер».
Більше року пропрацював майстер на Гирея і, мабуть, створив не тільки цей багато орнаментований, пишний портал у традиціях венеціанського Ренесансу. На жаль, про інше ми навряд чи колись дізнаємося. Час безслідно поглинув багато споруд палацового комплексу. (На думку деяких дослідників, Алевіз брав участь в будівництві палацу не в Салачике - нинішньому передмісті Бахчисараю, а перекопського палацу, де були такі ж двері; пізніше ці двері могли бути перенесені до Бахчисараю).
Портал Алевіза є чудовим витвором мистецтва, що наділений досконалістю і закінченістю. Можна нескінченно милуватися чудовими пропорціями всіх деталей різьбленого порталу: пілястрів, капітелей, фриза, карниза, якнайтоншим різьбленням, точним малюнком, дивовижним поєднанням всіх цих намистин, іоників, сухариків і плетінок, розеток і акантових листів. У типово ренесансні форми майстерно вплетена в’язь арабських написів.


Правее входа в зал Дивана видна сквозь колоннаду наиболее древняя часть дворца, его архитектурная изюминка - Железная дверь (Демир-Капу), именуемая также порталом Алевиза.
Памятник, относящийся ко времени Менгли-Гирея, создан выдающимся итальянским зодчим, известным на Руси под прозвищем Фрязин или Алевиз Новый. Интересна история его создания. Русский царь Иван III решил пригласить итальянских мастеров, в их числе Алевиза, для украшения Кремля и строительства московских соборов. С этой целью было направлено посольство под руководством Дмитрия Ивановича Ларина. Ехали по проторенному пути через Крым. Тут и прихватил их хан Менгли-Гирей: по его распоряжению Менгли-Гирея посольство по пути в Россию было задержано, и с июня 1503 по сентябрь 1504 года находилось в Бахчисарае. В это время и создавался Алевизом портал железных дверей. Затем хан отпустил итальянского мастера с письмом к Ивану III: «Менгли-Гиреево царево слово великому князю Ивану, брату моему, поклон...» Далее хан хвалит Алевиза: «добрый мастер, не как иные мастеры, вельми великий мастер».
Больше года проработал мастер на Гирея и, надо полагать, сотворил не только этот богато орнаментованный, пышный портал в традициях венецианского Ренессанса. Увы, об остальном мы вряд ли когда-нибудь узнаем. Время бесследно поглотило многие постройки дворцового комплекса. (По мнению некоторых исследователей, Алевиз участвовал в строительстве дворца не в Салачике - нынешнем предместье Бахчисарая, а перекопского дворца, где были такие же двери; позднее эти двери могли быть перенесены в Бахчисарай).
Портал Алевиза является прекрасным произведением искусства, наделенным совершенством и законченностью. Можно бесконечно любоваться прекрасными пропорциями всех деталей резного портала: пилястров, капителей, фриза, карниза, тончайшей резьбой, точным рисунком, удивительным сочетанием всех этих бусин, иоников, сухариков и плетенок, розеток и акантовых листов. В типично ренессансные формы искусно вплетена вязь арабских надписей.

The most ancient and remarkable part of the Palace is the Iron Door or the Portal of Aleviz. The portal was erected by the prominent Italian architect Aleviz Friazin or Aleviz the New. All the architectural elements of this monument as well as its ornaments were made in the spirit of mature Renaissance; only the inscription and one of the decorative motifs pertain to the Orient. The Portal of Aleviz, a masterpiece with noble and subtly worked up details would have done credit to any European building.


Бахчисарайський палац-музей. "Портал Алевіза" - "Портал Залізних дверей (Демір Капу)".
Один із найраніших і найприметніших пам'ятників Ханського палацу. Це найдавніша частина палацового комплексу (1503 р.), що створена видатним італійським майстром Алевізом. Напис арабською в’яззю на фризі повідомляє час спорудження - 909 рік. Ця дата за мусульманським літочисленням (хиджра) відповідає 1503 року за християнським календарем. Кам'яний портал виконано з місцевого вапняку. У декорі порталу поєднано елементи італійського ренесансу та місцевих традицій. Портал обрамляє масивні дубові двері, що оббито листами кованого заліза. Звідси і його кримськотатарська назва - "Демір капу", що значить "Залізні двері".
Переклад написів:
"Володар цього палацу та повелитель цієї країни султан всемилостивий, Менглі Гирей хан, син Хаджі Гирей хана, та помилує Бог його і його батьків в обох світах" (у тимпані).
"Цей чудовий вхід і ці величні двері споруджено за велінням султана двох земель і хакана двох морів, султана Менглі Гирей хана, сина Хаджі Гирей хана, рік 909" (по фризу).

Бахчисарайский дворец-музей. "Портал Алевиза" - "Портал Железных дверей (Демир Капу)".
Один из наиболее ранних и самых примечательных памятников Ханского дворца. Это самая древняя часть дворцового комплекса (1503 г.), созданная выдающимся итальянским мастером Алевизом. Надпись арабской вязью на фризе сообщает время постройки - 909 год. Эта дата в переводе с мусульманского летоисчисления (хиджра) на христианский календарь соответствует 1503 году. Каменный портал выполнен из местного известняка. В декоре портала соединены элементы итальянского ренессанса и местных традиций. Портал обрамляет массивные дубовые двери, обитые листами кованого железа. Отсюда и его крымскотатарское название - "Демир капу", что означает "Железные двери".
Перевод надписей:
"Властитель этого дворца и повелитель сей страны султан всемилостивый, Менгли Гирей хан, сын Хаджи Гирей хана, да помилует Бог его и его родителей в обоих мирах" (в тимпане).
"Этот великолепный вход и эти величественные двери сооружены по повелению султана двух земель и хакана двух морей, султана Менгли Гирей хана, сына Хаджи Гирей хана, год 909" (по фризу).

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. "The Portal of Alevisio" - "The Portal of the Iron Gate (Demir Kapu)", 1503.
It is one of the earliest and the most important monuments of the Khan Palace. The inscription in Arabic ligature on the frieze lets know the date of erection - 909. This date corresponds to 1503 according to the Christian calendar. The stone Portal was made of local limestone. The elements of Italian Renaissance and local traditions are combined in decoration of the Portal. The Portal frames a massive oak door coated with sheets of hammered iron. It follows the Crimean Tatar's name "Demir Kapu", what means "Iron Gate".
Translation of inscriptions:
"The owner of this palace and the ruler of this country, a merciful sultan, khan Mengli Guirei, a son of khan Khadji Guirei, let God forgive him and his parents in both worlds" (from the tympan).
"This magnificent entrance and this grand door have been erected by the order of sultan of two lands and khakan of two seas, sultan, khan Mengli Guirei, a son of khan Khadji Guirei, 909" (from the frieze).


Бахчисарайський палац-музей. "Портал Алевіза" - "Портал Залізних дверей (Демір Капу)".
Невеликі масивні дубові двері, оббиті смугами кованого заліза, обрамляє пишний різьблений портал; по обидві сторони його пілястри з коринфськими капітелями, на них покояться архітрав, орнаментальний фриз і карниз. Над карнизом підноситься напівкруглий тимпан із вписаним у нього колом, акротеріями по кутах карнизу і над тимпаном, що зображають якусь рослину, з квітами аканта, лотоса, дубовим листям. Щонайтонше різьблення, яке покриває всі деталі порталу, точний малюнок і майстерне поєднання всіх елементів орнаменту, як і його архітектурних деталей, роблять його видатним твором у дусі зрілого Ренесансу. Проте в'язь арабських написів, майстерно вкомпонована в них, окремі мотиви архітрава і загальне обрамлення порталу, вписаного в типово східний інтер'єр, роблять його твором, що належить і «мусульманському Ренесансу».


Бахчисарайский дворец-музей. "Портал Алевиза" - "Портал Железных дверей (Демир Капу)".
Небольшую массивную дубовую дверь, обитую полосами кованого железа, обрамляет пышный резной портал; по обе стороны его пилястры с коринфскими капителями, на них покоятся архитрав, орнаментальный фриз и карниз. Над карнизом возвышается полукруглый тимпан с вписанным в него кругом, акротериями по углам карниза и над тимпаном, изображающими некое растение, с цветами аканта, лотоса, дубовыми листьями. Тончайшая резьба, покрывающая все детали портала, точный рисунок и мастерское сочетание всех элементов орнамента, как и его архитектурных деталей, делают его выдающимся произведением в духе зрелого Ренессанса. Однако вязь арабских надписей, искусно вкомпонованная в них, отдельные мотивы архитрава и общее обрамление портала, вписанного в типично восточный интерьер, делают его произведением, принадлежащим и «мусульманскому Ренессансу».

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. "The Portal of Alevisio" - "The Portal of the Iron Gate (Demir Kapu)", 1503.


Зала Дивану належить до найстаріших споруд палацу, що збереглися. Характерною його особливістю є капітальні кам'яні стіни. Дослідницькими роботами 1961-1964 років встановлено, що зала була ядром комплексу, що спершу складався, і зберегла своєму оздобленні достовірно східні риси. З опису Манштейна відомо, що стіни зали були фанеровані «фарфоровими плитками» (ймовірно, кахлями), підлоги були мармурові, а посеред залу знаходився біломармуровий басейн із фонтаном. Реставраційними роботами справді було виявлено в центрі залу залишки фундаменту басейну і гончарного водопроводу. До кінця XVI століття належать кольорові, дуже красиві вітражі верхньої низки вікон; до того ж часу належить і набірна прикраса в центрі стелі. Під хорами біля входу - висока балюстрада, за якою під час судового розгляду сиділи запрошені на суд. Над вхідними дверима нависав балкончик, забраний ґратами, із стрілчастими арками, прикрашений орнаментальним розписом. Такі нависаючі балкончики - типова деталь заможних турецьких будинків. Передбачалося, що звідси хан, залишаючись невидимим, міг спостерігати за ходом засідань Дивану. Сумно відомий ремонт Колодіна 1820-1831 років не оминув і цю залу. Лепніну зі стелі та стін зрізали, з'явилися розписний плафон, розпис тайника у стилі ампір, на стінах - трафаретний орнамент у стилі бароко.
Біля південної стіни в центрі знаходилося ханське крісло-трон, покрите тонким оранжевим сукном із вишитим на спинці золотим напівмісяцем; по обох боках від трону стояли два табурети, покриті таким самим сукном. Уздовж стін стояли дивани, на яких сиділи знать і сановники. Евлія Челебі відзначає, що татарською мовою «керюнюш» означає «диван-хані» (Зал Ради): «у цих керюнюшах, - пише він, - засідають хани», і, «за законами роду Чингизідів, творять там суд і встановлюють справедливість». Церемонія усадження символізувала ієрархію за станом: «за звичаями і правилами кожен займає своє місце». Із правого боку від хана сидить калга-султан (спадкоємець), з лівого - нуреддін (воєначальник). Далі, праворуч стоїть ханіфітський шейх уль-іслам (вчений богослов-дервіш), потім муфтій (голова духовної влади). Ліворуч стоять каді-аскер (головний суддя), міська мулла (священнослужитель) та 24 кадія. «Вони розбирають рішення, що приходять із їх каза (округів), вивчають і вирішують суперечки та претензії. Не дай Боже, якщо абихто з них порушить Шаріат або засудить якогось слабого раба. На цих зборах татарські улеми (богослови) цього кадія, що незаконно судить, побивають камінням. Абсолютно не дають пощади». Під час церемонії засідань у залі був присутній і ханський візир, який лише інколи сідав на стороні калги-султана; там же стояв і дефтердар (голова канцелярії). За звичаєм капиджи (сторож) із срібною тростиною в руках вводив тих, що подали скаргу. Інші урядовці - секретарі Дивану та писарі - стояли на стороні нуреддіна. «Після Дивану проводять мусульманську трапезу», - продовжує Евлія Челебі; вона також відбувалася «по чинах» і влаштовувалася в 22 місцях: «всі учасники Дивану вгамовують голод, після цього проводять молитву і вихваляння. Амінь».


Зал Дивана относится к числу старейших сохранившихся сооружений дворца. Характерной его особенностью являются капитальные каменные стены. Исследовательскими работами 1961-1964 годов установлено, что зал составлял ядро первоначально складывавшегося комплекса и сохранял в своем облике подлинно восточные черты. Из описания Манштейна известно, что стены зала были облицованы «фарфоровыми плитками» (вероятно, изразцами), полы были мраморные, а посреди зала находился беломраморный бассейн с фонтаном. Реставрационными работами действительно обнаружены в центре зала остатки фундамента бассейна и гончарного водопровода. К концу XVI века относятся цветные, очень красивые витражи верхнего ряда окон; к тому же времени относится и наборное украшение в центре потолка. Под хорами у входа - высокая балюстрада, за которой во время судебного разбирательства сидели приглашенные на суд. Над входной дверью нависал балкончик, забранный решеткой, со стрельчатыми арками, украшенный орнаментальной росписью. Такие нависающие балкончики - типичная деталь богатых турецких домов. Предполагалось, что отсюда хан, оставаясь невидимым, мог наблюдать за ходом заседаний Дивана. Печально известный ремонт Колодина 1820-1831 годов не обошел и этот зал. Лепнина с потолка и стен была срезана, появились расписной плафон, роспись тайника в стиле ампир, на стенах - трафаретный орнамент в стиле барокко.
У южной стены в центре находилось ханское кресло-трон, покрытое тонким оранжевым сукном с вышитым на спинке золотым полумесяцем; по обеим сторонам от трона стояли два табурета, крытые таким же сукном. Вдоль стен стояли диваны, на которых сидели знать и сановники. Эвлия Челеби отмечает, что на татарском языке «керюнюш» означает «диван-хане» (Зал Совета): «в этих керюнюшах, - пишет он, - заседают ханы», и, «по законам рода Чингизидов, творят там суд и устанавливают справедливость». Церемония усаживания символизировала сословную иерархию: «по обычаям и правилам каждый занимает свое место». С правой стороны от хана сидит калга-султан (наследник), с левой - нуреддин (военачальник). Далее, справа стоит ханифитский шейх уль-ислам (ученый богослов-дервиш), затем муфтий (глава духовной власти). Слева стоят кади-аскер (главный судья), городской мулла (священнослужитель) и 24 кадия. «Они разбирают решения, приходящие из их каза (округов), изучают и разрешают споры и претензии. Не дай Бог, если кто-нибудь из них нарушит Шариат или засудит какого-то слабого раба. На этом собрании татарские улемы (богословы) этого незаконно судящего кадия побивают камнями. Совершенно не дают пощады». Во время церемонии заседаний в зале присутствовал и ханский визирь, который лишь иногда присаживался на стороне калги-султана; там же стоял и дефтердар (глава канцелярии). По обычаю капыджи (привратник) с серебряной тростью в руках вводил подавших жалобу. Другие чиновники - секретари Дивана и писцы - стояли на стороне нуреддина. «После Дивана проводят мусульманскую трапезу», - продолжает Эвлия Челеби; она также происходила «по чинам» и устраивалась в 22 местах: «все участники Дивана утоляют голод, после этого проводят молитву и восхваление. Аминь».


Бахчисарайський палац-музей. Зала Дивану (Ради та Суду).

Бахчисарайский дворец-музей. Зал Дивана (Совета и Суда).

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Hall of Dyvan (Council and Court).


Бахчисарайський палац-музей. Зала Дивану (Ради та Суду).
Диван як інститут управління уособлював реальну владу в державі. Хоча Кримське ханство, що відділилося від Золотої Орди, недовго було самостійним і з 1475 року підпало під владу турецьких султанів, це підпорядкування поєдналося із системою ієрархії усередині феодального суспільства досить органічно. Беї та мурзи були повними господарями своїх наділів. Номінально вони були васалами хана, але фактично справжнім господарем в країні була знать.


Бахчисарайский дворец-музей. Зал Дивана (Совета и Суда).
Диван как институт управления олицетворял реальную власть в государстве. Хотя Крымское ханство, выделившись из Золотой Орды, недолго было самостоятельным и с 1475 года подпало под власть турецких султанов, это подчинение соединилось с системой иерархии внутри феодального общества достаточно органично. Беи и мурзы были полными хозяевами своих уделов. Номинально они были вассалами хана, но фактически настоящим хозяином в стране являлась знать.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Hall of Dyvan (Council and Court).
Of particular interest is the monumental Divan Chamber - Council and Court Hall, also one of the early edifices of the Palace. Dating back to the XVI century are the upper stained-glass windows of rare beauty and parquetry in the centre of the ceiling. Within these walls the most important internal affairs of the Crimean khanate were discussed and the aggressive plans, suggested by the Sublime Porte (Turkish Empire) were conceived and matured, the fortunes of nations doomed to swords and fires predetermined.


Літня альтанка, або «Альгамбра» (так називався славетний мавританський палац в Іспанії, що славився альтанками і фонтанами) була споруджена, мабуть, одночасно з Басейним садком наприкінці XVII – на початку XVIII ст. Первинно це була одноповерхова споруда, відкрита з трьох боків, із стрілчастими арками, що спиралися на тонкі грановані колони. Після пожежі 1736 року альтанку було перебудовано і розписано майстром Омером ібн аль хадж Мустафою, відомим іранським митцем-декоратором і ліпником. Колони посилили, встановили в центрі фонтан з басейном, надбудували другий поверх. Під час ремонту 1820-1831 років альтанку знов було перебудовано: з'явилися дерев'яні панелі з віконними палітурками та кольоровими стеклами, стіни розписав клейовими фарбами унтер-офіцер Василь Дорофєєв, а різьблену стелю виконав мешканець Бахчисараю Михайло Кладо. Під час реставраційних робіт 1960 року було розкрито частину стрілчастої арки і тонкої колони з місцевого каменя-вапняку, витончені орнаменти на падугах і пейзажі над входом роботи Омера. Уздовж стін розташовані дивани, накриті східними килимками, з довгастими шовковими подушками. Одна з двох дверей альтанки сполучає її з Фонтанним двориком, про який мова піде нижче.

Летняя беседка, или «Альгамбра» (так назывался прославленный мавританский дворец в Испании, славившийся беседками и фонтанами) была сооружена, по-видимому, одновременно с Бассейным садиком в конце XVII - начале XVIII в. Первоначально это было одноэтажное сооружение, открытое с трех сторон, со стрельчатыми арками, опирающимися на тонкие граненые колонны. После пожара 1736 года беседка была перестроена и расписана мастером Омером ибн аль хадж Мустафой, известным иранским художником-декоратором и лепщиком. Колонны усилили, установили в центре фонтан с бассейном, надстроили второй этаж. Во время ремонта 1820-1831 годов беседка была вновь перестроена: появились деревянные панели с оконными переплетами и цветными стеклами, стены расписал клеевыми красками унтер-офицер Василий Дорофеев, а резной потолок выполнил житель Бахчисарая Михаил Кладо. В ходе реставрационных работ 1960 года была раскрыта часть стрельчатой арки и тонкой колонны из местного камня-известняка, изящные орнаменты на падугах и пейзажи над входом работы Омера. Вдоль стен расположены диваны, накрытые восточными ковриками, с продолговатыми шелковыми подушками. Одна из двух дверей беседки соединяет ее с Фонтанным двориком, о котором пойдет речь ниже.

The Summer House was built at the turn of the 18th century. After the fire of 1736 it was considerably rebuilt by Persian master Omer ibn al khadj Mustafa. During the repairs in 1821-1831 the ceiling was decorated by the masters Mikhail Klado and Vasiliy Dorofeyev with wood carvings. In the middle of Summer House is a basin with marble ornamented fountain.


Бахчисарайський палац-музей. Літня альтанка. Інтер'єр.
У центрі «Альгамбри» - квадратний мармуровий басейн з фонтаном, схожим на кришталеву квітку: струменями води, що сильно б'ють на чотири сторони, він наповнює чотирикутний мармуровий басейн. Кожен струмінь має символічне значення. Верхній, найсильніший струмінь оповідає про розквіт життєвих сил в молодості. Три струмені нижче говорять про різноманітність життєвих устремлінь і турбот: сили і енергії не позичати, але це вже не те нестримне молоде завзяття, що б'є через край. Нижні струмені говорять про в'янення і мудрість, вони величаво спокійні.


Бахчисарайский дворец-музей. Летняя беседка. Интерьер.
В центре «Альгамбры» - квадратный мраморный бассейн с фонтаном, похожим на хрустальный цветок: сильно бьющими на четыре стороны струями воды он наполняет четырехугольный мраморный бассейн. Каждая струя имеет символическое значение. Верхняя, самая сильная струя повествует о расцвете жизненных сил в молодости. Три струи пониже говорят о разнообразии жизненных устремлений и забот: силы и энергии не занимать, но это уже не бьющий через край неудержимый молодой задор. Нижние струи говорят об увядании и мудрости, они величаво спокойны.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Summer-House. The interior.


Бахчисарайський палац-музей. Літня альтанка. Пейзажі над входом, що виконані Омером.
Різнобарв’я вітражних стекол підтримує враження саду, сприяючи непомітному переходу до реального саду, що оточує альтанку. Супутник Катерини II, французький посланець граф де Сегюр зумів передати цікаве своєю безпосередністю враження від «палацу-саду»: «У кімнатах єдиними меблями був широкий зручний диван, що йшов навколо стін. Середина кімнати була повністю зайнята великим квадратним басейном із білого мармуру, в центрі якого із трубок били струмені чистої свіжої води. Кімнату освітлювало слабке світло, оскільки стекла вікон були розписані; та навіть коли їх відчиняли, сонце ледве пробивалося крізь гілки безлічі лаврових, жасминових, гранатових і апельсинових дерев, які, замінюючи жалюзі, обволікали вікна своїм листям». За свідченням сучасників, бесіди імператриці з її найпочеснішими гостями - англійським і французьким посланцями, австрійським імператором Францем-Іосифом та іншими - часто проходили саме в цій кімнаті.


Бахчисарайский дворец-музей. Летняя беседка. Пейзажи над входом, выполненные Омером.
Многоцветье витражных стекол поддерживает впечатление сада, способствуя незаметному переходу к реальному саду, окружающему беседку. Спутник Екатерины II, французский посланник граф де Сегюр сумел передать любопытное своей непосредственностью впечатление от «дворца-сада»: «В комнатах единственной мебелью был широкий удобный диван, шедший вокруг стен. Середина комнаты была полностью занята большим квадратным бассейном из белого мрамора, в центре которого из трубок били струи чистой свежей воды. Комнату освещал слабый свет, так как стекла окон были расписаны; но и когда их открывали, солнце едва пробивалось сквозь ветви множества лавровых, жасминовых, гранатовых и апельсиновых деревьев, которые, заменяя жалюзи, обволакивали окна своей листвой». По свидетельству современников, беседы императрицы с ее наиболее почетными гостями - английским и французским посланниками, австрийским императором Францем-Иосифом и другими - зачастую проходили именно в этой комнате.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Summer-House. Landscapes above the entrance were painted by Omer.


На другому поверсі над Літньою альтанкою розташований найкращий і найоригінальніший інтер'єр палацу - вітальня хана. Вона ж - Фруктова альтанка, вона ж (або він) - Золотий кабінет. Двадцять чотири різноколірні вікна двома ярусами заливають з трьох сторін невелику кімнату золотисто-малиновим світлом. Четверта стіна глуха, тут шафи для посуду, камін і двері. Біля стін під вікнами - оббиті малиновим оксамитом дивани. Усюди на стінах розпис, на рівні очей - ліпні алебастрові вази з яблуками, грушами, персиками (звідси назва «Фруктова»), з дерев'яної різьбленої з позолотою стелі звисає кришталева люстра. При розчищанні середньої стіни і карнизу розкритий розпис другої половини XVIII століття роботи Омера. Під карнизом оперізує вітальню арабська в’язь панегіричного змісту: «краса кримського престолу», «джерело лагідності та великодушності», «тінь милості Аллаха», - коротше, цілий набір улесливих епітетів. Майже всі засоби стилю бароко (окрім скульптури) в провінційному його варіанті знайшли собі місце в невеликому, схожому на багату шкатулку Золотому кабінеті.
Через широку внутрішню галерею із Золотого кабінету можна пройти до Посольської зали. Гості ж підіймалися сюди з Фонтанного дворика дерев'яними сходами. Важко судити, яки тут були меблі: їх поглинули вогонь і час. Та зберігся ханський «трон» - отака зменшена подоба сцени в якомусь сільському клубі, тільки без куліс і завіси. Він панував в інтер'єрі зали, на нього падало «колірне навантаження» виняткової сили. Можна собі уявити, як опускався по задній стіні величезний турецький килим (такий є в музеї), загинаючись і вистилаючи підлогу цієї, кажучи по-сучасному, естради, звисав з неї і, ще раз загинаючись, вистилав частину підлоги перед нішею. Диміли з боків курильні з пахощами. У центрі на виблискуючих золотом подушках, сам весь виблискуючи, лежав хан - в позі, в якій його прадавні предки лежали біля пастушого багаття. Здалеку прийшла до хана поза господаря, майже не змінившись, тільки одяг став іншим, а сидіння володаря пройшло еволюцію від повстяної підстилки до архітектурно оформленого «трону», прикрашеного коштовним килимом.


На втором этаже над Летней беседкой расположен лучший и наиболее оригинальный интерьер дворца - гостиная хана. Она же - Фруктовая беседка, она же (или он) - Золотой кабинет. Двадцать четыре разноцветных окна двумя ярусами заливают с трех сторон небольшую комнату золотисто-малиновым светом. Четвертая стена глухая, здесь шкафы для посуды, камин и дверь. У стен под окнами - обитые малиновым бархатом диваны. Всюду на стенах роспись, на уровне глаз - лепные алебастровые вазы с яблоками, грушами, персиками (отсюда название «Фруктовая»), с деревянного резного с позолотой потолка свисает хрустальная люстра. При расчистке средней стены и карниза вскрыта роспись второй половины XVIII века работы Омера. Под карнизом опоясывает гостиную арабская вязь панегирического содержания: «краса крымского престола», «родник кротости и великодушия», «тень милости Аллаха»,- словом, целый набор превосходных эпитетов. Почти все средства стиля барокко (кроме скульптуры) в провинциальном его варианте нашли себе место в небольшом, похожем на богатую шкатулку Золотом кабинете.
Через широкую внутреннюю галерею из Золотого кабинета можно проследовать в Посольский зал. Гости же поднимались сюда из Фонтанного дворика по деревянной лестнице. Трудно судить, какова здесь была мебель: ее поглотили огонь и время. Но сохранился ханский «трон» - этакое уменьшенное подобие сцены в каком-нибудь сельском клубе, только без кулис и занавеса. Он главенствовал в интерьере зала, на него падала «цветовая нагрузка» исключительной силы. Можно себе представить, как опускался по задней стене огромный турецкий ковер (такой есть в музее), загибаясь и устилая пол этой, говоря по-современному, эстрады, свисал с нее и, еще раз загибаясь, устилал часть пола перед нишей. Дымились с боков курильницы с благовониями. В центре на сверкающих золотом подушках, тоже весь сверкая, возлежал хан - в позе, в которой его прапредки леживали у пастушьего костра. Издалека пришла к хану хозяйская поза, почти не изменившись, только одежда стала иной, а сиденье властелина прошло эволюцию от войлочной подстилки до архитектурно оформленного «трона», украшенного драгоценным ковром.

The State and Private apartments, as we can see them now, were built after the fire 1736. The Ambassadorial Chamber and the Golden Study are especially remarkable here. These edifices and the adjoining Svitsky (suite) House displays the exposition of various collections of the Bakchisarai State Historical Reserve: archaeological collections (from the paleolith to the XV century inclusive), medieval armour, adornments, ethnographic items, oriental manuscripts dating back to the XVI -XVII centuries; the exhibition in honour of Ismail Gasprinsky - an eminent representing of Crimean-Tatar's Enlightenment.


Через одну з дверей Фонтанного дворика можна пройти до Малої палацової мечеті. Це одна з ранніх споруд палацу, що належить до XVI ст. Фасад її приховано стінами Фонтанного та Басейного двориків, які споруджено пізніше; тому можна говорити лише про архітектуру інтер'єру мечеті, в якому переважають візантійські будівельні прийоми. Основну частину перекрито куполом, що спирається на барабан-восьмигранник; його підтримують попружні арки, що дають плавний перехід від кубу основного приміщення до підкупольного восьмигранного барабану: вони спираються на п'яти і на виділені на стінах пілястри. Реставраційними роботами 1960-1962 років на північній стороні було закладено зонд на вітрилі куполу; крім того, було знято набіл і розкрито розписи. Розпис стін датується XVII-XVIII століттями, а розпис куполу - XIX століттям. На стародавньому тиньку під час реставрації було виявлено зображення вершників, коней, човни з вітрилами, що належать до першого будівельного періоду палацу.
В експозиції представлені священні предмети мусульманської релігії: Коран XVIII століття, намазлики (молитовні килимки) XVIII-XIX століть, глек для обмивань, чітки, свічники, амулети, а крім того, старовинні літографії і акварелі, що розповідають про історію ісламу в Криму.
Розповсюдження ісламу на півострові супроводило складанню самостійного Кримського ханства, в ньому іслам став державною релігією. Представники духовної влади - шейхи, каді, мулли, улеми - складали значну частину знаті. Вплив їх поширювався на звичаї, культуру, судочинство, освіту. Основні положення мусульманської релігії було викладено у священній книзі - Корані, складеному в VII ст. Іслам означає «покірність» (арабською), мається на увазі підкорення себе єдиному Богу, яке замінило язичницьке багатобожжя, і визнання Магомета як такого, що пророкує від Його імені; саме такий сенс має вислів «Немає Бога, окрім Аллаха, і Магомет - пророк його». Виконання намазу (молитви) п'ять разів на день було священним обов'язком мусульман. Цей ритуал звичайно здійснювався в мечеті на спеціальних килимках - намазликах. Хто мав статок, заводив килимки, розшиті сріблом і золотом; хто був біднішим - задовольнявся домотканими килимками. Власне молитовний килимок символізував очищення місця для молитви; обряд можна було здійснити і поза мечеттю.


Через одну из дверей Фонтанного дворика можно пройти в Малую дворцовую мечеть. Это одно из ранних сооружений дворца, относящееся к XVI в. Фасад ее скрыт стенами Фонтанного и Бассейного двориков, сооруженных позднее; поэтому можно говорить только об архитектуре ее интерьера, в котором преобладают византийские строительные приемы. Основная часть перекрыта куполом, опирающимся на барабан-восьмигранник; его поддерживают подпружные арки, дающие плавный переход от куба основного помещения к подкупольному восьмигранному барабану: они опираются на пяты и на выделенные на стенах пилястры. Реставрационными работами 1960-1962 годов на северной стороне был заложен зонд на парусе купола; кроме того, снят набел и раскрыты росписи. Роспись стен датируется XVII-XVIII веков, а роспись купола - XIX веком. На древней штукатурке при реставрации были обнаружены изображения всадников, лошадей, лодки с парусами, относящиеся к первому строительному периоду дворца.
В экспозиции представлены священные предметы мусульманской религии: Коран XVIII века, намазлыки (молитвенные коврики) XVIII-XIX веков, кувшин для омовений, четки, подсвечники, амулеты, а кроме того, старинные литографии и акварели, рассказывающие об истории ислама в Крыму.
Распространение ислама на полуострове сопутствовало складыванию самостоятельного Крымского ханства, в котором ислам стал государственной религией. Представители духовной власти - шейхи, кади, муллы, улемы - составляли значительную часть знати. Влияние их распространялось на обычаи, культуру, судопроизводство, образование. Основные положения мусульманской религии были изложены в священной книге - Коране, составленном в VII в. Ислам означает «покорность» (на арабском), подразумевается подчинение себя единому Богу, сменившее языческое многобожие, и признание Магомета как пророчествующего от Его имени: таков смысл изречения «Нет Бога, кроме Аллаха, и Магомет - пророк его». Исполнение намаза (молитвы) пять раз в день было священной обязанностью мусульман. Этот ритуал обычно совершался в мечети на специальных ковриках - намазлыках. Кто имел достаток, заводил коврики, расшитые серебром и золотом; кто победнее - довольствовался домоткаными ковриками. Собственно молитвенный коврик символизировал очищение места для молитвы; обряд мог быть исполнен и вне мечети.

The Small Mosque whose architecture bears the stamp of Byzantine character is one more of the few early edifices. The entrance formed by the arch of local stone with relief rosettes carved on the flat ground and other ornaments typical of the XVI century, has survived in its original appearance without alterations. During the restoration works on the old plaster dating back to the same period mural painting were uncovered depicting riders, horses, sailboat.


Бахчисарайський палац-музей. Вхід до Малої палацової мечеті (XVI століття).
Малу палацову мечеть споруджено в традиціях базилікальної системи культових споруд. Реставраційними роботами (1991 р.) київського реставратора Редько П. Я. виявлено ранній розпис (XVI століття), шар після пожежі (1736 рік) і проведено зондування північно-західної стіни та куполу. Над входом, що оформлений аркою з місцевого каменя з висіченими на гладкому полі розетками і характерним для XVI століття орнаментом, - напис з ім'ям Селямет-Гирея і датою відновлення мечеті разом з палацом в 40-і роки XVIII століття: "Селямет Гирею хан, син Хаджі Селимо Гирею хана, рік 1741."


Бахчисарайский дворец-музей. Вход в Малую дворцовую мечеть (XVI век).
Малая дворцовая мечеть построена в традициях базиликальной системы культовых сооружений. Реставрационными работами (1991 г.) киевского реставратора Редько П. Я. обнаружена ранняя роспись (XVI век), слой после пожара (1736 год) и произведен зондаж северо-западной стены и купола. Над входом, оформленным аркой из местного камня с высеченными на гладком поле розетками и характерным для XVI века орнаментом, - надпись с именем Селямет-Гирея и датой восстановления мечети вместе с дворцом в 40-е годы XVIII века: "Селямет Гирей хан, сын Хаджи Селим Гирей хана, год 1741."

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Entrance in the Palace Small Mosque (16th century).
The Palace Small Mosque was erected according to the Basilical tradition of religion constructions. During the restoration in 1991 a restorer from Kyiv P. Y. Redko found an early painting of the 16th century, a layer after the fire of 1736 and made a sounding of the north-western wall and the dome. The inscription over the entrance says: "Khan Selamet Guirei, a son of khan Khadji Selim Guirei 1741".


Бахчисарайський палац-музей. Мала палацова мечеть (XVI століття). Інтер'єр.
У південній стіні розташована ніша із «сталактитовим» склепінням - міхраб в оточенні двох інших ніш. Орнамент, що обрамляє міхраб, належить до XVII століття, в ньому присутні турецькі та давньоарабські елементи. Мала палацова мечеть служила вузькому колу осіб - ханам, їх родичам, найближчим сановникам.


Бахчисарайский дворец-музей. Малая дворцовая мечеть (XVI век). Интерьер.
В южной стене расположена ниша со «сталактитовым» сводом - михраб в окружении двух других ниш. Орнамент, обрамляющий михраб, восходит к XVII веку, в нем присутствуют турецкие и староарабские элементы. Малая дворцовая мечеть служила узкому кругу лиц - ханам, их родственникам, ближайшим сановникам.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Palace Small Mosque (16th century). The interior.


Обряд очищення водою перед намазом передбачає, що поряд із мечеттю є фонтан для обмивань. Тому не випадково перед входом до мечеті розташувався Фонтанний дворик із Золотим фонтаном (назва походить від позолоченого орнаменту на мармурі) і знаменитим Фонтаном сліз, що став пам'ятником загадкового кохання хана Крим-Гирея. Фонтан сліз - чудове творіння іранського майстра Омера, що спромігся втілити в холодному камені глибокі людські почуття. Широкою популярністю Фонтан сліз зобов'язаний О. Пушкіну, що написав поему "Бахчисарайській фонтан", а також Л. Українці та А. Міцкевичу, що присвятили йому чудові поетичні рядки.
Фонтани по праву вважаються однією з кращих прикрас ханського палацу. Вони супроводжують нас всюди під час подорожі його залами та двориками. Кримські фонтани східного типу дещо розчаровували європейця. У Європі не замислювалися про економію води, її там удосталь, широка душа європейця звикла до розкоші водяних струменів, що б'ють вгору. Інша річ Схід - тут вода добувається насилу, вона - джерело життя і благополуччя, відрада і надія: її бережуть і шанують. Тут джерела води завжди мали особливий сенс і значення. Їх доглядали і очищали, споруджували над ними плити з різьбленням. Спорудження фонтану над джерелом - справа свята і богоугодна. Характерно, що Евлія Челебі відомості про джерела супроводжує стійким епітетом - «джерело цілющої води» і згадує про фонтани в Бахчисараї, влаштовані на пам'ять воїнів, що полягли за віру. Старі фонтани в Криму зустрічаються здебільшого трьох видів: для збирання питної води - «чешме», фонтани «абдез» або «магзуб» - для обмивання перед молитвою, фонтани «себіл» - священні. «Солодкозвучні» фонтани прикрашають ханські спокої і потішають слух. Самий рай - «Ірем» - шанується на Сході як сад і фонтани, що дзюркотять повсюди. Місто Бахчисарай славилося садами і фонтанами, яких було не менше 150 на перехрестях і на подвір’ях. Близько двох десятків із них зрошували Ханський палац-сад.


Обряд очищения водой перед намазом предполагает, что рядом с мечетью есть фонтан для омовений. Поэтому перед входом в мечеть не случайно расположился Фонтанный дворик с Золотым фонтаном (названием он обязан позолоченному орнаменту на мраморе) и знаменитым Фонтаном слез, ставшим памятником загадочной любви хана Крым-Гирея. Фонтан слез - замечательное творение иранского мастера Омера, сумевшего воплотить в холодном камне глубокие человеческие чувства. Широкой известностью Фонтан слез обязан А. Пушкину, написавшему поэму "Бахчисарайский фонтан", а также Л. Украинке и А. Мицкевичу, посвятившим ему прекрасные поэтические строки.
Фонтаны по праву считаются одним из лучших украшений ханского дворца. Они сопровождают нас повсюду во время путешествия по его залам и дворикам. Крымские фонтаны восточного типа несколько разочаровывали европейца. В Европе не задумывались об экономии воды, ее там изобилие, широкая душа европейца привыкла к роскоши бьющих вверх водяных струй. Иное дело Восток - здесь вода добывается с трудом, она - источник жизни и благополучия, отрада и надежда: ее берегут и почитают. Источники воды всегда имели особый смысл и значение. За ними ухаживали и очищали, воздвигали над ними плиты с резьбой. Устройство фонтана над источником - дело святое и богоугодное. Характерно, что Эвлия Челеби сведения об источниках сопровождает устойчивым эпитетом - «источник живительной воды» и упоминает о фонтанах в Бахчисарае, устроенных в память воинов, павших за веру. Старые фонтаны в Крыму встречаются в основном трех видов: для сбора питьевой воды - «чешме», фонтаны «абдез» или «магзуб» - для омовения перед молитвой, фонтаны «себил» - священные. «Сладкозвучные» фонтаны украшают ханские покои и услаждают слух. Самый рай - «Ирем» - почитается на Востоке как сад и журчащие всюду фонтаны. Город Бахчисарай славился садами и фонтанами, которых было не менее 150 на перекрестках и во дворах. Около двух десятков из них орошали Ханский дворец-сад.


Фонтанний дворик огороджено високими стінами, причому верхній поверх будівлі є дахом дворика, який підтримують дерев'яні колони. Дворик пов'язаний з першим будівельним періодом XVI-XVII століть, та після пожежі 1736 року його було суттєво перебудовано: у його інтер'єрі з'явилося багато колон і арок, що створюють гру світлотіней.
До Фонтанного дворика посли (або приїжджі імениті купці) потрапляли із Посольського садка через Демір-Капу. У дальньому кутку дворика дзюрчить Золотий фонтан - біломармуровий, із різьбленими позолоченими написами. Сюди ж виходять ще п'ять дверей із примикаючих приміщень, а з другого поверху спускаються у дворик дерев'яні сходи. Сліпучий блиск південного неба відбивається на білих стінах, на кольоровій дерев'яній стелі, на кам'яній підлозі. Дерев'яні опори відкидають пастельно-м'які, немов розмиті тіні.


Фонтанный дворик огражден высокими стенами, причем верхний этаж здания является крышей дворика, которую поддерживают деревянные колонны. Дворик связан с первым строительным периодом XVI-XVII веков, но после пожара 1736 года значительно перестроен: в его интерьере появилось обилие колонн и арок, создающих игру светотеней.
В Фонтанный дворик послы (или приезжие именитые купцы) попадали из Посольского садика через Демир-Капу. В дальнем углу дворика журчит Золотой фонтан - беломраморный, с резными золочеными надписями. Сюда же выходят еще пять дверей из примыкающих помещений, а со второго этажа спускается в дворик деревянная лестница. Ослепительный блеск южного неба отражается на белых стенах, на цветном деревянном потолке, на каменном полу. Деревянные опоры отбрасывают пастельно-мягкие, как бы размытые тени.

In XVI-XVII centuries the Fountain Yard came into being. Here are two fountains. The first to catch one's eye is the Golden Fountain erected in 1733. On its marble facing are gilded relief inscriptions - the date of the construction, sayings from the Koran and plant ornaments.


Бахчисарайський палац-музей. «Золотий фонтан» - Магзуб, призначений для ритуальних обмивань - споруджено за велінням Каплан-Гирей хана в 1733 році. Лицьова мармурова плита фонтану прикрашена різьбленим орнаментом у дусі Ренесансу; втрачену позолоту надписів відновлено під час реставраційних робіт.
Верхній напис свідчить: "Каплан Гирей хан, син Хаджі Селім Гирея, та помилує Бог його і батьків його" та дата - 1733 р. Нижній напис - це рядок з Корану: "І напоїть їх, райських юнаків, Господь напоєм чистим".
Саме «Золотий фонтан» спочатку приковує увагу відвідувачів Фонтанного дворика своїм чудовим позолоченим різьбленням. Інший фонтан, розташований в протилежному кутку дворика, спочатку непомітний і видається набагато скромнішим; це «Фонтан сліз» - Сельсебіль.


Бахчисарайский дворец-музей. «Золотой фонтан» - Магзуб, предназначенный для ритуальных омовений - построен по повелению Каплан-Гирей хана в 1733 году. Лицевая мраморная плита фонтана украшена резным орнаментом в духе Ренессанса; утраченная позолота надписей восстановлена во время реставрационных работ.
Верхняя надпись гласит: "Каплан Гирей хан, сын Хаджи Селим Гирея, да помилует Бог его и родителей его" и дата - 1733 г.
Нижняя надпись - это строка из Корана: "И напоит их, райских юношей, Господь напитком чистым".
Именно «Золотой фонтан» поначалу приковывает внимание посетителей Фонтанного дворика своей великолепной позолоченной резьбой. Другой фонтан, расположенный в противоположном углу дворика, поначалу незаметен и кажется гораздо более скромным; это «Фонтан слез» - Сельсебиль.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Golden Fountain was built by the order of Khan Kaplan Guirei in 1733.
The upper inscription says: "Khan Kaplan Guirei, let God forgive him and his parents".
The lower inscription says: "Let God give them, youths of paradise, some pure drinks".


Знаменитий Фонтан сліз, як вважають, будував той самий Омер на згадку про улюблену дружину хана - красуню Діляру-Бікеч. Ймовірно, то було останнє і, можливо, єдине справжнє кохання жахливо жорстокого Крим-Гирея. Адже це він раніше наказав задушити своїх синів віком від шести років і старших, щоб позбавитися можливих претендентів на престол.
Як передати, нічого не зображаючи, невтішне горе? Майстер застосовує мову символів - в межах дозволеного ісламом (іслам забороняв художнику-мусульманину зображати людину і взагалі - все живе за винятком рослин; «Не змагайтеся з Аллахом», - наставляє мусульманська заповідь). У невеликій мармуровій плиті вирізано неглибоку нішу з фігурно-арочним завершенням, що йде від форм дерев'яної архітектури Сходу. Площини обрамлення прикрашені різьбленим рослинним орнаментом. У верхній частині ніші вирізано квітку лотоса, в центрі якої заховано маленьку трубку. З неї крапля за краплею падають «сльози». Збираються вони у велику чашу, скапують з неї в дві трохи менших чаші, знову збираються і роздвоюються. Внизу, на плиті біля підніжжя пам'ятника, Омер зобразив спіраль, що нагадує равлика.
Верхній напис на фонтані вихваляє хана-будівника, який «тонкістю розуму знайшов воду і влаштував чудовий фонтан». Придворний поет натякає на досконалість споруди, яка не поступається славетним зразкам: «Якщо хто хоче (перевірити і побачити), хай прийде. Ми самі бачили Дамаск, Багдад. О шейхи! Хто вгамовуватиме спрагу, хай сам фонтан мовою своєю скаже хронограму. Прийди! Пий воду найчистішу, вона несе зцілення». Нижній напис свідчить: «Там, в райському саду, праведні питимуть воду з джерела „Сельсебіль"». У написах немає імені тої, кому, згідно легенди, присвячено фонтан. Є лише натяк на вічне життя в райському саду і заклик «пий воду найчистішу, вона несе зцілення», яку можна тлумачити як утіху в скорботі за тими, що пішли в інший світ.
Тут, біля омерівського фонтану, мимовільно приходить думка про те, що справжнє, високе мистецтво непідвладне часу. Камінь - творіння різця митця - зачепив душу поета, вона озвалася віршами. Спочатку це були безсмертні рядки Пушкіна, потім Міцкевича, Лесі Українки. Завдяки ним пам'ятник став легендарним.


Знаменитый Фонтан слез, как полагают, строил уже неоднократно упоминавшийся Омер в память о любимой жене хана - красавице Диляре-Бикеч. Вероятно, то была последняя и, может быть, единственная настоящая любовь чудовищно жестокого Крым-Гирея. Ведь это он ранее приказал удушить своих сыновей в возрасте от шести лет и старше, чтобы избавиться от возможных претендентов на престол.
Как передать, ничего не изображая, безутешное горе? Мастер применяет язык символов - в рамках дозволенного исламом (ислам запрещал художнику-мусульманину изображать человека и вообще все живое, не считая растений; «Не соперничайте с Аллахом»,- гласит мусульманская заповедь). В небольшой мраморной плите вырезана неглубокая ниша с фигурно-арочным завершением, идущим от форм деревянной архитектуры Востока. Плоскости обрамления украшены резным растительным орнаментом. В верхней части ниши вырезан цветок лотоса, в центре которого упрятана маленькая трубка. Из нее капля за каплей падают «слезы». Собираются они в большую чашу, скапывают из нее в две чаши поменьше, снова собираются и раздваиваются. Внизу, на плите у подножия памятника, Омер изобразил спираль, напоминающую улитку.
Верхняя надпись на фонтане восхваляет хана-строителя, который «тонкостью ума нашел воду и устроил прекрасный фонтан». Придворный поэт намекает на совершенство сооружения, не уступающего прославленным образцам: «Если кто хочет (проверить и увидеть), пусть придет. Мы сами видели Дамаск, Багдад. О шейхи! Кто будет утолять жажду, пускай сам фонтан языком своим скажет хронограмму. Приди! Пей воду чистейшую, она приносит исцеление». Нижняя надпись гласит: «Там, в райском саду, праведные будут пить воду из источника „Сельсебиль"». В надписях нет имени той, кому, согласно легенде, посвящен фонтан. Есть лишь намек на загробную жизнь в райском саду и призыв «пей воду чистейшую - она приносит исцеление», которую можно истолковать как утешение в скорби по ушедшим в мир иной.
Здесь, у омеровского фонтана, невольно приходит мысль о том, что подлинное, высокое искусство неподвластно времени. Камень - творение резца художника - тронул душу поэта, она отозвалась стихами. Сначала это были бессмертные строки Пушкина, затем Мицкевича, Леси Украинки. Благодаря им памятник стал легендарным.

However the monument that made Bakhchisarai famous, is more simple inconspicuous Fountain of Tears in the opposite corner of the yard. This masterpiece, created in 1764 by the master Omer, has become a poetic image, a symbol of human sorrow embodied in cold stone.
There were many fountains in the palace; they rippled here day and night filling the basins, cooling the air with ringing streams; there were many fountains in the town (the medieval water-supply system was fed by 150 wells), but the Fountain of Tears was and still is the unique one. Before being removed to the FOUNTAIN YARD it stood by the Diliara-Biketch Mausoleum (see below). The legend says that the Mausoleum and the fountain were dedicated to the memory of a «Beautiful princess» (Diliara-Biketch) the favourite wife of a warlike khan Krim-Guirey - the captive Polish, Chercassian or Greek girl; she couldn't endure the life in the harem and died. Alexander Poushkin, Adam Mickiewicz and Lesya Ukrainka supposed she was Maria Potocka, the captive Polish beauty: they dedicated their immortal verses to the tragic fate of Maria. «Water ripples in the marble and drops down in cold tears, never stopping...», - wrote Pushkin about the Fountain of Tears in his poem «The Bakhchisarai Fountain» (1824). The praise to the builder «who through the subtlety of mind found water and set up a splendid fountain» (words from the inscription commemorating the construction) in no way may seem an exaggeration. The surprising combination of classical and strict simplicity with gorgeous Oriental ornamentation and, most of all, perhaps, the melancholy ringing of hardly perceptible drops are, undoubtedly, what captivates us in the work of the master Omer.


Бахчисарайський палац-музей. Фонтан сліз (Сельсебіль) було створено майстром Омером у 1764 році за велінням Крим Гирей хану і встановлено біля мавзолею його наложниці Діляри-Бікеч. У 1784 році фонтан перенесено до внутрішнього ("Фонтанного") дворика. Пам'ятник оспівано О. С. Пушкіним у поемі "Бахчисарайський фонтан", після того, як він відвідав палац у 1820 році. Побутує думка, що Фонтан сліз створено під сильним впливом філософії суфізму. Дехто вважає, що у його архітектурі й орнаменталістиці закодовано інформацію діалектичного характеру.

Бахчисарайский дворец-музей. Фонтан слёз (Сельсебиль) был создан мастером Омером в 1764 году по велению Крым Гирей хана и был установлен у мавзолея его наложницы Диляры-Бикеч. В 1784 году фонтан перенесён во внутренний ("Фонтанный") дворик. Памятник воспет А. С. Пушкиным в поэме "Бахчисарайский фонтан", после посещения дворца в 1820 году. Существует мнение, что Фонтан слёз создан под сильным влиянием философии суфизма. Некоторые считают, что в его архитектуре и орнаменталистике закодирована информация диалектического характера.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Fountain of Tears (Selsebil) was erected by the master Omer in 1764 according to the order of Khan Crimea Guirei and was placed by the mausoleum of his concubine Diliara Bikech. In 1784 the Fountain was moved to this yard. The monument was glorified by A. S. Pushkin in his famous poem "The Bakhchisaray Fountain" after his visiting the palace in 1820. The Fountain was erected under a strong influence of Sophist philosophy. Information of the dialectical character was encoded in its architecture and ornamentation.


Бахчисарайський палац-музей. Фонтан сліз (Сельсебіль) та погруддя О. С. Пушкіну.

Бахчисарайский дворец-музей. Фонтан слёз (Сельсебиль) и бюст А. С. Пушкина.


Фонтан любви, фонтан печальный!
И я твой мрамор вопрошал:
Хвалу стране прочел я дальной;
Но о Марии ты молчал.
Светило бледное гарема!
И здесь, ужель, забвенно ты?
Или Мария и Зарема
Одне счастливые мечты?
(А. С. Пушкин, поэма «Бахчисарайский фонтан»)
Jeszcze wielka, już pusta Girajów dziedzina!
Zmiatane czołem baszów ganki i przedsienia,
Sofy, trony potęgi, miłości schronienia
Przeskakuje szrańcza, obwija gadzina.
Skróś okien różnofarbnych powoju roślina,
Wdzierając się na głuche ściany i sklepienia,
Zajmuje dzieło ludzi w imię przyrodzenia
I pisze Balsazara głoskami "RUINA".
W środku sali wycięte z marmuru naczynie;
To fontanna haremu, dotąd stoi cało
I perłowe łzy sącząc woła przez pustynie:
"Gdzież jesteś, o miłości, potęgo i chwało?
Wy macie trwać na wieki, јródło szybko płynie,
O hańbo! wyście przeszły, a żródło zostało".
(Adam Mickiewicz, «Bakczysaraj»)

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Fountain of Tears (Selsebil) and A. S. Pushkin bust.


До речі, з Літньої альтанки можна потрапити - через другі двері - до закритого, видовжених пропорцій Басейного дворику, що створений кимось із імітаторів Омера. Головну роль тут відведено каскадному фонтану, що складений із двох мармурових плит, вертикальної і горизонтальної, і двох басейнів. Все різьблене. На вертикальній плиті, що приставлена до глухого кам'яного муру, висічена копія Фонтану сліз. О. С. Пушкін, судячи з його віршованого опису Фонтану сліз, можливо, мав на увазі саме цей, а не омерівський фонтан.

Кстати, из Летней беседки можно попасть - через вторую дверь - в закрытый, удлиненных пропорций Бассейный дворик, созданный кем-то из подражателей Омера. Главная роль здесь отведена каскадному фонтану, составленному из двух мраморных плит, вертикальной и горизонтальной, и двух бассейнов. Все резное. На вертикальной плите, приставленной к глухой каменной ограде, высечена копия Фонтана слез. А. С. Пушкин, судя по его стихотворному описанию Фонтана слез, возможно, имел в виду именно этот, а не омеровский фонтан.


Бахчисарайський палац-музей. Усередині Фонтанного дворика.
Певно, в первинній своїй «редакції» дворик був не більш ніж пустим простором між безпланово спорудженими павільйонами палацу, а його архітектурне оформлення зліплене абияк - з яких припало матеріалів, без певного задуму. Та одного чудового дня з'явився в дворику Фонтан сліз (Сельсебіль). Він заволодів двориком, підпорядкував собі весь його простір. Нині здається, що і двері-то пробиті в стінах палацових павільйонів лише для того, щоб можна було вийти до Фонтану сліз. Його «суперник» - Золотий фонтан тепер виглядає тут «зайвим». Так одна архітектурна форма виявилася «убитою» іншою, скромнішою, що іноді трапляється з найпрекраснішими спорудами.


Бахчисарайский дворец-музей. В Фонтанном дворике.
Вероятно, в первоначальной своей «редакции» дворик представлял собой не более как пустое пространство между беспланово сооруженными павильонами дворца, а его архитектурное оформление слеплено было кое-как - из каких пришлось материалов, без особого замысла. Но в один прекрасный день появился в дворике Фонтан слез (Сельсебиль). Он завладел двориком, подчинил себе все его пространство. Ныне кажется, что и двери-то пробиты в стенах дворцовых павильонов лишь для того, чтобы можно было выйти к Фонтану слез. Его «соперник» - Золотой фонтан теперь выглядит здесь «лишним». Так одна архитектурная форма оказалась «убитой» другой, более скромной, что иногда случается с самыми великолепными сооружениями.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. In the Fountain Courtyard.


З Фонтанного дворика одна з дверей веде до великого внутрішнього гаремного двору. Раніше через ці двері не міг проникнути жоден із послів чи наближених хана. Окрім ханських дружин і наложниць, тільки павичам і євнухам дозволялися прогулянки доріжками гаремного саду. В глибині саду, прихований головним корпусом палацу, стоїть флігель - все, що залишилося від колись величезного гарему. На старовинному плані позначені чотири гаремні корпуси - за кількістю законних жінок хана. Окрім них була безліч наложниць; ніхто не знає, скільки їх було у хана.
«Там стоять чорні аги (євнухи) і охороняють велику гаремну браму, - писав Евлія Челебі. - За цими воротами знаходяться триста шістдесят чудових кімнат, розташованих одна над одною, з нішами, і високі палаци з незліченними різноманітними розписами, подібними хамелеону. Кожна будова споруджена кимсь із падишахів». Корпус гарему, що зберігся, зведений після пожежі 1736 року, але при його спорудженні було використано давніші частини декору. З уцілілих від XVI століття деталей особливо цікаві різьблений дерев'яний портал і вітраж у кімнаті головного євнуха зі стилізованим зображенням кипарисів.
Ніхто, окрім хана, його малолітніх синів і євнухів не мав права входити до гарему. Є відомості, що в гаремному корпусі було 73 кімнати, 70 з яких знищили через ветхість у 1818 році, коли готувались до приїзду Олександра I. У чотирьох кімнатах уцілілого флігеля нині розміщено експозицію музею, в якій представлені деякі речі, що відтворюють побутову сторону життя палацу. Ці зали, на жаль, не дають жодного уявлення про істинний характер і внутрішнє планування гаремних приміщень і їх справжні інтер'єри. Ззовні ж будівлі властивий «дух паранджі»: вікна розташовані так високо, що по фасаду будівля здається двоповерховою, з глухим першим поверхом, зсередини ж через них видніється лише небо. Ажурна веранда-альтанка забрана від підлоги до стелі густими ґратами, що виключають проникнення сторонніх поглядів.


Из Фонтанного дворика одна из дверей ведет в обширный внутренний гаремный двор. Ранее в эту дверь не мог проникнуть ни один из послов или приближенных хана. Кроме ханских жен и наложниц, только павлинам и евнухам разрешались прогулки по дорожкам гаремного сада. В глубине сада, скрытый главным корпусом дворца, стоит флигель - все, что осталось от обширного некогда гарема. На старинном плане обозначены четыре гаремных корпуса - по количеству законных ханских жен. Кроме них было множество наложниц; никому неведомо, сколько их было у хана.
«Там стоят черные аги (евнухи) и охраняют большие гаремные ворота, - писал Эвлия Челеби. - За этими воротами находятся триста шестьдесят великолепных комнат, расположенных друг над другом, с нишами, и высокие дворцы с бесчисленными разнообразными росписями, подобными хамелеону. Каждое строение построено кем-нибудь из падишахов». Сохранившийся корпус гарема возведен после пожара 1736 года, но при его сооружении были использованы более древние части декора. Из уцелевших от XVI века деталей особенно интересны резной деревянный портал и витраж в комнате главного евнуха со стилизованным изображением кипарисов.
Никто, кроме хана, его малолетних сыновей и евнухов не имел права входить в гарем. Есть сведения, что в гаремном корпусе было 73 комнаты, 70 из которых уничтожили за ветхостью в 1818 году, готовясь к приезду Александра I. В четырех комнатах уцелевшего флигеля в настоящее время размещена экспозиция музея, в которой представлены те немногие вещи, которые воссоздают бытовую сторону жизни дворца. Эти залы, к сожалению, не дают никакого представления об истинном характере и внутренней планировке гаремных помещений и их подлинных интерьерах. Во внешнем же облике здания присутствует «дух паранджи»: окна расположены так высоко, что по фасаду здание кажется двухэтажным, с глухим первым этажом, изнутри же виднеется в них только небо. Ажурная веранда-беседка забрана от пола до потолка густой решеткой, исключающей проникновение посторонних взоров.

The harem was rebuilt in the mid XVIII century, however it conserve earlier architectural details - stained-glass windows for example. The building consists of three rooms, a pavilion and a terrace with a fountain. The exposition presents Crimean Tatar wedding ceremonies and displays unique ethnographic items.


Бахчисарайський палац-музей. Гаремний корпус.
Гарем (від арабського "ХАРАМ" – «заборонене», «недоторкане» місце) - жіноча половина палацового комплексу. Імовірно комплекс належав старшій дружині або матері хана, споруджений у XVIII столітті. Раніше він сполучався із головним корпусом галереєю.


Бахчисарайский дворец-музей. Гаремний корпус.
Гарем (от арабского "ХАРАМ" – «запретное», «неприкосновенное» место) - женская половина дворцового комплекса. Предположительно комплекс принадлежал старшей жене или матери хана, возведен в XVIII веке. Первоначально он был соединен с главным корпусом галерей.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Harem building.
The Harem
(from Arabic "haram" is "forbidden") is a woman's part of the palace complex. This harem building belonged to a khan's eldest wife or to his mother. It was built in the 18th century. Originally it was joined to the main building by a gallery.


У 20-х - 30-х роках XIX століття під керівництвом архітектора Колодіна було проведено капітальний ремонт, змінено декор інтер'єрів. В ході ремонтно-реставраційних робіт, що проводилися в 80-х роках XX століття київськими та кримськими майстрами, було замінено крівлю, вітражі в 2-ій кімнаті, розкрито живопис XVIII століття, відреставровано дерев'яну арку XVI століття (?) при вході на терасу.

В 20-е - 30-е годы XIX века под руководством архитектора Колодина был произведен капитальный ремонт, изменен декор интерьеров. В ходе ремонтно-реставрационных работ, проводившихся в 80-х годах XX века киевскими и крымскими мастерами, была заменена кровля, витражи во 2-ой комнате, вскрыта живопись XVIII века, реставрирована деревянная арка XVI века (?) при входе на террасу.

In the 20s-30s of the 19th century a thorough repair were carried out by an architect Kolodin, the decoration of interiors was changed. During repair-restoration works carried out by Kyiv and Crimean masters in the 80s of the 20th century the roof and the stained-glass windows in the second room were changed; the paintings of the 18th century was opened, the wood arch of the 16th (?) century near the entrance to the terrace ware restored.


Бахчисарайський палац-музей. Тераса: виставка перед входом до внутрішніх покоїв гарему.
Тераса - досить просторе відкрите приміщення гарему, де його мешканки проводили літом значну частину часу. Її прикриває ззовні балкон-мушарабі (XVIII-XIX ст.), що нависає виступом. Такі мушарабі прикрашали будинки заможних городян. Ці різьблені дерев'яні грати не лише надзвичайно декоративні: в умовах південного клімату вони затінюють вікна, створюючи прохолоду усередині приміщення. Крім того, вони приховували обличчя тих, які мали проводити життя в затворництві.


Бахчисарайский дворец-музей. Терраса: выставка перед входом во внутренние покои гарема.
Терраса - довольно просторное открытое помещение гарема, где его обитательницы проводили летом значительную часть времени. Ее прикрывает снаружи нависающий выступом балкон-мушараби (XVIII-XIX вв.). Такие мушараби украшали дома зажиточных горожан. Эти резные деревянные решетки не только чрезвычайно декоративны: в условиях южного климата они затеняют окна, создавая прохладу внутри помещения. Кроме того, они скрывали лица тех, кто должен был проводить жизнь в затворничестве.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Terrace of the Harem.


Бахчисарайський палац-музей. «Житлова» кімната гарему.
Під час реставрації 80-х років XX століття на порталах, поличках, галтелях знайдено та розкрито орнамент, що виконано в стилі турецького бароко. Житло обставлялося предметами побуту та розкоші, що привозилися з Туреччини, Ірану та Криму. Експозиція цього приміщення найхарактерніше передає обстановку того часу.


Бахчисарайский дворец-музей. «Жилая» комната гарема.
В ходе реставрации 80-х годов XX века на порталах, полочках, галтелях обнаружен и вскрыт орнамент, выполненный в стиле турецкого барокко. Жилище обставлялось предметами обихода и роскоши, привозимыми из Турции, Ирана и Крыма. Экспозиция этого помещения наиболее характерно передает обстановку того времени.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The «Dwelling» room of the Harem.
During the restoration in the 80s of the 20th century an ornament on portals, shelves, quirks made in Turkish Baroque were found and opened. The dwelling was furnished with articles of domestic utility and luxury, brought from Turkey, Persia and the Crimea. The exposition of this room reproduces the most typically furniture of that time.


Бахчисарайський палац-музей. «Гостина» кімната.
Збереглися камін і стінна шафа. В ході реставраційних робіт 80-х років XX століття було розкрито т.з. «дзеркала» (панелі) з авторським записом. Розчищено розписи на внутрішніх стінних шафах і арабські вірші на падугах.


Бахчисарайский дворец-музей. «Гостиная» комната.
Сохранился камин и стенной шкаф. В ходе реставрационных работ 80-х годов XX века раскрыты т.н. «зеркала» (панели) с авторской записью. Расчищены росписи на внутренних стенных шкафах и арабские стихи на падугах.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The «Living» room.
A fire-place and a wall dresser have been kept. During the restoration in the 80s of the 20s century the «mirrors» with an author's inscription opened. The decorations of the inner wall dresser and the Arabic verses on the ceiling were cleared.


Бахчисарайський палац-музей. «Буфетна» кімната.
Збереглися камін для підігріву їжі та стінна шафа. В обстановці представлено вироби кримських ремісників XVIII–XIX ст.


Бахчисарайский дворец-музей. «Буфетная» комната.
Сохранился камин для подогрева пиши и стенной шкаф. В обстановке представлены изделия крымских ремесленников XVIII–XIX веков.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The «Buffet» room.
A fire-place for food heating and a wall dresser have been kept. The furniture of the complex is articles of the Crimean craftsmen of the 18th-19th centuries.


Бахчисарайський палац-музей. Альтанка.
З двох сторін альтанка закрита дерев'яними ґратами, що захищали її від спеки. Лівий куток приміщення закритий килимами XVIII століття. Альтанка була місцем відпочинку і розваг. Читання книг релігійного змісту, гра на музичних інструментах, рукоділля, гра в мінкала (на зразок шашок) скрашували життя і побут гаремних затворниць.


Бахчисарайский дворец-музей. Беседка.
С двух сторон беседка закрыта деревянными решетками, предохранявшими ее от зноя. Левый угол помещения закрыт коврами XVIII века. Беседка служила местом отдыха и развлечений. Чтение книг религиозного содержания, игра на музыкальных инструментах, рукоделие, игра в минкала (типа шашек) скрашивали жизнь и быт гаремных затворниц.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Pavilion.


Затворництво (хиджаб) розповсюджувалося в Криму поступово і було прийняте здебільшого в середовищі заможних. Воно означало заборону жінці спілкуватися із сторонніми людьми або навіть родичами без дозволу чоловіка. Носіння покривала уособлювало цей звичай. Та в родинах простих людей носіння покривала і затворництва дотримувалися не так суворо, як в середовищі знаті. Та й це часом не заважало кокетуванню. Інакше як міг би Евлія Челебі зробити правдоподібний висновок: «Врода і краса їх такі великі, що кожен волос їх кіс як ніч, а кожна їх родимка - як родимка хашемітки (ідеально прекрасні жінки арабського племені, з якого походив пророк Мухаммед) ... Ці пані - чудові затворниці, народ за занавіскою». Далі йде похвала їх скромності: «...Вулицею вони ходять хіба що прямуючи до лазні. Подібно Рабії з племені Аду, це відлюдинки за занавіскою, добродійні красуні. І дочки їх - чисті зірки - дуже витримані».
До прийняття ісламу громадська роль жінки тут була значнішою. Арабський історик пише: «Мешканці цієї держави не слідують, як ті (у Іраку) встановленням халіфів, і дружини їх беруть із ними участь в управлінні... Право ж ми не бачили, щоб жінка мала стільки влади». У міру затвердження ісламу, відповідно до приписів Корану, мінявся і соціальний стан жінки. Коран гарантував права жінок-мусульманок: «Жінкам своя частка з того, що залишили їх батьки або близькі родичі... Бог відносно дітей ваших заповідає вам: частка сина дорівнює частці двох дочок». Розлучення за ініціативою жінки могло відбутися у разі невиплати викупу за наречену і ненадання утримання дружині. Проте для чоловіка існувало 17 форм розлучення.


Затворничество (хиджаб) распространялось в Крыму постепенно и было в основном принято в среде богатых. Оно означало запрет женщине общаться с посторонними людьми или даже родственниками без разрешения мужа. Ношение покрывала олицетворяло этот обычай. Но в семьях простых людей ношение покрывала и затворничество не столь строго соблюдались, как в среде знати. Да и они подчас не мешали кокетству. Иначе как мог бы Эвлия Челеби сделать правдоподобный вывод: «Красота и прелесть их настолько велики, что каждый волос их кос как ночь, а каждая их родинка - как родинка хашемитки (идеально прекрасные женщины арабского племени, из которого происходил пророк Мухаммед) ... Эти госпожи - прекрасные затворницы, народ за занавесью». Далее следует похвала их скромности: «...По улице они ходят разве что направляясь в баню. Подобно Рабие из племени Аду, это отшельницы за занавесью, добродетельные красавицы. И дочери их - чистые звезды - очень воздержанны».
До принятия ислама общественная роль женщины здесь была значительнее. Арабский историк пишет: «Жители этого государства не следуют, как те (в Ираке) установлениям халифов, и жены их участвуют с ними в управлении... Право же мы не видели, чтобы женщина имела столько власти». По мере утверждения ислама, в соответствии с предписаниями Корана, менялось и социальное положение женщины. Коран гарантировал права женщин-мусульманок: «Женщинам своя доля из того, что оставили их родители или близкие родственники... Бог в отношении детей ваших заповедует вам: доля сына равна доле двух дочерей». Развод по инициативе женщины мог состояться в случае невыплаты выкупа за невесту и непредоставления содержания жене. Зато для мужа существовало 17 форм развода.


Бахчисарайський палац-музей. Фонтан у гаремі.

Бахчисарайский дворец-музей. Фонтан в гареме.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Fountain in the Harem.


Бахчисарайський палац-музей. Фонтани у садку.

Бахчисарайский дворец-музей. Фонтаны в саду.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Fountains in the garden.


Бахчисарайський палац-музей.
У музеї історії та культури кримських татар
.


Бахчисарайский дворец-музей.
В музее истории и культуры крымских татар
.


Бахчисарайський палац-музей.
У музеї історії та культури кримських татар
.


Бахчисарайский дворец-музей.
В музее истории и культуры крымских татар
.


Бахчисарайський палац-музей.
У музеї історії та культури кримських татар: Священне писання - Тора (П’ятикнижжя Старого Завіту) в свитках, XVIII століття та Коран.


Бахчисарайский дворец-музей.
В музее истории и культуры крымских татар: Священное писание - Тора (Пятикнижие Ветхого Завета) в свитке, XVIII век и Коран.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum.
Tora in rolls and Koran
.


Бахчисарайський палац-музей. Фонтан у кухонному дворику.

Бахчисарайский дворец-музей. Фонтан в кухонном дворике.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Fountain in the Kitchen Courtyard.


Задовго до того, як хан Хаджі-Гирей вибрав місцем своєї резиденції Салачик, на плато Кирк-Ор (нині Чуфут-Кале) жили беї Яшлавські. Можливо, саме за їх велінням караїми, яких було сюди переселено, звели ще один мур і влаштували браму - Східну. Цікавим пам'ятником розвиненого середньовіччя на Чуфут-Кале є дюрбе Ненекеджан- (або інакше - пестливо - Джанике) -ханим.

Задолго до того, как хан Хаджи-Гирей избрал местом своей резиденции Салачик, на плато Кырк-Ор (ныне Чуфут-Кале) жили беи Яшлавские. Может быть, именно по их повелению переселенные сюда караимы возвели еще одну стену и устроили ворота - Восточные. Интересным памятником развитого средневековья на Чуфут-Кале является дюрбе Ненекеджан- (или иначе - ласкательно - Джаныке) -ханым.


Бахчисарай, Салачик. Дюрбе (мавзолей) Хаджі-Гирея та Менглі-Гирея I, 1501 рік.
Схожа на мавзолей Ненекеджан-ханим гробниця хана Хаджі-Гирея, що розташована біля підніжжя Чуфут-кале в Салачике, де стояв перший ханський палац і звідки починався Бахчисарай. Судячи по написам на кам'яній плиті, гробницю споруджено в 1501 році ханом Менглі-Гирєєм для його батька, родоначальника династії Гирєєв і засновника Кримського ханства. Пізніше поряд із батьком поховали і сина. У плані дюрбе - восьмигранник, ребра якого декоровано різьбленими колонками, а вхід виділено арочним порталом. Вся ніша входу поцяткована різьбленими орнаментами.


Бахчисарай, Салачик. Дюрбе (мавзолей) Хаджи-Гирея и Менгли-Гирея I, 1501 год.
Похожа на мавзолей Ненекеджан-ханым гробница хана Хаджи-Гирея, расположенная у подножия Чуфут-Кале в Салачике, где стоял первый ханский дворец и откуда начинался Бахчисарай. Судя по надписи на каменной плите, гробница построена в 1501 году ханом Менгли-Гиреем для его отца, родоначальника династии Гиреев и основателя Крымского ханства. Позже рядом с отцом похоронили и сына. В плане дюрбе - восьмигранник, ребра которого декорированы резными колонками, а вход выделен арочным порталом. Вся ниша входа испещрена резными орнаментами.

Bakhchisaray. The Khadjy-Guirey and Mengly-Guirey I Mausoleum, 1501.


Бахчисарай, Салачик. Дюрбе (мавзолей) Хаджі-Гирея та Менглі-Гирея I.
Елементи порталу: вхід та права бокова ніша
.


Бахчисарай, Салачик. Дюрбе (мавзолей) Хаджи-Гирея и Менгли-Гирея I.
Элементы портала: вход и правая боковая ниша
.

Bakhchisaray. The Khadjy-Guirey and Mengly-Guirey I Mausoleum.
Fragments of the portal
.


Кроків за тридцять від дюрбе Хаджі-Гирея - трохи нижче по долині - збереглася будівля середньовічного духовного училища, що прозвали «Зінджирлі-медресе», від слова «зінджир» - ланцюг: підвішений під притолокою входу залізний ланцюг примушував того, хто входить, шанобливо схиляти голову. Ззовні будівля аскетично замкнута в собі, наче фортеця. Тільки декілька вікон освітлюють з боків келії для учнів. Єдині двері, невеликі і скромні, ведуть усередину будівлі. Напис над входом, вирізаний на кам'яній плиті, архітектурно з ним не пов'язаний, та навряд в тому повинний будівник медресе. Схоже, що напис знято з іншої будівлі і вмонтовано сюди дещо пізніше, коли медресе вже було збудовано. Внутрішнє планування Зінджирлі цікаве, багате, свідчить про те, що тут розуміли красу арочних конструкцій і хотіли «розмахнутися». Внутрішній дворик розчленовано аркадою і оточено критою галереєю. У центрі дворика свого часу був розташований фонтан, що нині не зберігся. Сама по собі велика кількість арок і галерей, перекритих куполами, була на ті часи складним конструктивним рішенням, технічно - кроком вперед в порівнянні з медресе Солхата. Та оглядати ці красиві конструкції нізвідки: їм тісно, немає перспективи. Тут - явний художній прорахунок. Чий? Очевидно, замовник дуже хотів підкреслити значущість споруди. А замовником був хан, відомий своєю скупістю, і він, кажучи сучасною мовою, «урізав кошторис».

Шагах в тридцати от дюрбе Хаджи-Гирея - чуть ниже по долине - сохранилось здание средневекового духовного училища, прозванное «Зинджирли-медресе», от слова «зинджир» - цепь: подвешенная под притолокой входа железная цепь заставляла входящего почтительно склонять голову. Снаружи здание аскетично замкнуто в себе, как крепость. Только несколько окон освещают с боков кельи для учащихся. Единственная дверь, небольшая и скромная, ведет внутрь здания. Надпись над входом, вырезанная на каменной плите, архитектурно с ним не увязана, но вряд ли повинен в том строитель медресе. Похоже, что надпись снята с иного здания и вмонтирована сюда несколько позже, когда медресе было уже выстроено. Внутренняя планировка Зинджирли интересна, богата, свидетельствует о том, что тут понимали красоту арочных конструкций и хотели «размахнуться». Внутренний дворик расчленен аркадой и окружен крытой галереей. В центре дворика в свое время находился фонтан, ныне не сохранившийся. Само по себе обилие арок и галерей, перекрытых куполками, было по тем временам сложным конструктивным решением, технически - шагом вперед по сравнению с медресе Солхата. Но обозревать эти красивые конструкции неоткуда: им тесно, нет перспективы. Тут налицо явный художественный просчет. Чей? Очевидно, заказчик очень хотел подчеркнуть значимость постройки. А заказчиком был хан, прославленный своей скупостью, и он, выражаясь современным языком, «урезал смету».


Бахчисарай, Салачик. Зінджирлі-медресе, 1500 рік.

Бахчисарай, Салачик. Зинджирли-медрессе, 1500 год.

Bakhchisaray. The Zindjirly Medresseh on the south-eastern outskirts of Bakhchisaray, 1500.


Бахчисарай, Салачик. Зінджирлі-медресе, 1500 рік.

Бахчисарай, Салачик. Зинджирли-медрессе, 1500 год.

Bakhchisaray. The Zindjirly Medresseh on the south-eastern outskirts of Bakhchisaray, 1500.


Коли оглядаєш мавзолеї й інші пам'ятники, що розкидані по долині Чурук-Су, в колишніх передмістях Бахчисараю Салачику й Азисі, мимоволі замислюєшся про причину їх появи саме тут. Неможливо позбутися думки, що всі вони, крім, звичайно, Успенського монастиря та Чуфут-Кале, свідчать про неодноразову переміну місця для резиденції «господаря», завойовника-«перекатиполе». «Ось тут!» - вкаже сьогодні хан. І поставлять йому намет, а навколо - юрти його свити. Переночує, озирнеться - не сподобалося. І велить перенести своє житло в інше місце. А де ханський намет, там і «столиця».
Засновник Кримського ханства поставив свій палац (ймовірно, це було щось легке, тимчасове) спочатку за звичкою біля великої дороги, десь у Салачику. Йшли роки, десятиліття, росли споруди, заповнювали ущелину. Новому хану Менглі-Гирею, сину Хаджі-Гирея, вибране батьком місце не сподобалося: тісно, всі споруди видно і караїмам, і ченцям Успенського монастиря. Після великої пожежі в Салачику Менглі-Гирей заклав палац на тому місці, де він стоїть і донині.


Осматривая мавзолеи и другие памятники, разбросанные по долине Чурук-Су, в бывших предместьях Бахчисарая Салачике и Азисе, невольно задумываешься о причине их появления именно тут. Невозможно отделаться от мысли, что все они, кроме, конечно, Успенского монастыря и Чуфут-Кале, свидетельствуют о неоднократной перемене места для резиденции «хозяина», завоевателя-«перекатиполе». «Вот здесь!» - укажет сегодня хан. И поставят ему шатер, а вокруг - юрты его свиты. Переночует, осмотрится - не понравилось. И велит перенести свое жилище в другое место. А где ханский шатер, там и «столица».
Основатель Крымского ханства поставил свой дворец (вероятно, это было что-то легкое, временное) сначала по привычке у большой дороги, где-то в Салачике. Шли годы, десятилетия, росли постройки, заполняли ущелье. Новому хану Менгли-Гирею, сыну Хаджи-Гирея, выбранное отцом место не понравилось: тесно, все постройки видны и караимам, и монахам Успенского монастыря. После большого пожара в Салачике Менгли-Гирей заложил дворец на том месте, где он стоит и поныне.


Бахчисарай, Салачик. Будинок Ісмаїла Гаспрінського (?).

Бахчисарай, Салачик. Дом Исмаила Гаспринского (?).


Бахчисарай, Салачик. Пам'ятний камінь Ісмаїлу Гаспрінському.
На камені - напис (російською мовою):
«Встановлено па пам'ять Ісмаїла Бей Гаспрінського (1851-1914)
видатного кримськотатарського гуманіста, просвітника, літератора
21.03.91»

Бахчисарай, Салачик. Памятный камень Исмаилу Гаспринскому.
На камне - надпись:
«Установлен в память Исмаила Бей Гаспринского (1851-1914)
выдающегося крымскотатарского гуманиста, просветителя, литератора
21.03.91»


Окрім описаних вище, в забудові старого Бахчисараю є ще ряд дуже цікавих пам'ятників.
Метрів за триста на схід від ханського палацу знаходиться одна з найцікавіших споруд середньовічного Бахчисараю - Ескі-Дюрбе («старий мавзолей»). Дослідники вважають, що її побудовано значно раніше за ханський палац - у XV сторіччі. За своїми формами мавзолей є кубом, який перекрито сферичним куполом. Звернений до сходу головний вхід підкреслено прямокутним порталом з арочним, кильоподібної форми, отвором. З півдня примикає відкритий дворик, кам'яну огорожу якого прикрашено кильоподібними арками і прорізано вузькими амбразурами. Будівля монументальна, витримана в гарних пропорціях, кам'яні роботи виконані надзвичайно майстерно: досягнуто точності та чистоти квадрової кладки стін, майстерно пророблено деталі - карнизи, наличники та інші прикраси.
Звідки прийшло сюди будівельне мистецтво, що вимагає тривалої практики, отже й багаторічного осілого життя? Адже неможливо, щоб татарин, доти кочовик, з дитинства привчений до легкого переносного житла - юрти і кибитки, відразу навчився так майстерно працювати з каменем... Скоріш за все, купол, кильоподібні арки і прямокутний портал прийшли до Криму разом із переселенцями-будівничими - вірменами та греками, що здавна славилися будівельними традиціями, мистецтвом своїх каменотесів. Вірменами ж було занесено до Криму і запозичені від персів, але докорінно ними перероблені багаті східні орнаменти.
Вочевидь, в основу архітектурного рішення Ескі-Дюрбе лягла своя зріла і стійка традиція. Мабуть, замовнику дюрбе знадобився замкнутий, відгороджений від усього оточуючого, дворик із фонтаном, де можна було б посидіти наодинці, подумки розмовляючи із покійним. Майстром же міг бути вірменин, потомствений митець-каменетес, що збіг до Криму із своєї розореної турками батьківщини. Він, мабуть, і поставив цю легку, нічого не несучу аркаду поверх глухих стін з вузькими амбразурами. Крім того, були, напевно міркування практичні: щоб вільно протягало повітрям, але не могли б потрапити діти, забрести, шукаючи прохолоди, собаки чи вівці.


Кроме описанных выше, в застройке старого Бахчисарая есть еще ряд очень интересных памятников.
Метрах в трехстах к востоку от ханского дворца находится одно из наиболее интересных сооружений средневекового Бахчисарая - Эски-Дюрбе («старый мавзолей»). Исследователи полагают, что оно построено значительно раньше ханского дворца - в XV столетии. По своим формам мавзолей представляет куб, перекрытый сферическим куполом. Обращенный к востоку главный вход подчеркнут прямоугольным порталом с арочным, килевидной формы, проемом. С юга примыкает открытый дворик, каменная ограда которого украшена килевидными арками и прорезана узкими амбразурами. Здание монументально, выдержано в хороших пропорциях, каменные работы выполнены мастерски: достигнуты точность и чистота квадровой кладки стен, искусная проработка деталей - карнизов, наличников и прочих украшений.
Откуда пришло сюда строительное искусство, требующее длительной практики, а значит многолетней оседлой жизни? Ведь невозможно, чтобы татарин, дотоле кочевник, с детства приученный к легкому переносному жилью - юрте и кибитке, так сразу научился мастерски обращаться с камнем... Скорее всего, купол, килевидные арки и прямоугольный портал пришли в Крым вместе с переселенцами-строителями - армянами и греками, издавна славившимися строительными традициями, искусством своих каменотесов. Армянами же были занесены в Крым и заимствованные от персов, но в корне ими переработанные богатые восточные орнаменты.
Очевидно, в основу архитектурного решения Эски-Дюрбе легла своя зрелая и устойчивая традиция. Видимо, заказчику дюрбе понадобился замкнутый, отгороженный от всего окружающего, дворик с фонтаном, где можно было бы посидеть наедине, мысленно беседуя с покойным. Мастером же мог быть армянин, потомственный художник-каменотес, бежавший в Крым со своей разоренной турками родины. Он и поставил эту легкую, ничего не несущую аркаду поверх глухих стен с узкими амбразурами. Кроме всего прочего, были, наверняка соображения практические: чтобы свободно сквозил воздух, но не могли бы проникнуть дети, забрести, ища прохлады, собаки или овцы.

The monuments of medieval architecture are to be seen also outside the Palace; nearby is the Eski-Diurbeh mausoleum (end of XV c); on the south-eastern outskirts of the town are the building of Moslem college Zindjirly-Medresseh and Khadjy-Guirey Mausoleum (the founder of Guirey dynasty) - both built in 1500-1501. Not far away from the railway station, near to bazaar, there is a complex of funeral monuments; the oldest is the Ben-Yudeh-Sultan Mausoleum (XIV-XV c).
The picturesque environs of Bakhchisarai are known by their enigmatic «cave towns». The medieval towns, castles and monasteries were situated in the places that were natural fortresses - table-like mountains with abrupt precipices. Its upper part is occupied by plenty of artificial caves hewn in rocks; the core of the major part of the «cave towns» was made up by usual ground walls and buildings. The age of this archeological complexes - big and small fortifications and monasteries - VI, VIII, IX centuries.


Ескі-Дюрбе /«старий мавзолей»/ (кінець XV сторіччя).

Эски-Дюрбе /«старый мавзолей»/ (конец XV столетия).

Eski-Diurbeh mausoleum (end of XV c).


Ескі-Дюрбе /«старий мавзолей»/ (кінець XV сторіччя).

Эски-Дюрбе /«старый мавзолей»/ (конец XV столетия).

Eski-Diurbeh mausoleum (end of XV c).


Вже потім, багато років опісля, бахчисарайські будівничі дюрбе - і в передмісті міста Азисі, і на території палацу - довго надихалися формами Ескі-Дюрбе. Будівничий мавзолею Бей-Юде-султан, близького за часом, зробив куб зі скошеними кутами, щоб перехід від четверика підстави до підкупольного восьмигранника було видно зовні. Інший приклад - дюрбе Ахмед-бея (початок XVI століття), теж в Азисі. Будівничий його повертається до силуету Ескі-Дюрбе, та без дворика, дещо ускладнивши ззовні ступінчастий перехід від четверика до восьмерика. Мавзолеї Мухаммед-бея та Мухаммед-Гиреям II (XVI-XVII ст.) споруджено у формі восьмигранників, але вищими, стрункішими, їх збагачено нішами і тонкими напівколонками, що виступають.
Мавзолеї Азіса ніби навмисно залишені, зібрані тут для того, щоб можна було прослідкувати, крок за кроком, як розвивався цей вид споруди в Бахчисараї. Дещо «послаблює» враження лише мімбер - кафедра проповідника, витончених контурів пам'ятник, розташований біля мавзолею Ахмед-бея. Дюрбе ставали ширше і вище - на ханському кладовищі добре це видно; ускладнювалося зовнішнє оформлення - це помітно, наприклад, в архітектурно-декоративній пластиці восьмигранного мавзолею Діляри-Бікеч. До речі, сама ідея Фонтану сліз на старому його місці - при дюрбе Діляри-Бікеч і з вірогідним двориком, можливо, навіяна тим самим Ескі-Дюрбе...


Уже потом, много лет спустя, бахчисарайские строители дюрбе - и в предместье города Азисе, и на территории дворца - долго вдохновлялись формами Эски-Дюрбе. Строитель мавзолея Бей-Юде-Султан, близкого по времени, сделал куб со скошенными углами, чтобы переход от четверика основания к подкупольному восьмиграннику был виден снаружи. Иной пример - дюрбе Ахмед-бея (начало XVI века), тоже в Азисе. Строитель его возвращается к силуэту Эски-Дюрбе, но без дворика, несколько усложнив снаружи ступенчатый переход от четверика к восьмерику. Мавзолеи Мухаммед-бея и Мухаммед-Гирея II (XVI-XVII вв.) построены в виде восьмигранников, но выше, стройнее, обогащены нишами и тонкими выступающими полуколонками.
Мавзолеи Азиса будто нарочно оставлены, собраны здесь для того, чтобы можно было проследить, шаг за шагом, как развивался данный вид постройки в Бахчисарае. Несколько «ослабляет» впечатление лишь мимбер - кафедра проповедника, изящных очертаний памятник, расположенный у мавзолея Ахмед-бея. Дюрбе становились шире и выше - на ханском кладбище хорошо это видно; усложнялось внешнее оформление - это заметно, например, в архитектурно-декоративной пластике восьмигранного мавзолея Диляры-Бикеч. Кстати, сама идея Фонтана слез на старом его месте - при дюрбе Диляры-Бикеч и с вероятным двориком, возможно, навеяна тем же Эски-Дюрбе...


Крым. Бахчисарай, памятники Азиса. Схема расположения.
Малюнок з видання «Архитектурные памятники Крыма» («Таврия», Симферополь-1977).
Бахчисарай, пам'ятники Азиса. Схема розташування.
1. Мавзолей Бей-Юде-Султан (XV століття)
2. Мавзолей Ахмед-бея (початок XVI століття)
3. Мавзолей Мухаммед-бея (1577 рік)
4. Мавзолей Мухаммед-Гирея II (кінець XVI - перша половина XVII століття)
5. Кафедра проповідника /мімбер/ (XVI-XVII століття)

Бахчисарай, памятники Азиса. Схема расположения.
1. Мавзолей Бей-Юде-Султан (XV век)
2. Мавзолей Ахмед-бея (начало XVI века)
3. Мавзолей Мухаммед-бея (1577 год)
4. Мавзолей Мухаммед-Гирея II (конец XVI - первая половина XVII века)
5. Кафедра проповедника /мимбер/ (XVI-XVII века)

Bakhchisarai, the monuments of Azis. It is the layout chart.
1. Bey-Yudeh-Sultan Mausoleum (15th century)
2. Ahmed-Bey Mausoleum (early 16th century)
3. Mohammed-Bey Mausoleum (1577)
4. Mohammed-Girey II Mausoleum (late 16th - early 17th centuries)
5. Preacher's pulpit (16th - 17th centuries)


Бахчисарай, пам'ятники Азиса.
Мавзолей Мухаммед-Гирея II (кінець XVI - перша половина XVII століття).


Бахчисарай, памятники Азиса.
Мавзолей Мухаммед-Гирея II (конец XVI - первая половина XVII века).

Bakhchisarai, the monuments of Azis.
Mohammed-Girey II Mausoleum (late 16th - early 17th centuries).


Бахчисарай, пам'ятники Азиса.
Мавзолей Ахмед-бея (початок XVI століття).


Бахчисарай, памятники Азиса.
Мавзолей Ахмед-бея (начало XVI века).

Bakhchisarai, the monuments of Azis.
Ahmed-Bey Mausoleum (early 16th century).


Бахчисарай, пам'ятники Азиса.
Кафедра проповідника /мімбер/ (XVI-XVII століття).


Бахчисарай, памятники Азиса.
Кафедра проповедника /мимбер/ (XVI-XVII века).

Bakhchisarai, the monuments of Azis.
Preacher's pulpit (16th - 17th centuries).


Бахчисарай, пам'ятники Азиса.
Мавзолей Мухаммед-бея (1577 рік).


Бахчисарай, памятники Азиса.
Мавзолей Мухаммед-бея (1577 год).

Bakhchisarai, the monuments of Azis.
Mohammed-Bey Mausoleum (1577).


Бахчисарай, пам'ятники Азиса.
Мавзолей Бей-Юде-Султан (XV століття).
(Перепрошую за нечіткі знімки: знімав пізно ввечері «з рук» без спалаху).


Бахчисарай, памятники Азиса.
Мавзолей Бей-Юде-Султан (XV век).
(Прошу прощения за нечеткие снимки: снимал поздно вечером «с рук» без вспышки).

Bakhchisarai, the monuments of Azis.
Bey-Yudeh-Sultan Mausoleum (15th century).


Бахчисарай. Вулицями старого міста.

Бахчисарай. По улицам старого города.

Bakhchisaray. The old Town.


Бахчисарай. Пам'ятник О. С. Пушкіну.

Бахчисарай. Памятник А. С. Пушкину.

Bakhchisaray. A. S. Pushkin monument.


Крым. Бахчисарай и окрестности. Схема.
Малюнок з видання «Бахчисарай и окрестности» путеводитель («Бизнес-Информ», Симферополь-2000).
Бахчисарай і околиці. Схема.
Умовні позначення:
# Стоянки стародавньої людини
# Найбільші піздньоскіфські городища
# «Печерні міста» Чуфут-Кале, Мангуп, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен, Киз-Куле, Качі-Кальон, Бакла, Шулдан ...
# Мавзолеї Ескі-Юрта
# «Катерининські милі»

Бахчисарай и окрестности. Схема.
Условные обозначения:
# Стоянки древнего человека
# Крупнейшие позднескифские городища
# «Пещерные города» Чуфут-Кале, Мангуп, Эски-Кермен, Тепе-Кермен, Кыз-Куле, Качи-Кальон, Бакла, Шулдан ...
# Мавзолеи Эски-Юрта
# «Екатерининские мили»

Bakhchisaray and environs, the map of environs.
In the nearest vicinity of Bakhchisarai, 3-4 km to the south-east from the Palace-museum, the Assumption cave monastery and Chufut-Kaleh «cave town» are situated.
The Bakhchisaray State historic Reserve includes also unique «cave towns» of Mangup, Eski-Kermen, Tepe-Kermen, Kyz-Kermen, Katchi-Kalion, Bakla, Shuldan etc, which were built in the VI-VIII centuries and existed up to the XIV-XVIII centuries.



Першоджерела:
# «Бахчисарай и окрестности» путеводитель, Т. М. Фадеева, М. В. Соколова, «Бизнес-Информ», Симферополь-2000.
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# «Дворцы-музеи Крыма», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# Інформаційні таблиці Бахчисарайського палацу-музею.






Усі права застережено. © 2003-2011 Сергій Клименко




Rambler's Top100