Села Нирків (близько 1,0 тис. мешканців)
і Нагоряни (близько 590 мешканців)
Заліщицького району
Тернопільської області розташовані на високому стрімкому лівому березі річки Джурин.
Ці села - все, що залишилося від міста Червоногород (Червоний город), на думку деяких дослідників -
одного з найдавніших поселень Тернопільщини, столиці могутнього Червоногородського князівства, що відігравало важливу роль на Поділлі.
Свою назву Червоногород одержав через червоний колір пагорбів, якими він оточений: гірські породи, що утворилися тут майже 400 млн. років тому, мають дуже високий вміст заліза. Розмиваючись, вони забарвлюють крутий схил долини річки Джурин в яскраво-червоний колір, що у поєднанні із зеленим кольором рослинності створює незвичу гаму кольорів, що зачаровує.
Перша письмова згадка про Червоний Город та замок у ньому припадає на IX століття. Замок до 1240 року витримав численні облоги татаро-монголів. З 1313 року належав племінникам литовського князя Ольгерда, братам Коріятовичам, котрі укріпили його та звели тут перший кляштор для місіонерів-домініканців. 1395 року польський король Ягайло відібрав ці землі у литовців.
У XIV-XV століттях Червоногород був столицею однойменного повіту Подільського воєводства. 1434 року Червоногород здобув статус королівського міста, а за 14 років - Магдебурзьке право. У XV-XVII століттях королівськими старостами Червоногорода були Бучацькі, Язловецькі та Даниловичі.
Сёла Нырков (около 1,0 тыс. жителей) и Нагоряны (около 590 жителей) в Залещицком районе Тернопольской области расположены на высоком крутом левом берегу речки Джурин. Эти села - всё, что осталось от города Червоногород (Красный город), по мнению некоторых исследователей - одного из самых давних поселений Тернопольщины, столицы могущественного Червоногородского княжества, игравшего важную роль на Подолье.
Свое название Червоногород получил из-за красного цвета окружающих холмов: горные породы, образовавшиеся здесь почти 400 млн. лет тому назад, имеют очень высокое содержание железа. Размываясь, они окрашивают крутой склон долины реки Джурин в ярко-красный цвет, что в соединении с зелёным цветом растительности создаёт необычную и завораживающую цветовую гамму.
Первое письменное упоминание о Червоном Городе и замке в нём относится к IX веку. Замок до 1240 года выдержал многочисленные осады татаро-монголов. С 1313 года принадлежал племянникам литовского князя Ольгерда, братьям Кориятовичам, которые укрепили его и возвели здесь первый монастырь для миссионеров-доминиканцев. В 1395 году польский король Ягайло отобрал эти земли у литовцев.
В XIV-XV веках Червоногород был столицей одноименного уезда Подольского воеводства. В 1434 году Червоногород получил статус королевского города, а через 14 лет - Магдебургское право. В XV-XVII веках королевскими старостами Червоногорода были Бучацкие, Язловецкие и Даниловичи.
Свою назву Червоногород одержав через червоний колір пагорбів, якими він оточений: гірські породи, що утворилися тут майже 400 млн. років тому, мають дуже високий вміст заліза. Розмиваючись, вони забарвлюють крутий схил долини річки Джурин в яскраво-червоний колір, що у поєднанні із зеленим кольором рослинності створює незвичу гаму кольорів, що зачаровує.
Перша письмова згадка про Червоний Город та замок у ньому припадає на IX століття. Замок до 1240 року витримав численні облоги татаро-монголів. З 1313 року належав племінникам литовського князя Ольгерда, братам Коріятовичам, котрі укріпили його та звели тут перший кляштор для місіонерів-домініканців. 1395 року польський король Ягайло відібрав ці землі у литовців.
У XIV-XV століттях Червоногород був столицею однойменного повіту Подільського воєводства. 1434 року Червоногород здобув статус королівського міста, а за 14 років - Магдебурзьке право. У XV-XVII століттях королівськими старостами Червоногорода були Бучацькі, Язловецькі та Даниловичі.
Сёла Нырков (около 1,0 тыс. жителей) и Нагоряны (около 590 жителей) в Залещицком районе Тернопольской области расположены на высоком крутом левом берегу речки Джурин. Эти села - всё, что осталось от города Червоногород (Красный город), по мнению некоторых исследователей - одного из самых давних поселений Тернопольщины, столицы могущественного Червоногородского княжества, игравшего важную роль на Подолье.
Свое название Червоногород получил из-за красного цвета окружающих холмов: горные породы, образовавшиеся здесь почти 400 млн. лет тому назад, имеют очень высокое содержание железа. Размываясь, они окрашивают крутой склон долины реки Джурин в ярко-красный цвет, что в соединении с зелёным цветом растительности создаёт необычную и завораживающую цветовую гамму.
Первое письменное упоминание о Червоном Городе и замке в нём относится к IX веку. Замок до 1240 года выдержал многочисленные осады татаро-монголов. С 1313 года принадлежал племянникам литовского князя Ольгерда, братьям Кориятовичам, которые укрепили его и возвели здесь первый монастырь для миссионеров-доминиканцев. В 1395 году польский король Ягайло отобрал эти земли у литовцев.
В XIV-XV веках Червоногород был столицей одноименного уезда Подольского воеводства. В 1434 году Червоногород получил статус королевского города, а через 14 лет - Магдебургское право. В XV-XVII веках королевскими старостами Червоногорода были Бучацкие, Язловецкие и Даниловичи.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Урочище Червоне та Червоно-городський замок, вид з північного сходу (з дороги від села Нирків).
Урочище Червоне и Червоно-городский замок, вид с северо-востока (с дороги от села Нырков). |
На початку XVII століття Даниловичі, нові власники цих земель, звели укріплений валами
мурований чотирикутний замок з вежами на кутах, а 1615 року - величний костел.
Замок було зведено на місці старого дерев'яного замку на правому березі Джурина.
Річка в цьому місці утворила незвичайно глибокий (майже кілометровий) вузький меандр (вигин річища), практично повністю оточивши своїми водами
і високим лівим берегом пагорб із замком та створивши унікальну для теренів України природно-архітектурну композицію.
1648 року під час Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького замком оволоділи повстанські загони. 1672 року замок здобуло військо турецького султана Магомета IV. За легендою, саме турки змінили русло потоку аби пришвидшити капітуляцію оборонців фортеці, перебивши кряж і пустивши водоспадом річку Джурин. За іншою версією, природне русло річки значно пізніше спрямив якийсь італійський архітектор (певно, під час спорудження палацу на замковому фундаменті), спроектувавши і побудувавши надзвичайно мальовничий 16-метровий каскадний водоспад, що нині приводить у захват екскурсантів. Дехто ж вважає, що прорив кам'яної гряди міг статися і без втручання людини.
Під час турецького панування Червоногород був залишений мешканцями. Після того на місці Червоногорода існувало лише маленьке сільце.
В начале XVII века Даниловичи, новые владельцы этих земель, возвели укрепленный валами каменный четырехугольный замок с башнями на углах, а в 1615 году - величественный костёл. Замок был возведён на месте старого деревянного замка на правом берегу Джурина. Речка в этом месте образовала необычайно глубокий (почти километровый) узкий меандр (изгиб русла), практически полностью окружив своими водами и высоким левым берегом холм с замком, и создав уникальную для территории Украины природно-архитектурную композицию.
В 1648 году во время Национально-освободительной войны под руководством Б. Хмельницкого замком овладели повстанческие отряды. В 1672 году замком овладело войско турецкого султана Магомета IV. Согласно легенде, именно турки изменили русло потока чтобы ускорить капитуляцию защитников крепости, перебив кряж и пустив водопадом речку Джурин. По другой версии, естественное русло речки значительно позже выпрямил какой-то итальянский архитектор (вероятно, во время сооружения дворца на замковом фундаменте), спроектировав и построив чрезвычайно живописный 16-метровый каскадный водопад, который ныне приводит в восторг экскурсантов. Кое-кто же считает, что прорыв каменной гряды мог произойти и без вмешательства человека.
Во время турецкого господства Червоногород был оставлен жителями. После этого на месте Червоногорода существовало лишь маленькое сельцо.
1648 року під час Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького замком оволоділи повстанські загони. 1672 року замок здобуло військо турецького султана Магомета IV. За легендою, саме турки змінили русло потоку аби пришвидшити капітуляцію оборонців фортеці, перебивши кряж і пустивши водоспадом річку Джурин. За іншою версією, природне русло річки значно пізніше спрямив якийсь італійський архітектор (певно, під час спорудження палацу на замковому фундаменті), спроектувавши і побудувавши надзвичайно мальовничий 16-метровий каскадний водоспад, що нині приводить у захват екскурсантів. Дехто ж вважає, що прорив кам'яної гряди міг статися і без втручання людини.
Під час турецького панування Червоногород був залишений мешканцями. Після того на місці Червоногорода існувало лише маленьке сільце.
В начале XVII века Даниловичи, новые владельцы этих земель, возвели укрепленный валами каменный четырехугольный замок с башнями на углах, а в 1615 году - величественный костёл. Замок был возведён на месте старого деревянного замка на правом берегу Джурина. Речка в этом месте образовала необычайно глубокий (почти километровый) узкий меандр (изгиб русла), практически полностью окружив своими водами и высоким левым берегом холм с замком, и создав уникальную для территории Украины природно-архитектурную композицию.
В 1648 году во время Национально-освободительной войны под руководством Б. Хмельницкого замком овладели повстанческие отряды. В 1672 году замком овладело войско турецкого султана Магомета IV. Согласно легенде, именно турки изменили русло потока чтобы ускорить капитуляцию защитников крепости, перебив кряж и пустив водопадом речку Джурин. По другой версии, естественное русло речки значительно позже выпрямил какой-то итальянский архитектор (вероятно, во время сооружения дворца на замковом фундаменте), спроектировав и построив чрезвычайно живописный 16-метровый каскадный водопад, который ныне приводит в восторг экскурсантов. Кое-кто же считает, что прорыв каменной гряды мог произойти и без вмешательства человека.
Во время турецкого господства Червоногород был оставлен жителями. После этого на месте Червоногорода существовало лишь маленькое сельцо.
Супутниковий знімок Червоногородського замку (з Google Earth). Image © 2016 CNES / Astrium. |
1778 року Червоногород перейшов у власність до князя Кароля Понінського.
1820 року князь звелів розібрати дві вежі та частину напіврозваленої часом і війнами давньої твердині,
а дві інші вежі та частину мурів використав для спорудження розкішного палацу на замковому фундаменті.
Його син, Каліст Понінський, вважаючи вежі надто низькими, звелів їх розібрати і збудувати на тих самих місцях
вищі та об'ємніші, у псевдоренесансному стилі.
1835 року Гелена Понінська запросила сюди відомого данського скульптора Бертеля Торвальдсена з метою створити надгробок для своїх передчасно померлих дітей. Руїни їхнього мавзолею досі височіють на схилі каньйону. Цей надгробок став справжнім витвором мистецтва, протягом року його виставляли у Варшаві, а нині він зберігається у Львівській національній галереї мистецтв. 1846 року княгиня Гелена відкрила у Червоногороді монастир сестер Милосердя, які займалися вихованням сиріт і піклувалися про хворих. В 1778 году Червоногород перешёл во владение князя Кароля Понинского. В 1820 году князь велел разобрать две башни и часть полуразваленной временем и войнами давней твердыни, а две других башни и часть стен использовал для сооружения роскошного дворца на замковом фундаменте. Его сын, Калист Понинский, считая башни слишком низкими, велел их разобрать и построить на тех же местах более высокие и более объёмные, в псевдоренессансном стиле. В 1835 году Хелена Понинская пригласила сюда известного датского скульптора Бертеля Торвальдсена с целью сделать надгробие для своих преждевременно умерших детей. Руины их мавзолея до сих пор возвышаются на склоне каньона. Это надгробие стало настоящим произведением искусства, в течение года его выставляли в Варшаве, а ныне он хранится во Львовской национальной галерее искусств. В 1846 году княгиня Хелена открыла в Червоногороде монастырь сестер Милосердия, которые занимались воспитанием сирот и опекали больных. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Руїни мавзолею родини Понінських (48°48'30.50"N, 25°35'49.50"E), вид з дороги від села Нирків. Родинна усипальня нині перебуває в жахливому стані: шматки зруйнованої колонади перед входом, розорені склепи, обдерті мури. Тернопольщина, возле села Нырков. Руины мавзолея семьи Понинских (48°48'30.50"N, 25°35'49.50"E), вид с дороги от села Нырков. Семейная усыпальница ныне находится в жутком состоянии: куски разрушенной колоннады перед входом, разоренные склепы, ободранные стены. |
Під час Першої світової війни Червоногородський замок-палац був розграбований російськими військами, зазнав значних руйнувань, і більше його не відбудовували.
Довершила руйнування палацу Друга світова війна.
У другій половині XX століття за вказівкою голови колгоспу села Нирків, розташованого поблизу руїн Червоногорода,
палац було частково розібрано на будматеріали для спорудження свиноферми.
У 1970-х роках поблизу руїн Червоногорода було побудовано дитячий табір «Ромашка».
Станом на вересень 2015 року від Червоногородського замку-палацу збереглися лише дві значно пошкоджені вежі
(половина південної вежі обвалилася у квітні 2013 pоку).
Во время Первой мировой войны Червоногородский замок-дворец был разграблен российскими войсками, испытал значительные разрушения, и больше его не отстраивали. Довершила разрушение двореца Вторая мировая война. Во второй половине XX века по указанию председателя колхоза села Нырков, расположенного вблизи руин Червоногорода, дворец был частично разобран на стройматериалы для постройки свинофермы. В 1970-х годах вблизи руин Червоногорода был построен детский лагерь «Ромашка». По состоянию на сентябрь 2015 года от Червоногородского замка-дворца сохранились лишь две значительно поврежденные башни (половина южной башни обвалилась в апреле 2013 года).
Во время Первой мировой войны Червоногородский замок-дворец был разграблен российскими войсками, испытал значительные разрушения, и больше его не отстраивали. Довершила разрушение двореца Вторая мировая война. Во второй половине XX века по указанию председателя колхоза села Нырков, расположенного вблизи руин Червоногорода, дворец был частично разобран на стройматериалы для постройки свинофермы. В 1970-х годах вблизи руин Червоногорода был построен детский лагерь «Ромашка». По состоянию на сентябрь 2015 года от Червоногородского замка-дворца сохранились лишь две значительно поврежденные башни (половина южной башни обвалилась в апреле 2013 года).
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Червоногородський замок, вид з півночні (з дороги від села Нирків). Тернопольщина, возле села Нырков. Червоногородский замок, вид с севера (с дороги от села Нырков). Chervonohorod (or Chervone). Czerwonogrod. Widok ruin palacu Poninskich. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Червоногородський замок, вид з північного сходу (з дороги від села Нирків). Тернопольщина, возле села Нырков. Червоногородский замок, вид с северо-востока (с дороги от села Нырков). Chervonohorod (or Chervone). Czerwonogrod. Widok ruin palacu Poninskich. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Шлях до Червоно-городського замку в обхід табору «Ромашка» (південним схилом замкового пагорба).
Путь к Червоно-городскому замку в обход лагеря «Ромашка» (по южному склону замкового холма). |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Костел Вознесіння Діви Марії, 1615 рік (48°48'12"N, 25°35'41"E).
Костёл Вознесения Девы Марии, 1615 год, (48°48'12"N, 25°35'41"E). Chervonohorod (or Chervone). Church of the Assumption of the Virgin Mary, 1615. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Костел Вознесіння Діви Марії, 1615 рік. Інтер'єр захаращеного, та все одно чудового храму.
Костёл Вознесения Девы Марии, 1615 год. Интерьер захламлённого, но всё равно прекрасного храма. Chervonohorod (or Chervone). Church of the Assumption of the Virgin Mary, 1615. Czerwonogrod. Widok ruin kosciola Wniebowziecia Najswietszej Marii Panny. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Руїни костелу Вознесіння Діви Марії, 1615 рік (48°48'12"N, 25°35'41"E) біля Червоногородського замку.
Руины костёла Вознесения Девы Марии, 1615 год (48°48'12"N, 25°35'41"E) возле Червоногородского замка. Chervonohorod (or Chervone). Church of the Assumption of the Virgin Mary, 1615. Czerwonogrod. Widok ruin kosciola Wniebowziecia Najswietszej Marii Panny. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Вежі Червоно-городського замку (48°48'15"N, 25°35'48"E), вид із заходу.
Башни Червоно-городского замка (48°48'15"N, 25°35'48"E), вид с запада. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Північна вежа Червоно-городського замку, вид іззовні. Тернопольщина, возле села Нырков. Северная башня Червоно-городского замка, вид снаружи. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина,
біля села Нирків. Червоногородський замок (48°48'15"N, 25°35'48"E), вертикальні панорами веж.
Тернопольщина,
возле села Нырков. Червоногородский замок (48°48'15"N, 25°35'48"E), вертикальные панорамы башен.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Руїни Червоногородського замку. Тернопольщина, возле села Нырков. Руины Червоногородского замка. Chervonohorod (or Chervone). |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Руїни Червоногородського замку. Тернопольщина, возле села Нырков. Руины Червоногородского замка. Chervonohorod (or Chervone). |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Приблизно на 650 метрів західніше Червоногородського замку розташований
найвищий серед рівнинних водоспадів України - Джуринський (чи Червоногородський).
Цей надзвичайно мальовничий каскадний водоспад має загальну висоту 16 метрів і неодмінно викликає захват відвідувачів.
Існують різні версії щодо виникнення Джуринського водоспаду. За легендою, перебивши кряж, русло річки Джурин змінили турки аби пришвидшити капітуляцію оборонців Червоногородського замку. За іншою версією, природне русло річки значно пізніше спрямив якийсь італійський архітектор (певно, під час спорудження палацу на замковому фундаменті). Дехто ж вважає, що прорив кам'яної гряди міг статися і без втручання людини. У XIX столітті на Джуринському водоспаді спорудили двотурбинний млин, а з 1956 року на його місці збудували невелику гідроелектростанцію. Сьогодні від неї залишилися самі руїни. Приблизительно на 650 метров западнее Червоногородского замка находится наивысший среди равнинных водопадов Украины - Джуринский (или Червоногородский). Этот чрезвычайно живописный каскадный водопад имеет общую высоту 16 метров и непременно вызывает восторг посетителей. Существуют разные версии относительно возникновения Джуринского водопада. Согласно легенде, перебив кряж, русло речки Джурин изменили турки с целью ускорить капитуляцию защитников Червоногородского замка. По другой версии, естественное русло речки значительно позже выпрямил какой-то итальянский архитектор (вероятно, во время сооружения дворца на замковом фундаменте). Кое-кто же считает, что прорыв каменной гряды мог произойти и без вмешательства человека. В XIX веке на Джуринском водопаде построили двухтурбинную мельницу, а с 1956 года на её месте соорудили небольшую гидроэлектростанцию. Сегодня от неё остались лишь руины. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Джуринський (Червоно-городський) водоспад (48°48'18"N, 25°35'16"E), загальний вид.
Джуринский (Червоно-городский) водопад (48°48'18"N, 25°35'16"E), общий вид. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Трохи вище за Джуринський водоспад. Мурований арковий міст через річку Джурин. Вид з гребеня кам'яної гряди на Червоногородський замок. Тернопольщина, возле села Нырков. Чуть выше Джуринского водопада. Каменный арочный мост через речку Джурин. Вид с гребня каменной гряды на Червоногородский замок. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Джуринський водоспад (48°48'18"N, 25°35'16"E), види згори.
Джуринский водопад (48°48'18"N, 25°35'16"E), виды сверху. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина, біля села Нирків.
Верхній каскад Джуринського водоспаду. Джерело біля водоспаду. Тернопольщина, возле села Нырков. Верхний каскад Джуринского водопада. Источник возле водопада. |
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія.
До переліку фотосерій
