|
Крим. Аю-Даг («Ведмідь-гора»),
скелі Адалари та краєвид Гурзуфської бухти. Крым. Аю-Даг («Медведь-гора»), скалы Адалары и панорама Гурзуфской бухты. Crimea. Ayu-Dag («Medved' Mountain» - «Bear Mountain»), the Adalary Rocks and panorama of Gurzuf Bay. |
На сході Гурзуфського гірського амфітеатру височіє Аю-Даг («Ведмідь-гора») - відособлена гірська вершина,
розташована біля самого берега моря між
Гурзуфом
і Партенітом, що є одним із символів Криму.
Деякі дослідники вважають, що назва гори походить від тюркських слів "аю" - ведмідь і "даг" - гора,
пропонуючи дослівний переклад топоніма «Аю-Даг» із тюркського як «Ведмідь-гора».
Дійсно, контур гори нагадує тулуб величезного ведмедя, який занурив голову в море.
Інші дослідники припускають, що назва «Аю-Даг» трансформувалась із назви "Айя-Даг", тобто "Свята гора"
(від грецького "айос" - "святий"). Археологічні розкопки, що проводяться на Аю-Дазі та біля його підніжжя,
свідчать про те, що в раннє середньовіччя на Аю-Дазі знаходилися численні культові споруди - храми, базиліки тощо.
Там же розташовувався й заснований у VIII столітті монастир Святих апостолів,
де була резиденція архієпископа Іоанна Готського, який у 787 році н.е. очолив широке антихазарське повстання,
що охопило значну частину Тавріки (так тоді називали Кримський півострів).
Отже цілком ймовірно, що в середні віки Аю-Даг носив назву "Свята гора" - Айя.
На середньовічних генуезьких морехідних картах ця гора позначена як гора "Верблюд". Припускають також, що згадки про мис під назвою Кріуметопон - "Баранячий лоб", які зустрічаються у старогрецьких географів (Скілак, Страбон, Пліній старший) при описі Тавріки, відповідають сучасному Аю-Дагу. Дійсно, Аю-Даг мав бути чудовим орієнтиром мореплавцям у давнину: його оригінальний силует виділяється поміж іншими гірськими вершинами і його добре видно як з моря, так і практично зі всього південного берегу Криму від мису Меганом до мису Ай-Тодор.
Аю-Даг - це вулкан, що не вдався. Здебільшого Кримські гори складаються з осадових гірських порід - вапняків, пісковиків, конгломератів, глинистих сланців. Це пояснюється тим, що досить тривалий час місце, де зараз розташовані Кримські гори, знаходилося на дні великого теплого океану Тетіс, на дні якого відкладалися органічні осадки. Під тиском товщі морської води ці осадки поступово зцементувалися й утворилися осадові гірські породи. Так, із вапняних мулів утворилися вапняки, з піску - пісковики, з гальки - конгломерати. Приблизно 11 млн. років тому Кримські гори під дією ендогенних або внутрішніх сил землі піднялися над поверхнею моря і вже ніколи більше не опускалися під воду. Сучасного вигляду Кримські гори набули 1,5-2 млн. років тому.
Проте Аю-Даг, як і деякі інші прибережні вершини Криму, складається не з осадових, а з магматичних гірських порід, що утворилися в умовах глибини (такі магматичні гірські породи називаються інтрузивними). Аю-Даг - типовий лаколіт, тобто магматичне тіло грибоподібної форми, що утворюється при проникненні магми в тріщини між шарами порід і видавлюванні вгору шарів, що розміщені вище. Приблизно 150 мільйонів років тому, в середньоюрський етап геологічної історії Землі, по розлому в земній корі піднялася магма, але пробитися на поверхню землі не змогла і під товщею осадових порід застигнула. Абсолютний вік магматичних гірських порід, що складають Аю-Даг, дорівнює 161 млн. років. За багато мільйонів років чохол осадових відкладень виявився розмитим, і на поверхні опинилися магматичні породи у вигляді куполоподібної гори завдовжки 2,5 км, шириною 1,5 км і заввишки 577 метрів над рівнем моря. Густа "шерсть" із кущів та дерев додає Аю-Дагу виду гігантського звіра. Вершину Аю-Дага складає габбро-діабаз - красивий плямистий камінь сірувато-зеленого кольору. Це - міцна і цінна магматична порода. Особливо ефективно він виглядає після поліровки. З кримського діабазу, зокрема, зроблено трибуни на Червоній площі в Москві. Іноді Аю-Даг називають одним із природних мінералогічних музеїв Південнобережжя; на Аю-Дазі виявлено 18 мінералів, серед яких є рідкісні.
На востоке Гурзуфского горного амфитеатра возвышается Аю-Даг («Медведь-гора») - обособленная горная вершина, расположенная у самого берега моря между Гурзуфом и Партенитом, которая является одним из символов Крыма. Некоторые исследователи считают, что название горы происходит от тюркских слов "аю" - медведь и "даг" - гора, предполагая дословный перевод топонима «Аю-Даг» с тюркского как «Медведь-гора». Действительно, контур горы напоминает туловище громадного медведя, который окунул голову в море. Другие исследователи предполагает, что название «Аю-Даг» транформировалось из названия "Айя-Даг", т.е. "Святая гора" (от греческого "айос" - "святой"). Археологические раскопки, проводимые на Аю-Даге и у его подножия, свидетельствуют о том, что в раннее средневековье на Аю-Даге находились многочисленные культовые постройки - храмы, базилики и прочее. Там же располагался и основанный в VIII веке монастырь Святых апостолов, где была резиденция архиепископа Иоанна Готского, который в 787 году н.э. возглавил обширное антихазарское восстание, охватившее значительную часть Таврики (так тогда называли Крымский полуостров). Так что вполне возможно, что в средние века Аю-Даг носил название "Святая гора" - Айя.
На средневековых генуэзских мореходных картах эта гора значится как гора "Верблюд". Предполагают также, что встречающееся у древнегреческих географов (Скилак, Страбон, Плиний старший) при описании Таврики упоминание о мысе под названием Криуметопон - "Бараний лоб" соответствует современному Аю-Дагу. Действительно, Аю-Даг мог служить великолепным ориентиром для мореплавателей в давние времена: его оригинальный силуэт выделяется среди других горных вершин и хорошо виден как с моря, так и практически со всего южного берега Крыма от мыса Меганом до мыса Ай-Тодор.
Аю-Даг - это не удавшийся вулкан. В основном, Крымские горы состоят из осадочных горных пород - известняков, песчаников, конгломератов, глинистых сланцев. Это объясняется тем, что довольно длительное время место, где сейчас расположены Крымские горы, находилось на дне обширного теплого океана Тетис, на дне которого отлагались органические осадки. Под действием давления толщи морской воды эти осадки сцементировались и образовались осадочные горные породы. Так, из известковых илов образовались известняки, из песка - песчаники, из гальки - конгломераты. Примерно 11 млн. лет назад Крымские горы под действием эндогенных или внутренних сил земли поднялись над поверхностью моря и уже больше никогда не опускались под воду. Тот вид, который мы наблюдаем сейчас, Крымские горы приобрели 1,5-2 млн. лет назад.
Но Аю-Даг, как и некоторые другие прибрежные вершины Крыма, состоит не из осадочных, а из магматических горных пород, образовавшихся в условиях глубины (такие магматические горные породы называются интрузивными). Аю-Даг - типичный лакколит, т.е. магматическое тело грибообразной формы, образующееся при проникновении магмы в межпластовые трещины и выдавливании вверх вышележащих пластов. Примерно 150 миллионов лет назад, в среднеюрский этап геологической истории Земли, по разлому в земной коре внедрилась магма, но пробиться на поверхность земли не смогла и под толщей осадочных пород застыла. Абсолютный возраст магматических горных пород, слагающих Аю-Даг, составляет 161 млн. лет. За многие миллионы лет чехол осадочных отложений оказался размытым, и обнажились магматические породы в виде куполовидной горы длиной 2,5 км, шириной 1,5 км и высотой 577 метров над уровнем моря. Густая "шерсть" из кустов и деревьев придает Аю-Дагу вид гигантского зверя. Вершину Аю-Дага слагает габбро-диабаз - красивый пятнистый камень серовато-зеленого цвета. Это - прочная и ценная магматическая порода. Особенно эффективно он выглядит после полировки. Из крымского диабаза, в частности, сделаны трибуны на Красной площади в Москве. Иногда Аю-Даг называют одним из естественных минералогических музеев Южнобережья; на Аю-Даге обнаружено 18 минералов, среди которых есть очень редкие.
На середньовічних генуезьких морехідних картах ця гора позначена як гора "Верблюд". Припускають також, що згадки про мис під назвою Кріуметопон - "Баранячий лоб", які зустрічаються у старогрецьких географів (Скілак, Страбон, Пліній старший) при описі Тавріки, відповідають сучасному Аю-Дагу. Дійсно, Аю-Даг мав бути чудовим орієнтиром мореплавцям у давнину: його оригінальний силует виділяється поміж іншими гірськими вершинами і його добре видно як з моря, так і практично зі всього південного берегу Криму від мису Меганом до мису Ай-Тодор.
Аю-Даг - це вулкан, що не вдався. Здебільшого Кримські гори складаються з осадових гірських порід - вапняків, пісковиків, конгломератів, глинистих сланців. Це пояснюється тим, що досить тривалий час місце, де зараз розташовані Кримські гори, знаходилося на дні великого теплого океану Тетіс, на дні якого відкладалися органічні осадки. Під тиском товщі морської води ці осадки поступово зцементувалися й утворилися осадові гірські породи. Так, із вапняних мулів утворилися вапняки, з піску - пісковики, з гальки - конгломерати. Приблизно 11 млн. років тому Кримські гори під дією ендогенних або внутрішніх сил землі піднялися над поверхнею моря і вже ніколи більше не опускалися під воду. Сучасного вигляду Кримські гори набули 1,5-2 млн. років тому.
Проте Аю-Даг, як і деякі інші прибережні вершини Криму, складається не з осадових, а з магматичних гірських порід, що утворилися в умовах глибини (такі магматичні гірські породи називаються інтрузивними). Аю-Даг - типовий лаколіт, тобто магматичне тіло грибоподібної форми, що утворюється при проникненні магми в тріщини між шарами порід і видавлюванні вгору шарів, що розміщені вище. Приблизно 150 мільйонів років тому, в середньоюрський етап геологічної історії Землі, по розлому в земній корі піднялася магма, але пробитися на поверхню землі не змогла і під товщею осадових порід застигнула. Абсолютний вік магматичних гірських порід, що складають Аю-Даг, дорівнює 161 млн. років. За багато мільйонів років чохол осадових відкладень виявився розмитим, і на поверхні опинилися магматичні породи у вигляді куполоподібної гори завдовжки 2,5 км, шириною 1,5 км і заввишки 577 метрів над рівнем моря. Густа "шерсть" із кущів та дерев додає Аю-Дагу виду гігантського звіра. Вершину Аю-Дага складає габбро-діабаз - красивий плямистий камінь сірувато-зеленого кольору. Це - міцна і цінна магматична порода. Особливо ефективно він виглядає після поліровки. З кримського діабазу, зокрема, зроблено трибуни на Червоній площі в Москві. Іноді Аю-Даг називають одним із природних мінералогічних музеїв Південнобережжя; на Аю-Дазі виявлено 18 мінералів, серед яких є рідкісні.
На востоке Гурзуфского горного амфитеатра возвышается Аю-Даг («Медведь-гора») - обособленная горная вершина, расположенная у самого берега моря между Гурзуфом и Партенитом, которая является одним из символов Крыма. Некоторые исследователи считают, что название горы происходит от тюркских слов "аю" - медведь и "даг" - гора, предполагая дословный перевод топонима «Аю-Даг» с тюркского как «Медведь-гора». Действительно, контур горы напоминает туловище громадного медведя, который окунул голову в море. Другие исследователи предполагает, что название «Аю-Даг» транформировалось из названия "Айя-Даг", т.е. "Святая гора" (от греческого "айос" - "святой"). Археологические раскопки, проводимые на Аю-Даге и у его подножия, свидетельствуют о том, что в раннее средневековье на Аю-Даге находились многочисленные культовые постройки - храмы, базилики и прочее. Там же располагался и основанный в VIII веке монастырь Святых апостолов, где была резиденция архиепископа Иоанна Готского, который в 787 году н.э. возглавил обширное антихазарское восстание, охватившее значительную часть Таврики (так тогда называли Крымский полуостров). Так что вполне возможно, что в средние века Аю-Даг носил название "Святая гора" - Айя.
На средневековых генуэзских мореходных картах эта гора значится как гора "Верблюд". Предполагают также, что встречающееся у древнегреческих географов (Скилак, Страбон, Плиний старший) при описании Таврики упоминание о мысе под названием Криуметопон - "Бараний лоб" соответствует современному Аю-Дагу. Действительно, Аю-Даг мог служить великолепным ориентиром для мореплавателей в давние времена: его оригинальный силуэт выделяется среди других горных вершин и хорошо виден как с моря, так и практически со всего южного берега Крыма от мыса Меганом до мыса Ай-Тодор.
Аю-Даг - это не удавшийся вулкан. В основном, Крымские горы состоят из осадочных горных пород - известняков, песчаников, конгломератов, глинистых сланцев. Это объясняется тем, что довольно длительное время место, где сейчас расположены Крымские горы, находилось на дне обширного теплого океана Тетис, на дне которого отлагались органические осадки. Под действием давления толщи морской воды эти осадки сцементировались и образовались осадочные горные породы. Так, из известковых илов образовались известняки, из песка - песчаники, из гальки - конгломераты. Примерно 11 млн. лет назад Крымские горы под действием эндогенных или внутренних сил земли поднялись над поверхностью моря и уже больше никогда не опускались под воду. Тот вид, который мы наблюдаем сейчас, Крымские горы приобрели 1,5-2 млн. лет назад.
Но Аю-Даг, как и некоторые другие прибрежные вершины Крыма, состоит не из осадочных, а из магматических горных пород, образовавшихся в условиях глубины (такие магматические горные породы называются интрузивными). Аю-Даг - типичный лакколит, т.е. магматическое тело грибообразной формы, образующееся при проникновении магмы в межпластовые трещины и выдавливании вверх вышележащих пластов. Примерно 150 миллионов лет назад, в среднеюрский этап геологической истории Земли, по разлому в земной коре внедрилась магма, но пробиться на поверхность земли не смогла и под толщей осадочных пород застыла. Абсолютный возраст магматических горных пород, слагающих Аю-Даг, составляет 161 млн. лет. За многие миллионы лет чехол осадочных отложений оказался размытым, и обнажились магматические породы в виде куполовидной горы длиной 2,5 км, шириной 1,5 км и высотой 577 метров над уровнем моря. Густая "шерсть" из кустов и деревьев придает Аю-Дагу вид гигантского зверя. Вершину Аю-Дага слагает габбро-диабаз - красивый пятнистый камень серовато-зеленого цвета. Это - прочная и ценная магматическая порода. Особенно эффективно он выглядит после полировки. Из крымского диабаза, в частности, сделаны трибуны на Красной площади в Москве. Иногда Аю-Даг называют одним из естественных минералогических музеев Южнобережья; на Аю-Даге обнаружено 18 минералов, среди которых есть очень редкие.
Аю-Даг («Ведмідь-гора»).
Аю-Даг, як і вся округа, є цікавим історико-археологічним пам'ятником. Тут збереглися рештки первісних стоянок, яким більше 30 тисяч років, античних святилищ, готських храмів, візантійських фортець, генуезьких і турецьких будов, інших середньовічних споруд.
Підйом на вершину Аю-Дагу займає близько години. Орієнтуватися можна по верхній прохідній артеківського табору «Гірський»; не доходячи до неї декілька десятків метрів, праворуч йде уторована стежина на вершину гори. З вершини Аю-Дагу відкривається чудовий краєвид Гурзуфської та Партенітської долин, «Артеку», навколишніх гір. Вершину Аю-Дага покрито справжнім густим лісом. Далі, за бажанням, можна спуститися стежкою Раєвського на східному схилі гори до Партеніту - селища, що розташоване біля східного підніжжя Аю-Дагу та дорогою оглянути залишки середньовічного храму на поляні Ай-Констант.
Аю-Даг («Медведь-гора»).
Аю-Даг, как и вся округа, является интересным историко-археологическим памятником. Здесь сохранились остатки первобытных стоянок, которым более 30 тысяч лет, античных святилищ, готских храмов, византийских крепостей, генуэзских и турецких построений, других средневековых сооружений.
Подъем на вершину Аю-Дага занимает около часа. Ориентироваться можно по верхней проходной артековского лагеря «Горный»; не доходя до нее несколько десятков метров, вправо уходит протоптанная тропинка на вершину горы. С вершины Аю-Дага взору открывается великолепная панорама Гурзуфской и Партенитской долин, «Артека», окрестных гор. Вершина Аю-Дага покрыта настоящим густым лесом. Затем, при желании, можно спуститься по тропе Раевского на восточном склоне горы в Партенит - поселок, лежащий у восточного подножья Аю-Дага и по пути осмотреть остатки средневекового храма на поляне Ай-Констант.
Ayu-Dag («Medved' Mountain» - «Bear Mountain»).
Аю-Даг, як і вся округа, є цікавим історико-археологічним пам'ятником. Тут збереглися рештки первісних стоянок, яким більше 30 тисяч років, античних святилищ, готських храмів, візантійських фортець, генуезьких і турецьких будов, інших середньовічних споруд.
Підйом на вершину Аю-Дагу займає близько години. Орієнтуватися можна по верхній прохідній артеківського табору «Гірський»; не доходячи до неї декілька десятків метрів, праворуч йде уторована стежина на вершину гори. З вершини Аю-Дагу відкривається чудовий краєвид Гурзуфської та Партенітської долин, «Артеку», навколишніх гір. Вершину Аю-Дага покрито справжнім густим лісом. Далі, за бажанням, можна спуститися стежкою Раєвського на східному схилі гори до Партеніту - селища, що розташоване біля східного підніжжя Аю-Дагу та дорогою оглянути залишки середньовічного храму на поляні Ай-Констант.
Аю-Даг («Медведь-гора»).
Аю-Даг, как и вся округа, является интересным историко-археологическим памятником. Здесь сохранились остатки первобытных стоянок, которым более 30 тысяч лет, античных святилищ, готских храмов, византийских крепостей, генуэзских и турецких построений, других средневековых сооружений.
Подъем на вершину Аю-Дага занимает около часа. Ориентироваться можно по верхней проходной артековского лагеря «Горный»; не доходя до нее несколько десятков метров, вправо уходит протоптанная тропинка на вершину горы. С вершины Аю-Дага взору открывается великолепная панорама Гурзуфской и Партенитской долин, «Артека», окрестных гор. Вершина Аю-Дага покрыта настоящим густым лесом. Затем, при желании, можно спуститься по тропе Раевского на восточном склоне горы в Партенит - поселок, лежащий у восточного подножья Аю-Дага и по пути осмотреть остатки средневекового храма на поляне Ай-Констант.
Ayu-Dag («Medved' Mountain» - «Bear Mountain»).
Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Ласпи. Сезон 2005», каталог.
# Сайт «Наш край».
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Ласпи. Сезон 2005», каталог.
# Сайт «Наш край».
До розділу "Визначні пам'ятки Криму"