Клименко Сергій. Фото. Визначні пам'ятки Криму, 2005 та 2012 роки. Башта «Чобан-Куле» (фортеця «Тасилі»)
Визначні пам'ятки Криму, 2005 та 2012 роки.
Башта «Чобан-Куле» (фортеця «Тасилі»).

Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання матеріалів, що тут розміщено, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Достопримечательности Крыма, 2005 и 2012 годы.
Башня «Чобан-Куле» (крепость «Тасили»).

Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь материалов, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.


По дороге от Алушты на Судак. Вид на море, мыс Агира и средневековую башню Чобан-Куле. Фото вересня 2005 року.
Дорогою від Алушти до Судака. Вид на море, мис Агира та середньовічну башту Чобан-Куле. Приблизно за п'ять кілометрів до села Морське.
По дороге от Алушты на Судак. Вид на море, мыс Агира и венчающую его средневековую башню Чобан-Куле. Не доезжая примерно пять километров до села Морское.


Вважається, що башта Чобан-Куле належить до залишків баштового комплексу середньовічної фортеці "Тасилі", що належала генуезьким феодалам братам ді Гуаско. Башту складено з досить масивного каміння (найімовірніше, піднятого сюди з моря) і шматків гірської породи. Стіни досягають товщини 2-3 метри. Висота башти зараз приблизно 9-10 метрів. Вхід до башти розташований із південно-західної сторони й сильно зруйнований. Зруйнована й верхня частина башти. Усередині башти, в стіні, є досить глибока ніша з отвором назовні, призначення якого може бути найрізноманітнішим. Збереглися камін і басейни для води, розташовані в цоколі. За деякими даними (підтвердженими також місцевими жителями) існував хід із башти до підніжжя мису, який було висаджено всередині двадцятого століття. Зі східного боку башти ще помітно залишки оборонних мурів, за деякими даними неподалік від башти був розташований храм. Масивні розвалини біля підніжжя башти зберегли контури якихось будов. Свого часу Чобан-Куле описали відомі дослідники П. С. Паллас, П. І. Кеппен, А. Л. Бертьє-Делагард, С. А. Секиринський, А. Л. Якобсон, М. А. Фронджуло та інші.
Набагато раніше, в VIII-IX століттях, біля підніжжя мису, розташовувався великий гончарний центр. Про це свідчить велика кількість уламків кераміки та перепаленої глини біля печей. Гончарі, що працювали тут, були вільними ремісниками і працювали невеликими артілями, спільно володіючи великою гончарною піччю. Жодного поселення або постійного житла при печах не було; роботи в майстернях велися сезонно. Виготовлений тут посуд поширювався по всій Тавриці та за її межами.
Підійматися до башти з підніжжя мису досить важко: підйом дуже крутий і долається насилу. Недарма назва мису (Агіра - в оригіналі - "Агир") перекладається як "важкий". Пологішим і красивішим є підхід до башти з дальньої від моря сторони, до того ж там ростуть чудові гайки сосни заввишки трохи вище людини. Навколо башти досить добрий майданчик для огляду та фотографування. З башти відкривається чудовий краєвид: звідси видно Меганом, Чекан-Кая, Ай-Фока - ліворуч, і гряду красивих гірських масивів, що завершується Аю-Дагом, - праворуч.


Считается, что башня Чобан-Куле относится к останкам башенного комплекса средневековой крепости "Тасили", принадлежавщей генуэзским феодалам братьям ди Гуаско. Башня сложена из достаточно массивных камней (вероятнее всего, поднятых сюда с моря) и кусков горной породы. Стены достигают толщины 2-3 метра. Высота ее сейчас приблизительно 9-10 метров. Вход в башню расположен с юго-западной стороны и сильно разрушен. Разрушена и верхняя часть башни. Внутри башни, в стене, имеется достаточно глубокая ниша с отверстием наружу, назначение которого может быть самым разнообразным. Сохранились камин и бассейны для воды, расположенные в цоколе. По некоторым данным (подтвержденным также местными жителями) существовал ход из башни к подножию мыса, который был взорван в середине двадцатого века. С восточной стороны башни все еще видны остатки оборонительных стен, по некоторым данным недалеко от башни располагался храм. Массивные развалины у подножья башни сохранили очертания неких строений. В свое время Чобан-Куле описали известные исследователи П. С. Паллас, П. И. Кеппен, А. Л. Бертье-Делагард, С. А. Секиринский, А. Л. Якобсон, М. А. Фронджуло и др.
Много раньше, в VIII-IX веках, у подножья мыса, располагался крупный гончарный центр. Об этом свидетельствует большое количество обломков керамики и пережженной глины возле печей. Работавшие здесь гончары были свободными ремесленниками и работали небольшими артелями, сообща владея большой гончарной печью. Никакого поселения или постоянного жилища при печах не было; работы в мастерских велись сезонно. Изготовленная здесь посуда распространялась по всей Таврике и за ее пределами.
Подниматься к башне с подножья мыса достаточно тяжело: подъем очень крутой и преодолевается с большим трудом. Недаром название мыса (Агира - в оригинале - "Агыр") переводится как "трудный", "тяжелый". Более пологий и очень красивый подход к башне есть с дальней от моря стороны, к тому же там растут замечательные рощицы сосны высотой чуть больше человека. Вокруг башни достаточно хорошая площадка для осмотра и фотосъемки. С башни открывается замечательный вид: отсюда видны Меганом, Чекан-Кая, Ай-Фока - слева, и гряда красивых горных массивов, завершаемая Аю-Дагом, - справа.


По дороге от Алушты на Судак. Укрепление Чобан-Куле, XIV-XV века. Фото вересня 2005 року.
По дороге от Алушты на Судак. Укрепление Чобан-Куле, XIV-XV века. Фото вересня 2012 року.
Володарі фортеці Чобан-Куле, брати ді Гуаско, були відомі своїм багатством і жорстокістю, а також - крайнім небажанням підкорятися Солдайській громаді. Нерідко підкуповуючи посадовців Кафи, вони мали заступництво з їх боку. Завдяки цьому ді Гуаско встановлювали свій лад на контрольованій ними території, що формально була підлегла Солдайській громаді, незважаючи при цьому на крайнє невдоволення та протидію консула Солдаї.

Хозяева крепости Чобан-Куле, братья ди Гуаско, были известны своим богатством и жестокостью, а также - крайним нежеланием подчиняться Солдайской общине. Подкупая нередко должностных лиц Кафы, они имели покровительство с их стороны. Благодаря этому ди Гуаско, устанавливали свои порядки на контролируемой ими территории, которая формально была подчинена Солдайской общине, невзирая при этом на крайнее недовольство и противодействие консула Солдайи.



Першоджерела:
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# «Официальный сайт село Морское».






Усі права застережено. © 2003-2012 Сергій Клименко




Rambler's Top100