Феодосія - портове та курортне місто (близько 70 тис. мешканців) республіканського підпорядкування,
розташоване на південному сході Криму на узбережжі
Феодосійської затоки.
Феодосія є одним з найдавніших міст Європи: місту вже більше 2500 років. В Європі з нею можуть змагатися за давниною хіба що Афіни та Рим. Ще до античного періоду, за висновком учених, на території нинішньої Феодосії існувало селище місцевих жителів із назвою Ардабра або Ардавда, - "Місто Семи Божеств (Світил)".
У VI столітті до нашої ери до цих берегів прибули на судах-триремах, завантажених товарами, купці-мореплавці з давньогрецького міста Мілет. Вони заснували тут факторію (поселення), назвавши її Феодосією ("та, що дана Богом"). Досить швидко факторія перетворилася на невеликий, типовий грецький поліс (самостійне місто-держава), великий торговий центр, який незабаром став суперником Пантікапею, столиці Боспорського царства. Розвитку Феодосії сприяло вдале її розташування - на перехресті торгових шляхів. У 355 році до нашої ери, в результаті тривалої боротьби, Феодосію захопив боспорський цар Левкон I. Місто увійшло до складу Боспорського держави, але й після цього залишалося значним торговим портом; через Феодосію Боспор експортував хліб й інші товари в метрополію. Антична Феодосія пала в IV столітті нашої ери під час нашестя гунів. У подальші століття життя ледве жевріло в цьому колись багатому місті.
Феодосия - портовый и курортный город (около 70 тыс. жителей) республиканского подчинения, расположен на юго-востоке Крыма на побережье Феодосийского залива.
Феодосия является одним из древнейших городов Европы: городу уже более 2500 лет. В Европе с ней могут соперничать древностью разве что Афины и Рим. Еще до античного периода, по заключению ученых, на территории нынешней Феодосии существовало селение местных жителей с названием Ардабра или Ардавда, - "Город Семи Божеств (Светил)".
В VI веке до нашей эры к этим берегам прибыли на судах-триремах, груженных товарами, купцы-мореходы из древнегреческого города Милет. Они основали здесь факторию (поселение), назвав ее Феодосией ("Богом данная"). Довольно скоро фактория превратилась в небольшой, типичный греческий полис (самостоятельный город-государство), крупный торговый центр, который вскоре стал соперничать с Пантикапеем, столицей Боспорского царства. Развитию Феодосии способствовало удачное расположение - на перекрестке торговых путей. В 355 году до нашей эры, в результате длительной борьбы, Феодосию захватил боспорский царь Левкон I. Город был включен в состав Боспорского государства, но и после этого оставался значительным торговым портом; через Феодосию Боспор экспортировал хлеб и другие товары в метрополию. Античная Феодосия пала в IV веке нашей эры во время нашествия гуннов. В последующие столетия жизнь едва теплилась в этом некогда богатом городе.
Феодосія є одним з найдавніших міст Європи: місту вже більше 2500 років. В Європі з нею можуть змагатися за давниною хіба що Афіни та Рим. Ще до античного періоду, за висновком учених, на території нинішньої Феодосії існувало селище місцевих жителів із назвою Ардабра або Ардавда, - "Місто Семи Божеств (Світил)".
У VI столітті до нашої ери до цих берегів прибули на судах-триремах, завантажених товарами, купці-мореплавці з давньогрецького міста Мілет. Вони заснували тут факторію (поселення), назвавши її Феодосією ("та, що дана Богом"). Досить швидко факторія перетворилася на невеликий, типовий грецький поліс (самостійне місто-держава), великий торговий центр, який незабаром став суперником Пантікапею, столиці Боспорського царства. Розвитку Феодосії сприяло вдале її розташування - на перехресті торгових шляхів. У 355 році до нашої ери, в результаті тривалої боротьби, Феодосію захопив боспорський цар Левкон I. Місто увійшло до складу Боспорського держави, але й після цього залишалося значним торговим портом; через Феодосію Боспор експортував хліб й інші товари в метрополію. Антична Феодосія пала в IV столітті нашої ери під час нашестя гунів. У подальші століття життя ледве жевріло в цьому колись багатому місті.
Феодосия - портовый и курортный город (около 70 тыс. жителей) республиканского подчинения, расположен на юго-востоке Крыма на побережье Феодосийского залива.
Феодосия является одним из древнейших городов Европы: городу уже более 2500 лет. В Европе с ней могут соперничать древностью разве что Афины и Рим. Еще до античного периода, по заключению ученых, на территории нынешней Феодосии существовало селение местных жителей с названием Ардабра или Ардавда, - "Город Семи Божеств (Светил)".
В VI веке до нашей эры к этим берегам прибыли на судах-триремах, груженных товарами, купцы-мореходы из древнегреческого города Милет. Они основали здесь факторию (поселение), назвав ее Феодосией ("Богом данная"). Довольно скоро фактория превратилась в небольшой, типичный греческий полис (самостоятельный город-государство), крупный торговый центр, который вскоре стал соперничать с Пантикапеем, столицей Боспорского царства. Развитию Феодосии способствовало удачное расположение - на перекрестке торговых путей. В 355 году до нашей эры, в результате длительной борьбы, Феодосию захватил боспорский царь Левкон I. Город был включен в состав Боспорского государства, но и после этого оставался значительным торговым портом; через Феодосию Боспор экспортировал хлеб и другие товары в метрополию. Античная Феодосия пала в IV веке нашей эры во время нашествия гуннов. В последующие столетия жизнь едва теплилась в этом некогда богатом городе.
Фото вересня 2005 року. |
Феодосія, генуезька фортеця Кафа XIV-XV століть.
Залишки круглої башти на фоні фортеці та міста.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Остатки круглой башни на фоне крепости и города. Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries. |
У середні віки, в другій половині XIII віка на руїнах стародавнього міста еллінів виникло нове, що одержало назву Кафа.
Протягом двох століть цим містом володіли генуезці, які зробили його наймогутнішим опорним пунктом Генуї на півострові,
адміністративним, торговим і опорним пунктом усіх своїх кримських володінь, що простягалися від Феодосії до Балаклави.
У XIV-XV століттях генуезці, побоюючись набігів татар, оточили місто могутніми, до 12 м заввишки й 2,5 м завтовшки мурами
із безліччю башт, викопали перед фортечними спорудами глибокий рів, звели цитадель.
Фортеця ця сильно постраждала від воєн і часу; до наших днів збереглися лише окремі розрізнені ділянки,
що майже загубилися в сучасній забудові, й не дають повного уявлення про ціле.
Про минулу міць Кафинської фортеці, її розміри, взаємозв'язок окремих ділянок, про велич Кафи можна судити
лише по фрагментах, що збереглися, за археологічними даними та з літературних джерел.
Кафинська фортифікаційна система складалася з двох частин, двох ліній оборони - зовнішньої
(в її межах було розміщене місто) і внутрішньої - цитаделі.
Оплот всієї цієї системи - цитадель складалася з Консульського палацу, казначейства, резиденції латинського єпископу,
будівлі суду з в'язницею під нею та балконом для оголошення консульських постанов.
Тут же були контора для перевірки вагів і стягнення мит, склади та крамниці.
Жодна з цих споруд не збереглася - залишилися лише згадки про них у письмових джерелах.
Проте час пощадив могутні, десятиметрової висоти стіни цитаделі, уламок воріт
і три башти цитаделі - Криско, Климента VI і Докову (колись цих башт було 12).
Про міць кафинських башт зовнішнього поясу дають уявлення башти, що збереглися до наших часів: Кругла башта,
вона ж Джіованні ді Скаффа (Більшовицький провулок, 6), і башта Костянтина, розташована в міському саду біля вокзалу.
Будівництво оборонних споруд, що залишили генуезьці в Криму, йшло, мабуть, при діяльній участі вірменських майстрів.
У храмах, зведених вірменами в Кафі (Феодосії), збереглося багато деталей із чудовим різьбленням по каменю
(див. також статтю про
вірменський монастир Сурб-Хач, 1338 рік).
З Кафою безпосередньо пов'язана одна з трагічних подій в історії Європи - епідемія чуми в 1347-1351 роках, що увійшла до історії під назвою "Чорна смерть". У 1346 році серед золотоординських військ хана Дженібека, які вели облогу Кафи, спалахнула чума, що забирала життя багатьох тисяч воїнів. Татари, будучи неспроможними оволодіти фортецею, за допомогою катапульт стали закидати трупи померлих через оборонні мури в місто. Епідемія швидко охопила Кафу, й генуезці були вимушені покинути фортецю. Рятуючись на судах, вони попрямували до Константинополя, Генуї та Візантії. Скрізь, де вони зупинялися, виникали вогнища страшної хвороби. Чума, прокатавшися від Італії до Британії, спустошила цілі міста. Та епідемія забрала життя четвертої частини тодішнього населення Європи - 24 млн. людей.
В средние века, во второй половине XIII века на руинах древнего города эллинов возник новый, получивший название Кафа. В течение двух столетий этим городом владели генуэзцы, сделавшие его самым мощным опорным пунктом Генуи на полуострове, административным, торговым и опорным пунктом всех своих крымских владений, простиравшихся от Феодосии до Балаклавы. В XIV-XV веках генуэзцы, опасаясь набегов татар, обнесли город мощными, до 12 м высоты и 2,5 м толщины каменными стенами и множеством башен, вырыли перед крепостными сооружениями глубокий канал, возвели цитадель. Крепость эта сильно пострадала от войн и времени; до наших дней сохранились лишь отдельные разрозненные участки, теряющиеся в современной застройке, не дающие полное представление о целом. О былой мощи Кафинской крепости, ее размерах, взаимосвязи отдельных участков, о величии Кафы можно судить лишь по сохранившимся фрагментам, по археологическим данным и литературным источникам. Кафинская фортификационная система состояла из двух частей, двух линий обороны - внешней (в ее пределах размещался город) и внутренней - цитадели. Оплот всей этой системы - цитадель состояла из Консульского дворца, казначейства, резиденции латинского епископа, здания суда с тюрьмой под ним и балконом для оглашения консульских постановлений. Здесь же были контора для проверки весов и взыскания пошлин, склады и магазины. Ни одна из этих построек не сохранилась - остались лишь упоминания о них в источниках. Время пощадило, однако, могучие, десятиметровой высоты стены цитадели, обломок ворот и три башни цитадели - Криско, Климента VI и Доковую (некогда этих башен было 12). О мощи кафинских башен внешнего пояса дают представление сохранившиеся до наших дней Круглая башня, она же Джиованни ди Скаффа (Большевистский переулок, 6), и башня Константина, расположенная в городском саду у вокзала. Строительство оборонительных сооружений, оставленных в Крыму генуэзцами, шло, по-видимому, при деятельном участии армянских мастеров. В храмах же, возведенных армянами в Кафе (Феодосии), сохранилось много деталей с прекрасной резьбой по камню (см. также статью про армянский монастырь Сурб-Хач, 1338 год).
С Кафой непосредственно связано одно из трагических событий в истории Европы - эпидемия чумы в 1347-1351 годах, вошедшая в историю под названием "Черная смерть". В 1346 году среди золотоордынских войск хана Дженибека, которые вели осаду Кафы, вспыхнула чума, уносившая жизни многих тысяч воинов. Татары, будучи не в силах овладеть крепостью, при помощи катапульт стали забрасывать трупы умерших через оборонительные стены в город. Эпидемия быстро охватила Кафу, и генуэзцы вынуждены были покинуть крепость. Спасаясь на судах, они направились к Константинополю, Генуе и Византии. Везде, где они останавливались, возникали очаги страшной болезни. Чума, прокатившись от Италии до Британии, опустошила целые города. Та эпидемия унесла жизни четвертой части тогдашнего населения Европы - 24 млн. человек.
З Кафою безпосередньо пов'язана одна з трагічних подій в історії Європи - епідемія чуми в 1347-1351 роках, що увійшла до історії під назвою "Чорна смерть". У 1346 році серед золотоординських військ хана Дженібека, які вели облогу Кафи, спалахнула чума, що забирала життя багатьох тисяч воїнів. Татари, будучи неспроможними оволодіти фортецею, за допомогою катапульт стали закидати трупи померлих через оборонні мури в місто. Епідемія швидко охопила Кафу, й генуезці були вимушені покинути фортецю. Рятуючись на судах, вони попрямували до Константинополя, Генуї та Візантії. Скрізь, де вони зупинялися, виникали вогнища страшної хвороби. Чума, прокатавшися від Італії до Британії, спустошила цілі міста. Та епідемія забрала життя четвертої частини тодішнього населення Європи - 24 млн. людей.
В средние века, во второй половине XIII века на руинах древнего города эллинов возник новый, получивший название Кафа. В течение двух столетий этим городом владели генуэзцы, сделавшие его самым мощным опорным пунктом Генуи на полуострове, административным, торговым и опорным пунктом всех своих крымских владений, простиравшихся от Феодосии до Балаклавы. В XIV-XV веках генуэзцы, опасаясь набегов татар, обнесли город мощными, до 12 м высоты и 2,5 м толщины каменными стенами и множеством башен, вырыли перед крепостными сооружениями глубокий канал, возвели цитадель. Крепость эта сильно пострадала от войн и времени; до наших дней сохранились лишь отдельные разрозненные участки, теряющиеся в современной застройке, не дающие полное представление о целом. О былой мощи Кафинской крепости, ее размерах, взаимосвязи отдельных участков, о величии Кафы можно судить лишь по сохранившимся фрагментам, по археологическим данным и литературным источникам. Кафинская фортификационная система состояла из двух частей, двух линий обороны - внешней (в ее пределах размещался город) и внутренней - цитадели. Оплот всей этой системы - цитадель состояла из Консульского дворца, казначейства, резиденции латинского епископа, здания суда с тюрьмой под ним и балконом для оглашения консульских постановлений. Здесь же были контора для проверки весов и взыскания пошлин, склады и магазины. Ни одна из этих построек не сохранилась - остались лишь упоминания о них в источниках. Время пощадило, однако, могучие, десятиметровой высоты стены цитадели, обломок ворот и три башни цитадели - Криско, Климента VI и Доковую (некогда этих башен было 12). О мощи кафинских башен внешнего пояса дают представление сохранившиеся до наших дней Круглая башня, она же Джиованни ди Скаффа (Большевистский переулок, 6), и башня Константина, расположенная в городском саду у вокзала. Строительство оборонительных сооружений, оставленных в Крыму генуэзцами, шло, по-видимому, при деятельном участии армянских мастеров. В храмах же, возведенных армянами в Кафе (Феодосии), сохранилось много деталей с прекрасной резьбой по камню (см. также статью про армянский монастырь Сурб-Хач, 1338 год).
С Кафой непосредственно связано одно из трагических событий в истории Европы - эпидемия чумы в 1347-1351 годах, вошедшая в историю под названием "Черная смерть". В 1346 году среди золотоордынских войск хана Дженибека, которые вели осаду Кафы, вспыхнула чума, уносившая жизни многих тысяч воинов. Татары, будучи не в силах овладеть крепостью, при помощи катапульт стали забрасывать трупы умерших через оборонительные стены в город. Эпидемия быстро охватила Кафу, и генуэзцы вынуждены были покинуть крепость. Спасаясь на судах, они направились к Константинополю, Генуе и Византии. Везде, где они останавливались, возникали очаги страшной болезни. Чума, прокатившись от Италии до Британии, опустошила целые города. Та эпидемия унесла жизни четвертой части тогдашнего населения Европы - 24 млн. человек.
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, генуезька фортеця Кафа XIV-XV століть. Вид на залишки фортеці та місто з півдня.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Вид на остатки крепости и город с юга.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Вид на остатки крепости и город с юга.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries.
У середні віки Кафа була основним торговим портом Північного Причорномор’я, через який пролягали торгові шляхи на Захід і Схід.
Тут були зосереджені контори найбільших світових фірм. Одночасно вона була сумно відома й як головний центр работоргівлі в Криму.
Місто процвітало. У ньому налічувалося мешканців приблизно стільки, скільки налічується в сьогоднішній Феодосії - 70-100 тис. людей.
З них генуезці складали, за даними кримського історика С. А. Секиринського, незначну частину - близько тисячі чоловік.
Це було багатонаціональне місто, що відрізнялося релігійною строкатістю та великою кількістю культових споруд.
У першій половині XV століття в місті налічувалося 14 католицьких храмів, 2 монастирі, більше 40 вірменських церков
(сім із них збереглися до наших днів), кілька інших православних церков, були також синагоги, мусульманські мечеті.
Після падіння Константинополя (1453 р.) і загибелі Візантії місто, відрізане від Середземномор'я, стало втрачати своє торгове значення. В 1475 році Кафа пала під ударами турок-османів, які потім захопили й решту генуезьких володінь. Італійці, що залишилися в живих, розселилися по півострову. Місто було перейменовано на Кеффе й стало адміністративним центром кримської провінції Османської імперії. Підкреслюючи важливе значення Кафи, турки нерідко називали її Крим-Стамбулом і Кучук-Стамбулом, тобто Кримським і Малим Стамбулом. У Кеффе знаходилася резиденція намісника султана в Криму, розташовувався великий військовий гарнізон. Турки, що зруйнували при захопленні Кафи багато будівель, багато в чому перебудували місто на свій лад, прикрасили його мечетями, мінаретами, будівлями східних лазень тощо. Місто як і раніше було головним невільничим ринком в Криму; тут нерідко тужили в очікуванні продажу заморським купцям по 20-30 тисяч нещасних, серед яких було чимало жінок і дітей. Придбаний живий товар заморські работоргівці вантажили на галери та відвозили до Стамбулу й у країни Середземномор'я.
В средние века Кафа являлась основным торговым портом Северного Причерноморья, через который шли торговые пути на Запад и Восток. Здесь были сосредоточены конторы крупнейших мировых фирм. Вместе с тем она была печально известна и как главный центр работорговли в Крыму. Город процветал. В нем насчитывалось жителей примерно столько, сколько насчитывается в сегодняшней Феодосии - 70-100 тыс. человек. Из них генуэзцы составляли, согласно данным крымского историка С. А. Секиринского, незначительную часть - около тысячи человек. Это был многонациональный город, отличавшийся религиозной пестротой и большим количеством культовых сооружений. В первой половине XV века в городе насчитывалось 14 католических храмов, 2 монастыря, более 40 армянских церквей (семь из них сохранились до наших дней), несколько других православных церквей, были также синагоги, мусульманские мечети.
После падения Константинополя (1453 г.) и гибели Византии город, отрезанный от Средиземноморья, стал терять свое торговое значение. В 1475 году Кафа пала под ударами турок-османов, которые затем захватили и остальные генуэзские владения. Оставшиеся в живых итальянцы расселились по полуострову. Город был переименован в Кеффе и стал административным центром крымской провинции Османской империи. Подчеркивая важное значение Кафы, турки нередко называли ее Крым-Стамбулом и Кучук-Стамбулом, то есть Крымским и Малым Стамбулом. В Кеффе находилась резиденция наместника султана в Крыму, располагался крупный военный гарнизон. Турки, разрушившие при захвате Кафы многие строения, основательно перестроили город на свой лад, украсили его мечетями, минаретами, зданиями восточных бань и т.п. Город по-прежнему являлся главным невольничьим рынком в Крыму; здесь нередко томились в ожидании продажи заморским купцам по 20-30 тысяч несчастных, среди которых было немало женщин и детей. Приобретенный живой товар заморские работорговцы грузили на галеры, увозили в Стамбул, в страны Средиземноморья.
Після падіння Константинополя (1453 р.) і загибелі Візантії місто, відрізане від Середземномор'я, стало втрачати своє торгове значення. В 1475 році Кафа пала під ударами турок-османів, які потім захопили й решту генуезьких володінь. Італійці, що залишилися в живих, розселилися по півострову. Місто було перейменовано на Кеффе й стало адміністративним центром кримської провінції Османської імперії. Підкреслюючи важливе значення Кафи, турки нерідко називали її Крим-Стамбулом і Кучук-Стамбулом, тобто Кримським і Малим Стамбулом. У Кеффе знаходилася резиденція намісника султана в Криму, розташовувався великий військовий гарнізон. Турки, що зруйнували при захопленні Кафи багато будівель, багато в чому перебудували місто на свій лад, прикрасили його мечетями, мінаретами, будівлями східних лазень тощо. Місто як і раніше було головним невільничим ринком в Криму; тут нерідко тужили в очікуванні продажу заморським купцям по 20-30 тисяч нещасних, серед яких було чимало жінок і дітей. Придбаний живий товар заморські работоргівці вантажили на галери та відвозили до Стамбулу й у країни Середземномор'я.
В средние века Кафа являлась основным торговым портом Северного Причерноморья, через который шли торговые пути на Запад и Восток. Здесь были сосредоточены конторы крупнейших мировых фирм. Вместе с тем она была печально известна и как главный центр работорговли в Крыму. Город процветал. В нем насчитывалось жителей примерно столько, сколько насчитывается в сегодняшней Феодосии - 70-100 тыс. человек. Из них генуэзцы составляли, согласно данным крымского историка С. А. Секиринского, незначительную часть - около тысячи человек. Это был многонациональный город, отличавшийся религиозной пестротой и большим количеством культовых сооружений. В первой половине XV века в городе насчитывалось 14 католических храмов, 2 монастыря, более 40 армянских церквей (семь из них сохранились до наших дней), несколько других православных церквей, были также синагоги, мусульманские мечети.
После падения Константинополя (1453 г.) и гибели Византии город, отрезанный от Средиземноморья, стал терять свое торговое значение. В 1475 году Кафа пала под ударами турок-османов, которые затем захватили и остальные генуэзские владения. Оставшиеся в живых итальянцы расселились по полуострову. Город был переименован в Кеффе и стал административным центром крымской провинции Османской империи. Подчеркивая важное значение Кафы, турки нередко называли ее Крым-Стамбулом и Кучук-Стамбулом, то есть Крымским и Малым Стамбулом. В Кеффе находилась резиденция наместника султана в Крыму, располагался крупный военный гарнизон. Турки, разрушившие при захвате Кафы многие строения, основательно перестроили город на свой лад, украсили его мечетями, минаретами, зданиями восточных бань и т.п. Город по-прежнему являлся главным невольничьим рынком в Крыму; здесь нередко томились в ожидании продажи заморским купцам по 20-30 тысяч несчастных, среди которых было немало женщин и детей. Приобретенный живой товар заморские работорговцы грузили на галеры, увозили в Стамбул, в страны Средиземноморья.
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, генуезька фортеця Кафа XIV-XV століть. Докова башта, пам'ятка архітектури XIV ст.
Захищала східну частину міста з боку моря, була морськими воротами фортеці. Від башти йшли стіни вздовж моря. Ця прямокутна в плані двох'ярусна башта відрізняється масивністю. Нижній ярус з боку суші висунуто, він має арочний отвір для воріт. Арочний отвір з боку моря закладено. На східній стіні укріплено кам'яну плиту з різьбленими гербами генуезьких консулів.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Доковая башня, памятник архитектуры XIV в.
Защищала восточную часть города со стороны моря, служила морскими воротами крепости. От башни шли стены вдоль моря. Эта прямоугольная в плане двухъярусная башня отличается массивностью. Нижний ярус со стороны суши выдвинут, и имеет арочный проем для ворот. Арочный проем со стороны моря заложен. На восточной стене укреплена каменная плита с резными гербами генуэзских консулов.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries.
Захищала східну частину міста з боку моря, була морськими воротами фортеці. Від башти йшли стіни вздовж моря. Ця прямокутна в плані двох'ярусна башта відрізняється масивністю. Нижній ярус з боку суші висунуто, він має арочний отвір для воріт. Арочний отвір з боку моря закладено. На східній стіні укріплено кам'яну плиту з різьбленими гербами генуезьких консулів.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Доковая башня, памятник архитектуры XIV в.
Защищала восточную часть города со стороны моря, служила морскими воротами крепости. От башни шли стены вдоль моря. Эта прямоугольная в плане двухъярусная башня отличается массивностью. Нижний ярус со стороны суши выдвинут, и имеет арочный проем для ворот. Арочный проем со стороны моря заложен. На восточной стене укреплена каменная плита с резными гербами генуэзских консулов.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries.
Проте турки не завжди відчували себе повновладними господарями на півострові; біля кріпосних стін Кеффе часто з'являлися "чайки"
запорізьких козаків. Так, у 1616 році запорожці на чолі з
гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним
оволоділи Синопом і Трапезундом, а потім повернули до Кеффе, раптовим ударом знищили турецький флот, що стояв у бухті,
й, узявши приступом Кеффе, звільнили кілька тисяч невільників, що були призначені для продажу в рабство.
Оволодівали запорожці фортецею Кеффе й пізніше, визволяючи при цьому з неволі своїх співвітчизників.
У 1771 році під час російсько-турецької війни, місто було здобуто російськими військами. Під час цих боїв воно сильно постраждало. Через кілька років, після приєднання Криму до Росії, місту була повернуто його первинну назву - Феодосія. Проте колись квітуче місто, один з найважливіших раніше торгових центрів на Чорному морі, багато років перебувало в запустінні. Лише наприкінці XIX століття, після того, як у 1892 році було прокладено залізничну гілку Джанкой - Феодосія, а через три роки завершено будівництво порту, Феодосія стала перетворюватися на великий торговий порт, через який експортувалася у великій кількості українська та кримська пшениця. Розвиваючись економічно, місто поступово при цьому втрачало свій первісний вигляд, що складався століттями. Наприкінці XIX - початку XX століть, у зв'язку з будівництвом залізниці та морського порту, а також інших великих споруд, було завдано невиправних збитків історичним спорудам, особливо середньовічній фортеці, споруди якої розбиралися і використовувалися як будівельний матеріал. В ті роки повністю зник морський фасад міста, було розібрано фортечні мури, частково зруйновано турецький бастіон біля башти Костянтина. Наймогутнішу в минулому фортецю в Європі фактично було знищено без жодних баталій. Зникло й багато культових споруд - пам'ятники середньовічної архітектури, в їх числі велична мечеть Султан-Селіма, яку було зведено в XVI столітті відомим турецьким архітектором Синаном, а заразом розібрано й головні турецькі лазні. На місці мечеті було зведено собор Олександра Невського, який, у свою чергу, було знищено за радянських часів, як і одну з найдавніших церков міста - храм Св. Михайла. Було зруйновано й багато інших стародавніх храмів.
Однако турки не всегда чувствовали себя полновластными хозяевами на полуострове; у крепостных стен Кеффе не раз появлялись "чайки" запорожских казаков. Так, в 1616 году запорожцы под предводительством гетмана Петра Конашевича-Сагайдачного овладели Синопом и Трапезундом, а затем повернули к Кеффе, внезапным ударом уничтожили стоявший в бухте турецкий флот и, взяв приступом Кеффе, освободили томившихся здесь несколько тысяч невольников, предназначенных для продажи в рабство. Овладевали запорожцы крепостью Кеффе и позднее, вызволяя при этом из неволи своих соотечественников.
В 1771 году во время русско-турецкой войны, город был взят российскими войсками. Во время этих боев он сильно пострадал. Спустя несколько лет, после присоединения Крыма к России, городу было возвращено его первоначальное название - Феодосия. Однако некогда цветущий город, один из важнейших прежде торговых центров на Черном море, многие годы находился в запустении. Лишь в конце XIX столетия, после того, как в 1892 году была проложена железнодорожная ветка Джанкой - Феодосия, а спустя три года завершено строительство порта, Феодосия стала превращаться в крупный торговый порт, через который экспортировалась в большом количестве украинская и крымская пшеница. Развиваясь экономически, город постепенно при этом терял свой, веками сложившийся, облик. В конце XIX - начале XX столетий, в связи со строительством железной дороги и морского порта, а также других больших сооружений, был нанесен непоправимый ущерб историческим сооружениям, особенно средневековой крепости, постройки которой разбирались и использовались в качестве строительного материала. В те годы полностью исчез морской фасад города, были разобраны крепостные стены, частично разрушен турецкий бастион у башни Константина. Самая мощная в прошлом крепость в Европе фактически была уничтожена без всяких баталий. Исчезли и многие культовые сооружения - памятники средневекового зодчества, в их числе величественная мечеть Султан-Селима, возведенная в XVI веке известным турецким зодчим Синаном, а заодно разобраны и главные турецкие бани. На месте мечети был возведен собор Александра Невского, который, в свою очередь, был уничтожен в советское время, как и одна из древнейших церквей города - храм Св. Михаила. Были разрушены и многие другие древние храмы.
У 1771 році під час російсько-турецької війни, місто було здобуто російськими військами. Під час цих боїв воно сильно постраждало. Через кілька років, після приєднання Криму до Росії, місту була повернуто його первинну назву - Феодосія. Проте колись квітуче місто, один з найважливіших раніше торгових центрів на Чорному морі, багато років перебувало в запустінні. Лише наприкінці XIX століття, після того, як у 1892 році було прокладено залізничну гілку Джанкой - Феодосія, а через три роки завершено будівництво порту, Феодосія стала перетворюватися на великий торговий порт, через який експортувалася у великій кількості українська та кримська пшениця. Розвиваючись економічно, місто поступово при цьому втрачало свій первісний вигляд, що складався століттями. Наприкінці XIX - початку XX століть, у зв'язку з будівництвом залізниці та морського порту, а також інших великих споруд, було завдано невиправних збитків історичним спорудам, особливо середньовічній фортеці, споруди якої розбиралися і використовувалися як будівельний матеріал. В ті роки повністю зник морський фасад міста, було розібрано фортечні мури, частково зруйновано турецький бастіон біля башти Костянтина. Наймогутнішу в минулому фортецю в Європі фактично було знищено без жодних баталій. Зникло й багато культових споруд - пам'ятники середньовічної архітектури, в їх числі велична мечеть Султан-Селіма, яку було зведено в XVI столітті відомим турецьким архітектором Синаном, а заразом розібрано й головні турецькі лазні. На місці мечеті було зведено собор Олександра Невського, який, у свою чергу, було знищено за радянських часів, як і одну з найдавніших церков міста - храм Св. Михайла. Було зруйновано й багато інших стародавніх храмів.
Однако турки не всегда чувствовали себя полновластными хозяевами на полуострове; у крепостных стен Кеффе не раз появлялись "чайки" запорожских казаков. Так, в 1616 году запорожцы под предводительством гетмана Петра Конашевича-Сагайдачного овладели Синопом и Трапезундом, а затем повернули к Кеффе, внезапным ударом уничтожили стоявший в бухте турецкий флот и, взяв приступом Кеффе, освободили томившихся здесь несколько тысяч невольников, предназначенных для продажи в рабство. Овладевали запорожцы крепостью Кеффе и позднее, вызволяя при этом из неволи своих соотечественников.
В 1771 году во время русско-турецкой войны, город был взят российскими войсками. Во время этих боев он сильно пострадал. Спустя несколько лет, после присоединения Крыма к России, городу было возвращено его первоначальное название - Феодосия. Однако некогда цветущий город, один из важнейших прежде торговых центров на Черном море, многие годы находился в запустении. Лишь в конце XIX столетия, после того, как в 1892 году была проложена железнодорожная ветка Джанкой - Феодосия, а спустя три года завершено строительство порта, Феодосия стала превращаться в крупный торговый порт, через который экспортировалась в большом количестве украинская и крымская пшеница. Развиваясь экономически, город постепенно при этом терял свой, веками сложившийся, облик. В конце XIX - начале XX столетий, в связи со строительством железной дороги и морского порта, а также других больших сооружений, был нанесен непоправимый ущерб историческим сооружениям, особенно средневековой крепости, постройки которой разбирались и использовались в качестве строительного материала. В те годы полностью исчез морской фасад города, были разобраны крепостные стены, частично разрушен турецкий бастион у башни Константина. Самая мощная в прошлом крепость в Европе фактически была уничтожена без всяких баталий. Исчезли и многие культовые сооружения - памятники средневекового зодчества, в их числе величественная мечеть Султан-Селима, возведенная в XVI веке известным турецким зодчим Синаном, а заодно разобраны и главные турецкие бани. На месте мечети был возведен собор Александра Невского, который, в свою очередь, был уничтожен в советское время, как и одна из древнейших церквей города - храм Св. Михаила. Были разрушены и многие другие древние храмы.
Фото вересня 2005 року. |
Феодосія, територія генуезької фортеці.
А ці каземати споруджено тут, певно, перед другою світовою війною... Феодосия, территория генуэзской крепости. А эти казематы построены тут, очевидно, перед второй мировой войной... The fortress of Feodosiya. |
Багато що з архітектурного та історичного надбання було загублено й пізніше, в роки другої світової війни.
Під час бомбардувань міста фашистською авіацією загинула унікальна будівля Музею старовин на Митридаті, яку було споруджено
за проектом І. К. Айвазовського, караїмська кенаса та інші археологічні й архітектурні пам'ятники.
У роки другої світової війни через місто чотири рази перекочувався вогняний вал фронту.
Найзначнішою подією воєнних років у Феодосії була висадка радянського морського десанту в феодосійський порт кораблями ескадри
29-30 грудня 1941 року, що стала початком Керченсько-Феодосійської операції.
Проте розвинути успіх радянські війська не спромоглися, й 17 січня 1942 року вони залишили місто.
Визволено Феодосію було 13 квітня 1944 року частинами Окремої Приморської армії,
яка вела наступ з Керченського півострова вздовж узбережжя.
Після війни в Феодосії став розвиватися військово-промисловий комплекс, будівництво якого почалося ще в передвоєнні роки, й місто було закрито для іноземних туристів. Сьогодні Феодосія радо приймає всіх гостей. Серед промислових підприємств міста слід виділити морський порт, Науково-дослідний інститут аеропружних систем, відомий завод "Море", що випускає різноманітні морські судна - від унікальних десантних кораблів "Зубр" на повітряній подушці до витончених і розкішних морських яхт.
Многое из архитектурного и исторического достояния было утеряно и позднее, в годы второй мировой войны. Во время бомбежек города фашистской авиацией погибло уникальное здание Музея древностей на Митридате, построенное по проекту И. К. Айвазовского, караимская кенаса и другие археологические и архитектурные памятники. В годы второй мировой войны через город четырежды перекатывался огневой вал фронта. Наиболее значительным событием военных лет в Феодосии была высадка советского морского десанта в феодосийский порт кораблями эскадры 29-30 декабря 1941 года, ставшая началом Керченско-Феодосийской операции. Однако развить успех советские войска не смогли, и 17 января 1942 года город был ими оставлен. Освобождена Феодосия 13 апреля 1944 года частями Отдельной Приморской армии, которая вела наступление с Керченского полуострова вдоль побережья.
После войны в Феодосии стал развиваться военно-промышленный комплекс, строительство которого началось еще в предвоенные годы, и город был закрыт для иностранных туристов. Сегодня Феодосия с радостью принимает всех гостей. Среди промышленных предприятий города следует выделить морской порт, Научно-исследовательский институт аэроупругих систем, известный завод "Море", выпускающий разнообразные морские суда - от уникальных десантных кораблей "Зубр" на воздушной подушке до изящных и роскошных морских яхт.
Після війни в Феодосії став розвиватися військово-промисловий комплекс, будівництво якого почалося ще в передвоєнні роки, й місто було закрито для іноземних туристів. Сьогодні Феодосія радо приймає всіх гостей. Серед промислових підприємств міста слід виділити морський порт, Науково-дослідний інститут аеропружних систем, відомий завод "Море", що випускає різноманітні морські судна - від унікальних десантних кораблів "Зубр" на повітряній подушці до витончених і розкішних морських яхт.
Многое из архитектурного и исторического достояния было утеряно и позднее, в годы второй мировой войны. Во время бомбежек города фашистской авиацией погибло уникальное здание Музея древностей на Митридате, построенное по проекту И. К. Айвазовского, караимская кенаса и другие археологические и архитектурные памятники. В годы второй мировой войны через город четырежды перекатывался огневой вал фронта. Наиболее значительным событием военных лет в Феодосии была высадка советского морского десанта в феодосийский порт кораблями эскадры 29-30 декабря 1941 года, ставшая началом Керченско-Феодосийской операции. Однако развить успех советские войска не смогли, и 17 января 1942 года город был ими оставлен. Освобождена Феодосия 13 апреля 1944 года частями Отдельной Приморской армии, которая вела наступление с Керченского полуострова вдоль побережья.
После войны в Феодосии стал развиваться военно-промышленный комплекс, строительство которого началось еще в предвоенные годы, и город был закрыт для иностранных туристов. Сегодня Феодосия с радостью принимает всех гостей. Среди промышленных предприятий города следует выделить морской порт, Научно-исследовательский институт аэроупругих систем, известный завод "Море", выпускающий разнообразные морские суда - от уникальных десантных кораблей "Зубр" на воздушной подушке до изящных и роскошных морских яхт.
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Церква Стефана, пам'ятка архітектури XIV ст. Зараз залишки генуезької фортеці в Феодосії є історико-архітектурним заповідником. До нього входять і християнські храми, що розташовані поруч із цитаделлю, - три вірменських й один грецький. Грецька церква Стефана, що датується XIV століттям, і дещо пізніша вірменська - Георгія Победоносця - зовсім крихітні споруди. Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа. Церковь Стефана, памятник архитектуры XIV в. Ныне остатки генуэзской крепости в Феодосии являются историко-архитектурным заповедником. В него входят и соседствующие с цитаделью христианские храмы - три армянских и один греческий. Греческая церковь Стефана, датируемая XIV веком, и несколько более поздняя армянская - Георгия Победоносца - совершенно крохотные постройки. |
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Церква Стефана, пам'ятка архітектури XIV ст.
Ці християнські храми гранично скромні за архітектурою, майже однакові за розмірами (відповідно 7x8 та 6x9 м). Обидві вони - одноабсидні базиліки, що перекриті циліндричним склепінням, обидві мають однакове оформлення входів - профільований із тесаного каміння портал і арочну нішу над ним, у обох схоже розміщення віконних отворів. Навіть на місцевості вони розташовані однаково - на пагорбі. Судячи з архітектури цих двох храмів, їх прихожани - і греки, і вірмени - жили в однаково жебрацьких умовах, належали до «нижчих», тобто трудових і небагатих верств населення.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа. Церковь Стефана, памятник архитектуры XIV в.
Эти христианские храмы предельно скромны по архитектуре, почти одинаковы по размерам (соответственно 7x8 и 6x9 м). Обе они - одноабсидные базилики, перекрытые цилиндрическим сводом, обе имеют одинаковое оформление входов - профилированный из тесаных камней портал и арочную нишу над ним, у обоих сходное размещение оконных проемов. Даже на местности они расположены одинаково - на пригорке. Судя по архитектуре этих двух храмиков, их прихожане - и греки, и армяне - жили в одинаково нищенских условиях, принадлежали к «низшим», т. е. трудовым и небогатым слоям населения.
The fortress of Feodosiya. The Greek’s church of sainted Stephen, 14th century.
Ці християнські храми гранично скромні за архітектурою, майже однакові за розмірами (відповідно 7x8 та 6x9 м). Обидві вони - одноабсидні базиліки, що перекриті циліндричним склепінням, обидві мають однакове оформлення входів - профільований із тесаного каміння портал і арочну нішу над ним, у обох схоже розміщення віконних отворів. Навіть на місцевості вони розташовані однаково - на пагорбі. Судячи з архітектури цих двох храмів, їх прихожани - і греки, і вірмени - жили в однаково жебрацьких умовах, належали до «нижчих», тобто трудових і небагатих верств населення.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа. Церковь Стефана, памятник архитектуры XIV в.
Эти христианские храмы предельно скромны по архитектуре, почти одинаковы по размерам (соответственно 7x8 и 6x9 м). Обе они - одноабсидные базилики, перекрытые цилиндрическим сводом, обе имеют одинаковое оформление входов - профилированный из тесаных камней портал и арочную нишу над ним, у обоих сходное размещение оконных проемов. Даже на местности они расположены одинаково - на пригорке. Судя по архитектуре этих двух храмиков, их прихожане - и греки, и армяне - жили в одинаково нищенских условиях, принадлежали к «низшим», т. е. трудовым и небогатым слоям населения.
The fortress of Feodosiya. The Greek’s church of sainted Stephen, 14th century.
Фото вересня 2005 року. |
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Церква Іоана Богослова, пам'ятка архітектури XIV ст. Метрів за тридцять на захід від церкви Георгія, в низині, розташована церква Іоанна Передвісника, по сусідству з нею - храм Іоанна Богослова. Важко полишити думку, що їх прихожанами були будівельники цитаделі. Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа. Церковь Иоанна Богослова, памятник архитектуры XIV в. Метрах в тридцати к западу от церкви Георгия, в низине, расположена церковь Иоанна Предтечи, по соседству с ней - храм Иоанна Богослова. Трудно отделаться от мысли, что их прихожанами были строители цитадели. The fortress of Feodosiya. The church of John Bogoslov, 14th century. |
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Церква Іоана Богослова, пам'ятка архітектури XIV ст.
Ймовірно, будівлі на горі зводили для генуезьких сеньйорів ті ж самі люди, що будували внизу для себе. Будували, як на батьківщині, де часті землетруси: щонайменше виступаючих частин, щонайменше перепадів по висоті, щонайменше вікон. Притвор відверто приставлений до кубу основного об'єму, в місцях сполучення зроблені осадові шви - як у Вірменії або в далекій вірменській Киликії (Киликія - стародавня місцевість у Малій Азії, на півдні сучасної Центральної Туреччини; у XI-XIV століттях тут існувала Киликійська вірменська держава).
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Церковь Иоанна Богослова, памятник архитектуры XIV в.
Вероятно, строения на горе возводили для генуэзских сеньоров те же люди, что строили внизу для себя. Строили, как на родине, где часты землетрясения: поменьше выступающих частей, поменьше перепадов по высоте, поменьше окон. Притвор откровенно приставлен к кубу основного объема, в местах сопряжения сделаны осадочные швы - как в Армении или в далекой армянской Киликии (Киликия - древняя область в Малой Азии, на юге современной Центральной Турции; в XI-XIV веках здесь существовало Киликийское армянское государство).
Церква Іоана Богослова, пам'ятка архітектури XIV ст.
Ймовірно, будівлі на горі зводили для генуезьких сеньйорів ті ж самі люди, що будували внизу для себе. Будували, як на батьківщині, де часті землетруси: щонайменше виступаючих частин, щонайменше перепадів по висоті, щонайменше вікон. Притвор відверто приставлений до кубу основного об'єму, в місцях сполучення зроблені осадові шви - як у Вірменії або в далекій вірменській Киликії (Киликія - стародавня місцевість у Малій Азії, на півдні сучасної Центральної Туреччини; у XI-XIV століттях тут існувала Киликійська вірменська держава).
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Церковь Иоанна Богослова, памятник архитектуры XIV в.
Вероятно, строения на горе возводили для генуэзских сеньоров те же люди, что строили внизу для себя. Строили, как на родине, где часты землетрясения: поменьше выступающих частей, поменьше перепадов по высоте, поменьше окон. Притвор откровенно приставлен к кубу основного объема, в местах сопряжения сделаны осадочные швы - как в Армении или в далекой армянской Киликии (Киликия - древняя область в Малой Азии, на юге современной Центральной Турции; в XI-XIV веках здесь существовало Киликийское армянское государство).
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Церква Іоана Богослова, пам'ятка архітектури XIV ст. Оформлення бокового входу та внутрішнє подвір'я. Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа. Церковь Иоанна Богослова, памятник архитектуры XIV в. Оформление бокового входа и внутренний дворик. The fortress of Feodosiya. The church of John Bogoslov, 14th century. |
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Колишня церква Іоана Предтечі, пам'ятка архітектури 1348 року.
Церква Іоана Предтечі в архітектурному плані багатша за інші, що збудованы поруч. В ній більше виступів, граней вікон, складніший план. Абсиду заховано в товщу стіни й прикрашено всередині, в інтер'єрі, погрудними рельєфними зображеннями апостолів.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Бывшая церковь Иоанна Предтечи, памятник архитектуры 1348 года.
Церковь Иоанна Предтечи в архитектурном отношении богаче чем соседние церкви. В ней больше выступов, граней окон, сложнее план. Абсида упрятана в толщу стены и украшена внутри, в интерьере, погрудными рельефными изображениями апостолов.
The fortress of Feodosiya. The former Church of John Precursor, 1348.
Колишня церква Іоана Предтечі, пам'ятка архітектури 1348 року.
Церква Іоана Предтечі в архітектурному плані багатша за інші, що збудованы поруч. В ній більше виступів, граней вікон, складніший план. Абсиду заховано в товщу стіни й прикрашено всередині, в інтер'єрі, погрудними рельєфними зображеннями апостолів.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Бывшая церковь Иоанна Предтечи, памятник архитектуры 1348 года.
Церковь Иоанна Предтечи в архитектурном отношении богаче чем соседние церкви. В ней больше выступов, граней окон, сложнее план. Абсида упрятана в толщу стены и украшена внутри, в интерьере, погрудными рельефными изображениями апостолов.
The fortress of Feodosiya. The former Church of John Precursor, 1348.
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Колишня церква Іоана Предтечі, пам'ятка архітектури 1348 року.
Вдалині на погорбі ліворуч - церква Святого Юра (Георгія Переможця), пам'ятка архітектури XIV ст.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Бывшая церковь Иоанна Предтечи, памятник архитектуры 1348 года.
Поотдаль на пригорке слева - церковь Георгия Победоносца, памятник архитектуры XIV в.
The fortress of Feodosiya. The former Church of John Precursor, 1348.
Колишня церква Іоана Предтечі, пам'ятка архітектури 1348 року.
Вдалині на погорбі ліворуч - церква Святого Юра (Георгія Переможця), пам'ятка архітектури XIV ст.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Бывшая церковь Иоанна Предтечи, памятник архитектуры 1348 года.
Поотдаль на пригорке слева - церковь Георгия Победоносца, памятник архитектуры XIV в.
The fortress of Feodosiya. The former Church of John Precursor, 1348.
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, територія генуезької фортеці Кафа.
Колишня церква Іоана Предтечі (1348 рік), внутрішнє оздоблення церкви.
Церква відтворює архітектурні форми споруди вірменської культової архітектури XIII-XIV століть. Складається з двох частин: більш давньої, невеликої в плані, квадратної центрально-купольної та витягнутої прямокутної, поділеної стовпами на три нефи, перекритих напівциркульними склепіннями з підпружними арками, що опираються на консолі. Внутрішнє оздоблення пам'ятника прикрашено барельєфами, що характерні для вірменської архітектури, центральна частина - різьбленим орнаментом з двох паралельних пасків (зовнішній - типова сельджукська плетінка з джгута, внутрішній заповнений рослинним орнаментом).
Зараз ця церква називається на честь Іверської Ікони Божої Матері.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Бывшая церковь Иоанна Предтечи (1348 год), интерьер церкви.
Церковь воспроизводит архитектурные формы сооружения армянской культовой архитектуры XIII-XIV веков. Состоит из двух частей: более древней, небольшой в плане, квадратной центрально-купольной и вытянутой прямоугольной, разделенной столбами на три нефа, перекрытых полуциркульными сводами с опирающимися на консоли подпружными арками. Интерьеры памятника украшены барельефами, характерными для армянской архитектуры, центральная часть - резным орнаментом из двух параллельных поясов (наружный - типичная сельджукская плетенка из жгута, внутренний заполнен растительным орнаментом).
Ныне эта церковь называется в честь Иверской Иконы Божьей Матери.
The fortress of Feodosiya. The former Church of John Precursor, 1348. Interior.
Колишня церква Іоана Предтечі (1348 рік), внутрішнє оздоблення церкви.
Церква відтворює архітектурні форми споруди вірменської культової архітектури XIII-XIV століть. Складається з двох частин: більш давньої, невеликої в плані, квадратної центрально-купольної та витягнутої прямокутної, поділеної стовпами на три нефи, перекритих напівциркульними склепіннями з підпружними арками, що опираються на консолі. Внутрішнє оздоблення пам'ятника прикрашено барельєфами, що характерні для вірменської архітектури, центральна частина - різьбленим орнаментом з двох паралельних пасків (зовнішній - типова сельджукська плетінка з джгута, внутрішній заповнений рослинним орнаментом).
Зараз ця церква називається на честь Іверської Ікони Божої Матері.
Феодосия, территория генуэзской крепости Кафа.
Бывшая церковь Иоанна Предтечи (1348 год), интерьер церкви.
Церковь воспроизводит архитектурные формы сооружения армянской культовой архитектуры XIII-XIV веков. Состоит из двух частей: более древней, небольшой в плане, квадратной центрально-купольной и вытянутой прямоугольной, разделенной столбами на три нефа, перекрытых полуциркульными сводами с опирающимися на консоли подпружными арками. Интерьеры памятника украшены барельефами, характерными для армянской архитектуры, центральная часть - резным орнаментом из двух параллельных поясов (наружный - типичная сельджукская плетенка из жгута, внутренний заполнен растительным орнаментом).
Ныне эта церковь называется в честь Иверской Иконы Божьей Матери.
The fortress of Feodosiya. The former Church of John Precursor, 1348. Interior.
Сорок вірменських церков було в Кафі в XIV столітті. Вони багато цікавого могли б розповісти своєю архітектурою,
та збереглося до наших часів лише шість із них. З трьома ми вже познайомилися вище. Про що розповідають інші?
Церква Сергія (Саркіса) розташована в скверику на вулиці Морській. В її огорожі похований геніальний мариніст І. К. Айвазовський, тому її легко відшукати - кожен феодосієць вкаже дорогу. На перший погляд поєднанням об'ємів і побудовою плану храм Сергія (Саркіса) нагадує церкву Іоана Предтечі, та її прихожанами вже були не ті роботяги-каменярі, ремісники або портові вантажники, що храму Предтечі. Тут молилися люди заможніші. Тут - великі вікна, багато світла, широкі двері. По фасаду розкидані різьблені мармурові присвятні камені - хачкари. Кожен такий камінь, кожна мармурова або вапнякова вставка, присвятний напис на фасаді й усередині храму оповідає про чиюсь долю. Перші, найбільші присвятні камені (хачкари) було закладено в кладку головного фасаду як молитву за благоденствування тих, на чиї кошти будувався храм Саркіса. А потім це стало традицією: хачкар замовляли і заради власного благополуччя, і в пам'ять родичів, що померли на чужині або залишилися на далекій батьківщині під ярмом турок.
Інше враження справляє церква Архангелів, споруджена в 1408 році. На думку відомого археолога А. Л. Якобсона, і висотою, і уступчастим силуетом, і сполученням об'ємів у вигляді латинського хреста, і всім своїм гордим видом вона ніби промовляє: ми не православні, не принижені й пригноблені, ми - католики, однієї віри з панами Кафи - генуезцями. Титарі храму, люди, що фінансували його будівництво, були, ймовірно, багаті вірменські купці - уніати, залучені до римсько-католицької церкви.
Сорок армянских церквей было в Кафе в XIV веке. Они много интересного могли бы рассказать своей архитектурой, но сохранились до наших дней только шесть из них. С тремя мы уже познакомились выше. О чем говорят остальные?
Церковь Сергия (Саркиса) расположена в скверике на улице Морской. В ее ограде похоронен гениальный маринист И. К. Айвазовский, потому ее легко отыскать - каждый феодосиец укажет дорогу. На первый взгляд сочетанием объемов и построением плана храм Сергия (Саркиса) напоминает церковь Иоанна Предтечи, но ее прихожанами были уже не те работяги-каменщики, ремесленники или портовые грузчики, что у храма Предтечи. Здесь молились люди более состоятельные. Здесь - большие окна, обилие света, широкая дверь. По фасаду разбросаны резные мраморные посвятительные камни - хачкары. Каждый такой камень, каждая мраморная или известняковая вставка, посвятительная надпись на фасаде и внутри храма повествует о чьей-то судьбе. Первые, самые большие посвятительные камни (хачкары) были заложены в кладку главного фасада в качестве молитвы за благоденствие тех, на чьи средства строился храм Саркиса. А потом это вошло в традицию: хачкар заказывали и ради собственного благополучия, и в память родственников, умерших на чужбине или оставшихся на далекой родине под игом турок.
Иное впечатление производит церковь Архангелов, построенная в 1408 году. По мнению известного археолога А. Л. Якобсона, и высотой, и уступчатым силуэтом, и сопряжением объемов в виде латинского креста, и всем своим гордым видом она как бы говорит: мы не православные, не униженные и угнетенные, мы - католики, одной веры с господами Кафы - генуэзцами. Ктиторы храма, люди, финансировавшие его строительство, были, очевидно, богатые армянские купцы - униаты, приобщенные к римско-католической церкви.
Церква Сергія (Саркіса) розташована в скверику на вулиці Морській. В її огорожі похований геніальний мариніст І. К. Айвазовський, тому її легко відшукати - кожен феодосієць вкаже дорогу. На перший погляд поєднанням об'ємів і побудовою плану храм Сергія (Саркіса) нагадує церкву Іоана Предтечі, та її прихожанами вже були не ті роботяги-каменярі, ремісники або портові вантажники, що храму Предтечі. Тут молилися люди заможніші. Тут - великі вікна, багато світла, широкі двері. По фасаду розкидані різьблені мармурові присвятні камені - хачкари. Кожен такий камінь, кожна мармурова або вапнякова вставка, присвятний напис на фасаді й усередині храму оповідає про чиюсь долю. Перші, найбільші присвятні камені (хачкари) було закладено в кладку головного фасаду як молитву за благоденствування тих, на чиї кошти будувався храм Саркіса. А потім це стало традицією: хачкар замовляли і заради власного благополуччя, і в пам'ять родичів, що померли на чужині або залишилися на далекій батьківщині під ярмом турок.
Інше враження справляє церква Архангелів, споруджена в 1408 році. На думку відомого археолога А. Л. Якобсона, і висотою, і уступчастим силуетом, і сполученням об'ємів у вигляді латинського хреста, і всім своїм гордим видом вона ніби промовляє: ми не православні, не принижені й пригноблені, ми - католики, однієї віри з панами Кафи - генуезцями. Титарі храму, люди, що фінансували його будівництво, були, ймовірно, багаті вірменські купці - уніати, залучені до римсько-католицької церкви.
Сорок армянских церквей было в Кафе в XIV веке. Они много интересного могли бы рассказать своей архитектурой, но сохранились до наших дней только шесть из них. С тремя мы уже познакомились выше. О чем говорят остальные?
Церковь Сергия (Саркиса) расположена в скверике на улице Морской. В ее ограде похоронен гениальный маринист И. К. Айвазовский, потому ее легко отыскать - каждый феодосиец укажет дорогу. На первый взгляд сочетанием объемов и построением плана храм Сергия (Саркиса) напоминает церковь Иоанна Предтечи, но ее прихожанами были уже не те работяги-каменщики, ремесленники или портовые грузчики, что у храма Предтечи. Здесь молились люди более состоятельные. Здесь - большие окна, обилие света, широкая дверь. По фасаду разбросаны резные мраморные посвятительные камни - хачкары. Каждый такой камень, каждая мраморная или известняковая вставка, посвятительная надпись на фасаде и внутри храма повествует о чьей-то судьбе. Первые, самые большие посвятительные камни (хачкары) были заложены в кладку главного фасада в качестве молитвы за благоденствие тех, на чьи средства строился храм Саркиса. А потом это вошло в традицию: хачкар заказывали и ради собственного благополучия, и в память родственников, умерших на чужбине или оставшихся на далекой родине под игом турок.
Иное впечатление производит церковь Архангелов, построенная в 1408 году. По мнению известного археолога А. Л. Якобсона, и высотой, и уступчатым силуэтом, и сопряжением объемов в виде латинского креста, и всем своим гордым видом она как бы говорит: мы не православные, не униженные и угнетенные, мы - католики, одной веры с господами Кафы - генуэзцами. Ктиторы храма, люди, финансировавшие его строительство, были, очевидно, богатые армянские купцы - униаты, приобщенные к римско-католической церкви.
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, криниця поряд із колишньою церквою Іоана Предтечі.
Трохи далі, поряд із церквою - щит із написом (російською мовою):
Феодосия, колодец рядом с бывшей церковью Иоанна Предтечи.
Немного далее, рядом с церковью - щит с надписью:
Feodosiya, near the church of John Precursor.
Трохи далі, поряд із церквою - щит із написом (російською мовою):
«На цьому місці розташований старий православний цвинтар, тут поховані:
- разом з своїми рідними і близькими - колишній градоначальник Феодосії, голова суду Феодосії, Христофор Опанасович Анастасьєв, що брав участь як офіцер, у складі армії генералісимуса А.В.Суворова, в переході через Альпи;
- священик карантинної півроти Феодосії Олексій Іванович Верзілов, що служив в кінці XIX століття в Іверській церкві й у віці 86 років був убитий карними злочинцями;
- начальник митного округу Феодосії, учасник Кримської війни, Синопської битви й оборони Севастополя - віце-адмірал Кондратій Кондратьович Штофреген і багато інших.
Упокой Господи душі раб Твоїх.»
- разом з своїми рідними і близькими - колишній градоначальник Феодосії, голова суду Феодосії, Христофор Опанасович Анастасьєв, що брав участь як офіцер, у складі армії генералісимуса А.В.Суворова, в переході через Альпи;
- священик карантинної півроти Феодосії Олексій Іванович Верзілов, що служив в кінці XIX століття в Іверській церкві й у віці 86 років був убитий карними злочинцями;
- начальник митного округу Феодосії, учасник Кримської війни, Синопської битви й оборони Севастополя - віце-адмірал Кондратій Кондратьович Штофреген і багато інших.
Упокой Господи душі раб Твоїх.»
Феодосия, колодец рядом с бывшей церковью Иоанна Предтечи.
Немного далее, рядом с церковью - щит с надписью:
«На этом месте расположено старое православное кладбище, здесь погребены:
- вместе со своими родными и близкими - бывший феодосийский градоначальник, председатель Феодосийского суда, Христофор Афанасьевич Анастасьев, совершивший в качестве офицера, в составе армии генералиссимуса А.В.Суворова, переход через Альпы;
- священник Феодосийской карантинной полуроты Алексей Иванович Верзилов, служивший в конце XIX века в Иверской церкви и в возрасте 86 лет убитый уголовниками;
- начальник Феодосийского таможенного округа, участник Крымской войны, Синопского сражения и обороны Севастополя - вице-адмирал Кондратий Кондратьевич Штофреген и многие другие.
Упокой Господи души раб Твоих.»
- вместе со своими родными и близкими - бывший феодосийский градоначальник, председатель Феодосийского суда, Христофор Афанасьевич Анастасьев, совершивший в качестве офицера, в составе армии генералиссимуса А.В.Суворова, переход через Альпы;
- священник Феодосийской карантинной полуроты Алексей Иванович Верзилов, служивший в конце XIX века в Иверской церкви и в возрасте 86 лет убитый уголовниками;
- начальник Феодосийского таможенного округа, участник Крымской войны, Синопского сражения и обороны Севастополя - вице-адмирал Кондратий Кондратьевич Штофреген и многие другие.
Упокой Господи души раб Твоих.»
Feodosiya, near the church of John Precursor.
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, пам'ятник жертвам більшовицького терору поряд із церквою Іоана Предтечі.
На п'єдесталі пам'ятника - напис (російською мовою):
Феодосия, памятник жертвам большевистского террора рядом с церковью Иоанна Предтечи.
На пьедестале памятника - надписи (на русском языке):
Feodosiya, near the church of John Precursor.
На п'єдесталі пам'ятника - напис (російською мовою):
«Упокой Господи душі вбитих раб Твоїх.
Жертвам більшовицького терору в 1918-1922 р.р. м. Феодосія.»
Жертвам більшовицького терору в 1918-1922 р.р. м. Феодосія.»
Феодосия, памятник жертвам большевистского террора рядом с церковью Иоанна Предтечи.
На пьедестале памятника - надписи (на русском языке):
«Упокой Господи души убиенных раб Твоих.
Жертвам большевистского террора в 1918-1922 г.г. г. Феодосия.»
Жертвам большевистского террора в 1918-1922 г.г. г. Феодосия.»
Feodosiya, near the church of John Precursor.
Поряд із пам'ятником - таблиця з написом (російською мовою):
Рядом с памятником - щит с надписью:
«В одній пісні співається: "Без хрестів, без священиків вас залишать лежати, будуть вітри осінні панахиду справляти".
Так і було... Та не буде тепер! І з хрестом, і з молитвою священика, чекайте воскресіння мертвих, наші вбиті брати і сестри. Ми молимося про Вас.
За роки більшовицького терору в Феодосії розстріляно близько 16 тисяч людей. У цій землі лежать люди різних професій і станів - всі, кого наздогнав той страшний час у нашому місті.
Це священики, дворяни, курські робітники (що втекли разом із дружинами й дітьми до Феодосії від більшовиків). Це й поранені з шпиталів, і обдурені оголошенням про закінчення війни козаки Кубанського козачого корпусу, генерали і солдати, офіцери й урядовці, шевці і майстрові, домогосподарки і вчителі.
Але у Бога всі живі. Він буде вбивцям суддею.
Якщо хто розорить храм Божий, того покарає Бог, бо храм Божий святий; А цей храм - ви;
(1-е Кор. Розділ 3, ст. 17-18)
P.S. Весь склад відділу Феодосійської НК і Особливого відділу 46 стрілецької дивізії було розстріляно виїзною оперативною командою Крим НК, після чого цю виїзну команду також було розстріляно.»
Так і було... Та не буде тепер! І з хрестом, і з молитвою священика, чекайте воскресіння мертвих, наші вбиті брати і сестри. Ми молимося про Вас.
За роки більшовицького терору в Феодосії розстріляно близько 16 тисяч людей. У цій землі лежать люди різних професій і станів - всі, кого наздогнав той страшний час у нашому місті.
Це священики, дворяни, курські робітники (що втекли разом із дружинами й дітьми до Феодосії від більшовиків). Це й поранені з шпиталів, і обдурені оголошенням про закінчення війни козаки Кубанського козачого корпусу, генерали і солдати, офіцери й урядовці, шевці і майстрові, домогосподарки і вчителі.
Але у Бога всі живі. Він буде вбивцям суддею.
Якщо хто розорить храм Божий, того покарає Бог, бо храм Божий святий; А цей храм - ви;
(1-е Кор. Розділ 3, ст. 17-18)
P.S. Весь склад відділу Феодосійської НК і Особливого відділу 46 стрілецької дивізії було розстріляно виїзною оперативною командою Крим НК, після чого цю виїзну команду також було розстріляно.»
Рядом с памятником - щит с надписью:
«В одной песне поётся: "Без крестов, без священников вас оставят лежать, будут ветры осенние панихиду справлять".
Так и было... Да не будет теперь! И с крестом, и с молитвою священника, ждите воскресения мертвых, убиенные наши братья и сестры. Мы молимся о Вас.
За годы большевистского террора в Феодосии расстреляно около 16 тысяч человек. В этой земле лежат люди разных профессий и сословий - все, кого настигло то страшное время в нашем городе.
Это священники, дворяне, курские рабочие (бежавшие вместе с женами и детьми в Феодосию от большевиков). Это и раненные из госпиталей, и обманутые объявлением об окончании войны казаки Кубанского казачьего корпуса, генералы и солдаты, офицеры и чиновники, сапожники и мастеровые, домохозяйки и учителя.
Но у Бога все живы. Он будет убийцам судьёй.
Если кто разорит храм Божий, того покарает Бог, ибо храм Божий свят; А этот храм - вы;
(1-е Кор. Глава 3, ст. 17-18)
P.S. Весь состав Феодосийского отдела ЧК и Особого отдела 46 стрелковой дивизии был расстрелян выездной оперативной командой Крым ЧК, после чего эта выездная команда тоже была расстреляна.»
Так и было... Да не будет теперь! И с крестом, и с молитвою священника, ждите воскресения мертвых, убиенные наши братья и сестры. Мы молимся о Вас.
За годы большевистского террора в Феодосии расстреляно около 16 тысяч человек. В этой земле лежат люди разных профессий и сословий - все, кого настигло то страшное время в нашем городе.
Это священники, дворяне, курские рабочие (бежавшие вместе с женами и детьми в Феодосию от большевиков). Это и раненные из госпиталей, и обманутые объявлением об окончании войны казаки Кубанского казачьего корпуса, генералы и солдаты, офицеры и чиновники, сапожники и мастеровые, домохозяйки и учителя.
Но у Бога все живы. Он будет убийцам судьёй.
Если кто разорит храм Божий, того покарает Бог, ибо храм Божий свят; А этот храм - вы;
(1-е Кор. Глава 3, ст. 17-18)
P.S. Весь состав Феодосийского отдела ЧК и Особого отдела 46 стрелковой дивизии был расстрелян выездной оперативной командой Крым ЧК, после чего эта выездная команда тоже была расстреляна.»
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, генуезька фортеця Кафа XIV-XV століть.
Башта Климента VI, пам'ятка архітектури 1348 р.
Далі - башта Кріско, XIV столітя.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Башня Климента VI, памятник архитектуры 1348 г.
Вдали - башня Криско, XIV век.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries. The Tower of Clement VI, 1348.
The tower of Crisko (14th century) is far visible.
Башта Климента VI, пам'ятка архітектури 1348 р.
Далі - башта Кріско, XIV столітя.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Башня Климента VI, памятник архитектуры 1348 г.
Вдали - башня Криско, XIV век.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries. The Tower of Clement VI, 1348.
The tower of Crisko (14th century) is far visible.
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Феодосія, генуезька фортеця Кафа XIV-XV століть.
Вид на башту Климента VI та фортечні мури цитаделі з боку башти Кріско. Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Вид на башню Климента VI и крепостные стены цитадели со стороны башни Криско. Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries. The Tower of Clement VI, 1348. |
Фото вересня 2005 року.
Феодосія, генуезька фортеця Кафа XIV-XV століть.
Башта Кріско, пам'ятка архітектури XIV столітя.
Вид зсередини башти.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Башня Криско, памятник архитектуры XIV века.
Вид изнутри башни.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries. The Tower of Crisko, 14th century. The inside view.
Башта Кріско, пам'ятка архітектури XIV столітя.
Вид зсередини башти.
Феодосия, генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Башня Криско, памятник архитектуры XIV века.
Вид изнутри башни.
Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries. The Tower of Crisko, 14th century. The inside view.
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Генуезька фортеця Кафа XIV-XV століть.
Башта Костянтина, XIV столітя. Генуэзская крепость Кафа XIV-XV веков. Башня Константина, XIV века. Feodosiya, the Genoese fortress «Kafa», 14th-15th centuries. The Tower of Constantine, 14th century. |
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія. Пам'ятний знак броненосцю «Потьомкін».
На пам'ятнику - напис (російською мовою):
«22 червня (5 липня) 1905 року на рейді Феодосії стояв
броненосець "Потьомкін", що повстав супроти царського самодержавства.
Феодосия. Памятный знак броненосцу «Потемкин». На памятнике - надпись (на русском языке):
«22 июня (5 июля) 1905 года на Феодосийском рейде стоял
восставший против царского самодержавия броненосец "Потемкин"».
|
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія. Пам'ятник Іванові Костянтиновичу Айвазовському перед будівлею картинної галереї Айвазовського.
Цей пам'ятник великому художнику-мариністу було встановлено 1930 року (автор проекту скульптор академік Ілля Якович Гинцбург, справжнє ім'я та прізвище - Еліаш Гинзбург). Айвазовського зображено з палітрою та пензлем у руках. Погляд його спрямований на море. На п'єдесталі пам'ятника висічено напис (російською мовою):
«Феодосія Айвазовському».
Феодосия. Памятник Ивану Константиновичу Айвазовскому перед зданием картинной галереи Айвазовского. Этот памятник великому художнику-маринисту был установлен в 1930 году (автор проекта скульптор академик Илья Яковлевич Гинцбург, настоящее имя и фамилия - Элиаш Гинзбург). Айвазовский запечатлен с палитрой и кистью в руках. Взор его устремлен на море. На пьедестале памятника высечена надпись (на русском языке):
«Феодосия Айвазовскому».
|
Картинну галерею (нині - картинна галерея на ім. І. К. Айвазовського)
було засновано великим художником-мариністом Іваном Костянтиновичем Айвазовським (1817-1900 рр.).
Галерея розміщується в будинку, спорудженому за проектом Айвазовського в 1848 році.
Пізніше художник прибудував до нього великий виставковий зал.
Картинна галерея є великим культурним центром і цікавим музеєм мариністичного живопису.
Нині тут зібрано більше двох тисяч творів живопису й графіки,
зокрема близько чотирьохсот картин самого І. К. Айвазовського.
У верхніх залах галереї, разом із творами мариністичного живопису, виставлено багато картин і ескізів
Айвазовського, що зображають українські пейзажі. У цих залах виставлені також картини
А. І. Фесслера, Л. Ф. Лагоріо, К. Ф. Богаєвського, М. А. Волошина, М. П. Латрі, Н. С. Барсамова.
Є також меморіальний зал, де зберігаються документи й експонати, що розповідають про життя і творчий шлях
видатного майстра морського живопису, ім'я якого відоме всьому світу.
Іван Костянтинович Айвазовський народився 17 липня 1817 року в Феодосії. Ще в ранньому дитинстві виявилося його неабияке дарування. На юного митця звернув увагу міський архітектор, він направив хлопчика в Сімферопольську гімназію. Через три роки Айвазовського було направлено в Петербурзьку Академію мистецтв. Завдяки своїй винятковій обдарованості він закінчив її на два роки раніше строку. Значний вплив на молодого митця мало спілкування з Брюлловим, Глинкою, Жуковським, Криловим, Гоголем. У 1836 році він познайомився з О. С. Пушкіним. У 1840 році Айвазовський за відрядженням академії поїхав до Італії. Через три роки він відправився з виставкою своїх картин Європою. Виставка мала величезний успіх і принесла йому славу кращого європейського мариніста. У 1844 році Академія мистецтв присвоїла 27-річному митцю звання академіка живопису.
Перед Айвазовським відкривалися блискучі перспективи столичного життя, проте він вирішив повернутися з Петербургу в своє рідне місто. Всі подальші роки свого життя І. К. Айвазовський провів у Феодосії, лише ненадовго виїжджаючи в зимові місяці в столицю. «Це почуття або звичка - моя друга натура, - говорив він. - Зиму я охоче провожу в Петербурзі... але ледь повіє весною, на мене нападає туга по батьківщині - мене тягне до Криму...»
У Феодосії Айвазовський написав більшість із шести тисяч своїх картин. На полотнах він реалістично передав життя моря у всіх його проявах, романтику морської стихії, велич і мужність духу людей, що борються із стихією. Кращими творами Айвазовського заслужено вважаються «Дев'ятий вал» (зберігається в Російському музеї в Санкт-Петербурзі) і «Чорне море». Вінцем творчості великого митця є створена їм вже в старості вражаюча картина «Серед хвиль», яку художник написав всього за десять днів.
Картинная галерея (ныне - картинная галерея им. И. К. Айвазовского) была основана великим художником-маринистом Иваном Константиновичем Айвазовским (1817-1900 гг.). Галерея размещается в доме, построенном по проекту Айвазовского в 1848 году. Позднее художник пристроил к нему большой выставочный зал. Картинная галерея является крупным культурным центром и интереснейшим музеем маринистической живописи. Ныне здесь собрано более двух тысяч произведений живописи и графики, в том числе около четырехсот картин самого И. К. Айвазовского. В верхних залах галереи, наряду с произведениями маринистической живописи, выставлено много картин и эскизов Айвазовского, изображающих украинские пейзажи. В этих залах выставлены также картины А. И. Фесслера, Л. Ф. Лагорио, К. Ф. Богаевского, М. А. Волошина, М. П. Латри, Н. С. Барсамова. Имеется также мемориальный зал, где хранятся документы и экспонаты, рассказывающие о жизни и творческом пути выдающегося мастера морской живописи, имя которого известно всему миру.
Иван Константинович Айвазовский родился 17 июля 1817 года в Феодосии. Еще в раннем детстве проявилось его незаурядное дарование. На юного художника обратил внимание городской архитектор, он определил мальчика в Симферопольскую гимназию. Через три года Айвазовский был направлен в Петербургскую Академию художеств. Благодаря своей исключительной одаренности он закончил ее на два года раньше срока. Значительное влияние на молодого художника оказало общение с Брюлловым, Глинкой, Жуковским, Крыловым, Гоголем. В 1836 году он познакомился с А. С. Пушкиным. В 1840 году Айвазовский по командировке академии поехал в Италию. Спустя три года он отправился с выставкой своих картин по Европе. Выставка имела громадный успех и принесла ему славу лучшего европейского мариниста. В 1844 году Академия художеств присвоила 27-летнему художнику звание академика живописи.
Перед Айвазовским были открыты блестящие перспективы столичной жизни, однако он решил вернуться из Петербурга в свой родной город. Все последующие годы своей жизни И. К. Айвазовский провел в Феодосии, лишь ненадолго выезжая в зимние месяцы в столицу. «Это чувство или привычка - моя вторая натура, - говорил он. - Зиму я охотно провожу в Петербурге... но чуть повеет весной, на меня нападает тоска по родине - меня тянет в Крым...»
В Феодосии Айвазовский написал большинство из шести тысяч своих картин. На полотнах он реалистично передал жизнь моря во всех ее проявлениях, романтику морской стихии, величие и мужество духа борющихся со стихией людей. Лучшими произведениями Айвазовского заслуженно считаются «Девятый вал» (хранится в Русском музее в Санкт-Петербурге) и «Черное море». Венцом творчества великого художника является созданная им уже в старости впечатляющая картина «Среди волн», которую художник написал всего за десять дней.
Іван Костянтинович Айвазовський народився 17 липня 1817 року в Феодосії. Ще в ранньому дитинстві виявилося його неабияке дарування. На юного митця звернув увагу міський архітектор, він направив хлопчика в Сімферопольську гімназію. Через три роки Айвазовського було направлено в Петербурзьку Академію мистецтв. Завдяки своїй винятковій обдарованості він закінчив її на два роки раніше строку. Значний вплив на молодого митця мало спілкування з Брюлловим, Глинкою, Жуковським, Криловим, Гоголем. У 1836 році він познайомився з О. С. Пушкіним. У 1840 році Айвазовський за відрядженням академії поїхав до Італії. Через три роки він відправився з виставкою своїх картин Європою. Виставка мала величезний успіх і принесла йому славу кращого європейського мариніста. У 1844 році Академія мистецтв присвоїла 27-річному митцю звання академіка живопису.
Перед Айвазовським відкривалися блискучі перспективи столичного життя, проте він вирішив повернутися з Петербургу в своє рідне місто. Всі подальші роки свого життя І. К. Айвазовський провів у Феодосії, лише ненадовго виїжджаючи в зимові місяці в столицю. «Це почуття або звичка - моя друга натура, - говорив він. - Зиму я охоче провожу в Петербурзі... але ледь повіє весною, на мене нападає туга по батьківщині - мене тягне до Криму...»
У Феодосії Айвазовський написав більшість із шести тисяч своїх картин. На полотнах він реалістично передав життя моря у всіх його проявах, романтику морської стихії, велич і мужність духу людей, що борються із стихією. Кращими творами Айвазовського заслужено вважаються «Дев'ятий вал» (зберігається в Російському музеї в Санкт-Петербурзі) і «Чорне море». Вінцем творчості великого митця є створена їм вже в старості вражаюча картина «Серед хвиль», яку художник написав всього за десять днів.
Картинная галерея (ныне - картинная галерея им. И. К. Айвазовского) была основана великим художником-маринистом Иваном Константиновичем Айвазовским (1817-1900 гг.). Галерея размещается в доме, построенном по проекту Айвазовского в 1848 году. Позднее художник пристроил к нему большой выставочный зал. Картинная галерея является крупным культурным центром и интереснейшим музеем маринистической живописи. Ныне здесь собрано более двух тысяч произведений живописи и графики, в том числе около четырехсот картин самого И. К. Айвазовского. В верхних залах галереи, наряду с произведениями маринистической живописи, выставлено много картин и эскизов Айвазовского, изображающих украинские пейзажи. В этих залах выставлены также картины А. И. Фесслера, Л. Ф. Лагорио, К. Ф. Богаевского, М. А. Волошина, М. П. Латри, Н. С. Барсамова. Имеется также мемориальный зал, где хранятся документы и экспонаты, рассказывающие о жизни и творческом пути выдающегося мастера морской живописи, имя которого известно всему миру.
Иван Константинович Айвазовский родился 17 июля 1817 года в Феодосии. Еще в раннем детстве проявилось его незаурядное дарование. На юного художника обратил внимание городской архитектор, он определил мальчика в Симферопольскую гимназию. Через три года Айвазовский был направлен в Петербургскую Академию художеств. Благодаря своей исключительной одаренности он закончил ее на два года раньше срока. Значительное влияние на молодого художника оказало общение с Брюлловым, Глинкой, Жуковским, Крыловым, Гоголем. В 1836 году он познакомился с А. С. Пушкиным. В 1840 году Айвазовский по командировке академии поехал в Италию. Спустя три года он отправился с выставкой своих картин по Европе. Выставка имела громадный успех и принесла ему славу лучшего европейского мариниста. В 1844 году Академия художеств присвоила 27-летнему художнику звание академика живописи.
Перед Айвазовским были открыты блестящие перспективы столичной жизни, однако он решил вернуться из Петербурга в свой родной город. Все последующие годы своей жизни И. К. Айвазовский провел в Феодосии, лишь ненадолго выезжая в зимние месяцы в столицу. «Это чувство или привычка - моя вторая натура, - говорил он. - Зиму я охотно провожу в Петербурге... но чуть повеет весной, на меня нападает тоска по родине - меня тянет в Крым...»
В Феодосии Айвазовский написал большинство из шести тысяч своих картин. На полотнах он реалистично передал жизнь моря во всех ее проявлениях, романтику морской стихии, величие и мужество духа борющихся со стихией людей. Лучшими произведениями Айвазовского заслуженно считаются «Девятый вал» (хранится в Русском музее в Санкт-Петербурге) и «Черное море». Венцом творчества великого художника является созданная им уже в старости впечатляющая картина «Среди волн», которую художник написал всего за десять дней.
Фото вересня 2005 року.
Феодосія. Пам'ятні дошки на будівлі картинної галереї Айвазовського.
На пам'ятних дошках - написи (російською мовою):
Феодосия. Мемориальные доски на здании картинной галереи Айвазовского.
На мемориальных досках - надписи (на русском языке):
На пам'ятних дошках - написи (російською мовою):
«Тут з 1848 по 1900 роки жив і працював великий російський художник Іван Костянтинович Айвазовській»
та
«Моє щире бажання, щоб будівля моєї картинної галереї в місті Феодосії зі всіма в ній картинами,
статуями й іншими витворами мистецтва, що перебувають в цій галереї, складали цілковиту власність міста Феодосії,
і на згадку про мене, Айвазовського, заповідаю /галерею/ місту Феодосії, моєму рідному місту...»
Із заповіту І. К. Айвазовського.
Із заповіту І. К. Айвазовського.
Феодосия. Мемориальные доски на здании картинной галереи Айвазовского.
На мемориальных досках - надписи (на русском языке):
«Здесь с 1848 по 1900 годы жил и работал великий русский художник Иван Константинович Айвазовский»
и
«Мое искреннее желание, чтобы здание моей картинной галлереи в городе Феодосии со всеми в ней картинами,
статуями и другими произведениями искусства, находящимися в этой галлерее, составляли полную собственность города Феодосии,
и в память обо мне, Айвазовском, завещаю /галлерею/ городу Феодосии, моему родному городу...»
Из завещания И. К. Айвазовского.
Из завещания И. К. Айвазовского.
Багато своїх картин Айвазовський присвятив рідному місту. Любов до Феодосії виявлялася в Айвазовського у всьому.
Він мріяв про процвітання міста та настирливо добивався затвердження проектів будівництва порту Феодосії
і проведення залізниці. Оскільки одвічною проблемою для Феодосії була нестача питної води, то в 1880 році
І. К. Айвазовський передав у власність місту джерело, що знаходилося в його Субашському маєтку,
і брав діяльну участь у будівництві водопроводу. Про цей дар Айвазовського рідному місту нагадує
висока водонапірна башта біля панчішної фабрики, яку феодосійці називають «Білим басейном».
У 1888 році за проектом і на кошти художника було споруджено красивий фонтан на бульварі.
Зараз цей чудовий архітектурний пам'ятник відреставровано, і він постає перед нами таким, яким він був при Айвазовському.
Айвазовський часто звертався до батального живопису. Він був близько знайомий з видатними флотоводцями Лазаревим, Нахімовим, Корніловим, багато плавав на військових кораблях, брав участь у морських десантах. У головній виставковій залі галереї експонуються його картини «Наваринський бій» і «Чесменський бій», що були написані в 1848 році. За заслуги перед флотом І. К. Айвазовському було надано звання головного живописця морського штабу.
Много своих картин Айвазовский посвятил родному городу. Любовь к Феодосии проявлялась у Айвазовского во всем. Он мечтал о процветании города и настойчиво добивался утверждения проектов строительства Феодосийского порта и проведения железной дороги. Поскольку извечной проблемой для Феодосии была нехватка питьевой воды, то в 1880 году И. К. Айвазовский передал в собственность городу источник, находившийся в его Субашском имении, и принимал деятельное участие в строительстве водопровода. Об этом даре Айвазовского родному городу напоминает высокая водонапорная башня возле чулочной фабрики, которую феодосийцы называют «Белым бассейном». В 1888 году по проекту и на средства художника был построен красивый фонтан на бульваре. Сейчас этот великолепный архитектурный памятник отреставрирован, и предстает перед нами таким, каким он был при Айвазовском.
Айвазовский часто обращался к батальной живописи. Он был близко знаком с выдающимися флотоводцами Лазаревым, Нахимовым, Корниловым, много плавал на военных кораблях, участвовал в морских десантах. В главном выставочном зале галереи экспонируются его картины «Наваринский бой» и «Чесменский бой», написанные в 1848 году. За заслуги перед флотом И. К. Айвазовскому было присвоено звание главного живописца морского штаба.
Айвазовський часто звертався до батального живопису. Він був близько знайомий з видатними флотоводцями Лазаревим, Нахімовим, Корніловим, багато плавав на військових кораблях, брав участь у морських десантах. У головній виставковій залі галереї експонуються його картини «Наваринський бій» і «Чесменський бій», що були написані в 1848 році. За заслуги перед флотом І. К. Айвазовському було надано звання головного живописця морського штабу.
Много своих картин Айвазовский посвятил родному городу. Любовь к Феодосии проявлялась у Айвазовского во всем. Он мечтал о процветании города и настойчиво добивался утверждения проектов строительства Феодосийского порта и проведения железной дороги. Поскольку извечной проблемой для Феодосии была нехватка питьевой воды, то в 1880 году И. К. Айвазовский передал в собственность городу источник, находившийся в его Субашском имении, и принимал деятельное участие в строительстве водопровода. Об этом даре Айвазовского родному городу напоминает высокая водонапорная башня возле чулочной фабрики, которую феодосийцы называют «Белым бассейном». В 1888 году по проекту и на средства художника был построен красивый фонтан на бульваре. Сейчас этот великолепный архитектурный памятник отреставрирован, и предстает перед нами таким, каким он был при Айвазовском.
Айвазовский часто обращался к батальной живописи. Он был близко знаком с выдающимися флотоводцами Лазаревым, Нахимовым, Корниловым, много плавал на военных кораблях, участвовал в морских десантах. В главном выставочном зале галереи экспонируются его картины «Наваринский бой» и «Чесменский бой», написанные в 1848 году. За заслуги перед флотом И. К. Айвазовскому было присвоено звание главного живописца морского штаба.
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія.
Фонтан Айвазовського в Ювілейному парку. Цей фонтан було споруджено 1888 року за проектом і на кошти художника. Феодосия. Фонтан Айвазовского в Юбилейном парке. Этот фонтан был построен в 1888 году по проекту и на средства художника. |
Айвазовський помер раптово, від крововиливу в мозок. В день смерті він працював над картиною «Вибух турецького корабля»,
присвяченій одному з епізодів російсько-турецької війни. Феодосійці свято шанують пам'ять свого визначного земляка.
Його ім'ям названо залізничну станцію й одну з вулиць міста.
Могила Айвазовського розташована у дворі старовинної вірменської церкви Сергія (Саркіса).
Айвазовский скончался скоропостижно, от кровоизлияния в мозг. В день смерти он работал над картиной «Взрыв турецкого корабля», посвященной одному из эпизодов русско-турецкой войны. Феодосийцы свято чтят память о своем знатном земляке. Его именем названы железнодорожная станция и одна из улиц города. Могила Айвазовского находится во дворе старинной армянской церкви Сергия (Саркиса).
Айвазовский скончался скоропостижно, от кровоизлияния в мозг. В день смерти он работал над картиной «Взрыв турецкого корабля», посвященной одному из эпизодов русско-турецкой войны. Феодосийцы свято чтят память о своем знатном земляке. Его именем названы железнодорожная станция и одна из улиц города. Могила Айвазовского находится во дворе старинной армянской церкви Сергия (Саркиса).
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Надгробок Івана Костянтиновича Айвазовського в огорожі вірменської церкви Сергія (Сурб Саркіс).
Цей надгробок у формі саркофага із цілісного блоку білого мармуру встановила в 1903 році вдова художника - Ганна Микитівна. Автор - італійський скульптор Л. Біоджолі. Давньовірменською мовою написано слова вірменського історика Мовсеса Хоренаци: «Народжений смертним, залишив по собі безсмертну пам'ять». Надгробие Ивана Константиновича Айвазовского в ограде армянской церкви Сергия (Сурб Саркис). Это надгробие в форме саркофага из цельного блока белого мрамора установила в 1903 году вдова художника - Анна Никитична. Автор - итальянский скульптор Л. Биоджоли. На древнеармянском языке написаны слова армянского историка Мовсеса Хоренаци: «Рожденный смертным, оставил по себе бессмертную память». |
Фото вересня 2012 року.
Дзвіниця-портал перед вірменською церквою Сергія (Сурб Саркіс).
Перед церквою розташована дзвіниця, яку влаштовано під час реконструкції 1888 року в збереженій частині порталу входу, який раніше складав із храмом єдине ціле.
«Дзвіницю-портал» було споруджено в XV столітті у вірмено-малоазійському стилі. Її виконано у виді альтанки-ківорія. Чотири масивні стовпи з'єднано стрілчастими арками та перекрито хрестовим склепінням. Фриз із північного та південного боків прикрашено з'єднаними в смужку різьбленими розетками.
Колокольня-портал перед армянской церковью Сергея (Сурб Саркис).
Перед церковью расположена колокольня, которая устроена во время реконструкции 1888 года в сохраненной части портала входа, который раньше составлял с храмом единственное целое.
«Колокольня-портал» была построена в XV веке в армяно-малоазийском стиле. Она выполнена в виде беседки-кивория. Четыре массивных столба соединены стрельчатыми арками и перекрыты крестовым сводом. Фриз с северной и южной сторн украшен соединенными в полоску резными розетками.
Перед церквою розташована дзвіниця, яку влаштовано під час реконструкції 1888 року в збереженій частині порталу входу, який раніше складав із храмом єдине ціле.
«Дзвіницю-портал» було споруджено в XV столітті у вірмено-малоазійському стилі. Її виконано у виді альтанки-ківорія. Чотири масивні стовпи з'єднано стрілчастими арками та перекрито хрестовим склепінням. Фриз із північного та південного боків прикрашено з'єднаними в смужку різьбленими розетками.
Колокольня-портал перед армянской церковью Сергея (Сурб Саркис).
Перед церковью расположена колокольня, которая устроена во время реконструкции 1888 года в сохраненной части портала входа, который раньше составлял с храмом единственное целое.
«Колокольня-портал» была построена в XV веке в армяно-малоазийском стиле. Она выполнена в виде беседки-кивория. Четыре массивных столба соединены стрельчатыми арками и перекрыты крестовым сводом. Фриз с северной и южной сторн украшен соединенными в полоску резными розетками.
Фото вересня 2012 року. |
Старовинна вірменська церква Сергія (Сурб Саркіс), вул. Вірменська, 1.
Споруджено 1330 року вірмено-григоріанською громадою на території міської цитаделі. Традиційно вважається найдавнішим вірменським храмом Феодосії. Внаслідок неодноразових перебудов Сурб Саркіс відрізняється складним внутрішнім плануванням та об'ємно-просторовим вирішенням. Більшість об'ємів храму завершують напівциркульні склепіння на підпружних арках (окрім квадратної частини північного приміщення, перекритої склепінням із нервюрами). Стіни складено з великих блоків вапняку. Дах двохскатний, вкритий черепицею. Ззовні та зсередини у стіни вмуровано мармурові та вапнякові хачкари, деякі з яких значно старіші за храм. Старинная армянская церковь Сергия (Сурб Саркис), ул. Армянская, 1. Построена в 1330 году армяно-григорианской общиной на территории городской цитадели. Традиционно считается самым давним армянским храмом Феодосии. В результате неоднократных перестроек Сурб Саркис отличается сложной внутренней планировкой и объемно-пространственным решением. Большинство объемов храма завершают полуциркульные своды на подпружных арках (кроме квадратной части северного помещения, перекрытой сводом с нервюрами). Стены сложены из больших блоков известняка. Крыша двухскатная, покрытая черепицей. Извне и изнутри в стены вмурованы мраморные и известняковые хачкары, некоторые из которых значительно старше храма. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Старовинна вірменська церква Сергія (Сурб Саркіс).
Вхід до храму декоровано двома григоріанськими хрестами. Над ним пам'ятна плита з вірменським написом про те, що 1888 року храм відбудовано після пожежі на кошти, виділені Айвазовським. Старовинні горіхові двері церкви Сурб Саркіс, розділені на дві частини, експонуються у виставкових залах Ермітажу та Феодосійського краєзнавчого музею. Старинная армянская церковь Сергия (Сурб Саркис). Вход в храм декорирован двумя григорианскими крестами. Над ним памятная плита с армянской надписью о том, что в 1888 году храм отстроен после пожара на средства, выделенные Айвазовским. Старинные ореховые двери церкви Сурб Саркис, разделенные на две части, экспонируются в выставочных залах Эрмитажа и Феодосийского краеведческого музея. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія. Мечеть Муфті-Джамі, XVII століття (вул. Караїмська, 6).
Чотирикутну в плані мечеть збудовано протягом 1623-1637 років з бутового каменю з чергуванням цегляної кладки. Будівля завершується великим куполом з 12-гранним світловим барабаном, що спирається на сферичні паруси. Вхід до мечеті Муфті Джамі фланковано нішами-міхрабами. Вікна споруди розташовано на двох рівнях. До мечеті прилягає восьмигранний мінарет, складений із тесаного вапняка. Неподалік мечеті збереглися фрагменти старої бруківки та руїни турецьких лазень. Феодосия. Мечеть Муфти-Джами, XVII век (ул. Караимская, 6). Четырехугольная в плане мечеть построена в течение 1623-1637 годов из бутового камня с чередованием кирпичной кладки. Здание завершается большим куполом с 12-гранным световым барабаном, который опирается на сферические паруса. Вход в мечеть Муфти-Джами фланкирован нишами-михрабами. Окна сооружения расположены на двух уровнях. К мечети прилегает восьмигранный минарет, сложенный из тесаного известняка. Близ мечети сохранились фрагменты старой мостовой и руины турецких бань. Feodosiya, the Mufti-Dzhami mosque, 17th century. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія. Літературно-меморіальний музей Олександра Гріна (вул. Галерейна, 10).
Музей Олександра Гріна (справжнє ім'я Олександр Степанович Гриневський, 1880-1932) розташовано в будинку, де з 1924 по 1929 рік жив письменник. Музей було відкрито 9 липня 1970 р. Біля входу до музею - якір, щогла, дубові двері. Феодосия. Литературно-мемориальный музей Александра Грина (ул. Галерейная, 10). Музей Александра Грина (настоящее имя Александр Степанович Гриневский, 1880-1932) расположен в доме, где с 1924 по 1929 год жил писатель. Музей был открыт 9 июля 1970 г. У входа в музей - якорь, мачта, дубовые двери. |
Фото вересня 2012 року.
Феодосія. Бічна сторона музею Олександра Гріна: велике рельєфне панно «Бригантина».
Саме в цьому будинку Олександр Грін створив свої відомі фантастичні оповідання - «Ждессі та Моргіана», «Дорога нікуди», «Золотий ланцюг», частину оповідань.
Експозиція музею відтворює деталі побуту і робочого кабінету письменника та фантастичний світ його літературних героїв. Замість звичних музейних кімнат тут - «Трюм фрегата», «Каюта капітана Геза», «Кліперна», «Ростральна», «Каюта мандрів». Музей Гріна є одним з найбільш відомих і відвідуваних музеїв міста, тут відкриваються виставки, проходять творчі зустрічі з письменниками, художниками, музикантами.
Феодосия. Боковая сторона музея Александра Грина: большое рельефное панно «Бригантина».
Именно в этом доме Александр Грин создал свои известные фантастические рассказы - «Ждесси и Моргиана», «Дорога в никуда», «Золотая цепь», часть рассказов.
Экспозиция музея воспроизводит детали быта и рабочего кабинета писателя и фантастический мир его литературных героев. Вместо привычных музейных комнат тут - «Трюм фрегата», «Каюта капитана Геза», «Клиперная», «Ростральная», «Каюта странствий». Музей Грина является одним из наиболее известных и посещаемых музеев города, здесь открываются выставки, проходят творческие встречи с писателями, художниками, музыкантами.
Саме в цьому будинку Олександр Грін створив свої відомі фантастичні оповідання - «Ждессі та Моргіана», «Дорога нікуди», «Золотий ланцюг», частину оповідань.
Експозиція музею відтворює деталі побуту і робочого кабінету письменника та фантастичний світ його літературних героїв. Замість звичних музейних кімнат тут - «Трюм фрегата», «Каюта капітана Геза», «Кліперна», «Ростральна», «Каюта мандрів». Музей Гріна є одним з найбільш відомих і відвідуваних музеїв міста, тут відкриваються виставки, проходять творчі зустрічі з письменниками, художниками, музикантами.
Феодосия. Боковая сторона музея Александра Грина: большое рельефное панно «Бригантина».
Именно в этом доме Александр Грин создал свои известные фантастические рассказы - «Ждесси и Моргиана», «Дорога в никуда», «Золотая цепь», часть рассказов.
Экспозиция музея воспроизводит детали быта и рабочего кабинета писателя и фантастический мир его литературных героев. Вместо привычных музейных комнат тут - «Трюм фрегата», «Каюта капитана Геза», «Клиперная», «Ростральная», «Каюта странствий». Музей Грина является одним из наиболее известных и посещаемых музеев города, здесь открываются выставки, проходят творческие встречи с писателями, художниками, музыкантами.
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Фонтан-пам'ятник «Добрий Геній» в Ювілейному парку.
Було відкрито 2004 року до дня міста. Скульптор: Валерій Замеховський. Бронзова фігура зображає у формі класичної алегорії дружину І. К. Айвазовського - Ганну Микитівну. Увінчує композицію колонада з написом (російською мовою) на антаблементі «Великому Айвазовському й учням його вдячна Феодосія» - в центрі, та прізвищами художників «Кіммерійської школи»: Фесслер, Латрі, Ганзен, Лагоріо - по боках. Фонтан-памятник «Добрый Гений» в Юбилейном парке. Открыт в 2004 году ко дню города. Скульптор: Валерий Замеховский. Бронзовая фигура изображает в форме классической аллегории художника И. К. Айвазовского - Анну Никитичну. Венчает композицию колоннада с надписью на антаблементе «Великому Айвазовскому и ученикам его благодарная Феодосия» - в центре, и фамилиями художников «Киммерийской школы»: Фесслер, Латри, Ганзен, Лагорио - по сторонам. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія, вулицями міста.
Пам'ятник Олександрові Пушкіну, пам'ятник Олександрові Довженку й одна з численних дерев'яних скульптур. Феодосия, по улицам города. Памятник Александру Пушкину, памятник Александру Довженко и одна из многочисленных деревянных скульптур. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Вічний вогонь і меморіальний комплекс полеглим у боях за Феодосію та
пам'ятник І. А. Назукіну -
революційному діячеві Чорноморського флоту
(встановлено на великому постаменті колишнього пам'ятника Олександру III).
Вечный огонь и мемориальный комплекс павшим в боях за Феодосию и пам'ятник І. А. Назукіну - революционному деятелю Черноморского флота (установлен на обширном постаменте бывшего памятника Александру III). |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Пам'ятник Віті Коробкову, піонеру-партизану та
пам'ятник Витязям морських глибин, 1906-2006 - стела, прикрашена рельєфним зображенням підводного човна. Розташована в центрі меморіального комплексу «Алея героїв». Встановлено 2006 року на честь 100-річного ювілею підводного флоту. З 1956 по 1996 рік у місті Феодосія базувалося Севастопольське Червонопрапорне з'єднання підводних човнів Чорноморського флоту. Памятник Вите Коробкову, пионеру-партизану и памятник Витязям морських глубин, 1906-2006 - стелла, украшенная рельефным изображением подводной лодки. Расположена в центре мемориального комплекса «Аллея героев». Установлена в 2006 году в честь 100-летнего юбилея подводного флота. С 1956 по 1996 год в городе Феодосия базировалось Севастопольское Краснознаменное соединение подводных лодок Черноморского флота. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Клуб Феодосійського морського торгового порту та
на вулиці Горького. Клуб Феодосийского морского торгового порта и на улице Горького. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія.
Вулицями міста. Феодосия. На улицах города. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія.
Залізничний вокзал та привокзальна площа. Феодосия. Железнодорожный вокзал и привокзальная площадь. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія. Церква Святої Катерини (вул. Федька, 95).
Пам'ятна таблиця на цьому храмі інформує, що цей храм св. вмч. Катерини було споруджено 1871 року на кошти жителів міста Феодосія за ініціативою та під керівництвом видатного ученого тих часів, доктора математичних наук, професора фізики, географії та метеорології Василя Івановича Лапшина. Храм збудовано у псевдоросійському стилі. Феодосия. Церковь Святой Екатерины (ул. Федько, 95). Мемориальная доска на этом храме информирует, что сей храм св. вмч. Екатерины был сооружён в 1871 году на средства жителей города Феодосия по инициативе и под руководством выдающегося учёного своего времени, доктора математических наук, профессора физики, географии и метеорологии Василия Ивановича Лапшина. Храм построен в псевдорусском стиле. |
Фото вересня 2012 року. |
Фото вересня 2012 року. |
Феодосія. Церква Святої Катерини.
В основі плану - грецький хрест, стіни на високому цоколі, розділені по кутах колонами. Прикрашений портиком вхід розташовано на західній стороні, біля входу - невелика дзвіниця. Феодосия. Церковь Святой Екатерины. В основе плана - греческий крест, стены на высоком цоколе, разделенные по углам колоннами. Украшенный портиком вход расположен на западной стороне, у входа - небольшая колокольня. |
Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Сайт Туристического агентства «Сигма Тур».
# Статья «Памятник Айвазовскому» (Балахонов В.И.) на Тематический Сайт «Крым».
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Вікіпедія.
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Сайт Туристического агентства «Сигма Тур».
# Статья «Памятник Айвазовскому» (Балахонов В.И.) на Тематический Сайт «Крым».
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Вікіпедія.
До розділу "Визначні пам'ятки Криму"