Клименко Сергій. Фото. Визначні пам'ятки Криму, вересень 2005 року. Новий Світ

За наявності кількох годин вільного часу дуже цікаво познайомитися з околицями Нового Світу. Спочатку можна піднятися на вершину гори Караул-Оба. Для цього слід пройти повз будівлю з терасою (колишній музей Голіцина) вгору по стежинці й перетнути ґрунтову дорогу. За глибоким яром, що лежить на нашому шляху, розпочинається підйом на південь добре помітною стежкою. Потім вона повертає на захід, і тут доведеться подолати невеликий, але крутий підйом. Ще кілька хвилин ходьби, й, перейшовши через глибокий провал, побачимо на схилі гори гай деревовидного ялівцю. Через нього й слід підійматися на вершину Караул-Оби. Піднявшись на вершину й роздивившись навколо, розумієш, чому гору названо «караульною»: з неї видно все узбережжя від мису Меганом до гори Аю-Даг. Праворуч вдалині проглядає Чобан-Куле. На північ тягнеться затишна долина. Сліди споруд показують, що в середні віки в долині жили люди. З вершини Караул-Оби видно амфітеатр Нового Світу та всі три різноколірні бухти біля підніжжя гори - Блакитну, Синю й Зелену. Навколишні гори не схожі одна на одну. За голою Сандик-горою видніються волохаті схили гори Перчем. Ліворуч сторожить Новий Світ гора Сокіл, що нагадує своїм контуром Фортечну гору в Судаку, тільки в декілька разів збільшену, а поверхнею, зверненою до селища, - грандіозний орган із безліччю труб. Колір гори Сокіл залежить від освітлення: при сонці - білий, а після дощу - фіолетовий різних відтінків. Цікавий профіль мису Коба-Кая. З дороги в Новий Світ він видається загостреним, а звідси, з Караул-Оби, - конусоподібним. Та, мабуть, найдивовижніша форма - у мису Капчик. Він схожий зверху на допотопного ящера з зігнутим довгим тілом і круглим плоским носом, що уткнувся у воду. Химерність форм, характерну для Нового Світ, помічено давно. Звідси й незвичність порівнянь, до яких вдаються поети, зрисовуючи Нового Світ. Максиміліан Волошин писав: «Новий Світ із своїми розлитими ялівцями - звивистий і глибокий, як внутрішність раковини...»
Спустившись з вершини Караул-Оби, потрапляємо немов у квадратні приміщення, що оточено прямими стінами скель. Під час археологічних розкопок 1927, 1928 і 1936 років тут виявлено предмети таврської культури. Подальший шлях лежить через «Адамово ложе» - вузьку ущелину, покриту зеленим килимом плюща.
Незабаром вийдемо до сходів, вирубаних у скелі. Всі кам'яні сходи в Новому Світлі споруджені за наказом Голіцина. Але ці, ймовірно, були споруджені ще таврами, а при Голіцині їх лише підправили. Спустившися сходами, побачимо ліворуч великий кам'яний осип. Ступати на нього не слід: можна спричинити небезпечний рух каміння. Поряд легший шлях. Напроти - велика загострена скеля. Обійдемо її праворуч, і стежиною підемо до улоговини між скель, на ній - затишна галявина та маленькі гайки. У північно-східній частині улоговини в спеку можна приємно освіжитися: вздовж урвища скель із вертикальної щілини виривається струмінь холодного повітря (9-10°). Над щілиною йде вгору скельна стіна - місце тренувань і змагань скелелазів. На жаль, альпіністи змалювали її маршрутними знаками, що нанесені масляною фарбою. Далі шлях йде через мис Капчик і навколо мису Коба-Кая. Шлях нелегкий. Кам'яна стежка місцями обвалилася. Перейшовши через розколину, прямуємо стежкою в наскрізний грот завдовжки 77 м. Через нього можна пройти до Розбійницької бухти (її називають також Синьою). За переказами, контрабандисти з турецьких фелюг ховали в бухті товари й зустрічалися із спільниками. Піднявшися розбитими сходам і повернувши наліво (на північ), продовжимо шлях стежкою, що йде вздовж берегу - вона підіймається на хаос великих скель і виводить до гроту. В середні віки в ньому знаходився, певно, християнський печерний монастир, в кінці XIX століття на стінах гроту можна було розрізнити сліди фресок: пізніше тут була вінотека Голіцина. Посеред гроту в криниці - добра питна вода. Праворуч видно залишки кам'яної тераси, де Голіцин пригощав почесних гостей колекційними винами. З гроту прямуємо далі стежиною, що вирубано в скелі. Раніше її огороджував кам'яний парапет - тепер його немає, і йти слід дуже обережно. При бурхливому морі стежиною краще не користуватися. Напроти високої скелі біля самого берегу моря знаходиться ще одне джерело води. Незабаром ліворуч побачимо завод шампанських вин.
Закінчивши екскурсію Новим Світом, приємно викупатися. Краще за все - у великій (Зеленій) бухті. Її широке плесо схоже на судакське, але дно моря складено дрібнішим піском і знижується поступово. Вода тут звичайно тепліша, ніж у Судаку.
В бухті знаходяться «плантації», на яких зростає врожай мідій. Молюск добуває корм, проціджуючи близько ста літрів морської води за добу. В сприятливих умовах він виростає за рік до товарного розміру. З одного гектара моря можна одержати до 30 тонн продукції, до того ж витрати - мінімальні. Продукція ця припала до смаку відпочиваючим. Цінним продуктом є не тільки м'якоть молюска: з його стулок можна готувати вітамінну муку для сільського господарства. Крім того, мідія є чудовим санітаром моря. «Плантації» розташовані під поверхнею води, але над морським дном. Завдяки цьому мідії недоступні хижій рапані, що пересувається по дну.
На березі ростуть в співтоваристві авраамове та кевове дерева, держидерево, скумпія, ялівець червоний. В кінці плеса в одному з урвищ знайдено знаряддя праці палеолітичного часу. На горбі поблизу бухти був розташований грецький храм, тут можна зустріти кераміку VIII-IX ст. Неподалік видно залишки печі для випалу вапна.
В мальовничих околицях Нового Світу знімалося чимало кінофільмів: «Людина-амфібія», «Ганна Кареніна» та інші.

При наличии нескольких часов свободного времени очень интересно познакомиться с окрестностями Нового Света. Сначала можно подняться на вершину горы Караул-Оба. Для этого надо проследовать мимо здания с террасой (бывший музей Голицына) вверх по тропке и пересечь грунтовую дорогу. За глубоким оврагом, лежащим на нашем пути, начинается подъем к югу по ясно видимой тропе. Потом она повернет на запад, и тут предстоит преодолеть небольшой, но крутой подъем. Еще несколько минут ходьбы, и, перейдя через глубокий провал, увидим на склоне горы рощу древовидного можжевельника. Через нее и надо подниматься на вершину Караул-Обы. Взобравшись на вершину и осмотревшись, понимаешь, почему гора названа «караульной»: с нее видно все побережье от мыса Меганом до горы Аю-Даг. Справа вдали проглядывает Чобан-Куле. На север тянется уютная долина. Следы построек показывают, что в средние века в долине жили люди. С вершины Караул-Обы видны амфитеатр Нового Света и все три разноцветные бухты у подножия горы - Голубая, Синяя и Зеленая. Окружающие горы не похожи одна на другую. За голой Сандык-горой виднеются мохнатые склоны горы Перчем. Слева сторожит Новый Свет гора Сокол, напоминающая своим контуром Крепостную гору в Судаке, только в несколько раз увеличенную, а поверхностью, обращенной к поселку,- грандиозный орган с множеством труб. Цвет горы Сокол зависит от освещения: при солнце - белый, а после дождя - фиолетовый разных оттенков. Интересен профиль мыса Коба-Кая. С дороги в Новый Свет он кажется остроконечным, а отсюда, с Караул-Обы, - конусообразным. Но самая удивительная форма, пожалуй, - у мыса Капчик. Он похож сверху на допотопного ящера с изогнутым длинным телом и круглым плоским носом, уткнувшимся в воду. Причудливость форм, характерная для Нового Света, подмечена давно. Отсюда и необычность сравнений, к которым прибегают поэты. Вот, к примеру, начало стихотворения Н. В. Лезина «Новый Свет»:
Все тихо... Лишь порой цикады слышен крик,
Да море о скалу плеснет своей волною,
Зажали весь залив гранитною клешнею
Громада Сокола и островерхий пик.
А Максимилиан Волошин писал: «Новый Свет со своими разлитыми можжевельниками - извилистый и глубокий, как внутренность раковины...»
Спустившись с вершины Караул-Обы, попадаем как бы в квадратные помещения, окруженные прямыми стенами скал. Во время археологических раскопок 1927, 1928 и 1936 гг. здесь обнаружены предметы таврской культуры. Дальнейший путь лежит через «Адамово ложе» - узкое ущелье, покрытое зеленым ковром плюща. Это о нем писал Н. В. Левин в сонете «Новый Свет»:
Тропинки каменной крутые повороты
Ведут на дальний мыс, где сумрачные гроты,
Плющом увитые, уходят в недра скал.
Вскоре выйдем к лестнице, вырубленной в скале. Все каменные лестницы в Новом Свете построены по повелению Голицына. Но эта, вероятно, была сооружена еще таврами, а при Голицыне ее лишь подправили. Спустившись по лестнице, увидим слева большую каменную осыпь. Ступать на нее не следует: можно вызвать опасное движение камней. Рядом более легкий путь. Напротив - большая остроконечная скала. Обойдем ее справа, и по тропе пройдем к ложбине между скал, на ней - уютная поляна и маленькие рощицы. В северо-восточной части ложбины в жару можно приятно освежиться: вдоль обрыва скал из вертикальной щели вырывается струя холодного воздуха (9-10°). Над щелью уходит ввысь скальная стена - место тренировок и соревнований скалолазов. К сожалению, альпинисты изрисовали ее маршрутными знаками, нанесенными масляной краской. Далее путь идет через мыс Капчик и вокруг мыса Коба-Кая. Путь нелегкий. Каменная тропа местами обвалилась. Перейдя через расселину, направимся по тропе в сквозной грот длиной 77 м. Через него можно пройти к Разбойничьей бухте (ее называют также Синей). По преданию, контрабандисты с турецких фелюг прятали в бухте товары и встречались с сообщниками. Поднявшись по разбитой лестнице и свернув налево (к северу), продолжим путь по тропе, идущей вдоль берега - она взбирается на хаос больших скал и выводит к гроту. В средние века в нем находился, очевидно, христианский пещерный монастырь, в конце XIX века на стенках грота можно было различить следы фресок: позднее здесь была винотека Голицына. Посреди грота в колодце - хорошая питьевая вода. Справа видны остатки каменной террасы, где Голицын угощал почетных гостей коллекционными винами. Из грота следуем дальше по тропинке, вырубленной в скале. Прежде ее ограждал каменный парапет - теперь его нет, и идти надо с большой осторожностью. При бурном море тропинкой лучше не пользоваться. Против высокой скалы у самого берега моря находится еще один источник воды. Вскоре слева покажется завод шампанских вин.
Закончив экскурсию по Новому Свету, хорошо искупаться. Лучше всего - в большой (Зеленой) бухте. Ее широкий пляж похож на судакский, но дно моря сложено более мелким песком и понижается постепенно. Вода здесь обычно теплее, чем у Судака.
В бухте находятся «плантации», на которых зреет урожай мидий. Моллюск добывает корм, процеживая около ста литров морской воды в сутки. В благоприятных условиях он вырастает за год до товарного размера. С одного гектара моря можно получить до 30 тонн продукции, причем затраты минимальны. Продукция эта пришлась по вкусу отдыхающим. Ценным продуктом является не только мякоть моллюска: из створок можно готовить витаминную муку для сельского хозяйства. Кроме того, мидия является прекрасным санитаром моря. «Плантации» расположены под поверхностью воды, но над морским дном. Благодаря этому мидии недоступны передвигающейся по дну хищной рапане.
На берегу растут в сообществе авраамово и кевовое деревья, держидерево, скумпия, можжевельник красный. В конце пляжа в одном из обрывов найдены орудия труда палеолитического времени. На холме близ бухты был расположен греческий храм, здесь можно встретить керамику VIII-IX вв. Неподалеку видны остатки печи для обжига извести.
В живописных окрестностях Нового Света снималось немало кинофильмов: «Человек-амфибия», «Анна Каренина» и другие.