Сучасний Севастополь – великий промисловий, науковий і культурний центр Криму,
місто з населенням близько 400 тис. осіб. Це крупний морський порт, головна база Військово-морських сил України
та (поки що) – Чорноморського флоту Росії. Розташований Севастополь на Південному Заході Кримського півострова,
на терасованих схилах пагорбів численних мальовничих бухт Чорного моря.
Севастопольська бухта ділить місто на Північну та Південну сторони; Південна сторона ділиться Південною бухтою на
Міську та Корабельну сторони. Майже повністю зруйноване за роки другої Світової війни,
місто було відбудовано за новим генеральним планом.
Современный Севастополь – крупный промышленный, научный и культурный центр Крыма, город с населением около 400 тыс. человек. Это крупный морской порт, главная база Военно-морских сил Украины и (пока) – Черноморского флота России. Расположен Севастополь на Юго-западе Крымского полуострова, на террасированных склонах холмов многочисленных живописных бухт Чёрного моря. Севастопольская бухта делит город на Северную и Южную стороны; Южная сторона делится Южной бухтой на Городскую и Корабельную стороны. Почти полностью разрушенный в годы второй Мировой войны, город отстроен по новому генеральному плану.
Современный Севастополь – крупный промышленный, научный и культурный центр Крыма, город с населением около 400 тыс. человек. Это крупный морской порт, главная база Военно-морских сил Украины и (пока) – Черноморского флота России. Расположен Севастополь на Юго-западе Крымского полуострова, на террасированных склонах холмов многочисленных живописных бухт Чёрного моря. Севастопольская бухта делит город на Северную и Южную стороны; Южная сторона делится Южной бухтой на Городскую и Корабельную стороны. Почти полностью разрушенный в годы второй Мировой войны, город отстроен по новому генеральному плану.
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Краєвид Південної бухти та Корабельної сторони (панорама ~180°).
Севастополь. Панорама Южной бухты и Корабельной стороны (панорама ~180°).
Sevastopol. View of South bay and Ship part (panorama ~180°).
Севастополь було засновано 1783 року після приєднання Криму до складу Російської імперії як
військово-морський порт і фортецю. Спочатку місто називалося Ахтіаром («біла круча») за назвою селища,
розташованого на березі бухти.
З V століття до н.е. по XV століття н.е. майже на цьому самому місці було розташоване
стародавнє місто Херсонес -
великий культурний, політичний і економічний центр Північного Причорномор'я.
У будівництві нової фортеці брали участь О. В. Суворов, Ф. Ф. Ушаков.
1784 року місто одержало ім'я «Севастополь», що в перекладі з грецького означає «величне місто»,
«місто, гідне поклоніння». 1804 року Севастополь було оголошено головним військовим портом Чорного моря.
Героїчна Севастопольська оборона 1854-55 років під час Кримської (Східної) війни 1853-1856 увійшла
до історії як одна з героїчних сторінок військового мистецтва.
Після поразки Росії в Кримській війні та підписання
18 березня 1856 року в
Парижі
Мирного договору, по якому Росії заборонялося мати на Чорному морі
військово-морський флот, будувати фортеці та військово-морські бази, настав 20-річний період занепаду Севастополя.
Російський драматург О. М. Островський, що побував тут в червні 1860 року, писав:
"Без сліз цього міста бачити не можна, в ньому не залишилося каменя на камені".
Проте, вже до кінця XIX століття Севастополь став крупним містом із розвиненою промисловістю.
Після Жовтневої революції, в травні 1918 року місто було окуповане німецькими військами, а в листопаді
після їх відходу Севастополь зайняли англійські, французькі та грецькі війська.
15 листопада 1920 до Севастополя ввійшли частини Червоної Армії.
Під час другої Світової війни відбувалася
друга Севастопольська оборона (1941-1942 роки).
З 4 липня 1942 по 9 травня 1944 Севастополь було окуповано німецько-фашистськими військами.
Визволено місто було в результаті Кримської операції 1944 року.
Докладніше про це - на сторінці
Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року».
У 1965 місту-герою Севастополю було вручено орден Леніна та медаль «Золота Зірка».
Севастополь был основан в 1783 году после включения Крыма в состав Российской империи как военно-морской порт и крепость. Первоначально город назывался Ахтиаром («белый утёс») по названию селения, находившегося на берегу бухты. С V века до н.э. по XV век н.э. почти на этом самом месте был расположен древний город Херсонес - крупный культурный, политический и экономический центр Северного Причерноморья. В строительстве новой крепости участвовали А. В. Суворов, Ф. Ф. Ушаков. В 1784 году город получил имя «Севастополь», что в переводе с греческого означает «величественный город», «город, достойный поклонения». В 1804 году Севастополь был объявлен главным военным портом Чёрного моря. Героическая Севастопольская оборона 1854-55 годов во время Крымской (Восточной) войны 1853-1856 годов вошла в историю как одна из героических страниц военного искусства. После поражения России в Крымской войне и подписания 18 марта 1856 года в Париже Мирного договора, по которому России запрещалось иметь на Черном море военно-морской флот, строить крепости и военно-морские базы, последовал 20-летний период упадка Севастополя. Побывавший здесь в июне 1860 года русский драматург А. Н. Островский писал: "Без слез этого города видеть нельзя, в нем положительно не осталось камня на камне". Однако, уже к концу XIX века Севастополь стал крупным городом с развитой промышленностью. После Октябрьской революции, в мае 1918 года город был оккупирован германскими войсками, а в ноябре после их ухода Севастополь заняли английские, французские и греческие войска. 15 ноября 1920 года в Севастополь вошли части Красной Армии. Во время второй Мировой войны происходила вторая Севастопольская оборона (1941-1942 годы). С 4 июля 1942 по 9 мая 1944 Севастополь был оккупирован немецко-фашистскими войсками. Освобожден город был в результате Крымской операции 1944 года. Подробнее об этом - на странице Диорама «Штурм Сапун-горы 7 мая 1944 года». В 1965 городу-герою Севастополю были вручены орден Ленина и медаль «Золотая Звезда».
Севастополь был основан в 1783 году после включения Крыма в состав Российской империи как военно-морской порт и крепость. Первоначально город назывался Ахтиаром («белый утёс») по названию селения, находившегося на берегу бухты. С V века до н.э. по XV век н.э. почти на этом самом месте был расположен древний город Херсонес - крупный культурный, политический и экономический центр Северного Причерноморья. В строительстве новой крепости участвовали А. В. Суворов, Ф. Ф. Ушаков. В 1784 году город получил имя «Севастополь», что в переводе с греческого означает «величественный город», «город, достойный поклонения». В 1804 году Севастополь был объявлен главным военным портом Чёрного моря. Героическая Севастопольская оборона 1854-55 годов во время Крымской (Восточной) войны 1853-1856 годов вошла в историю как одна из героических страниц военного искусства. После поражения России в Крымской войне и подписания 18 марта 1856 года в Париже Мирного договора, по которому России запрещалось иметь на Черном море военно-морской флот, строить крепости и военно-морские базы, последовал 20-летний период упадка Севастополя. Побывавший здесь в июне 1860 года русский драматург А. Н. Островский писал: "Без слез этого города видеть нельзя, в нем положительно не осталось камня на камне". Однако, уже к концу XIX века Севастополь стал крупным городом с развитой промышленностью. После Октябрьской революции, в мае 1918 года город был оккупирован германскими войсками, а в ноябре после их ухода Севастополь заняли английские, французские и греческие войска. 15 ноября 1920 года в Севастополь вошли части Красной Армии. Во время второй Мировой войны происходила вторая Севастопольская оборона (1941-1942 годы). С 4 июля 1942 по 9 мая 1944 Севастополь был оккупирован немецко-фашистскими войсками. Освобожден город был в результате Крымской операции 1944 года. Подробнее об этом - на странице Диорама «Штурм Сапун-горы 7 мая 1944 года». В 1965 городу-герою Севастополю были вручены орден Ленина и медаль «Золотая Звезда».
Фото вересня 2005 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Вид на Графську пристань від площі Нахімова.
Графська пристань - свідок безлічі історичних подій. Сюди 22 листопада 1853 року, після Синопської перемоги, прибув П. С. Нахімов, що був урочисто зустрінутий натовпом городян. Звідси вирушили до Стамбулу останні судна із залишками Білої армії в листопаді 1920 року. Тут починаються всі військово-морські свята ВМС України та ЧФ Росії, що проходять у місті. Вид на Графскую пристань со стороны площади Нахимова. Графская пристань - свидетель множества исторических событий. Сюда 22 ноября 1853 года, после Синопской победы, прибыл П. С. Нахимов, торжественно встреченный толпами горожан. Отсюда уходили в Стамбул последние суда с остатками Белой армии в ноябре 1920 года. Здесь начинаются все военно-морские праздники ВМС Украины и ЧФ России, проходящие в городе. Sevastopol. Count's Wharf, 1846. |
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Севастополь. Пам'ятні дошки на Графській пристані.
На будівлі - мармурові таблиці (російською мовою):
«Тут 22 листопада 1853 року відбулася урочиста зустріч севастопольців із віце-адміралом
П. С. Нахімовим після Синопської перемоги».
«З цієї пристані 27 листопада 1905 року лейтенант П. П. Шмідт відбув на крейсер "Очаків", де прийняв командування повсталими кораблями флоту». Севастополь. Мемориальные доски на Графской пристани:
«Здесь 22 ноября 1853 года произошла торжественная встреча севастопольцев с вице-адмиралом
П. С. Нахимовым после Синопской победы».
«С этой пристани 27 ноября 1905 года лейтенант П. П. Шмидт отбыл на крейсер "Очаков", где принял командование восставшими кораблями флота». |
Фото серпня 2011 року.
Пам'ятна таблиця співвітчизникам, які були вимушені покинути Батьківщину.
На постаменті пам'ятника викарбовано (російською мовою):
Мемориальная доска соотечественникам, вынужденным покинуть Родину.
На постаменте памятника высечено:
На постаменті пам'ятника викарбовано (російською мовою):
«На пам'ять про співвітчизників, які були вимушені покинути Батьківщину в листопаді 1920 р.»
Мемориальная доска соотечественникам, вынужденным покинуть Родину.
На постаменте памятника высечено:
«В память о соотечественниках, вынужденных покинуть Родину в ноябре 1920 г.»
Фото вересня 2005 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Севастополь. Графская пристань, вид з боку бухти.
Графська пристань - найстаріша споруда міста, що пам'ятає день заснування Севастополя. Спочатку це були просто дерев'яні сходинки, потім у 1830-х роках з'явилися кам'яні сходи. Згодом спорудили колонаду з павільйонами по боках. Перед сходами, біля моря, поставили двох мармурових левів. Севастополь. Графська пристань, вид со стороны бухты. Графская пристань - старейшее сооружение города, помнящее день основания Севастополя. Сначала это были просто деревянные ступени, затем в 1830-х годах появились каменные ступени. Позже построили колоннаду с павильонами по бокам. Перед лестницей, у моря, поставили двух мраморных львов. Count's Wharf in Sevastopol, 1846. |
Фото вересня 2005 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Севастополь. Пам'ятник адміралові Нахімову (1802-1855).
Пам'ятник (бронза, граніт) відкрито в 1898; відновлено в 1959 (скульптори Н. В. Томський, А. В. Ареф’єв). На постаменті - напис (російською мовою):
«Адміралові Павлу Степановичу Нахімову».
Пам'ятник адміралові Нахімову, що очолив оборону Севастополя під час Кримської війни з жовтня 1854 року,
підноситься в центрі площі Нахімова - головної площі Севастополя.
На площі Нахімова проходять всі святкові заходи міста.
Вона була і залишається центром громадського життя міста.
Севастополь. Памятник адмиралу Нахимову (1802-1855). Памятник (бронза, гранит) открыт в 1898; восстановлен в 1959 (скульпторы Н. В. Томский, А. В. Арефьев). На постаменте - надпись:
«Адмиралу Павлу Степановичу Нахимову».
Памятник адмиралу Нахимову, возглавившему оборону Севастополя во время Крымской войны с октября 1854 года,
возвышается в центре площади Нахимова - главной площади Севастополя.
На площади Нахимова проходят все праздничные мероприятия города.
Она была и остается центром общественной жизни города.
|
Фото вересня 2005 року.
«Пам'ятник кораблям, які було затоплено» - найвідоміший із севастопольських монументів.
Напроти сходів до моря, біля берегу, на штучному острівці з гранітних брил, височіє кругла колона, увінчана зверху фігурою орла з розпростертими крилами і з лавровим вінком у дзьобі.
На постаменті пам'ятника викарбовано (російською мовою):
«Памятник Затопленным кораблям» - самый известный из севастопольских монументов.
Напротив лестниц - спусков к морю, у берега, на искусственном островке из гранитных глыб, возвышается круглая колонна, увенчанная сверху фигурой орла с распростертыми крыльями и с лавровым венком в клюве.
На постаменте памятника высечено:
Sevastopol, the Monument to the Scuttled Ships.
Напроти сходів до моря, біля берегу, на штучному острівці з гранітних брил, височіє кругла колона, увінчана зверху фігурою орла з розпростертими крилами і з лавровим вінком у дзьобі.
На постаменті пам'ятника викарбовано (російською мовою):
«На пам'ять кораблів, що було затоплено в 1854-1855 рр., для загородження входу на рейд».
Напроти пам'ятника в підпірну стіну бульвару вправлені два якорі з ланцюгами, що було знято свого часу із затоплених кораблів.
Докладніше про цей пам'ятник - своєрідну візитну картку Севастополя - тут:
«Пам'ятник кораблям, які було затоплено».
«Памятник Затопленным кораблям» - самый известный из севастопольских монументов.
Напротив лестниц - спусков к морю, у берега, на искусственном островке из гранитных глыб, возвышается круглая колонна, увенчанная сверху фигурой орла с распростертыми крыльями и с лавровым венком в клюве.
На постаменте памятника высечено:
«В память кораблей, затопленных в 1854-1855 гг. для заграждения входа на рейд».
Напротив памятника в подпорную стену бульвара вделаны два якоря с цепями, снятые в свое время с затопленных кораблей.
Подробнее об этом памятнике - своеобразной визитной карточке Севастополя - здесь:
«Памятник Затопленным кораблям».
Sevastopol, the Monument to the Scuttled Ships.
Приморський бульвар на березі Артилерійської бухти -
улюблене місце відпочинку приїжджих і городян, свідок багатьох історичних подій.
Його було закладено осінню 1885 року на місці кам'яного форту Миколаївської батареї, підірваної французами в 1856 році. Бульвар створено в регулярному стилі з елементами ландшафтного планування. На півдні з ним межує проспект Нахімова, а на півночі - набережна.
Набережна обмежена красивою балюстрадою та сходами до моря. На бульварі багато нарядної зелені, красивих квітів і приємної тіні. Звідси відкриваються чудові види на бухту та північну сторону міста. Серед давніх рослин переважають субтропічні, такі, як букус, кедри гімалайський і атласький, шовкова акація, лавровишня, юки, золотий дощ та інші.
Приморский бульвар на берегу Артиллерийской бухты - любимое место отдыха приезжих и горожан, свидетель многих исторических событий.
Он был заложен осенью 1885 года на месте каменного форта Николаевской батареи, взорванной французами в 1856 году. Бульвар создан в регулярном стиле с элементами ландшафтной планировки. С юга с ним граничит проспект Нахимова, а на севере - набережная.
Набережная ограничена красивой балюстрадой и лестницами - спусками к морю. На бульваре много нарядной зелени, красивых цветов и приятной тени. Отсюда открываются великолепные виды на бухту и северную сторону города. В составе давних растений преобладают субтропические, такие, как букус, кедры гималайский и атласский, шелковая акация, лавровишня, юкки, золотой дождь и другие.
Його було закладено осінню 1885 року на місці кам'яного форту Миколаївської батареї, підірваної французами в 1856 році. Бульвар створено в регулярному стилі з елементами ландшафтного планування. На півдні з ним межує проспект Нахімова, а на півночі - набережна.
Набережна обмежена красивою балюстрадою та сходами до моря. На бульварі багато нарядної зелені, красивих квітів і приємної тіні. Звідси відкриваються чудові види на бухту та північну сторону міста. Серед давніх рослин переважають субтропічні, такі, як букус, кедри гімалайський і атласький, шовкова акація, лавровишня, юки, золотий дощ та інші.
Приморский бульвар на берегу Артиллерийской бухты - любимое место отдыха приезжих и горожан, свидетель многих исторических событий.
Он был заложен осенью 1885 года на месте каменного форта Николаевской батареи, взорванной французами в 1856 году. Бульвар создан в регулярном стиле с элементами ландшафтной планировки. С юга с ним граничит проспект Нахимова, а на севере - набережная.
Набережная ограничена красивой балюстрадой и лестницами - спусками к морю. На бульваре много нарядной зелени, красивых цветов и приятной тени. Отсюда открываются великолепные виды на бухту и северную сторону города. В составе давних растений преобладают субтропические, такие, как букус, кедры гималайский и атласский, шелковая акация, лавровишня, юкки, золотой дождь и другие.
Фото серпня 2011 року. |
Севастополь.
Докладна схема Приморського бульвару. Севастополь. Подробная схема Приморского бульвара. Sevastopol. Detailed chart of Primorskiy boulevard. |
На цій схемі Приморського бульвару позначено:
- центральний вхід;
- головний фонтан;
- пам'ятник Затопленим кораблям;
- драматичний театр ім. Луначарського;
- дельфінарій;
- Палац дитячої і юнацької творчості;
- міст закоханих;
- сонячний годинник;
- готель "Севастополь";
- вернісаж;
- Акваріум;
- оглядовий майданчик;
- герб Севастополя;
- фонтани;
- кав'ярні;
- туалети;
- ресторан "Приморський бульвар";
- бар "Два капітани";
- пам'ятник Міклухи-Маклая;
- російський адміралтейський якір лінійного корабля;
- літній майданчик;
- Дошка Пошани;
- севастопольський міський гуманітарний університет.
На этой схеме Приморского бульвара обозначены: - центральный вход; - главный фонтан; - памятник Затопленным кораблям; - драматический театр им. Луначарского; - дельфинарий; - Дворец детского и юношеского творчества; - мост влюблённых; - солнечные часы; - гостиница "Севастополь"; - вернисаж; - Аквариум; - смотровая площадка; - герб Севастополя; - фонтаны; - кафе; - туалеты; - ресторан "Приморский бульвар"; - бар "Два капитана"; - памятник Миклухи-Маклая; - русский адмиралтейский якорь линейного корабля; - летняя площадка; - Доска Почёта; - севастопольский городской гуманитарный университет.
На этой схеме Приморского бульвара обозначены: - центральный вход; - главный фонтан; - памятник Затопленным кораблям; - драматический театр им. Луначарского; - дельфинарий; - Дворец детского и юношеского творчества; - мост влюблённых; - солнечные часы; - гостиница "Севастополь"; - вернисаж; - Аквариум; - смотровая площадка; - герб Севастополя; - фонтаны; - кафе; - туалеты; - ресторан "Приморский бульвар"; - бар "Два капитана"; - памятник Миклухи-Маклая; - русский адмиралтейский якорь линейного корабля; - летняя площадка; - Доска Почёта; - севастопольский городской гуманитарный университет.
Фото вересня 2005 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Севастополь. Головний фонтан на Приморському бульварі.
У центрі бульвару влаштовано велику нарядну клумбу з фонтаном у виді масивної чаші посередині. До 225-річчя Севастополя (2008 рік) цей фонтан було повністю перероблено. Він став і «танцюючим», і «кольоромузичним». Севастополь. Главный фонтан на Приморском бульваре. В центре бульвара устроена большая нарядная клумба с фонтаном в виде массивной чаши посредине. К 225-летию Севастополя (2008 год) этот фонтан был полностью переделан. Он стал и «танцующим», и «цветомузыкальным». Sevastopol. Primorskiy boulevard. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Катерининський сквер. Територія спортклубу ЧФ РФ.
Пам'ятні таблиці на честь 220-річчя заснування Севастополя і Чорноморського флоту та пам'ятний знак на честь Чорноморського флоту Росії. Екатерининский сквер. Территория спортклуба ЧФ РФ. Мемориальные доски в честь 220-летия основания Севастополя и Черноморского флота и памятный знак в честь Черноморского флота России. |
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Пешеходный мостик на Приморском бульваре -
«Міст з драконами», «Драконів міст», «Місток Закоханих», «Місток Поцілунків».
Севастополь. Пішохідний місток на Приморському бульварі - «Мост с драконами», «Драконов мост», «Мостик Влюбленных», «Мостик Поцелуев».
Sevastopol. Primorskiy boulevard. «Bridge with Dragons», «Dragon Bridge», «Romantic Bridge», «Kissing Bridge».
Севастополь. Пішохідний місток на Приморському бульварі - «Мост с драконами», «Драконов мост», «Мостик Влюбленных», «Мостик Поцелуев».
Sevastopol. Primorskiy boulevard. «Bridge with Dragons», «Dragon Bridge», «Romantic Bridge», «Kissing Bridge».
Фото серпня 2011 року.
Севастопольський морський Акваріум-музей розташований у будівлі
Інституту біології південних морів імені О. О. Ковалевського НАН України (пр. Нахімова, 2).
Цей Акваріум було засновано 1897 року. Вын є найстарішим морським акваріумом країни, одним з найстаріших публічних акваріумів Європи та п'ятим у світі за часом свого створення. Нині його експозицію розміщено в 4-х залах.
Севастопольский морской Аквариум-музей расположен в здании Института биологии южных морей имени А. О. Ковалевского НАН Украины (пр. Нахимова, 2).
Этот Аквариум был основан в 1897 году. Он является старейшим морским аквариумом страны, одним из самых старых публичных аквариумов Европы и пятым в мире по времени своего создания. В настоящее время его экспозиция размещена в 4-х залах.
Sevastopol.
Aquarium & Institute of Biology of the Southern Seas.
Цей Акваріум було засновано 1897 року. Вын є найстарішим морським акваріумом країни, одним з найстаріших публічних акваріумів Європи та п'ятим у світі за часом свого створення. Нині його експозицію розміщено в 4-х залах.
Севастопольский морской Аквариум-музей расположен в здании Института биологии южных морей имени А. О. Ковалевского НАН Украины (пр. Нахимова, 2).
Этот Аквариум был основан в 1897 году. Он является старейшим морским аквариумом страны, одним из самых старых публичных аквариумов Европы и пятым в мире по времени своего создания. В настоящее время его экспозиция размещена в 4-х залах.
Sevastopol.
Aquarium & Institute of Biology of the Southern Seas.
Фото серпня 2011 року. |
Севастополь. Оглядовий майданчик на Приморському бульварі між Інститутом біології південних морей і Палацом Дитинства та Юнацтва.
На другому плані - Артилерійська бухта й обеліск «Місту-героєві Севастополю» («Багнет-вітрило»). Севастополь. Смотровая площадка на Приморском бульваре между Институтом биологии южных морей и Дворцом Детства и Юношества. На втором плане - Артиллерийская бухта и обелиск «Городу-герою Севастополю» («Штык-парус»). |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Севастополь.
На знімку праворуч - монумент Героям Ескадри Чорноморського флоту. Його споруджено на честь 50-річчя оборони Севастополя часів Другої світової війни. На знімку ліворуч - набережна перед монументом Героям Ескадри з видом на Артилерійську бухту. Севастополь. На правом снимке - монумент Героям Эскадры Черноморского флота. Он воздвигнут в честь 50-летия обороны Севастополя во время Второй мировой войны. На левом снимке - набережная перед монументом Героям Эскадры с видом на Артиллерийскую бухту. Sevastopol. Monument to Heroes of the Squadron (1941-1944). |
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Палац Дитинства і Юнацтва (1914 рік), вид з боку проспекту Нахімова.
Цю величну будівлю з білого інкерманського каменю, прикрашену колонами та скульптурами, було спеціально споруджено 1914 року для Інституту фізичних методів лікування. Автор проекту - архітектор В. А. Чистов, доопрацював початкову версію, надану іншим відомим архітектором, - А. М. Вейзеном. Організатор і перший директор цієї серйозної установи професор медицини, невропатолог-психіатр і фізіотерапевт А. Е. Щербак був одним з засновників наукової фізіотерапії, курортології та фізіопрофілактики. У роки першої світової війни тут лікувалися евакуйовані до Севастополя хворі і поранені офіцери та нижні чини.
Севастополь. Дворец Детства и Юношества (1914 год), вид со стороны проспекта Нахимова.
Это величественное здание из белого инкерманского камня, украшенное колоннами и скульптурами, было специально построено в 1914 для Института физических методов лечения. Автор проекта - архитектор В. А. Чистов, доработал первоначальную версию, представленную другим известным архитектором - А. М. Вейзеном. Организатор и первый директор этого серьёзного учреждения профессор медицины, невропатолог-психиатр и физиотерапевт А. Е. Щербак был одним из основоположников научной физиотерапии, курортологии и физиопрофилактики. В годы первой мировой войны здесь лечились эвакуированные в Севастополь больные и раненые офицеры и нижние чины.
Цю величну будівлю з білого інкерманського каменю, прикрашену колонами та скульптурами, було спеціально споруджено 1914 року для Інституту фізичних методів лікування. Автор проекту - архітектор В. А. Чистов, доопрацював початкову версію, надану іншим відомим архітектором, - А. М. Вейзеном. Організатор і перший директор цієї серйозної установи професор медицини, невропатолог-психіатр і фізіотерапевт А. Е. Щербак був одним з засновників наукової фізіотерапії, курортології та фізіопрофілактики. У роки першої світової війни тут лікувалися евакуйовані до Севастополя хворі і поранені офіцери та нижні чини.
Севастополь. Дворец Детства и Юношества (1914 год), вид со стороны проспекта Нахимова.
Это величественное здание из белого инкерманского камня, украшенное колоннами и скульптурами, было специально построено в 1914 для Института физических методов лечения. Автор проекта - архитектор В. А. Чистов, доработал первоначальную версию, представленную другим известным архитектором - А. М. Вейзеном. Организатор и первый директор этого серьёзного учреждения профессор медицины, невропатолог-психиатр и физиотерапевт А. Е. Щербак был одним из основоположников научной физиотерапии, курортологии и физиопрофилактики. В годы первой мировой войны здесь лечились эвакуированные в Севастополь больные и раненые офицеры и нижние чины.
У 1921 році інституту присвоїли ім'я Сеченова, а через 10 років він став називатися Державним
центральним науково-дослідним інститутом фізичних методів лікування ім. І. М. Сеченова.
Під час другої світової війни інститут евакуювали, а у червні 1944-го його було переведено до Ялти.
Будівля була напівзруйнована, і відновлено її було лише через 20 з гаком років після закінчення війни.
Інститут продовжував працювати в Ялті, де в 1955 році його об'єднали з Ялтинським інститутом туберкульозу
під назвою "Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології
ім. І. М. Сеченова".
А ця чудова будівля найкрасивішго севастопольського палацу дісталася дітям:
після реставрації в ній розмістився Палац піонерів (нині - Палац Дитинства і Юнацтва).
В 1921 году институту присвоили имя Сеченова, а через 10 лет он стал называться Государственным центральным научно-исследовательским институтом физических методов лечения им. И. М. Сеченова Во время второй мировой войны институт эвакуировали, а в июне 1944-го он был переведен в Ялту. Здание было полуразрушено, и восстановлено лишь спустя 20 с лишним лет после окончания войны. Институт продолжал работать в Ялте, где в 1955 году его объединили с Ялтинским институтом туберкулёза под названием "Научно-исследовательский институт физических методов лечения и медицинской климатологии им. И. М. Сеченова". А это прекрасное здание красивейшего севастопольского дворца досталось детям: после реставрации в нём разместился Дворец пионеров (ныне - Дворец Детства и Юношества).
В 1921 году институту присвоили имя Сеченова, а через 10 лет он стал называться Государственным центральным научно-исследовательским институтом физических методов лечения им. И. М. Сеченова Во время второй мировой войны институт эвакуировали, а в июне 1944-го он был переведен в Ялту. Здание было полуразрушено, и восстановлено лишь спустя 20 с лишним лет после окончания войны. Институт продолжал работать в Ялте, где в 1955 году его объединили с Ялтинским институтом туберкулёза под названием "Научно-исследовательский институт физических методов лечения и медицинской климатологии им. И. М. Сеченова". А это прекрасное здание красивейшего севастопольского дворца досталось детям: после реставрации в нём разместился Дворец пионеров (ныне - Дворец Детства и Юношества).
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Севастополь. Фонтан перед Палацом Дитинства і Юнацтва (вид з боку Палацу Дитинства і Юнацтва)
та партерний квітник на Приморському бульварі. Севастополь. Фонтан перед Дворцом Детства и Юношества (вид со стороны Дворца Детства и Юношества) и партерный цветник на Приморском бульваре. |
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Сходи від проспекту Нахімова до пам'ятника А. І. Казарскому та Матроського бульвару.
Пам'ятник А. І. Казарському розташований на початку Матроського бульвару (до революції називався Мічманським) - одного з перших бульварів Севастополя, який було закладено в 1830-і роки. Матроський бульвар невеликий, з нього відкривається чудовий вид на бухти, місто, море. Він розташований на великому пагорбі, до якого від проспекту Нахімова ведуть широкі та круті кам'яні сходи. З боку проспекту Нахімова Матроський бульвар обмежений високою підпірною стіною з добре виконаною балюстрадою.
Севастополь. Лестница от проспекта Нахимова к памятнику А. И. Казарскому и Матросскому бульвару.
Памятник А. И. Казарскому расположен в начале Матросского бульвара (до революции назывался Мичманским) - одного из первых бульваров Севастополя, разбитого в 1830-е годы. Матросский бульвар небольшой, с него открывается прекрасный вид на бухты, город, море. Он расположен на большом всхолмленном скате, на который от проспекта Нахимова ведет широкая и крутая каменная лестница. Со стороны проспекта Нахимова Матросский бульвар ограничен высокой подпорной стеной с хорошо выполненной балюстрадой.
Пам'ятник А. І. Казарському розташований на початку Матроського бульвару (до революції називався Мічманським) - одного з перших бульварів Севастополя, який було закладено в 1830-і роки. Матроський бульвар невеликий, з нього відкривається чудовий вид на бухти, місто, море. Він розташований на великому пагорбі, до якого від проспекту Нахімова ведуть широкі та круті кам'яні сходи. З боку проспекту Нахімова Матроський бульвар обмежений високою підпірною стіною з добре виконаною балюстрадою.
Севастополь. Лестница от проспекта Нахимова к памятнику А. И. Казарскому и Матросскому бульвару.
Памятник А. И. Казарскому расположен в начале Матросского бульвара (до революции назывался Мичманским) - одного из первых бульваров Севастополя, разбитого в 1830-е годы. Матросский бульвар небольшой, с него открывается прекрасный вид на бухты, город, море. Он расположен на большом всхолмленном скате, на который от проспекта Нахимова ведет широкая и крутая каменная лестница. Со стороны проспекта Нахимова Матросский бульвар ограничен высокой подпорной стеной с хорошо выполненной балюстрадой.
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Севастополь. Пам'ятник А. І. Казарському та екіпажу бригу «Меркурій» (чавун, камінь) -
перший пам'ятник Севастополя, споруджений 1834 року за проектом архітектора академіка А. П. Брюллова.
На постаменті пам'ятника написи (російською мовою): «Казарському», «Нащадкам на зразок», «1834».
Цей монументальний пам'ятник встановлено на честь подвигу бригу «Меркурій» під командуванням капітан-лейтенанта А. І. Казарського 14 травня 1829 року. Тоді бриг "Меркурій", що згодом став легендарним, відрізнився в морському бою з двома турецькими лінійними кораблями. Севастополь. Памятник А. И. Казарскому и экипажу брига «Меркурий» (чугун, камень) - первый памятник Севастополя, сооружен в 1834 году по проекту архитектора академика А. П. Брюллова. На постаменте памятника надписи: «Казарскому», «Потомству в пример», «1834». Этот монументальный памятник установлен в честь подвига брига «Меркурий», совершенного под командованием капитан-лейтенанта А. И. Казарского 14 мая 1829 года. Тогда этот, ставший легендарным, бриг "Меркурий" отличился в морском бою с двумя турецкими линейными кораблями. |
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Володимирський собор, пам'ятник архітектури XIX століття, усипальня російських флотоводців,
адміралів М. П. Лазарева, В. О. Корнілова, В. І. Істоміна та П. С. Нахімова.
Володимирський собор споруджено у візантійському стилі.
Будівництво собору почалося в 1854 році, ще до початку Кримської війни. Тоді було споруджено тільки підвальний поверх.
Відновили будівництво в 1862 році. Освячення храму відбулося в 1888 році.
Храм є однокупольним собором у стилі візантійських храмів IX-XI століть.
На стінах собору немає ікон, замість них встановлено мармурові дошки з прізвищами героїв Кримської війни. У 1851 році помер адмірал М. П. Лазарев, невтомний будівничий Севастополя та флоту. Його поховали в склепі майбутнього собору. Під час бойових дій Севастопольської оборони в склепі Лазарева були поховані його учні, що загибли при обороні міста: у жовтні 1854 - віце-адмірал В. О. Корнілов, у березні 1855 - контр-адмірал В. І. Істомін, у травні 1855 - адмірал П. С. Нахімов.
На жаль, у 1931 році, при передачі будівлі собору Осоавіахіму під авіамоторні майстерні склеп було розкрито, останки адміралів як "поплічників скинутої династії" було знищено. Коли 1991 року спеціальна комісія обстежувала склеп, вона виявила серед сміття лише кілька десятків кісток.
Севастополь. Владимирский собор, памятник архитектуры XIX века, усыпальница российских флотоводцев, адмиралов М. П. Лазарева, В. А. Корнилова, В. И. Истомина и П. С. Нахимова. Владимирский собор построен в византийском стиле. Строительство собора началось в 1854 году, еще до начала Крымской войны. Тогда был сооружен только подвальный этаж. Возобновили строительство в 1862 году. Освящение храма состоялось в 1888 году. Храм представляет собой однокупольный собор в стиле византийских храмов IX-XI веков.
На стенах собора нет икон, вместо них установлены мраморные доски с фамилиями героев Крымской войны. В 1851 году умер адмирал М. П. Лазарев, неутомимый строитель Севастополя и флота. Его похоронили в склепе будущего собора. Во время боевых действий Севастопольской обороны в склепе Лазарева были похоронены его ученики, погибшие при защите города: в октябре 1854 - вице-адмирал В. А. Корнилов, в марте 1855 - контр-адмирал В. И. Истомин, в мае 1855 - адмирал П. С. Нахимов.
К сожалению, в 1931 году, при передаче здания собора Осоавиахиму под авиамоторные мастерские склеп был вскрыт, останки адмиралов как "приспешников низвергнутой династии" были уничтожены. Когда в 1991 году специальная комиссия обследовала склеп, она обнаружила среди мусора лишь несколько десятков костей.
На стінах собору немає ікон, замість них встановлено мармурові дошки з прізвищами героїв Кримської війни. У 1851 році помер адмірал М. П. Лазарев, невтомний будівничий Севастополя та флоту. Його поховали в склепі майбутнього собору. Під час бойових дій Севастопольської оборони в склепі Лазарева були поховані його учні, що загибли при обороні міста: у жовтні 1854 - віце-адмірал В. О. Корнілов, у березні 1855 - контр-адмірал В. І. Істомін, у травні 1855 - адмірал П. С. Нахімов.
На жаль, у 1931 році, при передачі будівлі собору Осоавіахіму під авіамоторні майстерні склеп було розкрито, останки адміралів як "поплічників скинутої династії" було знищено. Коли 1991 року спеціальна комісія обстежувала склеп, вона виявила серед сміття лише кілька десятків кісток.
Севастополь. Владимирский собор, памятник архитектуры XIX века, усыпальница российских флотоводцев, адмиралов М. П. Лазарева, В. А. Корнилова, В. И. Истомина и П. С. Нахимова. Владимирский собор построен в византийском стиле. Строительство собора началось в 1854 году, еще до начала Крымской войны. Тогда был сооружен только подвальный этаж. Возобновили строительство в 1862 году. Освящение храма состоялось в 1888 году. Храм представляет собой однокупольный собор в стиле византийских храмов IX-XI веков.
На стенах собора нет икон, вместо них установлены мраморные доски с фамилиями героев Крымской войны. В 1851 году умер адмирал М. П. Лазарев, неутомимый строитель Севастополя и флота. Его похоронили в склепе будущего собора. Во время боевых действий Севастопольской обороны в склепе Лазарева были похоронены его ученики, погибшие при защите города: в октябре 1854 - вице-адмирал В. А. Корнилов, в марте 1855 - контр-адмирал В. И. Истомин, в мае 1855 - адмирал П. С. Нахимов.
К сожалению, в 1931 году, при передаче здания собора Осоавиахиму под авиамоторные мастерские склеп был вскрыт, останки адмиралов как "приспешников низвергнутой династии" были уничтожены. Когда в 1991 году специальная комиссия обследовала склеп, она обнаружила среди мусора лишь несколько десятков костей.
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Володимирський собор, пам'ятник архітектури XIX ст.
На будівлі - мармурові таблиці з написами (російською мовою):
Севастополь. Владимирский собор, памятник архитектуры XIX в.
На здании - мраморные таблицы с надписями:
На будівлі - мармурові таблиці з написами (російською мовою):
«Адмірал Михайло Петрович Лазарев помер 1851»
«Віце-адмірал Володимир Олексійович Корнілов поранений і помер 3 жовтня 1854»
«Контр-адмірал Володимир Іванович Істомін убитий 7 березня 1855»
«Адмірал Павло Степанович Нахімов поранений 28, помер 30 травня 1855»
Севастополь. Владимирский собор, памятник архитектуры XIX в.
На здании - мраморные таблицы с надписями:
«Адмирал Михаил Петрович Лазарев скончался 1851»
«Вице-Адмирал Владимир Алексеевич Корнилов ранен и скончался 3 октября 1854»
«Контр-Адмирал Владимир Иванович Истомин убит 7 марта 1855»
«Адмирал Павел Степанович Нахимов ранен 28, скончался 30 мая 1855»
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Вид на Севастопольську бухту від Володимирського собору.
Севастополь. Вид на Севастопольскую бухту от Владимирского собора.
Севастополь. Вид на Севастопольскую бухту от Владимирского собора.
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Кафедральний собор святих першоверховних апостолів Петра та Павла (Петропавлівський собор),
пам'ятник архітектури, 1848. Будівлю витримано в традиціях класицизму.
На будівлі - таблиці:
Севастополь. Кафедральный собор святых первоверховных апостолов Петра и Павла (Петропавловский собор), памятник архитектуры, 1848. Здание выдержано в традициях классицизма.
The Peter and Paul Cathedral in Sevastopol, 1848
На будівлі - таблиці:
«Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації.
Міський будинок культури»
«Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації.
Музикальний ансамбль "Чорне море"»
Музикальний ансамбль "Чорне море"»
«Украинская православная церковь Московский патриархат.
Кафедральный собор святых первоверховных апостолов Петра и Павла»
Кафедральный собор святых первоверховных апостолов Петра и Павла»
Севастополь. Кафедральный собор святых первоверховных апостолов Петра и Павла (Петропавловский собор), памятник архитектуры, 1848. Здание выдержано в традициях классицизма.
The Peter and Paul Cathedral in Sevastopol, 1848
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Севастополь.
Пам'ятник адміралові Ушакову (фото ліворуч). На постаменті - напис (російською мовою):
«Адмірал Ушаков 1744-1817».
Пам'ятник О. В. Суворову (фото праворуч).
На постаменті - напис (російською мовою):
«Олександр Васильович Суворов».
Севастополь. Памятник адмиралу Ушакову (левое фото). На постаменте - надпись:
«Адмирал Ушаков 1744-1817».
Памятник А. В. Суворову (правое фото).
На постаменте - надпись:
«Александр Васильевич Суворов».
|
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Пам'ятник Е. І. Тотлебену ("пам'ятник російським саперам").
Автори пам'ятника - А. А. Більдерлінг і І. Н. Шредер. Постамент виконано з сірого граніту, скульптури, деталі бастіону, мапа укріплень - з бронзи. Відкриття пам'ятника відбулося 5 серпня 1909 року. Загальна висота пам'ятника - 13,75 м. Висота скульптури Тотлебена - 5,3 м.
Севастополь. Памятник Э. И. Тотлебену ("памятник российским саперам").
Авторы памятника - А. А. Бильдерлинг и И. Н. Шредер. Постамент выполнен из серого гранита, скульптуры, детали бастиона, карта укрепления - из бронзы. Открытие памятника состоялось 5 августа 1909 года. Общая высота памятника - 13,75 м. Высота скульптуры Тотлебена - 5,3 м.
Автори пам'ятника - А. А. Більдерлінг і І. Н. Шредер. Постамент виконано з сірого граніту, скульптури, деталі бастіону, мапа укріплень - з бронзи. Відкриття пам'ятника відбулося 5 серпня 1909 року. Загальна висота пам'ятника - 13,75 м. Висота скульптури Тотлебена - 5,3 м.
Севастополь. Памятник Э. И. Тотлебену ("памятник российским саперам").
Авторы памятника - А. А. Бильдерлинг и И. Н. Шредер. Постамент выполнен из серого гранита, скульптуры, детали бастиона, карта укрепления - из бронзы. Открытие памятника состоялось 5 августа 1909 года. Общая высота памятника - 13,75 м. Высота скульптуры Тотлебена - 5,3 м.
Цей пам'ятник дуже цікавий за своєю композицією. У центрі складного, широкого у основи діоритового стилобату
підноситься пілон, на якому встановлено бронзову статую інженер-генерала Тотлебена,
що розглядає укріплення обложеного Севастополя. На стилобаті, навколо пілона, відтворено частину бастіону та
мінну галерею з працюючим сапером, розміщено в експресивному русі фігури шести воїнів - представників
усіх родів військ, що билися на севастопольських бастіонах. З північної сторони на п'єдесталі напис: "Тотлебенъ",
а на стилобаті позначення: "1854 - Оборона Севастополя - 1855". З південної сторони пам'ятника на картуші
відтворено текст наказу про нагородження Е. І. Тотлебена орденом Св. Георгія 3-го ступеня.
Нижче - барельєф карти оборонних споруд Севастополя.
У 1942 році пам'ятник було сильно пошкоджено. Відновлено його було 1945 року під керівництвом скульптора Л. М. Писаревського. Виливки з бронзи виконано севастопольськими майстрами-ливарниками К. П. Федотовим і Н. П. Федоровим під керівництвом інженера М. Т. Бакая.
Генерал Едуард Іванович Тотлебен (1818-1884) - талановитий російський інженер-фортифікатор, під керівництвом якого здійснювалося будівництво наземних і підземних укріплень у Севастополі, розміщувалися вогньові засоби, відновлювалися зруйновані ворогом укріплення. Е. І. Тотлебен був послідовником ідей талановитого інженера А. 3. Теляковського, який першим запропонував розглядати фортифікаційні системи у взаємозв'язку з тактикою та стратегією ведення війни. Саме в дні севастопольської оборони Тотлебен зумів застосувати на практиці теоретичні положення Теляковського про максимальне використання рельєфу місцевості при будівництві укріплень, про таке розташування батарей, яке дозволяло зосередити вогонь по одній цілі, про широке застосування ложементів, що поклали початок стрілковим окопам... Успішне ведення підземно-мінної війни під час оборони Севастополя пов'язано з ім'ям Е. І. Тотлебена. Не випадково одна з деталей пам'ятника - солдат-мінер за роботою.
Этот памятник очень интересен своей композицией. В центре сложного, широкого у основания диоритового стилобата возвышается пилон, на котором установлена бронзовая статуя инженер-генерала Тотлебена, рассматривающего укрепления осажденного Севастополя. На стилобате, вокруг пилона, воссоздана часть бастиона и минная галерея с работающим сапером, размещены в экспрессивном движении фигуры шести воинов - представителей всех родов войск, сражавшихся на севастопольских бастионах. С северной стороны на пьедестале надпись: "Тотлебенъ", а на стилобате обозначение: "1854 - Оборона Севастополя - 1855". С южной стороны памятника на картуше воспроизведен текст приказа о награждении Э. И. Тотлебена орденом Св. Георгия 3-й степени. Ниже - барельеф карты оборонительных сооружений Севастополя.
В 1942 году памятник был сильно поврежден. Восстановлен в 1945 году под руководством скульптора Л. М. Писаревского. Отливки из бронзы выполнены севастопольскими мастерами-литейщиками К. П. Федотовым и Н. П. Федоровым под руководством инженера М. Т. Бакая.
Генерал Эдуард Иванович Тотлебен (1818-1884) - талантливый российский инженер-фортификатор, под руководством которого осуществлялось строительство наземных и подземных укреплений в Севастополе, размещались огневые средства, восстанавливались разрушенные неприятелем укрепления. Э. И. Тотлебен был последователем идей талантливого инженера А. 3. Теляковского, который первым предложил рассматривать фортификационные системы во взаимосвязи с тактикой и стратегией ведения войны. Именно в дни севастопольской обороны Тотлебен сумел применить на практике теоретические положения Теляковского о максимальном использовании рельефа местности при строительстве укреплений, о таком расположении батарей, которое позволяло сосредоточить огонь по одной цели, о широком применении ложементов, положивших начало стрелковым окопам... Успешное ведение подземно-минной войны при обороне Севастополя связано с именем Э. И. Тотлебена. Не случайно одна из деталей памятника - солдат-минер за работой.
У 1942 році пам'ятник було сильно пошкоджено. Відновлено його було 1945 року під керівництвом скульптора Л. М. Писаревського. Виливки з бронзи виконано севастопольськими майстрами-ливарниками К. П. Федотовим і Н. П. Федоровим під керівництвом інженера М. Т. Бакая.
Генерал Едуард Іванович Тотлебен (1818-1884) - талановитий російський інженер-фортифікатор, під керівництвом якого здійснювалося будівництво наземних і підземних укріплень у Севастополі, розміщувалися вогньові засоби, відновлювалися зруйновані ворогом укріплення. Е. І. Тотлебен був послідовником ідей талановитого інженера А. 3. Теляковського, який першим запропонував розглядати фортифікаційні системи у взаємозв'язку з тактикою та стратегією ведення війни. Саме в дні севастопольської оборони Тотлебен зумів застосувати на практиці теоретичні положення Теляковського про максимальне використання рельєфу місцевості при будівництві укріплень, про таке розташування батарей, яке дозволяло зосередити вогонь по одній цілі, про широке застосування ложементів, що поклали початок стрілковим окопам... Успішне ведення підземно-мінної війни під час оборони Севастополя пов'язано з ім'ям Е. І. Тотлебена. Не випадково одна з деталей пам'ятника - солдат-мінер за роботою.
Этот памятник очень интересен своей композицией. В центре сложного, широкого у основания диоритового стилобата возвышается пилон, на котором установлена бронзовая статуя инженер-генерала Тотлебена, рассматривающего укрепления осажденного Севастополя. На стилобате, вокруг пилона, воссоздана часть бастиона и минная галерея с работающим сапером, размещены в экспрессивном движении фигуры шести воинов - представителей всех родов войск, сражавшихся на севастопольских бастионах. С северной стороны на пьедестале надпись: "Тотлебенъ", а на стилобате обозначение: "1854 - Оборона Севастополя - 1855". С южной стороны памятника на картуше воспроизведен текст приказа о награждении Э. И. Тотлебена орденом Св. Георгия 3-й степени. Ниже - барельеф карты оборонительных сооружений Севастополя.
В 1942 году памятник был сильно поврежден. Восстановлен в 1945 году под руководством скульптора Л. М. Писаревского. Отливки из бронзы выполнены севастопольскими мастерами-литейщиками К. П. Федотовым и Н. П. Федоровым под руководством инженера М. Т. Бакая.
Генерал Эдуард Иванович Тотлебен (1818-1884) - талантливый российский инженер-фортификатор, под руководством которого осуществлялось строительство наземных и подземных укреплений в Севастополе, размещались огневые средства, восстанавливались разрушенные неприятелем укрепления. Э. И. Тотлебен был последователем идей талантливого инженера А. 3. Теляковского, который первым предложил рассматривать фортификационные системы во взаимосвязи с тактикой и стратегией ведения войны. Именно в дни севастопольской обороны Тотлебен сумел применить на практике теоретические положения Теляковского о максимальном использовании рельефа местности при строительстве укреплений, о таком расположении батарей, которое позволяло сосредоточить огонь по одной цели, о широком применении ложементов, положивших начало стрелковым окопам... Успешное ведение подземно-минной войны при обороне Севастополя связано с именем Э. И. Тотлебена. Не случайно одна из деталей памятника - солдат-минер за работой.
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Севастополь.
Монумент «Язонівський редут. 1854-1855» (фото ліворуч). Монумент «4-й бастіон» (фото праворуч). Севастополь. Монумент «Язоновский редут. 1854-1855» (левое фото). Монумент «4-й бастион» (правое фото). |
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Пам'ятник Льву Миколайовичу Толстому.
На пам'ятній дошці з чорного мармуру з барельєфом Л. М. Толстого - напис (російською мовою):
В обороні Севастополя брав участь також видатний лікар, учений, засновник військово-польової хірургії М. І. Пирогів. Він прибув до обложеного міста із загоном сестер милосердя. Тут уперше в світовій практиці він почав широко застосовувати гіпсову пов'язку при пораненні кінцівок і знеболення парами ефіру при операціях. Талант М. І. Пирогова, сумлінна праця медиків забезпечили повернення в стрій багатьох воїнів. Тільки за перші шість місяців оборони з 15123 поранених повернулися на бастіони та до частин 10561 воїн.
Севастополь. Памятник Льву Николаевичу Толстому.
На мемориальной доске из черного мрамора с барельефом Л. Н. Толстого - надпись:
Участником севастопольской обороны был также выдающийся врач, ученый, основоположник военно-полевой хирургии Н. И. Пирогов. Он прибыл в осажденный город с отрядом сестер милосердия, здесь впервые в мировой практике стал широко применять гипсовую повязку при ранении конечностей и обезболивание парами эфира при операциях. Талант Н. И. Пирогова, добросовестный труд медиков обеспечивали возвращение в строй многих воинов. Только за первые шесть месяцев обороны из 15123 раненых возвратились на бастионы и в части 10561 воин.
На пам'ятній дошці з чорного мармуру з барельєфом Л. М. Толстого - напис (російською мовою):
«Великому російському письменнику Л. М. Толстому - учаснику оборони Севастополя
на 4-му бастіоні 1854-1855 рр.»
Л. М. Толстой, що брав участь в обороні Севастополя в чині підпоручика артилерії,
відобразив подвиги її героїв у знаменитих "Севастопольських оповіданнях".
В обороні Севастополя брав участь також видатний лікар, учений, засновник військово-польової хірургії М. І. Пирогів. Він прибув до обложеного міста із загоном сестер милосердя. Тут уперше в світовій практиці він почав широко застосовувати гіпсову пов'язку при пораненні кінцівок і знеболення парами ефіру при операціях. Талант М. І. Пирогова, сумлінна праця медиків забезпечили повернення в стрій багатьох воїнів. Тільки за перші шість місяців оборони з 15123 поранених повернулися на бастіони та до частин 10561 воїн.
Севастополь. Памятник Льву Николаевичу Толстому.
На мемориальной доске из черного мрамора с барельефом Л. Н. Толстого - надпись:
«Великому русскому писателю Л. Н. Толстому - участнику обороны Севастополя
на 4-м бастионе 1854-1855 гг.»
Л. Н. Толстой, участвовавший в обороне Севастополя в чине подпоручика артиллерии,
запечатлел подвиги ее героев в знаменитых "Севастопольских рассказах".
Участником севастопольской обороны был также выдающийся врач, ученый, основоположник военно-полевой хирургии Н. И. Пирогов. Он прибыл в осажденный город с отрядом сестер милосердия, здесь впервые в мировой практике стал широко применять гипсовую повязку при ранении конечностей и обезболивание парами эфира при операциях. Талант Н. И. Пирогова, добросовестный труд медиков обеспечивали возвращение в строй многих воинов. Только за первые шесть месяцев обороны из 15123 раненых возвратились на бастионы и в части 10561 воин.
Фото вересня 2005 року. |
Фото вересня 2005 року. |
Севастополь. Гармати та флеші Четвертого бастіону.
За флешами Четвертого бастіону знаходиться напівкруглий рів із слідами залишків мінної війни в період Кримської (Східної) війни 1854-1855 рр. Севастополь. Пушки и флеши Четвертого бастиона. За флешами Четвертого бастиона находится полукруглый ров со следами остатков минной войны в период Крымской (Восточной) войны 1854-1855 гг. |
Фото вересня 2005 року.
Неподалік розгорнуто виставку
"Армії Великобританії, Франції, Туреччини та Сардинії в облозі Севастополя 1854-55 рр."
Невдалеке развернута выставка
"Армии Великобритании, Франции, Турции и Сардинии в осаде Севастополя 1854-55 гг."
Exhibition "The armies of Great Britain, France, Turkey and Sardinia in the siege of Sevastopol of 1854-1855".
"Армії Великобританії, Франції, Туреччини та Сардинії в облозі Севастополя 1854-55 рр."
Невдалеке развернута выставка
"Армии Великобритании, Франции, Турции и Сардинии в осаде Севастополя 1854-55 гг."
Exhibition "The armies of Great Britain, France, Turkey and Sardinia in the siege of Sevastopol of 1854-1855".
Безпосередньою причиною Кримської війни стало те, що за наказом російського царя Миколи I,
82-тисячний російський корпус під командою генерала Михайла Горчакова
21 червня 1853 року форсував річку Прут і захопив
Молдавію та Валахію - васальні князівства Османської імперії.
Султан Абд аль-Маджид зажадав повернення російських військ за Прут.
Цар відмовився, і 4 (16) жовтня Стамбул оголосив Петербургу війну.
У свою чергу, Росія 1 листопада 1853 оголосила війну Туреччині.
На початку військових дій російські війська відбили наступ турецької армії на дунайському театрі, форсували Дунай і осадили фортецю Силістрію. Одночасно вони розбили турецьку армію в Закавказзі. 18 листопада 1853 року Чорноморський флот Росії розгромив турецьку ескадру в Синопському бою.
Англія та Франція, не бажаючи панування Росії на Чорному морі, 28 лютого 1854 року уклали воєнний союз із Туреччиною та 1 березня пред'явили ультиматум Росії про виведення військ із дунайських князівств. Отримавши негативну відповідь, Англія та Франція 15 березня 1854 року оголосили війну Росії. Військові дії почалися диверсіями англійського флоту на Балтиці, в Білому морі, на Тихому океані та підготовкою десанту до Криму. 12 вересня 1854 року англо-французька армія чисельністю 62 тис. осіб при 134 гарматах висадилася в Криму, поблизу Євпаторії-Сак, і узяла напрямок на Севастополь. Севастополь, як головна база Чорноморського флоту, був добре укріплений з моря, але із суші майже не мав укріплень. Їх будівництво почалося тільки у вересні 1854. Організаторами оборони Севастополя стали адмірали В. А. Корнілов, П. С. Нахімов, В. І. Істомін. Перша сутичка відбулася на підступах до Севастополя 8 вересня на річці Альма. Російська армія зазнала поразки та відступила. Противник рушив на Севастополь, обійшов його зі сходу та зайняв зручні бухти (англійці - Балаклавську, французи - Очеретяну). Противник не зважився негайно штурмувати місто й 60-тисячна армія союзників почала облогу міста, що тривала 349 днів - зі 13 вересня 1854 по 27 серпня 1855.
З моря місто блокували англо-французькі кораблі. Щоб перегородити їм вхід в бухту, Військова рада Чорноморського флоту 11 вересня 1854 ухвалила рішення затопити між Костянтинівською та Олександрівською батареями 7 великих кораблів, а 13 лютого 1855 - ще 5 кораблів між Михайлівською та Миколаївською батареями. За короткий час було створено ешелоновану систему укріплень протяжністю 8 км, що прикривала південну частину Севастополя, на якій розміщувалися 8 бастіонів, редути, люнети, ложементи. Будували їх тисячі матросів, солдатів і мешканців міста, в т.ч. жінки та діти. Нерідко населення віддавало на укріплення міста своє майно: коней, волів, вози, будівельні матеріали. Роботи велися вдень і вночі. До 16 жовтня було побудовано 20 батарей, удвічі збільшено артилерійське озброєння сухопутної оборони (до 341 гармат). На сухопутних рубежах було встановлено головним чином морську артилерію, її обслуговували моряки-артилеристи. Прагнучи зруйнувати укріплення Севастополя, противник застосував підземну мінну війну. Та захисники Севастополя своєчасно розвернули контрмінну боротьбу. Ночами захисники міста ще й відновлювали зруйновані укріплення, будували нові, часто поблизу ворожих позицій. Інженерною обороною керував полковник Е. І. Тотлебен.
Упродовж усієї 349-денної облоги найзапекліша боротьба йшла за ключову позицію оборони міста - Малахов курган. Коли 27 серпня французька армія захопила його, це наперед зумовило те, що 28 серпня 1855 року російські війська залишили Південну сторону Севастополя. Висадивши всі укріплення, батареї та порохові льохи, вони переправилися через Севастопольську бухту на Північну сторону понтонним мостом. Потім міст було підтягнуто до Північної сторони, і супротивники, виснажені тривалою облогою та кровопролитними битвами, опинилися розділеними Севастопольською бухтою. Воєнні дії фактично припинилися. 18 березня 1856 у Парижі було підписано Мирний договір, за яким Росії заборонялося мати на Чорному морі військово-морський флот, будувати фортеці та військово-морські бази. Очищення Севастопольських бухт від затоплених кораблів тривало більше 10 років.
Непосредственной причиной Крымской войны стало то, что по приказу российского царя Николая I, 82-тысячный российский корпус под командованием генерала Михаила Горчакова 21 июня 1853 года форсировал реку Прут и захватил Молдавию и Валахию - вассальные княжества Османской империи. Султан Абд аль-Маджид потребовал возвращения российских войск за Прут. Царь отказался, и 4 (16) октября Стамбул объявил Петербургу войну. В свою очередь, Россия 1 ноября 1853 объявила войну Турции.
В начале военных действий русские войска отразили наступление турецкой армии на дунайском театре, форсировали Дунай и осадили крепость Силистрию. Одновременно они разбили турецкую армию в Закавказье. 18 ноября 1853 года Черноморский флот России разгромил турецкую эскадру в Синопском бою.
Англия и Франция, не желая допустить господства России на Черном море, 28 февраля 1854 года заключили военный союз с Турцией и 1 марта предъявили ультиматум России о выводе войск из дунайских княжеств. Получив отрицательный ответ, Англия и Франция 15 марта 1854 года объявили войну России. Военные действия начались диверсиями английского флота на Балтике, в Белом море, на Тихом океане и подготовкой десанта в Крым. 12 сентября 1854 года англо-французская армия численностью 62 тыс. человек при 134 орудиях высадилась в Крыму, вблизи Евпатории-Сак, и взяла направление на Севастополь. Севастополь, как главная база Черноморского флота, был хорошо укреплен с моря, но с суши почти не имел укреплений. Их строительство началось только в сентябре 1854. Организаторами обороны Севастополя стали адмиралы В. А. Корнилов, П. С. Нахимов, В. И. Истомин. Первое столкновение произошло на подступах к Севастополю 8 сентября на речке Альма. Русская армия потерпела поражение и отступила. Противник двинулся на Севастополь, обошел его с востока и занял удобные бухты (англичане - Балаклавскую, французы - Камышовую). Противник не решился немедленно штурмовать город и 60-тысячная армия союзников начала осаду города, которая продолжалась 349 дней - с 13 сентября 1854 по 27 августа 1855.
С моря город блокировали англо-французские корабли. Чтобы преградить им вход в бухту, Военный совет Черноморского флота 11 сентября 1854 принял решение затопить между Константиновской и Александровской батареями 7 больших кораблей, а 13 февраля 1855 - еще 5 кораблей между Михайловской и Николаевской батареями. В короткое время была создана эшелонированная система укреплений протяженностью 8 км, прикрывавшая южную часть Севастополя, на которой размещались 8 бастионов, редуты, люнеты, ложементы. Строили их тысячи матросов, солдат и жителей города, в т.ч. женщины и дети. Нередко население отдавало на укрепление города и свое имущество: лошадей, волов, повозки, строительные материалы. Работы велись днем и ночью. К 16 октября было построено 20 батарей, вдвое увеличено артиллерийское вооружение сухопутной обороны (до 341 орудия). На сухопутных рубежах была установлена главным образом морская артиллерия, ее обслуживали моряки-артиллеристы. Стремясь разрушить укрепления Севастополя, противник применил подземную минную войну. Но защитники Севастополя своевременно развернули контрминную борьбу. По ночам защитники города еще и восстанавливали разрушенные укрепления, строили новые, часто вблизи вражеских позиций. Инженерной обороной руководил полковник Э. И. Тотлебен.
На протяжении всей 349-дневной осады особенно напряженная борьба шла за ключевую позицию обороны города - Малахов курган. Взятие его 27 августа французской армией предрешило оставление русскими войсками 28 августа 1855 года Южной стороны Севастополя. Взорвав все укрепления, батареи и пороховые погреба, они переправились через Севастопольскую бухту на Северную сторону по понтонному мосту. Затем мост был подтянут к Северной стороне, и противники, истощенные длительной осадой и кровопролитными сражениями, оказались разделенными Севастопольской бухтой. Военные действия фактически прекратились. 18 марта 1856 в Париже был подписан Мирный договор, по которому России запрещалось иметь на Черном море военно-морской флот, строить крепости и военно-морские базы. Очистка Севастопольских бухт от затопленных кораблей заняла более 10 лет.
На початку військових дій російські війська відбили наступ турецької армії на дунайському театрі, форсували Дунай і осадили фортецю Силістрію. Одночасно вони розбили турецьку армію в Закавказзі. 18 листопада 1853 року Чорноморський флот Росії розгромив турецьку ескадру в Синопському бою.
Англія та Франція, не бажаючи панування Росії на Чорному морі, 28 лютого 1854 року уклали воєнний союз із Туреччиною та 1 березня пред'явили ультиматум Росії про виведення військ із дунайських князівств. Отримавши негативну відповідь, Англія та Франція 15 березня 1854 року оголосили війну Росії. Військові дії почалися диверсіями англійського флоту на Балтиці, в Білому морі, на Тихому океані та підготовкою десанту до Криму. 12 вересня 1854 року англо-французька армія чисельністю 62 тис. осіб при 134 гарматах висадилася в Криму, поблизу Євпаторії-Сак, і узяла напрямок на Севастополь. Севастополь, як головна база Чорноморського флоту, був добре укріплений з моря, але із суші майже не мав укріплень. Їх будівництво почалося тільки у вересні 1854. Організаторами оборони Севастополя стали адмірали В. А. Корнілов, П. С. Нахімов, В. І. Істомін. Перша сутичка відбулася на підступах до Севастополя 8 вересня на річці Альма. Російська армія зазнала поразки та відступила. Противник рушив на Севастополь, обійшов його зі сходу та зайняв зручні бухти (англійці - Балаклавську, французи - Очеретяну). Противник не зважився негайно штурмувати місто й 60-тисячна армія союзників почала облогу міста, що тривала 349 днів - зі 13 вересня 1854 по 27 серпня 1855.
З моря місто блокували англо-французькі кораблі. Щоб перегородити їм вхід в бухту, Військова рада Чорноморського флоту 11 вересня 1854 ухвалила рішення затопити між Костянтинівською та Олександрівською батареями 7 великих кораблів, а 13 лютого 1855 - ще 5 кораблів між Михайлівською та Миколаївською батареями. За короткий час було створено ешелоновану систему укріплень протяжністю 8 км, що прикривала південну частину Севастополя, на якій розміщувалися 8 бастіонів, редути, люнети, ложементи. Будували їх тисячі матросів, солдатів і мешканців міста, в т.ч. жінки та діти. Нерідко населення віддавало на укріплення міста своє майно: коней, волів, вози, будівельні матеріали. Роботи велися вдень і вночі. До 16 жовтня було побудовано 20 батарей, удвічі збільшено артилерійське озброєння сухопутної оборони (до 341 гармат). На сухопутних рубежах було встановлено головним чином морську артилерію, її обслуговували моряки-артилеристи. Прагнучи зруйнувати укріплення Севастополя, противник застосував підземну мінну війну. Та захисники Севастополя своєчасно розвернули контрмінну боротьбу. Ночами захисники міста ще й відновлювали зруйновані укріплення, будували нові, часто поблизу ворожих позицій. Інженерною обороною керував полковник Е. І. Тотлебен.
Упродовж усієї 349-денної облоги найзапекліша боротьба йшла за ключову позицію оборони міста - Малахов курган. Коли 27 серпня французька армія захопила його, це наперед зумовило те, що 28 серпня 1855 року російські війська залишили Південну сторону Севастополя. Висадивши всі укріплення, батареї та порохові льохи, вони переправилися через Севастопольську бухту на Північну сторону понтонним мостом. Потім міст було підтягнуто до Північної сторони, і супротивники, виснажені тривалою облогою та кровопролитними битвами, опинилися розділеними Севастопольською бухтою. Воєнні дії фактично припинилися. 18 березня 1856 у Парижі було підписано Мирний договір, за яким Росії заборонялося мати на Чорному морі військово-морський флот, будувати фортеці та військово-морські бази. Очищення Севастопольських бухт від затоплених кораблів тривало більше 10 років.
Непосредственной причиной Крымской войны стало то, что по приказу российского царя Николая I, 82-тысячный российский корпус под командованием генерала Михаила Горчакова 21 июня 1853 года форсировал реку Прут и захватил Молдавию и Валахию - вассальные княжества Османской империи. Султан Абд аль-Маджид потребовал возвращения российских войск за Прут. Царь отказался, и 4 (16) октября Стамбул объявил Петербургу войну. В свою очередь, Россия 1 ноября 1853 объявила войну Турции.
В начале военных действий русские войска отразили наступление турецкой армии на дунайском театре, форсировали Дунай и осадили крепость Силистрию. Одновременно они разбили турецкую армию в Закавказье. 18 ноября 1853 года Черноморский флот России разгромил турецкую эскадру в Синопском бою.
Англия и Франция, не желая допустить господства России на Черном море, 28 февраля 1854 года заключили военный союз с Турцией и 1 марта предъявили ультиматум России о выводе войск из дунайских княжеств. Получив отрицательный ответ, Англия и Франция 15 марта 1854 года объявили войну России. Военные действия начались диверсиями английского флота на Балтике, в Белом море, на Тихом океане и подготовкой десанта в Крым. 12 сентября 1854 года англо-французская армия численностью 62 тыс. человек при 134 орудиях высадилась в Крыму, вблизи Евпатории-Сак, и взяла направление на Севастополь. Севастополь, как главная база Черноморского флота, был хорошо укреплен с моря, но с суши почти не имел укреплений. Их строительство началось только в сентябре 1854. Организаторами обороны Севастополя стали адмиралы В. А. Корнилов, П. С. Нахимов, В. И. Истомин. Первое столкновение произошло на подступах к Севастополю 8 сентября на речке Альма. Русская армия потерпела поражение и отступила. Противник двинулся на Севастополь, обошел его с востока и занял удобные бухты (англичане - Балаклавскую, французы - Камышовую). Противник не решился немедленно штурмовать город и 60-тысячная армия союзников начала осаду города, которая продолжалась 349 дней - с 13 сентября 1854 по 27 августа 1855.
С моря город блокировали англо-французские корабли. Чтобы преградить им вход в бухту, Военный совет Черноморского флота 11 сентября 1854 принял решение затопить между Константиновской и Александровской батареями 7 больших кораблей, а 13 февраля 1855 - еще 5 кораблей между Михайловской и Николаевской батареями. В короткое время была создана эшелонированная система укреплений протяженностью 8 км, прикрывавшая южную часть Севастополя, на которой размещались 8 бастионов, редуты, люнеты, ложементы. Строили их тысячи матросов, солдат и жителей города, в т.ч. женщины и дети. Нередко население отдавало на укрепление города и свое имущество: лошадей, волов, повозки, строительные материалы. Работы велись днем и ночью. К 16 октября было построено 20 батарей, вдвое увеличено артиллерийское вооружение сухопутной обороны (до 341 орудия). На сухопутных рубежах была установлена главным образом морская артиллерия, ее обслуживали моряки-артиллеристы. Стремясь разрушить укрепления Севастополя, противник применил подземную минную войну. Но защитники Севастополя своевременно развернули контрминную борьбу. По ночам защитники города еще и восстанавливали разрушенные укрепления, строили новые, часто вблизи вражеских позиций. Инженерной обороной руководил полковник Э. И. Тотлебен.
На протяжении всей 349-дневной осады особенно напряженная борьба шла за ключевую позицию обороны города - Малахов курган. Взятие его 27 августа французской армией предрешило оставление русскими войсками 28 августа 1855 года Южной стороны Севастополя. Взорвав все укрепления, батареи и пороховые погреба, они переправились через Севастопольскую бухту на Северную сторону по понтонному мосту. Затем мост был подтянут к Северной стороне, и противники, истощенные длительной осадой и кровопролитными сражениями, оказались разделенными Севастопольской бухтой. Военные действия фактически прекратились. 18 марта 1856 в Париже был подписан Мирный договор, по которому России запрещалось иметь на Черном море военно-морской флот, строить крепости и военно-морские базы. Очистка Севастопольских бухт от затопленных кораблей заняла более 10 лет.
Фото вересня 2005 року.
Севастополь. Панорама «Оборона Севастоволя 1854-1855 рр.» - будівля з широко відомим твором батального
живопису, монументальний пам'ятник героїзму захисників Севастополя в період Кримської (Східної) війни 1854-1855 років
(художник Ф. А. Рубо та інші;
відтворена групою художників під керівництвом В. Н. Яковлєва та П. П. Соколова-Скаля).
Під час Кримської війни Севастополь опинився в центрі бойових дій. Оборона міста тривала 349 днів. Панорама розповідає про один із днів оборони - 6 червня 1855 року, коли захисники Севастополя успішно відбили штурм укріплень Корабельної сторони. Панораму "Оборона Севастополя 1854-1855 рр." було відкрито 14 травня 1905 року, до 50-річчя оборони.
Севастополь. Панорама «Оборона Севастоволя 1854-1855 гг.» - здание с широко известным произведением батальной живописи, монументальный памятник героизму защитников Севастополя в период Крымской (Восточной) войны 1854-1855 годов (художник Ф. А. Рубо и другие; воссоздана группой художников под руководством В. Н. Яковлева и П. П. Соколова-Скаля).
Во время Крымской войны Севастополь оказался в центре боевых действий. Оборона города длилась 349 дней. Панорама рассказывает об одном из дней обороны - 6 июня 1855 года, когда защитники Севастополя успешно отразили штурм укреплений Корабельной стороны. Панорама "Оборона Севастополя 1854-1855 гг." открылась 14 мая 1905 года, к 50-летию обороны.
Під час Кримської війни Севастополь опинився в центрі бойових дій. Оборона міста тривала 349 днів. Панорама розповідає про один із днів оборони - 6 червня 1855 року, коли захисники Севастополя успішно відбили штурм укріплень Корабельної сторони. Панораму "Оборона Севастополя 1854-1855 рр." було відкрито 14 травня 1905 року, до 50-річчя оборони.
Севастополь. Панорама «Оборона Севастоволя 1854-1855 гг.» - здание с широко известным произведением батальной живописи, монументальный памятник героизму защитников Севастополя в период Крымской (Восточной) войны 1854-1855 годов (художник Ф. А. Рубо и другие; воссоздана группой художников под руководством В. Н. Яковлева и П. П. Соколова-Скаля).
Во время Крымской войны Севастополь оказался в центре боевых действий. Оборона города длилась 349 дней. Панорама рассказывает об одном из дней обороны - 6 июня 1855 года, когда защитники Севастополя успешно отразили штурм укреплений Корабельной стороны. Панорама "Оборона Севастополя 1854-1855 гг." открылась 14 мая 1905 года, к 50-летию обороны.
Картину виконано на полотні розміром 115 м х 14 м і поміщено
в спеціально споруджену для неї круглу будівлю (1902-1904, архітектор О. І. Енберг;
відновлено та реконструйовано за проектом архітектора В. П. Петропавловського).
Нижнім краєм картина зливається з предметним планом, що доходить до підніжжя оглядового майданчика, розташованого в центрі приміщення. На предметному плані розміщені натуральні гармати, ядра, укріплення, макети споруд, фігури людей. Увійшовши до будівлі панорами і піднявшися на оглядовий майданчик, глядач немовби опиняється в центрі бойових дій, переноситься на Малахов курган у той історичний день. Перед глядачем лежить обложене місто, оповите димом згарищ, видніються два ланцюжки щогл затоплених російських кораблів. Далі - ворожа ескадра в морі, російські батареї та бліндажі, артилерійські розрахунки, купи бомб і ядер, штабелі мішків із піском, наступаючі колони англійців і французів, російські воїни, що обороняються, полки, що стоять у резерві... Вражаюче та захоплююче видовище!
Картина выполнена на холсте размером 115 м х 14 м и помещена в специально построенном для нее круглом здании (1902-1904, архитектор О. И. Энберг; восстановлено и реконструировано по проекту архитектора В. П. Петропавловского).
Нижним краем картина сливается с предметным планом, который доходит до подножия смотровой площадки, расположенной в центре помещения. На предметном плане размещены натуральные пушки, ядра, укрепления, макеты сооружений, фигуры людей. Войдя в здание панорамы и поднявшись на смотровую площадку, зритель словно оказывается в центре боевых действий, переносится на Малахов курган в тот исторический день. Перед зрителем лежит осажденный город, окутанный дымом пожарищ, виднеются две цепочки мачт затопленных российских кораблей. Дальше - неприятельская эскадра в море, русские батареи и блиндажи, артиллерийские расчеты, груды бомб и ядер, штабеля мешков с песком, наступающие колонны англичан и французов, обороняющиеся российские воины, полки, стоящие в резерве... Впечатляющее и захватывающее зрелище!
Нижнім краєм картина зливається з предметним планом, що доходить до підніжжя оглядового майданчика, розташованого в центрі приміщення. На предметному плані розміщені натуральні гармати, ядра, укріплення, макети споруд, фігури людей. Увійшовши до будівлі панорами і піднявшися на оглядовий майданчик, глядач немовби опиняється в центрі бойових дій, переноситься на Малахов курган у той історичний день. Перед глядачем лежить обложене місто, оповите димом згарищ, видніються два ланцюжки щогл затоплених російських кораблів. Далі - ворожа ескадра в морі, російські батареї та бліндажі, артилерійські розрахунки, купи бомб і ядер, штабелі мішків із піском, наступаючі колони англійців і французів, російські воїни, що обороняються, полки, що стоять у резерві... Вражаюче та захоплююче видовище!
Картина выполнена на холсте размером 115 м х 14 м и помещена в специально построенном для нее круглом здании (1902-1904, архитектор О. И. Энберг; восстановлено и реконструировано по проекту архитектора В. П. Петропавловского).
Нижним краем картина сливается с предметным планом, который доходит до подножия смотровой площадки, расположенной в центре помещения. На предметном плане размещены натуральные пушки, ядра, укрепления, макеты сооружений, фигуры людей. Войдя в здание панорамы и поднявшись на смотровую площадку, зритель словно оказывается в центре боевых действий, переносится на Малахов курган в тот исторический день. Перед зрителем лежит осажденный город, окутанный дымом пожарищ, виднеются две цепочки мачт затопленных российских кораблей. Дальше - неприятельская эскадра в море, русские батареи и блиндажи, артиллерийские расчеты, груды бомб и ядер, штабеля мешков с песком, наступающие колонны англичан и французов, обороняющиеся российские воины, полки, стоящие в резерве... Впечатляющее и захватывающее зрелище!
Першоджерела:
# «Севастополь. Детальный план города», видання «НПП Союзкарта», Сімферополь-2005.
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Ласпи. Сезон 2005», каталог.
# Вікіпедія.
# Сайт «Деградация Севастополя».
# Стаття «Дворец пионеров», Анна Шмелёва, газета «Проспект» від 9.03.2006.
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Ласпи. Сезон 2005», каталог.
# Вікіпедія.
# Сайт «Деградация Севастополя».
# Стаття «Дворец пионеров», Анна Шмелёва, газета «Проспект» від 9.03.2006.
До розділу "Визначні пам'ятки Криму"