Карпати. Мапа маршруту від Івано-Франківська до селища Топільче (48°04'54"N, 24°45'02"E).
30 квітня 2009 року.
Того разу ми на цей маршрут найняли мікроавтобус в Івано-Франківську. Дорогою зробили зупинку в Яремче. Розповіді про ці міста - окремими сторінками.
Черемош - ріка у Східних Карпатах (на Гуцульщині) і на Передкарпатті, права притока Прута; довжина - 80 км, сточище - 2560 кв.км; утворюється злиттям Чорного Черемоша (довжина 87 км, сточище - 856 кв.км) і Білого Черемоша (80 км і 606 кв.км). Білий і Чорний Черемоши та сам Черемош у верхній течії мають гірський характер (мальовничий пролом через Гуцульські Бескиди), у межах Передкарпаття Черемош пливе широкою долиною. Живлення ріки мішане з перевагою дощового. Середня витрата води нижче злиття Чорного і Білого Черемошів - 26,6 куб.м/сек. Усі ці ріки - сплавні. Міста на Черемоші: Вижниця, Вашківці, Кути; над Чорним Черемошем - Верховина (колишнє Жаб'є). Білий Черемош і Черемош плинуть на межі Галичини і Буковини; вони століттями становили державний кордони між Польщею і Молдовою (Туреччиною).
Чорний Черемош - річка у Верховинському районі Івано-Франківської області, лівий витік Черемошу (басейн Пруту). Довжина - 87 км, сточище - 856 кв.км. Бере початок на північно-східних схилах Чивчинських гір. Долина U-подібна, на окремих ділянках ущелиноподібна; ширина переважно - 100-200 м, найбільша - 950 м (у межах Верховинського зниження). Заплава завширшки 50-60 м, біля смт Верховина до 300-500 м. Річище помірно звивисте, є пороги з падінням води 0,5-1,6 м; ширина річища 20-30 м (найбільша - 45 м). Похил річки 14 м/км. Живлення мішане, з переважанням дощового і снігового. Льодові явища мають місце з кінця грудня - початку січня, крига скресає у 2-й половині березня; льодостав нестійкий. Гідрологічний пост (з 1958) розташований біля смт Верховини. Чорний Черемош використовують для водопостачання та рибництва; розвинений водний туризм. Береги річки на значному протязі укріплені.
Карпаты. Схема маршрута от Ивано-Франковска до селения Топильче (48°04'54"N, 24°45'02"E).
30 апреля 2009 года.
В тот раз мы на этот маршрут наняли микроавтобус в Ивано-Франковске. По дороге сделали остановку в Яремча. Рассказы об этих городах - отдельными страницами.
Черемош - река в Восточных Карпатах (на Гуцульщине) и на Прикарпатье, правый приток Прута; длина - 80 км, водосбор - 2560 кв.км; образуется слиянием Черного Черемоша (длина 87 км, водосбор - 856 кв.км) и Белого Черемоша (80 км. и 606 кв.км). Белый и Черный Черемоши и сам Черемош в верхнем течении имеют горный характер (живописный пролом через Гуцульские Бескиды), в пределах Прикарпатья Черемош течет широкой долиной. Питание реки смешаное с преобладанием дождевого. Средний расход воды ниже слияние Черного и Белого Черемошей - 26,6 куб.м/сек. Все эти реки - сплавные. Города на Черемоше: Вижница, Вашкивци, Куты; над Черным Черемошем - Верховина (бывшее Жабъе). Белый Черемош и Черемош текут на границе Галичины и Буковины; они веками составляли государственную границу между Польшей и Молдовой (Турцией).
Черный Черемош - речка в Верховинском районе Ивано-Франковской области, левый исток Черемошу (бассейн Прута). Длина - 87 км, водосбор - 856 кв.км. Берет начало на северо-восточных склонах Чивчинских гор. Долина U-подобная, на отдельных участках расщелиноподобная; ширина преимущественно - 100-200 м, наибольшая - 950 м (в пределах Верховинского снижения). Пойма шириной 50-60 м, возле смт Верховина до 300-500 м. Русло умеренно извилисто, есть пороги с падением воды 0,5-1,6 м; ширина русла 20-30 м (наибольшая - 45 м). Уклон реки 14 м/км. Питание смешаное, с преобладанием дождевого и снежного. Ледовые явления имеют место с конца декабря - начала января, лед трогается во 2-й половине марта; ледостав неустойчив. Гидрологический пост (с 1958) расположен возле пгт Верховина. Черный Черемош используется для водоснабжения и рыбоводства; развит водный туризм. Берега реки на значительном протяжении укреплены.
30 квітня 2009 року.
Того разу ми на цей маршрут найняли мікроавтобус в Івано-Франківську. Дорогою зробили зупинку в Яремче. Розповіді про ці міста - окремими сторінками.
Черемош - ріка у Східних Карпатах (на Гуцульщині) і на Передкарпатті, права притока Прута; довжина - 80 км, сточище - 2560 кв.км; утворюється злиттям Чорного Черемоша (довжина 87 км, сточище - 856 кв.км) і Білого Черемоша (80 км і 606 кв.км). Білий і Чорний Черемоши та сам Черемош у верхній течії мають гірський характер (мальовничий пролом через Гуцульські Бескиди), у межах Передкарпаття Черемош пливе широкою долиною. Живлення ріки мішане з перевагою дощового. Середня витрата води нижче злиття Чорного і Білого Черемошів - 26,6 куб.м/сек. Усі ці ріки - сплавні. Міста на Черемоші: Вижниця, Вашківці, Кути; над Чорним Черемошем - Верховина (колишнє Жаб'є). Білий Черемош і Черемош плинуть на межі Галичини і Буковини; вони століттями становили державний кордони між Польщею і Молдовою (Туреччиною).
Чорний Черемош - річка у Верховинському районі Івано-Франківської області, лівий витік Черемошу (басейн Пруту). Довжина - 87 км, сточище - 856 кв.км. Бере початок на північно-східних схилах Чивчинських гір. Долина U-подібна, на окремих ділянках ущелиноподібна; ширина переважно - 100-200 м, найбільша - 950 м (у межах Верховинського зниження). Заплава завширшки 50-60 м, біля смт Верховина до 300-500 м. Річище помірно звивисте, є пороги з падінням води 0,5-1,6 м; ширина річища 20-30 м (найбільша - 45 м). Похил річки 14 м/км. Живлення мішане, з переважанням дощового і снігового. Льодові явища мають місце з кінця грудня - початку січня, крига скресає у 2-й половині березня; льодостав нестійкий. Гідрологічний пост (з 1958) розташований біля смт Верховини. Чорний Черемош використовують для водопостачання та рибництва; розвинений водний туризм. Береги річки на значному протязі укріплені.
Карпаты. Схема маршрута от Ивано-Франковска до селения Топильче (48°04'54"N, 24°45'02"E).
30 апреля 2009 года.
В тот раз мы на этот маршрут наняли микроавтобус в Ивано-Франковске. По дороге сделали остановку в Яремча. Рассказы об этих городах - отдельными страницами.
Черемош - река в Восточных Карпатах (на Гуцульщине) и на Прикарпатье, правый приток Прута; длина - 80 км, водосбор - 2560 кв.км; образуется слиянием Черного Черемоша (длина 87 км, водосбор - 856 кв.км) и Белого Черемоша (80 км. и 606 кв.км). Белый и Черный Черемоши и сам Черемош в верхнем течении имеют горный характер (живописный пролом через Гуцульские Бескиды), в пределах Прикарпатья Черемош течет широкой долиной. Питание реки смешаное с преобладанием дождевого. Средний расход воды ниже слияние Черного и Белого Черемошей - 26,6 куб.м/сек. Все эти реки - сплавные. Города на Черемоше: Вижница, Вашкивци, Куты; над Черным Черемошем - Верховина (бывшее Жабъе). Белый Черемош и Черемош текут на границе Галичины и Буковины; они веками составляли государственную границу между Польшей и Молдовой (Турцией).
Черный Черемош - речка в Верховинском районе Ивано-Франковской области, левый исток Черемошу (бассейн Прута). Длина - 87 км, водосбор - 856 кв.км. Берет начало на северо-восточных склонах Чивчинских гор. Долина U-подобная, на отдельных участках расщелиноподобная; ширина преимущественно - 100-200 м, наибольшая - 950 м (в пределах Верховинского снижения). Пойма шириной 50-60 м, возле смт Верховина до 300-500 м. Русло умеренно извилисто, есть пороги с падением воды 0,5-1,6 м; ширина русла 20-30 м (наибольшая - 45 м). Уклон реки 14 м/км. Питание смешаное, с преобладанием дождевого и снежного. Ледовые явления имеют место с конца декабря - начала января, лед трогается во 2-й половине марта; ледостав неустойчив. Гидрологический пост (с 1958) расположен возле пгт Верховина. Черный Черемош используется для водоснабжения и рыбоводства; развит водный туризм. Берега реки на значительном протяжении укреплены.
Карпати, Чорний Черемош, селище Топільче.
Потічок, що впадає до Чорного Черемошу, став майже рідним (48°04'58"N, 24°44'58"E).
30 квітня 2009.
Карпаты, Черный Черемош, селение Топильче.
Ручей, впадающий в Черный Черемош, стал почти родным (48°04'58"N, 24°44'58"E).
30 апреля 2009.
Потічок, що впадає до Чорного Черемошу, став майже рідним (48°04'58"N, 24°44'58"E).
30 квітня 2009.
Карпаты, Черный Черемош, селение Топильче.
Ручей, впадающий в Черный Черемош, стал почти родным (48°04'58"N, 24°44'58"E).
30 апреля 2009.
|
|
Карпати, селище Топільче та Чорний Черемош.
На кількасот метрів вище за наш базовий табір. Карпатські краєвиди. 30 квітня 2009. Карпаты, селение Топильче и Черный Черемош. На несколько сотен метров выше нашего базового лагеря. Карпатские пейзажи. 30 апреля 2009. |
|
|
Карпати, сплав Чорним Черемошем.
Того ж дня прокатилися на рафті... Район селища Топільче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 30 квітня 2009. Карпаты, по Черному Черемошу. В тот же день прокатились на рафте... Район селения Топильче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 30 апреля 2009. |
|
|
Карпати, сплав Чорним Черемошем.
Того ж дня прокатилися на рафті... Район селища Топільче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 30 квітня 2009. Карпаты, по Черному Черемошу. В тот же день прокатились на рафте... Район селения Топильче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 30 апреля 2009. |
|
Карпати, Чорний Черемош. Панорама (~120°) у районі селища Топільче.
1 травня 2009. Карпаты, Черный Черемош. Панорама (~120°) в районе селения Топильче. 1 мая 2009. |
|
Карпати, Чорний Черемош. Панорама (~120°) у районі селища Топільче.
1 травня 2009. Карпаты, Черный Черемош. Панорама (~120°) в районе селения Топильче. 1 мая 2009. |
|
|
Карпати, Чорний Черемош.
Наш базовий табір у районі селища Топільче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 1 травня 2009, близько 11-ї ранку. Після святкового сніданку дехто навіть став до роботи... ;))) Карпаты, Черный Черемош. Наш базовый лагерь в районе селения Топильче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 1 мая 2009, около 11-ти часов утра. После праздничного завтрака кое-кто даже приступил к работе... ;))) |
|
|
Карпати, Чорний Черемош.
Наш базовий табір у районі селища Топільче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 1 травня 2009, близько 11-ї ранку. Карпаты, Черный Черемош. Наш базовый лагерь в районе селения Топильче (48°04'54"N, 24°45'02"E). 1 мая 2009, около 11-ти часов утра. |
|
|
У таборі: як завжди весело й усі зайняті чимось корисним... ;)
1 травня 2009. В лагере: как всегда весело и все заняты чем-то полезным... ;) 1 мая 2009. |
|
|
У таборі: як завжди весело й усі зайняті чимось корисним... ;)
1 травня 2009. В лагере: как всегда весело и все заняты чем-то полезным... ;) 1 мая 2009. |
|
|
Карпати. Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra).
1 травня 20091. Карпаты. Огненная саламандра или пятнистая саламандра (Salamandra salamandra). 1 мая 2009. |
|
|
Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra).
Царство: Тварини - Animalia (Metazoa). Тип: Хордові - Chordata. Клас: Земноводні - Amphibia. Ряд: Хвостаті земноводні - Caudata. Родина: Справжні саламандри - Salamandridae. Рід: Саламандра - Salamandra. Вид: Саламандра плямиста - Salamandra salamandra. Огненная саламандра или пятнистая саламандра (Salamandra salamandra). Царство: Животные - Animalia (Metazoa). Тип: Хордовые - Chordata. Класс: Земноводные - Amphibia. Отряд: Хвостатые земноводные - Caudata. Семейство: Настоящие саламандры - Salamandridae. Род: Саламандры - Salamandra. Вид: Огненная саламандра - Salamandra salamandra. |
Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra) -
тварина класу земноводних роду Саламандра (Salamandra).
Назва «плямиста саламандра» відноситься також і до іншого виду, Ambystoma maculatum,
як і родова назва посилається на велику групу саламандр - хвостатих земноводних із струнким тілом.
Саламандра плямиста живе в лісах і пагорбистій місцевості більшої частини Східної, Південної та Центральної Європи, а також на північній частині Близького Сходу.
На території України вид зустрічається в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях,
де живе у букових і смерекових лісах Карпат, піднімається до верхньої межі лісу, населяє криволісся і полонини, зустрічається на узліссях і зрубах.
Надає перевагу біотопам з товстим шаром лісової підстилки та моху.
Тіло саламандри незграбне, валькувате, завдовжки до 20 см.
Забарвлення тіла чорне (маскувальне та застережливе) з яскраво-жовтими плямами неправильної форми (деякі особини можуть їх не мати), малюнок мінливий.
Паротиди крупні, випуклі. Самки крупніші за самців.
Після зимівлі саламандри з’являються у квітні-травні.
Протягом світлого часу перебувають у сховищах, проте після дощу можуть покидати сховища і вдень.
На зимівлю йдуть у вересні-листопаді.
Зимують групами в підземних сховищах, у порожнинах під коренями дерев, під камінням, у норах, льохах і підвалах.
Живляться слимаками, черепашковими молюсками, дощовими хробаками, павуками, багатоніжками, гусінню метеликів, жуками, личинками двокрилих, одноденками.
Природними ворогами для саламандр є змії (звичайний і водяний вужі), хижі риби, птахи та вепрі.
Статевозрілими саламандри стають на 3-4 роках життя.
Паруються у червні-липні у воді або на суші, можуть паруватися також у квітні-листопаді.
Яйця розвиваються в тілі самки 5-10 місяців.
Самка весною або на початку літа на другий рік після парування протягом 7-10 днів народжує у воду сформованих личинок завдовжки 25-30 мм,
або відкладає яйця з розвинутими личинками. Самка народжує 2-70 малюків, частіше 25-30.
Метаморфоз триває до кінця серпня - початку вересня.
Тривалість життя в природному середовищі до 14 років, деякі екземпляри в неволі доживали до 50 років.
Огненная саламандра или пятнистая саламандра, обыкновенная саламандра (Salamandra salamandra) - животное класса земноводных рода Саламандра (Salamandra). Название «пятнистая саламандра» относится также и к другому виду, Ambystoma maculatum, как и родовое название ссылается на большую группу саламандр - хвостатых земноводных со стройным телом. Саламандра пятнистая живет в лесах и холмистой местности большей части Восточной, Южной и Центральной Европы, а также на северной части Ближнего Востока. На территории Украины вид встречается в Закарпатской, Ивано-Франковской, Черновицкой и Львовской областях, где живет в буковых и еловых лесах Карпат, поднимается к верхней границе леса, населяет рощицы и горные долины, встречается на опушках и вырубках. Предпочитает биотопы с толстым слоем лесной подстилки и мха. Тело саламандры неуклюжее, бугристое, длиной до 20 см. Расцветка тела черная (маскировочная и предупредительная) с ярко-желтыми пятнами неправильной формы (некоторые особи могут их не иметь), рисунок переменчив. Приушные железы крупные, выпуклые. Самки крупнее самцов. После зимовки саламандры появляются в апреле-мае. В течение светлого времени находятся в укрытиях, однако после дождя могут покидать укрытия и днем. На зимовку идут в сентябре-ноябре. Зимуют группами в подземных укрытиях, в полостях под корнями деревьев, под камнями, в норах, погребах и подвалах. Питаются слизнями, ракушковыми моллюсками, дождевыми червями, пауками, тысяченожками, гусеницами бабочек, жуками, личинками двукрылых, однодневками. Естественными врагами в природе для саламандр являются змеи (обыкновенный и водяной уж), хищные рыбы, птицы и кабаны. Представители вида достигают половой зрелости на 3-4 году жизни. Спариваются в июне-июле в воде или на суше, могут спариваться также в апреле-ноябре. Яйца развиваются в теле самки 5-10 месяцев. Самка весной или в начале лета на второй год после спаривания в течение 7-10 дней рожает в воду сформированных личинок длиной 25-30 мм, или откладывает яйца с развитыми личинками. Самка рожает 2-70 малышей, чаще 25-30. Метаморфоз длится до конца августа - начала сентября. Продолжительность жизни в естественной среде до 14 лет, некоторые экземпляры в неволе доживали до 50 лет.
Огненная саламандра или пятнистая саламандра, обыкновенная саламандра (Salamandra salamandra) - животное класса земноводных рода Саламандра (Salamandra). Название «пятнистая саламандра» относится также и к другому виду, Ambystoma maculatum, как и родовое название ссылается на большую группу саламандр - хвостатых земноводных со стройным телом. Саламандра пятнистая живет в лесах и холмистой местности большей части Восточной, Южной и Центральной Европы, а также на северной части Ближнего Востока. На территории Украины вид встречается в Закарпатской, Ивано-Франковской, Черновицкой и Львовской областях, где живет в буковых и еловых лесах Карпат, поднимается к верхней границе леса, населяет рощицы и горные долины, встречается на опушках и вырубках. Предпочитает биотопы с толстым слоем лесной подстилки и мха. Тело саламандры неуклюжее, бугристое, длиной до 20 см. Расцветка тела черная (маскировочная и предупредительная) с ярко-желтыми пятнами неправильной формы (некоторые особи могут их не иметь), рисунок переменчив. Приушные железы крупные, выпуклые. Самки крупнее самцов. После зимовки саламандры появляются в апреле-мае. В течение светлого времени находятся в укрытиях, однако после дождя могут покидать укрытия и днем. На зимовку идут в сентябре-ноябре. Зимуют группами в подземных укрытиях, в полостях под корнями деревьев, под камнями, в норах, погребах и подвалах. Питаются слизнями, ракушковыми моллюсками, дождевыми червями, пауками, тысяченожками, гусеницами бабочек, жуками, личинками двукрылых, однодневками. Естественными врагами в природе для саламандр являются змеи (обыкновенный и водяной уж), хищные рыбы, птицы и кабаны. Представители вида достигают половой зрелости на 3-4 году жизни. Спариваются в июне-июле в воде или на суше, могут спариваться также в апреле-ноябре. Яйца развиваются в теле самки 5-10 месяцев. Самка весной или в начале лета на второй год после спаривания в течение 7-10 дней рожает в воду сформированных личинок длиной 25-30 мм, или откладывает яйца с развитыми личинками. Самка рожает 2-70 малышей, чаще 25-30. Метаморфоз длится до конца августа - начала сентября. Продолжительность жизни в естественной среде до 14 лет, некоторые экземпляры в неволе доживали до 50 лет.
Першоджерела:
# Вікіпедія.
# «По Черемошу и Пруту. Путеводитель», Э. Л. Брукман, Ужгород, 1985.
# Сайт «Українські Карпати».
# «По Черемошу и Пруту. Путеводитель», Э. Л. Брукман, Ужгород, 1985.
# Сайт «Українські Карпати».
Інші сторінки фоторозповіді
"Карпати, Чорний Черемош, сходження на Говерлу (квітень-травень 2009 року)":
До переліку фотосерій
