|
Мапа маршруту Київ -> Букринський плацдарм -> авіабаза «Узин» -> Бушевське озеро -> Мар’їна круча -> Київ.
Покриття магістральних автошляхів - більш-менш прийнятне (за пострадянськими критеріями). Місцеві автошляхи інколи є відверто поганими. Схема маршрута Киев -> Букринский плацдарм -> авиабаза «Узин» -> Бушевское озеро -> Марьина круча -> Киев. Покрытие магистральных автодорог - более или менее приемлемое (по постсоветским меркам). Местные автодороги иногда откровенно плохие. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Село Балико-Щучинка (Київська область).
Вид з берега Дніпра на пагорб, де розташовано городище літописного міста Чучин (XI-XIII століття), а також - Національний музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм» (49°57'13"N, 31°08'42"E). Село Балыко-Щучинка (Киевская область). Вид с берега Днепра на холм, где расположено городище летописного города Чучин (XI-XIII века), а также - Национальный музей-мемориальный комплекс «Букринский плацдарм» (49°57'13"N, 31°08'42"E). |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
На пагорбі над Дніпром. Алея до городища літописного міста Чучин (XI-XIII століття) й ансамблю меморіального комплексу «Букринський плацдарм»
(49°57'23"N, 31°09'33"E).
На холме над Днепром. Аллея к городищу летописного города Чучин (XI-XIII века) и ансамблю мемориального комплекса «Букринский плацдарм» (49°57'23"N, 31°09'33"E). |
На пагорбі над Дніпром поблизу села Балико-Щучинка розташовані рештки давньоруського міста-фортеці Чучин,
згаданого в літописі під 1110 роком у зв'язку з половецьким набігом.
Чучин належав до низки укріплених поселень, які охороняли правобережжя Дніпра від вторгнень кочовиків.
Археологічні дослідження тут проводились у 1961-1965 роках експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. Й. Довженка.
Городище розташоване на важкодоступній в давні часи височині у 70 м над (сучасним) рівнем Дніпра, з нього добре проглядаються на велику відстань околиці, видно сусідні давні городища Русі-України на березі Дніпра - Іван (уверх за течією поблизу Ржищева), та Ходорівське (вниз за течією поблизу с. Ходорів). З усіх боків городище захищене крутими схилами. Лише в одному місці на західній стороні до нього веде пологий схил, що правив за в'їзд до міста. Поселення площею близько 6 га складалося з дитинця на пагорбі (2,3 га) та окольного граду (3,7 га). Дитинець було оточено валом заввишки до 3,5 м, окольний град - валом заввишки до 2,5 м. Археологи виявили тут залишки городень валу дитинця, 11 жител, сільськогосподарські та ремісничі знаряддя праці та зброю.
На холме над Днепром вблизи села Балыко-Щучинка расположены остатки древне-руського города-крепости Чучин, упомянутого в летописи под 1110 годом в связи с половецким набегом. Чучин принадлежал к числу укрепленных поселений, которые охраняли правобережье Днепра от вторжений кочевников. Археологические исследования здесь проводились в 1961-1965 годах экспедицией Института археологии АН УССР под руководством В. И. Довженко.
Городище расположено на труднодоступной в давние времена возвышенности в 70 м над (современным) уровнем Днепра, с неё хорошо просматриваются на большое расстояние околицы, видно соседние древние городища Руси-Украины на берегу Днепра - Иван (вверх по течению вблизи Ржищева), и Ходоривское (вниз по течению вблизи с. Ходорив). Со всех сторон городище защищено крутыми склонами. Лишь в одном месте на западной стороне к нему ведёт пологий склон, который служил въездом в город. Поселение площадью около 6 а состояло из детинца на холме (2,3 га) и окольного града (3,7 га). Детинец был окружен валом высотой до 3,5 м, окольный град - валом высотой до 2,5 м. Археологи обнаружили здесь остатки городен вала детинца, 11 жилищ, сельскохозяйственные и ремесленные орудия труда и оружие.
Городище розташоване на важкодоступній в давні часи височині у 70 м над (сучасним) рівнем Дніпра, з нього добре проглядаються на велику відстань околиці, видно сусідні давні городища Русі-України на березі Дніпра - Іван (уверх за течією поблизу Ржищева), та Ходорівське (вниз за течією поблизу с. Ходорів). З усіх боків городище захищене крутими схилами. Лише в одному місці на західній стороні до нього веде пологий схил, що правив за в'їзд до міста. Поселення площею близько 6 га складалося з дитинця на пагорбі (2,3 га) та окольного граду (3,7 га). Дитинець було оточено валом заввишки до 3,5 м, окольний град - валом заввишки до 2,5 м. Археологи виявили тут залишки городень валу дитинця, 11 жител, сільськогосподарські та ремісничі знаряддя праці та зброю.
На холме над Днепром вблизи села Балыко-Щучинка расположены остатки древне-руського города-крепости Чучин, упомянутого в летописи под 1110 годом в связи с половецким набегом. Чучин принадлежал к числу укрепленных поселений, которые охраняли правобережье Днепра от вторжений кочевников. Археологические исследования здесь проводились в 1961-1965 годах экспедицией Института археологии АН УССР под руководством В. И. Довженко.
Городище расположено на труднодоступной в давние времена возвышенности в 70 м над (современным) уровнем Днепра, с неё хорошо просматриваются на большое расстояние околицы, видно соседние древние городища Руси-Украины на берегу Днепра - Иван (вверх по течению вблизи Ржищева), и Ходоривское (вниз по течению вблизи с. Ходорив). Со всех сторон городище защищено крутыми склонами. Лишь в одном месте на западной стороне к нему ведёт пологий склон, который служил въездом в город. Поселение площадью около 6 а состояло из детинца на холме (2,3 га) и окольного града (3,7 га). Детинец был окружен валом высотой до 3,5 м, окольный град - валом высотой до 2,5 м. Археологи обнаружили здесь остатки городен вала детинца, 11 жилищ, сельскохозяйственные и ремесленные орудия труда и оружие.
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Пам'ятник Бояну на місці літописного міста Чучин (49°57'24"N, 31°09'31"E).
Памятник Бояну на месте летописного города Чучин (49°57'24"N, 31°09'31"E). |
Боян, Янь, Іоанн (1016-1106) - поет-співець давньої Русі-України, персонаж «Слова о полку Ігоревім».
Боян, Янь, Иоанн (1016-1106) - поэт-певец древней Руси-Украины, персонаж «Слово о полку Игореве».
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Залишки валу літописного міста Чучин (XI-XIII століття).
Пам'ятна таблиця на залишках валу літописного міста Чучин (49°57'24"N, 31°09'31"E). Остатки вала летописного города Чучин (XI-XIII века). Мемориальная доска на остатках вала летописного города Чучин (49°57'24"N, 31°09'31"E). |
Букринський плацдарм - один із плацдармів на правому березі Дніпра, в районі Великого Букрина за 80 км на південний схід від Києва,
захоплений проти ночі на 23 вересня 1943 року радянськими військами під час битви за Дніпро.
За свідченнями учасників боїв за Букринський плацдарм, таких кровопролитних боїв, як за цей малесенький клаптик землі, не було із самого початку війни. Радянські бійці під шквальним вогнем ворога намагалися форсувати (у третій декаді вересня!!!) «широкий і могутній» Дніпро (тоді його ширина в цих місцях становила близько 700 метрів, нині - щонайменше кілометр) хто як міг: на човнах місцевих жителів, тримаючись за дерева, колоди, дошки тощо... і тонули тисячами... За деякими оцінками, із кожних 10-ти воїнів, що входили в Дніпро на лівому березі, до правого діставався лише один... Бої були такими запеклими, що вода в Дніпрі була темно-кривавого кольору і солоною на смак... За словами радянського письменника-фронтовика Віктора Астаф'єва, безпосереднього учасника тих подій, це було справжнє пекло: «Ми просто не вміли воювати. Ми залили своєю кров'ю, завалили ворогів своїми трупами». Станом на 30 вересня 1943 року Букринський плацдарм становив 11 км по фронту і до 6 км вглиб. Спроби розпочати з нього наступ на Київ у жовтні 1943 року двічі завершилися провалом, що врешті-решт змусило радянське командування перенести центр наступу на Київ північніше - на Лютізький плацдарм.
Букринський плацдарм коштував надто дорого; людські втрати були колосальними. Озвучена кількість загиблих з радянської сторони під час усієї битви за Дніпро - 417 тисяч осіб, із них за Букринський плацдарм - 250 тисяч осіб. Для порівняння: німецькі втрати на Букрині склали 55 тисяч осіб.
Втім, деякі історики вважають, що насправді людські втрати з радянської сторони було набагато більше. На жаль, це неможливо достеменно з'ясувати. Окрім величезних братських могил радянських бійців у селах Балико-Щучинка (3316 воїнів) та Ходорів (2181 воїн), тіла безлічі загиблих досі захоронені в місцевих городах і подвір'ях, у навколишніх лісах та ярах, або опинилися під водою створеного в 1970-х роках Канівського водосховища. Дніпро назавжди поховав під своїми водами тисячі й тисячі бійців та мирних жителів, що були учасниками та свідками тієї кривавої битви.
Букринський плацдарм довгий час обходили мовчанням. Меморіальний комплекс на пам'ять боїв за Букринський плацдарм було відкрито лише 1985 року. Роботи над створенням скульптур тривали 13 років. 1996 року за виконання цих робіт скульптора, народного художника УРСР, Валентина Івановича Знобу було нагороджено Національною премією України імені Тараса Шевченка. Указом Президента України від 14 травня 2008 року музею-меморіальному комплексу «Букринський плацдарм» було надано статус національного.
Букринский плацдарм - один из плацдармов на правом берегу Днепра, в районе Великого Букрина в 80 км к юго-востоку от Киева, захваченный в ночь на 23 сентября 1943 года советскими войсками во время битвы за Днепр.
По свидетельствам участников боёв за Букринский плацдарм, таких кровопролитных боёв, как за этот маленький лоскуток земли, не было с самого начала войны. Советские бойцы под шквальным огнём врага пытались форсировать (в третьей декаде сентября!!!) «широкий и могучий» Днепр (тогда его ширина в этих местах составляла около 700 метров, ныне - по меньшей мере километр) кто как мог: на лодках местных жителей, держась за деревья, колоды, доски и тому подобное... и тонули тысячами... По некоторым оценкам, из каждых 10-ти воинов, которые входили в Днепр на левом берегу, до правого добирался лишь один... Бои были такими ожесточенными, что вода в Днепре была темно-кровавого цвета и солёной на вкус. По словам советского писателя-фронтовика Виктора Астафьева, непосредственного участника тех событий, это был настоящий ад: «Мы просто не умели воевать. Мы залили своей кровью, завалили врагов своими трупами». По состоянию на 30 сентября 1943 года Букринский плацдарм составлял 11 км по фронту и до 6 км в глубину. Попытки начать с него наступление на Киев в октябре 1943 году дважды завершились провалом, что в конце концов заставило советское командование перенести центр наступления на Киев севернее - на Лютежский плацдарм.
Букринский плацдарм стоил слишком дорого; человеческие потери были колоссальными. Озвученное количество погибших с советской стороны за время всей битвы за Днепр - 417 тысяч человек, из них за Букринский плацдарм - 250 тысяч человек. Для сравнения: немецкие потери на Букрине составили 55 тысяч человек.
Однако, некоторые историки считают, что в действительности человеческие потери с советской стороны было намного больше. К сожалению, это невозможно точно выяснить. Кроме огромных братских могил советских бойцов в сёлах Балыко-Щучинка (3316 воинов) и Ходорив (2181 воин), тела огромного количества погибших доныне захоронены в местных огородах и дворах, в окружающих лесах и оврагах, или оказались под водой созданного в 1970-х годах Каневского водохранилища. Днепр навсегда похоронил под своими водами тысячи и тысячи бойцов и мирных жителей, которые были участниками и свидетелями той кровавой битвы.
Букринский плацдарм долгое время обходили молчанием. Мемориальный комплекс в память боёв за Букринский плацдарм был открыт только в 1985 году. Работы над созданием скульптур длились 13 лет. В 1996 году за выполнение этих работ скульптор, народный художник УССР, Валентин Иванович Зноба был награждён Национальной премией Украины имени Тараса Шевченко. Указом Президента Украины от 14 мая 2008 года музею-мемориальному комплексу «Букринский плацдарм» был предоставлен статус национального.
За свідченнями учасників боїв за Букринський плацдарм, таких кровопролитних боїв, як за цей малесенький клаптик землі, не було із самого початку війни. Радянські бійці під шквальним вогнем ворога намагалися форсувати (у третій декаді вересня!!!) «широкий і могутній» Дніпро (тоді його ширина в цих місцях становила близько 700 метрів, нині - щонайменше кілометр) хто як міг: на човнах місцевих жителів, тримаючись за дерева, колоди, дошки тощо... і тонули тисячами... За деякими оцінками, із кожних 10-ти воїнів, що входили в Дніпро на лівому березі, до правого діставався лише один... Бої були такими запеклими, що вода в Дніпрі була темно-кривавого кольору і солоною на смак... За словами радянського письменника-фронтовика Віктора Астаф'єва, безпосереднього учасника тих подій, це було справжнє пекло: «Ми просто не вміли воювати. Ми залили своєю кров'ю, завалили ворогів своїми трупами». Станом на 30 вересня 1943 року Букринський плацдарм становив 11 км по фронту і до 6 км вглиб. Спроби розпочати з нього наступ на Київ у жовтні 1943 року двічі завершилися провалом, що врешті-решт змусило радянське командування перенести центр наступу на Київ північніше - на Лютізький плацдарм.
Букринський плацдарм коштував надто дорого; людські втрати були колосальними. Озвучена кількість загиблих з радянської сторони під час усієї битви за Дніпро - 417 тисяч осіб, із них за Букринський плацдарм - 250 тисяч осіб. Для порівняння: німецькі втрати на Букрині склали 55 тисяч осіб.
Втім, деякі історики вважають, що насправді людські втрати з радянської сторони було набагато більше. На жаль, це неможливо достеменно з'ясувати. Окрім величезних братських могил радянських бійців у селах Балико-Щучинка (3316 воїнів) та Ходорів (2181 воїн), тіла безлічі загиблих досі захоронені в місцевих городах і подвір'ях, у навколишніх лісах та ярах, або опинилися під водою створеного в 1970-х роках Канівського водосховища. Дніпро назавжди поховав під своїми водами тисячі й тисячі бійців та мирних жителів, що були учасниками та свідками тієї кривавої битви.
Букринський плацдарм довгий час обходили мовчанням. Меморіальний комплекс на пам'ять боїв за Букринський плацдарм було відкрито лише 1985 року. Роботи над створенням скульптур тривали 13 років. 1996 року за виконання цих робіт скульптора, народного художника УРСР, Валентина Івановича Знобу було нагороджено Національною премією України імені Тараса Шевченка. Указом Президента України від 14 травня 2008 року музею-меморіальному комплексу «Букринський плацдарм» було надано статус національного.
Букринский плацдарм - один из плацдармов на правом берегу Днепра, в районе Великого Букрина в 80 км к юго-востоку от Киева, захваченный в ночь на 23 сентября 1943 года советскими войсками во время битвы за Днепр.
По свидетельствам участников боёв за Букринский плацдарм, таких кровопролитных боёв, как за этот маленький лоскуток земли, не было с самого начала войны. Советские бойцы под шквальным огнём врага пытались форсировать (в третьей декаде сентября!!!) «широкий и могучий» Днепр (тогда его ширина в этих местах составляла около 700 метров, ныне - по меньшей мере километр) кто как мог: на лодках местных жителей, держась за деревья, колоды, доски и тому подобное... и тонули тысячами... По некоторым оценкам, из каждых 10-ти воинов, которые входили в Днепр на левом берегу, до правого добирался лишь один... Бои были такими ожесточенными, что вода в Днепре была темно-кровавого цвета и солёной на вкус. По словам советского писателя-фронтовика Виктора Астафьева, непосредственного участника тех событий, это был настоящий ад: «Мы просто не умели воевать. Мы залили своей кровью, завалили врагов своими трупами». По состоянию на 30 сентября 1943 года Букринский плацдарм составлял 11 км по фронту и до 6 км в глубину. Попытки начать с него наступление на Киев в октябре 1943 году дважды завершились провалом, что в конце концов заставило советское командование перенести центр наступления на Киев севернее - на Лютежский плацдарм.
Букринский плацдарм стоил слишком дорого; человеческие потери были колоссальными. Озвученное количество погибших с советской стороны за время всей битвы за Днепр - 417 тысяч человек, из них за Букринский плацдарм - 250 тысяч человек. Для сравнения: немецкие потери на Букрине составили 55 тысяч человек.
Однако, некоторые историки считают, что в действительности человеческие потери с советской стороны было намного больше. К сожалению, это невозможно точно выяснить. Кроме огромных братских могил советских бойцов в сёлах Балыко-Щучинка (3316 воинов) и Ходорив (2181 воин), тела огромного количества погибших доныне захоронены в местных огородах и дворах, в окружающих лесах и оврагах, или оказались под водой созданного в 1970-х годах Каневского водохранилища. Днепр навсегда похоронил под своими водами тысячи и тысячи бойцов и мирных жителей, которые были участниками и свидетелями той кровавой битвы.
Букринский плацдарм долгое время обходили молчанием. Мемориальный комплекс в память боёв за Букринский плацдарм был открыт только в 1985 году. Работы над созданием скульптур длились 13 лет. В 1996 году за выполнение этих работ скульптор, народный художник УССР, Валентин Иванович Зноба был награждён Национальной премией Украины имени Тараса Шевченко. Указом Президента Украины от 14 мая 2008 года музею-мемориальному комплексу «Букринский плацдарм» был предоставлен статус национального.
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Скульптурна композиція «Атака»,
головний вхід до меморіального комплексу «Букринський плацдарм». Скульптурная композиция «Атака», главный вход в мемориальный комплекс «Букринский плацдарм». |
Фото травня 2016 року. |
Село Балико-Щучинка. На пагорбі над Дніпром.
Частина ансамблю меморіального комплексу «Букринський плацдарм» (49°57'21"N, 31°09'27"E). Панорама ~120°. Село Балыко-Щучинка. На холме над Днепром. Часть ансамбля мемориального комплекса «Букринский плацдарм» (49°57'21"N, 31°09'27"E). Панорама ~120°. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
На пагорбі над Дніпром.
Скульптура воїна з прапором - домінанта ансамблю меморіального комплексу «Букринський плацдарм». На холме над Днепром. Скульптура воина с флагом - доминанта ансамбля мемориального комплекса «Букринский плацдарм». |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Лівий і правий горельєфи - складові ансамблю пам'ятників меморіального комплексу «Букринський плацдарм».
Левый и правый горельефы - составные части ансамбля мемориального комплекса «Букринский плацдарм». |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Схема бойових дій на Букринському плацдармі та
братські могили радянських воїнів, у яких поховано понад 3 тисячі людей, - складові ансамблю меморіального комплексу «Букринський плацдарм». Схема боевых действий на Букринском плацдарме и братские могилы советских воинов, в которых похоронены более 3 тисяч человек, - составные части ансамбля мемориального комплекса «Букринский плацдарм». |
Нашою наступною метою було місто Узин (Київська область).
Точніше - розташований поруч із цим містом колишній військовий аеродромний комплекс, на якому базувалася радянська стратегічна бомбардувальна авіація.
Це летовище було одним з найбільших у колишньому СРСР, і за своїм технічним оснащенням належало до четвірки найкращих аеродромних комплексів. Аеродром був здатен приймати повітряні судна всіх типів (включаючи «Руслан» і «Мрію»), тут міг сідати космічний корабель багаторазового використання «Буран». Бетонна злітно-посадкова смуга Узинського летовища має характеристики 02/20 3500 х 80 (тобто завдовжки 3500 метрів та завширшки 80 метрів, магнітний курс посадки 016/196).
Нашей следующей целью был город Узин (Киевская область). Точнее - расположенный рядом с этим городом бывший военный аэродромный комплекс, на котором базировалась советская стратегическая бомбардировочная авиация.
Этот аэродром был одним из самых крупных в бывшем СССР, и по своему техническому оснащению принадлежал к четверке наилучших аэродромных комплексов. Аэродром был способен к приему воздушных судов всех типов (включая «Руслан» и «Мрію»), тут мог садиться космический корабль многоразового использования «Буран». Бетонная взлетно-посадочная полоса Узинского аэродрома имеет характеристики 02/20 3500 х 80 (т.е. длиной 3500 метров и шириной 80 метров, магнитный курс посадки 016/196).
Це летовище було одним з найбільших у колишньому СРСР, і за своїм технічним оснащенням належало до четвірки найкращих аеродромних комплексів. Аеродром був здатен приймати повітряні судна всіх типів (включаючи «Руслан» і «Мрію»), тут міг сідати космічний корабель багаторазового використання «Буран». Бетонна злітно-посадкова смуга Узинського летовища має характеристики 02/20 3500 х 80 (тобто завдовжки 3500 метрів та завширшки 80 метрів, магнітний курс посадки 016/196).
Нашей следующей целью был город Узин (Киевская область). Точнее - расположенный рядом с этим городом бывший военный аэродромный комплекс, на котором базировалась советская стратегическая бомбардировочная авиация.
Этот аэродром был одним из самых крупных в бывшем СССР, и по своему техническому оснащению принадлежал к четверке наилучших аэродромных комплексов. Аэродром был способен к приему воздушных судов всех типов (включая «Руслан» и «Мрію»), тут мог садиться космический корабль многоразового использования «Буран». Бетонная взлетно-посадочная полоса Узинского аэродрома имеет характеристики 02/20 3500 х 80 (т.е. длиной 3500 метров и шириной 80 метров, магнитный курс посадки 016/196).
Фото травня 2016 року.
Руліжні доріжки Узинського військового летовища (49°47'03"N, 30°25'49"E). Панорама ~360°.
Рулёжные дорожки Узинского военного аэродрома (49°47'03"N, 30°25'49"E). Панорама ~360°.
Uzyn. Panorama (~360°) view of the former Soviet Air Base (49°47'03"N, 30°25'49"E).
Починаючи з 1956 року тут базувалися важкі стратегічні бомбардувальники-ракетоносії Ту-95 (різних модифікацій).
Окрім ударних машин, тут був полк літаків-заправників Іл-78, два літаки Ту-116 (дипломатичних) і один Ту-114 (пасажирський).
Для родин військовослужбовців було збудовано житлове містечко з мережею магазинів, шкіл, дитячих закладів.
Начиная с 1956 года здесь базировались тяжелые стратегические бомбардировщики-ракетоносцы Ту-95 (различных модификаций), Помимо ударных машин, тут был полк самолётов-заправщиков Ил-78, а также два самолёта Ту-116 (дипломатических) и один Ту-114 (пассажирский). Для семей военнослужащих был построен жилой городок с сетью магазинов, школ, детских заведений.
Начиная с 1956 года здесь базировались тяжелые стратегические бомбардировщики-ракетоносцы Ту-95 (различных модификаций), Помимо ударных машин, тут был полк самолётов-заправщиков Ил-78, а также два самолёта Ту-116 (дипломатических) и один Ту-114 (пассажирский). Для семей военнослужащих был построен жилой городок с сетью магазинов, школ, детских заведений.
Фото травня 2016 року.
Руліжні доріжки Узинського військового летовища (49°46'50"N, 30°25'38"E). Панорама ~200°.
Рулёжные дорожки Узинского военного аэродрома (49°46'50"N, 30°25'38"E). Панорама ~200°.
Uzyn. Panorama (~200°) view of the former Soviet Air Base (49°46'50"N, 30°25'38"E).
Коли 1991 року Україна відновила свій суверенітет, вона у спадок від колишнього СРСР отримала третій у світі за розмірами ядерний арсенал.
Та країна тоді проголосила без'ядерний принцип свого подальшого існування: «не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї»
(це первісно було закладено в «Декларації про державний суверенітет України»).
Відповідно, 1993 року було розпочато розформування військових частин Узинського аеродромного комплексу, яке було завершено 2000 року.
Станом на 2016 рік аеродромний комплекс в Узині не діяв і практично не охоронявся.
Восстановив в 1991 году свой суверенитет, Украина в наследство от бывшего СССР получила третий в мире по размеру ядерный арсенал. Но держава тогда провозгласила безъядерный принцип своего последующего существования: «не принимать, не изготавливать и не приобретать ядерное оружие» (это изначально было заложено в «Декларации о государственном суверенитете Украины»). Соответственно, в 1993 году было начато расформирование воинских частей Узинского аэродромного комплекса, которое было завершено в 2000 году. По состоянию на 2016 год аэродромный комплекс в Узине не действовал и практически не охранялся.
Восстановив в 1991 году свой суверенитет, Украина в наследство от бывшего СССР получила третий в мире по размеру ядерный арсенал. Но держава тогда провозгласила безъядерный принцип своего последующего существования: «не принимать, не изготавливать и не приобретать ядерное оружие» (это изначально было заложено в «Декларации о государственном суверенитете Украины»). Соответственно, в 1993 году было начато расформирование воинских частей Узинского аэродромного комплекса, которое было завершено в 2000 году. По состоянию на 2016 год аэродромный комплекс в Узине не действовал и практически не охранялся.
Фото травня 2016 року.
Літне поле (руліжні доріжки) Узинського військового летовища (49°47'13"N, 30°25'52"E). Панорама ~180°.
Лётное поле (рулёжные дорожки) Узинского военного аэродрома (49°47'13"N, 30°25'52"E). Панорама ~180°.
Uzyn. Panorama (~180°) view of the former Soviet Air Base (49°47'13"N, 30°25'52"E).
Фото травня 2016 року.
Залишки інфраструктури Узинського військового летовища (49°47'13"N, 30°25'33"E). Панорама ~180°.
Остатки инфраструктуры Узинского военного аэродрома (49°47'13"N, 30°25'33"E). Панорама ~180°.
Uzyn. Panorama (~180°) view of the former Soviet Air Base (49°47'13"N, 30°25'33"E).
Фото травня 2016 року.
Залишки інфраструктури Узинського військового летовища (49°47'13"N, 30°25'29"E). Панорама ~180°.
Остатки инфраструктуры Узинского военного аэродрома (49°47'13"N, 30°25'29"E). Панорама ~180°.
Uzyn. Panorama (~180°) view of the former Soviet Air Base (49°47'13"N, 30°25'29"E).
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Залишки колишньої авіабази в Узині.
Остатки бывшей авиабазы в Узине. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Залишки колишньої авіабази в Узині.
Остатки бывшей авиабазы в Узине. |
Далі ми зробили зупинку на мальовничому озері біля села Бушеве (Рокитнянський район Київської області).
Розповідь про Бушеве, Бушевське озеро та Бушевське Городище - окремою сторінкою.
Далее мы сделали остановку на живописном озере возле села Бушево (Ракитнянский район Киевской области).
Рассказ о Бушево, Бушевском озере и Бушевском Городище - отдельной страницей.
Фото травня 2016 року. |
Біля села Бородані
(Богуславський район Київської області).
Вид на Мар’їн Стрімчак (чи Мар’їну Кручу) з боку автошляху. Тут, за 12 км від міста Богуслав, з високої кручі біля села Бородані відкривається один з найгарніших краєвидів на річку Рось та околиці. Возле села Бородани (Богуславский район Киевской области). Вид на Марьин Утёс со стороны автодороги. Здесь, в 12 км от города Богуслав, с высокой кручи возле села Бородани открывается один из красивейших пейзажей на речку Рось и околицы. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Біля села Бородані.
Мар’їн Стрімчак (Мар’їна Круча). Возле села Бородани. Марьин Утёс. |
Фото травня 2016 року. |
Біля села Бородані.
Мар’їн Стрімчак (Мар’їна Круча). Мальовничий краєвид річки Рось та околиць. Панорама ~180° (49°32'05"N, 30°44'54"E). Возле села Бородани. Марьин Утёс. Живописный пейзаж речки Рось и околиц. Панорама ~180° (49°32'05"N, 30°44'54"E). |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Біля села Бородані.
Мар’їн Стрімчак (Мар’їна Круча). Возле села Бородани. Марьин Утёс. |
Фото травня 2016 року. |
Фото травня 2016 року. |
Види на річку Рось з автомобільного мосту між селами Чайки та Дибинці (49°32'05"N, 30°46'40"E).
Виды на речку Рось с автомобильного моста между сёлами Чайки и Дыбинцы (49°32'05"N, 30°46'40"E). |
Фото травня 2016 року. |
Вид на річку Рось з автомобільного мосту між селами Чайки та Дибинці (49°32'05"N, 30°46'40"E).
Панорама ~180°. Вид на реку Рось из автомобильного моста между сёлами Чайки и Дыбинцы (49°32'05"N, 30°46'40"E). Панорама ~180°. |
Першоджерела:
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
До переліку фотосерій