Старокостянтинів,
Хмельницька область -
місто (34,8 тисяч жителів) обласного значення і районний центр,
розташоване на берегах річки Случ при впаданні в неї річки Ікопоть.
Під час розкопок поблизу міста виявлено могильники черняхівської культури.
У Х-XI століттях ці землі входили до складу Київської держави, потім - до Волохівської землі,
а з XIII століття - до Галицько-Волинського князівства.
1340 року місцевість завоювали литовські феодали, і вона ввійшла до складу Литовського князівства.
У XVI столітті на місці нинішнього міста існувало село Колищенець.
1505 року польський король допустив І. Лабунського до володіння селами Гребенинка, Сахнівці та Колищенці. 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці українському магнатові князеві Костянтину Острозькому, який дістав від короля привілеї на заснування міста та Магдебурзьке право для нього.
Староконстантинов, Хмельницкая область - город (34,8 тысяч жителей) областного значения и районный центр, расположенный на берегах речки Случ при впадении у нее речки Икопоть. Во время раскопок вблизи города обнаружены могильщики черняховской культуры. В Х-XI веках эти земли входили в состав Киевского государства, потом - в Волоховскую землю, а с XIII века - в Галицко-Волынское княжество. В 1340 году местность завоевали литовские феодалы, и она вошла в состав Литовского княжества. В XVI веке на месте нынешнего города существовало село Колищенец.
В 1505 году польский король допустил И. Лабунского к владению селами Гребенинка, Сахнивцы и Колищенцы. В 1561 году потомки Лабунского продали Колищенцы украинскому магнату князю Константину Острожскому, который получил от короля привилегии на основание города и Магдебургское право для него.
1505 року польський король допустив І. Лабунського до володіння селами Гребенинка, Сахнівці та Колищенці. 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці українському магнатові князеві Костянтину Острозькому, який дістав від короля привілеї на заснування міста та Магдебурзьке право для нього.
Староконстантинов, Хмельницкая область - город (34,8 тысяч жителей) областного значения и районный центр, расположенный на берегах речки Случ при впадении у нее речки Икопоть. Во время раскопок вблизи города обнаружены могильщики черняховской культуры. В Х-XI веках эти земли входили в состав Киевского государства, потом - в Волоховскую землю, а с XIII века - в Галицко-Волынское княжество. В 1340 году местность завоевали литовские феодалы, и она вошла в состав Литовского княжества. В XVI веке на месте нынешнего города существовало село Колищенец.
В 1505 году польский король допустил И. Лабунского к владению селами Гребенинка, Сахнивцы и Колищенцы. В 1561 году потомки Лабунского продали Колищенцы украинскому магнату князю Константину Острожскому, который получил от короля привилегии на основание города и Магдебургское право для него.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Запряг Нептуна взимку (у гирлі річки Ікопоть).
Упряжка Нептуна зимой (в устье речки Икопоть). |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Старокостянтинів.
Місце впадіння річки Ікопоть у річку Случ взимку. Староконстантинов. Место впадения речки Икопоть в речку Случ зимой. |
Фото травня 2009 року.
Старокостянтинів.
Млин з водяним приводом, побудований 1905 року на березі річки Случ акціонерною компанією Гольдштейна.
Червона громада цього водяного млина є уособленням величі промислової архітектури того часу. Будівля стоїть тут на дубових сваях з 1905 року і до цього часу не має жодної тріщини. Цей млин двохгатункового помелу з доволі раціонально облаштованою трансмісією та дерев’яними норіями повноцінно працював аж до 1986 року.
Староконстантинов. Мельница с водяным поводом, построенная в 1905 году на берегу речки Случ акционерной компанией Гольдштейна.
Красная громадина этой водяной мельницы является олицетворением величия промышленной архитектуры того времени. Здание стоит здесь на дубовых сваях с 1905 года и до сих пор не имеет ни одной трещины. Эта мельница двухсортного помола с достаточно рационально обустроенной трансмиссией и деревянными нориями полноценно работала вплоть до 1986 года.
Starokostiantyniv. It is the watermill, 1905.
Червона громада цього водяного млина є уособленням величі промислової архітектури того часу. Будівля стоїть тут на дубових сваях з 1905 року і до цього часу не має жодної тріщини. Цей млин двохгатункового помелу з доволі раціонально облаштованою трансмісією та дерев’яними норіями повноцінно працював аж до 1986 року.
Староконстантинов. Мельница с водяным поводом, построенная в 1905 году на берегу речки Случ акционерной компанией Гольдштейна.
Красная громадина этой водяной мельницы является олицетворением величия промышленной архитектуры того времени. Здание стоит здесь на дубовых сваях с 1905 года и до сих пор не имеет ни одной трещины. Эта мельница двухсортного помола с достаточно рационально обустроенной трансмиссией и деревянными нориями полноценно работала вплоть до 1986 года.
Starokostiantyniv. It is the watermill, 1905.
На трикутному мисі, утвореному при злитті Случі та Ікопоті, було закладено місто-фортецю,
що виконувало роль передового форпосту Волині та дозволяло контролювати майже 50-кілометрову ділянку східних кордонів,
через які проходив шлях татарських набігів на Польщу.
1565 року К. Острозький купив ще кілька сусідніх сіл і, об'єднавши їх зі своїм містом, назвав місто на свою честь - Костянтиновим, а на початку XVII століття, після заснування Нового Костянтинова, місто перейменували на Старокостянтинів (1632 рік). Будівництво замку, завдяки надійному захисту якого Старокостянтинів незабаром став доволі великим містом, завершили 1571 року. Фортецю було так добре укріплено і вдало захищено природними перешкодами, що починаючи з 1575 року її жодного разу не було взято приступом. Навіть під час найбільшого нападу в 1618 році, коли на Поділля вторглася 30-тисячна татарська орда, що зруйнувала всі околишні міста і села, старокостянтинівський замок вистояв.
На треугольном мысе, образованном при слиянии Случи и Икопоти, был заложен город-крепость, который исполнял роль передового форпоста Волыни и позволял контролировать почти 50-километровый участок восточных границ, через которые проходил путь татарских набегов на Польшу.
В 1565 году К. Острожский купил еще несколько соседних сел и, объединив их со своим городом, назвал город в свою честь - Константиновым, а в начале XVII века, после основания Нового Константинова, город переименовали в Староконстантинов (1632 год). Строительство замка, благодаря надежной защите которого Староконстантинов вскоре стал достаточно большим городом, завершили в 1571 года. Крепость была так хорошо укреплена и удачно защищена естественными препятствиями, что начиная с 1575 года она ни разу не была взята приступом. Даже во время самого большого нападения в 1618 году, когда на Подолье вторглась 30-тысячная татарская орда, которая разрушила все окрестные города и села, староконстантиновский замок выстоял.
1565 року К. Острозький купив ще кілька сусідніх сіл і, об'єднавши їх зі своїм містом, назвав місто на свою честь - Костянтиновим, а на початку XVII століття, після заснування Нового Костянтинова, місто перейменували на Старокостянтинів (1632 рік). Будівництво замку, завдяки надійному захисту якого Старокостянтинів незабаром став доволі великим містом, завершили 1571 року. Фортецю було так добре укріплено і вдало захищено природними перешкодами, що починаючи з 1575 року її жодного разу не було взято приступом. Навіть під час найбільшого нападу в 1618 році, коли на Поділля вторглася 30-тисячна татарська орда, що зруйнувала всі околишні міста і села, старокостянтинівський замок вистояв.
На треугольном мысе, образованном при слиянии Случи и Икопоти, был заложен город-крепость, который исполнял роль передового форпоста Волыни и позволял контролировать почти 50-километровый участок восточных границ, через которые проходил путь татарских набегов на Польшу.
В 1565 году К. Острожский купил еще несколько соседних сел и, объединив их со своим городом, назвал город в свою честь - Константиновым, а в начале XVII века, после основания Нового Константинова, город переименовали в Староконстантинов (1632 год). Строительство замка, благодаря надежной защите которого Староконстантинов вскоре стал достаточно большим городом, завершили в 1571 года. Крепость была так хорошо укреплена и удачно защищена естественными препятствиями, что начиная с 1575 года она ни разу не была взята приступом. Даже во время самого большого нападения в 1618 году, когда на Подолье вторглась 30-тысячная татарская орда, которая разрушила все окрестные города и села, староконстантиновский замок выстоял.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Старокостянтинів.
Троїцька церква - пам'ятка історії та архітектури XVI століття.
Була сімейною церквою К. Острозького.
Церкву будували десять років.
1991 року церкву передано громаді для здійснення богослужінь і зараз церква функціонує як Свято-Троїцький храм Української Православної Церкви (Київський Патріархат). Староконстантинов. Троицка церковь - памятник истории и архитектуры XVI века. Была семейной церковью К. Острожского. Церковь строили десять лет. В 1991 году церковь передана общине для осуществления богослужений и в настоящий момент церковь функционирует как Праздник-Троицкий храм Украинской Православной Церкви (Киевский Патриархат). Starokostiantyniv. Trinity church, 16 century. |
Фото січня 2009 року.
Старокостянтинів.
Ополонка перед Свято-Троїцький храмом готова до Водохрещі (Йордану).
Знімок зроблено 18 січня 2009 року, напередодні свята.
Староконстантинов. Прорубь перед Свято-Троицким храмом готова к Крещению (Иордану).
Снимок сделан 18 января 2009 года, накануне праздника.
Starokostiantyniv. It is the ice hole near the Trinity church.
Знімок зроблено 18 січня 2009 року, напередодні свята.
Староконстантинов. Прорубь перед Свято-Троицким храмом готова к Крещению (Иордану).
Снимок сделан 18 января 2009 года, накануне праздника.
Starokostiantyniv. It is the ice hole near the Trinity church.
1593 року під містом були розбиті війська повстанців під проводом К. Косинського,
у 1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом С. Наливайка.
Селяни та міщани цього краю брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 років.
Неподалік від замку на правому березі загаченої в цьому місці Случі височіє величезна квадратна вежа, яку іноді небезпідставно плутають із оборонною вежею фортеці. Насправді це залишки величезного костелу домініканського монастиря оборонного типу, побудованого 1612 року.
Завдяки родинним зв'язкам хазяями Старокостянтинова з 1620 року стають князі Заславські, а в 1682 році - Любомирські. Визвольна війна українського народу та серія турецьких нападів на місто призвели до того, що до кінця XVII століття життя тут практично завмерло і поступово відродилося лише через кілька десятиліть. 1654 року Старокостянтинів відійшов до Польщі, а після її другого розділу 1793 року - до Російської Імперії (на той час у місті проживало понад 4 тисячі людей). Тут було створено Ізяславське генерал-губернаторство. 1804 року Старокостянтинів увійшов до складу Волинської губернії і став повітовим містом.
В 1593 году под городом были разбиты войска повстанцев под руководством К. Косинского, в 1595 и 1596 годах через город проходили войска под руководством С. Наливайко. Крестьяне и мещане этого края активно участвовали в освободительной войне 1648-1654 годов.
Неподалеку от замка на правом берегу запруженной в этом месте Случи возвышается огромная квадратная башня, которую иногда не без основания путают с оборонной башней крепости. В действительности это остатки огромного костела доминиканского монастыря оборонного типа, построенного в 1612 году.
Благодаря семейным связям хозяевами Староконстантинова с 1620 года становятся князья Заславские, а в 1682 году - Любомирские. Освободительная война украинского народа и серия турецких нападений на город привели к тому, что до конца XVII века жизнь здесь практически замерла и постепенно возродилась лишь через несколько десятилетий. В 1654 году Староконстантинов отошел к Польше, а после ее второго раздела в 1793 году - к Российской Империи (на то время в городе проживало свыше 4 тысяч человек). Здесь было создано Изяславское генерал-губернаторство. В 1804 году Старонкостантинов вошел в состав Волынской губернии и стал уездным городом.
Неподалік від замку на правому березі загаченої в цьому місці Случі височіє величезна квадратна вежа, яку іноді небезпідставно плутають із оборонною вежею фортеці. Насправді це залишки величезного костелу домініканського монастиря оборонного типу, побудованого 1612 року.
Завдяки родинним зв'язкам хазяями Старокостянтинова з 1620 року стають князі Заславські, а в 1682 році - Любомирські. Визвольна війна українського народу та серія турецьких нападів на місто призвели до того, що до кінця XVII століття життя тут практично завмерло і поступово відродилося лише через кілька десятиліть. 1654 року Старокостянтинів відійшов до Польщі, а після її другого розділу 1793 року - до Російської Імперії (на той час у місті проживало понад 4 тисячі людей). Тут було створено Ізяславське генерал-губернаторство. 1804 року Старокостянтинів увійшов до складу Волинської губернії і став повітовим містом.
В 1593 году под городом были разбиты войска повстанцев под руководством К. Косинского, в 1595 и 1596 годах через город проходили войска под руководством С. Наливайко. Крестьяне и мещане этого края активно участвовали в освободительной войне 1648-1654 годов.
Неподалеку от замка на правом берегу запруженной в этом месте Случи возвышается огромная квадратная башня, которую иногда не без основания путают с оборонной башней крепости. В действительности это остатки огромного костела доминиканского монастыря оборонного типа, построенного в 1612 году.
Благодаря семейным связям хозяевами Староконстантинова с 1620 года становятся князья Заславские, а в 1682 году - Любомирские. Освободительная война украинского народа и серия турецких нападений на город привели к тому, что до конца XVII века жизнь здесь практически замерла и постепенно возродилась лишь через несколько десятилетий. В 1654 году Староконстантинов отошел к Польше, а после ее второго раздела в 1793 году - к Российской Империи (на то время в городе проживало свыше 4 тысяч человек). Здесь было создано Изяславское генерал-губернаторство. В 1804 году Старонкостантинов вошел в состав Волынской губернии и стал уездным городом.
Фото січня 2009 року.
Старокостянтинів. Замок князів Острозьких, пам'ятка архітектури (1561-1571 роки).
Вид з криги річки Случ.
Староконстантинов. Замок князей Острожских, памятник архитектуры (1561-1571 годы).
Вид со льда речки Случ.
Starokostiantyniv. Castle of princes of Ostrozhsky, 1561-1571.
Вид з криги річки Случ.
Староконстантинов. Замок князей Острожских, памятник архитектуры (1561-1571 годы).
Вид со льда речки Случ.
Starokostiantyniv. Castle of princes of Ostrozhsky, 1561-1571.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Старокостянтинів.
Замок князів Острозьких, пам'ятка архітектури (1561-1571 роки). Староконстантинов. Замок князей Острожских, памятник архитектуры (1561-1571 годы). Starokostiantyniv. The Ostrozkyi Castle in Starokostyantyniv, 1561-1571. |
Фото травня 2009 року. |
Старокостянтинів.
Замок князів Острозьких,
пам'ятка архітектури (1561-1571 роки). Вид з берега річки Случ. Староконстантинов. >Замок князей Острожских, памятник архитектуры (1561-1571 годы). Вид с берега речки Случ. Starokostiantyniv. The Ostrozkyi Castle in Starokostyantyniv, 1561-1571. |
Фото січня 2009 року. |
Старокостянтинів. Замок князів Острозьких, пам'ятка архітектури (1561-1571 роки).
Вид зсередини замку. Староконстантинов. Замок князей Острожских, памятник архитектуры (1561-1571 годы). Вид изнутри замка. Starokostiantyniv. Castle of princes of Ostrozhsky, 1561-1571. |
Фото травня 2009 року. |
Фото травня 2009 року. |
Старокостянтинів. Замок князів Острозьких, пам'ятка архітектури (1561-1571 роки).
Вид зсередини замку. Староконстантинов. Замок князей Острожских, памятник архитектуры (1561-1571 годы). Вид изнутри замка. Starokostiantyniv. Castle of princes of Ostrozhsky, 1561-1571. |
Фото січня 2009 року. |
Фото травня 2009 року. |
Старокостянтинів. Замок князів Острозьких, пам'ятка архітектури (1561-1571 роки).
В'їзна брама замку. Староконстантинов. Замок князей Острожских, памятник архитектуры (1561-1571 годы). Въездные ворота замка. Starokostiantyniv. Castle of princes of Ostrozhsky, 1561-1571. It is the Entrance Gate of the castle. > |
Від XVIII століття в Старокостянтинові зберігся інший міський храм - скромний католицький парафіяльний костел Іоанна Хрестителя (1754 рік).
З початку XIX століття Старокостянтинів, що був розташований неподалік від західного кордону імперії, став місцем дислокації військ,
які залишалися в місті за радянської влади і залишаються в роки незалежності України.
У спадщину від російської армії тут збереглася православна церква.
Споруди такого типу зрідка зустрічаються в старих військових містечках Правобережної України.
У грудні 1999 року Старокостянтинів набув статусу міста обласного значення.
Нині споруди замку Острозьких, що збереглися, поступово відновлюються. Відбудовано оборонну вежу, проходять відправи у сімейній церкві князів Острозьких - Троїцькій, що стала православною, і розпочате відновлення розташованого між ними князівського палацу.
От XVIII века в Староконстантинове сохранился другой городской храм - скромный католический парафиальный костел Иоанна Хрестителя (1754 год). С начала XIX века Староконстантинов, расположенный неподалеку от западной границы империи, стал местом дислокации войск, которые оставались в городе при советской власти и остаются в годы независимости Украины. В наследство от российской армии здесь сохранилась православная церковь. Сооружения такого типу изредка встречаются в старых военных местечках Правобережной Украины. В декабре 1999 года Староконстантинов приобрел статус города областного значения.
В настоящее время сохранившиеся сооружения замка Острожских постепенно восстанавливаются. Отстроена оборонная башня, проходят службы в семейной церкви князей Острозьких - Троицкой, которая стала православной, и начато восстановление расположенного между ними княжеского дворца.
Нині споруди замку Острозьких, що збереглися, поступово відновлюються. Відбудовано оборонну вежу, проходять відправи у сімейній церкві князів Острозьких - Троїцькій, що стала православною, і розпочате відновлення розташованого між ними князівського палацу.
От XVIII века в Староконстантинове сохранился другой городской храм - скромный католический парафиальный костел Иоанна Хрестителя (1754 год). С начала XIX века Староконстантинов, расположенный неподалеку от западной границы империи, стал местом дислокации войск, которые оставались в городе при советской власти и остаются в годы независимости Украины. В наследство от российской армии здесь сохранилась православная церковь. Сооружения такого типу изредка встречаются в старых военных местечках Правобережной Украины. В декабре 1999 года Староконстантинов приобрел статус города областного значения.
В настоящее время сохранившиеся сооружения замка Острожских постепенно восстанавливаются. Отстроена оборонная башня, проходят службы в семейной церкви князей Острозьких - Троицкой, которая стала православной, и начато восстановление расположенного между ними княжеского дворца.
Фото січня 2009 року.
Старокостянтинів. Комплекс споруд колишнього домініканського монастиря (XVI-XVIII століття). Вид від річки Случ.
Староконстантинов. Комплекс сооружений бывшего доминиканского монастыря (XVI-XVIII века). Вид от речки Случ.
Starokostiantyniv. Former Dominican monastery, 16-18 centuries.
Староконстантинов. Комплекс сооружений бывшего доминиканского монастыря (XVI-XVIII века). Вид от речки Случ.
Starokostiantyniv. Former Dominican monastery, 16-18 centuries.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Старокостянтинів.
Руїни костелу домініканського монастиря (1612 рік). Староконстантинов. Руины костела доминиканского монастыря (1612 год). Starokostiantyniv. Former Dominican monastery, 1612. |
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія.
До переліку фотосерій
