Виноградів -
місто (25,6 тис. жителів) і районний центр
Закарпатської області.
Розташоване на правому березі річки Тиса біля західного підніжжя Чорної гори, за 13 км від автодороги Мукачеве - Хуст.
Вважається, що в X-XI століттях угорці заснували тут укріплений прикордонний пост для захисту від набігів печенігів і половців.
Можливо, саме ним і був Угочанський замок Канко, розташований на західному схилі погаслого вулкану -
Чорної гори (за декілька десятків метрів від підніжжя, щоб до нього могли піднятися візки).
Виноградов - город (25,6 тыс. жителей) и районный центр Закарпатской области. Расположен на правом берегу реки Тиса у западного подножия Черной горы, в 13 км от автодороги Мукачево - Хуст. Считается, что в X-XI веках венгры основали здесь укрепленный пограничный пост для защиты от набегов печенегов и половцев. Возможно, именно им и был Угочанский замок Канко, расположенный на западном склоне погасшего вулкана - Черной горы (за несколько десятков метров от подножия, чтобы к нему могли подняться повозки). |
|||||
|
|||||
У XII-XIII століттях, коли ці землі були частиною королівських маєтків із центром у сусідньому Королеві,
навколо прикордонного укріплення виникло поселення.
Вперше воно згадується в письмових джерелах за 1262 роком під назвою Севлюш
(що в перекладі з угорської означає - великий виноград).
Тоді поселення отримало привілеї королівського містечка,
що сприяли його економічному розвитку і увійшли в історію як Севлюське право.
1307 року король Карл Роберт подарував місто феодалові Беку Боршо,
який на місці дерев'яного замку поставив кам'яний.
Фортеця була невеликою (приблизно 30x24 м), чотирикутною в плані,
з виступаючою майже квадратною вежею розміром 5,0x4,5 м.
1399 року король Сигізмунд I подарував Севлюш та околишні землі Петеру Перені,
який трьома роками раніше геройські відзначився в битві з турками.
В 1405 році за придушення антимонархічного заколоту
йому було подаровано й королівський замок Нялаб із прилеглими до нього селами.
Перені, один з найбагатших родів Закарпаття, які володіли цими землями без малого чотири століття,
перенесли свою резиденцію в нові володіння, а севлюський замок Канко віддали ченцям ордену францисканців.
Останні на той час вже мали в місті монастир,
від якого збереглися костел (XIV-XV століття) і келійний корпус (XIV-XVII століття).
Поруч згодом виріс костел бернардинців (XV століття), що неодноразово перебудовувався й
отримав на початку XX століття псевдоготичний вигляд і назву Вознесенський костел.
В XII-XIII веках, когда эти земли были частью королевских имений с центром в соседнем Королёво, вокруг пограничного укрепления возникло поселение. Впервые оно вспоминается в письменных источниках за 1262 годом под названием Севлюш (что в переводе с венгерского означает - крупный виноград). Тогда поселение получило привилегии королевского местечка, которые способствовали его экономическому развитию и вошли в историю как Севлюшское право. В 1307 году король Карл Роберт подарил город феодалу Бяку Боршо, который на месте деревянного замка поставил каменный. Крепость была небольшой (приблизительно 30x24 м), четырехугольной в плане, с выступающей почти квадратной башней размером 5,0x4,5 м. В 1399 году король Сигизмунд I подарил Севлюш и окрестные земли Петеру Перени, который тремя годами раньше геройски отличился в битве с турками. В 1405 году за подавление антимонархического мятежа ему был подарен и королевский замок Нялаб с прилегающими к нему селами. Перени, один из самых богатых родов Закарпатья, владевшие этими землями без малого четыре века, перенесли свою резиденцию в новые владения, а севлюшский замок Канко отдали монахам ордену францисканцев. Последние на то время уже имели в городе монастырь, от которого сохранились костел (XIV-XV века) и келейный корпус (XIV-XVII века). Рядом впоследствии вырос костел бернардинцев (XV век), который неоднократно перестраивался и получил в начале XX века псевдоготический вид и название Вознесенский костел. Sevlyush was first mentioned in Latin documents of 1262 as a royal city by the name Zceuleus. Today this ancient green town at a foothill of Chorna Hora (Mountain Black) is called Vynohradiv (Vynogradiv). |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Найпомітнішим зразком цивільної архітектури міста є трохи підтоптаний часом,
але по-закарпатські колоритний палац баронів Перені.
Вважається, що спочатку одноповерховий палац із вежами (подібний до замку) було побудовано у XVI столітті.
На початку XVII століття палац перебудували на двоповерховий,
а в другій половині століття його вежі здобули барочні завершення,
з'явився ризаліт на центральному фасаді та окремі декоративні деталі в його оформленні.
Споруда складена із блоків пісковику та цегли, має великий підвал і загалом зберегла первісне планування.
На першому поверсі були розташовані складські приміщення та вхід у великі підвали,
на другому - житлові кімнати, розташовані анфіладою, і велика центральна зала.
Дотепер на стінах центральної зали збереглися фрагменти фрескового живопису XVIII століття.
Самым примечательным образцом гражданской архитектуры города является немного потрепанный времен, но по-закарпатски колоритный дворец баронов Перени. Считается, что сначала одноэтажный дворец с башнями (подобный замку) был построен в XVI веке. В начале XVII века дворец перестроили в двухэтажный, а во второй половине века его башни получили барочные завершения, появился ризалит на центральном фасаде и отдельные декоративные детали в его оформлении. Сооружение сложено из блоков песчаника и кирпича, имеет большой подвал и в целом сохранило первичную планировку. На первом этаже были расположены складские помещения и вход в большие подвалы, на втором - жилые комнаты, расположенные анфиладой, и большой центральный зал. Доныне на стенах центрального зала сохранились фрагменты фресковой живописи XVIII века. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Японська вишня (лат. Prunus serrulata) або Сакура - вид декоративних дерев роду Слива.
Розцвітає навесні, квітки мають забарвлення від яскраво-рожевого до білого. Щорічний період цвітіння сакури триває менше тижня. Плід - сакурамбо - кістянка чорного кольору, 8-10 мм в діаметрі. Плоди, засолене листя та квіти сакури використовуються в харчових цілях. Сакура є відомим символом Японії та японської культури. Японці здавна шанують цю рослину. Вишня мелкопильчатая, или Сакура (лат. Prunus serrulata) - вид декоративных деревьев рода Слива. Расцветает весной, цветки имеют окраску от ярко-розового до белого. Ежегодный период цветения сакуры длится менее недели. Плод - сакурамбо - костянка чёрного цвета, 8-10 мм в диаметре. Плоды, засоленные листья и цветы сакуры используются в пищевых целях. Сакура является известным символом Японии и японской культуры. Японцы издавна почитают это растение. |
|||||
|
|||||
Виноградів. Меморіальний комплекс воїнам Радянської армії та партизанам-підпільникам.
Виноградов. Мемориальный комплекс воинам Советской армии и партизанам-подпольщикам. |
|||||
Виноградів. Колишня реформаторська церква, XVIII століття (вул. Миру, 14).
Зараз - греко-католицька церква. Виноградов. Бывшая реформаторская церковь, XVIII век (ул. Мира, 14). Ныне - греко-католическая церковь. |
|||||
|
|||||
Виноградівський замок «Канко» (Угочанська фортеця) розташований на східній околиці міста, біля підніжжя Чорної Гори.
Замок було збудовано на місці заселеного урочища, датованого XIV-XII століттями до н.е. (культура Станово).
Замковий комплекс складався із мурованого замку, замкової каплиці та костьолу францисканців, та був оточений оборонними мурами.
Замок, споруджений у XIII-XIV століттях, мав форму чотирикутника (46,9 x 44,8 м) з наріжними квадратними вежами.
На внутрішньому подвір'ї замку до сьогодні подекуди видно фрагменти проміжних мурів.
До наших часів споруда дійшла лише як руїна, її руйнування триває дотепер.
Нині залишки замку Канків мають статус національної пам'ятки архітектури.
На північний захід від фортеці на найвищій частині замкової гори зберігся «кам'яний куб» - каплиця з напівкруглим вівтарем, зведена на монументальному фундаменті. Вважається, що її було споруджено у XIV столітті й основою для неї послужив нижній ярус старої оборонної вежі кінця XIII - початку XIV століття. Як і замок, нині вона перебуває в руїні, та її мури збереглися на первинну висоту. Каплиця стоїть без покрівлі, її внутрішній декор знищено. У XV-XVI століттях замок було передано монахам-францисканцям, які заснували біля нього монастир і збудували храм. До наших часів залишилися лише руїни монастирського костьолу (XVI століття). Виноградовский замок «Канко» (Угочанская крепость) расположен на восточной околице города, у подножия Чёрной Горы. Замок был построен на месте заселенного урочища, датированного XIV-XII веками до н.э. (культура Станово). Замковый комплекс состоял из каменного замка, замковой часовни и костела францисканцев, и был окружен оборонными стенами. Замок, построенный в XIII-XIV веках, имел форму четырехугольника (46,9 x 44,8 м) с квадратными башнями по углам. Во внутреннем дворе замка доныне кое-где видны фрагменты промежуточных стен. До нашего времени сооружение дошло лишь как руины, его разрушение продолжается доныне. Ныне остатки замка Канков имеют статус национального памятника архитектуры. К северо-западу от крепости на наивысшей части замковой горы сохранился «каменный куб» - часовня с полукруглым алтарем, возведенная на монументальном фундаменте. Считается, что она была сооружена в XIV веке и основанием для неё послужил нижний ярус старой оборонной башни конца XIII – начала XIV века. Как и замок, ныне она находится в руинах, но её стены сохранились на первоначальную высоту. Часовня стоит без кровли, её внутренний декор уничтожен. В XV-XVI веках замок был передан монахам-францисканцам, которые основали около него монастырь и построили храм. До нашего времени сохранились лишь руины монастырского костёла (XVI век). Ugocsa Castle “Kanko” on Chorna Hora (Black Mountain) was built on a place of an ancient settled territory which dates back to 14th-12th centuries B.C. (Stanovo culture). The castle complex consists of the castle itself, made of stone, the castle's chapel and the St. Francis of Assisi Church. All those buildings were enclosed with defensive walls. The castle was built in 13th-14th centuries. It had a form of a square, (46.9 x 44.8 m) with a tower on each corner. The chapel was built in 14th century on a base of an old guard tower. In 15th-16th centuries the castle was offered to St. Francis of Assisi monks, and they founded near the castle a monastery and a church. Until present days there are the ruins of the Gothic church (16th century) next to the monastery. The castle was destroyed it 1557-1558. |
|||||
|
|||||
Із поширенням реформації ревний протестант Ференц Перені в 1556 році жорстоко вигнав із Севлюша католиків,
а філію францисканського монастиря - Угочанську фортецю - перетворив на лицарський замок.
Відплата угорського короля не забарилася.
1557 року королівські війська помстилися за загибель католицьких священиків, зруйнувавши замок.
3 того часу його не відновлювали, а з наближенням межі міста до Чорної гори
споруду почали активно розбирати на будівельні матеріали.
Від замку, колись складеного із заплавного галечника річки Тиса,
нині залишилися фрагменти мурів і напівзруйнована північна кутова вежа.
С распространением реформации ревностный протестант Ференц Перени в 1556 году жестоко выгнал из Севлюша католиков, а филиал францисканского монастыря - Угочанскую крепость - превратил в рыцарский замок. Отплата венгерского короля не заставила себя долго ожидать. В 1557 году королевские войска отомстили за гибель католических священников, разрушив замок. С того времени его не восстанавливали, а с приближением границы города к Чёрной горе сооружение начали активно разбирать на строительные материалы. От замка, когда-то сложенного из пойменного галечника реки Тиса, ныне остались фрагменты стен и полуразрушенная северная угловая башня. |
|||||
Виноградів. Руїни замку (Угочанської фортеці) на Чорній горі (48°08'26.50"N, 23°02'59.00"E).
Панорама (~210°) території фортеці.
Виноградов. Руины замка (Угочанской крепости) на Чёрной горе (48°08'26.50"N, 23°02'59.00"E).
Панорама (~210°) территории крепости.
The ruins of Ugocsa Castle (13th century) in Vynohradiv (48°08'26.50"N, 23°02'59.00"E). Panorama (~210°).
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010. # Вікіпедія. # Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2017 Сергій Клименко |
|
|
|
|