|
Мапа маршруту
Яремче -> Татарів -> Ворохта ->
турбаза «Заросляк» ->
озеро «Несамовите» -> турбаза «Заросляк» -> Яремче.
Автошлях на ділянці від Яремче до Татарова - прийнятний. Автошляхи між Татаровим і турбазою «Заросляк» залишають бажати набагато кращого, а подекуди є відверто поганими. Дорогою ми тоді не зупинялися в Ворохті, що була на нашому шляху. Фоторозповідь про це селище подано окремою сторінкою. Метою того нашого дня було сходження до озера «Несамовите». Схема маршрута Яремче -> Татаров -> Ворохта -> турбаза «Заросляк» -> озеро «Несамовите» -> турбаза «Заросляк» -> Яремче. Автодорога от Яремче до Татарова - приемлемая. Автодороги между Татаровом и турбазой «Заросляк» оставляют желать много лучшего, а кое-где являются откровенно плохими. По дороге мы тогда не останавливались в Ворохте, которая была на нашем пути. Фоторассказ об этом посёлке дан на отдельной странице. Целью того нашего дня был подъём к озеру «Несамовите» («Неистовое»). |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Науково-пізнавальна стежка «На озеро Несамовите». Схема маршруту.
Характеристика та опис маршруту.
Позначення: жовта горизонтальна смужка між двома білими смужками.
Рівень складності маршруту: високий.
Протяжність стежки: 7,4 км (в одну сторону) / 15 км (в обидві сторони).
Час переходу: 4-5 годин (в обидві сторони).
Сумарний набір висоти: 550 м (1250-1750 м).
Несамовите - унікальне льодовикове озеро. Позначена жовтим маркером стежка починається від інформаційного стенду біля бази «Заросляк», звідки прямує на південь через річку Прут і виходить на схил гори Пожижевська. Праворуч неподалік нашої стежки розташовано будиночки стаціонару Інституту екології Карпат Національної академії наук та найвища в Україні метеорологічна станція. Через ароматний і тихий ліс, наповнений соснами та вільхою, стежка виводить туриста до підніжжя гір Малі Кізли і Великі Кізли, звідки починається досить стрімкий підйом на полонину Данціж, що розташована вже на Чорногірському хребті - найвищому гірському масиві Українських Карпат, що простягнувся на понад 20 кілометрів. Підйом на хребет завершується виходом на рівну ділянку стежки, яка виводить гостей до унікальної пам'ятки природи - озера Несамовитого, розташованого у льодовиковій западині на північному схилі гори Туркул, на висоті 1750 м н.р.м. Від озера гості повертаються до місця початку походу тим самим маршрутом. Научно-познавательная тропинка «На озеро Несамовите». Схема маршрута. Характеристика и описание маршрута. Обозначение: жёлтая горизонтальная полоска между двумя белыми полосками. Уровень сложности маршрута: высокий. Протяжённость тропинки: 7,4 км (в одну сторону) / 15 км (в обе стороны). Время перехода: 4-5 часов (в обе стороны). Суммарный набор высоты: 550 м (1250-1750 м). Несамовите (Неистовое) - уникальное ледниковое озеро. Обозначенная жёлтым маркером тропинка начинается от информационного стенда возле базы «Заросляк», откуда ведёт на юг через речку Прут и выходит на склон горы Пожижевская. Справа близ нашей тропинки расположены домики стационара Института экологии Карпат Национальной академии наук и наивысшая в Украине метеорологическая станция. Через ароматный и тихий лес, наполненный соснами и ольхой, тропинка выводит туриста к подножию гор Малые Кизлы и Большие Кизлы, откуда начинается достаточно крутой подъём на полонину Данциж, которая расположена уже на Черногорском хребте - наивысшем горном массиве Украинских Карпат, протяжённость которого свыше 20 километров. Подъём на хребет завершается выходом на ровный участок тропинки, которая выводит гостей к уникальному памятнику природы - озеру Несамовите, расположенному в ледниковой впадине на северном склоне горы Туркул, на высоте 1750 м н.у.м. От озера гости возвращаются к месту начала похода тем же самым маршрутом. Hiking trail to Nesamovyte Lake. Trail Characteristics and Description. Marking: a yellow stripe between two white stripes. Difficulty level: high. Trail length: 7.4 km (one way) / 15 km (both ways). Timing: 4-5 hours (both ways). Vertical climb: 550 m (1250-1750 m). Nesamovyte is an unique glacial lake. The trail starts not far away from the Zarosliak sports base. From the information stand, it runs South-bound, crosses the river Prut and gently stay to climb a side of Mt. Pozhyzhevska. Soon, on the right side of the trail, a field laboratory of the Carpathians Ecology Institute (belongs to the Academy of Science) may be seen, standing right next to the highest weather station in Ukraine. Through a calm, aroma-full forest, the trail leads you to the feet of mountains Mali Kizly, where a pretty steep uphill starts to bring you to the Polonyna (pasture) Dantsizh. This site is already a part of the Chornogora mountain range, the highest chain of Ukrainian Carpathians. Occasionally, once you reach the top of the ridge, the trail is turning flat and in some minutes brings you to Lake Nesamovyte, an unique local landmark. It situated on a side of Mt. Turkul, at about 1750 meters above the sea level. From here, visitors take the same trail to get back to the parking lot (Zarosliak). |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Початок шляху від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
Начало пути от турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
Місток над потічком. От турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». Мостик над ручейком. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
От турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
Панорама ~150°.
Тропой от турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». Панорама ~150°. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
Орієнтовно десь під горою Брескул. От турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». Ориентировочно где-то под горой Брескул. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
Орієнтовно десь під горою Брескул. От турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». Ориентировочно где-то под горой Брескул. |
Фото вересня 2015 року. |
Високогірні птахи Карпат - «Повітряні патрулі» Карпат.
Боривітер звичайний (Falco tinnunculus) - хижий птах, зазвичай їсть мишей, полівок та інших мишоподібних, а також ящірок та великих комах. Маса тіла цього птаха становить 160-230 г, розмах крил 65-80 см. Самки зазвичай крупніші за самців. Українська назва птаха походить від його повадки зависати на одному місці, тріпочучи крилами, наче птах бореться з вітром. Маючи надзвичайно гострий зір, боривітер літає на висоті 10-20 метрів над землею, вишукуючи жертву. Побачивши її, він стрімко падає донизу. Цікаво, що очі боривітра мають здатність відрізняти ультрафіолетове випромінювання, що дозволяє їм, наприклад, відстежувати нори мишей та інших гризунів за їхнім послідом (сечею), яка на сонячному світлі створює непомітне людському оку ультрафіолетове сяяння. Цей птах має здатність пристосовувати різні місця для свого комфортного проживання. Його гнізда бувають на скелях та урвищах, на деревах і в дуплах, а також навіть на людських будівлях та в норах на землі. Высокогорные птицы Карпат - «Воздушные патрули» Карпат. Обыкновенная пустельга (Falco tinnunculus) - хищная птица, обычно ест мышей, полёвок и других мышевидных, а также ящериц и больших насекомых. Масса тела этой птицы составляет 160-230 граммов, размах крыльев 65-80 см. Самки обычно крупнее самцов. Украинское название птицы происходит от его повадки зависать на одном месте, трепеща крыльями, как будто птица борется с ветром. Имея чрезвычайно острое зрение, пустельга летает на высоте 10-20 метров над землей, выискивая жертву. Увидев её, он стремительно падает книзу. Интересно, что глаза пустельги способны различать ультрафиолетовое излучение, что позволяет им, например, отслеживать норы мышей и других грызунов по их помёту (моче), которая на солнечном свете создает незаметное человеческому глазу ультрафиолетовое сияние. Эта птица имеет способность приспосабливать различные места для своего комфортного обитания. Её гнезда бывают на скалах и обрывах, на деревьях и в дуплах, а также даже на людских зданиях и в норах на земле. Birds of Carpathian meadows - the air patrols of the Carpathians. Common kestrel (Falco tinnunculus) is a bird of prey species belonging to the kestrel group of the falcon family Falconidae. It is also known as the European kestrel, Eurasian kestrel, or Old World kestrel. Common kestrels measure 32-39 cm (13-15 in) from head to tail, with a wingspan of 65-82 cm (26-32 in). Females are noticeably larger, with the adult male weighing 136-252 g (4.8-8.9 oz), around 155 g (5.5 oz) on average; the adult female weighs 154-314 g (5.4-11.1 oz), around 184 g (6.5 oz) on average. They are thus small compared with other birds of prey, but larger than most songbirds. When hunting, the Common kestrel characteristically hovers about 10-20 m (33-66 ft) above the ground, searching for prey, either by flying into the wind or by soaring using ridge lift. Like most birds of prey, Common kestrels have keen eyesight enabling them to spot small prey from a distance. Once prey is sighted, the bird makes a short steep dive toward the target. It can often be found hunting along the sides of roads and motorways. This specie is able to see near ultraviolet light allowing the birds to detect the urine trails around rodent burrows as they shine in an ultraviolet colour in the sunlight. Common kestrels eat almost exclusively mouse-sized mammals: typically voles, but also shrews and true mice supply up to three-quarters or more of the biomass most individuals ingest. Other suitably sized vertebrates like bats and swifts, frogs and lizards are eaten only on rare occasions. However, kestrels may more often prey on lizards at southern latitudes, in northern latitudes the kestrel is found to more often deliver lizards to their nestlings during midday and also with increasing ambient temperature. |
Крук (Corvus corax) -
досить великий птах, зазвичай важить 800-1500 г, довжина тіла від 55 до 80 см, розмах крил сягає 140-150 см.
Це всеїдні птахи, охоче поїдають покидьки, падло, живих дрібних хребетних, комах, яйця.
У природі їх легко впізнати за чималими розмірами, чорним з металевим відблиском кольором оперення
і характерним криком «кру-кру», за що вони дістали свою українську назву.
Гнізда з чималих сучків і гілок круки мостять у тихих куточках лісу, на високих старих деревах, нерідко на штучних спорудах.
Цікаво, що на відміну від багатьох інших птахів, де є чіткий «розподіл праці», у подружжях круків яйця насиджують обидва птахи.
Круки відносно мало бояться людей і цілорічно живуть по усій Україні.
Декілька років поспіль пара круків висиджувала пташенят на одній з освітлювальних веж київського стадіону «Динамо», прямо понад трибунами.
Крук часто слідує за сапсаном та іншими хижими птахами, харчуючись їхніми недоїдками.
Від соколиних кігтів крук рятується, вправно виконуючи «бочку».
Під час шлюбних польотів наприкінці зими у виконанні крука можна побачити й інші «фігури вищого пілотажу».
Наприклад, він вміє літати догори черевом.
Крук вважається одним з найрозумніших птахів. Вони виявляють здатність розв'язувати завдання, а також демонструють інші когнітивні процеси, такі як імітація та розуміння. Вчені підтвердили наявність у крука інтелекту. Наприклад, під час експерименту птахам давали пити воду з глибокого глечика, яку він не міг дістати дзьобом. Піддослідний крук здогадався кидати в глечик різні речі, щоб рівень води піднявся. Якщо дати круку тверду їжу, скажімо, сухарик, а біля нього буде вода, то він спершу візьме сухарик, розмочить його у воді і лише тоді з'їсть. Круки також талановиті імітатори. Вони можуть повторювати багато різних звуків, навіть людські слова.
Ворон (Corvus corax) - достаточно большая птица, обычно весит 800-1500 граммов, длина тела от 55 до 80 см, размах крыльев достигает 140-150 см. Это всеядные птицы, охотно поедают отбросы, падаль, живых мелких позвоночных, насекомых, яйца. В природе их легко узнать по достаточно большим размерам, чёрному с металлическим отблеском цвету оперения и характерному крику «кру-кру», за что они и получили своё украинское название. Гнёзда из достаточно больших сучков и ветвей вороны мостят в тихих уголках леса, на высоких старых деревьях, нередко на искусственных сооружениях. Интересно, что в отличие от многих других птиц, где есть четкое «разделение труда», у четы воронов яйца насиживают обе птицы. Вороны относительно мало боятся людей и круглогодично живут по всей Украине. Несколько лет подряд пара воронов высиживала птенцов на одной из осветительных башен киевского стадиона «Динамо», прямо над трибунами. Ворон часто следует за сапсаном и другими хищными птицами, питаясь их объедками. От соколиных когтей ворон спасается, умело выполняя «бочку». Во время брачных полётов в конце зимы в исполнении ворона можно увидеть и другие «фигуры высшего пилотажа». Например, он умеет летать кверху брюхом.
Ворон считается одной из самых умных птиц. Они обнаруживают способность решать задания, а также демонстрируют другие когнитивные процессы, такие как имитация и понимание. Ученые подтвердили наличие у ворона интеллекта. Например, во время эксперимента птицам давали пить воду из глубокого кувшина, которую он не мог достать клювом. Подопытный ворон догадался бросать в кувшин разные вещи, чтобы уровень воды поднялся. Если дать ворону твёрдую еду, скажем, сухарик, а около него будет вода, то он сначала возьмёт сухарик, размочит его в воде и только тогда съест. Вороны также талантливые имитаторы. Они могут повторять много разных звуков, даже человеческие слова.
Common raven (Corvus corax), also known as the Northern Raven, is a large, all-black passerine bird. Found across the northern hemisphere, it is the most widely distributed of all corvids. At maturity, the Common raven averages 63 centimetres (25 inches) in length and 1.2 kilograms (2.6 pounds) in mass. Common ravens can live up to 21 years in the wild, a lifespan exceeded among passerines by only a few Australasian species such as the Satin Bowerbird and probably the lyrebirds. The Common raven has coexisted with humans for thousands of years and in some areas have been so numerous that they are considered a pest. Part of its success comes from its omnivorous diet; Common ravens are extremely versatile and opportunistic in finding sources of nutrition, feeding on carrion, insects, cereal grains, berries, fruit, small animals, and food waste. In recent years, biologists have recognized that birds engage in play. Juvenile Common ravens are among the most playful of bird species. They have been observed to slide down snowbanks, apparently purely for fun. They even engage in games with other species, such as playing catch-me-if-you-can with wolves, otters and dogs. Common ravens are known for spectacular aerobatic displays, such as flying in loops or interlocking talons with each other in flight.
Some notable feats of problem-solving have been observed in the species, leading to the belief that it is highly intelligent. Over the centuries, it has been the subject of mythology, folklore, art, and literature. In many indigenous cultures, including those of Scandinavia, ancient Ireland and Wales, Bhutan, the northwest coast of North America, and Siberia and northeast Asia, the Common raven has been revered as a spiritual figure or god.
Крук вважається одним з найрозумніших птахів. Вони виявляють здатність розв'язувати завдання, а також демонструють інші когнітивні процеси, такі як імітація та розуміння. Вчені підтвердили наявність у крука інтелекту. Наприклад, під час експерименту птахам давали пити воду з глибокого глечика, яку він не міг дістати дзьобом. Піддослідний крук здогадався кидати в глечик різні речі, щоб рівень води піднявся. Якщо дати круку тверду їжу, скажімо, сухарик, а біля нього буде вода, то він спершу візьме сухарик, розмочить його у воді і лише тоді з'їсть. Круки також талановиті імітатори. Вони можуть повторювати багато різних звуків, навіть людські слова.
Ворон (Corvus corax) - достаточно большая птица, обычно весит 800-1500 граммов, длина тела от 55 до 80 см, размах крыльев достигает 140-150 см. Это всеядные птицы, охотно поедают отбросы, падаль, живых мелких позвоночных, насекомых, яйца. В природе их легко узнать по достаточно большим размерам, чёрному с металлическим отблеском цвету оперения и характерному крику «кру-кру», за что они и получили своё украинское название. Гнёзда из достаточно больших сучков и ветвей вороны мостят в тихих уголках леса, на высоких старых деревьях, нередко на искусственных сооружениях. Интересно, что в отличие от многих других птиц, где есть четкое «разделение труда», у четы воронов яйца насиживают обе птицы. Вороны относительно мало боятся людей и круглогодично живут по всей Украине. Несколько лет подряд пара воронов высиживала птенцов на одной из осветительных башен киевского стадиона «Динамо», прямо над трибунами. Ворон часто следует за сапсаном и другими хищными птицами, питаясь их объедками. От соколиных когтей ворон спасается, умело выполняя «бочку». Во время брачных полётов в конце зимы в исполнении ворона можно увидеть и другие «фигуры высшего пилотажа». Например, он умеет летать кверху брюхом.
Ворон считается одной из самых умных птиц. Они обнаруживают способность решать задания, а также демонстрируют другие когнитивные процессы, такие как имитация и понимание. Ученые подтвердили наличие у ворона интеллекта. Например, во время эксперимента птицам давали пить воду из глубокого кувшина, которую он не мог достать клювом. Подопытный ворон догадался бросать в кувшин разные вещи, чтобы уровень воды поднялся. Если дать ворону твёрдую еду, скажем, сухарик, а около него будет вода, то он сначала возьмёт сухарик, размочит его в воде и только тогда съест. Вороны также талантливые имитаторы. Они могут повторять много разных звуков, даже человеческие слова.
Common raven (Corvus corax), also known as the Northern Raven, is a large, all-black passerine bird. Found across the northern hemisphere, it is the most widely distributed of all corvids. At maturity, the Common raven averages 63 centimetres (25 inches) in length and 1.2 kilograms (2.6 pounds) in mass. Common ravens can live up to 21 years in the wild, a lifespan exceeded among passerines by only a few Australasian species such as the Satin Bowerbird and probably the lyrebirds. The Common raven has coexisted with humans for thousands of years and in some areas have been so numerous that they are considered a pest. Part of its success comes from its omnivorous diet; Common ravens are extremely versatile and opportunistic in finding sources of nutrition, feeding on carrion, insects, cereal grains, berries, fruit, small animals, and food waste. In recent years, biologists have recognized that birds engage in play. Juvenile Common ravens are among the most playful of bird species. They have been observed to slide down snowbanks, apparently purely for fun. They even engage in games with other species, such as playing catch-me-if-you-can with wolves, otters and dogs. Common ravens are known for spectacular aerobatic displays, such as flying in loops or interlocking talons with each other in flight.
Some notable feats of problem-solving have been observed in the species, leading to the belief that it is highly intelligent. Over the centuries, it has been the subject of mythology, folklore, art, and literature. In many indigenous cultures, including those of Scandinavia, ancient Ireland and Wales, Bhutan, the northwest coast of North America, and Siberia and northeast Asia, the Common raven has been revered as a spiritual figure or god.
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
Панорама ~120°.
Тропой от турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». Панорама ~120°. |
Фото вересня 2015 року. |
Карпатський Національний Природний Парк - «Повітряні патрулі» Карпат.
Беркут (Aquila chrysaetos) - один з найбільш поширених хижих птахів на території північної півкулі. За кордоном цього птаха шанобливо називають «Золотим орлом». Вага його тіла складає до 4,5 кг, розмах крил досягає 227 см. Ці розміри одразу відрізняють беркута від інших карпатських птахів, які суттєво менші за нього. Маючи величезну силу і швидкість, беркут успішно полює на зайців, лисиць, бабаків, різних видів птахів, а інколи краде і свійських тварин, таких як курки чи качки. Беркут може напасти й на тварину, набагато важчу від себе, аж до маленького оленя. Також беркути охоче їдять падло. Беркут зазвичай має велику кормову територію, яка може досягати 200 квадратних кілометрів, тому побачити беркута в Карпатах - велике везіння. Здебільшого це можливо, коли птах ширяє над полонинами в пошуках корму. Виводять пташенят беркути у великих гніздах, які будуть у важкодоступних високих місцях, часто на скелях, і використовують по декілька років. Для беркута дуже важливо, щоб місце гніздування було відлюдним і протягом гніздового сезону його не турбували. Кочові народи Середньої Азії та Монголії використовують беркута як ловчого птаха, з яким ходять навіть на вовка. В Україні беркут є дуже рідкісним птахом, гніздиться лише у Карпатах і перебуває під охороною. У світі, однак, популяція беркута досить стабільна. Він мешкає на півдні Європи, на широких просторах Євразії, а також в західній частині Канади та США. Карпатский Национальный Природный Парк - «Воздушные патрули» Карпат. Беркут (Aquila chrysaetos) - одна из наиболее распространённых хищных птиц на территории северного полушария. За рубежом эту птицу уважительно называют «Золотым орлом». Вес его тела составляет до 4,5 кг, размах крыльев достигает 227 см. Эти размеры сразу отличают беркута от других карпатских птиц, которые существенно меньше его. Имея огромную силу и скорость, беркут успешно охотится на зайцев, лис, сурков, разных видов птиц, а иногда крадёт и домашних животных, таких как курицы или утки. Беркут может напасть и на животное, намного более тяжелее его, вплоть до маленького оленя. Также беркуты охотно едят падаль. Беркут обычно имеет большую кормовую территорию, которая может достигать 200 квадратных километров, потому увидеть беркута в Карпатах - большая удача. Преимущественно это возможно, когда птица парит над полонинами в поисках корма. Выводят птенцов беркуты в больших гнездах, которые будут в труднодоступных высоких местах, часто на скалах, и используют по нескольку лет. Для беркута очень важно, чтобы место гнездования было уединённым и в течение гнездового сезона его не тревожили. Кочевые народы Средней Азии и Монголии используют беркута как ловчую птицу, с которой ходят даже на волка. В Украине беркут является очень редкой птицей, гнездится лишь в Карпатах и находится под охраной. В мире, однако, популяция беркута достаточно стабильна. Он живёт на юге Европы, на широких пространствах Евразии, а также в западной части Канады и США. Birds of Carpathian meadows - the air patrols of the Carpathians. Golden eagle (Aquila chrysaetos) is one of the best-known birds of prey in the Northern Hemisphere. It is the most widely distributed species of eagle. Like all eagles, it belongs to the family Accipitridae. These birds are dark brown, with lighter golden-brown plumage on their napes. They have large bodies with broad wings, ranging from 66 to 102 cm (26 to 40 in) in length and from 1.8 to 2.34 m (5 ft 11 in to 7 ft 8 in) in wingspan. Golden eagles use their agility and speed combined with extremely powerful feet and massive, sharp talons to snatch up a variety of prey, such as mainly hares, rabbits, marmots and other ground squirrels. Golden eagles maintain home ranges or territories that may be as large as 200 sq km (77 sq ml). They build large nests in high places (mainly cliffs) to which they may return for several breeding years. Most breeding activities take place in the spring; they are monogamous and may remain together for several years or possibly for life. Females lay up to four eggs, and then incubate them for six weeks. Once widespread across the Holarctic, it has disappeared from many areas which are now more heavily populated by humans. Despite being extirpated from or uncommon in some its former range, the species is still fairly ubiquitous, being present in sizeable stretches of Eurasia, North America, and parts of North Africa. In Ukraine Golden eagles are rare. Scientists say there are no more than 20 pairs of Golden eagle that breed on the territory of Ukraine. The Carpathian Mountains is one of the few places where the Golden eagle ("Berkut" in Ukrainian) can still be seen. The Red Book of Ukraine protects this specie. |
Сапсан (Falco peregrinus) -
хижий птах родини соколових, що харчується більш дрібними птахами, яких ловить переважно в повітрі.
Він набагато менший за беркута - маса тіла 0,6-1,1 кг, розмах крил 80-120 см.
При цьому самки своїми розмірами значно переважають самців, інколи в два рази!
Сапсани відомі надзвичайною швидкістю, яку вони досягають під час «падінь» за здобиччю.
Вони можуть досягати швидкості боліда «Формула-1» - 250-300 км/год, а найбільша зафіксована швидкість сапсана,
за даними телеканалу National Geographic, склала цілих 389 км на годину!
Це не лише найшвидший птах, а взагалі найшвидша жива істота на Землі.
Під час полювання сапсан зазвичай сидить у засідці.
Виявивши здобич, він непомітно піднімається над жертвою і кулею пікірує донизу («робить ставку»),
вдаряючи її по дотичній складеними і притиснутими до тулубу лапами.
Задній палець сапсана має великий «ловчий» кіготь, гострий як бритва.
Його удару досить, щоб відтяти жертві крило або голову.
Зазвичай здобиччю сапсана є менші птахи, такі як горобці, шпаки, дрозди, голуби, а інколи також малі ссавці та земноводні види.
Протягом століть сапсани були одними з найбільш шанованих птахів для полювання.
Ця традиція, відома в Україні як «соколині лови», була улюбленою забавою монархів та заможних людей
у Європі та Московії від середньовіччя і аж до XX століття.
У світі сапсан зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.
В Європі ареал постійного проживання (гніздування) охоплює південні країни, а також Британський архіпелаг.
В Україні сапсан гніздиться в Карпатських і
Кримських горах,
є рідкісним видом і перебуває у Червоній книзі України.
Сапсан (Falco peregrinus) - хищная птица семейства соколиные, которая питается более мелкими птицами, которых ловит преимущественно в воздухе. Он значительно меньше беркута - масса тела 0,6-1,1 кг, размах крыльев 80-120 см. При этом самки своими размерами значительно превышают самцов, иногда в два раза! Сапсаны известны чрезвычайной скоростью, которую они достигают во время «падений» за добычей. Они могут достигать скорости болида «Формула-1» - 250-300 км/час, а наибольшая зафиксированная скорость сапсана, по данным телеканала National Geographic, составила целые 389 км в час! Это не только самая быстрая птица, а вообще самое быстрое живое существо на Земле. Во время охоты сапсан обычно сидит в засаде. Обнаружив добычу, он незаметно поднимается над жертвой и пулей пикирует книзу («делает ставку»), ударяя её по касательной сложенными и прижатыми к туловищу лапами. Задний палец сапсана имеет большой «ловчий» коготь, острый как бритва. Его удара достаточно, чтобы отсечь жертве крыло или голову. Обычно добычей сапсана являются меньшие птицы, такие как воробьи, скворцы, дрозды, голуби, а иногда также малые млекопитающие и земноводные виды. В течение веков сапсаны были одними из наиболее ценимых птиц для охоты. Эта традиция, известная в Украине как «соколиные ловы», была любимой забавой монархов и зажиточных людей в Европе и Московии от средневековья и вплоть до XX века. В мире сапсан встречается на всех континентах, кроме Антарктиды. В Европе ареал постоянного обитания (гнездования) охватывает южные страны, а также Британский архипелаг. В Украине сапсан гнездится в Карпатских и Крымских горах, является редким видом и находится в Красной книге Украины.
Peregrine falcon (Falco peregrinus), also known as the Peregrine, and historically as the Duck Hawk in North America, is a widespread bird of prey in the family Falconidae. A large, crow-sized falcon, it has blue-grey back, barred white underparts, and a black head and "moustache". The Peregrine falcon has a body length of 34 to 58 centimetres (13-23 in) and a wingspan from 74 to 120 centimetres (29-47 in), with females being considerably larger than males. Both the English and scientific names of this species mean "wandering falcon", referring to the migratory habits of many northern populations. While its diet consists almost exclusively of medium-sized birds, the Peregrine will occasionally hunt small mammals, small reptiles, or even insects. The Peregrine falcon nests in a scrape, normally on cliff edges. The female chooses a nest site, where she scrapes a shallow hollow in the loose soil, sand, gravel, or dead vegetation in which to lay eggs. No nest materials are added. Cliff nests are generally located under an overhang, on ledges with vegetation. South-facing sites are favoured. The Peregrine is renowned for its speed, reaching over 322 km/h (200 mph) during its characteristic hunting stoop (high speed dive), making it the fastest member of the animal kingdom. According to a National Geographic TV programme, the highest measured speed of a Peregrine falcon is 389 km/h (242 mph). Peregrines have been used in falconry for more than 3,000 years, beginning with nomads in central Asia. Falcon hunting was one of the favorite recreational activities for monarchs of Europe and Moscovia since the Middle Ages and until the 20th centuries. Peregrine falconry also was wide spread on the territories of Ukraine. Nowadays, due to its ability to dive at high speeds, the Peregrine is highly sought-after and generally used by experienced falconers. Peregrine falcons are also occasionally used to scare away birds at airports to reduce the risk of bird-plane strikes, improving air-traffic safety, and were used to intercept homing pigeons during World War II. The Peregrine (in Ukrainian called "sokil" or "sapsan") is an endangered species in Ukraine and protected by the Red Book.
Сапсан (Falco peregrinus) - хищная птица семейства соколиные, которая питается более мелкими птицами, которых ловит преимущественно в воздухе. Он значительно меньше беркута - масса тела 0,6-1,1 кг, размах крыльев 80-120 см. При этом самки своими размерами значительно превышают самцов, иногда в два раза! Сапсаны известны чрезвычайной скоростью, которую они достигают во время «падений» за добычей. Они могут достигать скорости болида «Формула-1» - 250-300 км/час, а наибольшая зафиксированная скорость сапсана, по данным телеканала National Geographic, составила целые 389 км в час! Это не только самая быстрая птица, а вообще самое быстрое живое существо на Земле. Во время охоты сапсан обычно сидит в засаде. Обнаружив добычу, он незаметно поднимается над жертвой и пулей пикирует книзу («делает ставку»), ударяя её по касательной сложенными и прижатыми к туловищу лапами. Задний палец сапсана имеет большой «ловчий» коготь, острый как бритва. Его удара достаточно, чтобы отсечь жертве крыло или голову. Обычно добычей сапсана являются меньшие птицы, такие как воробьи, скворцы, дрозды, голуби, а иногда также малые млекопитающие и земноводные виды. В течение веков сапсаны были одними из наиболее ценимых птиц для охоты. Эта традиция, известная в Украине как «соколиные ловы», была любимой забавой монархов и зажиточных людей в Европе и Московии от средневековья и вплоть до XX века. В мире сапсан встречается на всех континентах, кроме Антарктиды. В Европе ареал постоянного обитания (гнездования) охватывает южные страны, а также Британский архипелаг. В Украине сапсан гнездится в Карпатских и Крымских горах, является редким видом и находится в Красной книге Украины.
Peregrine falcon (Falco peregrinus), also known as the Peregrine, and historically as the Duck Hawk in North America, is a widespread bird of prey in the family Falconidae. A large, crow-sized falcon, it has blue-grey back, barred white underparts, and a black head and "moustache". The Peregrine falcon has a body length of 34 to 58 centimetres (13-23 in) and a wingspan from 74 to 120 centimetres (29-47 in), with females being considerably larger than males. Both the English and scientific names of this species mean "wandering falcon", referring to the migratory habits of many northern populations. While its diet consists almost exclusively of medium-sized birds, the Peregrine will occasionally hunt small mammals, small reptiles, or even insects. The Peregrine falcon nests in a scrape, normally on cliff edges. The female chooses a nest site, where she scrapes a shallow hollow in the loose soil, sand, gravel, or dead vegetation in which to lay eggs. No nest materials are added. Cliff nests are generally located under an overhang, on ledges with vegetation. South-facing sites are favoured. The Peregrine is renowned for its speed, reaching over 322 km/h (200 mph) during its characteristic hunting stoop (high speed dive), making it the fastest member of the animal kingdom. According to a National Geographic TV programme, the highest measured speed of a Peregrine falcon is 389 km/h (242 mph). Peregrines have been used in falconry for more than 3,000 years, beginning with nomads in central Asia. Falcon hunting was one of the favorite recreational activities for monarchs of Europe and Moscovia since the Middle Ages and until the 20th centuries. Peregrine falconry also was wide spread on the territories of Ukraine. Nowadays, due to its ability to dive at high speeds, the Peregrine is highly sought-after and generally used by experienced falconers. Peregrine falcons are also occasionally used to scare away birds at airports to reduce the risk of bird-plane strikes, improving air-traffic safety, and were used to intercept homing pigeons during World War II. The Peregrine (in Ukrainian called "sokil" or "sapsan") is an endangered species in Ukraine and protected by the Red Book.
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
На схилі гори Пожижевська.
Панорама ~120°.
Тропой от турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». На склоне горы Пожижевская. Панорама ~120°. |
Фото вересня 2015 року. |
Карпатський національний природний парк (Карпатський НПП) було створено 1980 року
з метою збереження унікальних природних комплексів, які мають екологічну, історичну й естетичну цінність.
Його площа - 50495 га.
Територія Парку охоплює найбільш мальовничі ландшафти Чорногори і Горган,
а також мальовничі традиційні гуцульські села із самобутньою культурою.
Особливо цінні природні комплекси парку надають йому неповторності та привабливості.
Це праліси, мінеральні джерела, долини річок і потоків, місцезростання рідкісних та ендемічних видів рослин.
Цікавий і різноманітний тваринний світ парку.
Під небом розкинулись квітучі полонини Пожижевська, Явірник, Маришевська;
несуть свої кришталеві води річки Прут,
Чорний Черемош, Жонка, Кам'янка, Женець;
зачаровують сріблясті водоспади
Пробій, Гук,
Дівочі сльози.
Для послуг відпочиваючих - екотуристичний візит-центр, екотуристичні маршрути, місця та зони відпочинку,
вольєрне господарство.
Карпатский национальный природный парк (Карпатский НПП) был создан в 1980 году с целью сохранения уникальных природных комплексов, имеющих экологическую, историческую и эстетическую ценность. Его площадь - 50495 гектаров. Территория Парка охватывает наиболее живописные ландшафты Черногоры и Горган, а также живописные традиционные гуцульские сёла с самобытной культурой. Особенно ценные природные комплексы парка придают ему неповторимости и привлекательности. Это пралеса, минеральные источники, долины рек и потоков, места произрастания редких и эндемических видов растений. Интересен и разнообразный животный мир парка. Под небом раскинулись цветущие полонины Пожижевская, Яворник, Маришевска; несут хрустальные воды реки Прут, Чёрный Черемош, Жонка, Каменка, Женец; зачаровывают серебристые водопады Пробой, Гук, Девичьи слёзы. Для услуг отдыхающих - экотуристический визит-центр, экотуристические маршруты, места и зоны отдыха, вольерное хозяйство. Carpathian National Nature Park (CNNP) established in 1980 with the purpose to preserve the unique natural complexes that have ecological, historical and aesthetic value. It covers an area of 50495 hectares. The territory of the Park includes the most picturesque landscapes of the Chornogora and Gorgany mountain ranges, together with lovely authentic Hutsul villages. The natural complexes of a special value make the Park unique and attractive. These are primeval forests, sources with mineral water, river and stream valleys, areas occupied with rare and endemic plant species. This territory also characterized by rich animal diversity. Beautiful alpine meadows Pozhyzhevska, Yavirnyk, Maryshevska stretch all around; the mountain rivers Prut, Chornyi (Black) Cheremosh, Zhonka, Zhenets sweep their crystal waters here; beautiful waterfalls Probiy, Huk, Lady's Tears are fascinating. Visitors invited to the Ecotourism Visitor Center, ecological tourism trails, recreation zones and places for rest, an animal enclosure. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою від турбази «Заросляк» до озера «Несамовите».
На схилі гори Пожижевська. Тропой от турбазы «Заросляк» к озеру «Несамовите». На склоне горы Пожижевская. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
До озера «Несамовите».
Біля стаціонару Інституту екології Карпат і метеорологічної станції. К озеру «Несамовите». Возле стационара Института экологии Карпат и метеорологической станции. |
Фото вересня 2015 року. |
Гуцульські полонини.
Володарі карпатських полонин.
Вільні від дерев та кущів ділянки землі у високогір'ях, вище від зони лісу, по-науковому називаються субальпійськими луками.
З давніх давен місцеві жителі Карпат - гуцули - використовують ці землі для випасу худоби влітку, називаючи їх полонинами.
Цей дружній до природи традиційний вид господарювання - один з небагатьох, який дозволено на території Національного парку.
Гуцульські полонини зазвичай розташовані на висотах від 1200 до 2000 метрів над рівнем моря.
Пастухи там не тільки пасуть худобу, але й виробляють славнозвісні молочні продукти - будз і бринзу.
Багато полонин тепер відкриті для туристів, пропонують туристичні послуги, такі як обід з органічних продуктів харчування,
спостереження та участь у сироварінні, та навіть ночівлю в житлі пастухів.
Випас худоби та виробництво сирів традиційно відбуваються з травня до вересня.
Традиція протягом 1000 років. За даними деяких дослідників, перші пастуші племена з'явилися на цих полонинах вже наприкінці I тисячоліття н.е., тобто понад тисячу років тому. Вони могли примандрувати з території сучасної Румунії, чи навіть Балкан у пошуках нових пасовищ. Згодом цей народ перейшов до осілого способу життя біля підніжжя гір, асимілюючись зі слов'янськими землеробськими племенами, які в той час освоювали долину Пруту та інших річок на північних схилах Карпат. Результатом цієї асиміляції стала поява гуцульського етносу, в господарстві та культурі якого випас на полонинах завжди відігравав найважливішу роль. (З книжки «Чорногора. Країна полонин» - Кросно, 2006). Гуцульские полонины. Властители карпатских полонин. Свободные от деревьев и кустов участки земли в высокогорьях, выше от зоны леса, по-научному называются субальпийскими лугами. Издавна местные жители Карпат - гуцулы - используют эти земли для летнего выпаса скота, называя их полонинами. Этот дружественный к природе традиционный вид ведения хозяйства - один из немногих, разрешенных на территории Национального парка. Гуцульские полонины обычно расположены на высотах от 1200 до 2000 метров над уровнем моря. Пастухи там не только пасут скот, но и производят знаменитые молочные продукты - будз и брынзу. Много полонин теперь открыты для туристов, предлагают туристические услуги, такие как обед из органических продуктов питания, наблюдение и участие в сыроварении, и даже ночлег в жилье пастухов. Выпас скота и производство сыров традиционно происходят с мая по сентябрь. Традиция длиной 1000 лет. По данным некоторых исследователей, первые пастушьи племена появились на этих полонинах уже в конце I тысячелетия н.э., то есть свыше тысячи лет назад. Они могли прийти с территории современной Румынии, или даже Балкан в поисках новых пастбищ. Впоследствии этот народ перешел к оседлому образу жизни у подножия гор, ассимилируясь со славянскими земледельческими племенами, которые в то время осваивали долину Прута и других рек на северных склонах Карпат. Результатом этой ассимиляции стало появление гуцульского этноса, в хозяйстве и культуре которого выпас на полонинах всегда играл важнейшую роль. (Из книжки «Черногора. Страна полонин» - Кросно, 2006). Hutsul polonyna (Pastureland). Lords of the Carpathian Highlands. A tradition of 1000 years. According to some researchers, first shepherd tribes arrived to these lands in 8th-9th centuries A.C., which is more than 1000 years ago. They could have come from the lands, which are nowadays Romania, or even from the Balkans, in search of new pastures. Occasionally, these nomadic people turned to a more settled way of life in the feet of the mountains and along river valleys, communicating and assimilating with farming-oriented Slavic people who then started to populate the valley of the Prut River, coming from the North. A result of this blending of blood and cultures was the emergence of the Hutsul (Hutzul) ethnic group, which now populates this part of the Carpathians reaching up to 200,000 individuals. Even in the 21st century, the practice of grazing cattle on the highland meadows plays an important economic and cultural role in the life of Hutsuls. (Adopted from the book "Chornohora. Kraina polonin - Krosno", 2006). |
Карпатська худоба (маржина).
Вівця - найпоширеніший вид худоби (у гуцулів - «маржини») на Карпатських полонинах.
Відрізняється фізичною витривалістю і гарною пристосованістю до умов високогір'я.
Дає молоко, вовну, а також в кінці сезону - м'ясо та шкури.
Корова - частий мешканець гуцульських полонин.
Як відомо, корови дають досить багато молока (у порівнянні з вівцею та козою),
і саме коров'яче молоко, поряд з овечим, є головною сировиною для полонинських сирних продуктів.
Однак, далеко не на кожній полонині можна зустріти корів - зазвичай, лише на полонинах, найближчих до села.
Коза - зараз кіз на полонинах досить мало, та раніше їх випасали цілими стадами, на рівні з вівцями.
Козине молоко високо цінується, не викликає алергії чи розладу шлунку навіть у людей, які не переносять коров'яче молоко.
Також козине молоко вважається лікувальним.
Свиня - дуже рідко зустрічаються на полонинах нині,
та до 1939 року свиней на карпатських субальпійських луках було досить багато.
Переважно це були чорні свині, близькі родичі карпатських диких свиней.
Вони були меншими за вагою і більш фізично пристосованими до гірських умов.
Карпатский скот (маржина). Овца - самый распространённый вид скота (у гуцулов - «маржини») на Карпатских полонинах. Отличается физической выносливостью и прекрасной приспособленностью к условиям высокогорья. Дает молоко, шерсть, а также в конце сезона - мясо и шкуры. Корова - частый обитатель гуцульских полонин. Как известно, коровы дают достаточно много молока (по сравнению с овцой и козой), и само коровье молоко, наравне с овечьим, является главным сырьём для полонинных сырных продуктов. Однако, далеко не на каждой полонине можно встретить коров - обычно, лишь на полонинах, ближайших к селу. Коза - ныне коз на полонинах достаточно мало, а ранее их выпасали целыми стадами, наравне с овцами. Козье молоко высоко ценится, не вызывает аллергию или расстройство желудка даже у людей, которые не переносят коровье молоко. Также козье молоко считается лечебным. Свинья - очень редко встречаются на полонинах ныне, но до 1939 года свиней на карпатских субальпийских лугах было достаточно много. Преимущественно это были чёрные свиньи, близкие родственники карпатских диких свиней. Они были меньшими по весу и более физически приспособленными к горным условиям.
Карпатский скот (маржина). Овца - самый распространённый вид скота (у гуцулов - «маржини») на Карпатских полонинах. Отличается физической выносливостью и прекрасной приспособленностью к условиям высокогорья. Дает молоко, шерсть, а также в конце сезона - мясо и шкуры. Корова - частый обитатель гуцульских полонин. Как известно, коровы дают достаточно много молока (по сравнению с овцой и козой), и само коровье молоко, наравне с овечьим, является главным сырьём для полонинных сырных продуктов. Однако, далеко не на каждой полонине можно встретить коров - обычно, лишь на полонинах, ближайших к селу. Коза - ныне коз на полонинах достаточно мало, а ранее их выпасали целыми стадами, наравне с овцами. Козье молоко высоко ценится, не вызывает аллергию или расстройство желудка даже у людей, которые не переносят коровье молоко. Также козье молоко считается лечебным. Свинья - очень редко встречаются на полонинах ныне, но до 1939 года свиней на карпатских субальпийских лугах было достаточно много. Преимущественно это были чёрные свиньи, близкие родственники карпатских диких свиней. Они были меньшими по весу и более физически приспособленными к горным условиям.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
До озера «Несамовите».
Біля стаціонару Інституту екології Карпат і метеорологічної станції. К озеру «Несамовите». Возле стационара Института экологии Карпат и метеорологической станции. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
На схилі гори Пожижевська. Попереду - улоговина потічка Орендарчик. Тропой к озеру «Несамовите». На склоне горы Пожижевская. Впереди - котловина ручья Орендарчик. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
Потічок Орендарчик. Тропой к озеру «Несамовите». Ручей Орендарчик. |
Фото вересня 2015 року. |
Великий за розмірами представник родини Коників справжніх (Tettigoniidae).
Царство: Тварини - Animalia (Metazoa). Тип: Членистоногі - Arthropoda. Клас: Комахи - Insecta. Ряд: Прямокрилі - Orthoptera. Надродина: Коникові - Tettigonioidea. Родина: Коники справжні - Tettigoniidae. Природними місцями проживання більшості видів справжніх коників служать нерозорані ділянки - луки, степи, чагарники, узлісся, галявини, рідколісся. Голова справжніх коників зазвичай спереду має добре відособлену та стислу з боків вершину тімені. Вусики щетинковидні, довші за тіло. Передньоспинка з пласким або опуклим верхом - диском і пласкими, опущеними донизу бічними лопатями; диск нерідко із серединним кілем. Орган слуху розташований на гомілках передніх ніг. У основи надкрил самця розташований орган стрекотіння, який складається із стрідуляційної частини (видозміненої передньої анальної жилки, яка на лівому надкрилі знизу зазублена) і люстерка (прозорої резонуючої мембрани, розвиненішої на правому надкрилі). Ліве надкрило завжди лежить поверх правого. Яйцеклад самки шаблеподібний або мечоподібний, стиснутий з боків. Большой по размерам представитель семейства Настоящих кузнечиков (Tettigoniidae). Царство: Животные - Animalia (Metazoa). Тип: Членистоногие - Arthropoda. Класс: Насекомые - Insecta. Отряд: Прямокрылые - Orthoptera. Надсемейство: Кузнечиковые - Tettigonioidea. Семейство: Настоящие кузнечики - Tettigoniidae. Естественными местами обитания большинства видов настоящих кузнечиков служат нераспаханные участки - луга, степи, кустарники, опушки, поляны, редколесье. Голова настоящих кузнечиков, как правило, спереди имеет хорошо обособленную и сжатую с боков вершину темени. Усики щетинковидные, длиннее тела. Переднеспинка с плоским или выпуклым верхом - диском и плоскими, опущенными вниз боковыми лопастями; диск нередко со серединным килем. Орган слуха находится на голенях передних ног. У основания надкрылий самца расположен орган стрекотания, который состоит из стридуляционной части (видоизменённой передней анальной жилки, которая на левом из надкрылий снизу зазубрена) и зеркальца (прозрачной резонирующей мембраны, более развитой на правом из надкрылий). Левое надкрылье всегда лежит поверх правого. Яйцеклад самки саблевидный или мечевидный, сжат с боков. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
Угору через ліс на схилі гори Данцер. Тропой к озеру «Несамовите». Вверх через лес на склоне горы Данцер. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
Угору через ліс на схилі гори Данцер. Тропой к озеру «Несамовите». Вверх через лес на склоне горы Данцер. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
Угору через ліс на схилі гори Данцер. Тропой к озеру «Несамовите». Вверх через лес на склоне горы Данцер. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
На схилі гори Данцер. Улоговина ще одного потічка. Тропой к озеру «Несамовите». На склоне горы Данцер. Котловина ещё одного ручья. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
На схилі гори Данцер. Тропой к озеру «Несамовите». На склоне горы Данцер. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
На схилі гори Данцер. Тропой к озеру «Несамовите». На склоне горы Данцер. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Стежкою до озера «Несамовите».
На схилі плеча гори Данцер. Невеличка полонина з озерцем. Тропой к озеру «Несамовите». На склоне плеча горы Данцер. Небольшая полонина с озерцом. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Далі стежкою до озера «Несамовите».
Дальше тропой к озеру «Несамовите». |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Наближаємось до озера «Несамовите».
У цьому місці слід було повернути праворуч стрімко вгору. Та ми помилилися і пішли тут прямо... Приближаемся к озеру «Несамовите». В этом месте надо было повернуть направо круто вверх. Но мы ошиблись и пошли тут прямо... |
Фото вересня 2015 року. |
Трохи нижче за озеро «Несамовите».
Панорама ~120°. Немного ниже озера «Несамовите». Панорама ~120°. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Ми наближаємося до озера «Несамовите» знизу - аж ніяк не найкращий шлях.
Мы приближаемся к озеру «Несамовите» снизу - далеко не лучший путь. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
До озера «Несамовите».
Вже зовсім близько. К озеру «Несамовите». Уже совсем близко. |
Фото вересня 2015 року. |
Біля озера «Несамовите».
Панорама ~150°. Возле озера «Несамовите». Панорама ~150°. |
Фото вересня 2015 року. |
Озеро «Несамовите».
Панорама ~180°.
Озеро «Несамовите». Панорама ~180°. |
Фото вересня 2015 року. |
Озеро «Несамовите».
Панорама ~180° (48°07'18"N, 24°32'20"E). Озеро «Несамовите». Панорама ~180° (48°07'18"N, 24°32'20"E). |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Озеро «Несамовите» - унікальна пам'ятки природи.
Це озеро розташовано у льодовиковій западині на північному схилі гори Туркул, на висоті 1750 метрів над рівнем моря. Краса! Озеро «Несамовите» - уникальный памятник природы. Это озеро расположено в ледниковой впадине на северном склоне горы Туркул, на высоте 1750 метров над уровнем моря. Красиво! Nesamovyte Lake is an unique glacial lake. It situated on a side of Mt. Turkul, at about 1750 meters above the sea level. |
Фото вересня 2015 року. |
Озеро «Несамовите».
Панорама ~120°.
Озеро «Несамовите». Панорама ~120°. |
Фото вересня 2015 року. |
Повертаємось від озера «Несамовите».
Тут до турбази «Заросляк» - праворуч. Якщо піти прямо, то врешті-решт можна вийти до Говерли. Панорама ~90°. Возвращаемся от озера «Несамовите». Тут к турбазе «Заросляк» - направо. Если пойти прямо, то в конце концов можно выйти к Говерле. Панорама ~90°. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Від озера «Несамовите» повертаємось до турбази «Заросляк».
Розпочався дощ. От озера «Несамовите» возвращаемся к турбазе «Заросляк». Начался дождь. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Від озера «Несамовите» спускаємося до турбази «Заросляк».
Розпочався дощ. От озера «Несамовите» спускаемся к турбазе «Заросляк». Начался дождь. |
Фото вересня 2015 року.
Від озера «Несамовите» повертаємось до
турбази «Заросляк».
На схилі гори Пожижевська.
Панорама ~180°.
От озера «Несамовите» возвращаемся к
турбазе «Заросляк».
На склоне горы Пожижевская.
Панорама ~180°.
Першоджерела:
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "На захід від Києва, серпень-вересень 2015 року":
До переліку фотосерій