|
Мапа маршруту
Яремче ->
Тисмениця -> Тернопіль -> Кременець -> Білокриниця ->
Пляшева («Козацькі могили») ->
Берестечко -> Тартаків -> Володимир-Волинський -> Ковель ->
Колодяжне.
Магістральні автошляхи на цьому маршруті - переважно прийнятні. Місцеві автошляхи між Кременцем і Володимиром-Волинським часто-густо геть жахливі. Дорогою ми тоді не зупинялися в Делятині, Надвірній, Тисмениці, Тернополі, Збаражі, Вишнівці, Кременці, Берестечку, Володимирі-Волинському, Ковелі та інших містах і селищах, що були на нашому шляху. Фоторозповіді про них подано на інших сторінках. Схема маршрута Яремче -> Тысменица -> Тернополь -> Кременец -> Белокриница -> Пляшева («Козацкие могилы») -> Берестечко -> Тартаков -> Владимир-Волынский -> Ковель -> Колодежно. Магистральные автодороги на этом маршруте - в основном приемлемые. Местные автодороги между Кременцем и Владимиром-Волынским зачастую просто ужасные. По дороге мы тогда не останавливались в Делятине, Надворной, Тысменице, Тернополе, Збараже, Вишневце, Кременце, Берестечко, Владимире-Волынском, Ковеле и других городах и поселках, которые лежали на нашем пути. Фоторассказы о них даны на других страницах. |
Білокриниця - село (близько 2,2 тис. жителів) Кременецького району
Тернопільської області,
лежить на правому березі річки Іква в підніжжі яристих схилів Кременецьких гір біля автошляху
Кременець-Дубно.
Білокриниця відома з 1438 року, коли поселення належало Кременецькому замку. У 1520-ті роки польський король Сигізмунд I віддав Білокриницю хрещеному татаринові Семенові Кілдишу, який став засновником шляхетського роду Білокриницьких, та згодом від його спадкоємців село перейшло до князів Збаразьких. На початку XVII століття біля підніжжя пагорбів постав замок, в якому Юрій і Кшиштоф Збаразькі 1617 року приймали королевича Владислава. Після вгасання роду Збаразьких, Білокриниця в 1630-ті роки перейшла до князів Вишневецьких. 1725 року в замку, що Урсула-Франциска Вишневецька принесла в посаг своєму чоловікові Михайлу-Казимиру Радзивіллу, ідбулися пишні весільні урочистості. Згодом в 1806 році Радзивілли продали Білокриницю та кілька навколишніх сіл Чосновським. У 1840-х роках на місці старого замку Юзеф Чосновський почав будівництво розкішного палацу в псевдоготичному стилі. Та він не розрахував своїх фінансових можливостей, і наприкінці 1860-х років маєток було продано за борги. Торги виграв Олександр Воронін - чиновник з особливих доручень київського генерал-губернатора. Відомо, що його батьки були кріпаками в Курській губернії, але завдяки дружбі з панським сином О. Воронін спромігся вивчитися в Київському університеті та зробити карколомну кар'єру. Наприкінці свого життя колишній кріпак заповів свій величезний палац для навчання сільських дітей, і 1892 року в маєтку було відкрито Білокриницьку сільськогосподарську трирічну школу, що після низки перетворень тепер стала Кременецьким лісотехнічним коледжем.
Белокриница - село (около 2,2 тыс. жителей) Кременецкого района Тернопольской области, лежит на правом берегу речки Иква в подножии овражистых склонов Кременецких гор возле автодороги Кременец-Дубно.
Белокриница известна с 1438 года, когда поселение принадлежало Кременецкому замку. В 1520-ые годы польский король Сигизмунд I отдал Белокриницу крещенному татарину Семену Килдишу, который стал основателем благородного рода Белокриницких, но впоследствии от его наследников село перешло к князьям Збаражским. В начале XVII века у подножия холмов появился замок, в котором Юрий и Кшиштоф Збаражские в 1617 году принимали королевича Владислава. После угасания рода Збаражских, Белокриница в 1630-ые годы перешла к князьям Вишневецким. В 1725 году в замке, который Урсула-Франциска Вишневецкая принесла в качестве приданого своему мужу Михаилу-Казимиру Радзивиллу, состоялись пышные свадебные торжества. Впоследствии в 1806 году Радзивиллы продали Белокриницу и несколько окрестных сел Чесновским. В 1840-х годах на месте старого замка Юзеф Чесновский начал строительство роскошного дворца в псевдоготическом стиле. Но он не рассчитал свои финансовые возможности, и в конце 1860-х годов имение было продано за долги. Торги выиграл Александр Воронин - чиновник по особым поручениям киевского генерал-губернатора. Известно, что его родители были крепостными в Курской губернии, но благодаря дружбе с господским сыном А. Воронин смог выучиться в Киевском университете и сделать головокружительную карьеру. На склоне своей жизни бывший крепостной завещал свой огромный дворец для учебы сельских детей, и в 1892 году в имении было открыто Белокриницкую сельскохозяйственную трехлетнюю школу, которая после ряда преобразований теперь стала Кременецким лесотехническим колледжем.
Білокриниця відома з 1438 року, коли поселення належало Кременецькому замку. У 1520-ті роки польський король Сигізмунд I віддав Білокриницю хрещеному татаринові Семенові Кілдишу, який став засновником шляхетського роду Білокриницьких, та згодом від його спадкоємців село перейшло до князів Збаразьких. На початку XVII століття біля підніжжя пагорбів постав замок, в якому Юрій і Кшиштоф Збаразькі 1617 року приймали королевича Владислава. Після вгасання роду Збаразьких, Білокриниця в 1630-ті роки перейшла до князів Вишневецьких. 1725 року в замку, що Урсула-Франциска Вишневецька принесла в посаг своєму чоловікові Михайлу-Казимиру Радзивіллу, ідбулися пишні весільні урочистості. Згодом в 1806 році Радзивілли продали Білокриницю та кілька навколишніх сіл Чосновським. У 1840-х роках на місці старого замку Юзеф Чосновський почав будівництво розкішного палацу в псевдоготичному стилі. Та він не розрахував своїх фінансових можливостей, і наприкінці 1860-х років маєток було продано за борги. Торги виграв Олександр Воронін - чиновник з особливих доручень київського генерал-губернатора. Відомо, що його батьки були кріпаками в Курській губернії, але завдяки дружбі з панським сином О. Воронін спромігся вивчитися в Київському університеті та зробити карколомну кар'єру. Наприкінці свого життя колишній кріпак заповів свій величезний палац для навчання сільських дітей, і 1892 року в маєтку було відкрито Білокриницьку сільськогосподарську трирічну школу, що після низки перетворень тепер стала Кременецьким лісотехнічним коледжем.
Белокриница - село (около 2,2 тыс. жителей) Кременецкого района Тернопольской области, лежит на правом берегу речки Иква в подножии овражистых склонов Кременецких гор возле автодороги Кременец-Дубно.
Белокриница известна с 1438 года, когда поселение принадлежало Кременецкому замку. В 1520-ые годы польский король Сигизмунд I отдал Белокриницу крещенному татарину Семену Килдишу, который стал основателем благородного рода Белокриницких, но впоследствии от его наследников село перешло к князьям Збаражским. В начале XVII века у подножия холмов появился замок, в котором Юрий и Кшиштоф Збаражские в 1617 году принимали королевича Владислава. После угасания рода Збаражских, Белокриница в 1630-ые годы перешла к князьям Вишневецким. В 1725 году в замке, который Урсула-Франциска Вишневецкая принесла в качестве приданого своему мужу Михаилу-Казимиру Радзивиллу, состоялись пышные свадебные торжества. Впоследствии в 1806 году Радзивиллы продали Белокриницу и несколько окрестных сел Чесновским. В 1840-х годах на месте старого замка Юзеф Чесновский начал строительство роскошного дворца в псевдоготическом стиле. Но он не рассчитал свои финансовые возможности, и в конце 1860-х годов имение было продано за долги. Торги выиграл Александр Воронин - чиновник по особым поручениям киевского генерал-губернатора. Известно, что его родители были крепостными в Курской губернии, но благодаря дружбе с господским сыном А. Воронин смог выучиться в Киевском университете и сделать головокружительную карьеру. На склоне своей жизни бывший крепостной завещал свой огромный дворец для учебы сельских детей, и в 1892 году в имении было открыто Белокриницкую сельскохозяйственную трехлетнюю школу, которая после ряда преобразований теперь стала Кременецким лесотехническим колледжем.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина. Село Білокриниця (Кременецький район).
Білокриницький палац (нині - Кременецький державний лісотехнічний коледж).
В'їзна брама (50°08'39"N, 25°44'01"E).
Вхід на територію колишньої садиби здійснюється через ефектну білосніжну браму з восьмигранними вежами в стилі англійських замків. Значущості споруді надають і дві бічні одноповерхові сторожки, кожну з яких прикрашено трьома мініатюрними вежами. Тернопольщина. Село Белокриница (Кременецкий район). Белокриницкий дворец (ныне - Кременецкий государственный лесотехнический колледж). Въездные ворота (50°08'39"N, 25°44'01"E). Вход на территорию бывшей усадьбы осуществляется через эффектные белоснежные ворота с восьмигранными башнями в стиле английских замков. Значимости сооружению придают и две боковые одноэтажные сторожки, каждая из которых украшена тремя миниатюрными башенками. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Білокриниця (Кременецький район).
Північно-східний (парадний) фасад палацу.
Белокриница (Кременецкий район). Северо-восточный (парадный) фасад дворца. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина. Село Білокриниця (Кременецький район).
Парк перед північно-східним (парадним) фасадом Білокриницького палацу
(нині - Кременецький державний лісотехнічний коледж). Панорама ~150°.
Тернопольщина. Село Белокриница (Кременецкий район). Парк перед северо-восточным (парадным) фасадом Белокриницкого дворца (ныне - Кременецкий государственный лесотехнический колледж). Панорама ~150°. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина. Село Білокриниця (Кременецький район).
Білокриницький палац (нині - Кременецький державний лісотехнічний коледж). Фрагменти чотириповерхової вежі-прибудови на парковому фасаді та правого ризаліту на парадному фасаді. Величезна будівля палацу, пофарбована в ніжно-зелений колір, має в плані складну конфігурацію з двома ризалітами різного об'єму на парадному фасаді. Ускладнюють силует споруди великі квадратні в плані вежі-прибудови - висока чотириповерхова на парковому фасаді та триповерхова - на бічному. Палац-коледж оточує доглянутий регулярний парк, що, вочевидь, є одним з елементів навчання нинішніх студентів. Тернопольщина. Село Белокриница (Кременецкий район). Белокриницкий дворец (ныне - Кременецкий государственный лесотехнический колледж). Фрагменты четырехэтажной башни-пристройки на парковом фасаде и правого ризалита на парадном фасаде. Огромное здание дворца, окрашенное в нежно-зеленый цвет, имеет в плане сложную конфигурацию с двумя ризалитами разного объема на парадном фасаде. Усложняют силуэт сооружения большие квадратные в плане башни-пристройки - высокая четырехэтажная на парковом фасаде и трехэтажная - на боковом. Дворец-колледж окружает ухоженный регулярный парк, который, очевидно, является одним из элементов учебы нынешних студентов. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина. Село Білокриниця (Кременецький район).
Південно-західний (парковий) фасад Білокриницького палацу (нині - Кременецький державний лісотехнічний коледж). Тернопольщина. Село Белокриница (Кременецкий район). Юго-западный (парковый) фасад Белокриницкого дворца (ныне - Кременецкий государственный лесотехнический колледж). |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина. Село Білокриниця (Кременецький район). Південно-західний (парковий) фасад Білокриницького палацу
(нині - Кременецький державний лісотехнічний коледж). Панорама ~120°.
Тернопольщина. Село Белокриница (Кременецкий район). Юго-западный (парковый) фасад Белокриницкого дворца (ныне - Кременецкий государственный лесотехнический колледж). Панорама ~120°. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Білокриниця (Кременецький район).
Дендропарк перед південно-західним (парковим) фасадом палацу. Белокриница (Кременецкий район). Дендропарк перед юго-западным (парковым) фасадом дворца. |
Паспорт дендропарку Кременецького лісотехнічного коледжу.
Дендропарк розташований на Волино-Подільському плато на висоті 200 м над рівнем моря.
Організований в 1947 році на базі лісопарку графа Вороніна,
основою якого був природній дубовий масив з алеями, обсадженими модриною, липою, березою.
Площа парку становить 15,9 га.
Видовий склад дендропарку налічує більше 360 видів деревних і чагарникових порід.
Дендропарк є навчальною базою Кременецького лісотехнічного коледжу та пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.
Паспорт дендропарка Кременецкого лесотехнического колледжа. Дендропарк расположен на Волыно-Подольском плато на высоте 200 м над уровнем моря. Организованный в 1947 году на базе лесопарка графа Воронина, основой которого был природный дубовый массив с аллеями, обсаженными лиственницей, липой, березой. Площадь парка составляет 15,9 гектаров. Видовой состав дендропарка насчитывает свыше 360 видов древесных и кустарниковых пород. Дендропарк является учебной базой Кременецкого лесотехнического колледжа и памятником садово-паркового искусства местного значения.
Паспорт дендропарка Кременецкого лесотехнического колледжа. Дендропарк расположен на Волыно-Подольском плато на высоте 200 м над уровнем моря. Организованный в 1947 году на базе лесопарка графа Воронина, основой которого был природный дубовый массив с аллеями, обсаженными лиственницей, липой, березой. Площадь парка составляет 15,9 гектаров. Видовой состав дендропарка насчитывает свыше 360 видов древесных и кустарниковых пород. Дендропарк является учебной базой Кременецкого лесотехнического колледжа и памятником садово-паркового искусства местного значения.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Тернопільщина. Село Білокриниця (Кременецький район).
Дендропарк перед південно-західним (парковим) фасадом Білокриницького палацу (нині - Кременецький державний лісотехнічний коледж). Тернопольщина. Село Белокриница (Кременецкий район). Дендропарк перед юго-западным (парковым) фасадом Белокриницкого дворца (ныне - Кременецкий государственный лесотехнический колледж). |
Фото вересня 2015 року.
На межі Тернопільської та Рівненської областей. Мальовничий краєвид між селами Хотівка та Онишківці. Панорама ~180° (50°09'53"N, 25°36'28"E).
На гранце Тернопольской и Ровненской областей. Живописный вид между селами Хотовка и Онишковцы. Панорама ~180° (50°09'53"N, 25°36'28"E).
Далі ми відвідати духовно-меморіальний комплекс
«Козацькі могили» -
національну святиню нашого народу, місце спокою тисяч героїв-козаків.
Фоторозповідь про Національний історико-меморіальний заповідник
«Поле Берестецької битви» подано
окремою сторінкою.
Далее мы посетили духовно-мемориальный комплекс
«Казацкие могилы» -
национальную святыню нашего народа, место упокоя тысяч героев-казаков.
Фоторассказ о Национальном историко-мемориальном заповеднике
«Поле Берестецкой битвы» дан
отдельной страницей.
Тартаків - село (близько 1,5 тис. жителів)
Сокальського району
Львівської області,
лежить на лівому березі зарегульованої річки Спасівка за 11 км від автодороги
Червоноград-Нововолинськ.
Назва Тартаків походить від місцевої назви пристрою для нарізки дерева - «тартак» (лісопильня).
Перша письмова згадка про Тартаків датується 1426 роком. 1587 року в Тартакові було зведено костел Святого Архангела Михаїла, що зберігся дотепер. При костелі функціонував навчальний заклад - «Колеґія школьна». Також в Тартакові діяла єврейська синагога.
Тартаков - село (около 1,5 тыс. жителей) Сокальского района Львовской области, лежит на левом берегу зарегулированной речки Спасовка в 11 км от автодороги Червоноград-Нововолынск. Название Тартаков происходит от местного названия устройства для нарезки дерева - «тартак» (лесопилка).
Первое письменное упоминание о Тартакове датируется 1426 годом. В 1587 году в Тартакове был возведен костёл Святого Архангела Михаила, который сохранился доныне. При костёле функционировало учебное заведение - «Коллегия школьная». Также в Тартакове действовала еврейская синагога.
Перша письмова згадка про Тартаків датується 1426 роком. 1587 року в Тартакові було зведено костел Святого Архангела Михаїла, що зберігся дотепер. При костелі функціонував навчальний заклад - «Колеґія школьна». Також в Тартакові діяла єврейська синагога.
Тартаков - село (около 1,5 тыс. жителей) Сокальского района Львовской области, лежит на левом берегу зарегулированной речки Спасовка в 11 км от автодороги Червоноград-Нововолынск. Название Тартаков происходит от местного названия устройства для нарезки дерева - «тартак» (лесопилка).
Первое письменное упоминание о Тартакове датируется 1426 годом. В 1587 году в Тартакове был возведен костёл Святого Архангела Михаила, который сохранился доныне. При костёле функционировало учебное заведение - «Коллегия школьная». Также в Тартакове действовала еврейская синагога.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Село Тартаків.
Костел Святого Архангела Михаїла побудований 1587 року, реконструйований 1603 року в стилі рококо. Колись при костьолі функціонував навчальний заклад «Колеґія школьна». Львовщина. Село Тартаков. Костёл Святого Архангела Михаила построен в 1587 году, реконструирован в 1603 году в стиле рококо. Когда-то при костёле функционировало учебное заведение «Коллегия школьная». |
З 1587 року власниками цих місць були представники родини Тшецінських, згодом - магнати Потоцькі.
У XVII столітті тут було споруджено оборонний замок, і Тартаків став головною резиденцією
Великого гетьмана коронного Фелікса Казімежа Потоцького Щенсного.
1685 року Фелікс Казімеж Потоцький виклопотав для свого містечка
магдебурзьке право та дозвіл на запровадження чотирьох щорічних ярмарків і щотижневих торгів.
Та вже 1692 року гетьман переніс свою резиденцію в споруджуваний неподалік над Західним Бугом
Кристинопіль
(нині Червоноград).
Замок в Тартакові згодом перебудували на палац, згадку про який дослідники знайшли в описі юнацьких вражень засновника мазохізму - Леопольда фон Захер-Мазоха (1836-1895). 1781 року палац у Тартакові за борги продали багатому шляхтичеві Адаму Понінському.
С 1587 года владельцами этих мест были представители семьи Тшецинских, впоследствии - магнаты Потоцкие. В XVII веке здесь был построен оборонный замок, и Тартаков стал главной резиденцией Великого гетмана коронного Феликса Казимежа Потоцкого Щенсного. В 1685 году Феликс Казимеж Потоцкий выхлопотал для своего местечка магдебургское право и разрешение на организацию четырёх ежегодных ярмарок и еженедельных торгов. Но уже в 1692 году гетман перенес свою резиденцию в сооружаемый неподалёку над Западным Бугом Кристинополь (ныне Червоноград).
Замок в Тартакове впоследствии перестроили в дворец, упоминание о котором исследователи нашли в описании юношеских впечатлений основателя мазохизма - Леопольда фон Захер-Мазоха (1836-1895). В 1781 году дворец в Тартакове за долги продали богатому шляхтичу Адаму Понинскому.
Замок в Тартакові згодом перебудували на палац, згадку про який дослідники знайшли в описі юнацьких вражень засновника мазохізму - Леопольда фон Захер-Мазоха (1836-1895). 1781 року палац у Тартакові за борги продали багатому шляхтичеві Адаму Понінському.
С 1587 года владельцами этих мест были представители семьи Тшецинских, впоследствии - магнаты Потоцкие. В XVII веке здесь был построен оборонный замок, и Тартаков стал главной резиденцией Великого гетмана коронного Феликса Казимежа Потоцкого Щенсного. В 1685 году Феликс Казимеж Потоцкий выхлопотал для своего местечка магдебургское право и разрешение на организацию четырёх ежегодных ярмарок и еженедельных торгов. Но уже в 1692 году гетман перенес свою резиденцию в сооружаемый неподалёку над Западным Бугом Кристинополь (ныне Червоноград).
Замок в Тартакове впоследствии перестроили в дворец, упоминание о котором исследователи нашли в описании юношеских впечатлений основателя мазохизма - Леопольда фон Захер-Мазоха (1836-1895). В 1781 году дворец в Тартакове за долги продали богатому шляхтичу Адаму Понинскому.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Село Тартаків.
Види палацу з північного заходу та із заходу (з боку парку). Львовщина. Село Тартаков. Виды дворца с северо-запада и с запада (со стороны парка). |
Нинішній варіант садибного палацу в стилі французького необароко було споруджено наприкінці XIX століття на місці колишнього замку Потоцьких.
Він являв собою двоповерхову цегляну будівлю складної конфігурації, з балконом у центральній частині головного фасаду прикрашеного ліпним декором.
Із заходу до палацу примикала триярусна, квадратна в плані вежа зі зрізаними кутами, завершена необароковим дахом зі шпилем.
На відкритій цегляній кладці верхніх поверхів виразно виділяються ліпний декор лиштв і завершальний фриз.
На початку XX століття, після кількох змін власників, маєток у Тартакові почав занепадати.
У післявоєнні роки в палаці розміщувалася школа, а вже в роки Незалежності він пережив пожежу, що практично повністю знищила внутрішнє оздоблення і перекриття будівлі.
Нынешний вариант усадебного дворца в стиле французского необарокко был построен в конце XIX века на месте бывшего замка Потоцких. Он являл собой двухэтажное кирпичное здание сложной конфигурации, с балконом в центральной части главного фасада, украшенного лепным декором. С запада к дворцу примыкала трехъярусная, квадратная в плане башня со срезанными углами, завершённая необарокковой крышей с шпилем. На открытой кирпичной кладке верхних этажей отчётливо выделяются лепной декор наличников и завершающий фриз. В начале XX века, после нескольких смен владельцев, имение в Тартакове начало приходить в упадок.
В послевоенные годы во дворце размещалась школа, а уже в годы Независимости он пережил пожар, который практически полностью уничтожил внутреннюю отделку и перекрытие здания.
У післявоєнні роки в палаці розміщувалася школа, а вже в роки Незалежності він пережив пожежу, що практично повністю знищила внутрішнє оздоблення і перекриття будівлі.
Нынешний вариант усадебного дворца в стиле французского необарокко был построен в конце XIX века на месте бывшего замка Потоцких. Он являл собой двухэтажное кирпичное здание сложной конфигурации, с балконом в центральной части главного фасада, украшенного лепным декором. С запада к дворцу примыкала трехъярусная, квадратная в плане башня со срезанными углами, завершённая необарокковой крышей с шпилем. На открытой кирпичной кладке верхних этажей отчётливо выделяются лепной декор наличников и завершающий фриз. В начале XX века, после нескольких смен владельцев, имение в Тартакове начало приходить в упадок.
В послевоенные годы во дворце размещалась школа, а уже в годы Независимости он пережил пожар, который практически полностью уничтожил внутреннюю отделку и перекрытие здания.
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Село Тартаків.
Види палацу з південного заходу (з боку парку). Львовщина. Село Тартаков. Виды дворца с юго-запада (со стороны парка). |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Палац у Тартакові (50°27'55"N, 24°24'11"E).
Ризаліт в центральній частині фасаду палацу. Верхня частина ризаліту з фронтоном. Львовщина. Дворец в Тартакове (50°27'55"N, 24°24'11"E). Ризалит в центральной части фасада дворца. Верхняя часть ризалита с фронтоном. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Палац у Тартакові.
Види будівлі зсередини. У лютому 2010 року з приватним інвестором з Волині - ФОП «Новосад» було підписано угоду про передачу цієї пам'ятки архітектури національного значення в концесію на 49 років. Інвестор зобов'язався вивести палац із аварійного стану і ввести його в експлуатацію як туристично-відпочинковий центр. Львовщина. Дворец в Тартакове. Виды здания изнутри. В феврале 2010 года с частным инвестором из Волыни - ФЛП «Новосад» был подписан договор о передаче этого памятника архитектуры национального значения в концессию а 49 лет. Инвестор обязался вывести дворец из аварийного состояния и ввести его в эксплуатацию как центр туризма и отдыха. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Палац у Тартакові.
Види будівлі зсередини. У березні 2011 року планувалося розпочати перший етап реставраційних робіт - монтаж даху. Та, як можна помітити на цих фото, у вересні 2015 року будівля палацу ще перебувала в геть жахливому аварійному стані. Львовщина. Дворец в Тартакове. Виды здания изнутри. В марте 2011 года планировалось начать первый этап реставрационных робит - монтаж крыши. Но, как можно заметить на этих фото, в сентябре 2015 года здание дворца ещё находилось в просто ужасном аварийном состоянии. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Село Тартаків.
Палацово-парковий комплекс. Алеї в парку. Львовщина. Село Тартаков. Дворцово-парковый комплекс. Аллеи в парке. |
Фото вересня 2015 року. |
Фото вересня 2015 року. |
Львівщина. Село Тартаків.
Схема палацово-паркового комплексу в Тартакові. Вид палацу з південного сходу. До південного (бокового) фасаду палацу прибудовано одноповерховий, Г-подібний в плані службовий корпус. Львовщина. Село Тартаков. Схема дворцово-паркового комплекса в Тартакове. Вид дворца с юго-востока. К южному (боковому) фасаду дворца пристроен одноэтажный, Г-образный в плане служебный корпус. |
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "На захід від Києва, серпень-вересень 2015 року":
До переліку фотосерій