Чернігів; 2002, 2004 та 2006 роки
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Чернигов; 2002, 2004 и 2006 годы
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.


Чернігів належить до найстародавніших міст України-Русі. Сформувався наприкінці VII століття, з IX століття - центр слов’янського племені сіверян. Наприкінці IX століття увійшов до складу Київської Русі. Вперше згадується в літописі під 907 рік. З 1024 - центр Чернігівського князівства. На початку десятого століття за своїми розмірами, статусом, політичним і економічним значенням у давньоруській державі Чернігів поступався лише Києву. За князювання Мстислава Володимировича у місті розпочалося створення комплексу кам’яних споруд княжого дворища - Дитинця (нині Вал) на місці давнього слов’янського городища другої половини першого тисячоліття. У Чернігові успішно розвивалося будівництво, різноманітні ремесла та торгівля. Чернігівські ювеліри та зброярі були майстрами високої кваліфікації. Їм були відомі такі техніки, як перегородчаста емаль, філігрань, чернь... До наших днів у місті збереглися шедеври давньо-сіверської архітектури ХІІ століття: Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори, Успенський собор Єлицького монастиря, П’ятницька (відреставрована) та Іллінська церкви.
У 1239 Чернігів було зруйновано татаро-монголами. У XIV ст. захоплено Литовським князівством. З 1618 за Деулінською угодою - під владою Польщі. Проте, навіть зазнаючи численних руйнувань від зовнішніх ворогів, місто весь час піднімалося з попелу та руїн, відроджувалось та оновлювалось в усій красі та величі своїх златоглавих храмів. У 1623 році Чернігову надано Магдебурзьке право, а вже згодом, в 1635 році - статус головного міста Чернігівського воєводства. У період визвольної війни українського народу в 1648-1654 роках під проводом Богдана Хмельницького Чернігів був центром однойменного полку. З 1802 місто - центр Чернігівської губернії, що простиралася аж до самого Києва.
Унікальні пам’ятки Київської Русі збереглися в Чернігові з очевидними рисами давньоруського зодчества. У київських храмах цього періоду здебільшого вони губляться за бароковою перебудовою. У Чернігові добре видно і закоморні (арочні) перекриття, і первісний вигляд барабанів та апсид. Місцями шари тиньку знято і ці зондажі дають уявлення про характер давньої кладки, вигляд плінфи та «утоплених рядів» тощо.


Чернигов относится к древнейшим городам Украины-Руси. Сформировался в конце VII века, с IX века - центр славянского племени северян. С конца IX в. вошел в состав Киевской Руси. Впервые упоминается в летописи под 907 годом. С 1024 - центр Черниговского княжества. В начале десятого века по своим размерам, статусу, политическому и экономическому значению в древнерусском государстве Чернигов уступал лишь Киеву. При княжении Мстислава Владимировича в городе началось создание комплекса каменных сооружений княжеского двора - Детинца (ныне Вал) на месте давнего славянского городища второй половины первого тысячелетия. В Чернигове успешно развивалось строительство, разнообразные ремесла и торговля. Черниговские ювелиры и оружейники были мастерами высокой квалификации. Им были известны такие техники, как перегородчатая эмаль, филигрань, чернь... До наших дней в городе сохранились шедевры давне-сиверской архитектуры ХІІ века: Спасо-Преображенский и Борисоглебский соборы, Успенский собор Елецкого монастыря, Пятницкая (отреставрированная) и Ильинская церкви.
В 1239 Чернигов был разрушен татаро-монголами. В XIV в. захвачен Литовским княжеством. С 1618 по Деулинскому соглашению - под властью Польши. Однако, даже испытывая многочисленные разрушения от внешних врагов, город все время поднимался из пепла и руин, возрождался и обновлялся во всей красоте и величии своих златоглавых храмов. В 1623 году Чернигову предоставлено Магдебургское право, а впоследствии, в 1635 году - статус главного города Черниговского воеводства. В период освободительной войны украинского народа в 1648-1654 годах под руководством Богдана Хмельницкого Чернигов был центром одноименного полка. С 1802 город - центр Черниговской губернии, простиравшейся аж до Киева.
Уникальные памятники Киевскої Руси сохранились в Чернигове с очевидными чертами древнерусского зодчества. В киевских храмах этого периода они преимущественно теряются за барокковыми перестройками. В Чернигове хорошо видно и закоморные (арочные) перекрытия, и первичный вид барабанов и апсид. Местами слои штукатурки сняты и эти зондажи дают представление о характере древней кладки, виде плинфы и «утопленных рядов» и т.д.

Chernihiv (Chernigiv, Chernigov) is ancient and is a few hundreds of years younger than Kyiv. Chernihiv is the most northern regional centre in Ukraine with population of 305.000 It is only like 50km away from Belarusian border. Chernihiv located on the right bank of the Dnipro, 150 km far from Kyiv. One of the most ancient cities in Ukraine, it’s the brother of golden-domed Kyiv. Its history is the reflection of the whole Ukraine’s history, with its bright and dark pages, and every epoch left its mark in city’s architecture. The high level of art characterized the culture of Chernihiv Principality. Famous cathedrals of Old Town (11th-13th centuries) are silent witnesses of the fact. Together with Kiev’s temples they are the gem of the Ukrainian architecture of Kyiv-Rus period. Besides them it is worth seeing remarkable monuments of Ukrainian baroque built by representatives of Cossack nobility.


Чернигов. Подъезд к городу со стороны Киева (по улице Ленина). Вид на Екатерининскую церковь. Фото серпня 2006 року.
Чернигов. Подъезд к городу со стороны Киева (по улице Ленина). Вид на Екатерининскую церковь. Фото серпня 2006 року.
Чернігів. Під’їзд до міста з боку Києва (вулицею Леніна).
Вид на Катерининську церкву.


Чернигов. Подъезд к городу со стороны Киева (по улице Ленина).
Вид на Екатерининскую церковь.


Чернигов. Екатерининская церковь, 1715.
Фото серпня 2006 року.
Чернігів. Катерининська церква, 1715 розташована поруч із Дитинцем Церкву було освячено 1725 року на честь святої Катерини.
Цю чудову пам’ятку українського бароко було споруджено на місці давнього храму часів Київської Русі. Її було збудовано коштом чернігівського полковника Якова Лизогуба-молодшого на пам’ять про старше покоління шляхетної козацької родини Лизогубів. Це - своєрідний пам’ятник звитязі козаків Чернігівського полку (під командуванням Якова Лизогуба), котрі 1696 року виявили надзвичайний героїзм під час штурму турецької фортеці Азов, за що були нагороджені срібним хрестом.
Запрошую також ознайомитись з цього приводу з моїм дуже коротеньким екскурсом в історію української культури, освіти та науки тих часів.


Чернигов. Екатерининская церковь, 1715 расположена рядом с Детинцем. Церковь была освящена в 1725 году в честь святой Екатерины.
Этот чудесный памятник украинского барокко построен на месте древнего храма времен Киевской Руси. Она построена на средства черниговского полковника Якова Лизогуба-младшего в память о старшем поколении благородной козацкой семьи Лизогубов. Это - свеобразный памятник доблести козаков Черниговского полка (под командованием Якова Лизогуба), которые в 1696 году проявили чрезвычайный героизм во время штурма турецкой крепости Азов, за что были награждены серебряным крестом.
Приглашаю также ознакомиться по этому поводу с моим очень коротким экскурсом в историю украинской культуры, образования и науки тех времен.


Чернигов, вал Детинца. Фото серпня 2006 року.
Чернігів, вал Дитинця.

Чернигов, вал Детинца.

Дитинець (центральна укріплена частина) древнього Чернігова сформувався в VII-VIII століттях на місці поселення 2-ї чверті I тис. н.е.
В XI столітті Дитинець був головним політичним і релігійним центром Чернігова - “стольного граду” Чернігово-Сіверської землі. На його території були зведені муровані князівські тереми, засновано єпископський двір, побудовані церкви та собори.


Детинец (центральная укрепленная часть) древнего Чернигова сформировался в VII-VIII веках на месте поселения 2-й четверти I тыс. н.э.
В XI веке Детинец был главным политическим и религиозным центром Чернигова - “стольного града” Чернигово-Северськой земли. На его территории были возведены каменные княжеские терема, основан епископский двор, построены церкви и соборы.


Вал Детинца. Пушки XVI-XVIII веков с бастионов Черниговской крепости. Фото серпня 2006 року.
Вал Детинца. Пушки XVI-XVIII веков с бастионов Черниговской крепости. Фото серпня 2006 року.
Вал Детинца. Пушки XVI-XVIII веков с бастионов Черниговской крепости. Фото червня 2004 року.

Вал Дитинця. Гармати XVI-XVIII століть з бастіонів Чернігівської фортеці.
У середині XVI століть на виступаючому в бік Десни мисі Дитинця було збудовано замок і влаштовано підземний хід до річки. Згодом головною стала вулиця від Погорілої (Північної) брами до замку. Вздовж неї споруджувалися адміністративні будинки, казарми, артилерійський двір.
Більшість чавунних гармат Валу, як гадають, було відлито саме на Чернігівському артилерійському дворі.


Вал Детинца. Пушки XVI-XVIII веков с бастионов Черниговской крепости.
В середине XVI веков на выступающем в сторону Десны мысе Детинца был построен замок и устроен подземный ход к речке. Со временем главной стала улица от Погорелых (Северных) ворот к замку. Вдоль нее сооружались административные дома, казармы, артиллерийский двор.
Большинство чугунных пушек Вала, как считают, было отлито именно на Черниговском артиллерийском дворе.


Валы княжеского Детинца. Фото 2002 року.
Вали княжого Дитинця над Десною охоплюють найцінніші терени історичного середмістя.

Валы княжеского Детинца над Десной охватывают ценнейшую территорию исторического центра города.


По Детинцу: Спасо-Преображенский собор (1033-1041).
Фото червня 2004 року.
Дитинцем: Спасо-Преображенський собор (1033-1041).
Спасо-Преображенський собор - один із найдавніших мурованих храмів Київської Русі, що зберігся до наших днів на Лівобережній Україні. Закладений князем Мстиславом Володимировичем “Хоробрим”. За архітектурним стилем близький до споруд Візантії V-IX ст. Протягом століть храм кілька разів перебудовували, наприкінці ХVIII століття були добудовані два конічні шпилі, котрі додають будівлі схожості з польськими костьолами.


По Детинцу: Спасо-Преображенский собор (1033-1041).
Спасо-Преображенский собор - один из древнейших каменных храмов Киевской Руси, сохранившихся до наших дней в Левобережной Украине. Заложен князем Мстиславом Владимировичем “Храбрым”. По архитектурному стилю близок к сооружениям Византии V-IX ст. На протяжении столетий храм несколько раз перестраивали, в конце ХVІІІ столетия были достроены два конических шпиля, которые придают зданию схожесть с польскими костелами.

"Spaso-Preobrazgensky" Cathedral. Ancient Church built in 1033-1041. One of the best remaining ancient Ukrainian Churches.


Спасо-Преображенский собор. Внутри собора.
Фото червня 2004 року.
Спасо-Преображенський собор. Всередині собору.
До наших днів збереглися фрагменти фрескового живопису XI ст.; підлоги з шиферних плит, оздоблених мозаїкою; різьблений позолочений іконостас в стилі класицизму, 1795-1798; масляний стінопис початку XIX ст.
У соборі поховано Ігоря Святославича, героя "Слова о полку Ігоревім".


Спасо-Преображенский собор. Внутри собора.
До наших дней сохранились фрагменты фресковой живописи XI ст.; полы из шиферных плит, украшенных мозаикой; резной позолоченный иконостас в стиле классицизма, 1795-1798; масляная стенопись начала XIX ст.
В соборе погребен Игорь Святославович, герой "Слова о полке Игоревом".


По Детинцу: Борисоглебский собор (1120-1123).
Фото червня 2004 року.
Дитинцем: Борисоглібський собор (1120-1123) - всього три роки будівництва, а така монументальність!
Закладений 1120 князем Давидом як княжа усипальниця синів великого київського князя Володимира - Бориса і Гліба, яких було вбито під час міжусобиці за наказом їхнього брата Святополка “Окаянного”. Борисоглібський собор є типовим хрестово-купольним храмом. Побудовано храм виключно з давньоруської плінфи, природний камінь не використовувався.
Собор часто перебудовували, він сильно постраждав від бомбардувань під час Другої світової війни. Сьогодні цей храм являє найтиповішу культову будівлю особливого чернігівського архітектурного стилю того часу і є однією з небагатьох споруд, які були відбудовані майже до їхнього первісного вигляду.


По Детинцу: Борисоглебский собор (1120-1123) - всего три года строительства, а такая монументальность!
Заложен в 1120 году князем Давыдом как княжеская усыпальница сыновей великого киевского князя Владимира - Бориса и Глеба, убитых во время междоусобицы по приказу их брата Святополка “Окаянного”. Борисоглебский собор является типичным крестово-купольным храмом. Построен храм исключительно из древнерусской плинфы, естественный камень не использовался.
Собор часто перестраивали, он сильно пострадал от бомбардировок во время Второй мировой войны. Сегодня этот храм - самое типичное культовое здание особого черниговского архитектурного стиля того времени и является одним из немногих сооружений, отстроенных почти в первоначальном виде.

"Borisoglebsky" cathedral.
This one is just slightly younger than the one above. Built during 1120-1123.


Борисоглебский собор. Чеканные царские врата иконостаса.
Фото червня 2004 року.
Борисоглібський собор. Карбовані царські врата іконостасу.
У цьому храмі, як частині заповідника, - вражаюча експозиція: зразки давніх капітелей з різьбою у звіриному стилі, шиферні плити, унікальна кераміка А карбовані царські врата іконостасу було відлито зі срібла переплавленого язичницького ідола, знайденого під час ремонтних робіт у храмі 1700 року. І виготовили ті ворота у Данцигу (Гданську).
Навколо собору - залишки аркади-галереї.
У Борисоглібському соборі похованио церковного, політичного і культурного діяча XVII ст. Лазара Барановича.


Борисоглебский собор. Чеканные царские врата иконостаса.
В этом храме, как части заповедника, - поразительная экспозиция: образцы древних капителей с резьбой в зверином стиле, шиферные плиты, уникальная керамика А серебряные чеканные царские врата иконостаса были отлиты из серебра переплавленного языческого идола, найденного во время ремонтных работ в храме 1700 года. И изготовили эти ворота в Данциге (Гданьске). Вокруг сооружения - остатки аркады-галереи. В Борисоглебском соборе похоронен церковный, политический и культурный деятель XVII ст. Лазарь Баранович.


По Детинцу: Черниговский коллегиум конец ХVI - начало XVIII вв.
Фото червня 2004 року.
Дитинцем: Чернігівський колегіум кінець ХVI - початок XVIII ст.
Ця чудова пам’ятка українського бароко, що височить поруч з Борисоглібським собором також пов’язана з ім’ям Лазаря Барановича та добою українського національного відродження. Побудований для найстарішого середнього світського учбового закладу Лівобережної України. Його засновником був видатний український педагог, церковний діяч і письменник Іоанн Максимович, а будівництво велося у три етапи і було повністю завершене 1702 р. У XVIII столітті тут навчався засновник вітчизняної епідеміології, незаслужено забутий Данило Самойлович, котрий на ціле століття випередив відкриття Луї Пастера. Колегіум знаходився в частині будівель Борисоглібського монастиря, його 40-метрова башта правила за дзвіницю цього монастиря. Будівля Колегіуму неодноразово перебудовувалася й переобладнувалася. Третій ярус є найбільш цікавою частиною цієї досить еклектичної будівлі. Його стіни мають вигадливу конфігурацію, складаючись із структур, що виступають і западають. Особлива прикраса чудового декору споруди - дві керамічні ікони: зображення Богоматері та Спаса Нерукотворного.


По Детинцу: Черниговский коллегиум конец ХVI - начало XVIII вв.
Этот прекрасный памятник украинского барокко, возвышающийся рядом с Борисоглебским собором также связан с именем Лазаря Барановича и эпохой украинского национального возродждения. Построен для старейшего среднего светского учебного заведения в Левобережной Украине. Его основателем был выдающийся украинский педагог, церковный деятель и писатель Иоанн Максимович, а строительство велось в три этапа и было полностью завершено в 1702 г. Коллегиум находился в части строений Борисоглебского монастыря, его 40-метровая башня служила колокольней этого монастыря. Здание Коллегиума неоднократно перестраивалось и переоборудовалось. Третий ярус является наиболее интересной частью этого достаточно эклектического строения. Его стены имеют причудливую конфигурацию, состоя из выступающих и западающих структур. Особенное украшение чудесного декора здания - две керамические иконы: изображения Богоматери и Спаса Нерукотворного.


По Детинцу: Дом Якова Лизогуба. Фото червня 2004 року.
Дитинцем: Будинок Яківа Лизогуба.
З ім’ям полковника Якова Лизогуба-старшого пов’язана ще одна пам’ятка української барокової архітектури - його будинок, що був зведений в кінці XVII століття. Після смерті першого господаря цю будівлю придбав гетьман Іван Мазепа, а в XVIII столітті будинок правив за канцелярію Чернігівського полку.
Варто нагадати, що в добу Гетьманщини Лівобережна Україна мала своєрідний адміністративно-територіальний устрій, при якому полковник мав не тільки військову, але й цивільну владу на всій території полку.
Споруда є чудовим зразком цивільного барокового будівництва. За планом вона являє собою звичайну селянську хату на дві половини, але фасади будинку оздоблені численними деталями. То були неспокійні часи, тому стіни будинку були зроблені товстими, а вікна вузькими. У разі необхідності його мешканці могли витримати облогу - у просторих підвалах зберігалися запаси їжі.


По Детинцу: Дом Якова Лизогуба.
именем полковника Якова Лизогуба-старшего связан еще один памятник украинской барокковой архитектуры - его дом, построенный в конце XVII века. После смерти первого хозяина это строение приобрел гетман Иван Мазепа, а в XVIII столетии дом служил канцелярией Черниговского полка.
Следует напомнить, что в эпоху Гетманщины Левобережная Украина имела своеобразное административно-территориальное устройство, при котором полковник имел не только военную, но и гражданскую власть на всей территории полка.
Сооружение является прекрасным образцом гражданского бароккового строительства. В плане оно представляет собой обычную крестьянскую хату с двумя половинами, но фасады дома украшены многочисленными деталями. Это были неспокойные времена, поэтому стены дома были сделаны толстыми, а окна - узкими. В случае необходимости его жители могли выдержать осаду - в просторных подвалах хранились запасы еды.


По Детинцу: Памятник А. С. Пушкину. Фото червня 2004 року.
Дитинцем: Пам`ятник О. С. Пушкіну.

По Детинцу: Памятник А. С. Пушкину.

Pushkin bust.


По Детинцу: Памятник Т. Г. Шевченко. Фото червня 2004 року.
Дитинцем: Пам`ятник Т. Г. Шевченку.

По Детинцу: Памятник Т. Г. Шевченко.

Taras Shevchenko, high relief, free standing sculpture.


Чернигов, вид на р. Десна ("против течения"). Фото серпня 2006 року.
Чернигов, вид на р. Десна ("по течению"). Фото серпня 2006 року.
Чернігів,
вид на р. Десна
.


Чернигов,
вид на р. Десна
.


Чернигов, вид на Детинец со стороны р. Десна. Фото серпня 2006 року.
Чернігів, вид на Дитинець
з боку р. Десна
.


Чернигов, вид на Детинец
со стороны р. Десна
.


Панорама Красной площади. Справа - Музыкально-драматический театр им. Т. Г. Шевченко. Фото червня 2004 року.
Панорама Червоної площі.
Праворуч - Музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченко.


Панорама Красной площади.
Справа - Музыкально-драматический театр им. Т. Г. Шевченко.

Beautiful city-centre.


Чернигов, Красная площадь: братская могила в сквере. Фото серпня 2006 року.
Чернігів, Красна площа: братська могила у сквері.
Напис на пам`ятнику:
«Вічна слава героям, полеглим за свободу і незалежність нашої Батьківщини»

Сквер було реконструйовано у 2002 році на честь 200-річчя Чернігівської губернії коштом Південно-Західної залізниці.


Чернигов, Красная площадь: братская могила в сквере.
Надпись на памятнике (на украинском языке):
«Вечная слава героям, павшим за свободу и независимость нашей Родины»

Сквер был реконструирован в 2002 году в честь 200-летия Черниговской губернии на средства Юго-западной железной дороги.


Чернигов, Красная площадь: могилы В. Л. Капранова и Н. Н. Попудренко в сквере. Фото серпня 2006 року.
Чернигов, Красная площадь: могила Н. Н. Попудренко в сквере. Фото серпня 2006 року.
Красна площа: могили В. Л. Капранова та М. М. Попудренка у сквері.
Попудренко Микола Миколайович (1906-1943) - Герой Радянського Союзу, командир партизанського з’єднання.


Красная площадь: могилы В. Л. Капранова и Н. Н. Попудренко в сквере.
Попудренко Николай Николаевич (1906-1943) - Герой Советского Союза, командир партизанского соединения.


Пятницкая церковь, конец XII - начало XIII вв. Фото червня 2004 року.
Пятницкая церковь, конец XII - начало XIII вв. Фото червня 2004 року.
П`ятницька церква, кінець XII - початок XIII ст. Споруджена на Чернігівському посаді в районі старовинного торжища і названа на честь покровительки торгівлі Параскеви П`ятниці. Церква є хрестово-купольним храмом, що стрімко тягнеться у височінь. Її розміри в плані відносно малі - 12х10,5 м, з апсидою - 15х10,5 м, проте внутрішня висота від підлоги до найвищої точки купола становить 27 м.

Пятницкая церковь, конец XII - начало XIII вв. Сооружена на Черниговском посаде в районе старинного торжища и названа в честь покровительницы торговли Параскевьи Пятницы. Церковь является крестово-купольным храмом, стремительно тянущимся в высь. Ее размеры в плане относительно малы - 12х10,5 м, с апсидой - 15х10,5 м, однако внутренняя высота от пола к высшей точке купола составляет 27 м.

"Pyatnytskaya" Сhurch.
Byzantine style Church - built in 12th century. Often used in illustrations of different books as characterizing byzantine style.


Пятницкая церковь. Купол церкви изнутри.
Фото червня 2004 року.
П`ятницька церква. Купол церкви зсередини.
У будівництві споруди чудово використані декоративні можливості цегли; орнаментальне мурування П’ятницької церкви є раннім прикладом такого декору. До 1786 року була головною спорудою П`ятницького монастиря. До значного пошкодження авіабомбою під час Другої світової війни вона була «одягнена» у барочні форми і виглядала на перший погляд як храм XVII століття. Після ретельного вивчення її залишків, дослідники-археологи дійшли сенсаційного висновку, що знайдено храм, який втілює найвищі досягнення архітектури Київської Русі.


Пятницкая церковь. Купол церкви изнутри.
В строительстве сооружения великолепно использованы декоративные возможности кирпича; орнаментальная кладка Пятницкой церкви служит ранним примером такого декора. До 1786 года была главным сооружением Пятницкого монастыря. До значительного повреждения авиабомбой во время Второй мировой войны она была «одетая» в барочные формы и выглядела на первый взгляд как храм XVII столетия. После тщательного изучения ее остатков, исследователи-археологи пришли к сенсационному выводу, что найден храм, воплощающий высочайшие достижения архитектуры Киевской Руси.


Пятницкая церковь. Иконостас.
Фото червня 2004 року.
П`ятницька церква. Іконостас.
В 1962 році за проектом архітекторів П.Д.Барановського та М.В.Холостенка відтворена у первісному вигляді. Це була чи не перша спроба в Україні відтворити під час реконструкції первісні форми храму.


Пятницкая церковь. Иконостас.
В 1962 году по проекту архитекторов П.Д.Барановского и М.В.Холостенко церковь отстроена в первозданном виде. Это была чуть ли не первая попытка в Украине воссоздать во время реконструкции первичные формы храма.


Памятник Богдану Хмельницкому. Фото червня 2004 року.
Пам`ятник Богдану Хмельницькому.

Памятник Богдану Хмельницкому.

Bohdan Hmelnic'ky monument.


Памятник защитникам Чернигова. Фото червня 2004 року.
Пам`ятник захисникам Чернігова. Розташований під Болдіними горами.

Памятник защитникам Чернигова. Расположен под Болдиными горами.

Monument to the Defenders of Chernigiv.


Курганный могильник на Болдиных горах. Фото червня 2004 року.
Курганний могильник на Болдіних горах.
Кургани "Гульбище" та "Безіменний" - найбільші кургани на Болдіних горах - історичній місцевості Чернігова. Тут знаходиться курганний комплекс - один з найбільших некрополів IX-XI ст. Складається з шести курганних груп, що визначали заселену територію міста, і налічує близько 230 курганів.
Назва гір походить від давньослов`янського "болд" - дуб, або від староукраїнського "болди" - гори.


Курганный могильник на Болдиных горах.
Курганы "Гульбище" и "Безъимянный" - самые большие курганы на Болдиных горах - исторической местности Чернигова. Тут находится курганный комплекс - один из крупнейших некрополей IX-XI вв. Состоит из шести курганных групп, определявших заселенную территорию города, и насчитывает около 230 курганов.
Название гор происходит от древнеславянского "болд" - дуб, или от староукраинского "болды" - горы.


Памятник Михаилу Коцюбинскому на Болдиных горах.
Фото червня 2004 року.
Пам`ятник видатному українському письменнику Михайлу Коцюбинському (1864-1913) на Болдіних горах.

Памятник выдающемуся украинскому писателю Михаилу Коцюбинскому (1864-1913) на Болдиных горах.


Ильинская церковь (первая четверть ХII столетия) Троице-Ильинского монастыря. Фото червня 2004 року.
Ильинская церковь (первая четверть ХII столетия) Троице-Ильинского монастыря. Фото червня 2004 року.
Іллінська церква (перша чверть ХII століття) Троїцько-Іллінського монастиря.
Архітектурний ансамбль Троїцько-Іллінського монастиря (XI-XVIII ст.) є чудовим зразком українського бароко. Монастир розташований на терасах високих Болдиних гір. Складається з двох частин - колишнього Іллінського та Троїцького монастирів, об'єднаних ландшафтом та архітектурою в єдиний ансамбль. Початок монастирю за літописом було покладено в 1069 році ченцем Антонієм Печерським. Викопані ним та його послідовниками печери поступово розширювалися й перетворилися на багатоярусний підземний комплекс - Антонієви печери.


Ильинская церковь (первая четверть ХII столетия) Троице-Ильинского монастыря.
Архитектурный ансамбль Троице-Ильинского монастыря (XI-XVIII ст.) является прекрасным образцом украинского барокко. Монастырь расположен на террасах высоких Болдиных гор. Состоит из двух частей - прежнего Ильинского и Троицкого монастырей, объединенных ландшафтом и архитектурой в единый ансамбль. Начало монастырю по летописи было положено в 1069 году монахом Антонием Печерским. Выкопанные им и его последователями пещеры постепенно расширялись и превратились в многоярусный подземный комплекс - Антониевы пещеры.


Ильинская церковь. Иконостас.
Фото червня 2004 року.
Іллінська церква (перша чверть ХII століття) Троїцько-Іллінського монастиря. Іконостас.
Маленька Іллінська церква, що притулилася біля підніжжя гори, безпосередньо сполучається зі входом до печер. Ця церква - єдиний зразок однонефного храму чернігівської школи давньоруського зодчества, що зберігся.
Кажуть, що у 1662, після смерті Богдана Хмельницького, з чудотворною іконою цієї церкви Іллінська Богоматір сталося диво - протягом десяти днів з її очей текли сльози; то вона оплакувала майбутню долю українського народу. Подія привернула до Чернігова багато прочан і Іллінський монастир став для відвідувачів замалим. Це й було поштовхом для початку будівництва на найвищому плато Болдіних гір Троїцького монастиря. Згодом обидва заклади об’єдналися у Троїцько-Іллінський монастир.


Ильинская церковь (первая четверть ХII столетия) Троице-Ильинского монастыря. Иконостас.
Маленькая Ильинская церковь, приютившаяся возле подножия горы, непосредственно соединяется с входом в пещеры. Эта церковь - единственный сохранившийся образец однонефного храма черниговской школы древнерусского зодчества.
Говорят, что в 1662 г., после смерти Богдана Хмельницкого, с чудотворной иконой этой церкви Ильинская Богоматерь случилось чудо - на протяжении десяти дней из ее глаз текли слезы; это она оплакивала будущую судьбу украинского народа. Событие привело в Чернигов много паломников и Ильинський монастырь стал для посетителей слишком мал. Это и послужило толчком началу строительства на наивысшем плато Болдиных гор Троицкого монастыря. Впоследствии оба они объединились в Троице-Ильинский монастырь.


Антониевы пещеры. Схема пещер. Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Схема печер.
Загальна довжина дослідженої частини печер - 315 м. Найдавніший ярус розташований на глибині 12м. Є легенда про існування колись підземного ходу довжиною півтори сотні кілометрів, що з’єднував ці печери з київськими.


Антониевы пещеры. Схема пещер.
Общая длина исследованной части пещер - 315 м. Древнейший ярус расположен на глубине 12м. Есть легенда о существовании когда-то подземного хода длиной полторы сотни километров, который соединял эти пещеры с киевскими.

Antonyevy caves. Chart of caves.
12th century caves. Similar to what is found in Kyiv. These were underground temples and burials.


The mysteries of monastery caves.
The first artificial caves appeared in Chernigiv (Chernigov) in the 11-th century. They were founded by famous Old Rus religious man Anthony who had been founder of the Kiev-Pechersky monastery (Lavra).
His monastery in Chernigiv consisted of churches, cells and burial places. All of them were situated in the slopes of the Boldin Hills. St. Illya's church was built near the entry to the cave monastery in the 12-th century.
Nowadays it is the united underground complex the length of which is about 350 meters. There are three churches and a few other premises and corridors. Most of them were formed in the 18-th and the 19-th centuries but there are some sections of the caves where ancient architecture is preserved. First of all it is a large burial temple which appeared before Mongolian period. It was discovered in 1987, cleared away and investigated by Chernigiv archaeologists. This room is more than 300 cubic meters. Here were found some rich archaeological materials and traces of the ancient burial rite.
There are many legends about Chernigiv caves. They say that long underground passages connected Chernigiv with Kyiv (Kiev) and Lubich (Lubech), that Anthony caves were connected with the Eletsky monastery and the Val.
Caves were being built in Chernigiv for centuries. Many of them were ruined and forgot.
But sometimes caving-in take place in Chernigiv. One of such episodes happened between the Eletsky monastery and the Trinity monastery in 1853. Three men ventured to penetrate into the pit and saw the cave. But it was pity they did not measure the underground premises. The pictures were not made also. The entrance to the cave was covered up with earth.
Filling-in appeared in some places on the territory of the Val at the beginning of the 20-th century. After they had been investigated it became clear that all of them were made later than Anthony caves.
So called the “New caves” which were digged out by monk Alypy in 1918 are situated in the slope of the Boldin Hills not far from the Trinity monastery. The underground premises were decorated by Ukrainian folk ornaments. After the erection of that complex had been finished it was sanctified by bishop Pahomy. Some time later the New caves were deserted and partially ruined. Most of the ornaments disappeared.
Nobody knows how many caves there are on the territory of the Chernigiv region. But we are firmly convinced of the fact that there are many of them. The most famous caves are known in Lubich, if we set aside Chernigiv caves. It is explained by the information that father of Russian monkhood saint Anthony was born in this Old Rus town and spent there his youth.
No less known are caves of Spaso-Preobrazensky monastery in Novgorod-Siversky (Novgorod-Seversky).
The cave small and secluded convent of Ryhlovsry Svyato-Nicholaevsky monastery in Korop vicinity was widely known at the end of the 19-th century. Now it is neglected.
Many legends about the local caves exist in Sedniv (Sednev). One deserted cave was found accidentally near this settlement.
An underground corridor the length of which is about 100 meters is under former landlord Galagan's estate in Sribna (Srebnaya) vicinity.
The similar cave under landowner's house in the village Petrushin of Chernigiv vicinity was mentioned in documents in 1623.
20 years ago a half-ruined cave was found in Sosnitsa.
The vast underground premises strengthened with mason are known under village Osich of Bahmach vicinity. They say there is a sarcophagus in one of the underground premises of that complex.
A very interesting legend is connately with the caves in the village Irzavets of Ichnya vicinity. They are situated under the ruined old cossack church. The local people are sure that the famous Zaporozhkaya Virgin icon is hidden there. The icon was delivered to that village by cossack after the Sich (Sech) had been liquidated.
The tradition of the cave building in Chernigiv land exists for eight centuries. We must remember that caves are monuments of history and culture that's why they required our protection.


Антониевы пещеры. Внутри пещер.
Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Всередині печер. Другий ярус. Церква Антонія Печерського.

Антониевы пещеры. Внутри пещер. Второй ярус. Церковь Антония Печерского.


Антониевы пещеры. Внутри пещер. Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Всередині печер. Третій ярус. Каплиця з похованнями.

Антониевы пещеры. Внутри пещер. Третий ярус. Часовня с погребениями.


Антониевы пещеры. Внутри пещер. Фото червня 2004 року.
Антониевы пещеры. Внутри пещер. Фото червня 2004 року.
Чернігів. Антонієви печери. Всередині печер. Четвертий ярус. Церква Миколи Святоші.

Чернигов. Антониевы пещеры. Внутри пещер. Четвертый ярус. Церковь Николы Святоши.

Chernihiv (Chernigov). The Caves of the St.Anthony’s. The lower circle. The Church of the St.Nicolas.


Микола Святоша, князь Чернігівський, печерський чудотворець (біля 1080-1143), в миру - князь Святослав-Панкратій Давидович Чернігівський (Святоша було скорочене ім’я Святослава: так називали його рідні) народився біля 1080 і був сином чернігівського князя Давида Святославовича, та онуком великого князя Святослава Ярославовича, покровителя Печерських монахів. До прийняття постригу був луцьким князем, володів землями у Чернігівському князівстві, мав дружину та дітей (донька його згодом була одружена з Новгородським князем Всеволодом-Гаврилом).
17 лютого 1106 князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постиг та з іменем Микола провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя.
Він переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий “лікарняний монастир”. На кошти Миколи Святоші було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад.
Після смерті князя-ченця було канонізовано. Його поховано у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.


Никола Святоша, князь Черниговский, печерский чудотворец (ок. 1080-1143), в миру - князь Святослав-Панкратий Давидович Черниговский (Святоша было сокращенным именем Святослава: так называли его родные) родился около 1080 и был сыном черниговского князя Давида Святославовича, и внуком великого князя Святослава Ярославовича, покровителя Печерских монахов. До пострижения в монахи был луцким князем, владел землями в Черниговском княжестве, имел жену и детей (дочка его впоследствии стала женой Новгородского князя Всеволода-Гавриила).
17 февраля 1106 князь Святослав-Панкратий оставил семью, принял постиг и под именем Никола провел 36 лет в Киево-Печерском монастыре, ведя суровый аскетический образ жизни.
Он перенес монастырскую больницу на другую сторону обители и расширил настолько, что образовался целый “больничный монастырь”. На средства Николы Святоши были построены Троицкая надвратная церковь Киево-Печерского монастыря и больничная церковь св. Николая. Около своей келии Никола Святоша развел чудесный сад.
После смерти был причислен к лику святых. Он похоронен в Ближних (Антониевых) пещерах Киево-Печерской Лавры.

The Holy Nicolas /Sviatosha/ - the Prince of Lutsk Sviatoslav, the son of the Chernigov Prince David Sviatoslavich, having lost his princely domain 1107, he took the monastic vows of Kyiv (Kiev) Pechersk Monastery under the name of Nicolas. He had been living in the Monastery for about 40 years living a stern and ascetic life. It used his means to build the Trinity Church of the Kyiv (Kiev) Pechersk Monastery of the Caves. After the death he was canonized.


Антониевы пещеры. Внутри пещер. Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Всередині печер. Нижній ярус. Галерея до розкопаної після обвалу церкви XI-XII ст.

Антониевы пещеры. Внутри пещер. Нижний ярус. Галерея к раскопанной после обвала церкви XI-XII ст.

Chernihiv (Chernigov). The Caves of the St.Anthony’s. The lower circle. The galleries.


Антониевы пещеры. Внутри пещер.
Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Всередині печер. Нижній ярус.
Нижній ярус - одна з ділянок сучасних Антонієвих печер. Започаткована у давньоруську добу. Спочатку був місцем помешкання ченця-відлюдника. У XVII столітті був розширений і до XVIII ст. використовувався як печерний некрополь Іллінського монастиря.
До складу нижнього ярусу входять галереї, келії ченців та поховальні ниші - лукули.


Антониевы пещеры. Внутри пещер. Нижний ярус.
Нижний ярус - один из участков современных Антониевых пещер. Основан в древнерусское время. Сначала был местом проживания монаха-отшельника. После расширения (XVII в.), до XVIII в. использовался как пещерный некрополь Ильинского монастыря.
В составе нижнеого яруса находятся галереи, кельи монахов и погребальные ниши - лукулы.

Chernihiv (Chernigov). The Caves of the St.Anthony’s. The lower circle.
The lower circle - one of the parts of the St.Anthony’s caves. It was founded in the ancient Russia period. First it was the place where the monk-anchorite lived. In the 17-th c. it was widened and it was used as a burial place of St.Illiya’s monastery up to the 18-th c.
It consists of the galleries, the monk’s cells and the burial niches - lukuls.


Антониевы пещеры. Внутри пещер. Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Всередині печер. Нижній ярус. Костниця (кімітрія) XII ст. Схема.

Антониевы пещеры. Внутри пещер. Нижний ярус. Костница (кимитрия) XII ст. Схема.


Антониевы пещеры. Внутри пещер.
Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Всередині печер. Нижній ярус. Галерея.

Антониевы пещеры. Внутри пещер. Нижний ярус. Галерея.


Антониевы пещеры. Внутри пещер.
Фото червня 2004 року.
Антонієви печери. Всередині печер. Нижній ярус. Келія Антонія Печерського.

Антониевы пещеры. Внутри пещер. Нижний ярус. Келия Антония Печерского.


Троицко-Ильинский монастырь. Троицкий собор
Фото червня 2004 року.
Троїцько-Іллінський монастир. Троїцький собор.
Будівництво Троїцького монастиря пов’язане з ім’ям видатного українського релігійного, політичного, культурного діяча і просвітника Лазаря Барановича. Ще у той час, коли книгодрукування тільки-но розпочиналося, Лазар Баранович заснував у Новгороді-Сіверському типографію, яку згодом перевів до Троїцького монастиря. Вона була відома майстерністю своїх граверів, а монастирська бібліотека налічувала більше 11 тисяч книжок.
Запрошую також ознайомитись з цього приводу з моїм дуже коротеньким екскурсом в історію української культури, освіти та науки тих часів.
Центральну споруду ансамблю монастиря - величний семиверхий Троїцький собор було закладено 1679 за проектом і під керівництвом архітектора Іоанна Баптиста.


Троицко-Ильинский монастырь. Троицкий собор.
Строительство Троицкого монастыря связано с именем выдающегося украинского религиозного, политического, культурного деятеля и просветителя Лазаря Барановича. Еще в то время, когда книгопечатание только начиналось, Лазар Баранович основал в Новгород-Северском типографию, которую впоследствии перевел в Троицкий монастырь. Она была известна мастерством своих граверов, а монастырская библиотека насчитывала более 11 тысяч книг.
Приглашаю также ознакомиться по этому поводу с моим очень коротким экскурсом в историю украинской культуры, образования и науки тех времен.
Центральное сооружение ансамбля монастіря - величественный семиверхий Троицкий собор был заложен в 1679 году по проекту и под руководством архитектора Иоанна Баптиста.


Троицко-Ильинский монастырь. Троицкий собор. Иконостас.
Фото червня 2004 року.
Троїцько-Іллінський монастир. Троїцький собор. Іконостас.
Троїцький собор - перший великий храм, що був збудований в усій Наддніпрянській Україні після княжої доби; після тривалої перерви у розвитку будівничого мистецтва, що була викликана татаро-монгольською навалою і занепадом наступних століть. Троїцький собор і до цієї пори залишається найбільшою культовою спорудою Чернігова, його висота всередині становить 35 м, а розміри за планом - 38х26 м. До нинішнього часу збереглися стінопис XVII - XVIII ст. та карбовані південні вівтарні двері. Будівництво храму супроводжувалося великими труднощами і разом із оздобленням затягнулося на 17 років. Він був освячений вже спадкоємцем Лазаря Барановича Феодосієм Углицьким. Цей видатний український релігійний діяч помер у 1696 р. і через 200 років після смерті був приєднаний до святих. У роки Радянської влади нетлінні мощі святого були вилучені у церкви і трималися у державних установах, лише 1986 року їх повернули віруючим.


Троицко-Ильинский монастырь. Троицкий собор. Иконостас.
Троицкий собор - первый большой храм, построенный во всей Надднепрянской Украине после княжеской эпохи; после продолжительного перерыва в развитии строительного искусства, вызванного татаро-монгольским нашествием и упадком последующих столетий. Троицкий собор и до сего времени остается самым большим культовым сооружением Чернигова, его высота внутри составляет 35 м, а размеры в плане - 38х26 м. До нынешних времен сохранились стенопись XVII - XVIII ст. и чеканенные южные алтарные двери. Строительство храма сопроводжалось большими трудностями и вместе с отделкой затянулось на 17 лет. Он был освящн уже преемником Лазаря Барановича Феодосием Углицким. Этот видающийся украинский религиозный деятель умер в 1696 и через 200 лет после смерти был причислен к святым. В годы Советской власти нетленные мощи святого были изъяты у церкви и содержались в государственных учреждениях, лишь в 1986 их вернули верующим.


Троицко-Ильинский монастырь. Часовни над склепами. Фото червня 2004 року.
Троїцько-Іллінський монастир. Капличка над склепом російського дипломата і вченого Г.С.Щербини. На другому плані - каплиця над склепом роду Стефановичів.
Григорій Степанович Щербина походив з сім’ї чернігівського тесляра, здійснив блискучу наукову кар’єру і трагічно загинув 1903 року на посаді російського консула у сербському місті Митровица.


Троицко-Ильинский монастырь. Часовня над склепом российского дипломата Г.С.Щербины. На втором плане - часовня над склепом рода Стефановичей.
Григорий Степанович Щербина родился в семье черниговского плотника, совершил блестящую научню карьеру и трагически погиб в 1903 на посту российского консула в сербском городе Митровица.


Трапезная с Введенской церковью (1677-1679) Троицко-Ильинского монастыря. Фото червня 2004 року.
Трапезна з Введенською церквою (1677-1679) Троїцько-Іллінського монастиря. Єдина двохкупольна церква, що збереглася в Лівобережній Україні. За виразністю форм належить до кращих пам`яток доби бароко в Україні.

Трапезная с Введенской церковью (1677-1679) Троицко-Ильинского монастыря. Единственная двукупольна церковь, сохранившаяся в Левобережной Украине. По выразительности форм относится к лучшим памятникам поры барокко в Украине.


Троицко-Ильинский монастырь. Бюст на могиле поэта-басенника Л.И.Глибова. Фото червня 2004 року.
Троїцько-Іллінський монастир. Погруддя на могилі поета-байкаря Л.І.Глібова.
Поховання відомого українського поета-байкаря Леоніда Глібова знаходиться біля південного фасаду Троїцький собору.


Троицко-Ильинский монастырь. Бюст на могиле поэта-басенника Л.И.Глибова.
Захоронение известного украинского поэта-басенника Леонида Глибова расположено возле южного фасада Троицкого собора.


Колокольня Троицко-Ильинского монастыря.
Фото червня 2004 року.
Дзвіниця Троїцько-Іллінського монастиря, що вінчає найвищий пагорб Болдіних гір.
Дзвіниця була побудована в 1771-1775 роках у пізнього формах бароко водночас з цегляним муром і кутовими вежами. Будівля має вигадливий план, увігнуті всередину фасадні стіни. Висота дзвіниці разом із хрестом - 58 метрів. Дзвіниця нагадує посестру-дзвіницю церкви Різдва Богородиці в Козельці.


Колокольня Троицко-Ильинского монастыря, которая венчает нивысший холм Болдиных гор.
Колокольня была построена в 1771-1775 годах в формах позднего барокко одновременно с каменной стеной и угловыми башнями. Строение имеет причудливый план и вогнутые внутрь фасадные стены. Высота колокольни вместе с крестом - 58 метров. Колокольня напоминает сестру-колокольню церкви Рождвества Богородицы в Козельце.


Панорама Чернигова с колокольни Троицко-Ильинского монастыря. Фото червня 2004 року.
Краєвид Чернігова з дзвіниці Троїцько-Іллінського монастиря.

Панорама Чернигова с колокольни Троицко-Ильинского монастыря.


Чернигов, Троицко-Ильинский монастырь. Типография (памятник архитектуры XVII в.) и Ильинские ворота. Фото серпня 2006 року.
Чернігів, Троїцько-Іллінський монастир. Друкарня (пам’ятка архітектури XVII ст.) та Іллінська брама.

Чернигов, Троицко-Ильинский монастырь. Типография (памятник архитектуры XVII в.) и Ильинские ворота.


Чернигов, Елецкий монастырь. Фото серпня 2006 року.
Чернигов, Елецкий монастырь. Успенский собор Елецкого монастыря. Фото 2002 року.
Єлецький монастир було засновано у 60-х роках XI ст. чернігівським князем Святославом Ярославичем на захід від Дитинця у хвойному лісі, звідки він й дістав свою назву. Архітектурний ансамбль монастиря складався поступово протягом XI-XVIII ст. і має риси українського бароко. На його території виявлено печери давньоруської доби.
Успенський собор Єлецького монастиря було споруджено у XII столітті.


Елецкий монастырь был основан в 60-х годах XI ст. черниговским князем Святославом Ярославовичем на западе от Детинца в хвойном лесу, откуда он и получил свое название. Архитектурный ансамбль монастыря складывался постепенно на протяжении XI-XVIII вв. и имеет черты украинского барокко. На его территории обнаружены пещеры древнерусской эпохи.
Успенский собор Елецкого монастыря был сооружен в XII веке.


Елецкий монастырь. Церковь-усыпальница Якова Лизогуба. Фото червня 2004 року.
Єлецький монастир. Церква-усипальниця Якова Лизогуба, 1689.

Елецкий монастырь. Церковь-усыпальница Якова Лизогуба, 1689.


Елецкий монастырь. Петропавловская церковь с трапезной. Фото червня 2004 року.
Єлецький монастир. Петропавлівська церква з трапезною, XVII ст.

Елецкий монастырь. Петропавловская церковь с трапезной, XVII в.


Чернигов, Елецкий монастырь, вид со стороны улицы Пролетарская. Фото серпня 2006 року.
Єлецький монастир, вид з боку вулиці Пролетарська.

Елецкий монастырь, вид со стороны улицы Пролетарская.


Курган "Чорна могила".
Фото червня 2004 року.
Курган "Чорна могила". Пам`ятний знак на кургані.

Курган "Чорна могила". Памятный знак на кургане.


Чернигов, церковь невдалеке от музея Коцюбинского. Фото червня 2004 року.
Церква неподалік від музею Коцюбинського.

Церковь невдалеке от музея Коцюбинского.


Чернигов, речка Стрижень. Фото серпня 2006 року.
Чернігів, річка Стрижень.

Чернигов, речка Стрижень.


Чернигов, за речкой Стрижень - Дворец торжественных событий. Фото серпня 2006 року.
Чернигов, за речкой Стрижень - Дворец торжественных событий. Фото серпня 2006 року.
Чернігів, за річкою Стрижень - Палац урочистих подій.

Чернигов, за речкой Стрижень - Дворец торжественных событий.


Храм Черниговских святых князя Михаила и боярина Федора, 2-я половина XVIII века. Фото серпня 2006 року.
Храм Чернігівських святих князя Михайла і боярина Федора
(належить до Української православної церкви Київського Патріархату).
Церква 2-ї половини XVIII століття, входила до складу колишньої духовної семінарії.


Храм Черниговских святых князя Михаила и боярина Федора
(принадлежит к Украинской православной церкви Киевского Патриархата).
Церковь 2-й половины XVIII века, входила в состав бывшей духовной семинарии.


Чернигов, городское кладбище "Яцево", могила А. И. Молодчего.
Фото серпня 2006 року.
Чернігів, міське кладовище "Яцево", могила О. Г. Молодчого.
Напис на пам`ятнику (російською мовою):
«Двічі Герой Радянського Союзу
Генерал-лейтенант авіації
Почесний громадянин міста Чернігова
Молодчий Олександр Гнатович
27.06.1920-09.06.2002»

Чернигов, городское кладбище "Яцево", могила А. И. Молодчего.
Надпись на памятнике:
«Дважды Герой Советского Союза
Генерал-лейтенант авиации
Почетный гражданин города Чернигова
Молодчий Александр Игнатьевич
27.06.1920-09.06.2002»


Насамкінець - ще одне враження від Чернігова: щойно відремонтований готельно-діловий комплекс "Слов`янський" (проспект Миру, 33) справив дуже приємне враження (йдеться про номер "напівлюкс").

Под конец - еще одно впечатление от Чернигова: недавно отремонтированный гостинично-деловой комплекс "Славянский" (проспект Мира, 33) оставил очень приятное впечатление (речь идет о номере "полулюкс").


Першоджерела:
# «Чернігів - план міста», Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, Київ-1997.
# Сайт «Українська спадщина».
# Стаття «Українське бароко - згадка про національну мрію», Сергій Колесник, газета «День» від 18.07.2003.
# Стаття «Не губернія, а земля», Людмила Таран, газета «Вечірній Київ» від 12.05.2004.
# «Таємниці монастирських підземель - Тайны монастырских подземелий», В.Я.Руденок, видавництво "Деснянська правда", Чернігів-2003.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Сайт «Вольные путешествия в Украине».





Інші сторінки маршруту "На північ від Києва (червень 2004 року)":





Усі права застережено. © 2003-2011 Сергій Клименко

Реклама від SETLINKS.RU
  бензогенераторы, дизельные электростанции    




Rambler's Top100