|
|||||
Того дня спочатку ми завітали до Жовкви -
міста, в якому зберігся найбільш повний у Львівській області
історичний ансамбль культово-громадських споруд (після обласного центру, звісно).
Фоторозповідь про це цікаве місто подано окремою сторінкою.
В тот день сначала мы посетили Жолкву - город, в котором сохранился наиболее полный во Львовской области исторический ансамбль культово-общественных сооружений (после областного центра, конечно). Фоторассказ об этом интересном городе дан на отдельной странице. |
|||||
Далі ми заїхали до села Крехів
Жовківського району
Львівської області,
що розташоване лише за 16 км на захід від райцентру.
Село Крехів відоме перш за все старовинним монастирем,
який було засновано на початку XVII століття на лісистих схилах Розточчя неподалік від Крехова.
Фоторозповідь про це цікаве місце подано окремою сторінкою.
Далее мы заехали в село Крехов Жолковского района Львовской области, которое расположено всего в 16 км к западу от райцентра. Село Крехов известно прежде всего старинным монастырем, основанным в начале XVII века на лесистых склонах Расточья неподалеку от Крехова. Фоторассказ об этом интересном месте дан на отдельной странице. |
|||||
Городок -
місто (15,6 тисяч мешканців) і районний центр
Львівської області,
розташоване на берегах річки Верещиця.
Перша згадка про Городок як про поселення, що входило до Галицько-Волинського князівства,
міститься в Іпатіївському літописі за 1213 роком.
Про це повідомляє пам'ятний знак, встановлений у місцевому парку, який розплановано в найвищій точці міста,
де в середині XIII століття був розташований замок.
На той час річкою Верещицею здійснювався зв'язок між басейнами Дністра та Вісли через Сян і Буг. Отже, місто було розташовано на важливому торговельному шляху, мало неабияке значення як осередок торгівлі сіллю, і протягом декількох століть звалося Городок Солоний або Соляний Городок. Після загарбання Галичини Польщею у XIV столітті, Городок 1387 року увійшов до складу Львівської землі як окреме королівське місто, а пізніше став центром Городоцького староства. Сюди часто навідувався, подовгу тут жив, а 1434 року помер Великий Князь литовський і король Польщі Владислав II Ягайло. За Ягайла Городок став окремим королівським містом у складі Руського воєводства. 1389 року місто отримало Магдебурзьке право, що означало створення в місті органів самоврядування. Городок - город (15,6 тысяч жителей) и районный центр Львовской области, расположенный на берегах речки Верещица. Первое упоминание о Городке как о поселении, которое входило в Галицко-Волынское княжество, содержится в Ипатьевской летописи под 1213 годом. Об этом сообщает памятный знак, установленный в местном парке, который разбит в наивысшей точке города, где в середине XIII века был расположен замок. На то время по речке Верещица осуществлялась связь между бассейнами Днестра и Вислы через Сян и Буг. Таким образом, город был расположен на важном торговом пути, имел немаловажное значение как центр торговли солью, и на протяжении нескольких веков назывался Городок Соленый или Соляной Городок. После захвата Галичины Польшей в XIV веке, Городок в 1387 году вошел в состав Львовской земли как отдельный королевский город, а позже стал центром Городоцкого староства. Сюда часто наведывался, подолгу здесь жил, а в 1434 году умер Великий Князь литовский и король Польши Владислав II Ягайло. При Ягайло Городок стал отдельным королевским городом в составе Руського воеводства. В 1389 году город получил Магдебургское право, что означало создание в городе органов самоуправления. |
|||||
|
|||||
|
|||||
1419 року по сусідству із замком було закладено францисканський монастир, перебудовані споруди якого вважаються найстарішими в місті.
У першій половині XV століття тут також розпочалося будівництво одного з найдавніших костелів на теренах України -
мурованого костелу Воздвиження Чесного Хреста, який попри лихоліття багатьох століть
непогано (але з численними перебудовами) зберігся до наших днів.
В 1419 году по соседству с замком был заложен францисканский монастырь, перестроенные сооружения которого считаются самыми старыми в городе. В первой половине XV века здесь также началось строительство одно из самых давних костёлов на территории Украины - каменного костёла Воздвижения Честного Креста, который невзирая на лихолетья многих веков неплохо (но с многочисленными перестройками) сохранился до наших дней. |
|||||
|
|||||
У 1553 році костьол розширили - збудували його теперішню середню частину.
Однак 1616 року костьол (хоча й мурований) згорів дощенту разом з усім містом,
так що шляхта звернулася до короля, аби допоміг відновити святиню.
Під час відновлення перед фронтом костьол добудували, і він виріс удвічі.
У XVIII столітті було добудовано дзвіницю.
1902 року було проведено реставрацію костьолу, а в 1930-х роках добудовано західну,
найбільш величну, частину костьолу за проектом архітектора Б. Віктора.
Давній білокам'яний портал тоді вмонтували у північну стіну прибудови,
і споруда вийшла цікава: сліди реконструкції видно досьогодні.
Після третьої добудови і розширення фасад городоцького костьолу прикрасився трьома скульптурами невідомих авторів:
Матері Божої (зверху) та апостолів Петра і Павла (знизу).
В 1553 году костел расширили - построили его теперешнюю среднюю часть. Однако в 1616 году костел (хотя и каменный) сгорел до основания вместе со всем городом, так что шляхта обратилась к королю, чтобы помог восстановить святыню. Во время восстановления перед фронтом костел достроили, и он вырос вдвое. В XVIII веке была достроена колокольня. В 1902 году была проведена реставрация костела, а в 1930-х годах достроена западная, наиболее величественная, часть костела по проекту архитектора Б. Виктора. Давний белокаменный портал тогда вмонтировали в северную стену пристройки, и сооружение вышло интересное: следы реконструкции видно досегодня. После третьей достройки и расширения фасад городоцкого костела украсился тремя скульптурами неизвестных авторов: Матери Божьей (сверху) и апостолов Петра и Павла (снизу). |
|||||
|
|||||
XVI століття ознаменувалося частими спустошливими набігами татарських орд, але щоразу місто відновлювалося.
1633 року біля ринкової площі було збудовано іншу значну культову споруду Городка - церкву Благовіщення.
Фатальними в історії міста стали події Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького,
коли козацькі війська захопили Городок і практично повністю його зруйнували.
Місто тоді важко поставало з попелу, на це пішли десятиліття.
Своєрідним архітектурним символом тодішнього відродження містечка може вважатися чудова дерев'яна церква Іоанна (1750 рік).
На жаль, в XIX столітті поруч із нею було побудовано громіздку триярусну дзвіницю, яка зовсім не відповідає церкві за стилем.
Серед архітектурних об'єктів цивільного призначення традиційну цікавість становить будівля ратуші (1832 рік),
що незвично розташована на розі Ринкової площі, яку по діагоналі перетинає автошлях
Львів-Мостиська.
XVI век ознаменовался частыми опустошительными набегами татарских орд, но каждый раз город восстанавливался. В 1633 году около рыночной площади было построено другое значительное культовое сооружение Городка - церковь Благовещения. Фатальными в истории города стали события Освободительной войны под руководством Б. Хмельницкого, когда казацкие войска захватили Городок и практически полностью его разрушили. Город тогда с трудом вставал из пепла, на это ушли десятилетия. Своеобразным архитектурным символом того возрождения местечка может считаться прекрасная деревянная церковь Иоанна (1750 год). К сожалению, в XIX веке рядом с ней была построена громоздкая трехъярусная колокольня, которая совсем не соответствует церкви по стилю. Среди архитектурных объектов гражданского назначения традиционный интерес составляет здание ратуши (1832 год), необычно расположенное в углу Рыночной площади, которую по диагонали пересекает автодорога Львов-Мостиска. |
|||||
|
|||||
|
|||||
Скромна низка монументів міста (серед яких традиційні пам'ятники Б. Хмельницькому та Т. Шевченку)
в роки незалежності України поповнили пам'ятний знак жертвам більшовицьких репресій
і ефектний пам'ятник борцям за волю та незалежність України.
Останній монумент присвячено чотирьом молодим членам Української військової організації,
які в 1932 році разом із соратниками (разом одинадцять чоловік) намагалися викрасти міську скарбницю.
Двоє з них загинули під час нападу, а двох інших було страчено за рішенням польського суду.
Скромный ряд монументов города (среди которых традиционные памятники Б. Хмельницкому и Т. Шевченко) в годы независимости Украины пополнили памятный знак жертвам большевистских репрессий и эффектный памятник борцам за волю и независимость Украины. Последний монумент посвящен четырем молодым членам Украинской военной организации, которые в 1932 году вместе с соратниками (всего одиннадцать человек) пытались похитить городскую казну. Двое из них погибли во время нападения, а двое других были казнены по решению польского суда. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006. # Вікіпедія. # Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. |
|||||
Інші сторінки маршруту "На південний захід від Києва, вересень 2013 року":
|
|||||
Усі права застережено. © 2003-2013 Сергій Клименко |
|
|
|
|