|
Мапа маршруту Жденієво -> Міжгір'я -> Колочава -> Тереблянське водосховище -> Міжгір'я ->
Жденієво.
Від Жденієво до Колочави покриття автошляхів - більш-менш прийнятне. Шлях від Колочави до Тереблянського водосховища - відверто поганий. Того дня ми проїхали без зупинок повз Воловець, Подобовець, Пилипець, Ізки та Міжгір'я. Докладні фоторозповіді про них подано на інших сторінках. Схема маршрута Ждениево -> Межгорье -> Колочава -> Тереблянское водохранилище -> Межгорье -> Ждениево. От Ждениево до Колочавы покрытие автодорог - более-менее приемлемое. Дорога от Колочавы до Тереблянского водохранилища - откровенно плохая. В тот день мы проехали без остановок возле Воловца, Подобовца, Пилипца, Изки и Межгорья. Подробные фоторассказы о них даны на других страницах. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Воловецький перевал. Вид у бік села Верхні Ворота.
Улюбленими Карпатами. Воловецкий перевал. Вид в сторону села Верхние Ворота. Любимыми Карпатами. |
Фото вересня 2013 року. |
Воловецький перевал. Вид у бік села Верхні Ворота (48°43'24.90"N, 23°11'04.90"E). Панорама ~150°.
Воловецкий перевал. Вид в сторону села Верхние Ворота (48°43'24.90"N, 23°11'04.90"E). Панорама ~150°. |
Колочава -
село (понад 7 тисяч мешканців) у Міжгірському районі
Закарпатської області.
Колочава розташована у самому серці Верховини, в мальовничій Тереблянській долині, на території
Національного природного парку «Синевир»,
за 26 км від районного центру -
селища Міжгір'я.
Село оперезано горами Стримбою, Ружою, Красною, Дарвайкою та Барвінком,
через нього протікають річка Теребля та її притоки - Сухар і Колочавка.
До села належать колишні присілки: Брадолець, Горб, Гирсовець, Заверх, Затінь, Імшадь, Кальновець і Сухар.
Чудові гірські краєвиди, чисте повітря, мінеральна вода та гостинність місцевих мешканців зроблять відпочинок тут приємним і корисним.
Нині Колочава - село десяти музеїв, отже, у туристів є нагода отримати й естетичне задоволення від перебування в цьому чарівному верховинському селі.
Село Колочава стало відомим завдяки легенді про Миколу Шугая (Сюгая). Він дезертирував з армії та разом з друзями організував загін опришків, який нібито «від багатих брав, бідним давав». Утім, селяни до сьогодні переважно переконані, що Сюгай був звичайним розбійником, бандитом, і згодом - убивцею. Цю історію описав у 1930-х роках чеський письменник Іван Ольбрахт, який тут прожив шість років.
Уродженець Колочави, київський банкір та політик Станіслав Михайлович Аржевітін викупив 2 гектари землі та відкрив музей-скансен «Старе село», присвячений місцевим жителям - вівчарям, лісорубам, шевцям, корчмарям, мірошникам. Відкрито музей «Колочавська вузькоколійка» з діючим паровозом. Планується прокласти довкола «Старого села» залізничну колію та запустити по ній вагон-музей.
Колочава - село (более 7 тысяч жителей) в Межгорском районе Закарпатской области. Колочава расположена в самом сердце Верховины на территории Национального природного парка «Синевир», в 26 км от районного центра - посёлка Межгорье. Село опоясано горами Стримбой, Ружей, Красной, Дарвайкой и Барвинком, через него протекают речка Теребля и ее притоки - Сухарь и Колочавка. К селу относятся бывшие приселки: Брадолец, Горб, Гирсовец, Заверх, Затень, Имшадь, Кальновец и Сухарь. Прекрасные горные пейзажи, чистый воздух, минеральная вода и гостеприимство местных жителей сделают отдых здесь приятным и полезным. Ныне Колочава - село десяти музеев, следовательно, у туристов есть случай получить и эстетичное удовольствие от пребывания в этом волшебном верховинском селе.
Село Колочава стало известным благодаря легенде о Николае Шугае (Сюгае). Он дезертировал из армии и вместе с друзьями организовал отряд опришков, который якобы «от богатых брал, бедным давал». Впрочем, селяне до сих пор преимущественно убеждены, что Сюгай был обычным разбойником, бандитом, и впоследствии - убийцей. Эту историю описал в 1930-х годах чешский писатель Иван Ольбрахт, который здесь прожил шесть лет.
Уроженец Колочавы, киевский банкир и политик Станислав Михайлович Аржевитин выкупил 2 гектара земли и открыл музей-скансен «Старое село», посвященный местным жителям - овцеводам, лесорубам, сапожникам, корчмарям, мельникам. Открыт музей «Колочавская узкоколейка» с действующим паровозом. Планируется проложить вокруг «Старого села» железнодорожный путь и запустить по нему вагон-музей.
Село Колочава стало відомим завдяки легенді про Миколу Шугая (Сюгая). Він дезертирував з армії та разом з друзями організував загін опришків, який нібито «від багатих брав, бідним давав». Утім, селяни до сьогодні переважно переконані, що Сюгай був звичайним розбійником, бандитом, і згодом - убивцею. Цю історію описав у 1930-х роках чеський письменник Іван Ольбрахт, який тут прожив шість років.
Уродженець Колочави, київський банкір та політик Станіслав Михайлович Аржевітін викупив 2 гектари землі та відкрив музей-скансен «Старе село», присвячений місцевим жителям - вівчарям, лісорубам, шевцям, корчмарям, мірошникам. Відкрито музей «Колочавська вузькоколійка» з діючим паровозом. Планується прокласти довкола «Старого села» залізничну колію та запустити по ній вагон-музей.
Колочава - село (более 7 тысяч жителей) в Межгорском районе Закарпатской области. Колочава расположена в самом сердце Верховины на территории Национального природного парка «Синевир», в 26 км от районного центра - посёлка Межгорье. Село опоясано горами Стримбой, Ружей, Красной, Дарвайкой и Барвинком, через него протекают речка Теребля и ее притоки - Сухарь и Колочавка. К селу относятся бывшие приселки: Брадолец, Горб, Гирсовец, Заверх, Затень, Имшадь, Кальновец и Сухарь. Прекрасные горные пейзажи, чистый воздух, минеральная вода и гостеприимство местных жителей сделают отдых здесь приятным и полезным. Ныне Колочава - село десяти музеев, следовательно, у туристов есть случай получить и эстетичное удовольствие от пребывания в этом волшебном верховинском селе.
Село Колочава стало известным благодаря легенде о Николае Шугае (Сюгае). Он дезертировал из армии и вместе с друзьями организовал отряд опришков, который якобы «от богатых брал, бедным давал». Впрочем, селяне до сих пор преимущественно убеждены, что Сюгай был обычным разбойником, бандитом, и впоследствии - убийцей. Эту историю описал в 1930-х годах чешский писатель Иван Ольбрахт, который здесь прожил шесть лет.
Уроженец Колочавы, киевский банкир и политик Станислав Михайлович Аржевитин выкупил 2 гектара земли и открыл музей-скансен «Старое село», посвященный местным жителям - овцеводам, лесорубам, сапожникам, корчмарям, мельникам. Открыт музей «Колочавская узкоколейка» с действующим паровозом. Планируется проложить вокруг «Старого села» железнодорожный путь и запустить по нему вагон-музей.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Церква Зішестя Святого Духа, 1795 рік - пам'ятка дерев'яної сакральної архітектури.
Святодухівська церква належить до найвидатніших архітектурних досягнень Закарпаття. Її бароковий ансамбль не залишить байдужим навіть найвибагливіших цінителів старовини. Колочава. Церква Сошествия Святого Духа, 1795 год - памятник деревянной сакральной архитектуры. Святодуховская церковь относится к самым выдающимся архитектурным достижениям Закарпатья. Её бароковий ансамбль не оставит безразличным даже самых требовательных ценителей древности. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Показчик туристичних об'єктів і туристична карта Колочави. Колочава. Указатель туристических объектов и туристическая карта Колочавы. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Центр села.
Пам’ятник «Вівчарю» зроблено за зразком статуетки чеського скульптора І. Вітка, яку колочавські вівчарі отримали як приз на сільськогосподарській виставці у Празі на початку 1930-х років. Колочава. Центр села. Памятник «Чабану» сделаны по образцу статуэтки чешского скульптора И. Витка, которую колочавские чабаны получили как приз на сельскохозяйственной выставке в Праге в начале 1930-х годов. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Обеліск колочавським воїнам Першої світової війни /1914-1918 рр./ Пам’ятник О. В. Духновичу. Колочава. Обелиск колочавским воинам Первой мировой войны /1914-1918 гг./ Памятник А. В. Духновичу |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Пам’ятник Іванові Ольбрахту (1882-1952) - класику чеської літератури. У селі Колочава в 1931-1936 роках жив і працював відомий чеський письменник Іван Ольбрахт, автор роману про останнього опришка Карпат «Никола Шугай, розбійник». Скульптор - член Національної спілки художників України закарпатець Михайло Белень. Пам’ятник Тарасові Шевченку. Колочава. Памятник Ивану Ольбрахту (1882-1952) - классику чешской литературы. В селе Колочава в 1931-1936 годах жил и работал известный чешский писатель Иван Ольбрахт, автор романа о последнем опришке Карпат «Николай Шугай, разбойник». Скульптор - член Национального союза художников Украины закарпатец Михаил Белень. Памятник Тарасу Шевченко. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Пам’ятник «Заробітчанам» - єдиний в Україні монумент заробітчанам.
Його було урочисто відкрито 8 травня 2011 року.
Скульптурна композиція відтворює сумну картину прощання чоловіка із сім’єю.
Пам’ятник розташовано в центрі села, звідки традиційно всі колочавці від'їжджали на заробітки.
Скульптор - член Національної спілки художників України колочавець Петро Штаєр.
Колочава. Памятник «Заработчанам» - единственный в Украине монумент заработчанам. Он был торжественно открыт 8 мая 2011 года. Скульптурная композиция воспроизводит грустную картину прощания мужа с семьей. Памятник расположен в центре села, откуда традиционно все колочавцы отъезжали на заработки. Скульптор - член Национального союза художников Украины колочавец Пётр Штаер. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Монумент односільчанам-добровільцям, які загинули в боях за Батьківщину. 1941-1945. Колочава. Монумент односельчанам-добровольцам, погибшим в боях за Отчизну. 1941-1945. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-меморіал «Блокпост» та
обеліск воїнам, які загинули в мирний час. Колочава. Музей-мемориал «Блокпост» и обелиск воинам, погибшим в мирное время. |
Музей-меморіал «Блокпост» створено на вшанування усіх колочавських воїнів-інтернаціоналістів.
Над кам'яно-бетонною будівлею музею стоїть радянська БРДМ - Броньована Розвідувально-Дозорна Машина.
Вхід до музею перегороджують важкі залізні двері, всередині - як у справжньому бункері - зброя та військове спорядження:
автомати Калашникова, ручний кулемет, перископ, бінокль, кілька протитанкових мін, вогнемет, польовий телефон,
солдатські алюмінієві казанки, фляги, солдатські кирзові чоботи, медичний інструмент і багато інших військових речей.
На стінах розвішано світлини колочавців-інтернаціоналістів.
Під стелею натягнуто купол парашута.
П'ятдесят п'ять колочавців брали участь у бойових діях в Афганістані та інших військових конфліктах далеко за межами своєї держави. Загалом же через горно Афгану пройшло понад 2,5 тисячі закарпатців, 57 із них не повернулися додому живими.
Музей-мемориал «Блокпост» создан в честь всех колочавских воинов-интернационалистов. Над каменно-бетонным зданием музея стоит советская БРДМ - Бронированная Разведывательно-Дозорная Машина Вход в музей перегораживают тяжелые железные двери, внутри - как в настоящем бункере - оружие и военное снаряжение: автоматы Калашникова, ручной пулемет, перископ, бинокль, несколько противотанковых мин, огнемет, полевой телефон, солдатские алюминиевые котелки, фляги, солдатские кирзовые сапоги, медицинский инструмент и много других военных вещей. На стенах развешены фотографии колочавцев-интернационалистов.
Пятьдесят пять колочавцев принимали участие в боевых действиях в Афганистане и других военных конфликтах далеко за пределами своей страны. В целом же через пекло Афгана прошло свыше 2,5 тысячи закарпатцев, 57 из них не вернулись домой живыми.
П'ятдесят п'ять колочавців брали участь у бойових діях в Афганістані та інших військових конфліктах далеко за межами своєї держави. Загалом же через горно Афгану пройшло понад 2,5 тисячі закарпатців, 57 із них не повернулися додому живими.
Музей-мемориал «Блокпост» создан в честь всех колочавских воинов-интернационалистов. Над каменно-бетонным зданием музея стоит советская БРДМ - Бронированная Разведывательно-Дозорная Машина Вход в музей перегораживают тяжелые железные двери, внутри - как в настоящем бункере - оружие и военное снаряжение: автоматы Калашникова, ручной пулемет, перископ, бинокль, несколько противотанковых мин, огнемет, полевой телефон, солдатские алюминиевые котелки, фляги, солдатские кирзовые сапоги, медицинский инструмент и много других военных вещей. На стенах развешены фотографии колочавцев-интернационалистов.
Пятьдесят пять колочавцев принимали участие в боевых действиях в Афганистане и других военных конфликтах далеко за пределами своей страны. В целом же через пекло Афгана прошло свыше 2,5 тысячи закарпатцев, 57 из них не вернулись домой живыми.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Колія вузькоколійки перед музеєм-скансеном «Старе село».
Колочава. Колея узкоколейки перед музеем-скансеном «Старое село». |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Скульптура літературного героя однойменного роману І. Ольбрахта - Николи Шугая височіє біля входу до музею-скансену «Старе село». Скульптор - член Національної спілки художників України колочавець Петро Штаєр. Колочава. Скульптура литературного героя одноименного роману И. Ольбрахта - Николы Шугая возвышается у входа в музей-скансен «Старое село». Скульптор - член Национального союза художников Украины колочавец Пётр Штаер. |
Музей-скансен «Старе село» - перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті.
На його території відтворено село давньої Верховини із автентичних колочавських експонатів,
які ознайомлюють з 300-річною історією побуту місцевих жителів.
Музей під відкритим небом у Колочаві налічує майже два десятки будівель і допоміжних господарських споруд. У скансені представлено пам'ятки культури різних часів та різних верств населення як за соціальним статусом, так і за видом діяльності. Приміром, у хатині селянина 1856 року відтворено нелегкі умови проживання колочавців наприкінці XIX - на початку XX століття. Будинок «бірова» (сільського голови) в свою чергу обставлено набагато багатше, він більш просторий і світлий. Церковно-приходська школа передає атмосферу навчання дітей того періоду. Корчма «У Вольфа» та Єврейський молитовний дім відображають життя та побут єврейської частини населення. У хатині вівчаря є все, що потрібно для роботи з молоком та виготовлення сиру: путина, дерев'яні відра, гелети, котел. Є в скансені й угорська королівська жандармська станція, де сиділи кілька поліцаїв та стежили за порядком в селі. Представлено тут і хатини лісоруба, сабова (кравця), ткача, шустера (шевця, чоботаря), столяра, бондаря а також кузню та лазню.
Тут також організовують театралізовані дійства та реконструкції історичних подій.
Музей-скансен «Старое село» - первый сельский музей архитектуры и быта на Закарпатье. На его территории воспроизведено село давней Верховины из аутентичных колочавских экспонатов, которые знакомят с 300-летней историей быта местных жителей.
Музей под открытым небом в Колочаве насчитывает почти два десятка зданий и вспомогательных хозяйственных сооружений. В скансене представлены памятники культуры разных времён и разных слоёв населения как по социальному статусу, так и по виду деятельности. Например, в хате крестьянина 1856 года воспроизведены нелегкие условия жизни колочавцев конца XIX - начала XX века. Дом «бирова» (сельского главы) в свою очередь обставлен намного богаче, он более просторен и светел. Церковно-приходская школа передает атмосферу учёбы детей того периода. Корчма «У Вольфа» и Еврейский молитвенный дом отображают жизнь и быт еврейской части населения. В хате овцевода есть всё, что нужно для работы с молоком и изготовления сыра: путина, деревянные вёдра, гелеты, котёл. Есть в скансене и венгерская королевская жандармская станция, где сидели несколько полицаев и следили за порядком в селе. Представлены здесь и хаты лесоруба, сабова (портного), ткача, шустера (сапожника), столяра, бондаря а также кузница и баня.
Здесь также организуют театрализованные действа и реконструкции исторических событий.
Музей під відкритим небом у Колочаві налічує майже два десятки будівель і допоміжних господарських споруд. У скансені представлено пам'ятки культури різних часів та різних верств населення як за соціальним статусом, так і за видом діяльності. Приміром, у хатині селянина 1856 року відтворено нелегкі умови проживання колочавців наприкінці XIX - на початку XX століття. Будинок «бірова» (сільського голови) в свою чергу обставлено набагато багатше, він більш просторий і світлий. Церковно-приходська школа передає атмосферу навчання дітей того періоду. Корчма «У Вольфа» та Єврейський молитовний дім відображають життя та побут єврейської частини населення. У хатині вівчаря є все, що потрібно для роботи з молоком та виготовлення сиру: путина, дерев'яні відра, гелети, котел. Є в скансені й угорська королівська жандармська станція, де сиділи кілька поліцаїв та стежили за порядком в селі. Представлено тут і хатини лісоруба, сабова (кравця), ткача, шустера (шевця, чоботаря), столяра, бондаря а також кузню та лазню.
Тут також організовують театралізовані дійства та реконструкції історичних подій.
Музей-скансен «Старое село» - первый сельский музей архитектуры и быта на Закарпатье. На его территории воспроизведено село давней Верховины из аутентичных колочавских экспонатов, которые знакомят с 300-летней историей быта местных жителей.
Музей под открытым небом в Колочаве насчитывает почти два десятка зданий и вспомогательных хозяйственных сооружений. В скансене представлены памятники культуры разных времён и разных слоёв населения как по социальному статусу, так и по виду деятельности. Например, в хате крестьянина 1856 года воспроизведены нелегкие условия жизни колочавцев конца XIX - начала XX века. Дом «бирова» (сельского главы) в свою очередь обставлен намного богаче, он более просторен и светел. Церковно-приходская школа передает атмосферу учёбы детей того периода. Корчма «У Вольфа» и Еврейский молитвенный дом отображают жизнь и быт еврейской части населения. В хате овцевода есть всё, что нужно для работы с молоком и изготовления сыра: путина, деревянные вёдра, гелеты, котёл. Есть в скансене и венгерская королевская жандармская станция, где сидели несколько полицаев и следили за порядком в селе. Представлены здесь и хаты лесоруба, сабова (портного), ткача, шустера (сапожника), столяра, бондаря а также кузница и баня.
Здесь также организуют театрализованные действа и реконструкции исторических событий.
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Умовна план-схема музею-скансену «Старе село». На схемі позначено: 1. Вхід. 2. Садиба бідняка. 3. Садиба лісоруба. 4. Жандармська станція. 5. Садиба вівчара. 6. Садиба сабова (кравця). 7. Млин. 8. Кузня. 9. Криниця. 10. Шалаш. 11. Колешня. 12. Капличка. 13. Амфітеатр. 14. Мочила. Колочава. Условная план-схема музея-скансена «Старое село». На схеме обозначены: 1. Вход. 2. Усадьба бедняка. 3. Усадьба лесоруба. 4. Жандармская станция. 5. Усадьба чабана. 6. Усадьба сабова (портного). 7. Мельница. 8. Кузница. 9. Колодец. 10. Шалаш. 11. Дровяник. 12. Часовня. 13. Амфитеатр. 14. Мочила. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Хата селянина середини XIX століття. Колочавська хатина, в якій могла проживати сім'я простого селянина в складі 4-15 чоловік. Побудована у 1856 році з різних порід дерев: смереки, ясена, осики. Хатина без димаря, покрита драницями, які виготовлені зі смереки. Дим із хати виходив через щілини у покрівлі. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Дом крестьянина середины XIX века. Колочавская хата, в которой могла проживать семя простого крестьянина в составе 4-15 человек. Построена в 1856 году из разных пород деревьев: ели, ясеня, осины. Хата без дымаря, покрытая дранкой, изготовленной из ели. Дым из дома выходил через щели в кровле. |
Інтер'єр будівлі відтворює умови проживання пересічних колочавців середини XIX - початку ХХ століття.
Будівля складається з жилої кімнати та сіней.
Хата належала селянину Ситар Івану.
Перевезена з околиці села Колочава (присілок - Горб).
Интерьер постройки воспроизводит условия проживания рядовых колочавцев середины XIX - начала ХХ века. Строение состоит из жилой комнаты и сеней. Хата принадлежала крестьянину Ситар Ивану. Перевезена из околицы села Колочава (приселок - Горб).
Интерьер постройки воспроизводит условия проживания рядовых колочавцев середины XIX - начала ХХ века. Строение состоит из жилой комнаты и сеней. Хата принадлежала крестьянину Ситар Ивану. Перевезена из околицы села Колочава (приселок - Горб).
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Хлів. Оригінальний хлів, побудований у 1920 році з різного виду деревини: бук, осика, смерека. Покриття - смерекова драниця. У середині хліва є ясла для корів, кіз та овець. На фронтальній стіні хліва висить ярмо, у яке колись запрягали волів, роги буйвола та домашнього козла 5-8 річного віку. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Хлев. Оригинальный хлев, построенный в 1920 году из разного вида древесины: бук, осина, ель. Покрытие - еловая дранка. В середине хлева есть ясли для коров, коз и овец. На фронтальной стене хлева висит ярмо, в которое когда-то запрягали волов, рога буйвола и домашнего козла 5-8 годового возраста. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Пристосування для ручного розпилювання лісу вздовж. До запровадження механічних лісопилок розпуск лісу вздовж або не проводився зовсім, або проводився за допомогою спеціальної двометрової пили з довгими ручками. Пиляли колоду вдвох - одна людина перебувала на помості зверху колоди (верхній пильщик), другий знизу. Розкрій колоди був фізично дуже важким і довгим заняттям, до того ж на нижнього пильщика сипалася купа тирси, а верхній мав володіти неабиякою фізичною силою. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Приспособление для ручного распила леса вдоль. До внедрения механических лесопилок роспуск леса вдоль или не проводился совсем, или проводился с помощью специальной двухметровой пилы с длинными ручками. Пилили колоду вдвоем - один человек находился на помосте сверху колоды (верхний пильщик), второй снизу. Раскрой колоды был физически очень тяжелым и длительным занятием, к тому же на нижнего пильщика сыпалась куча опилок, а верхний должен был обладать незаурядной физической силой. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Церковно-приходська школа. Збудована зі смереки у 1859 році, накрита смерековими драницями. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Церковно-приходская школа. Построена из ели в 1859 году, накрыта еловой дранкой. |
Приміщення церковно-приходської школи складається із сіней, жилої та класної кімнат.
У одній кімнаті проживала родина орендатора, в іншій проходив навчальний процес.
За гарної погоди діти вчилися на лавках, розташованих на подвір'ї.
Будівлю перевезено до музею-скансену з Верхньої Колочави (нині село Негровець).
Тодішні школярі вчилися читати із церковних книжок, а писали на невеличких дощечках грифликами (вугликами для писaння). Учні різного віку вчилися в одному класі, а дяк-учитель міг навіть добряче покарати різками за непослух.
Помещение церковно-приходской школы состоит из сеней, жилой и классной комнат. В одной комнате проживала семья орендатора, в другой проходил учебный процесс. При хорошей погоде дети учились на скамьях, расположенных во дворе. Строение перевезено в музей-скансен из Верхней Колочавы (ныне село Негровець).
Тогдашние школьники учились читать по церковным книгам, а писали на небольших дощечках грифликами (угольками для писания). Ученики разного возраста учились в одном классе, а дьяк-учитель мог даже хорошенько наказать розгами за непослушание.
Тодішні школярі вчилися читати із церковних книжок, а писали на невеличких дощечках грифликами (вугликами для писaння). Учні різного віку вчилися в одному класі, а дяк-учитель міг навіть добряче покарати різками за непослух.
Помещение церковно-приходской школы состоит из сеней, жилой и классной комнат. В одной комнате проживала семья орендатора, в другой проходил учебный процесс. При хорошей погоде дети учились на скамьях, расположенных во дворе. Строение перевезено в музей-скансен из Верхней Колочавы (ныне село Негровець).
Тогдашние школьники учились читать по церковным книгам, а писали на небольших дощечках грифликами (угольками для писания). Ученики разного возраста учились в одном классе, а дьяк-учитель мог даже хорошенько наказать розгами за непослушание.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Криниця-«журавель» та скульптурна композиція «Шабатні гуси». Композиція «Шабатні гуси» прикрашає територію єврейського комплексу в скансені «Старе село». Шабат в юдаїзмі - сьомий день тижня, в який Тора наказує утримуватися від роботи. Автор скульптурної композиції - член Національної спілки художників України колочавець Петро Штаєр. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Колодец-«журавель» и скульптурная композиция «Шаббатные гуси». Композиция «Шаббатные гуси» украшает территорию еврейского комплекса в скансене «Старое село». Шаббат в юдаизми - седьмой день недели, в который Тора предписывает воздерживаться от работы. Автор скульптурной композиции - член Национального союза художников Украины колочавец Пётр Штаер. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Парільня (купіль). Парільнею колочавці називали сільську лазню. Відвідували її інтелігенція, євреї та урядовці села до 1940-их років. Споруду було збудовано 1907 року та відтворено за переказами старожилів села Колочави. Будівельний матеріал - смерека, ясен, береза. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Парильня (купель). Парильней колочавцы называли сельскую баню. Посещали ее интеллигенция, евреи и правительственные чиновники села до 1940-х годов. Сооружение было построено в 1907 году и воспроизведено по воспоминаниям старожилов села Колочавы. Строительный материал - ель, ясень, берёза. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Хатина вівчаря. Тут весь час проживала сім'я вівчаря. Хата складається із жилої кімнати, сіней та приміщення для овець. Під стріхою прикріплено макет трембіти, яка є незмінним атрибутом кожного вівчаря. Будівлю збудовано у XIX столітті зі смереки, граба, ясена, покрито смерековими драницями. Споруду перевезено до музею з Верхньої Колочави (нині село Негровець). Колочава. Музей-скансен «Старое село». Дом чабана. Здесь все время проживала семья чабана. Дом состоит из жилой комнаты, сеней и помещения для овец. Под крышей прикреплён макет трембиты, которая является неизменным атрибутом каждого чабана. Дом построен в XIX веке из ели, граба, ясеня, покрыт еловой дранкой. Сооружение перевезено в музей из Верхней Колочавы (ныне село Негровець). |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Хатина шустера (шевця). Шустер - старовинна професія на Верховині. Так у часи Австро-Угорської імперії називали майстра, який шив (морщив) постоли (верховинське взуття), а також шкіряні вироби: бунди, череси тощо. Будівлю зроблено наприкінці XIX століття з граба, ясена, смереки. Споруду перевезено до музею з Верхньої Колочави (нині село Негровець). Колочава. Музей-скансен «Старое село». Дом шустера (сапожника). Шустер - старинная профессия на Верховине. Так во времена Австро-Венгерской империи называли мастера, который шил (морщил) постолы (верховинская обувь), а также кожаные изделия: бунды, чересы и тому подобное. Дом построен в конце XIX века из граба, ясеня, ели. Сооружение перевезено в музей из Верхней Колочавы (ныне село Негровець). |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Хатина бондаря (комбінована майстерня столяра-бочкаря). Хатина побудовано у 1920 році зі смереки та ліщини, вона належала жителю села Дмитру Малеті. Інструменти зібрано від майстрів Тереблянської долини і об'єднують різні епохи, починаючи з початку XIX століття. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Хата бондаря (комбинированная мастерская столяра-кадочника). Хата построена в 1920 году из ели и лещины, принадлежала жителю села Дмитрию Малете. Инструменты собраны от мастеров Тереблянской долины и объединяют разные эпохи, начиная с начала XIX века. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Різноманітні вулики та інші знаряддя для бджільництва. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Разнообразные ульи и другие орудия для пчеловодства. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село». Панорама ~150°.
Колочава. Музей-скансен «Старое село». Панорама ~150°. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
У невеличкому ріденькому гайку сором'язливо ховається хтось із керівників радянського партизанського руху в роки Другої світової війни (скоріш за все - Сидір Ковпак). Та всюдисуща сойка вже його виявила і пильно за ним спостерігає. Сойка (Garrulus glandarius). Царство: Тварини - Metazoa. Тип: Хордові - Chordata. Клас: Птахи - Aves. Ряд: Горобцеподібні - Passeriformes. Родина: Воронові - Corvidae. Рід: Сойка - Garrulus. Вид: Сойка - Garrulus glandarius. Колочава. Музей-скансен «Старое село». В небольшой жиденькой рощице стыдливо прячется кто-то из руководителей советского партизанского движения в годы Второй мировой войны (скорее всего - Сидор Ковпак). Но вездесущая сойка уже его обнаружила и пристально за ним наблюдает. Сойка (Garrulus glandarius). Царство: Животные - Metazoa. Тип: Хордовые - Chordata. Класс: Птицы - Aves. Отряд: Воробьинообразные - Passeriformes. Семейство: Врановые - Corvidae. Род: Сойки - Garrulus. Вид: Сойка - Garrulus glandarius. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Загальний вид. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Общий вид. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Пам’ятник Роману Шухевичу поруч із експозицією «Карпатська Україна».
Скульптор - член Національної спілки художників України колочавець Петро Штаєр.
Експозицію «Карпатська Україна» присвячено національно-визвольному руху на Закарпатті. Зокрема, тут проілюстровано буремні події березня 1939 року, в яких приймав участь Роман Шухевич. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Памятник Роману Шухевичу рядом с экспозицией «Карпатская Украина». Скульптор - член Национального союза художников Украины колочавец Пётр Штаер. Экспозиция «Карпатская Украина» посвящена национально-освободительному движению на Закарпатье. В частности, здесь проиллюстрированы бурные события марта 1939 года, в которых принимал участие Роман Шухевич. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село». Агітаційний автобус.
Летюча естрада «Карпатської України» - «Карпатська Січ»: «Голосуй за українське національне об'єднання».
Колочава. Музей-скансен «Старое село». Агитационный автобус. Летучая эстрада «Карпатской Украины» - «Карпатская Сечь»: «Голосуй за украинское национальное объединение». |
У автобусі представлено 9 експозицій, які розповідають про трагічні сторінки української держави 1939 року - Карпатської України.
Тут можна довідатися про її законодавчий орган Карпатський Сойм, легендарного Президента Августина Волошина,
колочавських січовиків, місце бойових дій Красне поле, ознайомитися з життям літописця Карпатської України,
закарпатського поета Василя Гренджі-Донського.
Окремо подано інформацію про сучасні відлуння тогочасних подій.
В автобусе представлено 9 экспозиций, которые рассказывают о трагических страницах украинского государства 1939 года - Карпатской Украины. Здесь можно узнать о её законодательном органе Карпатский Сойм, легендарном Президенте Августине Волошине, колочавских сечевиках, месте боевых действий Красное поле, ознакомиться с жизнью летописца Карпатской Украины, закарпатского поэта Василия Гренджи-Донського. Отдельно дана информация о современных отголосках тогдашних событий.
В автобусе представлено 9 экспозиций, которые рассказывают о трагических страницах украинского государства 1939 года - Карпатской Украины. Здесь можно узнать о её законодательном органе Карпатский Сойм, легендарном Президенте Августине Волошине, колочавских сечевиках, месте боевых действий Красное поле, ознакомиться с жизнью летописца Карпатской Украины, закарпатского поэта Василия Гренджи-Донського. Отдельно дана информация о современных отголосках тогдашних событий.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Колочава. Музей-скансен «Старое село». |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Колочава. Музей-скансен «Старое село». |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Колочава. Музей-скансен «Старое село». |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Пилорама Гайзиковича (початок XX століття). Колочава. Музей-скансен «Старое село». Пилорама Гайзиковича (начало XX века). |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей-скансен «Старе село».
Хата бірова Австро-Угорського періоду. «Біров» у перекладі з угорської мови означає «сільський голова». Він - заможна, перша людина на селі. Отож і хата його значно відрізняється від інших. Просторий і світлий, зроблений з великих колод, будинок всередині має підлогу та обставлений набагато заможніше, ніж інші. Хату було побудовано наприкінці XIX століття зі смереки та ялиці. Дах покрито смерековою драницею. Будівлю перевезено до музею-скансену зі села Синевирська Поляна. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Дом бирова Австро-Венгерского периода. «Биров» в переводе с венгерского языка значит «сельский председатель». Он - зажиточный, первый человек в селе. Поэтому и дом его значительно отличается от других. Просторный и светлый, сделанный из больших колод, дом внутри имеет пол и обставлен намного зажиточнее, чем другие. Дом был построен в конце XIX века из ели и пихты. Крыша покрыта еловой дранкой. Строение перевезено в музей-скансен из села Синевирская Поляна. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Кав'ярня.
На каву запрошують відомий чехословацький письменник і громадський діяч Іван Ольбрахт й угорський міністерський радник Едмунд Еґан. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Кафе. На кофе приглашают известный чехословацкий писатель и общественный деятель Иван Ольбрахт и венгерский министерский советник Эдмунд Еган. |
У 1900 році в Колочаві перебував угорський державний емісар, автор «Верховинської акції» - програми допомоги знедоленим верховинцям - Едмунд Еґан (1851-1901).
У 1931 році в Колочаві жив Іван Ольбрахт - відомий громадський діяч Чехословаччини, письменник.
В 1900 году в Колочаве находился венгерский государственный эмиссар, автор «Верховинской акции» - программы помощи обездоленным верховинцам - Эдмунд Еган (1851-1901).
В 1931 году в Колочаве жил Иван Ольбрахт - известный общественный деятель Чехословакии, писатель.
У 1931 році в Колочаві жив Іван Ольбрахт - відомий громадський діяч Чехословаччини, письменник.
В 1900 году в Колочаве находился венгерский государственный эмиссар, автор «Верховинской акции» - программы помощи обездоленным верховинцам - Эдмунд Еган (1851-1901).
В 1931 году в Колочаве жил Иван Ольбрахт - известный общественный деятель Чехословакии, писатель.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Кав'ярня.
Перший поверх. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Кафе. Первый этаж. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Кав'ярня.
«На пуді у Шугая» - в кімнаті на горищі. Тут можуть пригостити чаркою перваку, колочавськими домашніми ковбасами та копченим м’ясом. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Кафе. «На пуде у Шугая» - в комнате на чердаке. Здесь могут угостить рюмкой первака, колочавскими домашними колбасами и копченым мясом. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Кав'ярня.
«На пуді у Шугая» - в кімнаті на горищі. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Кафе. «На пуде у Шугая» - в комнате на чердаке. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село».
Австро-Угорська жандармська станція. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Австро-Венгерская жандармская станция. |
Австро-Угорська жандармська станція - кам'яно-цегляна будівля, зведена на початку XX століття.
Відтворює атмосферу жандармської управи періоду Австро-Угорської імперії.
У приміщенні знаходиться жандармський арсенал періоду Першої світової війни.
У підвальному приміщенні жандармерії відтворено камеру тимчасового утримання.
Австро-Венгерская жандармская станция - каменно-кирпичное здание, возведенное в начале XX века. Воспроизводит атмосферу жандармской управы периода Австро-Венгерской империи. В помещении находится жандармский арсенал периода Первой мировой войны. В подвальном помешении жандармерии воспроизведена камера временного содержания.
Австро-Венгерская жандармская станция - каменно-кирпичное здание, возведенное в начале XX века. Воспроизводит атмосферу жандармской управы периода Австро-Венгерской империи. В помещении находится жандармский арсенал периода Первой мировой войны. В подвальном помешении жандармерии воспроизведена камера временного содержания.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село».
Якась громадська будівля «на честь 50-річчя Великого Жовтня», скоріш за все - хата-читальня. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Какое-то общественное строение «в честь 50-летия Великого Октября», скорее всего - дом-читальня. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Кузня. Колочава. Музей-скансен «Старое село». Кузница. |
Без коваля та кузні не могло обійтися жодне село.
Колочавська кузня навіть зараз готова до використання в будь-який момент.
Величезні ковальські міхи подають повітря до горна з обох боків,
а різноманітні молоти та молоточки дадуть можливість викувати будь-яку річ із заліза.
Споруду побудовано в 1940-их роках. Матеріал - смерека, покриття - смерекова драниця. Будівлю перевезено до музею-скансену зі села Колочава та відтворено за зразком кузні колочавців.
Без кузнеца и кузницы не могло обойтись ни одно село. Колочавская кузница даже сейчас готова к использованию в любой момент. Огромные кузнечные мехи подают воздух к горну с обеих сторон, а разнообразные молоты и молоточки дадут возможность выковать любую вещь из железа.
Сооружение построено в 1940-х годах. Материал - ель, покрытие - еловая дранка. Здание перевезено в музей-скансен из села Колочава и воспроизведено по образцу кузницы колочавцев.
Споруду побудовано в 1940-их роках. Матеріал - смерека, покриття - смерекова драниця. Будівлю перевезено до музею-скансену зі села Колочава та відтворено за зразком кузні колочавців.
Без кузнеца и кузницы не могло обойтись ни одно село. Колочавская кузница даже сейчас готова к использованию в любой момент. Огромные кузнечные мехи подают воздух к горну с обеих сторон, а разнообразные молоты и молоточки дадут возможность выковать любую вещь из железа.
Сооружение построено в 1940-х годах. Материал - ель, покрытие - еловая дранка. Здание перевезено в музей-скансен из села Колочава и воспроизведено по образцу кузницы колочавцев.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Музей-скансен «Старе село». Експозиція до 70-річчя десантування розвідгрупи «Закарпатці». Колочава. Музей-скансен «Старое село». Экспозиция к 70-летию десантирования разведгруппы «Закарпатцы». |
У музеї «Колочавські бокораші» можна ознайомитися з процесом сплаву лісу верховинськими річками та дізнатися про тонкощі легендарної професії.
Тут представлено справжню колибу лісорубів, зібрано автентичні знаряддя праці лісорубів та бокорашів, відтворено ризи для спуску деревини з гір.
В музее «Колочавски бокораши» можно ознакомиться с процессом сплава леса верховинскими реками и узнать о тонкостях легендарной профессии. Здесь представлена настоящая колыба лесорубов, собраны аутентичные орудия труда лесорубов и бокорашей, воссозданы ризы для спуска древесины с гор.
В музее «Колочавски бокораши» можно ознакомиться с процессом сплава леса верховинскими реками и узнать о тонкостях легендарной профессии. Здесь представлена настоящая колыба лесорубов, собраны аутентичные орудия труда лесорубов и бокорашей, воссозданы ризы для спуска древесины с гор.
Фото вересня 2013 року. |
Колочава. Музей «Колочавський бокораш».
Аж до середини XX-го століття ліс із далеких куточків Карпат сплавляли швидкими та повноводними гірськими річками Прут, Білий і Чорний Черемоши, Теребля, Ріка тощо. Стовбури зрізаних та очищених від гілок дерев в'язали у плоти, які, в свою чергу, з'єднували один за одним у довгу вервечку. Так утворювався один пліт - бокор. Керували такою дарабою бокораші - надзвичайно сміливі та сильні верховинці. Бокорашів було 3-5 осіб, інколи й більше - залежно від величини плоту, складності та довжини маршруту. Річка Теребля, в долині якої розташоване село Колочава, протікає високо над рівнем моря і була дуже зручною транспортною артерією для місцевих бокорашів. Допоміжні стави були розташовані у приселках Колочави - Сухарі та Брадолці. Колочава. Музей «Колочавский бокораш». Вплоть до середины XX-го века лес из далеких уголков Карпат сплавляли быстрыми и полноводными горными реками Прут, Белый и Черный Черемоши, Теребля, Река и прочими. Стволы срезанных и очищенных от ветвей деревьев вязали в плоты, которые, в свою очередь, соединяли друг за другом в длинную вереницу. Так образовывался один плот - бокор. Управляли такими дарабой бокораши - чрезвычайно смелые и сильные верховинцы. Бокорашей было 3-5 человек, иногда и больше - в зависимости от величины плота, сложности и длины маршрута. Река Теребля, в долине которой расположено село Колочава, протекает высоко над уровнем моря и была очень удобной транспортной артерией для местных бокорашей. Вспомогательные запруды были расположены в приселках Колочавы - Сухаре и Брадолце. |
Музей «Колочавська вузькоколійка» складається з діючого раритетного паровоза та ешелону з десяти вагонів,
експонати в яких відтворюють минуле карпатської залізниці.
Тут широко представлено історію вузькоколійної залізниці:
кожен вагон відтворює процес транспортування за різної влади, що панувала у цьому регіоні.
Є тут чеський пасажирський вагон, радянський товарняк,
два угорські товарно-пасажирські вагони та вагон для перевозу худоби,
і звісно ж, вагони для транспортування деревини - рубанців та бокорів.
Залізничні колії та металеві конструкції вагонів довелось збирати по віддалених куточках Закарпаття. Паводок 1998 року остаточно зруйнував стару вузькоколійку, і лише високо в горах, на території села Лопухово Тячівського району, її залишки врятувалися від шукачів металу. Вагони пролежали у воді до 2008 року і знадобилося чимало зусиль аби їх доставити в Колочаву. Поіржавілі та покривлені рештки було реставровано працьовитими руками працівників музею і перетворено на музейні експонати.
Музей «Колочавская узкоколейка» состоит из действующего раритетного паровоза и эшелона из десяти вагонов, экспонаты в которых воссоздают прошлое карпатской железной дороги. Здесь широко представлена история узкоколейной железной дороги: каждый вагон воспроизводит процесс транспортировки при разной власти, которая царила в этом регионе. Есть здесь чешский пассажирский вагон, советский товарняк, два венгерских товарно-пассажирских вагона и вагон для перевозки скота, и конечно же, вагоны для транспортировки древесины - рубанцев и бокоров.
Железнодорожные пути и металлические конструкции вагонов пришлось собирать по отдаленным уголкам Закарпатья. Паводок 1998 года окончательно разрушил узкоколейку, и только высоко в горах, на территории села Лопухово Тячевского района, ее остатки спаслись от искателей металла. Вагоны пролежали в воде до 2008 года и понадобилось немало усилий, чтобы их доставить в Колочаву. Поржавевшие и искривленные остатки были реставрированы трудолюбивыми руками сотрудников музея и превращены в музейные экспонаты.
Залізничні колії та металеві конструкції вагонів довелось збирати по віддалених куточках Закарпаття. Паводок 1998 року остаточно зруйнував стару вузькоколійку, і лише високо в горах, на території села Лопухово Тячівського району, її залишки врятувалися від шукачів металу. Вагони пролежали у воді до 2008 року і знадобилося чимало зусиль аби їх доставити в Колочаву. Поіржавілі та покривлені рештки було реставровано працьовитими руками працівників музею і перетворено на музейні експонати.
Музей «Колочавская узкоколейка» состоит из действующего раритетного паровоза и эшелона из десяти вагонов, экспонаты в которых воссоздают прошлое карпатской железной дороги. Здесь широко представлена история узкоколейной железной дороги: каждый вагон воспроизводит процесс транспортировки при разной власти, которая царила в этом регионе. Есть здесь чешский пассажирский вагон, советский товарняк, два венгерских товарно-пассажирских вагона и вагон для перевозки скота, и конечно же, вагоны для транспортировки древесины - рубанцев и бокоров.
Железнодорожные пути и металлические конструкции вагонов пришлось собирать по отдаленным уголкам Закарпатья. Паводок 1998 года окончательно разрушил узкоколейку, и только высоко в горах, на территории села Лопухово Тячевского района, ее остатки спаслись от искателей металла. Вагоны пролежали в воде до 2008 года и понадобилось немало усилий, чтобы их доставить в Колочаву. Поржавевшие и искривленные остатки были реставрированы трудолюбивыми руками сотрудников музея и превращены в музейные экспонаты.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Музей «Колочавська вузькоколійка».
Музей «Колочавская узкоколейка». |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Музей «Колочавська вузькоколійка».
Автодрезина на базі ГАЗ-21 та діючий паровоз ГР-6 №286. Музей «Колочавская узкоколейка». Автодрезина на базе ГАЗ-21 и действующий паровоз ГР-6 №286. |
Вузькоколійна автомотриса (автодрезина) на базі автомобіля «Волга» ГАЗ-21.
Унікальний діючий паровоз ГР-6 №286 є головною гордістю музею, серцем експозиції. Паровози серії ГР-6 поставлялися до СРСР німецьким заводом імені Карла Маркса (LKM) в Бабельсберзі (колишній завод компанії «Оренштейн і Коппель»). Паровоз ГР-6 №286 було виготовлено у 1950 році. До 2008 року він експлуатувався на Боржавській вузькоколійці, доки не був викуплений приватним підприємцем для музею в селі Колочава.
Узкоколейная автомотриса (автодрезина) на базе автомобиля «Волга» ГАЗ-21.
Уникальный действующий паровоз ГР-6 №286 является главной гордостью музея, сердцем экспозиции. Паровозы серии ГР-6 поставлялись в СССР немецким заводом имени Карла Маркса (LKM) в Бабельсберге (бывший завод компании «Оренштейн и Коппель»). Паровоз ГР-6 №286 был изготовлен в 1950 году. До 2008 года он эксплуатировался на Боржавской узкоколейке, пока не был выкуплен частным предпринимателем для музея в селе Колочава.
Унікальний діючий паровоз ГР-6 №286 є головною гордістю музею, серцем експозиції. Паровози серії ГР-6 поставлялися до СРСР німецьким заводом імені Карла Маркса (LKM) в Бабельсберзі (колишній завод компанії «Оренштейн і Коппель»). Паровоз ГР-6 №286 було виготовлено у 1950 році. До 2008 року він експлуатувався на Боржавській вузькоколійці, доки не був викуплений приватним підприємцем для музею в селі Колочава.
Узкоколейная автомотриса (автодрезина) на базе автомобиля «Волга» ГАЗ-21.
Уникальный действующий паровоз ГР-6 №286 является главной гордостью музея, сердцем экспозиции. Паровозы серии ГР-6 поставлялись в СССР немецким заводом имени Карла Маркса (LKM) в Бабельсберге (бывший завод компании «Оренштейн и Коппель»). Паровоз ГР-6 №286 был изготовлен в 1950 году. До 2008 года он эксплуатировался на Боржавской узкоколейке, пока не был выкуплен частным предпринимателем для музея в селе Колочава.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Музей «Колочавська вузькоколійка».
Санітарна тривісна автодрезина СМД-1. Музей «Колочавская узкоколейка». Санитарная трёхосная автодрезина СМД-1. |
Санітарні моторні дрезини (СМД) були призначені для медичних цілей,
обладнані місцем для встановлення носилок й іншим медичним устаткуванням.
Санітарні двовісні мотодрезини СМД-1 вироблялися на Горьківському автозаводі з 1951 по 1952 рік. У 1953 році завод перейшов на випуск тривісних пасажирських дрезин ПД-1, які він випускав до 1954 року. Далі виробництво було передано на Деміховський машинобудівний завод, де з 1956 року було продовжено серійне виробництво під тим же позначенням ПД-1 і санітарних тривісних дрезин, що також отримали позначення СМД-1. Ці дрезини ДМЗ випускав до 1974 року. Для їзди у зворотному напрямі автодрезини оснащувалися домкратом, розташованим по центру дрезини: домкрат вивішував дрезину над рейками, проводився розворот уручну, після чого дрезину опускали на рейки й їхали у зворотному напрямі.
Цікаво, що автодрезина СМД-1 в музеї «Колочавська вузькоколійка» є тривісною, та на її капоті значиться «Горьківський автозавод».
Санитарные моторные дрезины (СМД) были предназначены для медицинских целей, оборудованы местом для установки носилок и другим медицинским оборудованием.
Санитарные двухосные мотодрезины СМД-1 производились на Горьковском автозаводе с 1951 по 1952 год. В 1953 году завод перешёл на выпуск трёхосных пассажирских дрезин ПД-1, которые он выпускал до 1954 года. Потом производство было передано на Демиховский машиностроительный завод, где с 1956 года было продолжено серийное производство под тем же обозначением ПД-1 и санитарных трёхосных дрезин, также получивших обозначение СМД-1. Эти дрезины ДМЗ выпускал до 1974 года. Для езды в обратном направлении автодрезины оснащались домкратом, расположенным по центру дрезины: домкрат вывешивал дрезину над рельсами, производился разворот вручную, после чего дрезину опускали на рельсы и ехали в обратном направлении.
Интересно, что автодрезина СМД-1 в музее «Колочавская узкоколейка» является трёхосной, но на её капоте значится «Горьковский автозавод».
Санітарні двовісні мотодрезини СМД-1 вироблялися на Горьківському автозаводі з 1951 по 1952 рік. У 1953 році завод перейшов на випуск тривісних пасажирських дрезин ПД-1, які він випускав до 1954 року. Далі виробництво було передано на Деміховський машинобудівний завод, де з 1956 року було продовжено серійне виробництво під тим же позначенням ПД-1 і санітарних тривісних дрезин, що також отримали позначення СМД-1. Ці дрезини ДМЗ випускав до 1974 року. Для їзди у зворотному напрямі автодрезини оснащувалися домкратом, розташованим по центру дрезини: домкрат вивішував дрезину над рейками, проводився розворот уручну, після чого дрезину опускали на рейки й їхали у зворотному напрямі.
Цікаво, що автодрезина СМД-1 в музеї «Колочавська вузькоколійка» є тривісною, та на її капоті значиться «Горьківський автозавод».
Санитарные моторные дрезины (СМД) были предназначены для медицинских целей, оборудованы местом для установки носилок и другим медицинским оборудованием.
Санитарные двухосные мотодрезины СМД-1 производились на Горьковском автозаводе с 1951 по 1952 год. В 1953 году завод перешёл на выпуск трёхосных пассажирских дрезин ПД-1, которые он выпускал до 1954 года. Потом производство было передано на Демиховский машиностроительный завод, где с 1956 года было продолжено серийное производство под тем же обозначением ПД-1 и санитарных трёхосных дрезин, также получивших обозначение СМД-1. Эти дрезины ДМЗ выпускал до 1974 года. Для езды в обратном направлении автодрезины оснащались домкратом, расположенным по центру дрезины: домкрат вывешивал дрезину над рельсами, производился разворот вручную, после чего дрезину опускали на рельсы и ехали в обратном направлении.
Интересно, что автодрезина СМД-1 в музее «Колочавская узкоколейка» является трёхосной, но на её капоте значится «Горьковский автозавод».
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Музей «Колочавська вузькоколійка».
Невеличкий вагончик, що колись належав відомому лісорубу, Героєві Соціалістичної Праці Іванові Чусу. Музей «Колочавская узкоколейка». Небольшой вагончик, который когда-то принадлежал известному лесорубу, Герою Социалистического Труда Ивану Чусу. |
Військово-історичний музей «Лінія Арпада» - це 36 оборонних споруд часів Другої світової війни, що розташовані вздовж річки Теребля.
До складу музею входять чотири відреставровані бункери, протитанкові піраміди, земляні траншеї та сотні аутентичних експонатів.
Цей музей є одним з найбільш привабливих об’єктів у Колочаві.
Тут можна побачити унікальне зібрання військового обладнання часів Другої світової війни та побувати у справжніх бункерах.
Угорщина почала будувати оборонну лінію у 1943 році для захисту від наступаючих радянських військ. Природний рельєф Карпат дозволяв будувати такі військові укріплення, з яких артилерійським вогнем можна було зупинити просування противника. Із цією метою в Колочаві побудували близько тридцяти залізобетонних бункерів. Від вогневих точок до бункерів тягнулись укріплені земляні траншеї. У них було прокладено лінії телефонного зв’язку, вогневі точки обладнано автоматичною стрілецькою зброєю, мінометами, гранатами та легкими протитанковими гарматами.
Военно-исторический музей «Линия Арпада» - это 36 оборонительных сооружений времен Второй мировой войны, которые расположены вдоль реки Теребля. В состав музея входят четыре отреставрированных бункера, противотанковые пирамиды, земляные траншеи и сотни аутентичных экспонатов. Этот музей является одним из наиболее привлекательных объектов в Колочаве. Здесь можно увидеть уникальное собрание военного оборудования времен Второй мировой войны и побывать в настоящих бункерах.
Венгрия начала строить оборонную линию в 1943 году для защиты от наступающих советских войск. Естественный рельеф Карпат позволял строить такие военные укрепления, из которых артиллерийским огнем можно было остановить продвижение противника. С этой целью в Колочаве построили около тридцати железобетонных бункеров. От огневых точек к бункерам тянулись укрепленные земляные траншеи. В них были проложены линии телефонной связи, огневые точки оборудованы автоматическим стрелковым оружием, минометами, гранатами и легкими противотанковыми орудиями.
Угорщина почала будувати оборонну лінію у 1943 році для захисту від наступаючих радянських військ. Природний рельєф Карпат дозволяв будувати такі військові укріплення, з яких артилерійським вогнем можна було зупинити просування противника. Із цією метою в Колочаві побудували близько тридцяти залізобетонних бункерів. Від вогневих точок до бункерів тягнулись укріплені земляні траншеї. У них було прокладено лінії телефонного зв’язку, вогневі точки обладнано автоматичною стрілецькою зброєю, мінометами, гранатами та легкими протитанковими гарматами.
Военно-исторический музей «Линия Арпада» - это 36 оборонительных сооружений времен Второй мировой войны, которые расположены вдоль реки Теребля. В состав музея входят четыре отреставрированных бункера, противотанковые пирамиды, земляные траншеи и сотни аутентичных экспонатов. Этот музей является одним из наиболее привлекательных объектов в Колочаве. Здесь можно увидеть уникальное собрание военного оборудования времен Второй мировой войны и побывать в настоящих бункерах.
Венгрия начала строить оборонную линию в 1943 году для защиты от наступающих советских войск. Естественный рельеф Карпат позволял строить такие военные укрепления, из которых артиллерийским огнем можно было остановить продвижение противника. С этой целью в Колочаве построили около тридцати железобетонных бункеров. От огневых точек к бункерам тянулись укрепленные земляные траншеи. В них были проложены линии телефонной связи, огневые точки оборудованы автоматическим стрелковым оружием, минометами, гранатами и легкими противотанковыми орудиями.
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
План-схема музейного комплексу «Лінія Арпада». На схемі позначено: 1. Залізобетонні споруди (бункери, бомбосховища, склади). 2. Пункти зв'язку. 3. ДЗОТи (дерево-земляна вогнева точка). 4. Залізо-бетонні споруди (закриті вогневі позиції). 5. Протитанкові оборонні лінії. 6. Окопи (відкриті вогневі позиції). 7. Топографічні об'єкти. Колочава. План-схема музейного комплекса «Линия Арпада». На схеме обозначены: 1. Железобетонные сооружения (бункера, бомбоубежища, склады). 2. Пункты связи. 3. ДЗОТы (дерево-земляные огневуе точки). 4. Железобетонные сооружения (закрытые огневые позиции). 5. Противотанковые оборонительные линии. 6. Окопы (открытые огневые позиции). 7. Топографические объекты. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
«Лінія Арпада», караульно-спостережний бункер. Колочава. «Линия Арпада», караульно-наблюдательный бункер. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
«Лінія Арпада», загальний вид укріплень. До складу музею «Лінія Арпада» входить найдовша в Європі відреставрована сто метрова оборонна лінія. Колочава. «Линия Арпада», общий вид укреплений. В состав музея «Линия Арпада» входит самая длинная в Европе отреставрированная сто метровая оборонительная линия. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
«Лінія Арпада», протитанкова оборонна лінія №1. Долину річки Теребля у декількох місцях було перегороджено такими протитанковими лініями з кількох рядів бетонних пірамід. Колочава. «Линия Арпада», противотанковая оборонительная линия №1. Долина речки Теребля в нескольких местах была перегорожена такими противотанковыми линиями из нескольких рядов бетонных пирамид. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
«Лінія Арпада», протитанкова оборонна лінія №2. Колочава. «Линия Арпада», противотанковая оборонительная линия №2. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Скульптура «Боркотаня» («Закохана») стоїть за два кілометри від центра села, на березі річки Теребля навпроти мінерального джерела «Боркут». Гарна, витончено вигнута жіноча постать привертає увагу проїжджих. Скульптор - член Національної спілки художників України колочавець Петро Штаєр. Вода в потічку біля скульптури вважається цілющою. Колочава. Скульптура «Влюблённая» стоит в двух километрах от центра села, на берегу речки Теребля напротив минерального источника «Боркут». Красивая, утонченно выгнутая женская фигура привлекает внимание проезжающих. Скульптор - член Национального союза художников Украины колочавец Пётр Штаер. Вода в ручейке возле скульптуры считается целебной. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Колочава.
Чоловічий монастир в честь ікони Божої Матері «Нечаянна Радість». Інформаційний щит і почіпний місток через річку Теребля. Колочава. Мужской монастырь в честь иконы Божьей Матери «Нечаянна Радость». Информационный щит и подвесной мостик через речку Теребля. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Долина річки Теребля між Колочавою та Теребле-Ріцьким (Вільшанським) водосховищем.
Долина речки Теребля между Колочавой и Теребле-Рикским (Ольшанским) водохранилищем. |
Фото вересня 2013 року. |
Річка Теребля між Колочавою та Теребле-Ріцьким (Вільшанським) водосховищем. Панорама ~120°.
Речка Теребля между Колочавой и Теребле-Рикским (Ольшанским) водохранилищем. Панорама ~120°. |
Тереблянське водосховище («Закарпатське море») було споруджено 1955 року.
Середня площа його водного дзеркала - 80 га
(при мінімальному рівні води - 72 га, при максимальному - 90 га).
Середня глибина - 10 м, довжина - понад 10 км, пересічна ширина - 1000 м.
Вміщує до 24 млн. кв.м води.
Максимальна температура верхніх шарів води 18°, на глибині - 12°. Планктонні організми представлені діатомовими, зеленими та синьо-зеленими водоростями, нижчими ракоподібними, коловертками; бентосні (донні) організми - хірономідами, черв'ячками, молюсками. Риби місцевої фауни - вусачі (марена, барбус), гольяни, бистрянки, верховодки, бабці - живуть у водосховищі у великій кількості й є доброю кормовою базою для лососевих. Крім риб, які переселилися у водосховище з річки Теребля та струмків, сюди було випущено для акліматизації байкальського омуля, сига. Потенційно водосховище придатне для життя дунайського лосося та сванської форелі, сигів, байкальського омуля, стерляді, бестера. Та внаслідок недостатньої підготовки водосховища завезені риби в ньому погано приживаються. Головна проблема водосховища - надмірна забрудненість води та прибережної території.
Тереблянское водохранилище («Закарпатское море») Максимальная температура верхних слоев воды 18°, на глубине - 12°. Планктонные организмы представлены диатомовыми, зелёными и сине-зелёными водорослями, низшими ракообразными, коловратками; бентосные (донные) организмы - хирономидами, червячками, моллюсками. Рыбы местной фауны - усачи (барбусы), гольяны, быстрянки, верховодки, бычки - живут в водохранилище в большом количестве и являются хорошей кормовой базой для лососевых. Кроме рыб, переселившихся в водохранилище из речки Теребля и ручьёв, сюда были выпущены для акклиматизации байкальский омуль, сига. Потенциально водохранилище пригодно для жизни дунайского лосося и сванской форели, сигов, байкальского омуля, стерляди, бестера. Но в результате недостаточной подготовки водохранилища завезенные рыбы в нем плохо приживаются. Главная проблема водохранилища - избыточная загрязненность воды и прибрежной территории.
Максимальна температура верхніх шарів води 18°, на глибині - 12°. Планктонні організми представлені діатомовими, зеленими та синьо-зеленими водоростями, нижчими ракоподібними, коловертками; бентосні (донні) організми - хірономідами, черв'ячками, молюсками. Риби місцевої фауни - вусачі (марена, барбус), гольяни, бистрянки, верховодки, бабці - живуть у водосховищі у великій кількості й є доброю кормовою базою для лососевих. Крім риб, які переселилися у водосховище з річки Теребля та струмків, сюди було випущено для акліматизації байкальського омуля, сига. Потенційно водосховище придатне для життя дунайського лосося та сванської форелі, сигів, байкальського омуля, стерляді, бестера. Та внаслідок недостатньої підготовки водосховища завезені риби в ньому погано приживаються. Головна проблема водосховища - надмірна забрудненість води та прибережної території.
Тереблянское водохранилище («Закарпатское море») Максимальная температура верхних слоев воды 18°, на глубине - 12°. Планктонные организмы представлены диатомовыми, зелёными и сине-зелёными водорослями, низшими ракообразными, коловратками; бентосные (донные) организмы - хирономидами, червячками, моллюсками. Рыбы местной фауны - усачи (барбусы), гольяны, быстрянки, верховодки, бычки - живут в водохранилище в большом количестве и являются хорошей кормовой базой для лососевых. Кроме рыб, переселившихся в водохранилище из речки Теребля и ручьёв, сюда были выпущены для акклиматизации байкальский омуль, сига. Потенциально водохранилище пригодно для жизни дунайского лосося и сванской форели, сигов, байкальского омуля, стерляди, бестера. Но в результате недостаточной подготовки водохранилища завезенные рыбы в нем плохо приживаются. Главная проблема водохранилища - избыточная загрязненность воды и прибрежной территории.
Фото вересня 2013 року.
Теребле-Ріцьке (Вільшанське) водосховище. Панорама ~180°.
Теребле-Рикское (Ольшанское) водохранилище. Панорама ~180°.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Гребля Теребле-Ріцького (Вільшанського) водосховища та
річка Теребля нижче греблі Теребле-Ріцького (Вільшанського) водосховища. З Теребле-Ріцького (Вільшанського) водосховища вода надходить на турбіни унікальної гідротехнічної споруди - Теребле-Ріцької ГЕС. Плотина Теребле-Рикского (Ольшанского) водохранилища и речка Теребля ниже плотины Теребле-Рикского (Ольшанского) водохранилища. Из Теребле-Рикского (Ольшанского) водохранилища вода поступает на турбины уникального гидротехнического сооружения - Теребле-Рикской ГЕС. |
Першоджерела:
# Буклет «Колочава - село файне, у туристів популярне!»
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "На південний захід від Києва, вересень 2013 року":
До переліку фотосерій