Мапа п’ятого дня маршруту.
Цей день ми запланували як день відпочинку від "далеких перегонів"; тому - тільки в печеру "Буковинка" та - назад, до Чернівців. Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.
Покриття автошляхів - досить пристойне. Однак останні километри два до печери - паганенька грунтовка; наполегливо не раджу намагатися продиратися нею іншими авто ніж джипи або... "Жигулі" ;-)))
Схема пятого дня маршрута.
Этот день мы запланировали как день отдыха от дальних переходов; поэтому - только в пещеру "Буковинка" и - назад, в Черновцы. Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей.
Покрытие автодорог - достаточно приличное. Но последние километра два до пещеры - плохонькая грунтовка; настоятельно не советую пробовать пробираться по ней на автомашинах, отличных от джипов или... "Жигулей" ;-)))
Цей день ми запланували як день відпочинку від "далеких перегонів"; тому - тільки в печеру "Буковинка" та - назад, до Чернівців. Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.
Покриття автошляхів - досить пристойне. Однак останні километри два до печери - паганенька грунтовка; наполегливо не раджу намагатися продиратися нею іншими авто ніж джипи або... "Жигулі" ;-)))
Схема пятого дня маршрута.
Этот день мы запланировали как день отдыха от дальних переходов; поэтому - только в пещеру "Буковинка" и - назад, в Черновцы. Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей.
Покрытие автодорог - достаточно приличное. Но последние километра два до пещеры - плохонькая грунтовка; настоятельно не советую пробовать пробираться по ней на автомашинах, отличных от джипов или... "Жигулей" ;-)))
Буковина. Краєвид перед входом до печери "Буковинка" в
урочищі між селами Мамалига та Стальнівці.
Буковина. Пейзаж перед входом в пещеру "Буковинка" в
урочище между селами Мамалыга и Стальновцы.
урочищі між селами Мамалига та Стальнівці.
Буковина. Пейзаж перед входом в пещеру "Буковинка" в
урочище между селами Мамалыга и Стальновцы.
Буковина. Печера "Буковинка". Всередині печери. Якщо уважно придивитися, то на цьому знімку можна помітити кажана, що висить під склепінням печери.
Чесно кажучи, їхали ми не в «Буковинку», а в «Попелюшку»... Перед поїздкою, накопичуючи інформацію по об'єктах Чернівецької області, я зустрів в Інтернеті таке (російською мовою):
«Атлас автомобільних шляхів України» (Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, НВП "Картографія", Київ-1999) нічогісінько мені не підказав ані про Подвірне, ані про «Попелюшку». Взяв мапу «Автомобільні шляхи України. Захід» (Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2003) й побачив позначку печера «Попелюшка», розташована між селами Мамалига та Стальнівці Чернівецької області... Лише згодом з’ясувалося, що в результаті відвідали ми не «Попелюшку», а «Буковинку».
До того ж, ми виявилися геть не підготовленими до мандрів печерою. Поклавшися на згадану вище інформацію, ми взагалі не подбали про відповідне спорядження; навіть електричного ліхтаря не прихопили...
Відповідно, углиб печери нам вдалося пройти рівно настільки, наскільки це дозволили спалах фотокамери та світло мобілок. ;-)))
Ображатися доводиться лише на самих себе...
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры. Если внимательно присмотреться, то на этом снимке можно заметить висящую под сводами пещеры летучую мышь.
Честно говоря, ехали мы не в «Буковинку», а в «Золушку»... Перед поездкой, накапливая информацию по объектам Черновицкой области, я встретил в Интернете следующее:
«Атлас автомобильных дорог Украины» (Главное управление геодезии, картографии и кадастра при Кабинете Министров Украины, НПП "Картография", Киев-1999) абсолютно ничего мне не подсказал ни о Подворном, ни о «Золушке». Взял карту «Автомобильные пути Украины. Запад» (Государственная служба геодезии, картографии и кадастра, ДНВП "Картография", Киев-2003) и увидел обозначение пещера «Золушка», расположена между селами Мамалыга и Стальновцы Черновицкой области... Лишь впоследствии выяснилось, что в итоге посетили мы не «Золушку», а «Буковинку».
Ко всему прочему, мы оказались совсем не подготовленными к странствиям по пещере. Положившись на упомянутую выше информацию, мы вообще не позаботились о соответствующем снаряжении; даже электрический фонарь не прихватили...
Соответственно, в глубь пещеры нам удалось проникнуть ровно настолько, насколько это позволили вспышка фотокамеры и свет от мобилок. ;-)))
Обижаться приходится лишь на самих себя...
Чесно кажучи, їхали ми не в «Буковинку», а в «Попелюшку»... Перед поїздкою, накопичуючи інформацію по об'єктах Чернівецької області, я зустрів в Інтернеті таке (російською мовою):
«Подвірне. Село, Новоселицький р-н, в 36 км від районного центру, на кордоні з Молдовою.
Печера "Попелюшка". Унікальне творіння природи. Вхід в печеру розташований в урочищі Крива, неподалік від села. Довжина підземних галерей, в трьох ярусах, 150 км. Печера багата внутрішнім убранням, якому немає аналогів у Європі. Приваблює туристів з багатьох країн світу. Діє маршрут підземними лабіринтами "Попелюшки".»
Мені, як кажуть, "закортіло" побачити печеру на власні очі... ;-)))
Печера "Попелюшка". Унікальне творіння природи. Вхід в печеру розташований в урочищі Крива, неподалік від села. Довжина підземних галерей, в трьох ярусах, 150 км. Печера багата внутрішнім убранням, якому немає аналогів у Європі. Приваблює туристів з багатьох країн світу. Діє маршрут підземними лабіринтами "Попелюшки".»
«Атлас автомобільних шляхів України» (Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, НВП "Картографія", Київ-1999) нічогісінько мені не підказав ані про Подвірне, ані про «Попелюшку». Взяв мапу «Автомобільні шляхи України. Захід» (Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2003) й побачив позначку печера «Попелюшка», розташована між селами Мамалига та Стальнівці Чернівецької області... Лише згодом з’ясувалося, що в результаті відвідали ми не «Попелюшку», а «Буковинку».
До того ж, ми виявилися геть не підготовленими до мандрів печерою. Поклавшися на згадану вище інформацію, ми взагалі не подбали про відповідне спорядження; навіть електричного ліхтаря не прихопили...
Відповідно, углиб печери нам вдалося пройти рівно настільки, наскільки це дозволили спалах фотокамери та світло мобілок. ;-)))
Ображатися доводиться лише на самих себе...
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры. Если внимательно присмотреться, то на этом снимке можно заметить висящую под сводами пещеры летучую мышь.
Честно говоря, ехали мы не в «Буковинку», а в «Золушку»... Перед поездкой, накапливая информацию по объектам Черновицкой области, я встретил в Интернете следующее:
«Подворное. Село, Новоселицкий р-н, в 36 км от районного центра, на границе с Молдовой.
Пещера "Золушка". Уникальное творение природы. Вход в пещеру расположен в урочище Кривая, недалеко от села. Длина подземных галерей, в трех ярусах, 150 км. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе. Привлекает туристов из многих стран мира. Действует маршрут подземными лабиринтами "Золушки".»
Мне, как говорится, "приспичило" увидеть пещеру собственными глазами... ;-)))
Пещера "Золушка". Уникальное творение природы. Вход в пещеру расположен в урочище Кривая, недалеко от села. Длина подземных галерей, в трех ярусах, 150 км. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе. Привлекает туристов из многих стран мира. Действует маршрут подземными лабиринтами "Золушки".»
«Атлас автомобильных дорог Украины» (Главное управление геодезии, картографии и кадастра при Кабинете Министров Украины, НПП "Картография", Киев-1999) абсолютно ничего мне не подсказал ни о Подворном, ни о «Золушке». Взял карту «Автомобильные пути Украины. Запад» (Государственная служба геодезии, картографии и кадастра, ДНВП "Картография", Киев-2003) и увидел обозначение пещера «Золушка», расположена между селами Мамалыга и Стальновцы Черновицкой области... Лишь впоследствии выяснилось, что в итоге посетили мы не «Золушку», а «Буковинку».
Ко всему прочему, мы оказались совсем не подготовленными к странствиям по пещере. Положившись на упомянутую выше информацию, мы вообще не позаботились о соответствующем снаряжении; даже электрический фонарь не прихватили...
Соответственно, в глубь пещеры нам удалось проникнуть ровно настолько, насколько это позволили вспышка фотокамеры и свет от мобилок. ;-)))
Обижаться приходится лишь на самих себя...
Буковина. Печера "Буковинка". Всередині печери.
Карстова печера "Буковинка" (державний заказник республіканського значення), відкрита спелеологами 1976 року і розташована за 1,5 км на південний захід від с. Стальнівці. Нині тут розвідано близько 3700 м ходів і галерей. "Буковинка" - досить цікава триповерхова лабіринтна печера, яка характеризується різноманітністю натічних утворень і вторинних кристалів, багатством печерних відкладів.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Карстовая пещера "Буковинка" (государственный заказник республиканского значения), открыта спелеологами в 1976 году и расположенная на 1,5 км юго-западнее с. Стальнивци. В настоящее время здесь разведано около 3700 м ходов и галерей. "Буковинка" - достаточно интересная трехэтажная лабиринтовая пещера, которая характеризуется разнообразием натечных образований и вторичных кристаллов, богатством пещерных отложений.
Карстова печера "Буковинка" (державний заказник республіканського значення), відкрита спелеологами 1976 року і розташована за 1,5 км на південний захід від с. Стальнівці. Нині тут розвідано близько 3700 м ходів і галерей. "Буковинка" - досить цікава триповерхова лабіринтна печера, яка характеризується різноманітністю натічних утворень і вторинних кристалів, багатством печерних відкладів.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Карстовая пещера "Буковинка" (государственный заказник республиканского значения), открыта спелеологами в 1976 году и расположенная на 1,5 км юго-западнее с. Стальнивци. В настоящее время здесь разведано около 3700 м ходов и галерей. "Буковинка" - достаточно интересная трехэтажная лабиринтовая пещера, которая характеризуется разнообразием натечных образований и вторичных кристаллов, богатством пещерных отложений.
Буковина. Печера "Буковинка". Всередині печери.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Тепер - трохи про печеру «Попелюшка», в яку ми так і не попали...
Ця гіпсова печера - унікальний витвір природи. В печері - багате внутрішнє "оздоблення", якому немає аналогів у Європі.
Різні джерела наводять різні дані щодо довжини підземних галерей (у трьох ярусах) «Попелюшки»: понад "83 км", "90200 м", "понад 120 км" і навіть "150 км". Відповідно, її ставлять за довжиною на 3-е - 1-е місця в світі (!!!) серед гіпсових печер. Є інформація, що подальше проходження печери утруднене через велику загазованість порожнин.
Також наводяться різні дані щодо місцезнаходження виходів з печери: «в урочищі Крива, неподалік від села Подвірне», «біля села Крива» (в Молдові) тощо. Може ніхто тут не помиляється і існує кілька входів/виходів (???): всі вказують на один і той же район, печера - велика, а кар’єрів тут багато...
Назва ж печери пояснюється тим, що в 1977 році, коли чернівецькими спелеологами в одному з кар'єрів Буковини було виявлено невелику тріщину - вхід до печери, її брудний і непривабливий хід не викликав спочатку ентузіазму в дослідників, і печеру назвали «Попелюшка».
Тим часом, печера «Попелюшка» підкинула геологам загадку. У її відкладеннях було виявлено мінерал бьорнесит. Дотепер його зустрічали лише на дні багатокілометрових океанських западин.
Похмурі галереї «Попелюшки» спелеології прикрасили десятками глиняних скульптур, які приємно радують погляд.
Теперь - немного о пещере «Золушка», в которую мы так и не попали... Эта гипсовая пещера является уникальным творением природы. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе.
Разные источники приводят различные данные относительно длины подземных галерей (в три яруса) «Золушки»: свыше "83 км", "90200 м", "свыше 120 км" и даже "150 км". Соответственно, ее ставят за длиной на 3-е - 1-е места в мире (!!!) среди гипсовых пещер. Есть информация, что дальнейшее прохождение пещеры затруднено из-за большой загазованности полостей.
Приводятся также различные данные относительно местонахождения выходов из пещеры: «в урочище Кривая, недалеко от села Подворное», «у села Крива» (в Молдове) и др. Быть может, никто здесь не ошибается и существует несколько входов/выходов (???): все указывают на один и тот же район, пещера - большая, а карьеров тут много...
Название же пещеры объясняется тем, что в 1977 году, когда черновицкими спелеологами в одном из карьеров Буковины была обнаружена небольшая трещина - вход в пещеру, ее грязный и непривлекательный ход не вызвал поначалу энтузиазма у исследователей, и пещеру нарекли «Золушкой».
Между тем, пещера «Золушка» подкинула геологам загадку. В ее отложениях был обнаружен минерал бьорнесит. До сих пор его находили только на дне многокилометровых океанских впадин.
Мрачные галереи «Золушки» спелеологи украсили десятками глиняных скульптур, которые приятно радуют взгляд.
Різні джерела наводять різні дані щодо довжини підземних галерей (у трьох ярусах) «Попелюшки»: понад "83 км", "90200 м", "понад 120 км" і навіть "150 км". Відповідно, її ставлять за довжиною на 3-е - 1-е місця в світі (!!!) серед гіпсових печер. Є інформація, що подальше проходження печери утруднене через велику загазованість порожнин.
Також наводяться різні дані щодо місцезнаходження виходів з печери: «в урочищі Крива, неподалік від села Подвірне», «біля села Крива» (в Молдові) тощо. Може ніхто тут не помиляється і існує кілька входів/виходів (???): всі вказують на один і той же район, печера - велика, а кар’єрів тут багато...
Назва ж печери пояснюється тим, що в 1977 році, коли чернівецькими спелеологами в одному з кар'єрів Буковини було виявлено невелику тріщину - вхід до печери, її брудний і непривабливий хід не викликав спочатку ентузіазму в дослідників, і печеру назвали «Попелюшка».
Тим часом, печера «Попелюшка» підкинула геологам загадку. У її відкладеннях було виявлено мінерал бьорнесит. Дотепер його зустрічали лише на дні багатокілометрових океанських западин.
Похмурі галереї «Попелюшки» спелеології прикрасили десятками глиняних скульптур, які приємно радують погляд.
Теперь - немного о пещере «Золушка», в которую мы так и не попали... Эта гипсовая пещера является уникальным творением природы. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе.
Разные источники приводят различные данные относительно длины подземных галерей (в три яруса) «Золушки»: свыше "83 км", "90200 м", "свыше 120 км" и даже "150 км". Соответственно, ее ставят за длиной на 3-е - 1-е места в мире (!!!) среди гипсовых пещер. Есть информация, что дальнейшее прохождение пещеры затруднено из-за большой загазованности полостей.
Приводятся также различные данные относительно местонахождения выходов из пещеры: «в урочище Кривая, недалеко от села Подворное», «у села Крива» (в Молдове) и др. Быть может, никто здесь не ошибается и существует несколько входов/выходов (???): все указывают на один и тот же район, пещера - большая, а карьеров тут много...
Название же пещеры объясняется тем, что в 1977 году, когда черновицкими спелеологами в одном из карьеров Буковины была обнаружена небольшая трещина - вход в пещеру, ее грязный и непривлекательный ход не вызвал поначалу энтузиазма у исследователей, и пещеру нарекли «Золушкой».
Между тем, пещера «Золушка» подкинула геологам загадку. В ее отложениях был обнаружен минерал бьорнесит. До сих пор его находили только на дне многокилометровых океанских впадин.
Мрачные галереи «Золушки» спелеологи украсили десятками глиняных скульптур, которые приятно радуют взгляд.
Першоджерела:
# Сайт «Наш край».
Інші сторінки маршруту "На південний захід від Києва (липень 2004 року)":
До переліку фотосерій