Сучасні Чернівці - це обласний центр, який розташований на живописних берегах ріки Прут і займає площу близько 150 кв.км.
Відстань до Києва близько 500 км.
Припускають, що назва міста походить від велелюдного стародавнього міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці. 1259 року фортеця була повністю зруйнована за наказом монголо-татарського завойовника Бурундая. Місто поступово спустіло, а жителі переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.
Першу письмову згадку про місто знайдено в феодальній грамоті молдавського господаря Олександра Доброго, яку він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто на той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону. За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 роках входило до складу Австро-Угорської імперії, а у 1918-1940 роках - Румунії.
1774 в Чернівцях жило близько 290 сімей і було три дерев'яних церкви.
Місто почало процвітати з 1778 року, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарки, що проводились з 1 до 15 липня.
Современные Черновцы - это областной центр, расположеный на живописных берегах реки Прут и занимающий площадь около 150 кв.км. Расстояние до Киева около 500 км.
Предполагают, что название города происходит от многолюдного древнего города-крепости на южных рубежах Галицкого государства, имевшего название "Чернь" или "черный город", построенного на левом берегу реки Прут. Возможно это название происходило от черных дубовых, переложенных черноземом, стен крепости. В 1259 году крепость была полностью разрушена по приказу монголо-татарского завоевателя Бурундая. Город постепенно опустел, а жители переселились на правый берег реки Прут. С 1359 года город стал частью Молдавского государства.
Первое письменное упоминание о городе найдено в феодальной грамоте молдавского владыки Александра Доброго, которую он выдал львовским купцам 8 октября 1408 года. Каждый год эта дата празднуется как официальный день города. Город в то время был расположен на пересечении путей из северо-западной Европы на Балканы и в Турцию. С 1457 года он стал центром проведения ярмарок и административным центром всего региона. За время своего существования город был несколько раз разрушен, пребывал под гнетом Османской империи, в 1774-1918 годах входил в состав Австро-венгерской империи, а в 1918-1940 годах - Румынии.
В 1774 году в Черновцах жило около 290 семей и было три деревянные церкви.
Город начал процветать с 1778 году, когда герцог Карл фон Енценберг был назначен главой военной администрации города. Он пригласил сюда много купцов, ремесленников и промышленников для того, чтобы они помогли развивать торговлю и производство. Новый импульс развитию города дали с 1786 года Петровские ярмарки, проводившиеся с 1 по 15 июля.
Chernivtsi is located at the foot of the Carpathian Mountains. Regional centre, 500 km far from Kyiv. The population is about 259 thou.
The first written record about Chernivtsi was found in manuscripts of the Moldavian master Olexandr Dobryi (the Good), given to merchants from Lviv on October 8, 1408. Each year this date is officially celebrated as Chernivtsi's City Day. The town was situated on the crossroads of Northern-Western Europe, and the Balkans and Turkey. In 1457, it became a great marketplace and administrative center for the whole region. The town was destroyed several times, was under the Osman Empire, and from 1774-1918 the Austrian Empire ruled it. From 1918-1940 the region was part of Romania, in 1940-1991 it was part of the USSR. From 1991 it is a regional centre of the Ukraine.
Припускають, що назва міста походить від велелюдного стародавнього міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці. 1259 року фортеця була повністю зруйнована за наказом монголо-татарського завойовника Бурундая. Місто поступово спустіло, а жителі переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.
Першу письмову згадку про місто знайдено в феодальній грамоті молдавського господаря Олександра Доброго, яку він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто на той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону. За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 роках входило до складу Австро-Угорської імперії, а у 1918-1940 роках - Румунії.
1774 в Чернівцях жило близько 290 сімей і було три дерев'яних церкви.
Місто почало процвітати з 1778 року, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарки, що проводились з 1 до 15 липня.
Современные Черновцы - это областной центр, расположеный на живописных берегах реки Прут и занимающий площадь около 150 кв.км. Расстояние до Киева около 500 км.
Предполагают, что название города происходит от многолюдного древнего города-крепости на южных рубежах Галицкого государства, имевшего название "Чернь" или "черный город", построенного на левом берегу реки Прут. Возможно это название происходило от черных дубовых, переложенных черноземом, стен крепости. В 1259 году крепость была полностью разрушена по приказу монголо-татарского завоевателя Бурундая. Город постепенно опустел, а жители переселились на правый берег реки Прут. С 1359 года город стал частью Молдавского государства.
Первое письменное упоминание о городе найдено в феодальной грамоте молдавского владыки Александра Доброго, которую он выдал львовским купцам 8 октября 1408 года. Каждый год эта дата празднуется как официальный день города. Город в то время был расположен на пересечении путей из северо-западной Европы на Балканы и в Турцию. С 1457 года он стал центром проведения ярмарок и административным центром всего региона. За время своего существования город был несколько раз разрушен, пребывал под гнетом Османской империи, в 1774-1918 годах входил в состав Австро-венгерской империи, а в 1918-1940 годах - Румынии.
В 1774 году в Черновцах жило около 290 семей и было три деревянные церкви.
Город начал процветать с 1778 году, когда герцог Карл фон Енценберг был назначен главой военной администрации города. Он пригласил сюда много купцов, ремесленников и промышленников для того, чтобы они помогли развивать торговлю и производство. Новый импульс развитию города дали с 1786 года Петровские ярмарки, проводившиеся с 1 по 15 июля.
Chernivtsi is located at the foot of the Carpathian Mountains. Regional centre, 500 km far from Kyiv. The population is about 259 thou.
The first written record about Chernivtsi was found in manuscripts of the Moldavian master Olexandr Dobryi (the Good), given to merchants from Lviv on October 8, 1408. Each year this date is officially celebrated as Chernivtsi's City Day. The town was situated on the crossroads of Northern-Western Europe, and the Balkans and Turkey. In 1457, it became a great marketplace and administrative center for the whole region. The town was destroyed several times, was under the Osman Empire, and from 1774-1918 the Austrian Empire ruled it. From 1918-1940 the region was part of Romania, in 1940-1991 it was part of the USSR. From 1991 it is a regional centre of the Ukraine.
Фото вересня 2014 року. |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Ратуша, пам’ятка архітектури 1843-1847 років.
Місто стало самоврядним у березні 1864, коли були обрані перші члени міської ради. Першим автономним бургомістром був Яків рицар фон Петрович (1864-1866). Ратуша, памятник архитектуры 1843-1847 годов. Город стал самоуправляющимся в марте 1864, когда были избраны первые члены городского совета. Первым автономным бургомистром был Яков рыцарь фон Петрович (1864-1866). |
Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон лицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки).
Якраз з його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського типу.
В той час значно зросла ділова активність у місті, почали розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром.
Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція,
започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру.
Особенно заметный след в истории Черновцов оставил второй автономный бургомистр Антон рыцарь Кохановский фон Ставчан (1866-1874 и 1887-1905 годы). Как раз с его именем связанно становление Черновцов как города европейского типа. В то время значительно выросла деловая активность в городе, начали развиваться производство и торговля, Черновцы стали международным транспортным центром. Была открыта продовольственная биржа, завершено строительство водопровода и канализационной системы, начала работу первая электростанция, положено начало электрическому транспорту, построен ряд выдающихся архитектурных сооружений города, а подлинным венцом его деятельности стало сооружение городского театра.
Особенно заметный след в истории Черновцов оставил второй автономный бургомистр Антон рыцарь Кохановский фон Ставчан (1866-1874 и 1887-1905 годы). Как раз с его именем связанно становление Черновцов как города европейского типа. В то время значительно выросла деловая активность в городе, начали развиваться производство и торговля, Черновцы стали международным транспортным центром. Была открыта продовольственная биржа, завершено строительство водопровода и канализационной системы, начала работу первая электростанция, положено начало электрическому транспорту, построен ряд выдающихся архитектурных сооружений города, а подлинным венцом его деятельности стало сооружение городского театра.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Ратуша вночі.
Ратуша ночью. |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Адміністративний будинок, збудований 1901 року (пл. Центральна, 10),
архітектор Х. Гесснер.
Зараз тут розміщено Художній Музей із колекцією буковинського малярства від турецьких часів до наших днів,
іконопису XVII-XX століть та декоративно-ужиткового мистецтва.
Цю імпозантну триповерхову споруду - справжню перлину віденської сецесії у Чернівцях - було збудовано у 1900-1901 роках для дирекції Буковинської ощадної каси. Її вважають однією з найвишуканіших сецесійних пам'яток Центрально-Східної Європи. Административное здание, построено в 1901 году (пл. Центральная, 10), архитектор Х. Гесснер. Ныне здесь расположен Художественный Музей с коллекцией буковинской живописи от турецких времен до наших дней, иконописи XVII-XX веков и декоративно-прикладного искусства. Это импозантное трехэтажное сооружение - настоящую жемчужину венской сецессии в Черновцах - построили в 1900-1901 годах для дирекции Буковинской сберегательной кассы. Его считают одним из самых изысканных памятников сецессии Центрально-Восточной Европы. Chernivtsi. Administrative building, constructed in 1901, architect - H. Gessner. Now it is the Art Museum. |
Фото січня 2009 року.
Адміністративний будинок, фрагменти (пл. Центральна, 10).
Верхню частину фасаду прикрашає майолікове панно із зображенням алегоричних постатей, які символізують економічне процвітання краю й усієї Австро-Угорської монархії. Вважається, що ці фігури персоніфікують провінцій імперії. На грудях однієї з центральних жіночих постатей композиції (у білому) вміщене зображення історичного герба Герцогства Буковини: на червоно-синьому щиті - голова тура, обабіч якої розміщені зірки.
Будівля вражає красою інтер'єрів, в оформленні яких віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліплення, вітраж, художній метал.
Административное здание, фрагменты (пл. Центральная, 10).
Верхнюю часть фасада украшает майоликовое панно с изображением аллегорических фигур, которые символизируют экономическое процветание края и всей Австро-Венгерской монархии. Считается, что эти фигуры персонифицируют провинций империи. На груди одной из центральных женских фигур композиции (в белом) размещено изображение исторического герба Герцогства Буковины: на красно-синем щите - голова тура, с обеих сторон которой размещены звезды.
Здание поражает красотой интерьеров, в оформлении которых виртуозно совмещены скульптура, живопись, лепка, витраж, художественный металл.
Верхню частину фасаду прикрашає майолікове панно із зображенням алегоричних постатей, які символізують економічне процвітання краю й усієї Австро-Угорської монархії. Вважається, що ці фігури персоніфікують провінцій імперії. На грудях однієї з центральних жіночих постатей композиції (у білому) вміщене зображення історичного герба Герцогства Буковини: на червоно-синьому щиті - голова тура, обабіч якої розміщені зірки.
Будівля вражає красою інтер'єрів, в оформленні яких віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліплення, вітраж, художній метал.
Административное здание, фрагменты (пл. Центральная, 10).
Верхнюю часть фасада украшает майоликовое панно с изображением аллегорических фигур, которые символизируют экономическое процветание края и всей Австро-Венгерской монархии. Считается, что эти фигуры персонифицируют провинций империи. На груди одной из центральных женских фигур композиции (в белом) размещено изображение исторического герба Герцогства Буковины: на красно-синем щите - голова тура, с обеих сторон которой размещены звезды.
Здание поражает красотой интерьеров, в оформлении которых виртуозно совмещены скульптура, живопись, лепка, витраж, художественный металл.
Фото січня 2009 року.
Адміністративний будинок, фрагмент (пл. Центральна, 10).
На кам'яній дошці - напис (українською та німецькою мовами):
Административное здание, фрагмент (пл. Центральная, 10).
На каменной доске - надпись (на украинском и немецком языках):
На кам'яній дошці - напис (українською та німецькою мовами):
«Чернівці - на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою –
були таємною столицею Європи,де тротуари підмітали букетами троянд,
а книгарень було більше, ніж пекарень».
були таємною столицею Європи,де тротуари підмітали букетами троянд,
а книгарень було більше, ніж пекарень».
Інститут розвитку міста Чернівці. 2008
«Chernowitz, auf halbem Weg zwischen Kiew und Bukarest, Krakau und Odessa,
war die heimliche Hauptesstadt Europas, wo Bürgersteige mit Rosensträussen
gefegt wurden und es mehr Buchhandlungen gab als Bäckereien».
war die heimliche Hauptesstadt Europas, wo Bürgersteige mit Rosensträussen
gefegt wurden und es mehr Buchhandlungen gab als Bäckereien».
Literatur-Café Czernowitz. 2008
Административное здание, фрагмент (пл. Центральная, 10).
На каменной доске - надпись (на украинском и немецком языках):
«Черновцы - на полдороге между Киевом и Бухарестом, Краковом и Одессой -
были тайной столицей Европы, где тротуары подметали букетами роз,
а книжных магазинов было больше, чем пекарен».
были тайной столицей Европы, где тротуары подметали букетами роз,
а книжных магазинов было больше, чем пекарен».
Институт развития города Черновцы. 2008
Фото січня 2009 року. |
Центральна площа
(вздовж вулиці Головна). Панорама ~120°. Центральная площадь (вдоль улицы Главная). Панорама ~120°. |
Фото січня 2009 року. |
Центральна площа (вздовж вулиці Головна).
Центральная площадь (вдоль улицы Главная). |
Фото січня 2009 року.
Центральна площа вночі (панорама ~160°).
Центральная площадь ночью (панорама ~160°).
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Пам'ятник Т. Г. Шевченку на Центральній площі та
вид від пам'ятника Т. Г. Шевченку на Центральну площу та початок вулиці Руська.
Памятник Т. Г. Шевченко на Центральной площади и вид от памятника Т. Г. Шевченко на Центральную площадь и начало улицы Руська. |
Фото січня 2009 року.
Будинок на розі вулиць Головна та Ольги Кобилянської.
Здание на углу улиц Главная и Ольги Кобылянской.
Здание на углу улиц Главная и Ольги Кобылянской.
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото вересня 2014 року. |
Фото січня 2009 року.
Вид на вул. О. Кобилянської з пл. Центральна.
Фрагмент фасаду будинку №1 по цій вулиці. Вид на ул. О. Кобылянской с пл. Центральная. Фрагмент фасада дома №1 по этой улице. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської.
На улице Ольги Кобылянской. |
Фото вересня 2014 року. |
Фото вересня 2014 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської.
На улице Ольги Кобылянской. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської, будинок № 23.
Барельєф Мойсея Альтмана. Напис засвідчує, що в цьому будинку в 1961-1981 роках жив відомий єврейський письменник Мойсей Альтман. На улице Ольги Кобылянской, дом № 23. Барельеф Моисея Альтмана. Надпись свидетельствует, что в этом доме в 1961-1981 годах жил известный еврейский писатель Моисей Альтман. |
Фото вересня 2014 року. |
Фото вересня 2014 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської, будинок № 23.
Скульптурне зображення Святого Януарія (Флоріана), що заливає з глечика вогонь, - заступника вогнеборців. На улице Ольги Кобылянской, дом № 23. Скульптурное изображение Святого Януария (Флориана), заливающего из кувшина огонь, - покровителя пожарных. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської.
На улице Ольги Кобылянской. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської, будинок № 29.
На улице Ольги Кобылянской, дом № 29. |
Фото вересня 2014 року. |
Фото вересня 2014 року. |
Фото вересня 2014 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської.
На улице Ольги Кобылянской. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею Ольги Кобилянської, будинок № 43.
Тут розташована аптека-музей, відома ще з 1903 року. На улице Ольги Кобылянской, дом № 43. Здесь расположена аптека-музей, известная еще с 1903 года. |
Фото січня 2009 року.
Вулицею Ольги Кобилянської, будинок № 36.
Приміщення колишнього Польского Народного Дому, 1902 рік.
Будівлю в 1904 році реконструював архітектор Францішек Шковрон, а оздобленням великої зали займався інженер Конрад Ґурецький. Зараз тут міститься музична школа № 2.
На улице Ольги Кобылянской, дом № 36.
Помещение бывшего Польского Народного Дома, 1902 год.
Здание в 1904 году реконструировал архитектор Францишек Шковрон, а отделкой большого зала занимался инженер Конрад Гурецкий. Ныне здесь размещена музыкальная школа № 2.
Приміщення колишнього Польского Народного Дому, 1902 рік.
Будівлю в 1904 році реконструював архітектор Францішек Шковрон, а оздобленням великої зали займався інженер Конрад Ґурецький. Зараз тут міститься музична школа № 2.
На улице Ольги Кобылянской, дом № 36.
Помещение бывшего Польского Народного Дома, 1902 год.
Здание в 1904 году реконструировал архитектор Францишек Шковрон, а отделкой большого зала занимался инженер Конрад Гурецкий. Ныне здесь размещена музыкальная школа № 2.
Фото січня 2009 року.
Вулицею Ольги Кобилянської, будинок № 53.
Колишній Німецький Народний Дім. Збудований на кошти німців Буковини у 1908-1910 роках. Архітектор Г. Фріч, інженер Е. Мюллер.
Оригінальний фасад будівлі має елементи готики переосмислені в дусі сецесії.
На улице Ольги Кобылянской, дом № 53.
Бывший Немецкий Народный Дом. Построен на средства немцев Буковины в 1908-1910 годах. Архитектор Г. Фрич, инженер Е. Мюллер.
Оригинальный фасад здания имеет элементы готики переосмысленные в духе сецессии.
Chernivtsi. German National House constructed in 1908-1910, achitect - G. Frich, engineer - E. Müller.
Chernowitz, Deutsches Haus. Errichtet auf Spenden der Bukowina Deutschen im Jahre 1910.
Колишній Німецький Народний Дім. Збудований на кошти німців Буковини у 1908-1910 роках. Архітектор Г. Фріч, інженер Е. Мюллер.
Оригінальний фасад будівлі має елементи готики переосмислені в дусі сецесії.
На улице Ольги Кобылянской, дом № 53.
Бывший Немецкий Народный Дом. Построен на средства немцев Буковины в 1908-1910 годах. Архитектор Г. Фрич, инженер Е. Мюллер.
Оригинальный фасад здания имеет элементы готики переосмысленные в духе сецессии.
Chernivtsi. German National House constructed in 1908-1910, achitect - G. Frich, engineer - E. Müller.
Chernowitz, Deutsches Haus. Errichtet auf Spenden der Bukowina Deutschen im Jahre 1910.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Синагога-клойз Беньяміна, 1923 рік
(вул. Лук'яна Кобилиці, 53).
У будівлі, що була створена як хасидський дім молитви, поєднано мавританські мотиви з елементами неороманського стилю. Синагога-клойз Беньямина, 1923 год (ул. Лукьяна Кобылыци, 53). В здании, которое было создано как хасидский дом молитвы, совмещены мавританские мотивы с элементами неороманского стиля. |
Фото липня 2004 року.
Парк культури і відпочинку ім. Шевченка.
Парк культуры и отдыха им. Шевченко.
Парк культуры и отдыха им. Шевченко.
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишній єзуїтський храм Пресвятого Серця Господа Ісуса - чудовий зразок неоготики у культовому будівництві Чернівців (1891-1894 роки).
Зараз тут розміщено Державний архів Чернівецької області (вул. Бахрушина № 2). Бывший иезуитский храм Пресвятого Сердца Господа Иисуса - прекрасный образец неоготики в культовом строительстве Черновцов (1891-1894 годы). Сейчас здесь размещен Государственный архив Черновицкой области (ул. Бахрушина № 2). |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Скульптурна композиція «Колиска миру» перед палацом «Юність Буковини» (вул. Червоноармійська, 5).
Встановлено 1992 року на честь встановлення побратимства між містами Чернівці (Україна) та Солт-Лейк-Сіті (США), яке заснували Павло Каспрук (1940-1991) та Лоуел Ф. Тернер (1916-1989). Скульптор Деніс Сміт (США). Скульптурная композиция «Колыбель мира» перед дворцом «Юность Буковины» (ул. Красноармейская, 5). Установлена в 1992 году в честь установления побратимства между городами Черновцы (Украина) и Солт-Лейк-Сити (США) которое основали Павел Каспрук (1940-1991) и Лоуел Ф. Тернер (1916-1989). Скульптор Денис Смит (США). |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Кафедральний собор Зішестя Святого Духу (Свято-Духівський) пам'ятка архітектури (1844-1864 роки).
Перед собором у 2005 році встановлено пам'ятник першому Буковинському митрополиту Євгенію (Гакману). Скульптор М. М. Мірошниченко, архітектори В. М. Кільчицький та І. Ф. Сандуляк. Кафедральный собор Сошествия Святого Духа (Свято-Духовский) памятник архитектуры (1844-1864 годы). Перед собором в 2005 году установлен памятник первому Буковинскому митрополиту Митрополиту Евгению (Гакману). Скульптор М. М. Мирошниченко, архитекторы В. М. Кильчицкий и И. Ф. Сандуляк. |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Монумент Перемоги (Соборна плоша).
Монумент Победы (Соборная плошадь). |
Фото січня 2009 року. |
Фото липня 2004 року. |
На Соборній плоші.
На Соборной плошади. |
Фото січня 2009 року.
Чернівці. Пам’ятник на розі вулиць Головна та Червоноармійська.
На цоколі - напис (українською, німецькою та румунською мовами):
Черновцы. Памятник на углу улиц Главная и Красноармейская.
На цоколе - надпись (на украинском, немецком и румынском языках):
На цоколі - напис (українською, німецькою та румунською мовами):
«Поляглим на полю Слави синам-борцям 41-го піхотного полку імени архікнязя Євгенія. Вдячна Буковина».
Тут колись стояв пам'ятник воякам, що загибли в Першу світову війну.
За радянських часів, невдовзі після закінчення Другої світової війни, його зруйнували.
Десь у середині 2000-х років ентузіасти розшукали шість великих фрагментів цього пам’ятника,
зокрема - розколотий навпіл цоколь з надписами.
Розбиту плиту встановили на старе місце.
Черновцы. Памятник на углу улиц Главная и Красноармейская.
На цоколе - надпись (на украинском, немецком и румынском языках):
«Павшим на поле Славы сынам-борцам 41-го пехотного полка имени архикнязя Евгения. Благодарная Буковина».
Здесь когда-то стоял памятник воинам, погибшим в Первую мировую войну.
В советское время, вскоре после окончания Второй мировой войны, его разрушили.
Примерно в середине 2000-х годов энтузиасты разыскали шесть больших фрагментов этого памятника,
в частности - расколотый пополам цоколь с надписями.
Разбитую плиту установили на прежнее место.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Чернівці. Вулицею Головна:
Прометей та готель «Київ» (колишній «Palace Hotel»). Черновцы. На улице Главная: Прометей и Гостиница «Киев» (бывший «Palace Hotel»). |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Пам’ятник Літописцям Русі-України, Подвижникам українського письменства на розі вулиць Котляревського та Лесі Українки.
Автор - В. Гамаль. Памятник Летописцам Руси-Украины, Подвижникам украинского писательства, на углу улиц Котляревского и Леси Украинки. Автор - В. Гамаль. |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Палац юстиції, пам’ятка архітектури 1904-1906 рр.
Зараз тут розташовані Чернівецька Обласна Рада та Чернівецька Обласна державна адміністрація. Дворец юстиции, памятник архитектуры 1904-1906 гг. Ныне здесь размещены Черновицкий Областной Совет и Черновицкая Областная государственная администрация. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Палац юстиції, пам’ятка архітектури 1904-1906 рр.
Головний вхід та скульптура лева біля головного входу. Дворец юстиции, памятник архитектуры 1904-1906 гг. Главный вход и скульптура льва около главного входа |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Театральна площа.
Театральная площадь. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Театральна площа вночі.
Театральная площадь ночью. |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської (пам’ятка архітектури 1904-1905 років).
Перед театром - пам’ятник Ользі Кобилянській. Музыкально-Драматический театр им. Ольги Кобылянской (памятник архитектуры 1904-1905 годов). Перед театром - памятник Ольге Кобылянской. |
Будівлю театру споруджено за проектом відомих віденських архітекторів Ф. Фелькнера та Г. Гельмера.
Фасад прикрашено скульптурними композиціями за мотивами давньогрецької міфології, в бокових нішах встановлено мармурові погруддя славетних діячів світової та української культури.
Над куполом театру піднеслася муза театрального мистецтва Мельпомена. Балкони та фойє театру оформлені в стилі бароко.
Здание театра построено по проекту известных венских архитекторов Ф. Фелькнера и Г. Гельмера. Фасад украшен скульптурными композициями по мотивам древнегреческой мифологии, в боковых нишах установлены мраморные бюсты выдающихся деятелей мировой и украинской культуры. Над куполом театра поднялась муза театрального искусства Мельпомена. Балконы и фойе театра оформлены в стиле барокко.
Здание театра построено по проекту известных венских архитекторов Ф. Фелькнера и Г. Гельмера. Фасад украшен скульптурными композициями по мотивам древнегреческой мифологии, в боковых нишах установлены мраморные бюсты выдающихся деятелей мировой и украинской культуры. Над куполом театра поднялась муза театрального искусства Мельпомена. Балконы и фойе театра оформлены в стиле барокко.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської вночі.
Музыкально-Драматический театр им. Ольги Кобылянской ночью. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
На Театральній площі.
На Театральной площади. The Theatre Square in Chernivtsi. |
Фото січня 2009 року.
Чернівці. Пам’ятник Міхаю Емінеску /Mihai Eminescu/
у скверику на розі вулиць Ватутіна, Університетська, 28-го Червня та Заньковецької.
Скульптор Дмитро Горшковський (2000 рік).
Міхай Емінеску (1850-1889) - класик румунської літератури, поет, публіцист, громадсько-культурний діяч. Його юні роки пов'язані з Чернівцями, де у 1860-1866 роках він навчався в вищій гімназії (нині Чернівецька ЗОШ №1). Перший свій вірш М. Емінеску написав у Чернівцях і присвятив пам'яті улюбленого гімназійного учителя румунської словесності Арона Пумнула, учасника революції 1848 року. Прихильно ставився до української культури, знав українську мову, високо цінив творчість М. Драгоманова та І. Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях «Буковинська зоря» (1870).
Черновцы. Памятник Михаю Эминеску в скверике на углу улиц Ватутина, Университетская, 28-го Июня и Заньковецкой. Скульптор Дмитрий Горшковский (2000 год).
Михай Эминеску (1850-1889) - классик румынской литературы, поэт, публицист, общественно-культурный деятель. Его юные годы связаны с Черновцами, где в 1860-1866 годах он учился в высшей гимназии (ныне Черновицкая ООШ №1). Первое свое стихотворение М. Эминеску написал в Черновцах и посвятил памяти любимого гимназического учителя румынской словесности Арона Пумнула, участника революции 1848 года. Благосклонно относился к украинской культуре, знал украинский язык, высоко ценил творчество М. Драгоманова и И. Франко, тепло поздравил первую украинскую газету в Черновцах «Буковинская заря» (1870).
Міхай Емінеску (1850-1889) - класик румунської літератури, поет, публіцист, громадсько-культурний діяч. Його юні роки пов'язані з Чернівцями, де у 1860-1866 роках він навчався в вищій гімназії (нині Чернівецька ЗОШ №1). Перший свій вірш М. Емінеску написав у Чернівцях і присвятив пам'яті улюбленого гімназійного учителя румунської словесності Арона Пумнула, учасника революції 1848 року. Прихильно ставився до української культури, знав українську мову, високо цінив творчість М. Драгоманова та І. Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях «Буковинська зоря» (1870).
Черновцы. Памятник Михаю Эминеску в скверике на углу улиц Ватутина, Университетская, 28-го Июня и Заньковецкой. Скульптор Дмитрий Горшковский (2000 год).
Михай Эминеску (1850-1889) - классик румынской литературы, поэт, публицист, общественно-культурный деятель. Его юные годы связаны с Черновцами, где в 1860-1866 годах он учился в высшей гимназии (ныне Черновицкая ООШ №1). Первое свое стихотворение М. Эминеску написал в Черновцах и посвятил памяти любимого гимназического учителя румынской словесности Арона Пумнула, участника революции 1848 года. Благосклонно относился к украинской культуре, знал украинский язык, высоко ценил творчество М. Драгоманова и И. Франко, тепло поздравил первую украинскую газету в Черновцах «Буковинская заря» (1870).
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею 28-го Червня.
На пам'ятній дошці Ервіну Чаргаффу написано (Українською та Німецькою мовами):
«У цьому будинку народився всесвітньо відомий біохімік,
видатний публіцист Ервін Чаргафф (11.08.1905-22.06.2002)».
По улице 28-го Июня. На мемориальной доске академику Эрвину Чаргаффу написано (на Украинском и Немецком языках):
«В этом доме родился всемирно-известный биохимик,
выдающийся публицист Ервин Чаргафф (11.08.1905-22.06.2002)».
In diesem Haus wurde der weltberühmte Biochemiker und bekannte Publizist Erwin Chargaff geboren (11.08.1905-22.06.2002) |
Фото січня 2009 року.
Площа Філармонії (панорама ~180°).
Площадь Филармонии (панорама ~180°).
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Зал музичного товариства (зараз - Філармонія) на площі Філармонії.
Збудований у 1878 році. Архітектор В. Грекул.
Пам'ятна дошка Сіді Таль. На дошці - напис (українською та іврит):
«У цьому будинку з 1945 по 1983 р.р. працювала заслужена артистка України Сіді Таль».
Зал музыкального общества (ныне - Филармония) на площади Филармонии. Построен в 1878 году. Архитектор В. Грекул. Мемориальная доска Сиди Таль. На доске - надпись (на украинском языке и на иврит):
«В этом доме с 1945 по 1983 г.г. работала заслуженная артистка Украины Сиди Таль».
Musical Society Hall. Constructed in 1878. Architect - V. Grekul. |
Фото січня 2009 року.
Площа Філармонії вночі (панорама ~120°).
Площадь Филармонии ночью (панорама ~120°).
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишній готель «Брістоль» (на площі Філармонії)
вдень та вночі. Споруджений протягом 1905-1906 років у стилі віденської сецесії. Бывшая гостиница «Бристоль» (на площади Филармонии) днем и ночью. Построен на протяжении 1905-1906 годов в стиле венской сецессии. Former hotel «Bristol» by day and at night. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Храм Святої Параскеви Сербської
Чернівецько-Буковинської митрополії Української Православної церкви Київського патріархату.
Споруджена в 1862 році.
На хресті перед храмом - написи:
«Тут в XV столітті боярином Лекою був побудований храм прп. Параскеви.
Саме на цьому місці знаходився святий престіл.»
«Цей хрест поставлений на тому місці, де стояв престіл першого і другого храмів. Радянською владою його було зруйновано.
Стараннями священиків цього ж храму хрест відновлено у 2008 р.»
«Наступний храм прп. Параскеви,
теж з дерева, був споруджений в 1745 році і служив кафедральним собором до 1848 р.»
«Третій, сьогодні діючий, храм, розташований дещо вище,
був збудований стараннями священиків цього ж храму у 1844 р. і освячений у 1862 р.»
Храм Святой Параскевьи Сербской Черновицко-Буковинской митрополии Украинской Православной церкви Киевского патриархата. Построена в 1862 году. На кресте перед храмом - надписи (на Украинском языке):
«Здесь в XV веке боярином Лекой был построен храм прп. Параскевьи.
Именно на этом месте находился святой престол.»
«Этот крест поставлен на том месте, где стоял престол первого и второго храмов. Советской властью он был разрушен.
Стараниями священников этого же храма крест восстановлен в 2008 г.»
«Следующий храм прп. Параскевьи, тоже из дерева, был построен в 1745 году и служил кафедральным собором до 1848 г.»
«Третий, сегодня действующий, храм, расположенный немного выше,
был построен стараниями священников этого же храма в 1844 г. и освящен в 1862 г.»
|
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Житловий будинок «Корабель», збудований на початку XX століття (ріг вулиць Головна та Шолом-Алейхема).
Загальний вид та фрагменти «форштевеня». За переказами цей будинок постав тут завдяки двом братам, один з яких був капітаном, а другий - підприємцем у Чернівцях. Для капітана, який вийшов у відставку, цей будинок спеціально спорудили подібним до корабля. Жилой дом «Корабль», построен в начале XX века (угол улиц Главная и Шолом-Алейхема). Общий вид и фрагменты «форштевеня». По преданию этот дом появился здесь благодаря двум братьям, один из которых был капитаном, а второй - предпринимателем в Черновцах. Для капитана, который вышел в отставку, этот дом специально построили подобным кораблю. Chernivtsi. «Ship-House», constructed in early 20th century. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Римсько-католицький костел Воздвиження Святого Хреста (вул. Бетховена, 2).
Збудований у 1787-1814 роках, інженер Тенікорис.
Зверніть увагу на сонячний годинник на боковій, південній стіні костела, якому вже два століття. Римско-католический костел Воздвиженья Святого Креста (ул. Бетховена, 2). Построен в 1787-1814 годах, инженер Теникорис. Обратите внимание на солнечные часы на боковой, южной стене костела, которым уже два столетия. Chernivtsi. Catholic Cathedral of St. Cross Erection constructed in 1787-1814, engineer - Tenikorys. Kościół P.W. Podw. Świętego Krzyża, 1787-1814. Rzymsko-katolicka parafia. |
Фото січня 2009 року.
Пам'ятний знак «Чернівцям - 600 років», 2008 рік.
Написи на пам'ятнику зроблено вісьма мовами (крім наведених нижче - також на ідиш):
Памятный знак «Черновцам - 600 лет», 2008 год.
Надписи на памятнике сделаны на восьми языках (кроме вышеприведенных - также на идиш).
Написи на пам'ятнику зроблено вісьма мовами (крім наведених нижче - також на ідиш):
«Моєму рідному місту»
«Моему родному городу»
«Mojemu rodzonemu miastu»
«To my native city»
«Pentru oraşul natal»
«Meiner Heimatstadt»
«Szülövárosomnak»
«Моему родному городу»
«Mojemu rodzonemu miastu»
«To my native city»
«Pentru oraşul natal»
«Meiner Heimatstadt»
«Szülövárosomnak»
Памятный знак «Черновцам - 600 лет», 2008 год.
Надписи на памятнике сделаны на восьми языках (кроме вышеприведенных - также на идиш).
Фото січня 2009 року.
Чернівці. Вхід до аптеки, вулиця Головна.
Черновцы. Вход в аптеку, улица Главная.
Черновцы. Вход в аптеку, улица Главная.
Фото січня 2009 року.
Вулицею Університетська (будинок на розі з вулицею академіка Вавілова).
По улице Университетская (дом на углу с улицей академика Вавилова).
По улице Университетская (дом на углу с улицей академика Вавилова).
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулиця академіка Вавілова.
На пам'ятній дошці академіку М. І. Вавілову написано:
«У цьому будинку 2-6 серпня 1940 року перебував і зустрічався з викладачами та студентами
Чернівецького університету всесвітньо відомий генетик і селекціонер Микола Іванович Вавілов (1887-1943)».
Улица академика Вавилова. На мемориальной доске академику Н. И. Вавилову написано (на Украинском языке):
«В этом доме 2-6 августа 1940 года находился и встречался с преподавателями и студентами
Черновицкого университета всемирно известный генетик и селекционер Николай Иванович Вавилов (1887-1943)».
|
Фото січня 2009 року.
Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича, корпус № 1
(вул. Університетська, 28).
Саме в цьому будинку 4 жовтня 1875 року за Високою ухвалою цісаря Франца Йозефа I було відкрито Чернівецький університет.
Зараз у цьому корпусі розміщено факультет прикладної математики та факультет комп'ютерних наук.
Черновицкий Национальный университет имени Юрия Федьковича, корпус № 1 (ул. Университетская, 28).
Именно в этом здании 4 октября 1875 года по Высочайшему решению цесаря Франца Йозефа I был открыт Черновицкий университет.
Ныне в этом корпусе размещены факультет прикладной математики и факультет компьютерных наук.
In diesem Gebäude wurde am 4.Oktober 1875 die Universität Czernowitz eröffnet laut einer Gründungsurkunde von Franz Josef I
Саме в цьому будинку 4 жовтня 1875 року за Високою ухвалою цісаря Франца Йозефа I було відкрито Чернівецький університет.
Зараз у цьому корпусі розміщено факультет прикладної математики та факультет комп'ютерних наук.
Черновицкий Национальный университет имени Юрия Федьковича, корпус № 1 (ул. Университетская, 28).
Именно в этом здании 4 октября 1875 года по Высочайшему решению цесаря Франца Йозефа I был открыт Черновицкий университет.
Ныне в этом корпусе размещены факультет прикладной математики и факультет компьютерных наук.
In diesem Gebäude wurde am 4.Oktober 1875 die Universität Czernowitz eröffnet laut einer Gründungsurkunde von Franz Josef I
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Чернівецький Національний університет, корпус № 1. Пам'ятні дошки.
У 1890-1891 роках у Чернівецькому університеті студіював великий український письменник, учений і громадський діяч Іван Франко. У 1940-1941 роках кафедру математичного аналізу Чернівецького державного університету очолював видатний фізик, математик, механік XX століття М. М. Боголюбов. Черновицкий Национальный университет, корпус № 1. Памятные доски. В 1890-1891 годах в Черновицком университете занимался ученой деятельностью великий украинский писатель, ученый и общественный деятель Иван Франко. В 1940-1941 году кафедру математического анализа Черновицкого государственного университета возглавлял выдающийся физик, математик, механик XX века Н. Н. Боголюбов. |
Фото січня 2009 року.
Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича, корпус № 2
(вул. Університетська, 19).
Зараз у цьому корпусі розміщено юридичний факультет та кафедру загальної фізики інженерно-технічного факультету.
Черновицкий Национальный университет имени Юрия Федьковича, корпус № 2 (ул. Университетская, 19).
Ныне в этом корпусе размещены юридический факультет и кафедра общей физики инженерно-технического факультета.
Зараз у цьому корпусі розміщено юридичний факультет та кафедру загальної фізики інженерно-технічного факультету.
Черновицкий Национальный университет имени Юрия Федьковича, корпус № 2 (ул. Университетская, 19).
Ныне в этом корпусе размещены юридический факультет и кафедра общей физики инженерно-технического факультета.
Фото січня 2009 року.
Пам'ятник Юрієві Федьковичу біля Чернівецького університету.
«Я люблю мою Русь-Україну, я вірую в її будучину…»
Памятник Юрию Федьковичу возле Черновицкого университета.
«Я люблю мою Русь-Украину, я верую в ее будущее…»
«Я люблю мою Русь-Україну, я вірую в її будучину…»
Памятник Юрию Федьковичу возле Черновицкого университета.
«Я люблю мою Русь-Украину, я верую в ее будущее…»
Фото липня 2004 року.
Колишня Резиденція митрополита, пам’ятка архітектури 1864-1882 рр.
Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців, по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - архітектурний комплекс колишньої резиденції буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.
Бывшая Резиденция митрополита, памятник архитектуры 1864-1882 гг.
Самой прекрасной драгоценностью в сокровище, которым являются архитектурные сооружения старых Черновцов, по праву считается произведение искусства известного чешского архитектора Йозефа Главки - архитектурный комплекс бывшей резиденции буковинских митрополитов. Восторг вызывает радужное сияние черепицы ее крыш, игра солнца на куполах, удивительное сочетание строгости крепостно-зубчатых стен с изысканной легкостью и ажурностью кованых решеток. В этом удивительном по своей красоте сооружении видятся узоры украинской вышивки, гуцульской писанки, буковинского ковра, легко улавливаются элементы различных архитектурных стилей, которые создают органическую целостность сооружения.
Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців, по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - архітектурний комплекс колишньої резиденції буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.
Бывшая Резиденция митрополита, памятник архитектуры 1864-1882 гг.
Самой прекрасной драгоценностью в сокровище, которым являются архитектурные сооружения старых Черновцов, по праву считается произведение искусства известного чешского архитектора Йозефа Главки - архитектурный комплекс бывшей резиденции буковинских митрополитов. Восторг вызывает радужное сияние черепицы ее крыш, игра солнца на куполах, удивительное сочетание строгости крепостно-зубчатых стен с изысканной легкостью и ажурностью кованых решеток. В этом удивительном по своей красоте сооружении видятся узоры украинской вышивки, гуцульской писанки, буковинского ковра, легко улавливаются элементы различных архитектурных стилей, которые создают органическую целостность сооружения.
Ансамбль складають: Митрополичий корпус, 1864-1876 рр.; Семінарський корпус, 1870 р.; Семінарська церква, 1878 р.; Будинок для приїжджих, 1874 р.; Парк і паркові споруди, 1877 р.
Всі споруди об’єднані загальним замислом і створюють просте внутрішнє подвір’я.
Вишуканість форм, монументальність і гармонійність споруд властиві всім архітектурним деталям.
Під час Другої світової війни споруду було пограбовано.
Пожежа повністю знищила її праве крило, постраждали Мармурова, Червона та Блакитна зали, загинула частина бібліотеки.
По війні резиденцію митрополитів було реставровано, та в ній розмістився Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича.
Ансамбль составляют: Митрополичий корпус, 1864-1876 гг.; Семинарский корпус, 1870 г.; Семинарская церковь, 1878 г.; Дом для приезжих, 1874 г.; Парк и парковые сооружения, 1877 г. Все сооружения объединены общим замыслом и образуют просторный внутренний двор. Совершенство форм, монументальность и гармоничность сооружения характерны для всех архитектурных деталей. Во время Второй мировой войны сооружение было разграблено. Пожар полностью уничтожил его правое крыло, пострадали Мраморный, Красный и Голубой залы, погибла часть библиотеки. Резиденция митрополитов была реставрирована, и в ней расположился Черновицкий университет им. Ю. Федьковича.
Ансамбль составляют: Митрополичий корпус, 1864-1876 гг.; Семинарский корпус, 1870 г.; Семинарская церковь, 1878 г.; Дом для приезжих, 1874 г.; Парк и парковые сооружения, 1877 г. Все сооружения объединены общим замыслом и образуют просторный внутренний двор. Совершенство форм, монументальность и гармоничность сооружения характерны для всех архитектурных деталей. Во время Второй мировой войны сооружение было разграблено. Пожар полностью уничтожил его правое крыло, пострадали Мраморный, Красный и Голубой залы, погибла часть библиотеки. Резиденция митрополитов была реставрирована, и в ней расположился Черновицкий университет им. Ю. Федьковича.
Фото липня 2004 року.
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
загальний вид внутрішнього подвір’я.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет),
панорама внутреннего двора.
Former Residence of orthodox metropolitans of Bukovina and Dalmacii (now it is the Chernivtsi National University).
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації, Семінарська церква.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации, Семинарская церковь. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації, фрагменти архітектури.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации, фрагменты архитектуры. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації, інтер'єр Семінарської церкви.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации, интерьер Семинарской церкви. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації, інтер'єр Семінарської церкви.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации, интерьер Семинарской церкви. |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації, Головний (Митрополичий) корпус.
Зараз це - корпус № 5 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Тут розташовані ректорат університету та факультет іноземних мов. Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации, Главный (Митрополичий) корпус. Ныне это - корпус № 5 Черновицкого национального университета имени Юрия Федьковича. Здесь расположены ректорат университета и факультет иностранных языков. |
Фото липня 2004 року.
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет).
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет).
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет).
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет).
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет). |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Університет. Статуя Австрії - «Чернівецька Австрія».
8 травня 2003 року під час будівельних робіт у дворі колишнього музею краєзнавства і ремесел на розі вулиць Лілійної та Міцкевича було викопано торс статуї Австрії - «чернівецьку Австрію», яка до кінця Першої світової війни стояла на площі Австрії, а потім зникла. Статую, яку було встановлено у 1875 році з нагоди 100-річчя приєднання Буковини до Австрії за проектом професора Карла Пекарі, знайдено без голови, але загалом у доброму стані. Комісія, що її відразу ж сформували з істориків та працівників міської адміністрації, повинна прийняти рішення про подальшу долю «Австрії». Университет. Статуя Австрии - «Черновицкая Австрия». 8 мая 2003 года во время строительных работ во дворе бывшего музея краеведения и ремесел на углу улиц Лилийной и Мицкевича был выкопан торс статуи Австрии - «черновицкую Австрию», которая до конца Первой мировой войны стояла на площади Австрии, а затем исчезла. Статуя, которая была установлена в 1875 году по случаю 100-летия присоединения Буковины к Австрии по проекту профессора Карла Пекари, найдена без головы, но в общем в хорошем состоянии. Комиссия, которую сразу же сформировали из историков и работников городской администрации, должна принять решение о дальнейшей судьбе «Австрии». |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
пристрій для чищення взуття біля входу до
Головного (Митрополичого) корпусу.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет), приспособление для чистки обуви у входа в Главный (Митрополичий) корпус. |
Фото січня 2009 року.
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
галерея першого поверху Головного (Митрополичого) корпусу.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет),
галерея первого этажа Главного (Митрополичего) корпуса.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет),
галерея первого этажа Главного (Митрополичего) корпуса.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет), сходи на другий поверх Головного (Митрополичого) корпусу. Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет), лестница на второй этаж Главного (Митрополичего) корпуса. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
галерея другого поверху Головного (Митрополичого) корпусу. Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет), галерея второго этажа Главного (Митрополичего) корпуса. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
|
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
|
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
«Мармурова» (Синодальна) зала.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет),
«Мраморный» (Синодный) зал.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
«Блакитна» зала.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет), «Голубой» зал. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
«Червона» зала.
Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет), «Красный» зал. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет),
вид на парк з балкона Головного корпуса.
Пам’ятник Йосипу Главці, чеському вченому та архітектору. Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет), вид на парк с балкона Главного корпуса. Памятник Иосифу Главке, чешскому ученому и архитектору. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (зараз - Чернівецький університет).
Кахляна груба у Головному (Митрополичому) корпусі. Бывшая Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации (ныне - Черновицкий университет). Изразцовая печь в Главном (Митрополичем) корпусе. |
Фото січня 2009 року. |
Фото липня 2004 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вірменська церква Святих Апостолів Петра і Павла, пам’ятка архітектури (вул. Українська, 30).
Споруджена у 1869-1875 роках, архітектор Йозф Главка. Завдяки чудовій акустиці церкву від самого початку використовували як залу для вечорів церковного співу та музики. Зараз тут - зал органної та камерної музики Чернівецької обласної філармонії. Армянская церковь Святых Апостолов Петра и Павла, памятник архитектуры (ул. Украинская, 30). Сооружена в 1869-1875 годах, архитектор Йозеф Главка. Благодаря замечательной акустике церковь с самого начала использовали в качестве зала для вечеров церковного пения и музыки. Ныне здесь - зал органной и камерной музыки Черновицкой областной филармонии. Chernivtsi. Armenian catholic church constructed in 1869-1875, architect - J. Hlavka. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Український народний дім (вул. Українська, 31).
Збудований в кінці XIX - на початку XX століття. Упродовж багатьох років цей будинок слугував осередком національного життя українців Буковини. На будівлі - пам'ятні дошки Іванові Франкові та Маркові Черемшині. Украинский народный дом (ул. Украинская, 31). Построен в конце XIX - в начале XX века. На протяжении многих лет этот дом был центром национальной жизни украинцев Буковины. На здании - мемориальные доски Ивану Франку и Марку Черемшине. Chernivtsi. Ukrainian National House constructed in late 19th - early 20th century. |
Фото січня 2009 року.
Будинок по вулиці Українська, 42.
Дом по улице Украинская, 42.
Дом по улице Украинская, 42.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицями старих Чернівців.
По улицам старых Черновцов. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська, 28).
Споруджена у 1820-1821 роках, суттєво перебудована у 1930-1936 роках за проектом Володимира Залозецького.
Пам'ятний Хрест воздвижений в честь святого торжества з нагоди 400-ліття Берестейської Унії (1596-1996). Пам'ятник Героям Буковинського куреня (1918, 1941, 1944). На щиті - напис: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі з неї». Церковь Успения Пресвятой Богородицы (ул. Руська, 28). Сооружена в 1820-1821 годах, существенно перестроена в 1930-1936 годах по проекту Владимира Залозецкого. Памятный Крест воздвигнут в честь святого торжества по поводу 400-летия Берестейской Унии (1596-1996). Памятник Героям Буковинского куреня (1918, 1941, 1944). На щите - надпись (на Украинском языке): «Добудешь Украинскую Державу, или сгинеш в борьбе за нее». |
Фото січня 2009 року.
Будинок по вулиці Руська, 34.
Дом по улице Руська, 34.
Дом по улице Руська, 34.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Кафедральний собор Святого Миколая (вул. Руська, 35).
Спорудження храму було завершено в 1939 році.
Кафедральный собор Святого Николая (ул. Руська, 35). Сооружение храма было завершено в 1939 году. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Дерев'яна церква Святого Миколая, пам'ятка архітектури, 1607 рік
(вул. Петра Сагайдачного, 89).
Деревянная церковь Святого Николая, памятник архитектуры, 1607 год (ул. Петра Сагайдачного, 89). |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Площа "Турецької Криниці" - одна з найдавніших у Чернівцях.
Свою назву отримала від однойменної криниці, що розташована тут.
З криницею пов’язана легенда про кохання турецького паші до простої чернівчанки. Без тями закохався паша у юнку і запропонував їй стати його дружиною. Та горда дівчина відмовила чужинцю. Тоді паша заборонив городянам брати воду з криниці. Але дівчина все-таки прийшла. І коли чужинець знову почав домагатися її руки, кинулася в криницю. До 1897 року на цьому місці було джерело, яке називали "Панською криницею". Його охороняв сторож. Воду можна було брати тільки для пиття та приготування їжі. Сучасна будівля криниці - подарунок до святкування 600-ї річниці міста Чернівці від турецької будівельної компанії "Озар Ак-Япи Україна". Одна з "родзинок" площі - оригінальний квітковий годинник. Площадь "Турецкого Колодца" - одна из самых давних в Черновцах. Свое название получила от одноименного колодца, который расположен здесь. С колодцем связана легенда о любви турецкого паши к простой черновчанке. Без ума влюбился паша в юную девушку и предложил ей стать его женой. Но гордая девушка отказала чужестранцу. Тогда паша запретил горожанам брать воду из колодца. Но девушка все-таки пришла. И когда чужестранец опять начал добиваться ее руки, бросилась в колодец. До 1897 года на этом месте был источник, который называли "Панским колодцем". Его охранял сторож. Воду можно было брать только для питья и приготовления еды. Современное строение колодца - подарок к празднованию 600-й годовщины города Черновцы от турецкой строительной компании "Озар Ак-Япи Украина". Одна из "изюминок" площади - оригинальные цветочные часы. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Колишня «Велика синагога»
(вул. Анрі Барбюса, 31).
Споруджена у середині XIX століття в стилі класицизму. Вулиця мала назву Синагогенґассе (вулиця Синагоги). Бывшая «Большая синагога» (ул. Анри Барбюса, 31). Сооружена в середине XIX века в стиле классицизма. Улица называлась Синагогенгассе (улица Синагоги). |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Вулицею Анрі Барбюса.
На улице Анри Барбюса. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Синагога на вулиці Зелена.
Синагога на улице Зеленая. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (на Колічанці), пам'ятка архітектури, 1783 рік (вул. Новоушицька, 2).
Деревянная церковь Успения Пресвятой Богородицы (на Количанке), памятник архитектуры, 1783 год (ул. Новоушицкая, 2). |
Фото січня 2009 року.
Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту (вул. Світловодська, 2).
Сучасна експозиція музею - це 35 типових пам'яток народного зодчества Пруто-Дністровського межиріччя другої половини XVIII - першої половини XX століття, у яких розміщено близько двох тисяч етнографічних експонатів. У майбутньому будуть відтворені традиційна архітектура та побут Буковинського Прикарпаття, Гуцульщини. На території музею проводяться фольклорно-етнографічні свята, показ ремесел, тематичні виставки.
Черновицкий областной музей народной архитектуры и быта (ул. Светловодская, 2).
Современная экспозиция музея - это 35 типичных памятников народного зодчества Пруто-Днестровского междуречья второй половины XVIII - первой половины XX века, в которых размещены около двух тысяч этнографических экспонатов. В будущем будут воспроизведены традиционная архитектура и быт Буковинского Прикарпатья, Гуцульщины. На территории музея проводятся фольклорно-этнографические праздники, показ ремесел, тематические выставки.
Сучасна експозиція музею - це 35 типових пам'яток народного зодчества Пруто-Дністровського межиріччя другої половини XVIII - першої половини XX століття, у яких розміщено близько двох тисяч етнографічних експонатів. У майбутньому будуть відтворені традиційна архітектура та побут Буковинського Прикарпаття, Гуцульщини. На території музею проводяться фольклорно-етнографічні свята, показ ремесел, тематичні виставки.
Черновицкий областной музей народной архитектуры и быта (ул. Светловодская, 2).
Современная экспозиция музея - это 35 типичных памятников народного зодчества Пруто-Днестровского междуречья второй половины XVIII - первой половины XX века, в которых размещены около двух тысяч этнографических экспонатов. В будущем будут воспроизведены традиционная архитектура и быт Буковинского Прикарпатья, Гуцульщины. На территории музея проводятся фольклорно-этнографические праздники, показ ремесел, тематические выставки.
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Церква Свято-Різдва Богородиці при монастирі Різдва Пресвятої Богородиці "Гореча",
пам'ятка архітектури, 1767 рік (вул. Троянівська, 1).
Церковь Свято-Рождества Богородицы при монастыре Рождества Пресвятой Богородицы "Гореча", памятник архитектуры, 1767 год (ул. Трояновская, 1). |
Фото січня 2009 року.
Вулицями старих Чернівців.
По улицам старых Черновцов.
По улицам старых Черновцов.
Фото січня 2009 року.
Танк екіпажу гв. лейтенанта П. Ф. Нікітіна,
який першим увірвався в місто Чернівці 25 березня 1944 року
під час звільнення його від фашистських загарбників (вул. Гагаріна).
Танк экипажа гв. лейтенанта П. Ф. Никитина, который первым ворвался в город Черновцы 25 марта 1944 года во время освобождения его от фашистских захватчиков (ул. Гагарина).
Танк экипажа гв. лейтенанта П. Ф. Никитина, который первым ворвался в город Черновцы 25 марта 1944 года во время освобождения его от фашистских захватчиков (ул. Гагарина).
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Фото січня 2009 року. |
Центральний залізничний вокзал (1906-1908) - справжня візитка віденської сецесії в Чернівцях.
Центральный железнодорожный вокзал (1906-1908) - настоящая визитная карточка венской сецессии в Черновцах. |
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія.
# Сайт «Асоціація міст України».
# «Чернівці - план міста», Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2004.
# Інформаційний портал газети «Молодий буковинець».
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія.
# Сайт «Асоціація міст України».
# «Чернівці - план міста», Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2004.
# Інформаційний портал газети «Молодий буковинець».
До переліку фотосерій