Батурин - місто (близько 2,7 тис. мешканців)
Чернігівської області,
колишня гетьманська столиця Лівобережжя.
Місто розташовано на річці Сейм (ліва і найбільша притока Десни), за 26 км від районного центру Бахмач, за 170 кілометрів від Чернігова і 190 кілометрів від Києва. Через Батурин проходить автошлях E101 (Київ-Кіпті-Глухів-Бачівськ-Москва).
Батурин - город (около 2,7 тыс. жителей) Черниговской области, бывшая гетманская столица Левобережной Украины.
Город расположен на реке Сейм (левый и наибольший приток Десны), в 26 км от районного центра Бахмач, в 170 км от Чернигова и в 190 километрах от Киева. Через Батурин проходит автодорога E101 (Киев-Кипти-Глухов-Бачевск-Москва).
Місто розташовано на річці Сейм (ліва і найбільша притока Десни), за 26 км від районного центру Бахмач, за 170 кілометрів від Чернігова і 190 кілометрів від Києва. Через Батурин проходить автошлях E101 (Київ-Кіпті-Глухів-Бачівськ-Москва).
Батурин - город (около 2,7 тыс. жителей) Черниговской области, бывшая гетманская столица Левобережной Украины.
Город расположен на реке Сейм (левый и наибольший приток Десны), в 26 км от районного центра Бахмач, в 170 км от Чернигова и в 190 километрах от Киева. Через Батурин проходит автодорога E101 (Киев-Кипти-Глухов-Бачевск-Москва).
Фото жовтня 2012 року.
|
Батурин. Річка Сейм біля Батурина, панорама ~90°.
Вид «проти течії» з мосту на автошляху E101. Батурин. Река Сейм возле Батурина, панорама ~90°. Вид «против течения» с моста на автодороге E101. |
Фото жовтня 2012 року.
|
Батурин. Річка Сейм біля Батурина, панорама ~90°.
Вид «за течією» з мосту на автошляху E101. Батурин. Река Сейм возле Батурина, панорама ~90°. Вид «по течению» с моста на автодороге E101. |
Батурин було засновано на початку XVII століття.
У документах вперше згадується 1625 у зв’язку із спорудженням Батуринської фортеці.
У 1669-1708 та 1750-1764 роках Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України Д. Многогрішного,
І. Самойловича, І. Мазепи, а також останнього гетьмана України К. Розумовського.
У 1634 році Батурином володів коронний канцлер Речі Посполитої Ю. Оссолінський, від нього Батурин перейшов до магнатів Любомирських.
Мешканці Батурина брали участь в повстанні Острянина 1638 року, у визвольній війні українського народу 1648-1654 років,
у вигнанні з Батуринської фортеці польської шляхти.
З 1648 Батурин - центр сотні Чернігівського, а з 1649 - Ніжинського полку.
З 1654 Батурин мав статус міста з магдебурзьким правом, магістратом.
У Батурині було підписано Батуринські статті 1663 року.
З 1782 Батурин - центр волості Конотопського повіту Новгород-Сіверського намісництва, з 1802 - Чернігівської губернії.
Батурин был основан в начале XVII столетия. В документах впервые упоминается в 1625 в связи с сооружением Батуринской крепости. В 1669-1708 и 1750-1764 годах Батурин был резиденцией гетманов Левобережной Украины Д. Многогрешного, И. Самойловича, И. Мазепы, а также последнего гетмана Украины К. Розумовского В 1634 году Батурином владел коронный канцлер Речи Посполитой Ю. Оссолинский, от него Батурин перешел к магнатам Любомирским. Жители Батурина принимали участие в восстании Острянина в 1638 году, в освободительной войне украинского народа 1648-1654 годов, в изгнании из Батуринской крепости польской шляхты. С 1648 Батурин - центр сотни Черниговского, а с 1649 - Нежинского полка. С 1654 Батурин имел статус города с магдебургским правом, магистратом. В Батурине были подписаны Батуринские статьи 1663 года.
С 1782 Батурин - центр волости Конотопского уезда Новгород-Северского наместничества, с 1802 - Черниговской губернии.
З 1782 Батурин - центр волості Конотопського повіту Новгород-Сіверського намісництва, з 1802 - Чернігівської губернії.
Батурин был основан в начале XVII столетия. В документах впервые упоминается в 1625 в связи с сооружением Батуринской крепости. В 1669-1708 и 1750-1764 годах Батурин был резиденцией гетманов Левобережной Украины Д. Многогрешного, И. Самойловича, И. Мазепы, а также последнего гетмана Украины К. Розумовского В 1634 году Батурином владел коронный канцлер Речи Посполитой Ю. Оссолинский, от него Батурин перешел к магнатам Любомирским. Жители Батурина принимали участие в восстании Острянина в 1638 году, в освободительной войне украинского народа 1648-1654 годов, в изгнании из Батуринской крепости польской шляхты. С 1648 Батурин - центр сотни Черниговского, а с 1649 - Нежинского полка. С 1654 Батурин имел статус города с магдебургским правом, магистратом. В Батурине были подписаны Батуринские статьи 1663 года.
С 1782 Батурин - центр волости Конотопского уезда Новгород-Северского наместничества, с 1802 - Черниговской губернии.
Фото жовтня 2012 року.
|
Фото жовтня 2012 року.
|
Батурин. Вид на заповідник «Гетьманська столиця» з автошляху E101.
Батурин. Вид на заповедник «Гетманская столица» с автодороги E101. |
Фото жовтня 2012 року.
|
Фото жовтня 2012 року.
|
Батурин. Вид на палацовий комплекс Кирили Розумовського з автошляху E101.
Батурин. Вид на дворцовый комплекс Кирилла Разумовского с автодороги E101. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Фото жовтня 2010 року.
|
Скульптурна композиція «Гетьманська слава» (відкрито 22.01.2009)
на території Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині.
Пам'ятник є композицією, що об'єднує постаті п'яти гетьманів, життя та діяльність яких були пов'язані з Батурином - Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Пилипа Орлика та Кирила Розумовського. Скульптурная композиция «Гетманская слава» (открыта 22.01.2009) на территории Национального историко-культурного заповедника «Гетманская столица» в Батурине. Памятник представляет из себя композицию, которая объединяет фигуры пяти гетманов, жизнь и деятельность которых были связаны с Батурином - Демъяна Многогрешного, Ивана Самойловича, Ивана Мазепы, Филиппа Орлика и Кирилла Розумовского. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Фото жовтня 2010 року.
|
Скульптурна композиція «Мати, що проводжає синів у військо» (відкрито 22.01.2009)
на території Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині.
Скульптурная композиция «Мать, провожающая сыновей в армию» (открыта 22.01.2009) на территории Национального историко-культурного заповедника «Гетманская столица» в Батурине. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Фото жовтня 2010 року.
|
Музей археології Батурина в приміщенні Воскресенської церковнопарафіяльної школи (1904 рік).
Музей відкриває таємниці, які приховує в собі земля Батурина. Тут знайомлять з історіэю Гетманської столиці від перших неолітичних стоянок до початку XVIII століття. Музей археологии Батурина в помещении Воскресенской церковноприходской школы (1904 год). Музей открывает тайны, которые скрывает в себе земля Батурина. Здесь представлена история Гетманской столицы от первых неолитических стоянок до начала XVIII века. |
Фото червня 2004 року. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Батурин. Воскресенська церква (1799-1803 роки) - усипальниця гетьмана Кирила Розумовського.
Архітектор невідомий. Хрещата за планом, одноапсидна, однобанна, із дзвіницею над західним притвором. 9 січня 1803 року Кирило Розумовський помер в Батурині і його було поховано у цьому храмі. Батурин. Воскресенская церковь (1799-1803 годы) - усыпальница гетмана Кирилла Разумовского. Архитектор неизвестен. Крестообразная в плане, одноапсидная, однобанная, с колокольней над западным притвором. 9 января 1803 года Кирилл Розумовский умер в Батурине и был похоронен в этом храме. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Батурин. Воскресенська церква (1803) - церква-усипальниця Кирила Розумовського.
Батурин. Воскресенская церковь (1803) - церковь-усыпальница Кирилла Разумовского. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Цитадель Батуринської фортеці (реконструкція, 2009 рік).
Вид ззовні. Цитадель Батуринской крепости (реконструкция, 2009 год). Вид снаружи. Citadel of the fortress in Baturyn (rebuilding, 2009). Outside view. |
Розкопки залишків укріплень цитаделі Батуринської фортеці XVII століття показали, що вони складались з двох ровів,
валів з внутрішніми дерев'яними конструкціями, земляних бастіонів (больверків), стін та веж з дубових зрубів, забитих глиною.
Такі традиційні дерево-земляні козацькі оборонні споруди витримували гарматний обстріл навіть краще, ніж муровані.
Цитадель було відбудовано в первісних розмірах. Зовні вона максимально відповідає оригіналу. Було завершено реконструкцію трьох оборонних веж, фортечних стін, гетьманського палацу та Воскресенської церкви, які увійшли до складу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині.
Раскопки остатков укреплений цитадели Батуринской крепости XVII века показали, что они состояли из двух рвов, валов с внутренними деревянными конструкциями, земляных бастионов (больверков), стен и башен из дубовых срубов, забитых глиной. Такие традиционные дерево-земляные казацкие оборонные сооружения выдерживали пушечный обстрел даже лучше, чем каменные.
Цитадель была отстроена в первичных размерах. Внешне она максимально соответствует оригиналу. Была завершена реконструкция трех оборонных башен, крепостных стен, гетманского дворца и Воскресенской церкви, которые вошли в состав Национального историко-культурного заповедника «Гетманская столица» в Батурине.
Цитадель було відбудовано в первісних розмірах. Зовні вона максимально відповідає оригіналу. Було завершено реконструкцію трьох оборонних веж, фортечних стін, гетьманського палацу та Воскресенської церкви, які увійшли до складу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині.
Раскопки остатков укреплений цитадели Батуринской крепости XVII века показали, что они состояли из двух рвов, валов с внутренними деревянными конструкциями, земляных бастионов (больверков), стен и башен из дубовых срубов, забитых глиной. Такие традиционные дерево-земляные казацкие оборонные сооружения выдерживали пушечный обстрел даже лучше, чем каменные.
Цитадель была отстроена в первичных размерах. Внешне она максимально соответствует оригиналу. Была завершена реконструкция трех оборонных башен, крепостных стен, гетманского дворца и Воскресенской церкви, которые вошли в состав Национального историко-культурного заповедника «Гетманская столица» в Батурине.
Фото жовтня 2010 року.
|
Цитадель Батуринської фортеці (реконструкція, 2009 рік).
Вид ззовні. Цитадель Батуринской крепости (реконструкция, 2009 год). Вид снаружи. Citadel of the fortress in Baturyn (rebuilding, 2009). Outside view. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Фото жовтня 2010 року.
|
Цитадель Батуринської фортеці (реконструкція, 2009 рік).
Фортечний рів. Цитадель Батуринской крепости (реконструкция, 2009 год). Крепостной ров. Citadel of the fortress in Baturyn (rebuilding, 2009). Moat. |
Фото жовтня 2010 року. |
|
Цитадель Батуринської фортеці (реконструкція, 2009 рік). Вид зсередини (панорама ~180° від головного входу).
Цитадель Батуринской крепости (реконструкция, 2009 год). Вид изнутри (панорама ~180° от главного входа).
Citadel of the fortress in Baturyn, panorama ~180° (rebuilding, 2009).
Фото жовтня 2010 року.
|
Фото жовтня 2010 року.
|
Гетьманський будинок (реконструкція, 2009 рік).
Розташований у центрі цитаделі. Під час розкопок було виявлено його планову структуру. Зовнішній вид було відтворено за аналогією зы схожими будівлями. Гетманский дом (реконструкция, 2009 год). Расположен в центре цитадели. Во время раскопок была изучена его плановая структура. Внешний вид был восссоздан по аналогии с подобными строениями. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Фото жовтня 2010 року.
|
Замкова церква Воскресіння Господня
Української православної церкви Київського патріархату.
14 листопада 2008 року в цій заново побудованій церкві перезахоронили останки жертв Батурінськой трагедії. Замковая церковь Воскресения Господня Украинской православной церкви Киевского патриархата. 14 ноября 2008 года в этой вновь построенной церкви были перезахоронены останки жертв Батуринской трагедии. |
Головним храмом гетьманської столиці був собор Святої Живоначальної Трійці, який вперше згадується у документах 1692 року.
Собор був розташований в центрі колишньої фортеці.
Відомо, що Іван Мазепа видав 20 тисяч золотих на будівництво і опорядження цього собору та спорудив поруч високу дзвіницю,
що називалась в народі "Мазепин стовп".
Церкву було пограбовано і поруйновано за московської навали.
Руїни храму й дзвіниці стояли у запустінні до кінця XVIII століття, коли їх розібрали на цеглу,
а місце цих будов і прилеглого цвинтаря зайняли приватними садибами та городами.
Інтер'єр собору Св. Трійці прикрашали колоритні керамічні облицювальні кахлі, вкриті червоною та жовтою поливою.
Вчені гадають, що це був масивний хрещатий у плані, п'ятибанний чи семибанний храм.
Главным храмом гетманской столицы был собор Святой Живоначальной Троицы, который впервые упоминается в документах 1692 года. Собор был расположен в центре бывшей крепости. Известно, что Иван Мазепа выдал 20 тысяч золотых на строительство и отделку этого собора и построил рядом высокую колокольню, которая называлась в народе "Мазепин столб". Церковь была разграблена и разрушена во время московского нашествия. Руины храма и колокольни стояли в запустении до конца XVIII века, когда их разобрали на кирпич, а место этих строений и прилегающего кладбища заняли частными усадьбами и огородами. Интерьер собора Св. Троицы украшали колоритные керамические облицовочные изразцы, покрытые красной и желтой глазурью. Ученые считают, что это был массивный крещатый в плане, пятибанный или семибанный храм.
Главным храмом гетманской столицы был собор Святой Живоначальной Троицы, который впервые упоминается в документах 1692 года. Собор был расположен в центре бывшей крепости. Известно, что Иван Мазепа выдал 20 тысяч золотых на строительство и отделку этого собора и построил рядом высокую колокольню, которая называлась в народе "Мазепин столб". Церковь была разграблена и разрушена во время московского нашествия. Руины храма и колокольни стояли в запустении до конца XVIII века, когда их разобрали на кирпич, а место этих строений и прилегающего кладбища заняли частными усадьбами и огородами. Интерьер собора Св. Троицы украшали колоритные керамические облицовочные изразцы, покрытые красной и желтой глазурью. Ученые считают, что это был массивный крещатый в плане, пятибанный или семибанный храм.
Фото жовтня 2010 року.
|
Гетьманська скарбниця (реконструкція, 2009 рік).
Стосовно достовірності цієї реконструкції фахівці виявляють закономірний скепсис: «Зробили манюсіньку будівельку на дві кімнатки і назвали її скарбницею. Насправді ж це була величезна споруда, адже безготівкових грошей тоді не існувало, казну потрібно було десь зберігати. Те, що побудували в Батурині, – профанація». У цій будівлі має працювати музей «Скарбниця» з експозицією монет та інших грошових знаків від гетьманського періоду до сьогодення. Гетманская казна (реконструкция, 2009 год). Относительно достоверности этой реконструкции специалисты проявляют закономерный скепсис: «Сделали крохотное строеньице на две комнатки и назвали его казной. В действительности же это было огромное сооружение, ведь безналичных денег тогда не существовало, казну нужно было где-то хранить. То, что построили в Батурине, - профанация». В этом здании должен работать музей «Казна» с экспозицией монет и других денежных знаков от гетманского периода до нашего времени. |
Фото жовтня 2010 року. |
Цитадель Батуринської фортеці (реконструкція, 2009 рік), панорама ~120°.
Козацькі гармати. Цитадель Батуринской крепости (реконструкция, 2009 год), панорама ~120°. Казацкие пушки. Citadel of the fortress in Baturyn (rebuilding, 2009), panorama ~120°. Cossack cannons. |
Фото жовтня 2010 року. |
|
Цитадель Батуринської фортеці (реконструкція, 2009 рік). Вид з оглядового майданчика біля Пам`ятного Хреста (панорама ~120°).
Цитадель Батуринской крепости (реконструкция, 2009 год). Вид с обзорной площадки возле Памятного Креста (панорама ~120°).
Citadel of the fortress in Baturyn, panorama ~120° (rebuilding, 2009).
Фото червня 2004 року. |
Фото червня 2004 року.
|
Фото жовтня 2010 року.
|
Пам'ятний Хрест жертвам Батуринської трагедії.
Під час Північної війни, коли гетьман Мазепа став на бік шведів, цар Петро I наказав зрівняти з землею гетманську столицю. У 1708 році Батурин було взято (з допомогою зрадника) російськими військами під проводом О. Мєньшікова і знищено разом із усіма мешканцями... Нападники вирізали всіх, включаючи старих, жінок і дітей... Памятный Крест жертвам Батуринской трагедии. Во время Северной войны, когда гетман Мазепа перешел на сторону шведов, царь Петр I приказал стереть с лица земли гетманскую столицу. В 1708 году Батурин был взят (с помощью предателя) российскими войсками под руководством А. Меншикова и уничтожен вместе со всеми жителями... Захватчики вырезали всех, включая стариков, женщин и детей... Baturyn. Victim of Tragedy 1708 memorial. |
Після цих подій Гетьманську резиденцію за наказом Петра І перенесли до
Глухова.
Цар особисто приїхав туди на вибори нового гетьмана та на символічну страту "зрадника" -
Івана Степановича Мазепи (його портрет кат повісив на шибениці).
З 1727 Батурином відала казенна палата.
После єтих собітий Гетманскую резиденцию по приказу Петра І перенесли в Глухов. Царь лично пожаловал туда на избрание нового гетмана и на символическую казнь "изменника" - Ивана Степановича Мазепы (его портрет палач вздернул на виселицу). С 1727 Батурином ведала казенная палата.
После єтих собітий Гетманскую резиденцию по приказу Петра І перенесли в Глухов. Царь лично пожаловал туда на избрание нового гетмана и на символическую казнь "изменника" - Ивана Степановича Мазепы (его портрет палач вздернул на виселицу). С 1727 Батурином ведала казенная палата.
Фото жовтня 2010 року.
|
Панорама річки Сейм та навколишньої місцевості,
вид з оглядового майданчика біля Пам`ятного Хреста. Панорама реки Сейм и окружающей местности, вид с обзорной площадки возле Памятного Креста. |
Головною окрасою і певною мірою символом Батурина вже понад 200 років залишається палац останнього гетьмана Лівобережної України
Кирила Розумовського.
Розташований на мальовничій терасі крутого лівого берега Сейму, розкішний палац класичної архітектури викликає щире захоплення.
Невдовзі після обрання на гетьманський уряд К. Розумовський вирішив повернути свою столицю з Глухова до "мазепинського" Батурина, де було розпочато спорудження цілого комплексу "Национальных строений". До цієї відповідальної справи у 1752 році К. Розумовський залучив архітектора Антоніо Рінальді, який мав спроектувати гетьманський, палац. З різних причин зведено його не було, але ескізами Батуринського палацу Рінальді заявив про себе як видатний майстер і забезпечив собі численні замовлення в Петербурзі та його околицях.
В 1760 було складено проект заснування у Батурині університету (і цей проект не було реалізовано). До проектування в Батурині національних будівель були залучені найвідоміші придворні майстри - Квасов, Аксамитов і Старцев. Однак, у зв'язку з ліквідацією гетьманства ця частина задуму так і залишилася на стадії підготовчих робіт.
Главным украшением и в определенной мере символом Батурина уже более 200 лет остается дворец последнего гетмана Левобережной Украины Кирилла Розумовского. Расположенный на живописной террасе крутого левого берега Сейма, роскошный дворец классической архитектуры вызывает искреннее восхищение.
Вскоре после избрания на гетманское правление К. Розумовский решил вернуть свою столицу из Глухова в "мазепинский" Батурин, где было начато сооружение целого комплекса "Национальных строений". К этому ответственному делу в 1752 году К. Розумовский привлек архитектора Антонио Ринальди, который должен был спроектировать гетманский дворец. По различным причинам он не был возведен, но эскизами Батуринского дворца Ринальди заявил о себе как о выдающемся мастере и обеспечил себе многочисленные заказы в Петербурге и его окрестностях.
В 1760 был составлен проект основания в Батурине университета (и этот проект не был осуществлен). К проектированию в Батурине национальных зданий были привлечены самые известные придворные мастера - Квасов, Аксамитов и Старцев. Однако, в связи с ликвидацией гетманства эта часть замысла так и осталась на стадии подготовительных работ.
For more than 200 years the palace of Kyrylo Rozumovskyi, the last Hetman of the Left Bank Ukraine, remains the main adornment, as well as a symbol to a certain extent, of Baturyn. Being located on the terrace of the high left bank of the Seym, it evokes deep admiration of the viewers.
Kyrylo Rozumovskyi decided to transfer the capital of the Cossack State from Glukhiv to Baturyn soon after being elected the Hetman of Ukraine. The construction of the whole "National Buildings" complex was started just after that. The architect Antonio Rinaldi was entitled by K. Rozumovskyi to work out the project of the Hetman's palace in 1752. Due to some reasons this palace was never erected, but it was the sketches of the palace which gave the architect possibility to be acknowledged a prominent master; it provided him with the numerous orders in Petersburg and its outskirts.
Невдовзі після обрання на гетьманський уряд К. Розумовський вирішив повернути свою столицю з Глухова до "мазепинського" Батурина, де було розпочато спорудження цілого комплексу "Национальных строений". До цієї відповідальної справи у 1752 році К. Розумовський залучив архітектора Антоніо Рінальді, який мав спроектувати гетьманський, палац. З різних причин зведено його не було, але ескізами Батуринського палацу Рінальді заявив про себе як видатний майстер і забезпечив собі численні замовлення в Петербурзі та його околицях.
В 1760 було складено проект заснування у Батурині університету (і цей проект не було реалізовано). До проектування в Батурині національних будівель були залучені найвідоміші придворні майстри - Квасов, Аксамитов і Старцев. Однак, у зв'язку з ліквідацією гетьманства ця частина задуму так і залишилася на стадії підготовчих робіт.
Главным украшением и в определенной мере символом Батурина уже более 200 лет остается дворец последнего гетмана Левобережной Украины Кирилла Розумовского. Расположенный на живописной террасе крутого левого берега Сейма, роскошный дворец классической архитектуры вызывает искреннее восхищение.
Вскоре после избрания на гетманское правление К. Розумовский решил вернуть свою столицу из Глухова в "мазепинский" Батурин, где было начато сооружение целого комплекса "Национальных строений". К этому ответственному делу в 1752 году К. Розумовский привлек архитектора Антонио Ринальди, который должен был спроектировать гетманский дворец. По различным причинам он не был возведен, но эскизами Батуринского дворца Ринальди заявил о себе как о выдающемся мастере и обеспечил себе многочисленные заказы в Петербурге и его окрестностях.
В 1760 был составлен проект основания в Батурине университета (и этот проект не был осуществлен). К проектированию в Батурине национальных зданий были привлечены самые известные придворные мастера - Квасов, Аксамитов и Старцев. Однако, в связи с ликвидацией гетманства эта часть замысла так и осталась на стадии подготовительных работ.
For more than 200 years the palace of Kyrylo Rozumovskyi, the last Hetman of the Left Bank Ukraine, remains the main adornment, as well as a symbol to a certain extent, of Baturyn. Being located on the terrace of the high left bank of the Seym, it evokes deep admiration of the viewers.
Kyrylo Rozumovskyi decided to transfer the capital of the Cossack State from Glukhiv to Baturyn soon after being elected the Hetman of Ukraine. The construction of the whole "National Buildings" complex was started just after that. The architect Antonio Rinaldi was entitled by K. Rozumovskyi to work out the project of the Hetman's palace in 1752. Due to some reasons this palace was never erected, but it was the sketches of the palace which gave the architect possibility to be acknowledged a prominent master; it provided him with the numerous orders in Petersburg and its outskirts.
Фото жовтня 2010 року. |
Палацовий комплекс Кирили Розумовського (панорама ~180° з боку головного входу).
Дворцовый комплекс Кирилла Разумовского (панорама ~180° со стороны главного входа). Palatial-Park Ensemble of Kyrylo Rozumovskyi, Hetman of Ukraine. |
Восени 1764 року імператриця Катерина II усунула К. Розумовського
з гетьманського уряду і перейшла у рішучий наступ на рештки політичної автономії Лівобережної України.
За цих обставин екс-гетьману було фактично заборонено відвідувати батьківщину.
І тільки у 1794 році, коли політичні пристрасті вгамувалися, К. Розумовський повернувся до Батурина і створив тут грандіозний палацово-парковий комплекс.
Для цього він запросив одного з провідних архітекторів тієї доби Чарльза Камерона,
за проектом якого впродовж 1799-1803 років тривали масштабні будівельні роботи.
Триповерховий палац, зведений у стилі класицизму, був домінантою усього комплексу і височів над флігелями, розташованими по обидва його боки, та великим парком.
Перший поверх палацу був вирішений у стилі римської архаїки.
Головний фасад прикрасив стрункий портик з восьми колон іонійського ордеру.
Звідси відкривається вид на заплаву Сейму, помережану луками й лісами.
З відкритої тераси протилежного фасаду, що спирається на колонаду тосканського ордеру, постає по-домашньому затишний, інтимний вид на довкілля.
"Батуринський палац являв таку єдність архітектури і пейзажу, рівного якій немає ніде", - засвідчив відомий історик архітектури Ф. Горностаєв.
Кожний поверх палацу мав своє функціональне призначення. У підвальному поверсі планувалося розмістити гардеробні кімнати та комори, на першому поверсі - бібліотеку та кабінети, на другому - зали для урочистих прийомів та парадну їдальню, на третьому - спочивальні. Інтер'єр прикрашали ліпниною, розписами та плафонами, картинами та скульптурами роботи кращих майстрів тієї доби.
Осенью 1764 года императрица Екатерина II устранила К. Розумовского с гетманского правления и перешла в решительное наступление на остатки политической автономии Левобережной Украины. В этих обстоятельствах экс-гетману было фактически запрещено посещать родину. И только в 1794 году, когда политические страсти улеглись, К. Розумовский вернулся в Батурин и создал здесь грандиозный дворцово-парковый комплекс. Для этого он пригласил одного из ведущих архитекторов той эпохи Чарльза Камерона, по проекту которого на протяжении 1799-1803 годов проводились масштабные строительные работы. Трехэтажный дворец, возведенный в стиле классицизма, был доминантой всего комплекса и возвышался над флигелями, расположенными по обе его стороны, и большим парком. Первый этаж дворца был решен в стиле римской архаики. Главный фасад украсил стройный портик из восьми колонн ионийского ордера. Отсюда открывается вид на заводь Сейма, испещрённую лугами и лесами. С открытой террасы противоположного фасада, который опирается на колоннаду тосканского ордера, появляется по-домашнему уютный, интимный вид на окрестности. "Батуринский дворец представлял такое единство архитектуры и пейзажа, равного которому нет нигде", - засвидетельствовал известный историк архитектуры Ф. Горностаев.
Каждый этаж дворца имел свое функциональное назначение. В подвальном этаже планировалось разместить гардеробные комнаты и кладовые, на первом этаже - библиотеку и кабинеты, на втором - залы для торжественных приемов и парадную столовую, на третьем - опочивальни. Интерьер украшали лепниной, росписями и плафонами, картинами и скульптурами работы лучших мастеров той эпохи.
In autumn of 1764, the empress Katherine II discharged Razumovskyi, and activated her activity directed on the Left Bank Ukraine political autonomy annihilation. The ex-hetman was not allowed to visit his native land under these circumstances. Only in 1794, when the political pressure was reduced, K. Razumovskyi came back to Baturyn and established the grandiose palace park ensemble. For that reason he invited Charles Camerone, one of the most prominent architects of that time, and within 1799-1803 the construction was performed in accordance with his project. The three-storeyed palace, constructed in the classicism style, dominated over the whole complex and the outbuildings (outhouses) placed on both sides of it, as well as over the great park. The first floor of the palace was performed In the Roman archaic style. The main facade was decorated with the well-proportioned porch with 8 Ionic order columns. It commands the wonderful view on the flood plain of the Seym with meadows and forests. The open terrace lying opposite facade, based on the Tuscan order colonnade, commands the cosy and intimate view on the surrounding landscape. As the well-known architecture historian F. Gornostayev stated, "Baturyn palace was the unique combination of the landscape and architecture".
Each floor of the palace had a special functional purpose. The basement floor was designed for cloakrooms and pantries, the first floor - for a library and studies, the second floor - for the reception halls and the parade dining-room, the third floor - for bedrooms. The interior was decorated with modeling, painted ceilings, pictures and sculptures by the prominent masters of that time.
Кожний поверх палацу мав своє функціональне призначення. У підвальному поверсі планувалося розмістити гардеробні кімнати та комори, на першому поверсі - бібліотеку та кабінети, на другому - зали для урочистих прийомів та парадну їдальню, на третьому - спочивальні. Інтер'єр прикрашали ліпниною, розписами та плафонами, картинами та скульптурами роботи кращих майстрів тієї доби.
Осенью 1764 года императрица Екатерина II устранила К. Розумовского с гетманского правления и перешла в решительное наступление на остатки политической автономии Левобережной Украины. В этих обстоятельствах экс-гетману было фактически запрещено посещать родину. И только в 1794 году, когда политические страсти улеглись, К. Розумовский вернулся в Батурин и создал здесь грандиозный дворцово-парковый комплекс. Для этого он пригласил одного из ведущих архитекторов той эпохи Чарльза Камерона, по проекту которого на протяжении 1799-1803 годов проводились масштабные строительные работы. Трехэтажный дворец, возведенный в стиле классицизма, был доминантой всего комплекса и возвышался над флигелями, расположенными по обе его стороны, и большим парком. Первый этаж дворца был решен в стиле римской архаики. Главный фасад украсил стройный портик из восьми колонн ионийского ордера. Отсюда открывается вид на заводь Сейма, испещрённую лугами и лесами. С открытой террасы противоположного фасада, который опирается на колоннаду тосканского ордера, появляется по-домашнему уютный, интимный вид на окрестности. "Батуринский дворец представлял такое единство архитектуры и пейзажа, равного которому нет нигде", - засвидетельствовал известный историк архитектуры Ф. Горностаев.
Каждый этаж дворца имел свое функциональное назначение. В подвальном этаже планировалось разместить гардеробные комнаты и кладовые, на первом этаже - библиотеку и кабинеты, на втором - залы для торжественных приемов и парадную столовую, на третьем - опочивальни. Интерьер украшали лепниной, росписями и плафонами, картинами и скульптурами работы лучших мастеров той эпохи.
In autumn of 1764, the empress Katherine II discharged Razumovskyi, and activated her activity directed on the Left Bank Ukraine political autonomy annihilation. The ex-hetman was not allowed to visit his native land under these circumstances. Only in 1794, when the political pressure was reduced, K. Razumovskyi came back to Baturyn and established the grandiose palace park ensemble. For that reason he invited Charles Camerone, one of the most prominent architects of that time, and within 1799-1803 the construction was performed in accordance with his project. The three-storeyed palace, constructed in the classicism style, dominated over the whole complex and the outbuildings (outhouses) placed on both sides of it, as well as over the great park. The first floor of the palace was performed In the Roman archaic style. The main facade was decorated with the well-proportioned porch with 8 Ionic order columns. It commands the wonderful view on the flood plain of the Seym with meadows and forests. The open terrace lying opposite facade, based on the Tuscan order colonnade, commands the cosy and intimate view on the surrounding landscape. As the well-known architecture historian F. Gornostayev stated, "Baturyn palace was the unique combination of the landscape and architecture".
Each floor of the palace had a special functional purpose. The basement floor was designed for cloakrooms and pantries, the first floor - for a library and studies, the second floor - for the reception halls and the parade dining-room, the third floor - for bedrooms. The interior was decorated with modeling, painted ceilings, pictures and sculptures by the prominent masters of that time.
Фото жовтня 2010 року. |
|
Палацовий комплекс Кирили Розумовського (панорама ~120°, вид з південного заходу).
Дворцовый комплекс Кирилла Разумовского (панорама ~120°, вид с юго-запада).
Palatial-Park Ensemble of Kyrylo Rozumovskyi, Hetman of Ukraine.
Фото червня 2004 року. |
Фото серпня 2007 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського.
Дворец Кирилла Разумовского. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. |
Усе змінилося після смерті К. Розумовського у січні 1803 року.
Оздоблювані роботи було припинено, а палац невдовзі залишився без належного догляду.
У 1824 році пожежа знищила майже всі його інтер'єри.
Правнук гетьмана, видатний письменник Олексій Толстой, який неодноразово відвідував Батурин, створив проникливу елегію (російською мовою):
Все изменилось после смерти К. Розумовского в январе 1803 года. Отделочные работы были прекращены, а дворец вскоре остался без надлежащего присмотра. В 1824 году пожар уничтожил почти все его интерьеры. Правнук гетмана, выдающийся писатель Алексей Толстой, неоднократно посещавший Батурин, создал проникновенную элегию:
In January 1803, after the death of K. Rozumovskyi, everything was changed. The decoration works were stopped, and the palace was abandoned. The fire of 1824 ruined practically all its interior decorations. The prominent writer Oleksii Tolstoy, the great grandson of the Hetman, had visited Baturyn for several times and had even composed the elegy:
«Ти знаєш край, де Сейм сумовито води
Між берегів посиротілих ллє,
Над ним палацу зруйновані склепіння,
Густою травою давно зарослий вхід,
Над дверима щит з гетьманською булавою?..
Туди, туди прагну я душею!»
Між берегів посиротілих ллє,
Над ним палацу зруйновані склепіння,
Густою травою давно зарослий вхід,
Над дверима щит з гетьманською булавою?..
Туди, туди прагну я душею!»
Все изменилось после смерти К. Розумовского в январе 1803 года. Отделочные работы были прекращены, а дворец вскоре остался без надлежащего присмотра. В 1824 году пожар уничтожил почти все его интерьеры. Правнук гетмана, выдающийся писатель Алексей Толстой, неоднократно посещавший Батурин, создал проникновенную элегию:
«Ты знаешь край, где Сейм печально воды
Меж берегов осиротелых льет,
Над ним дворца разрушенные своды,
Густой травой давно заросший вход,
Над дверью щит с гетманской булавою?..
Туда, туда стремлюся я душою!»
Меж берегов осиротелых льет,
Над ним дворца разрушенные своды,
Густой травой давно заросший вход,
Над дверью щит с гетманской булавою?..
Туда, туда стремлюся я душою!»
In January 1803, after the death of K. Rozumovskyi, everything was changed. The decoration works were stopped, and the palace was abandoned. The fire of 1824 ruined practically all its interior decorations. The prominent writer Oleksii Tolstoy, the great grandson of the Hetman, had visited Baturyn for several times and had even composed the elegy:
«Do you know the land when the Seym its waters
Through the orphan banks pours lamentably,
The palace ruined arches are over it,
The entrance overgrown with the thick grass,
The shield with the hetman's mace above the door?..
I crave for being there!»
Through the orphan banks pours lamentably,
The palace ruined arches are over it,
The entrance overgrown with the thick grass,
The shield with the hetman's mace above the door?..
I crave for being there!»
Фото серпня 2007 року. |
Фото серпня 2007 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського.
Дворец Кирилла Разумовского. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. |
У 1908 році на XIV Всеросійському Археологічному з'їзді було порушено питання подальшої долі палацу.
З 1911 року палац перейшов під опіку "Товариства захисту і збереження в Росії пам'ятників мистецтва і старовини".
В 1909 році Батурин відвідав правнук К. Розумовського Каміл Львович Розумовський,
який виділив кошти на реставрацію палацу, де хотів створити Музей народного мистецтва.
Петербурзький архітектор Олександр Білогруд опрацював проект відбудови, під його керівництвом реставраційні роботи тривали до 1913 року.
Подальші трагічні події у світі й країні надовго відвернули увагу від шедевру.
У серпні 1923 року споруда постраждала від сильної пожежі.
На початку XX століття було вщент зруйновано флігелі.
Під час війни 1941-1945 років значних втрат зазнали фасадні стіни та архітектурно-декоративні елементи пам'ятки. У другій половині XX століття було зроблено кілька спроб реставрації палацу, які підтримали його стан, але жодна реставрація не була завершена.
В 1908 году на XIV Всероссийском Археологическом съезде был поднят вопрос о дальнейшей судьбе дворца. С 1911 года дворец перешел под опеку "Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и древности". В 1909 году Батурин посетил правнук К. Розумовского Камил Львович Розумовский, который выделил средства на реставрацию дворца, где хотел создать Музей народного искусства. Петербуржский архитектор Александр Белогруд разработал проект восстановления, под его руководством реставрационные работы длились до 1913 года. Последующие трагические события в мире и стране надолго отвлекли внимание от шедевра. В августе 1923 года сооружение пострадало от сильного пожара. В начале XX века были дотла разрушены флигели.
Во время войны 1941-1945 годов значительные потери понесли фасадные стены и архитектурно-декоративные элементы памятника. Во второй половине XX века было предпринято несколько попыток реставрации дворца, которые поддержали его состояние, но ни одна реставрация не была завершена.
The issue of the palace was raised in 1908 at the XIV All-Russian Archeological Meeting. Since 1911, the palace was under the guardianship of the "Society for the Preservation and Protection of the Architectural and Ancient Monuments in Russia". The great grandson of K. Rozumovskyi, Kamil Lvovych Rozumovskyi, visited Baturyn in 1909; he donated money on the palace's restoration with the desire to settle the Folk Art Museum there. Alexander Bilogrud, the architect from Petersburg, worked out the project of restoration, and guided the restoration works till 1913. The further tragic events in the world and the country put the restoration aside for a long period of time. The building suffered a lot in the fire of 1923. The overbuildings (outhouses) were completely ruined by the beginning of the XX century.
During the World War II in 1941-1945, the facade walls and the decoration elements of the palace were seriously damaged. The second half of the XX preserved the state of the palace, though none of them was completed.
Під час війни 1941-1945 років значних втрат зазнали фасадні стіни та архітектурно-декоративні елементи пам'ятки. У другій половині XX століття було зроблено кілька спроб реставрації палацу, які підтримали його стан, але жодна реставрація не була завершена.
В 1908 году на XIV Всероссийском Археологическом съезде был поднят вопрос о дальнейшей судьбе дворца. С 1911 года дворец перешел под опеку "Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и древности". В 1909 году Батурин посетил правнук К. Розумовского Камил Львович Розумовский, который выделил средства на реставрацию дворца, где хотел создать Музей народного искусства. Петербуржский архитектор Александр Белогруд разработал проект восстановления, под его руководством реставрационные работы длились до 1913 года. Последующие трагические события в мире и стране надолго отвлекли внимание от шедевра. В августе 1923 года сооружение пострадало от сильного пожара. В начале XX века были дотла разрушены флигели.
Во время войны 1941-1945 годов значительные потери понесли фасадные стены и архитектурно-декоративные элементы памятника. Во второй половине XX века было предпринято несколько попыток реставрации дворца, которые поддержали его состояние, но ни одна реставрация не была завершена.
The issue of the palace was raised in 1908 at the XIV All-Russian Archeological Meeting. Since 1911, the palace was under the guardianship of the "Society for the Preservation and Protection of the Architectural and Ancient Monuments in Russia". The great grandson of K. Rozumovskyi, Kamil Lvovych Rozumovskyi, visited Baturyn in 1909; he donated money on the palace's restoration with the desire to settle the Folk Art Museum there. Alexander Bilogrud, the architect from Petersburg, worked out the project of restoration, and guided the restoration works till 1913. The further tragic events in the world and the country put the restoration aside for a long period of time. The building suffered a lot in the fire of 1923. The overbuildings (outhouses) were completely ruined by the beginning of the XX century.
During the World War II in 1941-1945, the facade walls and the decoration elements of the palace were seriously damaged. The second half of the XX preserved the state of the palace, though none of them was completed.
Фото серпня 2007 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Батурин. Палац Кирили Розумовського,
заново відбудований флігель. Батурин. Дворец Кирилла Разумовского, заново отстроенный флигель. |
У 2002 році за ініціативою Прем'єр-міністра України Ющенка В. А.
була розроблена Комплексна програма збереження пам'яток заповідника "Гетьманська столиця", реалізація якої розпочалась з 2003 року.
Проект відродження розробили фахівці інституту "УкрНДІпроектреставрація", роботи виконували спеціалісти корпорації "Укрреставрація".
З 2005 року масштаб робіт набагато збільшився - за кошти українських меценатів
роботи з відродження палацу та відновлення флігелів велися в 2005-2006 роках,
а у 2007-2008 роках було залучено значні кошти з Державного бюджету.
Замовником реставраційних робіт виступала Чернігівська обласна державна адміністрація.
У 2008 році було виконано величезний обсяг робіт, і вперше за свою двохсотрічну історію палац засяяв первинною красою.
В 2002 году по инициативе Премьер-министра Украины Ющенко В. А. была разработана Комплексная программа сохранения достопримечательностей заповедника "Гетманская столица", реализация которой началась с 2003 года. Проект возрождения разработали специалисты института "УкрНИИпроектреставрация", работы выполняли специалисты корпорации "Укрреставрация". С 2005 года масштаб работ намного увеличился - на средства украинских меценатов работы по возрождению дворца и восстановлению флигелей велись в 2005-2006 годах, а в 2007-2008 годах были привлечены значительные средства из Государственного бюджета. Заказчиком реставрационных работ выступала Черниговская областная государственная администрация.
В 2008 году был выполнен огромный объем работ, и впервые за свою двухсотлетнюю историю дворец предстал в первичной красоте.
In 2002, under the initiative of Yushchenko V. A., the prime-minister of Ukraine, the Complex Program on the "Hetman's Capital" Monuments' Preservation was worked out. The realization of this program started in 2003. The project of restoration was worked out by the "UkrNDIproektrestavratsia" (the Ukrainian scientific research institute of restoration projects) institute's staff; the "Ukrrestavratsiya" corporation specialists performed the works. The volume of the works considerably increased in 2005 - the Ukrainian Maecenas donated money on restoration and the works on the palace and outbuildings' restoration were conducted in 2005-2006; in 2007-2008 the State Budget spent significant sums on it too. Chernigiv Oblast State Administration was the Employer of restoration.
The huge amount of works was performed in 2008, and for the first time of its 200 years' history the palace obtained its original state.
У 2008 році було виконано величезний обсяг робіт, і вперше за свою двохсотрічну історію палац засяяв первинною красою.
В 2002 году по инициативе Премьер-министра Украины Ющенко В. А. была разработана Комплексная программа сохранения достопримечательностей заповедника "Гетманская столица", реализация которой началась с 2003 года. Проект возрождения разработали специалисты института "УкрНИИпроектреставрация", работы выполняли специалисты корпорации "Укрреставрация". С 2005 года масштаб работ намного увеличился - на средства украинских меценатов работы по возрождению дворца и восстановлению флигелей велись в 2005-2006 годах, а в 2007-2008 годах были привлечены значительные средства из Государственного бюджета. Заказчиком реставрационных работ выступала Черниговская областная государственная администрация.
В 2008 году был выполнен огромный объем работ, и впервые за свою двухсотлетнюю историю дворец предстал в первичной красоте.
In 2002, under the initiative of Yushchenko V. A., the prime-minister of Ukraine, the Complex Program on the "Hetman's Capital" Monuments' Preservation was worked out. The realization of this program started in 2003. The project of restoration was worked out by the "UkrNDIproektrestavratsia" (the Ukrainian scientific research institute of restoration projects) institute's staff; the "Ukrrestavratsiya" corporation specialists performed the works. The volume of the works considerably increased in 2005 - the Ukrainian Maecenas donated money on restoration and the works on the palace and outbuildings' restoration were conducted in 2005-2006; in 2007-2008 the State Budget spent significant sums on it too. Chernigiv Oblast State Administration was the Employer of restoration.
The huge amount of works was performed in 2008, and for the first time of its 200 years' history the palace obtained its original state.
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Інтер'єр. Статуя Полігімнії.
Автором скульптури «Полігімнія» (2007 рік) є Володимир Цісарик. Дворец Кирилла Разумовского. Интерьер. Статуя Полигимнии. Автор скульптуры «Полигимния» (2007 год) - Владимир Цисарык. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Interior. Statue of Polyhymnia. The sculptor of «Polyhymnia» statue (2007) is Volodymyr Tsisaryk. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Інтер'єр. Статуя Мельпомени.
Автором скульптури «Мельпомена» (2007 рік) є Володимир Цісарик. Дворец Кирилла Разумовского. Интерьер. Статуя Мельпомены. Автор скульптуры «Мельпомена» (2007 год) - Владимир Цисарык. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Interior. Statue of Melpomene. The sculptor of «Melpomene» statue (2007) is Volodymyr Tsisaryk. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Другий поверх.
Інтер'єр. Статуї Талії та Евтерпи. Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Интерьер. Статуи Талии и Эвтерпы. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Interior. Statues of Thalia and Euterpe. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Другий поверх. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського.
Другий поверх. Гетьманська зала. Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Гетманский зал. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Hetman's Hall. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Другий поверх. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Другий поверх. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського. Другий поверх. Інтер'єр.
Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Интерьер. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Interior. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського.
Другий поверх. Антична зала. Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Античный зал. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Ancient Hall. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палац Кирили Розумовського.
Другий поверх. Антична зала. Дворец Кирилла Разумовского. Второй этаж. Античный зал. Hetman K. Rozumovskyi`s palace. Second floor. Ancient Hall. |
Фото жовтня 2010 року. |
Палацовий комплекс Кирили Розумовського (панорама ~120°, вид з північного сходу).
Дворцовый комплекс Кирилла Разумовского (панорама ~120°, вид с северо-востока). Palatial-Park Ensemble of Kyrylo Rozumovskyi, Hetman of Ukraine. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Батурин. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Кочубеївський» (площа 9,9 га).
Батурин. Парк-памятник садово-паркового искусства местного значения «Кочубеевский» (площадь 9,9 га). |
Фото червня 2004 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Будинок генерального судді Василя Кочубея (кінець XVII століття)
Дом генерального судьи Василия Кочубея (конец XVII века). |
Фото жовтня 2010 року.
|
Пам'ятний знак Українським гетьманам (1999 рік).
Встановлено на початку Алеї Гетьманів на території парку «Кочубеївський». На чорному граніті напис:
«У діяннях гетьманів історія, слава і державна велич України».
Памятный знак Украинским гетманам (1999 год). Установлено в начале Аллеи Гетманов на территории парка «Кочубеевский». На черном граните надпись (на Украинском языке):
«В деяниях гетманов история, слава и державное величие Украины»
|
Фото жовтня 2010 року. |
Пам'ятний знак Богдану Лепкому (1999 рік) на території парку «Кочубеївський» було відкрито з нагоди 125-ліття з дня його народження.
Богдан Теодор Нестор Лепкий (9.11.1872-21.07.1941) - відомий український письменник, громадський діяч, автор знаменитої трилогії романів «Мазепа». На розгорнутій книжці слова поета з його твору «Батуринські руїни»:
«Не сяде пан,
Ні цар, ні хан Там, де колись був наш гетьман. Ніколи!» Памятный знак Богдану Лепкому (1999 год) на территории парка «Кочубеевский» был открыт по случаю 125-лиття со дня его рождения. Богдан Теодор Нестор Лепкий (9.11.1872-21.07.1941) - известный украинский писатель, общественный деятель, автор знаменитой трилогии романов «Мазепа». На развернутой книжке слова поэта из его произведения «Батуринские руины» (на Украинском языке):
«Не сядет господин
Ни царь, ни хан Там, где когда-то был наш гетман. Никогда!» |
Фото червня 2004 року. |
Фото жовтня 2010 року. |
Батурин. Пам`ятний знак Івану Мазепі та Мотрі Кочубей.
На граніті накреслено:
«Моє серце коханеє!
Сама знаєш, як я сердечно, шалено люблю Вашу милість, ще нікого на світі не любив так».
«На цьому місці стояв дуб, дупло якого слугувало поштовою скринькою у листуванні Івана Мазепи та Мотрі Кочубей».
Батурин. Памятний знак Ивану Мазепе и Мотре Кочубей. На граните начертано (на Украинском языке):
«Мое сердце любимое!
Сама знаешь, как я сердечно, безумно люблю Вашу милость, еще никого в мире не любил так».
«На этом месте стоял дуб, дупло которого служило почтовым ящиком в переписке Ивана Мазепы и Мотри Кочубей».
|
Фото червня 2004 року. |
Фото жовтня 2010 року.
|
Пам`ятник П. І. Прокоповичу.
Прокопович Петро Іванович (1775-1850) - славетний український бджоляр, засновник вітчизняної науки про бджільництво, 1814 винайшов перший у світі рамковий вулик. Народився 12 липня 1775 в селі Мітченки на Чернігівщині в родині священика. 1828 організував у с. Мітченки першу в світі бджільничу школу. 1830 року школу було переведено до сусіднього села Пальчики, і вона проіснувала 50 років. За цей час з неї вийшло біля 600 навчених бджолярів. Тут навчалися українці, росіяни, приїздили також з Грузії, Угорщини, Італії, Німеччини, Польщі. На той час пасіка Прокоповича налічувала 10000 сімей, що було абсолютно нечувано. Це була найбільша пасіка у світі. Помер Петро Іванович від тяжкої форми ревматизму 22 березня 1850 року. Поховано його в селі Пальчики на садибі його бджільничої школи. Памятник П. И. Прокоповичу. Прокопович Петр Иванович (1775-1850) - выдающийся украинский пасечник, основоположник отечественной науки о пчеловодстве, в 1814 изобрел первый в мире рамочный улей. Родился 12 июля 1775 года в селе Митченки на Черниговщине в семье священника. В 1828 году организовал в с. Митченки первую в мире пчеловодную школу. В 1830 школа была переведена в соседнее село Пальчики, и просуществовала 50 лет. За это время из нее вышли около 600 обученных пчеловодов. В ней учились украинцы, россияне, приезжали также из Грузии, Венгрии, Италии, Германии, Польши. В то время пасека Прокоповича насчитывала 10000 семей, что было делом абсолютно неслыханным. Это была крупнейшая пасека в мире. Умер от тяжелой формы ревматизма 22 марта 1850 года. Похоронен в селе Пальчики на усадьбе своей пчеловодческой школы. |
Запрошую також ознайомитись з цього приводу з моїм дуже коротеньким екскурсом в історію української культури, освіти та науки тих часів.
Приглашаю также ознакомиться по этому поводу с моим очень коротким экскурсом в историю украинской культуры, образования и науки тех времен.
Приглашаю также ознакомиться по этому поводу с моим очень коротким экскурсом в историю украинской культуры, образования и науки тех времен.
Фото жовтня 2010 року. |
Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Кочубеївський».
Паркова скульптура. Парк-памятник садово-паркового искусства местного значения «Кочубеевский». Парковая скульптура. |
Першоджерела:
# Путівник «Національний історико-культурний заповідник "Гетманська столиця". Палацово-парковий ансамбль геьмана України Кирила Розумовського», друк ТОВ «Домінант».
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Сайт «Володимир Цісарик | скульптор».
# Сайт «Агропчелопром».
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Сайт «Володимир Цісарик | скульптор».
# Сайт «Агропчелопром».
До переліку фотосерій