Клименко Сергій. Фото. На північний схід від Києва, серпень 2007 року. День перший: Київ -> Бровари -> Крути -> Батурин -> Короп -> Вишеньки -> Новгород-Сіверський
На північний схід від Києва, серпень 2007 року.
День перший: Київ -> Бровари -> Крути -> Батурин -> Короп -> Вишеньки -> Новгород-Сіверський

Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

На северо-восток от Киева, август 2007 года.
День первый: Киев -> Бровары -> Круты -> Батурин -> Короп -> Вишеньки -> Новгород-Северский

Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Мапа першого дня маршруту.
Покриття всіх автошляхів - пристойне. Місцеві шляхи між селами - гірші, але прийнятні.
Цього разу ми не зупинялись у Козельці та Ніжині, що були на нашому шляху. Розповіді про ці міста - на інших сторінках.
Через те, що під час нашої поїздки автодорогу E-93 на дільниці між Вертіївкою та Батуриним (на мапі позначено блакитним пунктиром) було закрито на ремонт, довелось багато "продиратися" в об'їзд...
До теми готелів...
Чотиризірковий готель "Слов`янський" у Новгород-Сіверському справив дуже приємне враження.


Схема первого дня маршрута.
Покрытие всех автодорог - достаточно приличное. Местные догори между селами - похуже, но приемлемы.
В этот раз мы не останавливались в Козельце и Нежине, которые лежали на нашем пути. Рассказы об этих городах - на других страницах.
По причине того, что во время нашей поездки автодорога E-93 на участке между Вертеевкой и Батуриным (на схеме обозначено голубым пунктиром) была закрыта на ремонт, пришлось много "продираться" в объезд...
К теме гостиниц...
Черырёхзвездочный отель "Славянский" в Новгород-Северском оставил очень приятное впечатление.


Селище Крути, Чернігівська область, Ніжинський район, 130 кілометрів на північний схід від Києва.
Селище Крути увійшло в Історію завдяки «Битві під Крутами», що відбулася 16 (29) січня 1918 року на малій залізничній станції поблизу селища між кількома сотнями національно-свідомих українських вояків (серед яких було більше сотні студентів університету Святого Володимира), котрі виступили на захист Української Народної Республіки, та 4-6-ти тисячним (за різними оцінками) передовим загоном більшовицької армії під загальним командуванням Михайла Муравйова, що дерлася до Києва.
Докладніше про обставини і перебіг цього бою, та про події після бою - окремою сторінкою.


Поселок Круты, Черниговская область, Нежинский район, в 130 километрах к северо-востоку от Киева.
Село Круты вошло в Историю благодаря «Битве под Крутами», которая состоялась 16 (29) января 1918 года на маленькой железнодорожной станции вблизи поселка между несколькими сотнями национально сознательных украинских воинов (среди которых было больше сотни студентов университета Святого Владимира), которые выступили на защиту Украинской Народной Республики, и 4-6-ти тысячным (по разным оценкам) передовым отрядом рвавшейся к Киеву большевистской армии под общим командованием Михаила Муравьева.
Подробнее об обстоятельствах и ходе этого боя, а также о событиях после боя - на отдельной странице.


Меморіал Пам'яті Героїв Крут поблизу села Крути Чернігівської області.
Вперше увіковічнити місце бою намагалися ще 1989 року (до 70-річчя події) представники громадських організацій - Української Гельсінської Спілки, Просвіти, долаючи шалений опір (у тому числі й фізичний) з боку тодішньої влади. Під час відзначення 80-річчя події, що відбувалося силами Всеукраїнського об’єднання ветеранів, очолюваного академіком Ігорем Юхновським, було насипано могилу.
2006 року вже за участі Президента Віктора Ющенка та представників Уряду, нарешті, відкрили Меморіал Пам'яті Героїв Крут: було насипано нову могилу, на якій встановлено пам’ятник. Водночас зберігається також і могила, насипана ветеранами. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона має нагадувати колони Київського Університету, звідки була більшість студентів, що билися під Крутами.


Мемориал Памяти Героев Крут возле села Круты Черниговской области.
Впервые увековечить место боя пытались еще в 1989 году (к 70-летию события) представители общественных организаций - Украинского Хельсинского Союза, Просвиты, преодолевая бешеное сопротивление (в том числе и физическое) со стороны тогдашней власти. Во время отмечания 80-летия события, проходившего силами Всеукраинского объединения ветеранов, возглавляемого академиком Игорем Юхновским, был насыпан курган.
В 2006 году уже при участии Президента Виктора Ющенко и представителей Правительства, наконец, открыли Мемориал Памяти Героев Крут: был насыпан новый курган, на котором установлен памятник. Одновременно сохраняется также и курган, насыпанный ветеранами. Автор мемориала, Анатолий Гайдамака, представил памятник как насыпанный холм высотой 7 метров, на котором установлена 10-метровая красная колонна. Красная колонна должна напоминать колонны Киевского Университета, откуда было большинство студентов, сражавшихся под Крутами.

Kruty Heroes Memorial, near Kruty village, Chernivhiv Region.


Пам’ятник Героям Крут.
На металевій пам’ятній дошці накреслено:
«Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів,
які загинули геройською смертю в борні за її волю під Крутами 29 січня 1918 року

Побудовано за кошти братства "Броди - лев"»

Памятник Героям Крут.
На металлической мемориальной доске начертано (на Украинском языке):
«Тут хранит Украина вечный сон молодых своих сынов,
которые погибли геройской смертью в борьбе за ее свободу под Крутами 29 января 1918 года

Построено на средства братства "Броды - лев"»


Пам’ятник Героям Крут.
Битва під Крутами тривала близько 5 годин і закінчилася поразкою українських загонів, які захищали підступи до Києва.
Стосовно точної кількості загиблих, то офіційного підтвердження їх кількості й досі немає - за свідченнями учасників подій ймовірно вбито було близько 250-300 осіб з українського боку, але достеменно відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були закатовані більшовиками (їх потім перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві).


Памятник Героям Крут.
Битва под Крутами длилась около 5 часов и закончилась поражением украинских отрядов, защищавших подступы к Киеву.
Относительно точного количества погибших, то официального подтверждения их количества и до сих пор нет - по показаниям участников событий, вероятно, убито было около 250-300 человек с украинской стороны, но точно известны имена только тех, кто попал в плен и был казнен большевиками (их потом перехоронили на Аскольдовой могиле в Киеве).


Пам’ятник Героям Крут.
Бронзова пробита кулями гімназійска шинель наче розіп’ята на хресті...
На камені перед входом до каплички - слова національного гімну України:
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу»

Памятник Героям Крут.
Бронзовая пробитая пулями гимназическая шинель будто распята на кресте...
На камне перед входом в часовенку - слова национального гимна Украины:
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу»


Стосовно воєнно-політичного значення битви під Крутами, то, безумовно:
• в масштабах всесвітньої Історії ця битва була зовсім незначною;
• вона не була зразком військового мистецтва;
• вона не мала вирішального значення в перебігу військових дій.
Разом з тим:
• ця битва щонайменше на добу затримала стрімке просування більшовицьких військ на Київ, що дало змогу врятуватися і урядовцям Центральної Ради, і частині жителів Києва;
• ця затримка дозволила бійцям Симона Петлюри придушити більшовицький заколот – повстання на заводі „Арсенал” у Києві, що почалося в ніч з 28 на 29 січня (на придушення цього бунту було кинуто Гайдамацький кіш Слобідської України, що мав діяти під Крутами).
Однак особливого значення у свідомості багатьох Українців битва під Крутами набула як символ патріотизму і жертовності молоді у боротьбі за незалежну Україну. Вона стала символом нескореного духу нашої нації.


Относительно военно-политического значения битвы под Крутами, то, безусловно:
• в масштабах всемирной Истории эта битва была совсем незначительной;
• она не была образцом военного искусства;
• она не имела решающего значения на ход военных действий.
Вместе с тем:
• эта битва, по меньшей мере, на сутки задержала стремительное продвижение большевистских войск на Киев, что дало возможность спастись и должностным лицам Центральной Рады, и части жителей Киева;
• эта задержка позволила бойцам Симона Петлюры подавить большевистский мятеж – восстание на заводе „Арсенал” в Киеве, начавшееся в ночь с 28 на 29 января (на подавление этого бунта был брошен кош Гайдамацкий Слободской Украины, который должен был действовать под Крутами).
Однако особое значение в сознании многих Украинцев битва под Крутами приобрела как символ патриотизма и жертвенности молодежи в борьбе за независимую Украину. Она стала символом непокоренного духа нашей нации.



Наступним пунктом нашого маршруту був Батурин - колишня гетьманська столиця Лівобережжя. Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.


Следующим пунктом нашего маршрута был Батурин - бывшая гетманская столица Левобережной Украины. Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей.



Селище міського типу Короп - районний центр Чернігівської області.
Перша згадка в літописах про містечко під назвою Хоробрь датована 1153 роком. На межі XVI-XVII століть одержав назву Короп. За деулінським перемир’ям 1618 року - під владою Польщі; з 1635 року - центр волості Новгород–Сіверського повіту Чернігівського воєводства. Після народно-визвольної війни (1648-1654 роки) - сотенне містечко Ніжинського полку (з 1659 року). Коропська сотня безпосередньо підпорядковувалась гетьманові. На межі XVII-XVIII століть місто було одним із центрів виготовлення козацької артилерії. З 1718 року Короп належав І. Скоропадському. У першій половині XVIII століття Короп одержав магдебурзьке право. Вважався одним із центрів шкіряного виробництва на Чернігівщині, відомий гончарними виробами. З 1782 року - повітове місто Новгород-Сіверського намісництва, з 1802 року - Чернігівської губернії, у 1782 році було затверджено герб Коропа. У складі козацьких формувань мешканці Коропа брали активну участь у Вітчизняній війні 1812 року. Наприкінці XVIII століття в Коропі було три дерев’яні храми: Троїцький собор (1716 рік), Воздвиженська (1797 рік) і Покровська (1799 рік) церкви. 1764 року збудовано муровану Вознесенську церкву (при ній - школа та шпиталь), 1790 року - Преображенську церкву та 1837 року - Михайлівську церкву. Наприкінці ХІХ століття було споруджено Феодосіївську та Успенську церкви. 1859 року відкрито лікарню, парафіяльне училище (два класи), приватну жіночу школу. У 1913 році в Коропі діяли 5 цегельних та 2 крохмальних заводи, млин, крупорушка, міністерське училище, земська школа, приватна жіноча гімназія, бібліотека. На околицях Коропа виявлено стоянку і поселення “Короп-3” періоду мезоліту-бронзи (XVIII-II тис. до н.е.), поселення неоліту (V тис. до н.е.), бронзи (II тис. до н.е.), слов’янське поселення (III-V століття), періоду Київської Русі (X-XIII століття).


Поселок городского типа Короп - районный центр Черниговской области.
Первое упоминание в летописях о местечке под названием Хоробрь датируется 1153 годом. На рубеже XVI-XVII веков получил название Короп. За деулинским перемирием 1618 года - под властью Польши; с 1635 года - центр волости Новгород–Сеиверского уезда Черниговского воеводства. После народно-освободительной войны (1648-1654 года) - сотенное местечко Нежинского полка (с 1659 года). Коропская сотня непосредственно подчинялась гетману. На рубеже XVII-XVIII веков город был одним из центров изготовления казацкой артиллерии. С 1718 года Короп принадлежал И. Скоропадскому. В первой половине XVIII века Короп получил магдебургское право. Считался одним из центров кожного производства на черниговщине, известен гончарными изделиями. С 1782 года - уездный город Новгород-Северского наместництва, с 1802 года - Черниговской губернии, в 1782 году был утвержден герб Коропа. В составе казацких формирований обитатели Коропа активно участвовали в Отечественной войне 1812 года. В конце XVIII века в Коропе было три деревянных храма: Троицкий собор (1716 год), Воздвиженская (1797 год) и Покровская (1799 год) церкви. В 1764 году построена каменная Вознесенская церковь (при ней - школа и госпиталь), в 1790 году - Преображенская церковь и в 1837 году - Михайловская церковь. В конце ХІХ века было построены Феодосиевская и Успенская церкви. В 1859 году открыты больница, приходское училище (два класса), частная женская школа. В 1913 году в Коропе действовали 5 кирпичных и 2 крахмальных завода, мельница, круподёрка, министерское училище, земская школа, частная женская гимназия, библиотека. На околицах Коропа обнаружена стоянка и поселение “Короп-3” периода мезолита-бронзы (XVIII-II тыс. до н.э.), поселения неолита (V тыс. до н.э.), бронзы (II тыс. до н.э.), славянское поселение (III-V века), периода Киевской Руси (X-XIII века).


Короп. Іллінська церква-фортеця - пам’ятка архітектури, початок XVII століття.

Короп. Ильинская церковь-крепость - памятник архитектуры, начало XVII века.


Короп.
Іллінська церква-фортеця (початок XVII століття).


Короп.
Ильинская церковь-крепость (начало XVII века).


Короп. Іллінська церква-фортеця - пам’ятка архітектури, початок XVII століття.
Місцеві мешканці стверджують, що нещодавно церкву починали реставрувати, однак невдовзі полишили. Справді, навіть на фото помітно, що третій поверх - сучасна надбудова.


Короп. Ильинская церковь-крепость - памятник архитектуры, начало XVII века.
Местные жители утверждают, что недавно церковь начинали реставрировать, однако вскоре оставили. Действительно, даже на фото заметно, что третий этаж - современная надстройка.


Короп. Іллінська церква-фортеця - пам’ятка архітектури, початок XVII століття.
Інтер'єр. Другий поверх.


Короп. Ильинская церковь-крепость - памятник архитектуры, начало XVII века.
Интерьер. Второй этаж.


Короп. Іллінська церква-фортеця - пам’ятка архітектури, початок XVII століття.
Інтер'єр. Вид з першого поверху.


Короп. Ильинская церковь-крепость - памятник архитектуры, начало XVII века.
Интерьер. Вид с первого этажа.


Короп. Іллінська церква-фортеця - пам’ятка архітектури, початок XVII століття.
Інтер'єр. Вид з першого поверху.


Короп. Ильинская церковь-крепость - памятник архитектуры, начало XVII века.
Интерьер. Вид с первого этажа.


Короп. Вознесенська церква - пам’ятка архітектури, 1764 рік.

Короп. Вознесенская церковь - памятник архитектуры, 1764 год.


Короп. Синагога.

Короп. Синагога.


Село Вишеньки, Коропський район, Чернігівська область.
Село було засноване 1679 року. З XVIII століття належало генерал-фельдмаршалові П. Рум'янцеву-Задунайському.
Палац П. Рум'янцева-Задунайського - пам’ятка архітектури, 1782-1787 роки.
Загальний вид.


Село Вишеньки, Коропский район, Черниговская область.
Село было основано в 1679 году. С XVIII века принадлежало генерал-фельдмаршалу П. Румянцеву-Задунайскому.
Дворец П. Румянцева-Задунайского - памятник архитектуры, 1782-1787 годы.
Общий вид.


Село Вишеньки.
Палац П. Рум'янцева-Задунайського
.
Панорама фасаду.


Село Вишеньки.
Дворец П. Румянцева-Задунайского
.
Панорама фасада.


Село Вишеньки, Коропський район, Чернігівська область.
Палац П. Рум'янцева-Задунайського - пам’ятка архітектури, 1782-1787 роки.


Село Вишеньки, Коропский район, Черниговская область.
Дворец П. Румянцева-Задунайского - памятник архитектуры, 1782-1787 годы.


Село Вишеньки.
Палац П. Рум'янцева-Задунайського
,
внутрішнє оздоблення.


Село Вишеньки.
Дворец П. Румянцева-Задунайского
,
внутреннее убранство.


Село Вишеньки. Десна в районі села.
Вид від Десни на палац П. Рум'янцева-Задунайського
.


Село Вишеньки. Десна в районе села.
Вид от Десны на дворец П. Румянцева-Задунайского
.


Село Вишеньки.
Успенська церква
- пам’ятка архітектури, 1728-1787 роки.


Село Вишеньки.
Успенская церковь
- памятник архитектуры, 1728-1787 годы.



Того дня кінцевим пунктом пунктом нашого маршруту був Новгород-Сіверський - одне з найдавніших міст України-Русі.
Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.


В тот день конечным пунктом нашего маршрута был Новгород-Северский - один из древнейших городов Украины-Руси.
Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей.




Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Вікіпедія.
# Календар знаменних та пам'ятних дат, Національна Парламентська бібліотека України.
# Стаття «Битва під Крутами», сайт «Прикарпатська бібліотека наукової літератури».





Інші сторінки маршруту "На північний схід від Києва (серпень 2007 року)":





Усі права застережено. © 2003-2011 Сергій Клименко




Rambler's Top100