|
Мапа другого дня маршруту.
Покриття всіх автошляхів - пристойне. До теми готелів... Чотиризірковий готель "Слов`янський" у Новгород-Сіверському та готель "Воскресенський" у Сумах (площа Незалежності, 15) справили дуже приємне враження. Схема второго дня маршрута. Покрытие всех автодорог - достаточно приличное. К теме гостиниц... Черырёхзвездочный отель "Славянский" в Новгород-Северском и отель "Воскресенский" в Сумах (площадь Независимости, 15) оставили очень приятное впечатление. |
|
Розпочали цей день з більш грунтовного ознайомлення з Новгородом-Сіверським - одним з найдавніших міст України-Русі.
Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.
Начали этот день с более основательного знакомства с Новгородом-Северским - одним из древнейших городов Украины-Руси.
Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей.
Дорогою від Новгорода-Сіверського до міста Шостка. Вид на Десну трохи вище гирла річки Шостка. Панорама ~180°.
По дороге из Новгорода-Северского на город Шостка. Вид на Десну немного выше устья речки Шостка. Панорама ~180°.
Місто Шостка, Сумська область.
Прикро, однак вже другий раз ми проїжджаємо Шостку практично "транзитом". Наступного разу обов’язково грунтовно ознайомимось із цим містом.
Місто Шостка розташовано серед соснових лісів на півночії Сумської області. Вперше воно згадується 1739, коли згідно указу царського сенату на лівому березі річки Шостки, однієї з притоків Десни, було побудовано пороховий завод. Разом із заводом виник й посад розміром у квадратну версту, з чотирма заставами. Завод знаходився у веденні малоросійського гетьманства й задовольняв потреби російської армії.
В приміському селі Богданка, в маєтку дружини, часто бував і працював засновник російської педагогічної школи К. Д. Ушинський. Зараз в селі відкрито його музей, встановлено пам’ятник. В Локотках, в околицях Шостки, часто бувала українська письменниця Марко Вовчок - Марія Олександрівна Вилинська. Поблизу Шостки, на хуторі у селища Воронеж, пройшли дитячі роки П. А. Куліша - автора роману "Чорна рада, хроніка 1663 года" та ін. Випускника Шосткінського хіміко-технологічного технікуму, маршала авіації І. Н. Кожедуба було тричі удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
Город Шостка, Сумская область. Жаль, но уже второй раз мы проезжаем Шостку практически "транзитом". В следующий раз обязательно детально ознакомимся с этим городом.
Город Шостка расположен среди сосновых лесов на севере Сумской области. Впервые он упоминается в 1739, когда согласно указа царского сената на левом берегу речки Шостка, одного из притоков Десны, был построен пороховой завод. Вместе с заводом возник и посад размером с квадратную версту, с четырьмя заставами. Завод находился в ведении малороссийского гетманства и обеспечивал потребности российской армии.
В пригороднем селе Богданка, в имении супруги, часто бывал и работал основатель российской педагогической школы К. Д. Ушинский. Сейчас в селе открыт его музей, установлен памятник. В Локотках, на окраине Шостки, часто бывала украинска писательница Марко Вовчок - Мария Александровна Вилинская. Вблизи Шостки, на хуторе у поселка Воронеж, прошли детские годы П. А. Кулиша - автора романа "Чорна рада, хроніка 1663 года" и др. Випускник Шосткинского химико-технологического техникума, маршал авиации И. Н. Кожедуб был трижды удостоен высокого звания Герой Советского Союза.
Місто Шостка розташовано серед соснових лісів на півночії Сумської області. Вперше воно згадується 1739, коли згідно указу царського сенату на лівому березі річки Шостки, однієї з притоків Десни, було побудовано пороховий завод. Разом із заводом виник й посад розміром у квадратну версту, з чотирма заставами. Завод знаходився у веденні малоросійського гетьманства й задовольняв потреби російської армії.
В приміському селі Богданка, в маєтку дружини, часто бував і працював засновник російської педагогічної школи К. Д. Ушинський. Зараз в селі відкрито його музей, встановлено пам’ятник. В Локотках, в околицях Шостки, часто бувала українська письменниця Марко Вовчок - Марія Олександрівна Вилинська. Поблизу Шостки, на хуторі у селища Воронеж, пройшли дитячі роки П. А. Куліша - автора роману "Чорна рада, хроніка 1663 года" та ін. Випускника Шосткінського хіміко-технологічного технікуму, маршала авіації І. Н. Кожедуба було тричі удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
Город Шостка, Сумская область. Жаль, но уже второй раз мы проезжаем Шостку практически "транзитом". В следующий раз обязательно детально ознакомимся с этим городом.
Город Шостка расположен среди сосновых лесов на севере Сумской области. Впервые он упоминается в 1739, когда согласно указа царского сената на левом берегу речки Шостка, одного из притоков Десны, был построен пороховой завод. Вместе с заводом возник и посад размером с квадратную версту, с четырьмя заставами. Завод находился в ведении малороссийского гетманства и обеспечивал потребности российской армии.
В пригороднем селе Богданка, в имении супруги, часто бывал и работал основатель российской педагогической школы К. Д. Ушинский. Сейчас в селе открыт его музей, установлен памятник. В Локотках, на окраине Шостки, часто бывала украинска писательница Марко Вовчок - Мария Александровна Вилинская. Вблизи Шостки, на хуторе у поселка Воронеж, прошли детские годы П. А. Кулиша - автора романа "Чорна рада, хроніка 1663 года" и др. Випускник Шосткинского химико-технологического техникума, маршал авиации И. Н. Кожедуб был трижды удостоен высокого звания Герой Советского Союза.
|
|
Село Гамаліївка, Шосткинський район, Сумська область.
Гамаліївський (Харлампіївський) монастир було засновано 1702 року як фортечне укріплення. До монастирського ансамблю належать шестиколонний Собор Різдва Богородиці (1714-1735 роки), Харлампіївська тепла церква (1714 рік), корпус келій (1714-1834 роки). Село Гамалиевка, Шосткинский район, Сумская область. Гамалиевский (Харлампиевский) монастырь монастырь был основан в 1702 году как крепостное укрепление. В монастырский ансамбль входят шестиколонный Собор Рождества Богородицы (1714-1735 годы), Харлампиевская теплая церковь (1714 год), корпус келий (1714-1834 годы). |
|
|
Гамаліївський (Харлампіївський) монастир.
На території монастиря також зберігаються білокам'яні надгробки гетьмана Івана Скоропадського та його дружини. Архітектурна спадщина України не має аналогів ансамблю Гамаліївського монастиря. На жаль, зараз на території монастиря розташована в'язниця. Гамалиевский (Харлампиевский) монастырь. На территории монастыря также сохраняются белокаменные надгробия гетмана Ивана Скоропадского и его жены. Архитектурное наследие Украины не имеет аналогов ансамбля Гамалиевского монастыря. К сожалению, сейчас на территории монастиря располагается тюрьма. |
Місто Глухів - районний центр
Сумської області.
Розташоване на річці Есмань. Уперше місто згадується в Іпатіївському літописі під 1152 роком. Першими поселенцями тут були сіверяни, які ще в VI-VIII столітті заснували Глухівське городище. Пізніше місто входило до складу Золотої Орди, Литви, Речі Посполитої, Польщі.
1708 року, після знищення Батурина російськими військами під проводом О. Д. Мєньшікова, Глухів став столицею гетьманської Лівобережної України. Ще й досі збереглися залишки укріплень: Київські ворота та руїни мурів. На початку XIX століття Глухів став повітовим містом. У розвитку його архітектури, культури й освіти значну роль відігравала родина Терещенків.
Город Глухов - районный центр Сумской области.
Расположен на реке Эсмань. В первый раз город упоминается в Ипатьевской летописи под 1152 годом. Первыми поселенцами здесь были северяне, которые еще в VI-VIII веке основали Глуховское городище. Позднее город входил в состав Золотой Орды, Литвы, Речи Посполитой, Польши. В 1708 году, после уничтожения Батурина российскими войсками под проводом А. Д. Меньшикова, Глухов стал столицей гетманской Левобережной Украины. До сих пор еще сохранились остатки укреплений: Киевские ворота и руины стен. В начале XIX века Глухов стал уездным городом. В развитии его архитектуры, культуры и образования значительную роль играла семья Терещенко.
Розташоване на річці Есмань. Уперше місто згадується в Іпатіївському літописі під 1152 роком. Першими поселенцями тут були сіверяни, які ще в VI-VIII столітті заснували Глухівське городище. Пізніше місто входило до складу Золотої Орди, Литви, Речі Посполитої, Польщі.
1708 року, після знищення Батурина російськими військами під проводом О. Д. Мєньшікова, Глухів став столицею гетьманської Лівобережної України. Ще й досі збереглися залишки укріплень: Київські ворота та руїни мурів. На початку XIX століття Глухів став повітовим містом. У розвитку його архітектури, культури й освіти значну роль відігравала родина Терещенків.
Город Глухов - районный центр Сумской области.
Расположен на реке Эсмань. В первый раз город упоминается в Ипатьевской летописи под 1152 годом. Первыми поселенцами здесь были северяне, которые еще в VI-VIII веке основали Глуховское городище. Позднее город входил в состав Золотой Орды, Литвы, Речи Посполитой, Польши. В 1708 году, после уничтожения Батурина российскими войсками под проводом А. Д. Меньшикова, Глухов стал столицей гетманской Левобережной Украины. До сих пор еще сохранились остатки укреплений: Киевские ворота и руины стен. В начале XIX века Глухов стал уездным городом. В развитии его архитектуры, культуры и образования значительную роль играла семья Терещенко.
Глухів.
Колишнє Дворянське зібрання - пам'ятка архітектури та містобудування, 1811 рік - кінець XIX століття.
Глухов.
Бывшее Дворянское собрание - памятник архитектуры и градостроения, 1811 год - конец XIX века.
Колишнє Дворянське зібрання - пам'ятка архітектури та містобудування, 1811 рік - кінець XIX століття.
Глухов.
Бывшее Дворянское собрание - памятник архитектуры и градостроения, 1811 год - конец XIX века.
|
|
|
Глухів, пам'ятник композиторам Д. С. Бортнянському та М. С. Березовському.
Місто Глухів дав світу видатних композиторів. Максим Березовський (1745-1777), член Болонської філармонічної академії. Дмитро Бортнянський (1751-1825), почесний член Петербурзької академії мистецтв. Глухов, памятник композиторам Д. С. Бортнянскому и М. С. Березовскому. Город Глухов дал миру выдающихся композиторов. Максим Березовский (1745-1777), член Болонской филармонической академии. Дмитро Бортнянский (1751-1825), почетный член Петербуржской академии искусств. |
|
|
Глухів.
Колишні повітова земська дума та міська земська управа - пам'ятки історії. Глухов. Бывшие уездная земская дума и городская земская управа - памятники истории. |
|
|
Глухів.
Вулиця Києво-Московська. На цьому місці раніше знаходилася будівля другої Малоросійської Колегії, збудована за проектом архітектора А. Квасова в 1768-1782 роках. Глухов. Улица Киево-Московская. На этом месте раньше находилось здание второй Малороссийской Коллегии, построенное по проекту архитектора А. Квасова в 1768-1782 годах. |
|
|
Київська брама Глухівських міських укріплень - пам'ятка історії,
архітектури та містобудування, 1766-1769 роки.
Киевские ворота Глуховских городских укреплений - памятник истории, архитектуры и градостроения, 1766-1769 годы. |
Глухів. Вулицями старого міста.
Будинок П. Лютого - пам'ятка архітектури, кінець XIX століття.
Глухов. По улицам старого города.
Дом П. Лютого - памятник архитектуры, конец XIX века.
Будинок П. Лютого - пам'ятка архітектури, кінець XIX століття.
Глухов. По улицам старого города.
Дом П. Лютого - памятник архитектуры, конец XIX века.
|
Глухів. Вулицями старого міста.
Банк М. А. Терещенка - пам'ятка архітектури, кінець XVIII - кінець XIX століть. Глухов. По улицам старого города. Банк Н. А. Терещенко - памятник архитектуры, конец XVIII - конец XIX веков. |
|
Глухів. Будинок міської адміністрації.
Глухов. Здание горадминистрации. |
|
|
|
Глухів, Спасо-Преображенська церква (вул.Спаська, 7) - пам'ятка архітектури, 1765 рік.
Глухов, Спасо-Преображенская церковь (ул.Спасская, 7) - памятник архитектуры, 1765 год. |
Глухів.
Поруч із Спасо-Преображенською церквою розташований меморіал загиблим у війні 1941-1945 років.
Глухов.
Рядом со Спасо-Преображенской церковью расположен мемориал погибшим в войне 1941-1945 годов.
Поруч із Спасо-Преображенською церквою розташований меморіал загиблим у війні 1941-1945 років.
Глухов.
Рядом со Спасо-Преображенской церковью расположен мемориал погибшим в войне 1941-1945 годов.
|
|
|
Глухів, Свято-Анастасіївський кафедральний собор (вул.Спаська, 2) - пам'ятка архітектури, 1884-1893 роки.
Глухов, Свято-Анастасиевский кафедральный собор (ул.Спасская, 2) - памятник архитектуры, 1884-1893 годы. |
Храм святих трьох Анастасій у місті Глухів споруджено у 1884-1893 роках
на кошти братів М.А., Ф.А. и С.А. Терещенків.
План склав А. Л. Гунн. Архітектор В. В. Гани.
Господарник П. В. Бек. Художники академіки Свидомські, Пимоненко, Верещагин, Журавльов.
Іконостас собору виготовлено з білого мармуру.
Освячення храму відбулося 19 вересня 1893 року.
Храм святых трех Анастасий в городе Глухов построен в 1884-1893 годах на средства братьев Н.А., Ф.А. и С.А. Терещенко. План составил А. Л. Гунн. Архитектор В. В. Гани. Хозяйственник П. В. Бек. Художники академики Сведомские, Пимоненко, Верещагин, Журавлев. Иконостас собора выполнен из белого мрамора. Освящение храма состоялось 19 сентября 1893 года.
Храм святых трех Анастасий в городе Глухов построен в 1884-1893 годах на средства братьев Н.А., Ф.А. и С.А. Терещенко. План составил А. Л. Гунн. Архитектор В. В. Гани. Хозяйственник П. В. Бек. Художники академики Сведомские, Пимоненко, Верещагин, Журавлев. Иконостас собора выполнен из белого мрамора. Освящение храма состоялось 19 сентября 1893 года.
Глухів.
Водонагнітна вежа - пам'ятка місцевого значення, 1927-1928 роки.
Глухов.
Водонапорная башня - памятник местного значения, 1927-1928 годы.
Водонагнітна вежа - пам'ятка місцевого значення, 1927-1928 роки.
Глухов.
Водонапорная башня - памятник местного значения, 1927-1928 годы.
|
|
Глухів.
Будинок А. Я. Терещенка - пам'ятка історії та архітектури, 1870-ті роки. Глухов. Дом А. Я. Терещенко - памятник истории и архитектуры, 1870-е годы. |
|
|
Глухів, Миколаївська козацька церква (вул.Соборна, 1) - пам'ятка історії та архітектури, 1686-1693 роки.
Найдавніший пам'ятник архітектури в Глухові, створений майстром М. Єфимовим. У гетьманські часи біля церкви знаходився Радний майдан, на якому обирали гетьманів та вирішували різні державні питання. Глухов, Николаевская казацкая церковь (ул.Соборная, 1) - памятник истории и архитектуры, 1686-1693 годы. Самый давний памятник архитектуры в Глухове, созданный мастером М. Ефимовым. В гетманские времена возле церкви находилась Советная площадь, на которой избирали гетманов и решали разные государственные вопросы. |
Окрім сфотографованих пам'яток, у Глухові становить значний інтерес
Навчальний комплекс (вул. Києво-Московська, 24).
До його складу входять Гуманітарно-просвітницький комплекс (XIX століття), Учительський інститут (1874 рік),
навчальний корпус чоловічої гімназії (1898 рік), пансіон чоловічої гімназії (1898 рік).
Зараз тут розміщується Глухівський державний педагогічний університет.
Помимо сфотографированных достопримечательностей, в Глухове значительный интерес представляет Учебный комплекс (ул. Киево-Московская, 24). В его состав входят Гуманитарно- просветительский комплекс (XIX век), Учительский институт (1874 год), учебный корпус мужской гимназии (1898 год), пансион мужской гимназии (1898 год).
Ныне здесь размещается Глуховский государственный педагогический университет.
Зараз тут розміщується Глухівський державний педагогічний університет.
Помимо сфотографированных достопримечательностей, в Глухове значительный интерес представляет Учебный комплекс (ул. Киево-Московская, 24). В его состав входят Гуманитарно- просветительский комплекс (XIX век), Учительский институт (1874 год), учебный корпус мужской гимназии (1898 год), пансион мужской гимназии (1898 год).
Ныне здесь размещается Глуховский государственный педагогический университет.
Сумська область. Краєвид дорогою між Глуховим і Путивлем.
Сумская область. Пейзаж по дороге между Глуховим и Путивлем.
Сумская область. Пейзаж по дороге между Глуховим и Путивлем.
Місто Путивль - районний центр
Сумської області.
Розташоване на річці Сейм, притоці Десни. Уперше місто згадується в Іпатіївському літописі під 1146 роком як фортеця на кордоні Київської Русі. У XII - на початку XIII століття був столицею Новгород-Сіверських князів Ольговичів. У «Слові о полку Ігоревім» є згадка про Путивль, на фортечних мурах якого плакала княгиня Ярославна, дожидаючи свого чоловіка з походу проти половців. З 1356 року місто входило до складу Литви, а з 1500 року - до складу російських земель. У XVIII - на початку XX століття Путивль був повітовим містечком. З 1932 року він перебував у складі Чернігівської, а з 1939 року - у складі Сумської області. Під час Великої Вітчизняної війни поблизу Путивля відбулося партизанське возз'єднання С. Ковпака і С. Руднєва.
Город Путивль - районный центр Сумской области.
Расположен на реке Сейм, притоке Десны. В первый раз город упоминается в Ипатьевской летописи под 1146 годом как крепость на границе Киевской Руси. В XII - в начале XIII века был столицей Новгород-Северских князей Ольговичей. В «Слове о полку Игоревом» есть упоминание о Путивле, на крепостных стенах которого плакала княгиня Ярославна, дожидаясь своего мужа из похода против половцев. С 1356 года город входил в состав Литвы, а с 1500 года - в состав российских земель. В XVIII - начале XX века Путивль был уездным городком. С 1932 года он находился в составе Черниговской, а с 1939 года - в составе Сумской области. Во время Великой Отечественной войны поблизости Путивля состоялось партизанское воссоединение С. Колпака и С. Руднева.
Розташоване на річці Сейм, притоці Десни. Уперше місто згадується в Іпатіївському літописі під 1146 роком як фортеця на кордоні Київської Русі. У XII - на початку XIII століття був столицею Новгород-Сіверських князів Ольговичів. У «Слові о полку Ігоревім» є згадка про Путивль, на фортечних мурах якого плакала княгиня Ярославна, дожидаючи свого чоловіка з походу проти половців. З 1356 року місто входило до складу Литви, а з 1500 року - до складу російських земель. У XVIII - на початку XX століття Путивль був повітовим містечком. З 1932 року він перебував у складі Чернігівської, а з 1939 року - у складі Сумської області. Під час Великої Вітчизняної війни поблизу Путивля відбулося партизанське возз'єднання С. Ковпака і С. Руднєва.
Город Путивль - районный центр Сумской области.
Расположен на реке Сейм, притоке Десны. В первый раз город упоминается в Ипатьевской летописи под 1146 годом как крепость на границе Киевской Руси. В XII - в начале XIII века был столицей Новгород-Северских князей Ольговичей. В «Слове о полку Игоревом» есть упоминание о Путивле, на крепостных стенах которого плакала княгиня Ярославна, дожидаясь своего мужа из похода против половцев. С 1356 года город входил в состав Литвы, а с 1500 года - в состав российских земель. В XVIII - начале XX века Путивль был уездным городком. С 1932 года он находился в составе Черниговской, а с 1939 года - в составе Сумской области. Во время Великой Отечественной войны поблизости Путивля состоялось партизанское воссоединение С. Колпака и С. Руднева.
|
Путивль.
Свято-Мовчанський монастир, XVI-XIX століття (вул. Щорса). Вид ззовні. Монастир зведено на верхів'ї присеймського пагорба. Текст з інформаційних таблиць монастиря про історію Мовчанської ікони Божої Матері та Свято-Мовчанської обителі - окремою сторінкою (російською мовою). Путивль. Свято-Молченский монастырь, XVI-XIX века (ул. Щорса). Вид снаружи. Монастырь возведен в верховьях присеймской возвышенности. Текст из информационных таблиц монастыря об истории Молченской чудотворной иконы Божией Матери и Свято-Молченской обители - отдельной страницей. |
|
|
Путивль.
Свято-Мовчанський монастир, XVI-XIX століття (вул. Щорса). Перед головним входом до монастиря. Путивль. Свято-Молченский монастырь, XVI-XIX века (ул. Щорса). Перед главным входом в монастырь. |
|
|
Путивль.
Свято-Мовчанський монастир. Головний вхід (вид зсередини) та вид території монастиря від головного входу. Путивль. Свято-Молченский монастырь. Главный вход (вид изнутри) и вид территории монастыря от главного входа. |
|
|
|
Путивль.
Свято-Мовчанський монастир. Територією монастиря. Путивль. Свято-Молченский монастырь. На территории монастыря. |
|
|
Путивль. Свято-Мовчанський монастир.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці, 1575-1585 роки. Собор неодноразово перебудовувався - 1630 року, 1700 року, на початку XX століття. У підвалах розміщався склад пороху, зброї та продуктів. Путивль. Свято-Молченский монастырь. Собор Рождества Пресвятой Богородицы, 1575-1585 годы. Собор неоднократно перестраивался - в 1630 году, в 1700 году, в начале XX века. В подвалах размещался склад пороха, оружия и продуктов. |
|
|
Путивль.
Свято-Мовчанський монастир. Територією монастиря. Путивль. Свято-Молченский монастырь. На территории монастыря. |
|
|
Путивль.
Свято-Мовчанський монастир. Територією монастиря. Путивль. Свято-Молченский монастырь. На территории монастыря. |
Путивль. Вулицями міста.
Путивль. По улицам города.
Путивль. По улицам города.
|
|
Путивль.
Неідентифіковані нами руїни біля пагорба «Городок». Путивль. Неидентифицированные нами руины возле холма «Городок». |
|
Путивль.
Неідентифіковані нами руїни біля пагорба «Городок». Путивль. Неидентифицированные нами руины возле холма «Городок». |
|
|
Путивль. Пам'ятний знак захисникам Путивля на пагорбі «Городок».
На металевій пам’ятній дошці накреслено (російською мовою):
«Тут спочиває прах захисників Путивля,
Пагорб «Городок» розташований у давньому центрі Путивля.
Під час археологічних розкопок у 1959-1961 роках на його території знайдено фундамент і залишки кам'яного муру стародавнього храму.
що загибли 1239 року під час оборони міста від монголо-татарських загарбників. Вічна пам’ять і слава полеглим за Батьківщину» Путивль. Памятный знак защитникам Путивля на холме «Городок». На металлической памятной доске начертано:
«Здесь покоится прах защитников Путивля,
Холм «Городок» расположен в древнем центре Путивля.
Во время археологических раскопок в 1959-1961 годах на его территории найден фундамент и остатки каменной стены древнего храма.
погибших в 1239 году при обороне города от монголо-татарских завоевателей. Вечная память и слава павшим за Родину» |
|
|
Путивль.
Пам'ятник княгині Ярославні на пагорбі «Городок» та краєвид, що відкривається з цього пагорба. Путивль. Памятник княгине Ярославне на холме «Городок» и вид, открывающийся с этого холма. |
Путивль.
Вид на Свято-Мовчанський монастир з пагорба «Городок».
Путивль.
Вид на Свято-Молченский монастырь с холма «Городок».
Вид на Свято-Мовчанський монастир з пагорба «Городок».
Путивль.
Вид на Свято-Молченский монастырь с холма «Городок».
|
|
Путивль.
Церква Миколи Козацького, 1735-1770 роки (вул. Першотравнева, 68). Церква будувалася за кошти козаків міста. Зараз у ній створюється експозиція музею «Слова о полку Ігоревім». Путивль. Церковь Николая Казацкого, 1735-1770 годы (ул. Первомайская, 68). Церковь строилась на средства казаков города. В настоящий момент в ней создается экспозиция музея «Слова о полку Игоревом». |
|
Путивль.
Святодухів монастир, 1617-1754 роки (вул. К. Маркса, 45). До ансамблю монастиря належать: Святодухів (Спасо-Преображенський) собор, 1617-1698 роки; Хресто-воздвиженська надбрамна церква-дзвіниця, 1697-1754 роки; кам'яний мур із брамою XVII-XIX століття. Путивль. Святодухов монастырь, 1617-1754 годы (ул. К. Маркса, 45). В ансамбль монастыря входят: Святодухов (Спасо-Преображенский) собор, 1617-1698 годы; Кресто-Воздвиженская надвратная церковь-колокольня, 1697-1754 годы; каменная стена с вратами XVII-XIX века. |
Путивль, Святодухів монастир.
Святодухів (Спасо-Преображенський) собор, пам'ятник архітектури 1617-1698 років.
Відновлено 2006 року.
Путивль, Святодухов монастырь.
Святодухов (Спасо-Преображенский) собор, памятник архитектуры 1617-1698 годов.
Восстановлен в 2006 году.
Святодухів (Спасо-Преображенський) собор, пам'ятник архітектури 1617-1698 років.
Відновлено 2006 року.
Путивль, Святодухов монастырь.
Святодухов (Спасо-Преображенский) собор, памятник архитектуры 1617-1698 годов.
Восстановлен в 2006 году.
|
|
Путивль, Святодухів монастир.
Хресто-воздвиженська надбрамна церква-дзвіниця, пам'ятник архітектури 1697-1754 років. Путивль, Святодухов монастырь. Кресто-Воздвиженская надвратная церковь-колокольня, памятник архитектуры 1697-1754 годов. |
|
Путивль. Вулицями міста.
Путивль. По улицам города. |
Дорогою від Путивля до міста Суми. Вид на Сейм неподалік від міста Буринь.
По дороге из Путивля на Сумы. Вид на Сейм невдалеке от города Бурынь.
Того дня кінцевим пунктом пунктом нашого маршруту були Суми.
Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.
В тот день конечным пунктом нашего маршрута был город Сумы.
Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей.
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Вікіпедія.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Вікіпедія.
Інші сторінки маршруту "На північний схід від Києва (серпень 2007 року)":
До переліку фотосерій