Фото травня 2009 року.
Стародавній Галич. Панорама Крилоської гори від села Крилис.
Літописний стародавній княжий Галич був розташований за 6 кілометрів від сучасного Галича, на Крилоській горі, біля її підніжжя в межиріччі Лукви та Мозолевого потоку аж до Дністра. Вдале географічне розташування міста у поєднанні з штучним укріпленням полегшувало його захист. Ще й досі тут збереглися залишки п'яти рядів могутніх фортечних валів, що сягають висоти 25 м.
Письмові джерела фіксують існування в ХІІ столітті при Галицькому Митрополичому Успенському соборі «крилосу» (т.зв. капітули). Саме із цим словом пов'язують походження сучасної назви сіла.
Древний Галич. Панорама Крылосской горы от села Крылос.
Летописный древний княжеский Галич был расположен в 6 километрах от современного Галича, на Крылосской горе, возле ее подножия в междурече Луквы и Мозолевого потока вплоть до Днестра. Удачное географическое расположение города в сочетании с искусственным укреплением облегчало его защиту. Еще и сейчас здесь сохранились остатки пяти рядов мощных крепостных валов, которые достигают высоты 25 м.
Письменные источники фиксируют существование в ХІІ веке при Галицком Митрополичьем Успенском соборе «крилоса» (т.н. капитула). Именно с этим словом связывают происхождении современного названия села.
Літописний стародавній княжий Галич був розташований за 6 кілометрів від сучасного Галича, на Крилоській горі, біля її підніжжя в межиріччі Лукви та Мозолевого потоку аж до Дністра. Вдале географічне розташування міста у поєднанні з штучним укріпленням полегшувало його захист. Ще й досі тут збереглися залишки п'яти рядів могутніх фортечних валів, що сягають висоти 25 м.
Письмові джерела фіксують існування в ХІІ столітті при Галицькому Митрополичому Успенському соборі «крилосу» (т.зв. капітули). Саме із цим словом пов'язують походження сучасної назви сіла.
Древний Галич. Панорама Крылосской горы от села Крылос.
Летописный древний княжеский Галич был расположен в 6 километрах от современного Галича, на Крылосской горе, возле ее подножия в междурече Луквы и Мозолевого потока вплоть до Днестра. Удачное географическое расположение города в сочетании с искусственным укреплением облегчало его защиту. Еще и сейчас здесь сохранились остатки пяти рядов мощных крепостных валов, которые достигают высоты 25 м.
Письменные источники фиксируют существование в ХІІ веке при Галицком Митрополичьем Успенском соборе «крилоса» (т.н. капитула). Именно с этим словом связывают происхождении современного названия села.
Територія, на якій виникло місто, була заселена ще задовго до його появи.
Сліди перших поселень, виявлені на території городища та його околиць, дозволяють стверджувати, що люди селилися тут вже 40 тис. років тому.
Пізніші пам'ятки свідчать про існування в районі Галича різних культур: лінійно-стрічкової кераміки (V тис. до н.е.),
трипільської (V-IV тис. до н.е.), культури шнурової кераміки (ІII-ІI тис. до н.е.), комарівської (II-I тис. до н.е.),
голіградської культури фракійського гальштату (І тис. до н.е.), липицької (I-II ст. н.е.), черняхівської (III-IV cт. н.е.).
Відомі також залишки поселень слов'ян-склавінів (V-VII ст. н.е.).
Значне і стале поселення, яке дало початок Галичу як місту, виникло десь у VIII-IX століттях.
Территория, на которой возник город, была заселена еще задолго до его появления. Следы первых поселений, выявленные на территории городища и его окраин, позволяют утверждать, что люди селились здесь уже 40 тыс. лет назад. Более поздние памятки свидетельствуют о существовании в районе Галича различных культур: линейно-ленточной керамики (V тыс. до н.э.), трипольской (V-IV тыс. до н.э.), культуре шнуровой керамики (ІII-ІI тыс. до н.э.), комаровской (II-I тыс. до н.э.), голиградской культуры фракийского гальштата (І тыс. до н.э.), липицкой (I-II ст. н.э.), черняховской (III-IV cт. н.э.). Известны также остатки поселений славян-склавинов (V-VII ст. н.э.). Значительное и постоянное поселение, которое дало начало Галичу как городу, возникло где-то в VIII-IX веках.
Krylos is a small village by Halych. Earlier it was the heart of ancient Halych. Archeologists conducted and still conduct series of archeological excavations discovering the material culture of this old settlement, which played an important role in Medieval history.
Территория, на которой возник город, была заселена еще задолго до его появления. Следы первых поселений, выявленные на территории городища и его окраин, позволяют утверждать, что люди селились здесь уже 40 тыс. лет назад. Более поздние памятки свидетельствуют о существовании в районе Галича различных культур: линейно-ленточной керамики (V тыс. до н.э.), трипольской (V-IV тыс. до н.э.), культуре шнуровой керамики (ІII-ІI тыс. до н.э.), комаровской (II-I тыс. до н.э.), голиградской культуры фракийского гальштата (І тыс. до н.э.), липицкой (I-II ст. н.э.), черняховской (III-IV cт. н.э.). Известны также остатки поселений славян-склавинов (V-VII ст. н.э.). Значительное и постоянное поселение, которое дало начало Галичу как городу, возникло где-то в VIII-IX веках.
Krylos is a small village by Halych. Earlier it was the heart of ancient Halych. Archeologists conducted and still conduct series of archeological excavations discovering the material culture of this old settlement, which played an important role in Medieval history.
Фото жовтня 2013 року. |
Фото жовтня 2013 року. |
Івано-Франківська область.
Між селами Крилос і Козина.
Пам’ятник-символ «Меч і Рало» край дороги Івано-Франківськ - Галич, навпроти Музею народної архітектури і побуту Прикарпаття. Цей пам’ятний знак споруджено 1987 року на Крилоській горі на тому місці, де в княжі часи пролягла перша лінія оборонних валів Галицько-Волинської держави. Його авторами є архітектор В. Лукомський і скульптор П. Сопільник. Барельєф пам’ятного знака відображає історичні події періоду становлення Галицько-Волинської держави. Він є символом єднання древньоруських міст, назви яких викарбувано на велетенському мечі, який встромлено в землю як символ припинення війн. На Ралі, що увічнює мирну працю хліборобів, зображені міфологічні персонажі, давньоруські воїни, орачі, літописець. Ивано-Франковская область. Между сёлами Крылос и Козина. Памятник-символ «Меч и Орало» возле дороги Ивано-Франковск - Галич, напротив Музея народной архитектуры и быта Прикарпатья. Этот памятный знак сооружён в 1987 году на Крылосской горе на том месте, где в княжеские времена пролегла первая линия оборонных валов Галицко-Волынского государства. Его авторы - архитектор В. Лукомский и скульптор П. Сопильник. Барельеф памятного знака отображает исторические события периода становления Галицко-Волынского государства. Он является символом единения древнерусских городов, названия которых вычеканены на громадном мече, который вонзён в землю как символ прекращения войн. На Орале, увековечивающем мирный труд хлеборобов, изображены мифологические персонажи, древнерусские воины, пахари, летописец. |
З Х століття Галицькі землі увійшли до складу Київської Русі.
А вже 1097 року відокремилися від
Києва після Любецького з'їзду князів.
Першою згадкою про Галич у давньоруських літописах є запис від 1138 року,
а регулярні звістки про місто з'являються на сторінках літописів з середини ХІІ століття,
коли князь Володимир Володаревич 1141 року переніс сюди із Звенигорода свою столицю.
Розквіт Галицького князівства та його столиці пов'язаний з діяльністю князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 роки), оспіваного в "Слові о полку Ігоревім".
Наприкінці ХІІ століття, внаслідок об'єднання Галицьких і Волинських земель князем Романом Мстиславичем,
Галич став центром одного з найбільших руських князівств.
С Х века Галицкие земли вошли в состав Киевской Руси. А уже в 1097 году отделились от Киева после Любецкого съезда князей. Первым упоминанием про Галич в древнерусских летописях является запись от 1138 году, а регулярные вести о городе появляются на страницах летописей с середины ХІІ века, когда князь Владимир Володаревич в 1141 году перенеc сюда из Звенигорода свою столицу. Расцвет Галицкого княжества и его столицы связан с деятельностью князя Ярослава Осмомысла (1153-1187 годы), воспетого в "Слове о полку Ігоревом". В конце ХІІ века, вследствие объединения Галицких и Волынских земель князем Романом Мстиславичем, Галич становится центром одного из самых больших русских княжеств.
С Х века Галицкие земли вошли в состав Киевской Руси. А уже в 1097 году отделились от Киева после Любецкого съезда князей. Первым упоминанием про Галич в древнерусских летописях является запись от 1138 году, а регулярные вести о городе появляются на страницах летописей с середины ХІІ века, когда князь Владимир Володаревич в 1141 году перенеc сюда из Звенигорода свою столицу. Расцвет Галицкого княжества и его столицы связан с деятельностью князя Ярослава Осмомысла (1153-1187 годы), воспетого в "Слове о полку Ігоревом". В конце ХІІ века, вследствие объединения Галицких и Волынских земель князем Романом Мстиславичем, Галич становится центром одного из самых больших русских княжеств.
Фото травня 2009 року. |
Карта-схема «Національний заповідник "Давній Галич"».
На цій схемі умовно позначено: # Фундаменти Успенського собору XII ст.; # Церква Успіння Пр.св. Богородиці XVI ст.; # Каплиця Св. Василія XV ст.; # Митрополичі палати XVIII ст. Історичний музей; # Галичина могила IX ст.; # Княжа криниця; # Музей архітектури та побуту Прикарпаття; # Староміський замок XIV-XVII ст.; # Церква Різдва Христового XIV ст.; # Караїмське кладовище; # Храм св. Пантелеймона XII ст.; # Садиба та могила о. Рудольфа Моха; Більшівці, Тустань, Курипів, Шевченкове, Блюдники, Залуква, Галич, Сокіл, Комарів, Крилос, Козина, Викторів. Карта-схема «Национальный заповедник "Древний Галич"». На этой схеме условно обозначены: # Фундаменты Успенского собора XII в.; # Церковь Успения Пр.св. Богородицы XVI в.; # Часовня Св. Василия XV в.; # Митрополичьи палаты XVIII в. Исторический музей; # Галичина могила IX в.; # Княжеский колодец; # Музей архитектуры и быта Прикарпатья; # Старогородской замок XIV-XVII в.; # Церковь Рождества Христового XIV в.; # Караимское кладбище; # Храм св. Пантелеймона XII в.; # Усадьба и могила о. Рудольфа Моха; Бильшивци, Тустань, Курипив, Шевченкове, Блюдники, Залуква, Галич, Сокол, Комаров, Крылос, Козина, Викторив. Map «National Preserve "Ancient Halych"». |
Стародавній Галич - столиця Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств -
є унікальною історико-археологічною пам'яткою всеукраїнського значення,
що охоплює комплекс історичних та культурних пам'яток XI-XVII століть.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №81
«Про державний історико-культурний заповідник у м. Галичі Івано-Франківської області»
тут було створено державний історико-культурний заповідник, який одержав статус національного
згідно Указу Президента України від 11 жовтня 1994 року №587/94
«Про національні заклади культури».
Древний Галич - столица Галицкого, а позднее Галицко-Волынского княжеств - является уникальным историко-археологическим памятником всеукраинского значения, охватывающим комплекс исторических и культурных достопримечательностей XI-XVII веков. Согласно Постановлению Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1994 года №81 «О государственном историко-культурном заповеднике в г. Галиче Ивано-Франковской области» здесь был создан государственный историко-культурный заповедник, который получил статус национального согласно Указу Президента Украины от 11 октября 1994 года №587/94 «О национальных учреждениях культуры».
Древний Галич - столица Галицкого, а позднее Галицко-Волынского княжеств - является уникальным историко-археологическим памятником всеукраинского значения, охватывающим комплекс исторических и культурных достопримечательностей XI-XVII веков. Согласно Постановлению Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1994 года №81 «О государственном историко-культурном заповеднике в г. Галиче Ивано-Франковской области» здесь был создан государственный историко-культурный заповедник, который получил статус национального согласно Указу Президента Украины от 11 октября 1994 года №587/94 «О национальных учреждениях культуры».
Фото травня 2009 року.
Стародавній Галич. Крилоська гора.
Реконструкція (2007 рік) оборонної башти XVII століття з каплицею Св. Михаїла.
Древний Галич. Крылосская гора.
Реконструкция (2007 год) оборонной башни XVII века с часовней Св. Михаила.
The ancient Halych, to enjoy scenic landscapes of the Carpathians and wooden churches, to smell coniferous fragrance and to listen to talks of mountain waterfalls.
Реконструкція (2007 рік) оборонної башти XVII століття з каплицею Св. Михаїла.
Древний Галич. Крылосская гора.
Реконструкция (2007 год) оборонной башни XVII века с часовней Св. Михаила.
The ancient Halych, to enjoy scenic landscapes of the Carpathians and wooden churches, to smell coniferous fragrance and to listen to talks of mountain waterfalls.
У середині XII століття було засновано Галицьке єпископство, а 1303 року Галич стає осередком новоствореної Галицької митрополії.
У 1240-х роках князь Данило Галицький переніс столицю з Галича в Холм.
До кінця XIV століття у Галичі знаходився осередок Галицької митрополії, а пізніше - єпископів та митрополичих намісників.
У середині XIV століття Галич був приєднаний до Польщі і став центром староства. На той час ним управляли магнати Потоцькі.
1353 року Галичем на короткий час заволоділи литовські феодали.
З 1367 року місто мало Магдебурзьке право. 1370 року Галич опинився під владою угорського короля Людовіка Анжуйського. Через 17 років, зусиллями польського короля Ягайла, Галич на довгі роки став власністю польської корони.
У Галичі складався Галицько-Волинський літопис ХІІІ століття. Тут створені одна з найдавніших пам'яток староукраїнської писемності Київської Русі-України - Галицьке Євангеліє, ікона "Покрови Богоматері" та мініатюри Галицького Євангелія XIV століття.
В середине XII века было основано Галицкое епископство, а в 1303 году Галич становится центром новообразованной Галицкой митрополии. В 1240-х годах князь Данило Галицкий перенес столицу из Галича в Холм. До конца XIV века в Галиче находился центр Галицкой митрополии, а позднее - епископов и митрополичих наместников. В середине XIV века Галич был присоединен к Польше и стал центром староства. В то время ним управляли магнаты Потоцкие. В 1353 году Галичем на короткое время завладели литовские феодалы.
С 1367 года город владел Магдебургским правом. В 1370 году Галич оказался под властью венгерского короля Людовика Анжуйского. Через 17 лет, усилиями польского короля Ягайло, Галич на долгие годы стал собственностью польской короны.
В Галиче составлялась Галицко-Волынская летопись ХІІІ века. Здесь созданы одна из наидревнейших памяток староукраинской письменности Киевской Руси-Украины - Галицкое Евангелие, икона "Покровы Богоматери" и миниатюры Галицкого Евангелия XIV века.
З 1367 року місто мало Магдебурзьке право. 1370 року Галич опинився під владою угорського короля Людовіка Анжуйського. Через 17 років, зусиллями польського короля Ягайла, Галич на довгі роки став власністю польської корони.
У Галичі складався Галицько-Волинський літопис ХІІІ століття. Тут створені одна з найдавніших пам'яток староукраїнської писемності Київської Русі-України - Галицьке Євангеліє, ікона "Покрови Богоматері" та мініатюри Галицького Євангелія XIV століття.
В середине XII века было основано Галицкое епископство, а в 1303 году Галич становится центром новообразованной Галицкой митрополии. В 1240-х годах князь Данило Галицкий перенес столицу из Галича в Холм. До конца XIV века в Галиче находился центр Галицкой митрополии, а позднее - епископов и митрополичих наместников. В середине XIV века Галич был присоединен к Польше и стал центром староства. В то время ним управляли магнаты Потоцкие. В 1353 году Галичем на короткое время завладели литовские феодалы.
С 1367 года город владел Магдебургским правом. В 1370 году Галич оказался под властью венгерского короля Людовика Анжуйского. Через 17 лет, усилиями польского короля Ягайло, Галич на долгие годы стал собственностью польской короны.
В Галиче составлялась Галицко-Волынская летопись ХІІІ века. Здесь созданы одна из наидревнейших памяток староукраинской письменности Киевской Руси-Украины - Галицкое Евангелие, икона "Покровы Богоматери" и миниатюры Галицкого Евангелия XIV века.
Фото травня 2009 року. |
Фото травня 2009 року. |
Стародавній Галич. Крилоська гора.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці XVI ст. У цьому храмі зберігається Крилоська Чудотворна ікона Божої Матері. Древний Галич. Крылосская гора. Церковь Успения Пресвятой Богородицы XVI в. В этом храме сохраняется Крилоская Чудотворная икона Божьей Матери. Ancient Halych. Assumption Church in Krylos. |
Лiтописний Галицький Успенський собор (церква пресвятої Богородиці), збудований за князювання Ярослава Осмомисла у 1157 році,
був найвизначнішою архітектурною пам'яткою Галича.
Цей собор на довгі століття став взірцем архітектурної довершеності для формування стилю архітектури Галичини, мурованої переважно з тесаного каменю.
Фундаменти собору будувалися переважно з туронської крейди, а наземні стіни - з дрібнозернистого літотамнієвого вапняку та білого алебастру. У склепіння собору клали подільський травертин - порівняно легкий камінь. Дослідники вважають, що за архітектурно-просторовою структурою храм був шестистовпним, хрестовобанним, з нартексом та бічними галереями. Вже в процесі функціонування храму, наприкінці XII чи на початку XIII століття його перебудували на чотиристовпний, оточений з трьох боків двоярусними галереями.
Письмові згадки про Успенський собор свідчать, що він діяв протягом XIV-XVI століть. Точну дату руйнування Успенського собору невідомо. У другій половині XVІ століття поруч із цим храмом було споруджено нову Успенську церкву, але на місці старого храму ще в першій половині XVIІІ століття було добре видно кам’яні руїни.
Нова Успенська церква сильно постраждала в результаті страшного турецько-татарського нападу на Галичину 1676 року. Під час її реставрації у 1699-1702 роках було використано білокам’яні блоки-квадри та інші численні фраґменти стінових конструкцій з руїн Успенського собору ХІІ століття.
Відомо, що ще у першій половині XVIII століття баня "нової" Успенської церкви зазнала значних пошкоджень. У роки Першої світової війни під час артилерійського обстрілу обвалилося традиційне завершення однобанного чотиристовпного храму і дах замінили на чотирисхилий, покритий бляхою, завершений сигнатуркою. У такому вигляді церква дійшла до 2001 року. Після тривалої реставрації святині повернули такий вид, який вона мала 1914 року.
Летописный Галицкий Успенский собор (церковь пресвятой Богородицы), построенный в княжение Ярослава Осмомысла в 1157 году, был выдающимся архитектурным памятником Галича. Этот собор на долгие столетия стал образцом архитектурного совершенства для формирования стиля архитектуры Галичины, возводимой преимущественно из тесаного камня.
Фундаменты собора строились преимущественно из туронского мела, а наземные стены - из мелкозернистого литотамниевого известняка и белого алебастра. В свод собора клали подольский травертин - сравнительно легкий камень. Исследователи считают, что по архитектурно-пространственной структуре храм был шестистолпным, крестовобанным, с нартексом и боковыми галереями. Уже в процессе функционирования храма, в конце XII или в начале XIII века его перестроили на четырехстолпный, окруженный с трех сторон двухъярусными галереями.
Письменные упоминания об Успенском соборе свидетельствуют, что он действовал на протяжении XIV-XVI веков. Точная дата разрушения Успенского собора неизвестна. Во второй половине XVІ века рядом с этим храмом была построена новая Успенская церковь, но на месте старого храма еще в первой половине XVIІІ века были хорошо видны каменные руины.
Новая Успенская церковь сильно пострадала в результате страшного турецко-татарского нападения на Галичину в 1676 году. Во время ее реставрации в 1699-1702 годах были использованы белокаменные блоки-квадры и другие многочисленные фрагменты стенных конструкций из руин Успенского собора ХІІ века.
Известно, что еще в первой половине XVIII века баня "новой" Успенской церкви была значительно повреждена. В годы Первой мировой войны во время артиллерийского обстрела обвалилось традиционное завершение однобанного четырехстолпного храма и крышу заменили на четырехскатную, покрытую кровельным железом, завершенную сигнатурой. В таком виде церковь дошла до 2001 года. После длительной реставрации святыне вернули такой вид, какой она имела в 1914 году.
Фундаменти собору будувалися переважно з туронської крейди, а наземні стіни - з дрібнозернистого літотамнієвого вапняку та білого алебастру. У склепіння собору клали подільський травертин - порівняно легкий камінь. Дослідники вважають, що за архітектурно-просторовою структурою храм був шестистовпним, хрестовобанним, з нартексом та бічними галереями. Вже в процесі функціонування храму, наприкінці XII чи на початку XIII століття його перебудували на чотиристовпний, оточений з трьох боків двоярусними галереями.
Письмові згадки про Успенський собор свідчать, що він діяв протягом XIV-XVI століть. Точну дату руйнування Успенського собору невідомо. У другій половині XVІ століття поруч із цим храмом було споруджено нову Успенську церкву, але на місці старого храму ще в першій половині XVIІІ століття було добре видно кам’яні руїни.
Нова Успенська церква сильно постраждала в результаті страшного турецько-татарського нападу на Галичину 1676 року. Під час її реставрації у 1699-1702 роках було використано білокам’яні блоки-квадри та інші численні фраґменти стінових конструкцій з руїн Успенського собору ХІІ століття.
Відомо, що ще у першій половині XVIII століття баня "нової" Успенської церкви зазнала значних пошкоджень. У роки Першої світової війни під час артилерійського обстрілу обвалилося традиційне завершення однобанного чотиристовпного храму і дах замінили на чотирисхилий, покритий бляхою, завершений сигнатуркою. У такому вигляді церква дійшла до 2001 року. Після тривалої реставрації святині повернули такий вид, який вона мала 1914 року.
Летописный Галицкий Успенский собор (церковь пресвятой Богородицы), построенный в княжение Ярослава Осмомысла в 1157 году, был выдающимся архитектурным памятником Галича. Этот собор на долгие столетия стал образцом архитектурного совершенства для формирования стиля архитектуры Галичины, возводимой преимущественно из тесаного камня.
Фундаменты собора строились преимущественно из туронского мела, а наземные стены - из мелкозернистого литотамниевого известняка и белого алебастра. В свод собора клали подольский травертин - сравнительно легкий камень. Исследователи считают, что по архитектурно-пространственной структуре храм был шестистолпным, крестовобанным, с нартексом и боковыми галереями. Уже в процессе функционирования храма, в конце XII или в начале XIII века его перестроили на четырехстолпный, окруженный с трех сторон двухъярусными галереями.
Письменные упоминания об Успенском соборе свидетельствуют, что он действовал на протяжении XIV-XVI веков. Точная дата разрушения Успенского собора неизвестна. Во второй половине XVІ века рядом с этим храмом была построена новая Успенская церковь, но на месте старого храма еще в первой половине XVIІІ века были хорошо видны каменные руины.
Новая Успенская церковь сильно пострадала в результате страшного турецко-татарского нападения на Галичину в 1676 году. Во время ее реставрации в 1699-1702 годах были использованы белокаменные блоки-квадры и другие многочисленные фрагменты стенных конструкций из руин Успенского собора ХІІ века.
Известно, что еще в первой половине XVIII века баня "новой" Успенской церкви была значительно повреждена. В годы Первой мировой войны во время артиллерийского обстрела обвалилось традиционное завершение однобанного четырехстолпного храма и крышу заменили на четырехскатную, покрытую кровельным железом, завершенную сигнатурой. В таком виде церковь дошла до 2001 года. После длительной реставрации святыне вернули такой вид, какой она имела в 1914 году.
Фото травня 2009 року.
Стародавній Галич. Крилоська гора.
Каплиця Св. Василія XV століття, збудована на рештках фундаментів Галицького Митрополичого Успенського собору XII століття.
Древний Галич. Крылосская гора.
Часовня Св. Василия XV века, построенная на остатках фундаментов Галицкого Митрополичьего Успенского собора XII века.
Ancient Halych.
This chapel was constructed on the place of the original Assumption Cathedral.
Каплиця Св. Василія XV століття, збудована на рештках фундаментів Галицького Митрополичого Успенського собору XII століття.
Древний Галич. Крылосская гора.
Часовня Св. Василия XV века, построенная на остатках фундаментов Галицкого Митрополичьего Успенского собора XII века.
Ancient Halych.
This chapel was constructed on the place of the original Assumption Cathedral.
Фото травня 2009 року.
Стародавній Галич. Крилоська гора.
Митрополичі палати XVIII століття.
Зараз - експозиція Музею історії давнього Галича. Ідея створення музея належить першовідкривачеві Галича професорові Львівського університету, доктору археології Ярославові Пастернаку та митрополиту Андрею Шептицькому, який, будучи вже важко хворим, висловив побажання створити біля фундаментів літописного Успенського собору музей-заповідник. Мрію владики УГКЦ втілив 1938 року Ярослав Пастернак, який у каплиці Св.Василія, пам’ятці архітектури ХV століття, зібрав для огляду найцікавіші та найоригінальніші знахідки зі своїх розкопок у Крилосі. Таким чином, саме каплиця Св.Василія стала першим музеєм на місці княжого Галича.
Древний Галич. Крылосская гора. Митрополичьи палаты XVIII века.
Ныне - экспозиция Музея истории древнего Галича. Идея создания музея принадлежит первооткрывателю Галича профессору Львовского университета, доктору археологии Ярославу Пастернаку и митрополиту Андрею Шептицкому, который, будучи уже тяжело больным, высказал пожелание создать около фундаментов летописного Успенского собора музей-заповедник. Мечту владыки УГКЦ воплотил в 1938 году Ярослав Пастернак, который в часовне Св.Василия, памятнике архитектуры ХV века, собрал для обзора наиболее интересные и самые оригинальные находки из своих раскопок в Крылосе. Таким образом, именно часовня Св.Василия стала первым музеем на месте княжеского Галича.
Ancient Halych. Mitropolian chambers. Nowadays it is Museum of history of ancient Halych.
Зараз - експозиція Музею історії давнього Галича. Ідея створення музея належить першовідкривачеві Галича професорові Львівського університету, доктору археології Ярославові Пастернаку та митрополиту Андрею Шептицькому, який, будучи вже важко хворим, висловив побажання створити біля фундаментів літописного Успенського собору музей-заповідник. Мрію владики УГКЦ втілив 1938 року Ярослав Пастернак, який у каплиці Св.Василія, пам’ятці архітектури ХV століття, зібрав для огляду найцікавіші та найоригінальніші знахідки зі своїх розкопок у Крилосі. Таким чином, саме каплиця Св.Василія стала першим музеєм на місці княжого Галича.
Древний Галич. Крылосская гора. Митрополичьи палаты XVIII века.
Ныне - экспозиция Музея истории древнего Галича. Идея создания музея принадлежит первооткрывателю Галича профессору Львовского университета, доктору археологии Ярославу Пастернаку и митрополиту Андрею Шептицкому, который, будучи уже тяжело больным, высказал пожелание создать около фундаментов летописного Успенского собора музей-заповедник. Мечту владыки УГКЦ воплотил в 1938 году Ярослав Пастернак, который в часовне Св.Василия, памятнике архитектуры ХV века, собрал для обзора наиболее интересные и самые оригинальные находки из своих раскопок в Крылосе. Таким образом, именно часовня Св.Василия стала первым музеем на месте княжеского Галича.
Ancient Halych. Mitropolian chambers. Nowadays it is Museum of history of ancient Halych.
1156 року Галич було піднесено до рівня єпархіального центру Галицької єпархії,
що стало першою сходинкою на шляху до перетворення міста в один з найпотужніших релігійних центрів України в епоху середньовіччя.
Вже 1303 року Галич став столицею Галицької митрополії, підпорядкованої Константинопольському патріархату,
а 1807 року було створено Галицьку митрополію УГКЦ.
З тих часів до нас дійшла споруда Митрополичих палат.
Митрополичі палати - пам'ятка архітектури XVIII століття. Це остання літня резиденція галицького митрополита Андрея Шептицького. У 20-40 роках ХХ століття в Митрополичих палатах проживали сестри-служебниці. Приміщення носило назву «Захоронка». 15 червня 1960 року в приміщенні Митрополичих палат було відкрито філіал Івано-Франківського краєзнавчого музею. Наразі в цьому приміщенні розміщено експозицію Музею історії давнього Галича.
В 1156 году Галич был повышен до уровня епархиального центра Галицкой епархии, что стало первой ступенькой на пути к превращению города в один из крупнейших религиозных центров Украины в эпоху средневековья. Уже в 1303 году Галич стал столицей Галицкой митрополии, подчиненной Константинопольскому патриархату, а в 1807 году была создана Галицкая митрополия УГКЦ. С тех времен до нас дошло сооружение Митрополичих палат.
Митрополичьи палаты - памятник архитектуры XVIII века. Это последняя летняя резиденция галицкого митрополита Андрея Шептицкого. В 20-40 годах ХХ века в Митрополичих палатах проживали сестры-служницы. Помещение носило название «Захоронка». 15 июня 1960 года в помещении Митрополичьих палат был открыт филиал Ивано-Франковского краеведческого музея. Теперь в этом помещении размещена экспозиция Музея истории древнего Галича.
Митрополичі палати - пам'ятка архітектури XVIII століття. Це остання літня резиденція галицького митрополита Андрея Шептицького. У 20-40 роках ХХ століття в Митрополичих палатах проживали сестри-служебниці. Приміщення носило назву «Захоронка». 15 червня 1960 року в приміщенні Митрополичих палат було відкрито філіал Івано-Франківського краєзнавчого музею. Наразі в цьому приміщенні розміщено експозицію Музею історії давнього Галича.
В 1156 году Галич был повышен до уровня епархиального центра Галицкой епархии, что стало первой ступенькой на пути к превращению города в один из крупнейших религиозных центров Украины в эпоху средневековья. Уже в 1303 году Галич стал столицей Галицкой митрополии, подчиненной Константинопольскому патриархату, а в 1807 году была создана Галицкая митрополия УГКЦ. С тех времен до нас дошло сооружение Митрополичих палат.
Митрополичьи палаты - памятник архитектуры XVIII века. Это последняя летняя резиденция галицкого митрополита Андрея Шептицкого. В 20-40 годах ХХ века в Митрополичих палатах проживали сестры-служницы. Помещение носило название «Захоронка». 15 июня 1960 года в помещении Митрополичьих палат был открыт филиал Ивано-Франковского краеведческого музея. Теперь в этом помещении размещена экспозиция Музея истории древнего Галича.
Фото липня 2003 року.
Стародавній Галич. Крилоська гора.
Реконструкція дерев'яної церкви XVI століття, типової для Галичини.
Древний Галич. Крылосская гора.
Реконструкция деревянной церкви XVI века, типичной для Галичины.
Wooden church in Krylos.
Реконструкція дерев'яної церкви XVI століття, типової для Галичини.
Древний Галич. Крылосская гора.
Реконструкция деревянной церкви XVI века, типичной для Галичины.
Wooden church in Krylos.
Фото травня 2009 року. |
Фото травня 2009 року. |
Фото травня 2009 року. |
Стародавній Галич. Крилоська гора. Оборонні вали XII століття.
Древний Галич. Крылосская гора. Оборонительные валы XII века. |
Людина є істотою, котра наділена чи не найпотужнішим інстинктом самозбереження з усього живого на Землі.
У цьому контексті заслуговує на увагу центральний оборонний вал української князівської столиці - Галича.
Центральний оборонний вал княжого Галича тягнувся від краю узбіччя над рікою Луквою до краю яру Мозолевого потоку. Довжина валу становила 624 метри. Вали насипали на попередньо заготовлені дерев'яні конструкції так, що зовнішній бік валу і внутрішній рову творили похилу площину. На валах розміщували оборонну стіну, оперту на кліті з внутрішнього боку валу. Дерев'яна конструкція була чотирикутної форми зі складеними на зруб колодами, які з внутрішнього боку валу надійно закривалися ворітьми. Віднайдені численні печі свідчать, що вали, крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. Зокрема в них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал з висотою схилу 25 метрів, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.
Человек является существом, которое наделено чуть ли не самым сильным инстинктом самосохранения из всего живого на Земле. В этом контексте заслуживает внимания центральный оборонный вал украинской княжеской столицы - Галича.
Центральный оборонный вал княжеского Галича тянулся от края склона над рекой Луква да края оврага Мозолевого потока. Длина вала составляла 624 метра. Валы насыпали на предварительно заготовленные деревянные конструкции так, что внешний бок вала и внутренний рва создавали наклонную плоскость. На валах размещали оборонную стену, опиравшуюся на клети с внутренней стороны вала. Деревянная конструкция была четырехугольной формы со сложенными на сруб колодами, которые с внутренней стороны вала надежно закрывались воротами. Обнаруженные многочисленные печи свидетельствуют, что валы, кроме оборонного, имели еще и жилое и хозяйственное назначение. В частности в них проживала военная дружина города Галича, хранились запасы пищи для длительной обороны. Вал с высотой склона 25 метров, ров и стена, образовывали неприступную крепость.
Центральний оборонний вал княжого Галича тягнувся від краю узбіччя над рікою Луквою до краю яру Мозолевого потоку. Довжина валу становила 624 метри. Вали насипали на попередньо заготовлені дерев'яні конструкції так, що зовнішній бік валу і внутрішній рову творили похилу площину. На валах розміщували оборонну стіну, оперту на кліті з внутрішнього боку валу. Дерев'яна конструкція була чотирикутної форми зі складеними на зруб колодами, які з внутрішнього боку валу надійно закривалися ворітьми. Віднайдені численні печі свідчать, що вали, крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. Зокрема в них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал з висотою схилу 25 метрів, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.
Человек является существом, которое наделено чуть ли не самым сильным инстинктом самосохранения из всего живого на Земле. В этом контексте заслуживает внимания центральный оборонный вал украинской княжеской столицы - Галича.
Центральный оборонный вал княжеского Галича тянулся от края склона над рекой Луква да края оврага Мозолевого потока. Длина вала составляла 624 метра. Валы насыпали на предварительно заготовленные деревянные конструкции так, что внешний бок вала и внутренний рва создавали наклонную плоскость. На валах размещали оборонную стену, опиравшуюся на клети с внутренней стороны вала. Деревянная конструкция была четырехугольной формы со сложенными на сруб колодами, которые с внутренней стороны вала надежно закрывались воротами. Обнаруженные многочисленные печи свидетельствуют, что валы, кроме оборонного, имели еще и жилое и хозяйственное назначение. В частности в них проживала военная дружина города Галича, хранились запасы пищи для длительной обороны. Вал с высотой склона 25 метров, ров и стена, образовывали неприступную крепость.
Фото травня 2009 року. |
Фото липня 2003 року. |
Стародавній Галич. Крилоська гора.
Курган Х століття - «Галичина могила».
Самітний курган на південно-західній околиці Крилоського городища, в найвищій його точці, між зовнішнім і внутрішнім оборонними валами. Свого сучасного виду ця пам’ятка княжої доби набула напередодні 1100-літнього ювілею Галича (1998 рік) за проектом З. Соколовського (Івано-Франківський філіал інституту «Укрзахідпроектреставрація»). Напис на пам'ятному камені: “Сей камінь закладений на честь відновлення Галицького Митрополичого Успенського собору”. Древний Галич. Крылосская гора. Курган Х века - «Галичина могила». Одинокий курган на юго-западной окраине Крылоского городища, в самой высокой его точке, между внешним и внутренним оборонными валами. Свой современный вид этот памятник княжеской эпохи приобрел в канун 1100-летнего юбилея Галича (1998 год) по проекту З. Соколовского (Ивано-Франковский филиал института «Укрзападпроектреставрация»). Надпись на памятном камне (на Украинском языке): “Сей камень заложен в честь восстановления Галицкого Митрополичего Успенского собора”. Ancient Halych. «Halychyna Grave», 10th century. |
Фото липня 2003 року.
Стародавній Галич. Крилоська гора. Курган Х ст. - «Галичина могила» зсередини (реконструкція).
За переказами, у цьому кургані похований легендарний засновник Галича князь Гал (Галіца). Про Галичину могилу є згадка в Галицько-Волинському літописі XIII століття. Під час розкопок 1991-1993 років тут було відкрито давньославянське поховання. В ритуальному похованні виявили рештки спаленого човна-довбанки, спорядження знатного воїна - кинджал, вістря дротика та стріл, три сокири, тесло, позолоту від щита й інші знахідки, що датуються X століттям.
Древний Галич. Крылосская гора. Курган Х века - «Галичина могила» изнутри (реконструкция).
По преданию, в этом кургане похоронен легендарный основатель Галича князь Гал (Галица). О Галичиной могиле есть упоминание в Галицко-Волынской летописи XIII века. Во время раскопок 1991-1993 годов здесь было открыто давнеславянске захоронение. В ритуальном захоронении обнаружили остатки сожженной лодки-долбанки, снаряжение знатного воина - кинжал, наконечники дротика и стрел, три топора, тесак, позолоту от щита и другие находки, датируемые X веком.
Ancient Halych. «Halychyna Grave», 10th century (reconstruction).
За переказами, у цьому кургані похований легендарний засновник Галича князь Гал (Галіца). Про Галичину могилу є згадка в Галицько-Волинському літописі XIII століття. Під час розкопок 1991-1993 років тут було відкрито давньославянське поховання. В ритуальному похованні виявили рештки спаленого човна-довбанки, спорядження знатного воїна - кинджал, вістря дротика та стріл, три сокири, тесло, позолоту від щита й інші знахідки, що датуються X століттям.
Древний Галич. Крылосская гора. Курган Х века - «Галичина могила» изнутри (реконструкция).
По преданию, в этом кургане похоронен легендарный основатель Галича князь Гал (Галица). О Галичиной могиле есть упоминание в Галицко-Волынской летописи XIII века. Во время раскопок 1991-1993 годов здесь было открыто давнеславянске захоронение. В ритуальном захоронении обнаружили остатки сожженной лодки-долбанки, снаряжение знатного воина - кинжал, наконечники дротика и стрел, три топора, тесак, позолоту от щита и другие находки, датируемые X веком.
Ancient Halych. «Halychyna Grave», 10th century (reconstruction).
Фото липня 2003 року. |
Фото травня 2009 року. |
Стародавній Галич. Крилоська гора. Пам'ятник на горі.
Древний Галич. Крылосская гора. Памятник на горе. |
Під час монгольської навали 1241 року Галич було зруйновано і князь Данило Галицький
переніс свою столицю спочатку в Хелм, а потім до
Львова.
Старе місто (Крилос) залишилося резиденцією єпископату, а біля пристані у гирлі Лукви
на Дністрі згодом виросло нове місто, що успадкувало назву Галич.
У XIV столітті Галич, що не мав на той час фортечних укріплень, був легкою здобиччю
і кілька разів переходив з рук у руки, доки король Казимир III в 1349 році не приєднав його до Польщі.
1367 року за рішенням Сейму над річкою Луква почалося будівництво дерев'яного замку,
що мав стати оплотом Галицького староства.
В XVI столітті його замінив кам'яний замок, згодом (1676 року) зруйнований турками,
а потім у 1796 році остаточно перетворений австрійцями на мальовничі руїни.
Центральну частину Галича практично повністю було зруйновано під час Першої світової війни.
Во время монгольского нашествия в 1241 году Галич был разрушен и князь Данило Галицкий перенес свою столицу сначала в Хелм, а затем во Львов. Старый город (Крылос) остался резиденцией епископата, а у пристани в устье Луквы на Днестре впоследствии вырос новый город, унаследовавший название Галич. В XIV веке Галич, не имевший на то время крепостных укреплений, был легкой добычей и несколько раз переходил из рук в руки, пока король Казимир III в 1349 году не присоединил его к Польше. В 1367 году по решению Сейма над рекой Луква началось строительство деревянного замка, который должен был стать оплотом Галицкого староства. В XVI веке его заменил каменный замок, впоследствии (в 1676 году) разрушенный турками, а затем в 1796 году окончательно превращенный австрийцами в живописные руины. Центральная часть Галича практически полностью была разрушена во время Первой мировой войны.
Во время монгольского нашествия в 1241 году Галич был разрушен и князь Данило Галицкий перенес свою столицу сначала в Хелм, а затем во Львов. Старый город (Крылос) остался резиденцией епископата, а у пристани в устье Луквы на Днестре впоследствии вырос новый город, унаследовавший название Галич. В XIV веке Галич, не имевший на то время крепостных укреплений, был легкой добычей и несколько раз переходил из рук в руки, пока король Казимир III в 1349 году не присоединил его к Польше. В 1367 году по решению Сейма над рекой Луква началось строительство деревянного замка, который должен был стать оплотом Галицкого староства. В XVI веке его заменил каменный замок, впоследствии (в 1676 году) разрушенный турками, а затем в 1796 году окончательно превращенный австрийцами в живописные руины. Центральная часть Галича практически полностью была разрушена во время Первой мировой войны.
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Пам'ятник Королю Данилу Галицькому.
Пам’ятник видатному державному діячеві давньої Русі-України князю Данилові Галицькому було відкрито на центральній площі Галича до 1100-річчя Галича. Скульптор О. Пилєв, архітектор О. Чамара. Композиція складається з гранітного постамента загальною висотою 3,5 м, на якому встановлено бронзову скульптуру вершника висотою 4,2 м. Галич. Памятник Королю Данилу Галицкому. Памятник выдающемуся государственному деятелю древней Руси-Украины князю Данилу Галицкому был открыт на центральной площади Галича к 1100-летию Галича. Скульптор О. Пилев, архитектор О. Чамара. Композиция состоит из гранитного постамента общей высотой 3,5 м, на котором установлена бронзовая скульптура всадника высотой 4,2 м. Halych. Monument to King Danylo. |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Церква Різдва Христового (пам'ятка архітектури XIII-XVI століть) та дзвіниця.
Сучасного вигляду церква набула після реставрації 1904-1906 років (архітектор Л. Левицький). Поруч із храмом Різдва Христового встановлено обеліск із написом:
«Всѣмъ Русскимъ людѧмъ Галича во врємѧ вєликой войны подъ австро-угорскимъ игомъ
въ Талєргофѣ и другихъ тюрьмахъ за русскоє имѧ, вѣру и народность
страдавшимъ и животъ свой положившимъ и пєрвому изъ нихъ
о. Николаю Винницкому
доброму пастырю, вєликому гражданину, нєустрашимому борцу-мучєнику,
доблєстному сыну Руси и єѧ защитнику на Вѣчную Памѧть, Руси на славу.
Памѧтникъ сєй воздвигнутъ гражданами г. Галича въ л. б. 1929.»
Галич. Церковь Рождества Христового (памятник архитектуры XIII-XVI веков) и колокольня. Современный вид церковь получила после реставрации 1904-1906 годов (архитектор Л. Левицкий). Halych. Nativity Church (13th-16th cent.) and bell tower. |
Фото липня 2003 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. На горі - Галицький замок.
Будівництво замку розпочалося у 1367 році (за часів польського правління) на місці, де ще у ХІІІ столітті існувало укріплення, яке охороняло пристань на Дністрі. Спочатку це була дерев’яна споруда, обнесена валами. Галич. На горе - Галицкий замок. Строительство замка началось в 1367 году (во времена польского правления) на месте, где еще в ХІІІ веке существовало укрепление, охранявшее пристань на Днестре. На первых порах это была деревянное сооружение, обнесенное валами. |
Фото лютого 2009 року.
Галич. На горі - Галицький замок.
1627 року за проектом італійського інженера-фортифікатора Ф. Корассіні замок було перебудовано з дерев'яного на кам'яний. Загалом за період 1590-1633 років на місто було здійснено 29 татарських нападів. У 1621 та 1676 роках турецько-татарські війська знищували фортецю. У 1772 році Галицький замок перейшов у державні камеральні володіння Австрії. З того часу він почав занепададати. У 1796 році, згідно губернаторського розпорядження, замок почали розбирати.
До нашого часу збереглися руїни замку (його почали реставрувати), глибокі рови навколо.
Галич. На горе - Галицкий замок.
В 1627 году по проекту итальянского инженера-фортификатора Ф. Корассини замок был перестроен из деревянного в каменный. В целом в период 1590-1633 годов на город было произведено 29 татарских нападений. В 1621 и 1676 годах турецко-татарские войска уничтожали крепость. В 1772 году Галицкий замок перешел в государственные камеральные владения Австрии. С того времени он приходит в упадок. В 1796 году, согласно губенаторского распоряжения, замок начали разбирать.
До наших времен сохранились руины замка (его начали реставрировать), глубокие рвы вокруг.
1627 року за проектом італійського інженера-фортифікатора Ф. Корассіні замок було перебудовано з дерев'яного на кам'яний. Загалом за період 1590-1633 років на місто було здійснено 29 татарських нападів. У 1621 та 1676 роках турецько-татарські війська знищували фортецю. У 1772 році Галицький замок перейшов у державні камеральні володіння Австрії. З того часу він почав занепададати. У 1796 році, згідно губернаторського розпорядження, замок почали розбирати.
До нашого часу збереглися руїни замку (його почали реставрувати), глибокі рови навколо.
Галич. На горе - Галицкий замок.
В 1627 году по проекту итальянского инженера-фортификатора Ф. Корассини замок был перестроен из деревянного в каменный. В целом в период 1590-1633 годов на город было произведено 29 татарских нападений. В 1621 и 1676 годах турецко-татарские войска уничтожали крепость. В 1772 году Галицкий замок перешел в государственные камеральные владения Австрии. С того времени он приходит в упадок. В 1796 году, согласно губенаторского распоряжения, замок начали разбирать.
До наших времен сохранились руины замка (его начали реставрировать), глубокие рвы вокруг.
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Підйом нагору вздовж колишніх оборонних валів Галицького замку.
Галич. Подъем наверх вдоль бывшних оборонительных валов Галицкого замка. |
Фото лютого 2009 року.
Галич. Схема реставрації Галицького замку.
На схемі позначені:
Галич. Схема реставрации Галицкого замка.
На схеме обозначены:
На схемі позначені:
1. Кутова вежа - музей «Арсенал»
2. Оборонна вежа з бойовим помостом
3. Екунемічна каплиця св. Катерини
2. Оборонна вежа з бойовим помостом
3. Екунемічна каплиця св. Катерини
Галич. Схема реставрации Галицкого замка.
На схеме обозначены:
1. Угловая башня - музей «Арсенал»
2. Оборонная башня с боевым помостом
3. Экуменическая часовня св. Екатерины
2. Оборонная башня с боевым помостом
3. Экуменическая часовня св. Екатерины
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Відновлена башта Галицького замку зблизька (вид ззовні замку).
Галич. Восстановленная башня Галицкого замка вблизи (вид снаружи замка). |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Відновлені мури Галицького замку зблизька (вид ззовні замку).
Галич. Восстановленные стены Галицкого замка вблизи (вид снаружи замка). |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Відновлена башта Галицького замку зблизька (вид зсередини замку).
Галич. Восстановленная башня Галицкого замка вблизи (вид изнутри замка). |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Відновлені мури та башта Галицького замку зблизька (вид зсередини замку).
Галич. Восстановленные стены и башня Галицкого замка вблизи (вид изнутри замка). |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Відновлені мури та башта Галицького замку зблизька (вид зсередини замку).
Галич. Восстановленные стены и башня Галицкого замка вблизи (вид изнутри замка). |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Рештки оборонних мурів Галицького замку.
Галич. Остатки оборонных стен Галицкого замка. |
Фото лютого 2009 року. |
Галич. Панорама Галича від мурів Галицького замку.
Галич. Панорама Галича от стен Галицкого замка. |
Першоджерела:
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; Державне науково-виробниче підприємство «Картографія»; Київ-2006.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба;Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба;Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
До переліку фотосерій