|
Мапа маршруту Балаклава (Крим) -> Олешківська Січ -> Херсон ->
Миколаїв -> Первомайськ -> музей РВСП (смт Побузьке) -> Умань -> Київ.
Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне (за пострадянськими критеріями). Місцеві шляхи - гірші, але прийнятні. Того дня спочатку наш маршрут пролягав повз міста Севастополь і Сімферополь. Розповіді про них доступні в підрозділі Крим. Схема маршрута Балаклава (Крым) -> Алёшковская Сечь -> Херсон -> Николаев -> Первомайск -> музей РВСН (пгт Побугское) -> Умань -> Киев. Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное (по постсоветским меркам). Местные догори - похуже, но приемлемы. В тот день вначале наш маршрут пролегал возле городов Севастополь и Симферополь. Рассказы о них доступны в подразделе Крым. |
Далі наш маршрут пролягав через місто Цюрупинськ (історична назва - Олешки) -
районний центр Херсонської області.
Першу згадку про Олешки (Олешшя) датовано 1084 роком як про місто у складі Київської Русі. У 1711-1728 роках тут знаходилась Олешківська Січ Славного Війська Запорізького Низового. З 1802 до 1920 року Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії. 1928 року місто було перейменоване на Цюрупинськ (на честь радянського діяча Цюрупи Олександра Дмитровича).
Того разу в Цюрупинське нас цікавила саме Олешківська Січ, яку було засновано, як і Кам'янську, запорожцями, що підтримали повстання Гетьмана Івана Мазепи 1708-1709 років. Олешківська Січ перебувала під протекторатом Кримського ханства.
Січ являла собою правильний чотирикутник з ровами та валами заввишки 1,5 метри, з редутами по кутах та брамою з північного боку. У центрі розташовувалися курені-напівземлянки (вони досліджувалися археологами у 1990-2003 роках). На захід від коша стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода.
З історією Олешківської Січі пов'язані імена кошового отамана Костя Гордієнка та графа Григорія Пилиповича Орлика.
Далее наш маршрут пролегал через город Цюрупинск (историческое название - Алёшки) - районный центр Херсонской области.
Первое упоминание про Алёшки (Олешье) датировано 1084 годом как о городе в составе Киевской Руси. В 1711-1728 годах здесь находилась Алёшковская Сеч Славного Войска Запорожского Низового. С 1802 до 1920 года Олешки были центром Днепровского уезда Таврической губернии. В 1928 году город был переименован в Цюрупинск (в честь советского деятеля Цюрупы Александра Дмитриевича).
В тот раз предметом нашего интереса в Цюрупинске была именно Алёшковская Сеч, которая была основана, как и Каменская, запорожцами, поддержавшими восстание Гетмана Ивана Мазепы 1708-1709 годов. Алёшковская Сеч находилась под протекторатом Крымского ханства.
Сечь представляла из себя правильный четырехугольник с рвами и валами высотой 1,5 метра, с редутами по углам и воротами с северной стороны. В центре располагались курени-полуземлянки (они исследовались археологами в 1990-2003 годах). К западу от коша стояла церковь Покрова Пресвятой Богородицы, сделанная из камыша, около которой было кладбище и колодец, в котором никогда не замерзала вода.
С историей Алёшковской Сечи связаны имена кошевого атамана Костя Гордиенко и графа Григория Филипповича Орлика.
Першу згадку про Олешки (Олешшя) датовано 1084 роком як про місто у складі Київської Русі. У 1711-1728 роках тут знаходилась Олешківська Січ Славного Війська Запорізького Низового. З 1802 до 1920 року Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії. 1928 року місто було перейменоване на Цюрупинськ (на честь радянського діяча Цюрупи Олександра Дмитровича).
Того разу в Цюрупинське нас цікавила саме Олешківська Січ, яку було засновано, як і Кам'янську, запорожцями, що підтримали повстання Гетьмана Івана Мазепи 1708-1709 років. Олешківська Січ перебувала під протекторатом Кримського ханства.
Січ являла собою правильний чотирикутник з ровами та валами заввишки 1,5 метри, з редутами по кутах та брамою з північного боку. У центрі розташовувалися курені-напівземлянки (вони досліджувалися археологами у 1990-2003 роках). На захід від коша стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода.
З історією Олешківської Січі пов'язані імена кошового отамана Костя Гордієнка та графа Григорія Пилиповича Орлика.
Далее наш маршрут пролегал через город Цюрупинск (историческое название - Алёшки) - районный центр Херсонской области.
Первое упоминание про Алёшки (Олешье) датировано 1084 годом как о городе в составе Киевской Руси. В 1711-1728 годах здесь находилась Алёшковская Сеч Славного Войска Запорожского Низового. С 1802 до 1920 года Олешки были центром Днепровского уезда Таврической губернии. В 1928 году город был переименован в Цюрупинск (в честь советского деятеля Цюрупы Александра Дмитриевича).
В тот раз предметом нашего интереса в Цюрупинске была именно Алёшковская Сеч, которая была основана, как и Каменская, запорожцами, поддержавшими восстание Гетмана Ивана Мазепы 1708-1709 годов. Алёшковская Сеч находилась под протекторатом Крымского ханства.
Сечь представляла из себя правильный четырехугольник с рвами и валами высотой 1,5 метра, с редутами по углам и воротами с северной стороны. В центре располагались курени-полуземлянки (они исследовались археологами в 1990-2003 годах). К западу от коша стояла церковь Покрова Пресвятой Богородицы, сделанная из камыша, около которой было кладбище и колодец, в котором никогда не замерзала вода.
С историей Алёшковской Сечи связаны имена кошевого атамана Костя Гордиенко и графа Григория Филипповича Орлика.
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Пам'ятні знаки на честь Олешківської Січі (46°37'43"N, 32°45'42"E).
Таблиця на камені інформує:
«На цьому місці у 1711-1728 роках була Олешківська Січ Війська Запорозького Низового,
де був кошовим отаманом Кость Гордієнко».
Памятные знаки в честь Алёшковской Сечи (46°37'43"N, 32°45'42"E). Таблица на камне информирует (на Украинском языке):
«На этом месте в 1711-1728 годах была Алёшковская Сеч Войска Запорозького Низового,
где был кошевым атаманом Кость Гордиенко».
Tsiurupynsk, Oleshky Sich (46°37'43"N, 32°45'42"E). |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Пам'ятні знаки на честь Олешківської Січі (46°37'43"N, 32°45'42"E).
Пам'ятний знак у формі стилізованої арки-дзвіниці, увінчаної хрестом, було виготовлено 1991 року з дерева скульптором Н. А. Гепардом. Таблиця на хресті інформує:
«Цього хреста встановлено та освячено 20 жовтня 2007 року Божого
козаками Олешківського куреня Українського Козацтва на вшанування світлої пам'яті
славних козаків-запорожців Олешківської Січі, яка була тут у 1711-1728 р.р.
Хрест є Божим Оберегом Олешківської Січі».
Памятные знаки в честь Алёшковской Сечи (46°37'43"N, 32°45'42"E). Памятный знак в форме стилизованной арки-колокольни, увенчанной крестом, был изготовлен в 1991 году из дерева скульптором Н. А. Гепардом. Таблица на кресте информирует (на Украинском языке):
«Этот крест установлен и освящен 20 октября 2007 года Божьего
казаками Алёшковского куреня Украинского Казачества в честь светлой памяти
славных казаков-запорожцев Алёшковской Сечи, которая была здесь в 1711-1728 г.г.
Крест является Божьим Оберегом Алёшковской Сечи».
Tsiurupynsk, Oleshky Sich (46°37'43"N, 32°45'42"E). |
Фото серпня 2011 року.
Цюрупинська Кінська - за кілька сотень метрів від Олешківської Січі.
Вид із заводської пристані. Панорама ~180° (46°37'60"N, 32°45'40"E).
Цюрупинская Конка - в нескольких сотнях метров от Алёшковской Сечи. Вид с заводской пристани. Панорама ~180° (46°37'60"N, 32°45'40"E).
Tsyurupinskaya Konka river. Panorama ~180° (46°37'60"N, 32°45'40"E).
Далі того дня ми проїхали через Херсон, Миколаїв, Нову Одесу, Вознесенськ, Южноукраїнськ і Первомайськ.
Фоторозповіді про них подано на інших сторінках.
Далее в тот день мы проехали через Херсон, Николаев, Новую Одессу, Вознесенск, Южноукраинск и Первомайск.
Фоторассказы о них даны на других страницах.
Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Побузьке.
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Нарешті ми завітали до цього музею!
Тут, на межі Кіровоградської та Миколаївської областей, неподалік від міста Первомайськ, ще не так давно була розташована суворо засекречена центральна бойова стартова позиція (ЦБСП) міжконтинентальних балістичних ракет, що входила до складу 46-ої ракетної Нижньодніпровської ордена Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії. На території бази дислокувалися ракети РС-22А (SS-24 «Scalpel») шахтного базування.
Наразі функціонування Музею Ракетних військ стратегічного призначення забезпечують колишні військовослужбовці - відставні ракетники, на чолі з колишнім командиром полку 46-ї дивізії 43-ї Ракетної армії, полковником запасу Тарасенко О.Е. Усі вони, - жива історія ракетних військ, - колись несли бойове чергування на різноманітних ракетних комплексах, а тепер дуже цікаво і змістовно проводять екскурсії, підтримують технічне обладнання та механізми у працездатному стані.
Кировоградская область, Голованевский район, поселок городского типа Побугское. Музей Ракетных войск стратегического назначения.
Наконец, мы посетили этот музей!
Здесь, на границе Кировоградской и Николаевской областей, недалеко от города Первомайск, еще не так давно была расположена строго засекреченная центральная боевая стартовая позиция (ЦБСП) межконтинентальных баллистических ракет, входившая в состав 46-й ракетной Нижнеднепровской ордена Октябрьской Революции Краснознаменной дивизии. На территории базы дислоцировались ракеты РС-22А (SS-24 «Scalpel») шахтного базирования.
Теперь функционирование Музея Ракетных войск стратегического назначения обеспечивают бывшие военнослужащие - отставные ракетчики, во главе с прежним командиром полка 46-й дивизии 43-й Ракетной армии, полковником запаса Тарасенко А.Е. Все они, - живая история ракетных войск, - когда-то несли боевое дежурство на разнообразных ракетных комплексах, а теперь очень интересно и содержательно проводят экскурсии, поддерживают техническое оборудование и механизмы в работоспособном состоянии.
Нарешті ми завітали до цього музею!
Тут, на межі Кіровоградської та Миколаївської областей, неподалік від міста Первомайськ, ще не так давно була розташована суворо засекречена центральна бойова стартова позиція (ЦБСП) міжконтинентальних балістичних ракет, що входила до складу 46-ої ракетної Нижньодніпровської ордена Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії. На території бази дислокувалися ракети РС-22А (SS-24 «Scalpel») шахтного базування.
Наразі функціонування Музею Ракетних військ стратегічного призначення забезпечують колишні військовослужбовці - відставні ракетники, на чолі з колишнім командиром полку 46-ї дивізії 43-ї Ракетної армії, полковником запасу Тарасенко О.Е. Усі вони, - жива історія ракетних військ, - колись несли бойове чергування на різноманітних ракетних комплексах, а тепер дуже цікаво і змістовно проводять екскурсії, підтримують технічне обладнання та механізми у працездатному стані.
Кировоградская область, Голованевский район, поселок городского типа Побугское. Музей Ракетных войск стратегического назначения.
Наконец, мы посетили этот музей!
Здесь, на границе Кировоградской и Николаевской областей, недалеко от города Первомайск, еще не так давно была расположена строго засекреченная центральная боевая стартовая позиция (ЦБСП) межконтинентальных баллистических ракет, входившая в состав 46-й ракетной Нижнеднепровской ордена Октябрьской Революции Краснознаменной дивизии. На территории базы дислоцировались ракеты РС-22А (SS-24 «Scalpel») шахтного базирования.
Теперь функционирование Музея Ракетных войск стратегического назначения обеспечивают бывшие военнослужащие - отставные ракетчики, во главе с прежним командиром полка 46-й дивизии 43-й Ракетной армии, полковником запаса Тарасенко А.Е. Все они, - живая история ракетных войск, - когда-то несли боевое дежурство на разнообразных ракетных комплексах, а теперь очень интересно и содержательно проводят экскурсии, поддерживают техническое оборудование и механизмы в работоспособном состоянии.
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Перед входом до музею (48°11'12"N, 30°39'54"E). Музей Ракетных войск стратегического назначения. Перед входом в музей (48°11'12"N, 30°39'54"E). |
Коли 1991 року Україна відновила свій суверенітет,
вона у спадок від СРСР отримала третій у світі за розмірами ядерний арсенал.
На території України тоді містилася величезна кількість ядерних боєголовок,
тактичних ядерних зарядів і стратегічних бомбардувальників,
176 одиниць міжконтинентальних балістичних ракет (МБР),
130 з яких - на рідкому паливі з шістьма ядерними боєголовками кожна і
46 МБР - на твердому паливі з десятьма ядерними боєголовками кожна.
У світі ці ракети відомі під назвами РС-18 (за класифікацією NATO - SS-19 «Stiletto») і
РС-22 (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»).
Тільки у 46-ій (Нижньодніпровській) дивізії 43-ої Ракетної армії цих ракет налічувалося 86 одиниць.
Це - майже 800 ядерних зарядів, потужність кожного з яких у десятки разів перевищувала потужність атомних бомб,
скинутих у 1945 році на японські міста Хіросіму та Нагасакі.
Це - майже 800 цілей, які можна було уразити одним ракетним залпом однієї 46-ої дивізії.
Та незалежна Україна добровільно відмовилася від символу та престижу держави, що володіє величезним смертоносним потенціалом і проголосила без'ядерний принцип свого подальшого існування: не приймати, не виготовляти і не накопичувати ядерну зброю. До кінця 2001 року всі ядерні боєприпаси та їх носії були виведені з території України, а шахтні пускові установки було підірвано. 30 жовтня 2001 року методом підриву було знищено останню шахтно-пускову установку міжконтинентальної балістичної ракети РС-22 (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»), а центральну бойову стартову позицію уніфікованого командного пункту 309-го ракетного полку 46-ої ракетної дивізії 43-ої Ракетної армії з наземним устаткуванням і різноманітними допоміжними механізмами ракетного комплексу «ОС» (одиночний старт) було збережено в робочому стані та перетворено на Музей Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) - філію Центрального музею Збройних Сил України. З місцевої ракетної шахти було демонтовано найбільш важливе устаткування, а саму її було на 2/3 залито бетоном. 20 серпня 2002 року в новоствореному Музеї РВСП відбулася процедура прощання Міністра оборони України, генерала армії України Шкідченка В.П. з особовим складом 43-ої Ракетної армії.
Восстановив в 1991 году свой суверенитет, Украина в наследство от СССР получила третий в мире по размеру ядерный арсенал. На территории Украины тогда нразмещалось огромное количество ядерных боеголовок, тактических ядерных зарядов и стратегических бомбардировщиков, 176 единиц межконтинентальных баллистических ракет (МБР), 130 из которых - на жидком топливе с шестью ядерными боеголовками каждая и 46 МБР - на твердом топливе с десятью ядерными боеголовками каждая. В мире эти ракеты известны под названиями РС-18 (по классификации NATO - SS-19 «Stiletto») и РС-22 (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»). Только в 46-й (Нижнеднепровской) дивизии 43-й Ракетной армии этих ракет насчитывалось 86 единиц. Это - почти 800 ядерных зарядов, мощность каждого из которых в десятки раз превышала мощность атомных бомб, сброшенных в 1945 году на японские города Хиросиму и Нагасаки. Это - почти 800 целей, которые можно было поразить одним ракетным залпом одной 46-й дивизии.
Но независимая Украина добровольно отказалась от символа и престижа государства, владеющего громадным смертоносным потенциалом и провозгласила безъядерный принцип своего последующего существования: не принимать, не изготавливать и не накапливать ядерное оружие. К концу 2001 года все ядерные боеприпасы и их носители были выведены с территории Украины, а шахтные пусковые установки были подорваны. 30 октября 2001 года методом подрыва была уничтожена последняя шахтно-пусковая установка межконтинентальной баллистической ракеты РС-22 (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»), а центральная боевая стартовая позиция унифицированного командного пункта 309-го ракетного полка 46-й ракетной дивизии 43-й Ракетной армии с наземным оборудованием и разнообразными вспомогательными механизмами ракетного комплекса «ОС» (одиночный старт) была сохранена в рабочем состоянии и преобразована в Музей Ракетных войск стратегического назначения (РВСП) - филиал Центрального музея Вооружённых Сил Украины. С местной ракетной шахты было демонтировано наиболее важное оборудование, а сама она была на 2/3 залита бетоном. 20 августа 2002 года в новосозданном Музее РВСП состоялась процедура прощания Министра обороны Украины, генерала армии Украины Шкидченко В.П. с личным составом 43-й Ракетной армии.
Та незалежна Україна добровільно відмовилася від символу та престижу держави, що володіє величезним смертоносним потенціалом і проголосила без'ядерний принцип свого подальшого існування: не приймати, не виготовляти і не накопичувати ядерну зброю. До кінця 2001 року всі ядерні боєприпаси та їх носії були виведені з території України, а шахтні пускові установки було підірвано. 30 жовтня 2001 року методом підриву було знищено останню шахтно-пускову установку міжконтинентальної балістичної ракети РС-22 (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»), а центральну бойову стартову позицію уніфікованого командного пункту 309-го ракетного полку 46-ої ракетної дивізії 43-ої Ракетної армії з наземним устаткуванням і різноманітними допоміжними механізмами ракетного комплексу «ОС» (одиночний старт) було збережено в робочому стані та перетворено на Музей Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) - філію Центрального музею Збройних Сил України. З місцевої ракетної шахти було демонтовано найбільш важливе устаткування, а саму її було на 2/3 залито бетоном. 20 серпня 2002 року в новоствореному Музеї РВСП відбулася процедура прощання Міністра оборони України, генерала армії України Шкідченка В.П. з особовим складом 43-ої Ракетної армії.
Восстановив в 1991 году свой суверенитет, Украина в наследство от СССР получила третий в мире по размеру ядерный арсенал. На территории Украины тогда нразмещалось огромное количество ядерных боеголовок, тактических ядерных зарядов и стратегических бомбардировщиков, 176 единиц межконтинентальных баллистических ракет (МБР), 130 из которых - на жидком топливе с шестью ядерными боеголовками каждая и 46 МБР - на твердом топливе с десятью ядерными боеголовками каждая. В мире эти ракеты известны под названиями РС-18 (по классификации NATO - SS-19 «Stiletto») и РС-22 (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»). Только в 46-й (Нижнеднепровской) дивизии 43-й Ракетной армии этих ракет насчитывалось 86 единиц. Это - почти 800 ядерных зарядов, мощность каждого из которых в десятки раз превышала мощность атомных бомб, сброшенных в 1945 году на японские города Хиросиму и Нагасаки. Это - почти 800 целей, которые можно было поразить одним ракетным залпом одной 46-й дивизии.
Но независимая Украина добровольно отказалась от символа и престижа государства, владеющего громадным смертоносным потенциалом и провозгласила безъядерный принцип своего последующего существования: не принимать, не изготавливать и не накапливать ядерное оружие. К концу 2001 года все ядерные боеприпасы и их носители были выведены с территории Украины, а шахтные пусковые установки были подорваны. 30 октября 2001 года методом подрыва была уничтожена последняя шахтно-пусковая установка межконтинентальной баллистической ракеты РС-22 (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»), а центральная боевая стартовая позиция унифицированного командного пункта 309-го ракетного полка 46-й ракетной дивизии 43-й Ракетной армии с наземным оборудованием и разнообразными вспомогательными механизмами ракетного комплекса «ОС» (одиночный старт) была сохранена в рабочем состоянии и преобразована в Музей Ракетных войск стратегического назначения (РВСП) - филиал Центрального музея Вооружённых Сил Украины. С местной ракетной шахты было демонтировано наиболее важное оборудование, а сама она была на 2/3 залита бетоном. 20 августа 2002 года в новосозданном Музее РВСП состоялась процедура прощания Министра обороны Украины, генерала армии Украины Шкидченко В.П. с личным составом 43-й Ракетной армии.
Фото серпня 2011 року. |
Музей Ракетних військ стратегічного призначення (48°11'12"N, 30°39'54"E).
Неподалік від входу - пам'ятний камінь із написом (російською мовою):
«Від воїнов-інтернационалістом України, на честь воїнів-ракетників,
що виконали інтернаціональний і службовий обов'язок, закладено цей камінь. До 45-річчя Карібської кризи 1962 року. Жовтень 2007 року.» Музей Ракетных войск стратегического назначения (48°11'12"N, 30°39'54"E). Невдалеке от входа - памятный камень с надписью:
«От воинов-интернационалистом Украины, в честь воинов-ракетчиков,
выполнивших интернациональный и служебный долг, заложен этот камень. К 45-летию Карибского кризиса 1962 года. Октябрь 2007 года.» Museum of strategic rocket troops (48°11'12"N, 30°39'54"E). |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Початок експозиції - зразки ракетних двигунів різних часів і ракета Р-12 (за класифікацією NATO - SS-4 «Sandal»). Розміщення СРСР подібних ракет на Кубі призвело в 1962 році до так званої «Карібської кризи». Музей Ракетных войск стратегического назначения. Начало экспозиции - образцы ракетных двигателей разного времени и ракета Р-12 (по классификации NATO - SS-4 «Sandal»). Размещение СССР подобных ракет на Кубе привело в 1962 году к так называемому «Карибскому кризису». Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Міжконтинентальна балістична ракета (МБР) РС-20В «Воєвода» (за класифікацією NATO - SS-18 «Satan»),
довжина - 34,3 м, діаметр - 3,0 м, максимальна стартова вага - 211,4 тонни, вага головної частини - 8730 кг,
максимальна дальність стрільби - 15000 км., точність стрільби - 0,5 км.
Головна частина, що розділяється, може містити 10 бойових блоків з вибуховим еквівалентом 750 кілотонн тротилу кожен.
Межконтинентальная баллистическая ракета (МБР) РС-20В «Воевода» (по классификации NATO - SS-18 «Satan»), длина - 34,3 м, диаметр - 3,0 м, максимальный стартовый вес - 211,4 тонны, вес головной части - 8730 кг, максимальная дальность стрельбы - 15000 км, точность стрельбы - 0,5 км. Разделяющаяся головная часть может содержать 10 боевых блоков со взрывным эквивалентом 750 килотонн тротила каждый. Ракета снабжена средствами преодоления ПРО. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Крилата ракета Х-22Н. Висота пуску - 1-14 км. Висота польоту - 22 км. Дальність польоту - 400 км.
Швидкість польоту - 900-1700 км/г. Бойова частина - кумулятивно-фугасна. Призначена для завдання ударів по кораблях супротивника.
Крылатая ракета Х-22Н. Высота пуска - 1-14 км. Высота полета - 22 км. Дальность полета - 400 км. Скорость полета - 900-1700 км/ч. Боевая часть - кумулятивно-фугасная. Предназначена для нанесения ударов по кораблям противника. Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Вхід до бойової зони та система електризуючої огорожі (так звана сітка «П-100»).
На територію шахтно-пускової установки пройти непоміченим було неможливо: декілька рядів охоронної огорожі реагували на будь-яку спробу її подолання і сигнал тривоги негайно подавався на пульт оператора. До складу автоматизованої системи охорони належали: - чутливі підземні сейсмодатчики (модуль «М-200»); - система радіопроменевого виявлення «Піон-Т»; - система «наближення та дотику» («Радіан», на відстань до 2 м); - система електризуючої огорожі, так звана сітка «П-100» (ураження струмом 800, 1100, чи 3000 В), управління якою здійснюється або з караульного приміщення позиції БСП, або з пульта чергової зміни УКП. Вход в боевую зону и система электризующей изгороди (так называемая сетка «П-100»). На территорию шахтно-пусковой установки пройти незамеченным было невозможно: несколько рядов охранительной изгороди реагировали на любую попытку ее преодоления и сигнал тревоги немедленно подавался на пульт оператора. В состав автоматизированной системы охраны входили: - чувствительные подземные сейсмодатчики (модуль «М-200»); - система радиолучевого выявления «Пион-Т»; - система «приближения и прикосновения» («Радиан», на расстояние до 2 м); - система электризующей изгороди, так называемая сетка «П-100» (поражение током 800, 1100, или 3000 В), управление которой осуществляется или из караульного помещения позиции БСП, или c пульта дежурной смены УКП. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
На знімку ліворуч - приміщення чергової зміни охорони та оборони.
Чергове приміщення призначено для охорони та оборони стартової позиції (БСП) й уніфікованого командного пункту (УКП).
До комплекту його устаткування входив пульт управління автоматизованими системами охорони.
Броньована башта чергового приміщення обладнана кулеметом Калашникова танковим (ПКТ) з нічною оптикою.
Доступ до чергового приміщення організований короткою підземною потерною.
На знімку праворуч - вхід до підземної потерни, що веде до приміщення чергової зміни охорони та оборони. На левом снимке - помещение дежурной смены охраны и обороны. Дежурное помещение предназначенодля охраны и обороны стартовой позиции (БСП) и унифицированного командного пункта (УКП). В комплект его оборудования входил пульт управления автоматизированными системами охраны. Бронированная башня дежурного помещения оборудована пулеметом Калашникова танковым (ПКТ) с ночной оптикой. Доступ к дежурному помещению организован по короткой подземной потерне. На правом снимке - вход в подземную потерну, ведущую в помещение дежурной смены охраны и обороны. |
Фото серпня 2011 року. |
Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Побузьке.
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Загальний вид центральної бойової стартової позиції та виставки автотехніки шахтно-пускової установки (ШПУ). Панорама ~90°. Кировоградская область, Голованевский район, поселок городского типа Побугское. Музей Ракетных войск стратегического назначения. Общий вид центральной боевой стартовой позиции и выставки автотехники шахтно-пусковой установки (ШПУ). Панорама ~90°. Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
На знімку ліворуч - антена уніфікованого командного пункту (УКП) й автотехніка УКП.
Спеціалізовані автомобілі на базі МАЗ-537 призначені для транспортування контейнера УКП і його завантаження в шахту.
На знімку праворуч - ще один із спеціалізованих автомобілів. На левом снимке - антенна унифицированного командного пункта (УКП) и автотехника УКП. Специализированные автомобили на базе МАЗ-537 предназначены для транспортировки контейнера УКП и его загрузки в шахту. На правом снимке - ещё один из специализированных автомобилей. Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Автотехніка шахтно-пускової установки (ШПУ).
Спеціалізовані автомобілі на базі МАЗ-537 призначені для транспортування контейнера з ракетою та його завантаженням в шахту.
Автотехника шахтно-пусковой установки (ШПУ). Специализированные автомобили на базе МАЗ-537 предназначены для транспортировки контейнера с ракетой и его загрузкой в ШПУ. Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Автотехніка шахтно-пускової установки (ШПУ).
На знімку ліворуч - заправник ракетним паливом. Спеціалізований автомобіль на базі МАЗ-537. Призначений для заправки ракетним паливом. На знімку праворуч - ще один із спеціалізованих автомобілів. Автотехника шахтно-пусковой установки (ШПУ). На левом снимке - заправщик ракетным топливом. Специализированный автомобиль на базе МАЗ-537. Предназначен для заправки ракетным топливом. На правом снимке - ещё один из специализированных автомобилей. Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Шахтно-пускова установка (ШПУ). Власне, - ракетна шахта.
Шахтно-пускова установка (ШПУ) - високозахищена фортифікаційна споруда, що складається з монолітного залізобетонного герметичного циліндра з апаратурним відсіком, де була розташована наземна апаратура пуску й устаткування енергопостачання, яке забезпечувало тривалу підтримку ракети у стані готовності. Шахтно-пусковая установка (ШПУ). Собственно, - ракетная шахта. Шахтно-пусковая установка (ШПУ) - высокозащищенное фортификационное сооружение, которое состоит из монолитного железобетонного герметичного цилиндра с аппаратурным отсеком, где находились наземная аппаратура пуска и оборудование энергоснабжения, которое обеспечивало длительную поддержку ракеты в состоянии готовности. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Шахтно-пускова установка (ШПУ) зі 120-тонним захисним пристроєм.
ШПУ закривається 120-тонним захисним пристроєм, потрібним для забезпечення герметизації стовбура шахти та захисту ракети від поражаючих факторів ядерної зброї. У бойовому режимі цей пристрій піднімався за 6-8 сек. У шахті містився контейнер з ракетою РС-22 «Молодець» (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»). Шахтно-пусковая установка (ШПУ) со 120-тонным защитным устройством. ШПУ закрывается 120-тонным защитным устройством, нужным для обеспечения герметизации ствола шахты и защиты ракеты от поражающих факторов ядерного оружия. В боевом режиме это устройство поднималось за 6-8 сек. В шахте находился контейнер с ракетой РС-22 «Молодец» (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»). |
Фото серпня 2011 року. |
Головна частина ракети РС-22 «Молодець» (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»).
Дальність стрільби - 10000 км. Головна частина, що розділяється, з 10 бойовими блоками індивідуального наведення з вибуховим екивалентом 750 кілотонн тротилу кожен. (Для порівняння: на Хіросіму 6 серпня 1945 року американський бомбардувальник B-29 скинув атомну бомбу з вибуховим еквівалентом 20 кілотонн тротилу.) На ракеті застосовувалася система управління з безперервним режимом функціонування з використанням бортової обчислювальної машини підвищеної продуктивності, що забезпечує проведення передстартової підготовки та пуску, оперативне перенацілювання перед пуском, управління польотом ракети та високу точність попадання в ціль. Головная часть ракеты ракетой РС-22 «Молодец» (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»). Дальность стрельбы - 10000 км. Разделяемая головная часть с 10 боевыми блоками индивидуального наведения со взрывным экивалентом 750 килотонн тротила каждый. (Для сравнения: на Хиросиму 6 августа 1945 года американский бомбардировщик B-29 сбросил атомную бомбу со взрывным эквивалентом 20 килотонн тротила.) На ракете применялась система управления с непрерывным режимом функционирования с использованием бортовой вычислительной машины повышенной производительности, обеспечивающей проведение предстартовой подготовки и пуска, оперативное переприцеливание перед пуском, управление полетом ракеты и высокую точность попадания в цель. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
На знімку ліворуч -
поверхня над уніфікованим командним пунктом (УКП).
На другому плані - антена УКП заввишки 28,5 м,
призначена для забезпечення радіозв'язку в мирний час між УКП і командним пунктом ракетної дивізії.
На знімку праворуч - потерна, що веде від холодильного центру до УКП. Вздовж стін цієї потерни прокладено комунікації забезпечення. На левом снимке - поверхность над унифицированным командным пунктом (УКП). На втором плане - антенна УКП высотой 28,5 м, предназначенная для обеспечения радиосвязи в мирное время между УКП и командным пунктом ракетной дивизии. На правом снимке - потерна, ведущая от холодильного центра к УКП. Вдоль стен этой потерны проложены снабжающие коммуникации. |
Уніфікований командний пункт /УКП/ (споруда №2) призначений
для керування і контролю пусковими установками з міжконтинентальними балістичними ракетами
РС-22 «Молодець» (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»),
підтримання температурно-вологісного режиму, захисту особового складу від поражаючих факторів ядерної зброї.
Дата виготовлення - 1979 рік. Глибина - 45 м. Діаметр - 6 м
Будівельний об'єм - 2128 кв.м.
Контейнер УКП - це споруда, виготовлена з металу та скловолокна, що має 12 відсіків (рівнів). Контейнер УКП підвішений за допомогою системи амортизації до шахти. Вага контейнера - 125 т. Діаметр - 3,3 м. Довжина - 33 м. Для переміщення між різними рівнями командного пункту було влаштовано спеціальний ліфт.
Зверху УКП було захищено від поражаючих факторів ядерного вибуху 120 тонною кришкою зі сталі, бетону, парафіну та землі. Назовні було виведено супутникову антену та датчики радіації. Для евакуації після ядерного вибуху було передбачено спеціальний піротехнічний пристрій, який, пробиваючи захисну товщу, вистрілював капсулу з черговими офіцерами з-під землі.
Унифицированный командный пункт /УКП/ (сооружение №2) предназначен для управления и контроля пусковыми установками с межконтинентальными баллистическими ракетами РС-22 «Молодец» (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»), поддержания температурно-влажностного режима, защиты личного состава от поражающих факторов ядерного оружия. Дата изготовления - 1979 год. Глубина - 45 м. Диаметр - 6 м. Строительный объем - 2128 кв.м. Контейнер УКП - это сооружение, изготовленное из металла и стекловолокна, имеющее 12 отсеков (уровней). Контейнер УКП подвешен с помощью системы амортизации к шахте. Вес контейнера - 125 т. Диаметр - 3,3 м. Длина - 33 м. Для перемещения между разными уровнями командного пункта был устроен специальный лифт.
Сверху УКП был защищен от поражающих факторов ядерного взрыва 120 тонной крышкой из стали, бетона, парафина и земли. Наружу была выведена спутниковая антенна и датчики радиации. Для эвакуации после ядерного взрыва было предусмотрено специальное пиротехническое устройство, которое, пробивая защитную толщу, выстреливало капсулу с дежурными офицерами из-под земли.
Контейнер УКП - це споруда, виготовлена з металу та скловолокна, що має 12 відсіків (рівнів). Контейнер УКП підвішений за допомогою системи амортизації до шахти. Вага контейнера - 125 т. Діаметр - 3,3 м. Довжина - 33 м. Для переміщення між різними рівнями командного пункту було влаштовано спеціальний ліфт.
Зверху УКП було захищено від поражаючих факторів ядерного вибуху 120 тонною кришкою зі сталі, бетону, парафіну та землі. Назовні було виведено супутникову антену та датчики радіації. Для евакуації після ядерного вибуху було передбачено спеціальний піротехнічний пристрій, який, пробиваючи захисну товщу, вистрілював капсулу з черговими офіцерами з-під землі.
Унифицированный командный пункт /УКП/ (сооружение №2) предназначен для управления и контроля пусковыми установками с межконтинентальными баллистическими ракетами РС-22 «Молодец» (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»), поддержания температурно-влажностного режима, защиты личного состава от поражающих факторов ядерного оружия. Дата изготовления - 1979 год. Глубина - 45 м. Диаметр - 6 м. Строительный объем - 2128 кв.м. Контейнер УКП - это сооружение, изготовленное из металла и стекловолокна, имеющее 12 отсеков (уровней). Контейнер УКП подвешен с помощью системы амортизации к шахте. Вес контейнера - 125 т. Диаметр - 3,3 м. Длина - 33 м. Для перемещения между разными уровнями командного пункта был устроен специальный лифт.
Сверху УКП был защищен от поражающих факторов ядерного взрыва 120 тонной крышкой из стали, бетона, парафина и земли. Наружу была выведена спутниковая антенна и датчики радиации. Для эвакуации после ядерного взрыва было предусмотрено специальное пиротехническое устройство, которое, пробивая защитную толщу, выстреливало капсулу с дежурными офицерами из-под земли.
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Двері уніфікованого командного пункту (УКП).
Вхід до УКП закривався 800-кілограмовими дверима з потужними замками. Ці двері можна було відчинити лише набравши певний код на пульті. Підземний командний пункт був розрахований на повністю автономне функціонування протягом 45 діб. Двери унифицированного командного пункта (УКП). Вход в УКП закрывался 800-килограммовыми дверями с мощными замками. Эти двери можно было открыть только набрав определенный код на пульте. Подземный командный пункт был рассчитан на полностью автономное функционирование в течение 45 суток. Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Побузьке.
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Апаратура забезпечення електропостачання всіх об'єктів УКП (7-й і 8-й рівні УКП). Кировоградская область, Голованевский район, поселок городского типа Побугское. Музей Ракетных войск стратегического назначения. Аппаратура обеспечения электроснабжения всех объектов УКП (7-й и 8-й уровни УКП). Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Побузьке.
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Власне, - сам командний пункт з бойовими постами, пультами дистанційного керування і контролю АСБУ та зв'язку (11-й рівень УКП). Кировоградская область, Голованевский район, поселок городского типа Побугское. Музей Ракетных войск стратегического назначения. Собственно, - сам командный пункт с боевыми постами, пультами дистанционного управления и контроля АСБУ и связи (11-й уровень УКП). Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Побузьке.
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Всередині уніфікованого підземного командного пункту запуску ракет (УКП). Самий нижній, 12-й рівень УКП. Призначений для відпочинку чергового розрахунку. Кировоградская область, Голованевский район, поселок городского типа Побугское. Музей Ракетных войск стратегического назначения. Внутри унифицированного подземного командного пункта запуска ракет (УКП). Самый нижний, 12-й уровень УКП. Предназначен для отдыха дежурного расчёта. Museum of strategic rocket troops. |
Фото серпня 2011 року. |
Фото серпня 2011 року. |
Двері уніфікованого командного пункту (УКП) та
прохідна потерна (споруда №3). Ця потерна призначена для сполучення уніфікованого командного пункту ракетного полку з наземною технічною спорудою №6 (розташованою поза бойовою зоною). Довжина - 155 м. Висота - 2 м. Ширина - 1,2 м. Глибина розташування - 3 м. Двери унифицированного командного пункта (УКП) и проходная потерна (сооружение №3). Эта потерна предназначена для соединения унифицированного командного пункта ракетного полка с наземным техническим сооружением №6 (расположенным вне боевой зоны). Длина - 155 м. Высота - 2 м. Ширина - 1,2 м. Глубина расположения - 3 м. Museum of strategic rocket troops. |
Моє післяслово.
Відвідини Музею Ракетних військ стратегічного призначення справляють незабутнє враження. Скоріш за все, це пояснюється насамперед живим спілкуванням з нинішніми співробітниками музею - колишніми офіцерами ракетних військ, які присвятили своїй справі кращі роки життя... Ці люди заслужено вважалися елітою Збройних Сил... Вони й досі «живуть» цією справою...
Та після відвідин цього музею в голову лізуть й інші думки: а не чи не занадто поквапилися Україна тоді так легко (і майже безоплатно) відмовитися від тієї частини ракетно-ядерного потенціалу, яку вона успадкувала від СРСР?
Адже цей потенціал великою мірою створювався українськими вченими, конструкторами, інженерами, робітниками... Адже цей потенціал великою мірою створювався на українських заводах... Адже на створення цього потенціалу була витрачена величезна частина і природних, і виробничих, і фінансових, і інтелектуальних ресурсів України (у складі колишнього СРСР)... Адже була тоді технічна можливість повністю взяти під свій контроль цей потенціал...
Навіть якщо розглядати частину ракетно-ядерного потенціалу СРСР, що дісталася Україні, тільки з погляду матеріальної цінності, то це - величезні кошти...
Інший аспект - міжнародний престиж держави... Безумовно, цей престиж визначається безліччю чинників: економічним, фінансовим, науковим потенціалом країни, рівнем життя та політичних свобод її громадян, економічною і політичною стабільністю та багато чим іншим. Проте і військовий потенціал країни ніхто не скидає з рахунків... Можливо, деякі (занадто великі) наші сусіди поводились би коректніше, якби Україна зберегла за собою частину ракетно-ядерного потенціалу, який вона успадкувала...
Що зараз марно гадати...
Моё послесловие.
Посещение Музея Ракетных войск стратегического назначения производит неизгладимое впечатление. Скорее всего, это объясняется преимущественно живым общением с нынешними сотрудниками музея - бывшими офицерами ракетных войск, которые посвятили своему делу лучшие годы жизни... Эти люди заслуженно считались элитой Вооруженных Сил... Они до сих пор «живут» этим делом...
Но после посещения этого музея в голову приходят и другие мысли: а не слишком ли поторопились Украина тогда так легко (и почти безвозмездно) отказаться от той части ракетно-ядерного потенциала, которую она унаследовала от СССР?
Ведь этот потенциал в значительной степени создавался украинскими учёными, конструкторами, инженерами, рабочими... Ведь этот потенциал в значительной степени создавался на украинских заводах... Ведь на создание этого потенциала была затрачена громадная часть и природных, и производственных, и финансовых, и интеллектуальных ресурсов Украины (в составе бывшего СССР)... Ведь была тогда техническая возможность полностью взять под свой контроль этот потенциал...
Даже если рассматривать доставшуюся Украине часть ракетно-ядерного потенциала СССР только с точки зрения материальной ценности, то это - громадные средства...
Другой аспект - международный престиж государства... Безусловно, этот престиж определяется множеством факторов: экономическим, финансовым, научным потенциалом страны, уровнем жизни и политических свобод её граждан, экономической и политической стабильностью и многим другим. Однако и военный потенциал страны никто не сбрасывает со счетов... Возможно, некоторые (слишком большие) наши соседи вели бы себя покорректнее, если бы Украина сохранила за собой часть унаследованного ракетно-ядерного потенциала...
Что теперь попусту гадать...
Відвідини Музею Ракетних військ стратегічного призначення справляють незабутнє враження. Скоріш за все, це пояснюється насамперед живим спілкуванням з нинішніми співробітниками музею - колишніми офіцерами ракетних військ, які присвятили своїй справі кращі роки життя... Ці люди заслужено вважалися елітою Збройних Сил... Вони й досі «живуть» цією справою...
Та після відвідин цього музею в голову лізуть й інші думки: а не чи не занадто поквапилися Україна тоді так легко (і майже безоплатно) відмовитися від тієї частини ракетно-ядерного потенціалу, яку вона успадкувала від СРСР?
Адже цей потенціал великою мірою створювався українськими вченими, конструкторами, інженерами, робітниками... Адже цей потенціал великою мірою створювався на українських заводах... Адже на створення цього потенціалу була витрачена величезна частина і природних, і виробничих, і фінансових, і інтелектуальних ресурсів України (у складі колишнього СРСР)... Адже була тоді технічна можливість повністю взяти під свій контроль цей потенціал...
Навіть якщо розглядати частину ракетно-ядерного потенціалу СРСР, що дісталася Україні, тільки з погляду матеріальної цінності, то це - величезні кошти...
Інший аспект - міжнародний престиж держави... Безумовно, цей престиж визначається безліччю чинників: економічним, фінансовим, науковим потенціалом країни, рівнем життя та політичних свобод її громадян, економічною і політичною стабільністю та багато чим іншим. Проте і військовий потенціал країни ніхто не скидає з рахунків... Можливо, деякі (занадто великі) наші сусіди поводились би коректніше, якби Україна зберегла за собою частину ракетно-ядерного потенціалу, який вона успадкувала...
Що зараз марно гадати...
Моё послесловие.
Посещение Музея Ракетных войск стратегического назначения производит неизгладимое впечатление. Скорее всего, это объясняется преимущественно живым общением с нынешними сотрудниками музея - бывшими офицерами ракетных войск, которые посвятили своему делу лучшие годы жизни... Эти люди заслуженно считались элитой Вооруженных Сил... Они до сих пор «живут» этим делом...
Но после посещения этого музея в голову приходят и другие мысли: а не слишком ли поторопились Украина тогда так легко (и почти безвозмездно) отказаться от той части ракетно-ядерного потенциала, которую она унаследовала от СССР?
Ведь этот потенциал в значительной степени создавался украинскими учёными, конструкторами, инженерами, рабочими... Ведь этот потенциал в значительной степени создавался на украинских заводах... Ведь на создание этого потенциала была затрачена громадная часть и природных, и производственных, и финансовых, и интеллектуальных ресурсов Украины (в составе бывшего СССР)... Ведь была тогда техническая возможность полностью взять под свой контроль этот потенциал...
Даже если рассматривать доставшуюся Украине часть ракетно-ядерного потенциала СССР только с точки зрения материальной ценности, то это - громадные средства...
Другой аспект - международный престиж государства... Безусловно, этот престиж определяется множеством факторов: экономическим, финансовым, научным потенциалом страны, уровнем жизни и политических свобод её граждан, экономической и политической стабильностью и многим другим. Однако и военный потенциал страны никто не сбрасывает со счетов... Возможно, некоторые (слишком большие) наши соседи вели бы себя покорректнее, если бы Украина сохранила за собой часть унаследованного ракетно-ядерного потенциала...
Что теперь попусту гадать...
Після виїзду на трасу E95 (Київ-Одеса), ми традиційно зупинилися в ресторані «Батьківська хата».
Далі ми проїхали повз Умань та Білу Церкву. Ці міста загальновідомі насамперед завдяки своїм славнозвісним паркам («Софіївка» й «Олександрія»).
Докладні фоторозповіді про ці міста та парки подано окремими сторінками.
После выезда на трассу E95 (Киев-Одесса), мы традиционно остановились в ресторане «Батьківська хата» /«Родительский дом»/.
Далее мы проехали возле Умани и Белой Церкви. Эти города широко известны прежде всего благодаря своим знаменитым паркам («Софиевка» и «Александрия»).
Подробные фоторассказы об этих городах и парках даны отдельными страницами.
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Вікіпедія.
# Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія.
# Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "На південь від Києва (серпень 2011 року)":
До переліку фотосерій
