Місто Луганськ (у 1935-1958 та 1970-1990 роках - Ворошиловград; 1990 року місту повернули історичну назву - Луганськ).
Найбільше місто (449,8 тис. жителів) і центр області, розташоване на берегах річок Луганка та Вільхівка,
за 836 км від Києва.
Територія міста була заселена з давніх часів. На східній околиці виявлені кременеві знаряддя праці епохи раннього палеоліту (близько 100 тисяч років тому). У одному з курганів, розкопаних в різних частинах міста, знайдено поховання кінця 4 тисячоліття до н.е.; в іншому - поховання 2 тисячоліття до н.е. З середини XVIII століття на місці сучасного Луганська існувало містечко Кам'яний Брід.
У 1790 році запрошеному на російську службу шотландському інженерові Карлові Гаскойну було доручено провести огляд покладів руди та кам'яного вугілля в районі Славяносербії (у 1753-1764 роках - автономна область військово-землеробських поселень сербів і волохів на східному березі Дніпра). Гаскойн виконав доручення і завірив уряд, що «знайдені копальні залізняку і кам'яного вугілля по огляду обіцяють багатющу кількість цих мінералів в якнайкращій якості».
Офіційною датою заснування Луганська вважається 1795 рік, коли тут указом Катерини II було засновано чавунно-ливарний завод, що мав постачати гармати та снаряди Чорноморському флоту. Його будівництво під керівництвом К. Гаскойна почалося на березі річки Луганка. Для робітників заводу створили селище, яке 1797 року дістало назву Луганський Завод. 1882 року селище Луганський Завод та містечко Кам'яний Брід об'єднали та назвали місто Луганськом. Місто стало центром повіту.
Город Луганск (в 1935-1958 и 1970-1990 годах - Ворошиловград; в 1990 году городу вернули историческое название - Луганск). Наибольший город (449,8 тыс. жителей) и центр области, расположенный на берегах речек Луганка и Ольховка, в 699 км от Киева.
Территория города была заселена с древних времен. На восточной окраине обнаружены кремневые орудия труда эпохи раннего палеолита (около 100 тысяч лет тому назад). В одном из курганов, раскопанных в разных частях города, найдено погребение конца 4 тысячелетия до н.э.; в другом - погребение 2 тысячелетия до н.э. С середины XVIII века на месте современного Луганска существовало местечко Каменный Брод.
В 1790 году приглашенному на российскую службу шотландскому инженеру Карлу Гаскойну было поручено провести осмотр залежей руд и каменного угля в районе Славяносербии (в 1753—1764 годах - автономная область военно-земледельческих поселений сербов и валахов на восточном берегу Днепра). Гаскойн выполнил поручение и заверил правительство, что «найденные прииски железной руды и каменного угля по освидетельствованию обещают богатейшее количество сих минералов в наилучшем качестве».
Официальной датой основания Луганска считается 1795 год, когда здесь указом Екатерины II был основан чугунолитейный завод, который должен был поставлять пушки и снаряды Черноморскому флоту. Его строительство под руководством К. Гаскойна началось на берегу реки Луганка. Для рабочих завода создали поселок, который в 1797 году получил название Луганский Завод. В 1882 году поселок Луганский Завод и местечко Каменный Брод объединили и назвали город Луганском. Город стал центром уезда.
Luhansk is an industrial center located in the east of Ukraine, 836 km far from Kyiv. This city a regional centre. Its population is about 450 thou. In 1795 on the site of present-day Luhansk there was a cannon foundry which supplied the demands of the Black Sea Fleet. In 1882 Selyshche, Kamyany Brid and neighboring settlements joined to create the city of Luhansk. Its name changed several times: 1935-1958 it was Voroshylovhrad; in 1958-1970 - Luhansk; in 1970-1990 - Voroshylovhrad; in 1990 it reverted to its former historical name.
Територія міста була заселена з давніх часів. На східній околиці виявлені кременеві знаряддя праці епохи раннього палеоліту (близько 100 тисяч років тому). У одному з курганів, розкопаних в різних частинах міста, знайдено поховання кінця 4 тисячоліття до н.е.; в іншому - поховання 2 тисячоліття до н.е. З середини XVIII століття на місці сучасного Луганська існувало містечко Кам'яний Брід.
У 1790 році запрошеному на російську службу шотландському інженерові Карлові Гаскойну було доручено провести огляд покладів руди та кам'яного вугілля в районі Славяносербії (у 1753-1764 роках - автономна область військово-землеробських поселень сербів і волохів на східному березі Дніпра). Гаскойн виконав доручення і завірив уряд, що «знайдені копальні залізняку і кам'яного вугілля по огляду обіцяють багатющу кількість цих мінералів в якнайкращій якості».
Офіційною датою заснування Луганська вважається 1795 рік, коли тут указом Катерини II було засновано чавунно-ливарний завод, що мав постачати гармати та снаряди Чорноморському флоту. Його будівництво під керівництвом К. Гаскойна почалося на березі річки Луганка. Для робітників заводу створили селище, яке 1797 року дістало назву Луганський Завод. 1882 року селище Луганський Завод та містечко Кам'яний Брід об'єднали та назвали місто Луганськом. Місто стало центром повіту.
Город Луганск (в 1935-1958 и 1970-1990 годах - Ворошиловград; в 1990 году городу вернули историческое название - Луганск). Наибольший город (449,8 тыс. жителей) и центр области, расположенный на берегах речек Луганка и Ольховка, в 699 км от Киева.
Территория города была заселена с древних времен. На восточной окраине обнаружены кремневые орудия труда эпохи раннего палеолита (около 100 тысяч лет тому назад). В одном из курганов, раскопанных в разных частях города, найдено погребение конца 4 тысячелетия до н.э.; в другом - погребение 2 тысячелетия до н.э. С середины XVIII века на месте современного Луганска существовало местечко Каменный Брод.
В 1790 году приглашенному на российскую службу шотландскому инженеру Карлу Гаскойну было поручено провести осмотр залежей руд и каменного угля в районе Славяносербии (в 1753—1764 годах - автономная область военно-земледельческих поселений сербов и валахов на восточном берегу Днепра). Гаскойн выполнил поручение и заверил правительство, что «найденные прииски железной руды и каменного угля по освидетельствованию обещают богатейшее количество сих минералов в наилучшем качестве».
Официальной датой основания Луганска считается 1795 год, когда здесь указом Екатерины II был основан чугунолитейный завод, который должен был поставлять пушки и снаряды Черноморскому флоту. Его строительство под руководством К. Гаскойна началось на берегу реки Луганка. Для рабочих завода создали поселок, который в 1797 году получил название Луганский Завод. В 1882 году поселок Луганский Завод и местечко Каменный Брод объединили и назвали город Луганском. Город стал центром уезда.
Luhansk is an industrial center located in the east of Ukraine, 836 km far from Kyiv. This city a regional centre. Its population is about 450 thou. In 1795 on the site of present-day Luhansk there was a cannon foundry which supplied the demands of the Black Sea Fleet. In 1882 Selyshche, Kamyany Brid and neighboring settlements joined to create the city of Luhansk. Its name changed several times: 1935-1958 it was Voroshylovhrad; in 1958-1970 - Luhansk; in 1970-1990 - Voroshylovhrad; in 1990 it reverted to its former historical name.
|
|
|
Пам’ятник Карлові Гаскойну перед будівлею Обласного краєзнавчого музею
(вул. Шевченка, 2).
Памятник Карлу Гаскойну перед зданием Областного краеведческого музея (ул. Шевченко, 2). |
Робітники та фахівці Луганського Заводу залучалися з внутрішніх російських губерній, частково з-за кордону.
Основний кістяк склали майстрові, що поступили з Олонецкого і Липецького заводів,
а також особливо кваліфіковані робітники з Олександрівського гарматного заводу, теслярі та каменярі з Ярославської губернії.
Весь основний адміністративно-технічний персонал складався з англійців, запрошених Гаскойном.
Вже 4 жовтня 1800 року перша на території України домна видала чавун, виплавлений на лисичанському вугіллі з руди, видобутої на околицях. Однак залізна руда виявилася низькоякісною, а вугілля - слабококсівним, і з 1807 року виплавку чавуну припинили, так і не досягши проектної потужності заводу. Та під час Вітчизняної війни 1812 року Луганський завод значно розширився і став одним з основних постачальників гармат і боєприпасів для російської армії. Після закінчення Кримської війни (1853-1856 роки) Луганський завод практично втратив державні замовлення і припинив свою роботу.
Найважливішим для розвитку економіки півдня Російської імперії стало створення в 1870-1890-і роки мережі залізниць, до якого долучився і Луганськ. У середині 70-х років XIX століття була відкрита залізниця Луганськ-Дебальцево, а 1897 року Луганськ через станцію Міллерово з'єднався з Азовською залізницею.
1896 року німецький промисловець Г. Гартман заснував «Російське товариство машинобудівних заводів Гартмана», яке почало спорудження в Луганську найбільшого в Російській імперії паровозобудівного заводу. Устаткування для заводу було перевезене з Німеччини. Вже через десять років Луганський паровозобудівний завод випускав кожний п'ятий паровоз в імперії. На початку XX століття Луганськ являв собою досить великий промисловий центр півдня Російської імперії.
Рабочие и специалисты Луганского Завода привлекались из внутренних российских губерний, частично из-за границы. Основной костяк составили мастеровые, поступившие с Олонецкого и Липецкого заводов, а также особо квалифицированные рабочие с Александровского пушечного завода, плотники и каменщики из Ярославской губернии. Весь основной административно-технический персонал состоял из англичан, приглашенных Гаскойном.
Уже 4 октября 1800 года первая на территории Украины домна выдала чугун, выплавленный на лисичанскому угле из руды, добытой на околицах. Однако железная руда оказалась низкокачественной, а уголь - слабококсованным, и с 1807 года выплавку чугуна прекратили, так и не достигнув проектной мощности завода. Однако, во время Отечественной войны 1812 года Луганский завод значительно расширился и стал одним из основных поставщиков пушек и боеприпасов для российской армии. По окончании Крымской войны (1853-1856 годы) Луганский завод практически потерял государственные заказы и прекратил свою работу.
Важнейшим для развития экономики юга Российской империи стало создание в 1870-1890-х годы сети железных дорог, к которому приобщился и Луганск. В середине 70-х годов XIX века была открыта железная дорога Луганск-Дебальцево, а в 1897 году Луганск через станцию Миллерово соединился с Азовской железной дорогой.
В 1896 году немецкий промышленник Г. Гартман учредил «Российское общество машиностроительных заводов Гартмана», которое начало сооружение в Луганске наибольшего в Российской империи паровозостроительного завода. Оборудование для завода было перевезено из Германии. Вже через десять лет Луганский паровозостроительный завод выпускал каждый пятый паровоз в империи. В начале XX века Луганск представлял из себя достаточно крупный промышленный центр юга Российской империи.
Вже 4 жовтня 1800 року перша на території України домна видала чавун, виплавлений на лисичанському вугіллі з руди, видобутої на околицях. Однак залізна руда виявилася низькоякісною, а вугілля - слабококсівним, і з 1807 року виплавку чавуну припинили, так і не досягши проектної потужності заводу. Та під час Вітчизняної війни 1812 року Луганський завод значно розширився і став одним з основних постачальників гармат і боєприпасів для російської армії. Після закінчення Кримської війни (1853-1856 роки) Луганський завод практично втратив державні замовлення і припинив свою роботу.
Найважливішим для розвитку економіки півдня Російської імперії стало створення в 1870-1890-і роки мережі залізниць, до якого долучився і Луганськ. У середині 70-х років XIX століття була відкрита залізниця Луганськ-Дебальцево, а 1897 року Луганськ через станцію Міллерово з'єднався з Азовською залізницею.
1896 року німецький промисловець Г. Гартман заснував «Російське товариство машинобудівних заводів Гартмана», яке почало спорудження в Луганську найбільшого в Російській імперії паровозобудівного заводу. Устаткування для заводу було перевезене з Німеччини. Вже через десять років Луганський паровозобудівний завод випускав кожний п'ятий паровоз в імперії. На початку XX століття Луганськ являв собою досить великий промисловий центр півдня Російської імперії.
Рабочие и специалисты Луганского Завода привлекались из внутренних российских губерний, частично из-за границы. Основной костяк составили мастеровые, поступившие с Олонецкого и Липецкого заводов, а также особо квалифицированные рабочие с Александровского пушечного завода, плотники и каменщики из Ярославской губернии. Весь основной административно-технический персонал состоял из англичан, приглашенных Гаскойном.
Уже 4 октября 1800 года первая на территории Украины домна выдала чугун, выплавленный на лисичанскому угле из руды, добытой на околицах. Однако железная руда оказалась низкокачественной, а уголь - слабококсованным, и с 1807 года выплавку чугуна прекратили, так и не достигнув проектной мощности завода. Однако, во время Отечественной войны 1812 года Луганский завод значительно расширился и стал одним из основных поставщиков пушек и боеприпасов для российской армии. По окончании Крымской войны (1853-1856 годы) Луганский завод практически потерял государственные заказы и прекратил свою работу.
Важнейшим для развития экономики юга Российской империи стало создание в 1870-1890-х годы сети железных дорог, к которому приобщился и Луганск. В середине 70-х годов XIX века была открыта железная дорога Луганск-Дебальцево, а в 1897 году Луганск через станцию Миллерово соединился с Азовской железной дорогой.
В 1896 году немецкий промышленник Г. Гартман учредил «Российское общество машиностроительных заводов Гартмана», которое начало сооружение в Луганске наибольшего в Российской империи паровозостроительного завода. Оборудование для завода было перевезено из Германии. Вже через десять лет Луганский паровозостроительный завод выпускал каждый пятый паровоз в империи. В начале XX века Луганск представлял из себя достаточно крупный промышленный центр юга Российской империи.
Фонтан у сквері «30-річчя ВЛКСМ» (інакше - сквер «Молода гвардія»).
Фонтан в сквере «30-летия ВЛКСМ» (иначе - сквер «Молодая гвардия»).
Фонтан в сквере «30-летия ВЛКСМ» (иначе - сквер «Молодая гвардия»).
|
Пам`ятка монументального мистецтва - комплекс пам`ятників
Ульянову-гімназисту та молодогвардійцям (охоронний № 128).
Сквер «30-річчя ВЛКСМ» (інакше - сквер «Молода гвардія»). Памятник монументального искусства - комплекс памятников Ульянову-гимназисту и молодогвардейцам (охранный № 128). Сквер «30-летия ВЛКСМ» (иначе - сквер «Молодая гвардия»). Monuments in Luhansk to V. Ulianov and to heroes-partisans of the WW2 ("Moloda Hvardiya"). |
Луганськ-Сіти-Центр
(вул. Радянська).
Луганск-Сити-Центр (ул. Советская).
Луганск-Сити-Центр (ул. Советская).
|
|
Пам'ятник Тарасові Григоровичеві Шевченку
було відкрито 22 травня 1998 року в сквері на площі Героїв Великої Вітчизняної війни.
Скульптор - Іван Михайлович Чумак (1926-2004), єдиний на Луганщині народний художник України, лауреат премії ім. Т. Шевченка, почесний громадянин міста Луганська. Скульптор помер 2004 року, так і не дочекавшись авторського гонорару від Луганських властей. Пенсія ж його не дотягувала навіть до прожиткового мінімуму. Пам'ятник досьогодні стоїть на «тимчасовому» мармуровому постаменті (архітектори Долгополов і Житомирський у проекті пам'ятника зробили високий гранітний постамент). Памятник Тарасу Григорьевичу Шевченко был открыт 22 мая 1998 года в сквере на площади Героев Великой Отечественной войны. Скульптор - Иван Михайлович Чумак (1926-2004), единственный на Луганщине народный художник Украины, лауреат премии им. Т. Шевченко, почетный гражданин города Луганска. Скульптор умер в 2004 году, так и не дождавшись авторского гонорара от Луганских властей. Пенсия же его не дотягивала даже до прожиточного минимума. Памятник до сих пор стоит на «временном» мраморном постаменте (архитекторы Долгополов и Житомирский в проекте памятника сделали высокий гранитный постамент). |
Фонтан у сквері на площі Героїв Великої Вітчизняної війни.
Фонтан в сквере на площади Героев Великой Отечественной войны.
Фонтан в сквере на площади Героев Великой Отечественной войны.
Луганськ став обласним центром у червні 1938 року .
Під час другої Світової війни Луганськ було дуже сильно зруйновано,
тому сучасне архітектурне обличчя міста сформувалося в післявоєнні роки.
Найбільш показовою спорудою першого післявоєнного періоду забудови є Будинок техніки
(1953 рік, архітектори В. Фадєєчев, Б. Дзбановський, М. Сиркін),
що у відповідності зі статусом міста піднісся лише на три поверхи.
Пізніше в Луганську стали з'являтися п'ятиповерхівки періоду міської забудови 1960-х років.
Серед них, втім, зустрічаються будинки, побудовані не за типовими проектами.
В 1970-1980-і роки, як і по всій Україні, архітектурний стиль міської забудови в Луганську змінився.
З'явилися солідні будинки Російського драматичного театру, Обласного краєзнавчого музею та житлові багатоповерхові будинки.
Луганск стал областным центром в июне 1938 года . Во время второй Мировой войны Луганск был очень сильно разрушен, потому современное архитектурное лицо города сформировалось в послевоенные годы. Наиболее показательным сооружением первого послевоенного периода застройки является Дом техники (1953 год, архитекторы В. Фадеечев, Б. Дзбановский, М. Сыркин), который в соответствии со статусом города возвысился лишь на три этажа. Позже в Луганске стали появляться пятиэтажки периода городской застройки 1960-х годов. Среди них, впрочем, встречаются дома, построенные не по типичным проектам. В 1970-1980-ые годы, как и по всей Украине, архитектурный стиль городской застройки в Луганске изменился. Появились солидные здания Российского драматичного театра, Областного краеведческого музея, и жилые многоэтажные дома.
Луганск стал областным центром в июне 1938 года . Во время второй Мировой войны Луганск был очень сильно разрушен, потому современное архитектурное лицо города сформировалось в послевоенные годы. Наиболее показательным сооружением первого послевоенного периода застройки является Дом техники (1953 год, архитекторы В. Фадеечев, Б. Дзбановский, М. Сыркин), который в соответствии со статусом города возвысился лишь на три этажа. Позже в Луганске стали появляться пятиэтажки периода городской застройки 1960-х годов. Среди них, впрочем, встречаются дома, построенные не по типичным проектам. В 1970-1980-ые годы, как и по всей Украине, архитектурный стиль городской застройки в Луганске изменился. Появились солидные здания Российского драматичного театра, Областного краеведческого музея, и жилые многоэтажные дома.
Будівля Луганської обласної ради
(пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3).
Будівля є пам'ятником архітектури (1965 рік).
Здание Луганского Областного совета (пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3).
Здание является памятником архитектуры (1965 год).
Будівля є пам'ятником архітектури (1965 рік).
Здание Луганского Областного совета (пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3).
Здание является памятником архитектуры (1965 год).
|
Будівля Луганської обласної ради і обласної державної адміністрації,
(вид з вулиці 3-я Донецька).
Здание Луганского областного совета и областной государственной администрации, (вид с улицы 3-я Донецкая). |
|
|
Панорама площі Героїв Великої Вітчизняної війни.
Панорама площади Героев Великой Отечественной войны.
Будівля Російського драматичного театру
(вул. Коцюбинського, 9а).
Здание Русского драматического театра (ул. Коцюбинского, 9а).
Здание Русского драматического театра (ул. Коцюбинского, 9а).
|
|
Пам’ятник Леніну перед будівлею Луганської обласної ради та обласної державної адміністрації
(пл. Героїв Великої Вітчизняної війни). Памятник Ленину перед зданием Луганского областного совета и областной государственной администрации (пл. Героев Великой Отечественной войны). |
У місті багато пам'ятників і меморіалів, створених переважно в суворій офіційній манері:
меморіал «Борцям революції» (1936 рік),
погруддя двічі Героя Радянського Союзу О. Молодчого (1947 рік, скульптор 3. Азгур),
пам'ятник «Трудівнику Луганщини» (1967 рік, скульптори І. Чумак, І. Овчаренко, архітектор В. Житомирський),
пам'ятник на честь воїнів 395-ї Таманської стрілецької дивізії (1974 рік, скульптор Н. Щербаков, архітектор Б. Челомбитько) та інші.
Особливе місце серед монументів займає пам'ятник маршалу і двічі Герою Радянського Союзу К. Ворошилову,
на честь якого Луганськ у 1935-1958 і 1970-1990 роках називався Ворошиловградом.
У роки незалежності в обласному центрі стали з'являтися відповідні часу та нинішній українській архітектурній моді пам'ятники і споруди,
серед яких переважають культові, що на протязі багатьох десятиріч були практично відсутні у Луганську.
В городе много памятников и мемориалов, созданных преимущественно в суровой официальной манере: мемориал «Борцам революции» (1936 год), бюст дважды Героя Советского Союза А. Молодчего (1947 год, скульптор 3. Азгур), памятник «Труженику Луганщины» (1967 год, скульпторы И. Чумак, И. Овчаренко, архитектор В. Житомирский), памятник в честь воинов 395-и Таманской стрелковой дивизии (1974 год, скульптор Н. Щербаков, архитектор Б. Челомбитко) и другие. Особое место среди монументов занимает памятник маршалу и дважды Герою Советского Союза К. Ворошилову, в честь которого Луганск в 1935-1958 и 1970-1990 годах назывался Ворошиловградом. В годы независимости в областном центре стали появляться соответствующие времени и нынешней украинской архитектурной моде памятники и сооружения, среди которых преобладают культовые, течение многих десятилетий практически отсутствовавшие в Луганске.
В городе много памятников и мемориалов, созданных преимущественно в суровой официальной манере: мемориал «Борцам революции» (1936 год), бюст дважды Героя Советского Союза А. Молодчего (1947 год, скульптор 3. Азгур), памятник «Труженику Луганщины» (1967 год, скульпторы И. Чумак, И. Овчаренко, архитектор В. Житомирский), памятник в честь воинов 395-и Таманской стрелковой дивизии (1974 год, скульптор Н. Щербаков, архитектор Б. Челомбитко) и другие. Особое место среди монументов занимает памятник маршалу и дважды Герою Советского Союза К. Ворошилову, в честь которого Луганск в 1935-1958 и 1970-1990 годах назывался Ворошиловградом. В годы независимости в областном центре стали появляться соответствующие времени и нынешней украинской архитектурной моде памятники и сооружения, среди которых преобладают культовые, течение многих десятилетий практически отсутствовавшие в Луганске.
|
|
Пам’ятник Клименту Охрімовичеві Ворошилову
(вул. Коцюбинського). Памятник Клименту Ефремовичу Ворошилову (ул. Коцюбинского). Monument to Marshal Voroshylov in Luhansk. |
|
|
Панорама Луганська від пам'ятника Клименту Охрімовичеві Ворошилову.
Панорама Луганска от памятника Клименту Ефремовичу Ворошилову.
|
|
Пам’ятник героям-ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС від Луганської області
та символічна «Книга Пам’яті».
У «Книзі» - напис:
«Той, хто відзначений печаткою Безсмертя - не підлягає забуттю!»
«Чорнобиль 1986 - Луганськ 2006»
Памятник героям-ликвидаторам последствий аварии на ЧАЭС от Луганской области и символическая «Книга Памяти». В «Книге» - надпись (на Украинском языке):
«Тот, кто отмечен печатью Бессмертия, - забвению не подлежит!»
«Чернобыль 1986 - Луганск 2006»
|
|
|
Пам’ятник загиблим працівникам міліції Луганщини.
На стелі - напис (російською мовою):
«Працівникам міліції Луганщини, які загибли
в роки Великої Вітчизняної війни та в мирний час»
«Вони билися не задля слави, а заради життя на Землі»
«9 травня 1965 р.»
Памятник погибшим работникам милиции Луганщины». На стеле - надпись:
«Работникам милиции Луганщины, погибшим
в годы Великой Отечественной войны и в мирное время»
«Они сражались не ради славы, а ради жизни на Земле»
«9 мая 1965 г.»
|
Каплиця Покрова Пресвятої Богородиці
Часовня Покров Пресвятой Богородицы
Часовня Покров Пресвятой Богородицы
|
|
Пам’ятник М. Матусовському перед
Луганським державним інститутом культури і мистецтв (Червона площа, 7). Скульптор - заслужений скульптор України Євген Чумак, архітектор - Вячеслав Женеску. Пам'ятник було відкрито 15 вересня 2007 року. Памятник М. Матусовскому перед Луганским государственным институтом культуры и искусств (Красная площадь, 7). Скульптор - заслуженный скульптор Украины Евгений Чумак, архитектор - Вячеслав Женеску. Открытие памятника состоялось 15 сентября 2007 года. |
Михайло Львович Матусовський /Mikhail Matusovsky/ (23.07.1915-16.07.1990) - популярний поет-пісенник,
що написав такі відомі пісні, як "Шкільний вальс", "Підмосковні вечори", "На Безіменній висоті",
"З чого починається Батьківщина?", "Летіть, голуби" та багато інших.
Ним були написані пісні до кінофільмів "Вірні друзі", "Випробування вірності", "Ті, що не піддаються" та інші.
Народився Михайло Матусовський 10 липня (23 н.с.) у Луганську, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки.
Тут він, закінчивши будівельний технікум, почав працювати на заводі.
В цей же час почав друкувати свої вірші в місцевих газетах і журналах, часто виступав на літературних вечорах.
Михаил Львович Матусовский /Mikhail Matusovsky/ (23.07.1915-16.07.1990) - популярный поэт-песенник, написавший такие известные песни, как "Школьный вальс", "Подмосковные вечера", "На Безымянной высоте", "С чего начинается родина?", "Летите, голуби" и многие другие. Им были написаны песни к кинофильмам "Верные друзья", "Испытание верности", "Неподдающиеся" и др. Родился Михаил Матусовский 10 июля (23 н.с.) в Луганске, здесь прошли его детские и юношеские годы. Здесь он, закончив строительный техникум, стал работать на заводе. В это же время стал печатать свои стихи в местных газетах и журналах, часто выступал на литературных вечерах.
Михаил Львович Матусовский /Mikhail Matusovsky/ (23.07.1915-16.07.1990) - популярный поэт-песенник, написавший такие известные песни, как "Школьный вальс", "Подмосковные вечера", "На Безымянной высоте", "С чего начинается родина?", "Летите, голуби" и многие другие. Им были написаны песни к кинофильмам "Верные друзья", "Испытание верности", "Неподдающиеся" и др. Родился Михаил Матусовский 10 июля (23 н.с.) в Луганске, здесь прошли его детские и юношеские годы. Здесь он, закончив строительный техникум, стал работать на заводе. В это же время стал печатать свои стихи в местных газетах и журналах, часто выступал на литературных вечерах.
|
|
Колишній Будинок техніки (Червона площа, 4).
Пам'ятка архітектури, 1953 рік. Вид з вулиці Луначарського та з боку Червоної площі. Зараз це - один із корпусів Луганського державного інституту культури і мистецтв. Бывший Дом техники (Красная площадь, 4). Памятник архитектуры, 1953 год. Вид с улицы Луначарского и со стороны Красной площади. Сейчас это - один из корпусов Луганского государственного института культуры и искусств. |
|
|
|
Музи - скульптурні композиції перед Будинком техніки
(зараз - Луганський державний інститут культури і мистецтв) та
пам'ятна дошка Свято-Миколаївському собору. Раніше (у 1841-1935 роках) на цій площі стояв Свято-Миколаївський собор, збудований на честь Миколи Чудотворця. Музы - скульптурные композиции перед Домом техники (ныне - Луганский государственный институт культуры и искусств) и мемориальная доска Свято-Николаевскому собору. Ранее (в 1841-1935 годах) на этой площади стоял Свято-Николаевский собор, построенный в честь Николая Чудотворця. |
Стежка просто через клумбу і газони в сквері на Червоній площі.
...Чомусь гадаю, що саме студенти інституту культури і мистецтв її протопттали...
Тропа прямо через клумбу и газоны в сквере на Красной площади.
...Почему-то предполагаю, что именно студенты института культуры и искусств ее протоптали...
...Чомусь гадаю, що саме студенти інституту культури і мистецтв її протопттали...
Тропа прямо через клумбу и газоны в сквере на Красной площади.
...Почему-то предполагаю, что именно студенты института культуры и искусств ее протоптали...
Пам’ятник О. Г. Молодчому.
На постаменті - напис (російською мовою):
Памятник А. И. Молодчему.
На постаменті - напис (російською мовою):
«Указ Президиума Верховного Совета СССР
о награждении Героя Советского Союза
гвардии капитана Молодчего Александра Игнатьевича второй медалью "Золотая Звезда".
гвардии капитана Молодчего Александра Игнатьевича второй медалью "Золотая Звезда".
За образцовое выполнение боевых заданий Командования
на фронте борьбы с германским фашизмом,
дающее право не получение звания Героя Советского Союза,
наградить Героя Советского Союза гвардии капитана
Молодчего Александра Игнатьевича
второй медалью "Золотая Звезда", соорудить бронзовый бюст и
установить его на постаменте на родине награжденного.
на фронте борьбы с германским фашизмом,
дающее право не получение звания Героя Советского Союза,
наградить Героя Советского Союза гвардии капитана
Молодчего Александра Игнатьевича
второй медалью "Золотая Звезда", соорудить бронзовый бюст и
установить его на постаменте на родине награжденного.
Председатель Президиума
Верховного Совета Союза ССР _М.Калинин
Секретарь Президиума Верховного Совета Союза ССР _А.Горкин
Москва, Кремль 31-го декабря 1942г.».
Секретарь Президиума Верховного Совета Союза ССР _А.Горкин
Москва, Кремль 31-го декабря 1942г.».
Памятник А. И. Молодчему.
Пам’ятник В. І. Леніну на площі Революції (вид з вул. Леніна).
Памятник В. И. Ленину на площади Революции (вид с ул. Ленина).
Памятник В. И. Ленину на площади Революции (вид с ул. Ленина).
|
|
Пам’ятники на площі Революції:
Пархоменку Олександру Яковичеві (24.12.1886-3.1.1921) та
на могилі Яковенка І. М. (1910-1942). Памятники на площади Революции:
Пархоменко Александру Яковлевичу (24.12.1886-3.1.1921) и
на могиле Яковенко И. М. (1910-1942). |
Пам’ятник героям Великої Вітчизняної війни на площі Революції.
На постаменті - напис:
Памятник героям Великой Отечественной войны на площади Революции.
На постаменте - надпись (на Украинском языке):
На постаменті - напис:
«Визволений Ворошиловград - героям Великої Вітчизняної війни».
Памятник героям Великой Отечественной войны на площади Революции.
На постаменте - надпись (на Украинском языке):
«Освобожденный Ворошиловград - героям Великой Отечественной войны».
Будинок на вулиці Поштова.
Дом на улице Почтовая.
Дом на улице Почтовая.
З дореволюційних часів у Луганську збереглося два розташованих поруч житлових будинки, зведених на початку XIX століття.
В одному з них в 1918 році К. Ворошилов формував перший луганський червоний загін, з яким виступив проти угорських військ.
У сусідньому будинку в 1918 році розміщався Луганський Раднарком.
У родині лікаря, що мешкала на цій же вулиці, народився видатний учений-діалектолог, письменник і лексикограф Володимир Даль (1801-1872). Він прославився створенням фундаментального «Тлумачного словника живої великоруської мови» (1863-1867 роки), до якого увійшло близько 200 тисяч слів і 30 тисяч прислів'їв. У скромному одноповерховому будиночку, де він народився, зараз розміщено затишний літературний музей В. Даля, а неподалік від нього - переконливо-виразний пам'ятник Козаку Луганському /літературний псевдонім письменника/ (1981 рік, скульптори І. Овчаренко, В. Орлов, архітектор Г. Головченко).
С дореволюционных времен в Луганске сохранились два расположенных рядом жилых дома, возведенных в начале XIX века. В одном из них в 1918 году К. Ворошилов формировал первый луганский красный отряд, с которым выступил против венгерских войск. В соседнем доме в 1918 году размещался Луганский Совнарком.
В семье врача, которая жила на этой же улице, родился выдающийся ученый-диалектолог, писатель и лексикограф, Владимир Даль (1801-1872). Он прославился созданием фундаментального «Толкового словаря живого великоруской языка» (1863-1867 годы), в который вошло около 200 тысяч слов и 30 тысяч пословиц. В скромном одноэтажном домике, где он родился, в настоящий момент размещен уютный литературный музей В. Даля, а неподалеку от него - убедительно-выразительный памятник Казаку Луганскому /литературний псевдоним письменника/ (1981 год, скульпторы И. Овчаренко, В. Орлов, архитектор Г. Головченко).
У родині лікаря, що мешкала на цій же вулиці, народився видатний учений-діалектолог, письменник і лексикограф Володимир Даль (1801-1872). Він прославився створенням фундаментального «Тлумачного словника живої великоруської мови» (1863-1867 роки), до якого увійшло близько 200 тисяч слів і 30 тисяч прислів'їв. У скромному одноповерховому будиночку, де він народився, зараз розміщено затишний літературний музей В. Даля, а неподалік від нього - переконливо-виразний пам'ятник Козаку Луганському /літературний псевдонім письменника/ (1981 рік, скульптори І. Овчаренко, В. Орлов, архітектор Г. Головченко).
С дореволюционных времен в Луганске сохранились два расположенных рядом жилых дома, возведенных в начале XIX века. В одном из них в 1918 году К. Ворошилов формировал первый луганский красный отряд, с которым выступил против венгерских войск. В соседнем доме в 1918 году размещался Луганский Совнарком.
В семье врача, которая жила на этой же улице, родился выдающийся ученый-диалектолог, писатель и лексикограф, Владимир Даль (1801-1872). Он прославился созданием фундаментального «Толкового словаря живого великоруской языка» (1863-1867 годы), в который вошло около 200 тысяч слов и 30 тысяч пословиц. В скромном одноэтажном домике, где он родился, в настоящий момент размещен уютный литературный музей В. Даля, а неподалеку от него - убедительно-выразительный памятник Казаку Луганскому /литературний псевдоним письменника/ (1981 год, скульпторы И. Овчаренко, В. Орлов, архитектор Г. Головченко).
|
|
Пам’ятник Володимиру Далю на вулиці Даля.
На другому плані - пам'ятка архітектури - житловий будинок початку XIX століття /зараз - Луганська обласна фізіотерапевтична полікліника ім. професора О. Є. Щербака/ (вул. Даля, 7). В цьому будинку в березні 1918 року містився штаб 5-ої Армії, організованої К. Є. Ворошиловим. Памятник Владимиру Далю на улице Даля. На втором плане - памятник архитектуры - жилой дом начала XIX века /сейчас - Луганская областная физиотерапевтическая поликлиника им. профессора О. Е. Щербака/ (ул. Даля, 7). В этом доме в марте 1918 года находился штаб 5-й Армии, организованной К. Е. Ворошиловим. |
|
|
Пам’ятник В. І. Далю.
На постаменті - напис (російською мовою):
«Володимир Даль (Козак Луганський)».
Пам’ятник є пам’яткою монументального мистецтва (охоронний № 158).
Памятник В. И. Далю. На постаменте - надпись:
«Владимир Даль (Казак Луганский)».
Памятник является памятником монументального искусства (охранный № 158).
Monument to V. Dal in Luhansk. |
Колишній житловий будинок
/зараз - Луганська міська санітарно-епідеміологічна станція/ (вул. Даля, 5).
Пам’ятна дошка на будинку інформує, що в цьому будинку в лютому 1918 року працював штаб по організації першого Луганського загону, з яким К. Є. Ворошилов виступив під Конотоп для відсічі угорським окупантам, що насувалися.
Бывший жилой дом /сейчас - Луганская городская санитарно-эпидемиологическая станция/ (ул. Даля, 5).
Мемориальная доска на доме информирует, что в этом доме в феврале 1918 года работал штаб по организации первого Луганского отряда, с которым К. Е. Ворошилов выступил под Конотоп для отпора надвигавшимся венгерским оккупантам.
Пам’ятна дошка на будинку інформує, що в цьому будинку в лютому 1918 року працював штаб по організації першого Луганського загону, з яким К. Є. Ворошилов виступив під Конотоп для відсічі угорським окупантам, що насувалися.
Бывший жилой дом /сейчас - Луганская городская санитарно-эпидемиологическая станция/ (ул. Даля, 5).
Мемориальная доска на доме информирует, что в этом доме в феврале 1918 года работал штаб по организации первого Луганского отряда, с которым К. Е. Ворошилов выступил под Конотоп для отпора надвигавшимся венгерским оккупантам.
|
|
Вулицями старого Луганська.
По улицам старого Луганска. |
|
Панорама від площі Борцям Революції.
Панорама от площади Борцам Революции. |
|
|
Пам’ятник тим, хто кував Перемогу.
На постаменті - напис (російською мовою):
«Слава тим, хто кував перемогу на фронтах і в тилу (1941-1945)».
Памятник ковавшим Победу. На постаменте - надпись:
«Слава ковавшим победу на фронтах и в тылу (1941-1945)».
|
Луганськ є містом безлічі заводів і фабрик, багато з яких після розвалу Союзу або зупинилися, або перепрофілювалися.
Навіть далеко не повний перелік підприємств Луганська вражає:
Акумуляторний завод, завод номер 100, завод Леніна (патронний),
Луганський тепловозобудівний завод (завод "Жовтневої революції"),
21-й Цегельний завод, Діпромашвуглезбагачення, завод гірничорятувальної техніки "Горизонт",
фабрика "Грація", Луганськдіпрошахт, Луганський автоскладальний завод,
Луганський завод автомобільних клапанів, Луганський завод колінчастих валів,
Луганський завод пластмасових виробів, Луганський ливарно-механічний завод,
Луганський машинобудівний завод ім. О. Я. Пархоменка,
Луганський ремонтно-механічний завод, Луганський верстатобудівний завод,
Луганський трубний завод, Луганський хіміко-фармацевтичний завод,
Луганський електроапаратний завод, Луганський енергозавод, Луганськемаль,
трикотажна фабрика "Лутрі", Луганський завод "Сантехдеталь",
Луганський комбінат ячєїстобетонних конструкцій "Силікат",
"Спецавтоматика", Луганська швейна фірма "Стиль", "Термо",
Луганський завод "Вуглеприлад", Луганський завод "Хімік", Луганське Шахтоуправління.
Луганск является городом множества заводов и фабрик, многие из которых после развала Союза либо остановились, либо перепрофилировались. Даже далеко не полный список предприятий Луганска впечатляет: Аккумуляторный завод, завод номер 100, завод Ленина (патронный), Луганский тепловозостроительный завод (завод "Октябрьской революции"), 21-й Кирпичный завод, Гипромашуглеобогащение, завод горноспасательной техники "Горизонт", фабрика "Грация", Луганскгипрошахт, Луганский автосборочный завод, Луганский завод автомобильных клапанов, Луганский завод коленчатых валов, Луганский завод пластмассовых изделий, Луганский литейно-механический завод, Луганский машиностроительный завод им. А. Я. Пархоменко, Луганский ремонтно-механический завод, Луганский станкостроительный завод, Луганский трубный завод, Луганский химико-фармацевтический завод, Луганский электроаппаратный завод, Луганский энергозавод, Луганскэмаль, трикотажная фабрика "Лутри", Луганский завод "Сантехдеталь", Луганский комбинат ячеистобетонных конструкций "Силикат", "Спецавтоматика", Луганская швейная фирма "Стиль", "Термо", Луганский завод "Углеприбор", Луганский завод "Химик", Луганское Шахтоуправление.
Луганск является городом множества заводов и фабрик, многие из которых после развала Союза либо остановились, либо перепрофилировались. Даже далеко не полный список предприятий Луганска впечатляет: Аккумуляторный завод, завод номер 100, завод Ленина (патронный), Луганский тепловозостроительный завод (завод "Октябрьской революции"), 21-й Кирпичный завод, Гипромашуглеобогащение, завод горноспасательной техники "Горизонт", фабрика "Грация", Луганскгипрошахт, Луганский автосборочный завод, Луганский завод автомобильных клапанов, Луганский завод коленчатых валов, Луганский завод пластмассовых изделий, Луганский литейно-механический завод, Луганский машиностроительный завод им. А. Я. Пархоменко, Луганский ремонтно-механический завод, Луганский станкостроительный завод, Луганский трубный завод, Луганский химико-фармацевтический завод, Луганский электроаппаратный завод, Луганский энергозавод, Луганскэмаль, трикотажная фабрика "Лутри", Луганский завод "Сантехдеталь", Луганский комбинат ячеистобетонных конструкций "Силикат", "Спецавтоматика", Луганская швейная фирма "Стиль", "Термо", Луганский завод "Углеприбор", Луганский завод "Химик", Луганское Шахтоуправление.
Меморіал «Борцям революції» (1936 рік).
Мемориал «Борцам революции» (1936 год).
Мемориал «Борцам революции» (1936 год).
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба;Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# «Луганск. План города», ГНПП «Картографія», Киев-2007.
# Сайт «Citynews.Net.UA - Новости Луганска и области».
# Вікіпедія.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# «Луганск. План города», ГНПП «Картографія», Киев-2007.
# Сайт «Citynews.Net.UA - Новости Луганска и области».
# Вікіпедія.
До переліку фотосерій
