|
Мапа маршруту Жденієво -> Середнє -> Невицьке -> Ужгород -> Жденієво.
Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне. Місцеві автошляхи між селами подекуди залишають бажати кращого. Того дня ми спочатку відвідали селище міського типу Середнє та замок тамплієрів. Розповідь про Середнє - окремою сторінкою. Далі ми заїхали до села Невицьке й ознайомились із Невицьким замком. Схема маршрута Ждениево -> Среднее -> Невицкое -> Ужгород -> Ждениево. Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное. Местные дороги между селами местами оставляют желать лучшего. В тот день мы сначала посетили поселок городского типа Среднее и замок тамплиеров. Рассказ о Среднем - на отдельной странице. Далее мы заехали в село Невицкое и ознакомились с Невицким замком. |
Невицьке - село (близько 1,0 тис. мешканців) в Ужгородському районі
Закарпатської області.
Розташоване між двома рукавами річки Уж, на відстані 12 км від Ужгорода.
У грамотах та інших письмових джерелах село відоме під назвами: "Nevicke" (угорською) та "Neviţche" (румунською).
Певно, село виникло раніше XIII століття і саме від нього замок, що височить поряд, міг одержати назву Невицький.
Рання історія села нерозривно пов'язана з Невицьким замком, мальовничі руїни якого величаво височіють серед густого лісу над долиною річки. Вперше в документах замок згадується 1274 року як королівський. Однак існують народні перекази, які було записано в найближчих селах, що приписують спорудження замку якійсь слов'янській княжні ще до вторгнення угорських племен в Середньодунайську низовину. За однією з легенд, свою назву замок отримав від трансформованого слова «невістський», тому що під час небезпеки він правив за укриття для жінок і дівчат.
Невицкое - село (около 1,0 тис. жителей) в Ужгородском районе Закарпатской области. Расположено между двумя рукавами речки Уж, на расстоянии 12 км от Ужгорода. В грамотах и других письменных источниках село известно под названиями: "Nevicke" (на венгерском) и "Neviţche" (на румынском). Вероятно, село возникло ранее XIII века и именно от него замок, возвышающийся рядом, мог получить название Невицкий.
Ранняя история села неразрывно связана с Невицким замком, живописные руины которого величественно возвышаются среди густого леса над долиной реки. Впервые в документах замок упоминается в 1274 году как королевский. Однако существуют народные предания, записанные в ближайших селах, которые приписывают сооружение замка какой-то славянской княжне еще до вторжения венгерских племен в Среднедунайскую низменность. По одной из легенд, свое название замок получил от трансформированного слова «невестский», потому что во время опасности он служил укрытием для женщин и девушек.
Рання історія села нерозривно пов'язана з Невицьким замком, мальовничі руїни якого величаво височіють серед густого лісу над долиною річки. Вперше в документах замок згадується 1274 року як королівський. Однак існують народні перекази, які було записано в найближчих селах, що приписують спорудження замку якійсь слов'янській княжні ще до вторгнення угорських племен в Середньодунайську низовину. За однією з легенд, свою назву замок отримав від трансформованого слова «невістський», тому що під час небезпеки він правив за укриття для жінок і дівчат.
Невицкое - село (около 1,0 тис. жителей) в Ужгородском районе Закарпатской области. Расположено между двумя рукавами речки Уж, на расстоянии 12 км от Ужгорода. В грамотах и других письменных источниках село известно под названиями: "Nevicke" (на венгерском) и "Neviţche" (на румынском). Вероятно, село возникло ранее XIII века и именно от него замок, возвышающийся рядом, мог получить название Невицкий.
Ранняя история села неразрывно связана с Невицким замком, живописные руины которого величественно возвышаются среди густого леса над долиной реки. Впервые в документах замок упоминается в 1274 году как королевский. Однако существуют народные предания, записанные в ближайших селах, которые приписывают сооружение замка какой-то славянской княжне еще до вторжения венгерских племен в Среднедунайскую низменность. По одной из легенд, свое название замок получил от трансформированного слова «невестский», потому что во время опасности он служил укрытием для женщин и девушек.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Вид на гору та Невицький замок від села Невицьке.
Руїни замку розташовані на висоті 260 метрів над рівнем моря. Вид на гору и Невицкий замок от села Невицкое. Руины замка расположены на высоте 260 метров над уровнем моря. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Гребля та міст на річці Уж під Невицьким замком.
Дамба и мост на речке Уж под Невицким замком. |
Завдяки вигідному розташуванню замок контролював вихід з ущелини річки Уж,
якою пролягав торговельний шлях з Угорщини через
Ужоцький перевал
в Галицьке князівство та Польщу.
1317 року замок потрапив у володіння Яноша Другета, який боровся за утвердження нового короля Угорщини -
Карла Роберта, якого благословив на престол Папа Римський.
На той час укріплення замку були ще дерев'яними, і новий хазяїн у середині XIV століття звів кам'яні будівлі. Для цього використовували базальтові породи, які видобували неподалік від замку в районі нині величезного кар'єру Кам'яницького щебеневого заводу, що розташований на протилежному березі річки. Про міцність каменю, який використовували для будівництва, свідчить і розташований біля підніжжя замкової гори природний монумент - 10-метровий вулканічний стовп, що являє собою застиглу в бічному жерлі вулкана породу. Замкові мури, що досі підносяться на два-три поверхи, свідчать про високу майстерність і сумлінність будівельників. Під замковою горою біля річки поступово виросло поселення, що вперше згадується в документах 1364 року.
У другій половині XVI століття серед роду Другетів почалася майнова міжусобиця, під час якої замок не раз переходив у руки різних родичів. 1602 року замок не без допомоги католицької церкви перейшов у власність до великого магната Дьєрда III Другета, який сприяв єзуїтам. Це не сподобалося трансільванським князям на чолі з Дьєрдем II Ракоці, які переймалися ідеями реформації. Після довготривалої боротьби їм вдалося 1644 року зруйнувати Невицький замок, який більше не відновлювали.
Благодаря выгодному расположению замок контролировал выход из ущелья реки Уж, по которому пролегал торговый путь из Венгрии через Ужоцкий перевал в Гилицкое княжество и Польшу. В 1317 году замок попал во владение Яноша Другета, который боролся за утверждение нового короля Венгрии - Карла Роберта, которого благословил на престол Папа Римский.
На то время укрепления замка были еще деревянными, и новый хозяин в середине XIV века возвел каменные постройки. Для этого использовали базальтовые породы, которые добывали неподалеку от замка в районе нынешнего огромного карьера Каменецкого щебневого завода, который расположен на противоположном берегу речки. О прочности камня, который использовали для строительства, свидетельствует и расположенный у подножия замковой горы природный монумент - 10-метровый вулканический столб, представляющий из себя застывшую в боковом жерле вулкана породу. Замковые стены, которые до сих пор возвышаются на два-три этажа, свидетельствуют о высоком мастерстве и добросовестности строителей. Под замковой горой у реки постепенно выросло поселение, которое впервые вспоминается в документах 1364 года.
Во второй половине XVI века среди рода Другетов началась имущественная междоусобица, во время которой замок неоднократно переходил в руки разных родственников. В 1602 году замок не без помощи католической церкви перешел в собственность к крупному магнату Дьерду III Другету, который способствовал иезуитам. Это не понравилось князьям Трансильвании во главе с Дьердом II Ракоци, которые проникались идеями реформации. После длительной борьбы им удалось в 1644 году разрушить Невицкий замок, который больше не восстанавливали.
На той час укріплення замку були ще дерев'яними, і новий хазяїн у середині XIV століття звів кам'яні будівлі. Для цього використовували базальтові породи, які видобували неподалік від замку в районі нині величезного кар'єру Кам'яницького щебеневого заводу, що розташований на протилежному березі річки. Про міцність каменю, який використовували для будівництва, свідчить і розташований біля підніжжя замкової гори природний монумент - 10-метровий вулканічний стовп, що являє собою застиглу в бічному жерлі вулкана породу. Замкові мури, що досі підносяться на два-три поверхи, свідчать про високу майстерність і сумлінність будівельників. Під замковою горою біля річки поступово виросло поселення, що вперше згадується в документах 1364 року.
У другій половині XVI століття серед роду Другетів почалася майнова міжусобиця, під час якої замок не раз переходив у руки різних родичів. 1602 року замок не без допомоги католицької церкви перейшов у власність до великого магната Дьєрда III Другета, який сприяв єзуїтам. Це не сподобалося трансільванським князям на чолі з Дьєрдем II Ракоці, які переймалися ідеями реформації. Після довготривалої боротьби їм вдалося 1644 року зруйнувати Невицький замок, який більше не відновлювали.
Благодаря выгодному расположению замок контролировал выход из ущелья реки Уж, по которому пролегал торговый путь из Венгрии через Ужоцкий перевал в Гилицкое княжество и Польшу. В 1317 году замок попал во владение Яноша Другета, который боролся за утверждение нового короля Венгрии - Карла Роберта, которого благословил на престол Папа Римский.
На то время укрепления замка были еще деревянными, и новый хозяин в середине XIV века возвел каменные постройки. Для этого использовали базальтовые породы, которые добывали неподалеку от замка в районе нынешнего огромного карьера Каменецкого щебневого завода, который расположен на противоположном берегу речки. О прочности камня, который использовали для строительства, свидетельствует и расположенный у подножия замковой горы природный монумент - 10-метровый вулканический столб, представляющий из себя застывшую в боковом жерле вулкана породу. Замковые стены, которые до сих пор возвышаются на два-три этажа, свидетельствуют о высоком мастерстве и добросовестности строителей. Под замковой горой у реки постепенно выросло поселение, которое впервые вспоминается в документах 1364 года.
Во второй половине XVI века среди рода Другетов началась имущественная междоусобица, во время которой замок неоднократно переходил в руки разных родственников. В 1602 году замок не без помощи католической церкви перешел в собственность к крупному магнату Дьерду III Другету, который способствовал иезуитам. Это не понравилось князьям Трансильвании во главе с Дьердом II Ракоци, которые проникались идеями реформации. После длительной борьбы им удалось в 1644 году разрушить Невицкий замок, который больше не восстанавливали.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Невицький замок ззовні.
Невицкий замок снаружи. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Невицький замок ззовні.
Невицкий замок снаружи. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року.
Графічна реконструкція Невицького замку середини XV століття.
За своєю композицією та розташуванням бойових і оборонних споруд замок є асиметричним. Його напрочуд вдало пристосовано до місцевого рельєфу.
Від невеликої за площею споруди, що вже багато століть стоїть в руїнах, залишилися фрагменти мурів і помітна здалеку квадратна вежа-донжон - головний елемент замкових споруд, який періодично підновлюють.
Графическая реконструкция Невицкого замка середины XV века.
По своей композиции и расположению боевых и оборонных сооружений замок является асимметричным. Он на удивление удачно приспособлен к местному рельефу.
От небольшого по площади сооружения, которое уже много веков стоит в руинах, остались фрагменты стен и заметная издалека квадратная башня-донжон - главный элемент замковых сооружений, который периодически подновляют.
За своєю композицією та розташуванням бойових і оборонних споруд замок є асиметричним. Його напрочуд вдало пристосовано до місцевого рельєфу.
Від невеликої за площею споруди, що вже багато століть стоїть в руїнах, залишилися фрагменти мурів і помітна здалеку квадратна вежа-донжон - головний елемент замкових споруд, який періодично підновлюють.
Графическая реконструкция Невицкого замка середины XV века.
По своей композиции и расположению боевых и оборонных сооружений замок является асимметричным. Он на удивление удачно приспособлен к местному рельефу.
От небольшого по площади сооружения, которое уже много веков стоит в руинах, остались фрагменты стен и заметная издалека квадратная башня-донжон - главный элемент замковых сооружений, который периодически подновляют.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Невицький замок.
Одна з веж півовальної форми.
До комплексу споруд замку входили замкові корпуси та система укріплень, що складається з валів, ровів і мурів з вежами. З півночі, заходу та півдня дуже круті схили робили фортецю-замок практично неприступною. Зовнішній вал півколом охоплював замок зі сходу, відокремлюючи його від вузького відносно рівного плато. За зовнішнім валом було прорито глибокий рів, а далі насипано внутрішній вал, на якому на зламі XIV-XV століть було споруджено фортечний мур із чотирма вежами. Три із цих веж мали півовальну форму, а одна - трикутну. Невицкий замок. Одна из башен полуовальной формы. В комплекс сооружений замка входили замковые корпуса и система укреплений, которая состоит из валов, рвов и стен с башнями. С севера, запада и юга, очень крутые склоны делали крепость-замок практически неприступной. Внешний вал полукругом охватывал замок с востока, отделяя его от узкого относительно ровного плато. За внешним валом был вырыт глубокий ров, а дальше насыпан внутренний вал, на котором на рубеже XIV-XV веков была построена крепостная стена с четырьмя башнями. Три из этих башен имели полуовальную форму, а одна - треугольную. |
Фото червня 2012 року. |
У Невицькому замку. В'їзна шестикутна вежа.
З південно-східного боку головні фортечні споруди з’єднуються двома паралельними оборонними мурами з в'їзною шестикутною вежею. В Невицком замке. Въездная шестиугольная башня. С юго-восточной стороны главные крепостные сооружения соединяются двумя параллельными оборонными стенами с въездной шестиугольной башней. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
У Невицькому замку. В'їзна шестикутна вежа.
Вид з оборонних мурів та зсередини. В Невицком замке. Въездная шестиугольная башня. Вид с оборонных стен и изнутри. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року.
У Невицькому замку.
Вважається, що муровані замкові корпуси було побудовано в першій половині XIV століття. У плані вони нагадують неправильний еліпс з невеличким витягнутим внутрішнім подвір’ям (розміром 35x12 м). Найпомітнішою серед замкових будівель є квадратна вежа (донжон), яку увінчано шатровим покриттям з дозорним майданчиком. У кам’яній тверді замкового двору розташовано видовбаний у скелі колодязь діаметром 3,5 м.
В Невицком замке.
Считается, что каменные замковые корпуса были построены в первой половине XIV века. В плане они напоминают неправильный эллипс с небольшим вытянутым внутренним двором (размером 35x12 м). Самым заметным среди замковых зданий является квадратная башня (донжон), которая увенчана шатровым покрытием с дозорной площадкой. В каменной тверди замкового двора расположен выдолбленный в скале колодец диаметром 3,5 м.
Вважається, що муровані замкові корпуси було побудовано в першій половині XIV століття. У плані вони нагадують неправильний еліпс з невеличким витягнутим внутрішнім подвір’ям (розміром 35x12 м). Найпомітнішою серед замкових будівель є квадратна вежа (донжон), яку увінчано шатровим покриттям з дозорним майданчиком. У кам’яній тверді замкового двору розташовано видовбаний у скелі колодязь діаметром 3,5 м.
В Невицком замке.
Считается, что каменные замковые корпуса были построены в первой половине XIV века. В плане они напоминают неправильный эллипс с небольшим вытянутым внутренним двором (размером 35x12 м). Самым заметным среди замковых зданий является квадратная башня (донжон), которая увенчана шатровым покрытием с дозорной площадкой. В каменной тверди замкового двора расположен выдолбленный в скале колодец диаметром 3,5 м.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
У Невицькому замку.
В Невицком замке. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
У Невицькому замку.
В Невицком замке. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
У Невицькому замку.
Квадратна вежа-донжон - головний елемент замкових споруд. В Невицком замке. Квадратная башня-донжон - главный элемент замковых сооружений. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
У Невицькому замку.
Залишки в'їзної брами до дитинця. В Невицком замке. Остатки въездных ворот в детинец. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Невицький замок.
Внутрішнє подвір’я. Невицкий замок. Внутренний двор. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
У Невицькому замкук.
В Невицком замке. Nevytsky Castle. |
Фото червня 2012 року.
Будинок відпочинку біля Невицького замку.
За радянських часів на горі поряд із замком побудували будинок відпочинку.
Тож дорога, що серпантином піднімається до замку, спочатку виводить до будівель будинку відпочинку та до парку «Сад Вагнера». Цей парк було закладено 1879 року з ініціативи місцевих властей Ужанською лісовою управою Австро-Угорської імперії. Тоді ж було споруджено й оригінальний фонтан, вода до якого надходить самопливом. Цей фонтан досі діє і навіть взимку дивує людей своїми незамерзаючими струменями. Cвою назву парк отримав на честь визначного угорського вченого-лісівника Карла Вагнера, скульптура якого колись прикрашала оглядовий майданчик в парку.
Дом отдыха возле Невицкого замка.
В советское время на горе рядом с замком построили дом отдыха.
Поэтому дорога, серпантином поднимающаяся к замку, сначала выводит к строениям дома отдыха и к парку «Сад Вагнера». Этот парк был заложен Ужанской лесной управой в 1879 году. Тогда же был построено и фонтан с естественным давлением воды, который действует доныне и даже зимой дивует своими незамерзающими струями. Cвоё название парк получил в честь выдающегося венгерского ученого-лесовода Карла Вагнера, скульптура которого когда-то украшала обзорную площадку в парке.
За радянських часів на горі поряд із замком побудували будинок відпочинку.
Тож дорога, що серпантином піднімається до замку, спочатку виводить до будівель будинку відпочинку та до парку «Сад Вагнера». Цей парк було закладено 1879 року з ініціативи місцевих властей Ужанською лісовою управою Австро-Угорської імперії. Тоді ж було споруджено й оригінальний фонтан, вода до якого надходить самопливом. Цей фонтан досі діє і навіть взимку дивує людей своїми незамерзаючими струменями. Cвою назву парк отримав на честь визначного угорського вченого-лісівника Карла Вагнера, скульптура якого колись прикрашала оглядовий майданчик в парку.
Дом отдыха возле Невицкого замка.
В советское время на горе рядом с замком построили дом отдыха.
Поэтому дорога, серпантином поднимающаяся к замку, сначала выводит к строениям дома отдыха и к парку «Сад Вагнера». Этот парк был заложен Ужанской лесной управой в 1879 году. Тогда же был построено и фонтан с естественным давлением воды, который действует доныне и даже зимой дивует своими незамерзающими струями. Cвоё название парк получил в честь выдающегося венгерского ученого-лесовода Карла Вагнера, скульптура которого когда-то украшала обзорную площадку в парке.
Фото червня 2012 року.
Пам’ятник на честь визначного угорського вченого-лісівника Карла Вагнера (1830-1879).
Карл Вагнер займався в минулому впорядкуванням території Невицького замку. Він заклав тут алею лип; тепер це могутні, величні вікові дерева, справжня окраса місцевості. Посадив чимало інших дерев, в тому числі північно-американську дугласову ялицю, веймутову сосну, модрину.
Згодом трохи вище руїн фортеці було обладнано оглядовий майданчик і посаджено групу дерев тиса ягідного. Тут було встановлено пам’ятник Карлу Вагнеру та пам’ятний знак про те, що 1886 року в замку проходила конференція лісівників Австро-Угорської монархії. Ще пізніше (1924 року) було відновлено дерев'яні стріхи над вежами донжона та ронделя й очищено центральний дворик замку, на якому влаштовували театральні вистави, масові гуляння та весільні розваги.
Памятник в честь видного венгерского ученого-лесовода Карла Вагнера (1830-1879).
Карл Вагнер занимался в прошлом благоустройством территории Невицкого замка. Он заложил здесь аллею лип; теперь это могучие, величественные вековые деревья, настоящее украшение местности. Посадил немало других деревьев, в том числе северо-американскую дугласову пихту, веймутову сосну, лиственницу.
Впоследствии немного выше руин крепости была оборудована обзорная площадка и посажена группа деревьев тиса ягодного. Тут были установлены памятник Карлу Вагнеру и памятный знак о том, что в 1886 году в замке проходила конференция лесоводов Австро-Венгерской монархии. Еще позднее (в 1924 году) были восстановлены деревянные крыши над башнями донжона и ронделя и очищен центральный дворик замка, на котором устраивали театральные представления, массовые гуляния и свадебные развлечения.
Карл Вагнер займався в минулому впорядкуванням території Невицького замку. Він заклав тут алею лип; тепер це могутні, величні вікові дерева, справжня окраса місцевості. Посадив чимало інших дерев, в тому числі північно-американську дугласову ялицю, веймутову сосну, модрину.
Згодом трохи вище руїн фортеці було обладнано оглядовий майданчик і посаджено групу дерев тиса ягідного. Тут було встановлено пам’ятник Карлу Вагнеру та пам’ятний знак про те, що 1886 року в замку проходила конференція лісівників Австро-Угорської монархії. Ще пізніше (1924 року) було відновлено дерев'яні стріхи над вежами донжона та ронделя й очищено центральний дворик замку, на якому влаштовували театральні вистави, масові гуляння та весільні розваги.
Памятник в честь видного венгерского ученого-лесовода Карла Вагнера (1830-1879).
Карл Вагнер занимался в прошлом благоустройством территории Невицкого замка. Он заложил здесь аллею лип; теперь это могучие, величественные вековые деревья, настоящее украшение местности. Посадил немало других деревьев, в том числе северо-американскую дугласову пихту, веймутову сосну, лиственницу.
Впоследствии немного выше руин крепости была оборудована обзорная площадка и посажена группа деревьев тиса ягодного. Тут были установлены памятник Карлу Вагнеру и памятный знак о том, что в 1886 году в замке проходила конференция лесоводов Австро-Венгерской монархии. Еще позднее (в 1924 году) были восстановлены деревянные крыши над башнями донжона и ронделя и очищен центральный дворик замка, на котором устраивали театральные представления, массовые гуляния и свадебные развлечения.
Далі ми відвідали місто Ужгород та Ужгородський замок. Розповідь про Ужгород - окремою сторінкою.
До Жденієво ми повернулися лише пізно увечері.
Потом мы посетили город Ужгород и Ужгородский замок. Рассказ об Ужгороде - на отдельной странице.
В Ждениево мы вернулись лишь поздно вечером.
Першоджерела:
# Вікіпедія.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "На південний захід від Києва, червень-липень 2012 року":
До переліку фотосерій