|
Мапа маршруту Київ -> Житомир -> Рівне -> Броди -> Стрий ->
Гребенів -> Середньо-Верецький_перевал -> Жденієво.
Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне. Місцеві автошляхи між селами подекуди залишають бажати кращого. Того дня ми не зупинялися у Житомирі, Новограді-Волинському, Корці, Рівному, Дубно та інших містах і селищах, що були на нашому шляху. Фоторозповіді про них подано на інших сторінках. Схема маршрута Киев -> Житомир -> Ровно -> Броды -> Стрый -> Гребенов -> Средне-Верецкий_перевал -> Ждениево. Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное. Местные дороги между селами местами оставляют желать лучшего. В тот день мы не останавливались в Житомире, Новограде-Волынском, Корце, Ровно, Дубно и других городах и поселках, которые лежали на нашем пути. Фоторассказы о них даны на других страницах. |
Далі за нашим маршрутом були Броди - районний центр Львівської області. Того разу в Бродах нас переважно цікавили фортеця (Бродівський замок) та палац Потоцьких. Розповідь про Броди - окремою сторінкою.
Далее по нашему маршруту были Броды - районный центр Львовской области. В тот раз в Бродах нас преимущественно интересовали крепость (Бродовский замок) и дворец Потоцких. Рассказ о Бродах - на отдельной странице.
Далі ми проїхали повз Олесько, Львів, Стрий та Сколе. Докладні фоторозповіді про них подано на інших сторінках.
За Сколе ми ненадовго залишили автошлях Львів-Ужгород (М06, E50), повернули у бік Славського і доїхали до села Гребенів.
Гребенів - село (593 мешканці) у Сколівському районі Львівської області. Село розташоване за 121 км від Львова, за 8 км на південний захід від міста Сколе. Неподалік від Гребенева на правому березі річки Опір за залізничним мостом знаходиться могила князя Святослава Володимировича.
Потом мы проехали возле Олеско, Львова, Стрыя и Сколе. Подробные фоторассказы о них даны на других страницах.
За Сколе мы ненадолго оставили автодорогу Львов-Ужгород (М06, E50), свернули в сторону Славского и доехали до села Гребнов.
Гребнов - село (593 жителя) в Сколовском районе Львовской области. Село расположено в 121 км от Львова, на 8 км юго-западнее города Сколе. Неподалеку от Гребенова на правом берегу речки Опир за железнодорожным мостом находится могила князя Святослава Владимировича.
Після смерті 15 липня 1015 року Володимира I Великого - хрестителя Русі,
його син Святополк виявився найближче за всіх інших братів до Києва
і без особливих труднощів посів на великокняжий престол.
Згідно з літописом, незабаром Святополк I (згодом прозваний «Окаянним»)
убив двох своїх зведених молодших братів -
князів Бориса та Гліба (згодом канонізованих руською церквою).
Ще один син Володимира Святославовича - Святослав Володимирович (близько 982-1015), князь древлянський, коли дізнався про загибель Бориса та Гліба, покинув свою столицю Турів і рятуючись від Святополка намагався втекти з дружиною «в гори Угорські» (Карпати) у напрямку Верецького перевалу. Та погоня наздогнала Святослава на березі річки Опір неподалік сучасного міста Сколе. Битва була дуже жорстокою, вся долина вздовж річки була вкрита тілами загиблих. Перемігший Святополк вимагав добити подоланих ворогів, викрикуючи: «Сколіть їх усіх!» Із цим епізодом легенда пов’язує назву міста Сколе. Князь Святослав загинув у цій битві, а ті його дружинники, що вціліли, відмовилися перейти на службу до Святополку і осіли в Бескидах, започаткувавши селище Славське.
Та недовго Святополк Окаянний князював у Києві. У результаті чотирирічної війни (1016-1019 роки) Святополк був переможений своїм молодшим братом Ярославом (якого згодом було прозвано «Мудрим»). Надалі Ярослав зробив усе можливе, щоб представити свого суперника в найгіршому світлі, і до літописів Святополк увійшов як братовбивець, а до історії як Святополк «Окаянний». За Ярослава було також розпочато процес канонізації двох молодших братів - Бориса та Гліба, вбитих Святополком. На відміну від них, Святослава Володимировича не було зачислено до лику святих у православній церкві.
После смерти 15 июля 1015 года Владимира I Великого - крестителя Руси, его сын Святополк оказался ближе всех других братьев к Киеву и без особенных трудностей занял великокняжеский престол. Согласно летописи, вскоре Святополк I (впоследствии прозваний «Окаянным») убил двух своих сводных младших братьев - князей Бориса и Глеба (впоследствии канонизованных руськой церковью).
Еще один сын Владимира Святославовича - Святослав Владимирович (около 982-1015), князь древлянский, когда узнал о гибели Бориса и Глеба, покинул свою столицу Туров и, спасаясь от Святополка, пытался бежать с дружиной «в горы Венгерские» (Карпаты) в направлении Верецкого перевала. Но погоня настигла Святослава на берегу речки Опир близ современного города Сколе. Битва была очень жестокой, вся долина вдоль речки была покрыта телами погибших. Победивший Святополк требовал добить поверженных врагов, выкрикивая: «Сколите их всех!» С этим эпизодом легенда связывает название города Сколе. Князь Святослав погиб в этой битве, а те его дружинники, которые уцелели, отказались перейти на службу к Святополку и осели в Бескидах, положив начало поселку Славское.
Но недолго Святополк Окаянный княжил в Киеве. В результате четырехлетней войны (1016-1019 годы) Святополк был побежден своим младшим братом Ярославом (которого впоследствии прозвали «Мудрым»). В дальнейшем Ярослав сделал все возможное, чтобы представить своего соперника в наихудшем свете, и в летописи Святополк вошел как братоубийца, а в историю как Святополк «Окаянный». При Ярославе был начат также процесс канонизации двух младших братьев - Бориса и Глеба, убитых Святополком. В отличие от них, Святослав Владимирович не был причислен к лику святых в православной церкви.
Ще один син Володимира Святославовича - Святослав Володимирович (близько 982-1015), князь древлянський, коли дізнався про загибель Бориса та Гліба, покинув свою столицю Турів і рятуючись від Святополка намагався втекти з дружиною «в гори Угорські» (Карпати) у напрямку Верецького перевалу. Та погоня наздогнала Святослава на березі річки Опір неподалік сучасного міста Сколе. Битва була дуже жорстокою, вся долина вздовж річки була вкрита тілами загиблих. Перемігший Святополк вимагав добити подоланих ворогів, викрикуючи: «Сколіть їх усіх!» Із цим епізодом легенда пов’язує назву міста Сколе. Князь Святослав загинув у цій битві, а ті його дружинники, що вціліли, відмовилися перейти на службу до Святополку і осіли в Бескидах, започаткувавши селище Славське.
Та недовго Святополк Окаянний князював у Києві. У результаті чотирирічної війни (1016-1019 роки) Святополк був переможений своїм молодшим братом Ярославом (якого згодом було прозвано «Мудрим»). Надалі Ярослав зробив усе можливе, щоб представити свого суперника в найгіршому світлі, і до літописів Святополк увійшов як братовбивець, а до історії як Святополк «Окаянний». За Ярослава було також розпочато процес канонізації двох молодших братів - Бориса та Гліба, вбитих Святополком. На відміну від них, Святослава Володимировича не було зачислено до лику святих у православній церкві.
После смерти 15 июля 1015 года Владимира I Великого - крестителя Руси, его сын Святополк оказался ближе всех других братьев к Киеву и без особенных трудностей занял великокняжеский престол. Согласно летописи, вскоре Святополк I (впоследствии прозваний «Окаянным») убил двух своих сводных младших братьев - князей Бориса и Глеба (впоследствии канонизованных руськой церковью).
Еще один сын Владимира Святославовича - Святослав Владимирович (около 982-1015), князь древлянский, когда узнал о гибели Бориса и Глеба, покинул свою столицу Туров и, спасаясь от Святополка, пытался бежать с дружиной «в горы Венгерские» (Карпаты) в направлении Верецкого перевала. Но погоня настигла Святослава на берегу речки Опир близ современного города Сколе. Битва была очень жестокой, вся долина вдоль речки была покрыта телами погибших. Победивший Святополк требовал добить поверженных врагов, выкрикивая: «Сколите их всех!» С этим эпизодом легенда связывает название города Сколе. Князь Святослав погиб в этой битве, а те его дружинники, которые уцелели, отказались перейти на службу к Святополку и осели в Бескидах, положив начало поселку Славское.
Но недолго Святополк Окаянный княжил в Киеве. В результате четырехлетней войны (1016-1019 годы) Святополк был побежден своим младшим братом Ярославом (которого впоследствии прозвали «Мудрым»). В дальнейшем Ярослав сделал все возможное, чтобы представить своего соперника в наихудшем свете, и в летописи Святополк вошел как братоубийца, а в историю как Святополк «Окаянный». При Ярославе был начат также процесс канонизации двух младших братьев - Бориса и Глеба, убитых Святополком. В отличие от них, Святослав Владимирович не был причислен к лику святых в православной церкви.
Фото червня 2012 року.
Річка Опір неподалік від села Гребенів (48°59'17.88"N, 23°28'00.78"E).
З битвою між дружинами Святослава та Святополка пов’язане походження назви міста Сколе, а також інші місцеві топоніми: Славське, Святослав (передмістя Сколе), Славки (притока Опору), Опір, урочище Святославле, потік Святославчик і Святославова могила. У 1964 році відомий археолог А. Ратич провів розкопки кургану під такою назвою. Ці розкопки засвідчили, що то було поховання знатного дружинника початку XI століття. Тому практично немає сумнівів, що цей курган дійсно є могилою князя Святослава Володимировича.
Речка Опир неподалеку от села Гребенов (48°59'17.88"N, 23°28'00.78"E).
С битвой между дружинами Святослава и Святополка связано происхождение названия города Сколе, а также другие местные топонимы: Славское, Святослав (предместье Сколе), Славки (приток речки Опир), Опир («Сопротивление»), урочище Святославле, ручей Святославчик и Святославова могила. В 1964 году известный археолог А. Ратич провел раскопки кургана под таким названием. Эти раскопки показали, что это было захоронение знатного дружинника начала XI века. Поэтому практически нет сомнений, что этот курган действительно является могилой князя Святослава Владимировича.
З битвою між дружинами Святослава та Святополка пов’язане походження назви міста Сколе, а також інші місцеві топоніми: Славське, Святослав (передмістя Сколе), Славки (притока Опору), Опір, урочище Святославле, потік Святославчик і Святославова могила. У 1964 році відомий археолог А. Ратич провів розкопки кургану під такою назвою. Ці розкопки засвідчили, що то було поховання знатного дружинника початку XI століття. Тому практично немає сумнівів, що цей курган дійсно є могилою князя Святослава Володимировича.
Речка Опир неподалеку от села Гребенов (48°59'17.88"N, 23°28'00.78"E).
С битвой между дружинами Святослава и Святополка связано происхождение названия города Сколе, а также другие местные топонимы: Славское, Святослав (предместье Сколе), Славки (приток речки Опир), Опир («Сопротивление»), урочище Святославле, ручей Святославчик и Святославова могила. В 1964 году известный археолог А. Ратич провел раскопки кургана под таким названием. Эти раскопки показали, что это было захоронение знатного дружинника начала XI века. Поэтому практически нет сомнений, что этот курган действительно является могилой князя Святослава Владимировича.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Пам’ятний знак на могилі князя Святослава в урочищі Святославле, що у Сколівському районі (48°59'27.89"N, 23°27'59.19"E).
Монумент являє собою усипальницю у вигляді насипної зрізаної піраміди, на якій розташовано саркофаг з бронзовою фігурою полеглого Святослава Володимировича. Над спорудою височіє 18-метровий хрест з вапнякових блоків. Будівництво монумента тривало чотири роки (з 2008 по 2012). Територію навколо було впорядковано лише перед офіційним відкриттям пам’ятника - у серпні 2012 року. Памятный знак на могиле князя Святослава в урочище Святославле в Сколовском районе (48°59'27.89"N, 23°27'59.19"E). Монумент представляет собой усыпальницу в виде насыпной срезанной пирамиды, на которой расположен саркофаг с бронзовой фигурой павшего Святослава Владимировича. Над сооружением возвышается 18-метровый крест из известняковых блоков. Строительство монумента длилось четыре года (с 2008 по 2012). Территория вокруг была упорядочена лишь перед официальным открытием памятника - в августе 2012 года. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Пам’ятний знак на могилі князя Святослава в урочищі Святославле, що у Сколівському районі.
На підході до пам’ятного знака встановлено покажчик з написом «Пам’ятник кн. Святославу» та з тлумаченням «Князь Святослав Володимирович (982-1015 р.р.) - син Володимира Великого (хрестителя Русі), брат святих Бориса і Гліба, загинув у передгір’ї Карпат в битві з військом Святополка Окаянного». Памятный знак на могиле князя Святослава в урочище Святославле в Сколовском районе. На подходе к памятному знаку установлен указатель с надписью «Памятник кн. Святославу» и с пояснением (на Украинском языке) «Князь Святослав Владимирович (982-1015 г.г.) - сын Владимира Великого (крестителя Руси), брат святых Бориса и Глеба, погиб в предгорье Карпат в битве с войском Святополка Окаянного». |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Пам’ятний знак на могилі князя Святослава в урочищі Святославле, що у Сколівському районі.
Саркофаг з бронзовою фігурою полеглого Святослава Володимировича. На саркофазі викарбовано: «Князь Святослав, син Володимира Великого - Хрестителя Русі (982-1015)». Памятный знак на могиле князя Святослава в урочище Святославле в Сколовском районе. Саркофаг с бронзовой фигурой павшего Святослава Владимировича. На саркофаге начертано: «Князь Святослав, сын Владимира Великого - Крестителя Руси (982-1015)». |
Далі ми повернулися на автошлях Львів-Ужгород (М06, E50), та невдовзі у селі Тухолька знову залишили цей автохлях і повернули на стару дорогу до Ужгорода через Середньо-Верецький перевал.
Потом мы вернулись на автодорогу Львов-Ужгород (М06, E50), но вскоре в селе Тухолька опять оставили эту автодорогу и свернули на старую дорогу на Ужгород через Средне-Верецкий перевал.
Метою тієї нашої поїздки був майже двотижневий відпочинок у Жденієво - селищі міського типу Воловецького району Закарпатської області.
Целью той нашей поездки был почти двухнедельный отдых в Ждениево - поселке городского типа Воловецкого района Закарпатской области.
Першоджерела:
# Стаття «Не допускати розбрату між українцями», Тетяна Козирєва, газета «День» від 23.08.2012.
# Вікіпедія.
# Вікіпедія.
Інші сторінки маршруту "На південний захід від Києва, червень-липень 2012 року":
До переліку фотосерій